Бактеріальне вянення троянд

Бактеріальне в’янення (вілт) кукурудзи (Вилт кукурузы)

Захворювання поширене і досить шкідливе у країнах Північної Америки (США, Мексика), Південної Африки та Європи (Італія), в Україні це захворювання було зафіксоване у двох обастях: Тернопільській та Полтавській на площі 509,13 га.

Ознаки ураження

Вілт Стюарта — типово судинна хвороба, яка уражує всі органи рослини — листя, стебла, корені, волоті, качани й насіння. Може проявлятися на рослинах в усіх фазах розвитку, але найпомітніша при ураженні проростків. Проростки в’януть, як при посухах; рослини світліють, жовкнуть, пізніше стають бурими, швидко всихають і гинуть . При ураженні дорослих рослин кукурудзи (до цвітіння) на листках з’являються поздовжні плями — від штрихів розміром у кілька міліметрів до смуг на всю довжину листка і завширшки 1 –10 мм . Спочатку плями водянисті, світло–зелені, потім жовті, швидко поширюються уздовж жилок. Кінчики листків усихають, знебарвлюються, скручуються і відмирають. Перші плями виникають на нижніх листках, потім поширюються на стебло і верхні листки.

Джерела та шляхи перенесення інфекції

Бактерії–збудники хвороби зберігаються в рослинних рештках та ураженому насінні. Є також відомості про те, що протягом зими бактерії можуть зберігатися в тілі певних комах–шкідників. До проростків бактерії потрапляють з насіння, а в період вегетації переносяться від хворих рослин до здорових стебловими блішками родуChaetocnema, листоїдами роду Diabrotica і, можливо, іншими комахами. У рослинах бактерії проникають у судинні пучки, де розмножуються, поширюються по всій рослині, спричиняючи закупорку й руйнування судин, що, своєю чергою, блокує транспортування води в рослинах.

Розвиваються бактерії при температурі +8. 39 °С (оптимум — +30 °С).

Шкідливість хвороби може бути дуже великою, зниження валового збору зерна в регіонах її поширення становить 20–50 %. В окремі роки на цукрових сортах і гібридах втрати сягали 100 %, а на посівах зубовидної кукурудзи — до 60 %.

Профілактика та захист від бактеріального вілту в зарубіжній практиці забезпечується вирощуванням стійких сортів і гібридів, протруєнням насіння, видаленням з поля пожнивних залишків та шляхом інсектицидного контролю чисельності комах–переносників.

Хвороби кукурудзи: шкодочинність, небезпека, можливості та заходи боротьби

Завдяки сучасним кліматичним умовам, літнім посухам та спекотній погоді бурхливого розвитку хвороб на культурах, зокрема кукурудзі, нашим аграріям можна не боятися.

Тому багато хто з них заощаджує на фунгіцидних обробках кукурудзи, покладаючись на захист протруйника на початкових стадіях розвитку і захист погоди на більш пізніх. Це невірний підхід, переконаний Олександр Акулов, фітопатолог, міколог, кандидат біологічних наук, доцент кафедри мікології та фітоімунології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Він розповів про головну небезпеку хвороб кукурудзи, про способи захистити врожай та підвищити якість продукції, а також про те, чому в наш час комплексний захист посівів кукурудзи набуває великого значення.

Фузаріоз: значення, поширення, небезпека

Джерелом інфекції для більшості хвороб кукурудзи, каже Олександр Акулов, є рослинні рештки. Є велике значення насіннєвої інфекції, є певне значення ґрунтової інфекції, але якщо взяти всі хвороби, то більшість буде проникати в рослини з поживних решток. Кукурудза має велику біомасу і великі рештки, які доволі довго розкладаються, особливо коли посуха і сівозміни дуже насичені кукурудзою.

«За таких умов нібито створюються сприятливі фактори для розвитку хвороб кукурудзи, але якщо ми візьмемо перелік небезпечних хвороб в Бразилії ,наприклад, і в Україні, то в Бразилії їх буде багато, а у нас їх буде значно менше. Що нас принципово відрізняє? Клімат. Для розвитку хвороб кукурудзи має зійтися кілька факторів: велика кількість, велика біомаса рослинних решток, і з цим у нас проблем немає; висока температура та висока вологість. Якби у нас зійшлися всі оці три фактори, у нас би, певно, були ті самі хвороби, що й у Бразилії. І ота спека, яка нам дуже дошкуляє, вона ж нас і трішечки захищає, тому що вона обмежує можливості існування більшості небезпечних хвороб.

Ми можемо мати проблему з хворобами, коли сівозміна занадто насичена кукурудзою, коли сіється кукурудза після кукурудзи, або після пшениці, коли немає просторової ізоляції полів, коли достатньо висока температура і велика кількість опадів. Розвитку хвороб часто сприяють технології, коли рослинні рештки залишаються зимувати не мінералізованими на поверхні. Тобто технології без оранки — no-till, mini-till. Але «вистрілюють» ці хвороби зазвичай в умовах, коли є достатня кількість вологи. Є волога — розвивається гельмінтоспоріоз, церкоспороз, ще якась інша плямистість. Але це хвороби, які проявляються спорадично, нечасто, їх важко спрогнозувати, бо вони залежать від погодних умов», — розповідає Олександр Юрійович.

Проте, каже фахівець, є хвороби, які розвиваються незалежно від умов, щороку. Це фонові хвороби: сажки, зокрема пухирчаста, фузаріоз, диплодіоз, цефалоспороз, часто дошкуляють бактеріози сходів кукурудзи.

Довідник хвороб сільськогосподарських культур

Взагалі на кукурудзі є велика кількість стеблових гнилей і хвороб качанів. І найперший у списку цих хвороб — фузаріоз. Фузаріоз може уражувати рослини будь-якого віку уражують рослини будь-якого віку і будь-які органи рослин. Хвороби розвиваються і у фазу сходів, і на дорослих рослинах, можуть уражувати корені, стебла, качани.

«Фузаріоз — це хвороба, яка викликається великим спектром збудників. Відповідно, узагальнити біологічні особливості фузаріозу та його збудників досить складно. Це різні види, що мають власні особливості. Один полюбляє холод, інший тепло, один вологу — інший посуху, один уражує сою окрім кукурудзи, а другий соняшник. Але найголовніше, що гриби роду Fusarium дуже полюбляють уражувати кореневу систему та прикореневу частину стебла, це одна з найбільш поширених форм хвороби, друга поширена форма — що уражує качани», — зазначає Олександр Акулов.

Фузаріози небезпечні насамперед мікотоксинами, що їх продукують збудники хвороби. У першу чергу хвороба зменшує урожай, а зараження зерна знижує його вартість, що для аграрія призводить до зниження річного прибутку. Урожай зараженої кукурудзи зазвичай важко продати і ціна на нього набагато нижча за середньоринкову. До того ж у майбутньому виникають серйозні проблеми з тваринництвом, а здоров’ю людей є загроза при вживанні продуктів переробки зерна з мікотоксинами. Збудники хвороби потрапляють до рослин через заражене насіння, рослинні рештки та ґрунт.

«Інколи вони можуть колонізувати окремі зернинки в качані. Але зазвичай хвороба проявляється у вигляді утворення на качані рожевого, червонуватого або фіолетового міцелію, причому розвивається він спочатку на верхній частині качана, а потім йде донизу. У кукурудзи є природний захист від фузаріозу, це листки обгортки. Листки обгортки мають величезне значення, вони захищають молодий качан від інфікування спорами. Двері інфекції відчиняють шкідники. Гусінь їсть качан з верхньої соковитої частини, через цю ранку безперешкодно залітають спори. Відповідно, для контролю фузаріозів качанів також важливий якісний інсектицидний захист. Це дивна ситуація, коли грибна хвороба непогано контролюється не фунгіцидами, а інсектицидами. Затримали розвиток гусені — немає пошкодження листків обгортки, зараження буде значно меншим і слабшим», — розповів фахівець.

Також він радить звертати увагу на генетичні особливості гібридів кукурудзи. Оскільки при дозрівання качана листки обгортки висихають і розпрямляються, на цей момент вони вже мертві і нездатні захищатися. Але різні качани з різною інтенсивністю віддають вологу і листки обгортки у них розташовані різним чином. Існують гібриди кукурудзи, які опускають качани, а існують такі, що не опускають. Коли качан опускається, дощова вода стікає і качан не намокає. Якщо качан не опускається, в дощові роки там накопичується волога, що сприяє зараженню фузаріозом. Тому навіть те, в якій послідовності висихає качан, буде впливати на розвиток фузаріозів.

Цефалоспороз: підступна хвороба, що вміє маскуватися

Цефалоспороз — досить поширена хвороба кукурудзи, проте не всі аграрії звертають на неї увагу, а дехто навіть і не підозрює, що саме хвороба стала причиною пізнього в’янення кукурудзи.

«Багато хто бачив цю хворобу на полі, проте може навіть не здогадуватись, що це саме хвороба. Цефалоспороз, або пізнє в’янення кукурудзи, проявляється зазвичай вже після того, як сформувалися качани. Стоїть кукурудза в полі, здорова, красива, сильна. Але на момент, коли сформувалися качани, вона починає всихати: листочки всихають, стебло всихає, качан. Чим ми зазвичай трактуємо всихання? Або тим, що у кукурудзи настав період фізіологічної стиглості, або дефіцитом вологи, який буває зазвичай в цей період часу. Цефалоспороз — це гриб, який розвивається у судинах кукурудзи, проявляється на зрізі у вигляді потемніння судинного кільця і через закупорювання судин порушується транспорт води в кукурудзі, надземна частина починає всихати, що призводить до втрат врожаю. Так, впливає на кукурудзу і посуха, і несприятливі погодні умови, але частину врожаю з’їв гриб, який сидить в судинах рослини», — каже Олександр Акулов.

Цефалоспороз — це системна інфекція кукурудзи, що передається від насіння, тривалий час розвивається безсимптомно, а потім досушує рослину у період, коли вологи і так не вистачає. Одним з перших проявів цефалоспорозу є поява червоних чи пурпурово-фіолетових плям на качані у фазу молочної стиглості. Якщо зрізати стебло такої кукурудзи, можна буде побачити потемніння у зоні судинного кільця. Зібране з ураженої кукурудзи насіння буде носієм інфекції та за використання неякісного протруйника уразить майбутні посіви.

Диплодіоз, або суха гниль кукурудзи

Ще однією поширеною хворобою кукурудзи є диплодіоз, або ж суха гниль кукурудзи.

«Якщо розгорнути уражений хворобою качан, в нижній частині качана між зернятками проступає білий міцелій — це і є головна ознака хвороби. Інколи диплодіоз можна побачити, тільки коли розриваються листки обгортки, але при сильному ураженні буває таке, що качани відриваються від стебла. Це системна інфекція кукурудзи ,яка розвивається спочатку в стеблі, а потім розповсюджується в качан. І саме тому вона завжди починає свій розвиток знизу. Фузаріоз уражує качани зверху, де було пошкодження шкідником, а диплодіоз інфікує качан знизу, із зараженого стебла», — пояснює експерт.

Уражена хворобою кукурудза небезпечна насамперед диплодієвими мікотоксинами, які описали порівняно недавно — у 2014 році. Це нейротоксини, які впливають на роботу нервової системи худоби. Тварини втрачають апетит, погано набирають вагу, стають млявими. Диплодіоз є великою проблемою силосної кукурудзи.

Насіння з уражених хворобою качанів також буде зараженим. Також диплодіоз може уражувати кукурудзу із стерні через пошкодження, нанесені шкідниками. Тому для контролю диплодіозу потрібні контроль за якістю посівного матеріалу, сівозміна, мінералізація рослинних решток, потрібне застосування інсектицидів, аби не було пошкодження рослин.

«Що могло б проконтролювати і цефалоспороз, і диплодіоз? Не лише якісний протруйник насіння, а застосування сильних системних фунгіцидних продуктів на ранніх фазах розвитку кукурудзи. До цвітіння. Якщо ми застосуємо системний препарат, він рухається по судинах рослини і вбиває все, що там живе. До того, як ці хвороби проявилися, їх можна непогано вбивати системними продуктами в судинах», — каже Олександр Акулов.

Сажкові хвороби кукурудзи

Дуже поширеними на кукурудзі є також сажкові хвороби.

«У випадку з кукурудзою, просом, сорго і суданською травою всі сажки мають зовнішньонасіннєву інфекцію. Внутрішньої інфекції у сажки кукурудзи не існує. Тому коли кажуть, що придбали неякісне насіння, у якому всередині сиділа сажка, що потім псує урожай, це не зовсім правильно, не зовсім справедливо. Тому що навіть якщо є насіннєва інфекція, вона завжди буде на зовнішній поверхні насіння. І якщо ми підібрали правильний протруйник, прибрати її дуже легко. У сажок кукурудзи є два джерела інфекції — насіння та ґрунт. От є у вас рослина кукурудзи, заражена сажкою, є такий пухирець і в ньому мільйони й мільярди спор. Коли ми збираємо врожай кукурудзи, пухирці розриваються, частина спор зверху обмазує насіння, а частина розлітається і потрапляє в ґрунт. Протруйник непогано забирає інфекцію на насінні, але ґрунтову інфекцію ми подолати не можемо. І проблема сажки кукурудзи часто починається з того, що проростки заражуються ґрунтовою інфекцією», — розповідає фітопатолог.

Спори сажки в ґрунті зберігаються, залежно від регіону, погодних умов, мікробіологічної активності ґрунту, 2-3 роки, поодинокі можуть залишитися на 4-й рік. Тобто наші ґрунти здатні очиститись від спор сажки на 4-й рік. Висока частота поширення сажкових хвороб на кукурудзі пов’язана саме із порушенням сівозміни та поверненням кукурудзи на те саме поле раніше, ніж на 4-й рік.

Проте навіть якщо повертати кукурудзу на поле на четвертий рік, окремі спори сажки таки залишатимуться. Якщо на це поле посіяти кукурудзу, захворіють поодинокі рослини, можливо навіть одна на гектар. Якщо немає сівозміни — буде масовий старт хвороби, якщо є сівозміна — рослин уражених буде менше.

«Але є ще одна особливість. Переважна більшість сажок формує одне покоління спор на рік. Пухирчаста сажка кукурудзи здатна формувати до 4-6 поколінь спор за один рік, в умовах України вона стабільно встигає сформувати 2, а інколи і 3 покоління спор. Це означає, що весною, коли сходить кукурудза, якщо у вас був нормальний протруйник, нормальна сівозміна, нормальне насіння, буквально на окремих рослинах сформуються пухирці сажки. Перші формуються в прикореневій зоні, прямо над самою землею. Цей пухирець росте, рано чи пізно дозріває, тріскається, з нього вилітають мільярди спор. Десь у фазу цвітіння кукурудзи, можливо трішки пізніше, вони розкриваються. У результаті у нас надпотужний інфекційний фон і одна рослина, на якій дозрів один-єдиний пухирець, заразить все поле суцільно. Відповідно, небезпека пухирчастої сажки кукурудзи полягає саме в тому, що є ґрунтова інфекція, є декілька поколінь спор і гриб розмножується протягом літа кілька разів», — каже Олександр Акулов.

Найкращий варіант контролю сажкових хвороб — дотримання сівозміни та застосування якісних протруйників. Проте навіть за таких умов пухирчаста сажка на окремих рослинах може проявитись і потім дати дуже чисельне друге покоління спор.

«Інтенсивний спосіб контролю — коли агроном знайшов в полі пухирець і спостерігає за ним. Сьогодні він не зріє, завтра незрілий, потім він дозріває, завтра-післязавтра він лопне і полетять спори. І в цей момент він має накриватися фунгіцидом. В такому випадку в нас є можливість зупинити другу хвилю розвитку сажки. І ми приходимо до того, що завдяки дефіциту вологи величезна купа хвороб кукурудзи від нас відпала або майже відпала. Але навіть ті, що залишилися, все ж існують і шкодочинні, ми їх спостерігаємо щороку. І це означає, що фунгіцидний захист на кукурудзі не є вже такою примарою і не є вже чимось космічним. Колись так само було з соняшником: купували насіння і сіяли, потім купували насіння, протруювали і сіяли. І всі казали — та які фунгіциди на соняшнику, він нічим не хворіє, він і так добре росте. Зараз, щоб отримати урожай соняшнику, ми використовуємо фунгіцид, а де дощі, то і 2-3 фунгіциди. Вважати, що дефіцит вологи зупинить всі хвороби — це самообман», — пояснює фахівець.

Бактеріози кукурудзи

На кукурудзі доволі часто розвиваються різні бактеріози. Якщо насіннєва кукурудза була зібрана за більшої вологості, ніж треба, вона не тільки травмується під час збирання, вона ще ризикує розігріватися під час зберігання і заселюватися бактеріями. І тому на посівах кукурудзи інколи спостерігається бактеріоз сходів. Якщо посіяли кукурудзу в холодний важкий ґрунт, пройшла велика кількість опадів, ґрунт насичений водою і потім вкривається кіркою, виникає дефіцит кисню, то у кукурудзи часто підгниває кінчик кореню. Це, як правило, ознака бактеріозного ураження насіння, коли воно розвивається за умов, несприятливих для розвитку кукурудзи.

«Зверніть увагу, що на кукурудзі є дуже небезпечні судинні бактеріози. На території США є судинний бактеріоз кукурудзи — хвороба Госса і хвороба Стюарта. За зовнішніми ознаками вони дуже схожі. Кукурудза через ураження судин бактеріями всихає, листочки сохнуть, ці сухі плями ми можемо трактувати різним чином: не вистачає вологи, сонячний опік, підпалили карбамідом, гельмінтоспоріоз. Ці об’єкти є карантинними і вважається, що на території України їх нема. За неофіційними даними, які не розголошуються, час від часу ці бактеріози в нас трапляються. Такі бактеріози матимуть дуже серйозні наслідки: по-перше, поле на багато років стає заразним і небезпечним, по-друге, експортувати цю кукурудзу принципово неможливо. На території Запорізької і Херсонської областей хворобу Госса вже знайшли кілька років тому, тому ми можемо чекати, що вони з’являться масово. Центр поширення США, часто ми купуємо хворобу разом з неякісним американським насінням. І в цьому контексті інколи американський гібрид, вирощений на території України, може бути більш безпечним», — застерігає Олександр Акулов.

Контроль хвороб: як ефективно захистити урожай

Підхід до контролю хвороб кукурудзи повинен бути комплексним задля досягнення максимального результату. В ідеалі він міститиме таку низку заходів:

• Сівозміна: повертати кукурудзу на поле бажано лише на 4-1 рік. Якщо це неможливо з економічних міркувань, потрібно дбати про більш надійний хімічний захист.
• Управління рослинними рештками.
• Використання якісних протруйників насіння. Фунгіцидно-інсектицидні протруйники захистять від насіннєвої інфекції, ураження сходів, а також захистять сходи від пошкодження шкідниками та, відповідно, від створення сприятливих умов для ґрунтових інфекцій.
• Оптимальним рішенням буде застосування комплексу фунгіцидних протруйників Бренду DEFENDAАрес (металаксил-М, 350 г/л) плюс Фуксія (флудіоксоніл, 25 г/л) разом з інсектицидними протруйниками Латіна (клотіанідин, 600 г/л) плюс Метакса (тіаметоксам, 350 г/л).
• Вчасне застосування інсектицидів для захисту кукурудзи від пошкодження шкідниками і, відповідно, ураження хворобами через нанесені пошкодження. Для захисту кукурудзи від основних шкідників у період вегетації рекомендується застосувати продукт бренду DEFENDA Престо (клотіанідин 200 г/л, лямбда-цигалотрин 50 г/л) у нормі 0,3-0,4 л/га.
• Застосування системних фунгіцидів у фазі до 10 листка культури.
• Регулярний моніторинг полів задля вчасного виявлення ураження рослин сажкою.
• Підбір якісного насіння від перевірених виробників та постачальників, аби виключити можливість бактеріозного ураження.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.

Поширенні хвороби троянд — профілактика і боротьба

Троянду по праву називають королевою квітучого саду. Але, як і будь-яку королеву, її впродовж життя підстерігає безліч небезпек та хвороб. Поштовхом до захворювань можуть сприяти як природні фактори, так і помилки у догляді. Тому профілактика та боротьба з хворобами троянд – необхідні заходи для садівників, які бажають мати у себе ці прекрасні квіти.

Захворювання троянд викликаються грибками, бактеріальними та вірусними інфекціями, нестачею або відсутністю збалансованого харчування.

Грибкові захворювання троянд

Із захворювань, причиною яких є грибкове ураження, найбільш небезпечними вважаються іржа, борошниста роса і чорна плямистість. У всякому разі, кажучи про стійкість сорту до більшості хвороб, зазвичай мають на увазі саме їх. Але це не означає, що такі троянди не потребують профілактики. Стійкість – поняття відносне, і при несприятливих умовах на цих рослинах теж можуть накопичуватися осередки інфекцій.

Іржа троянд

Іржа на трояндах з’являється не часто. Але це не зменшує її небезпеки. На листках хворих кущів з нижньої сторони утворюються опуклі плями яскраво-помаранчевого кольору. В кінці літа вони зазвичай темніють, а пагони, на яких ці плями розташовані, поступово зморщуються. Поширенню хвороби сприяють холодна весна і недолік калію в ґрунті.

Профілактика і боротьба з іржею:

• в якості профілактики обробляють троянди відваром хвоща польового;
• видаляють всі уражені частини рослин;
• запилюють кущі троянд меленою сіркою;
• поливають настоянкою полину – 50 грамів сухої трави на відро холодної води (настоюють до бродіння, перед обприскуванням потрібно розбавити в співвідношенні 1:10);
• при сильних ураженнях обприскують бордоською рідиною або карбендазимом;
• також потрібно вчасно підгодовувати рослини добривами, що містять калій.

Борошниста роса

Грибок, що викликає борошнисту росу, частіше розвивається влітку або на початку осені. Його появі сприяють сухість ґрунту, нестача харчування, загущена посадка і велика різниця денних та нічних температур. На хворих рослинах утворюється специфічний білий наліт, що покриває листя і бутони. Уражені листки згодом згортаються, опадають раніше потрібного часу.

Профілактика і боротьба з борошнистою росою:

• при загрозі захворювання скорочують підгодівлю азотом, що є стимулятором грибку;
• збільшують дози калійних добрив і золи в підгодівлі;
• профілактично обробляють троянди настоєм золи і коров’яку (на відро води розводять кілограм свіжого гною, додавши склянку золи, перед використанням настоюють тиждень);
• при невеликих і середніх ураженнях обприскують мідно-мильною рідиною (на відро води 30 грам мідного купоросу і 300 грам зеленого мила);
• обприскують карбендазимом відразу, як з’являються перші ознаки хвороби (повторювати обробку щотижня, до тих пір, поки свіжі плями перестануть з’являтися);
• також можна обприскувати троянди препаратом «Топаз» у відповідності з інструкцією.

Чорна плямистість

Грибок вражає троянди з початку сезону, але перші ознаки хвороби можуть з’явитися і з середини літа – в липні або серпні. На відміну від пурпурової плямистості, чорна плямистість не представляє великої небезпеки, хоча утворюються плями більші, які не мають чітких обрисів. Вони покривають вегетативні бруньки і стебла, які після цього гинуть. При великій кількості плям рослина втрачає майже все листя.

Профілактика і боротьба з плямистістю:

• потрібно збирати і знищувати уражене листя;
• обприскувати препаратами, що містять сірку;
• обприскувати карбендазимом – двічі з початку розпускання листків (інтервал – один тиждень);
• проводити повторні обприскування, якщо продовжують з’являтися ознаки захворювання.

При недостатньому догляді на трояндових кущах можуть зустрічатися й інші плямистості грибкового походження – септоріоз, пурпурова плямистість, песталоція, церкоспороз. У всіх випадках утворюються плями, які обов’язково облямовані добре помітним обідком більш темного кольору. Для боротьби з ними використовуються такі ж засоби, як і при чорній плямистості.

Антракноз

При цьому захворюванні листя трояндових кущів покриваються дуже дрібними чорними цятками, що часто зашкоджують точній діагностиці інфекції – симптоми дуже схожі на чорну плямистість. Але в міру розвитку хвороби забарвлення плям змінюється. Вони можуть бути червоного, коричневого і навіть фіолетового кольору, але завжди розташовуються на верхній стороні листків. Поступово центр плями біліє або стає сірим, в ньому може з’явитися отвір.

Уражаються стебла і листя трояндових кущів. Якщо їх не лікувати, то отвори будуть перешкоджати природному переміщенню поживних речовин, від одних частин рослини до інших. Розвиток кущів сповільнюється, листя деформується, а рослина гине. Особливо активно цей процес йде при надлишку вологи в холодний, весняний час.

Грибок-збудник антракнозу зимує прямо на заражених стеблах і листках куща. Весною, з першим теплом, на старих пошкоджених рослинах з’являються спори, які переміщуються разом із дощовими краплями, заражаючи молоде листя і пагони.

Профілактика і боротьба з антракнозом:

• слід обрізати всі уражені грибком ділянки рослини;
• видаляти і спалювати листя, що мають ознаки хвороби;
• своєчасно прибирати опале восени листя;
• застосовувати ті ж засоби боротьби, що і при чорній плямистості.

Вірусні інфекції троянд

До вірусних захворювань троянд, відносять судинну і лінійну мозаїку.

Судинна мозаїка забарвлює судини на уражених листках в кремовий або світло-жовтий колір. Це буває особливо помітно в останні тижні весни, рідше – влітку. Вірус змінює лише зовнішній вигляд рослини, хоча деякі садівники вважають таке листя більш декоративним.

Лінійна мозаїка проявляється на поверхні листя у вигляді жовтих плям неправильної форми. Вони більш помітні навесні, ніж влітку.

Профілактика вірусних інфекцій:

• потрібно рясно і вчасно підгодовувати троянди;
• використовувати для розмноження тільки здоровий матеріал.

Бактеріальні хвороби

Якщо вірусні захворювання переносяться разом із зараженим садовим інвентарем та комахами-шкідниками, то бактерії потрапляють на рослини через пошкодження кори і зелене листя.

Бактеріальний рак

Винуватцями виникнення цієї хвороби є бактерії роду агробактеріум (Agrobacterium). Вони легко передаються від хворих рослин до здорових через рани і здатні погубити не тільки троянди, але й інші культури, посаджені поруч.

Бактеріальний рак розвивається на коренях і кореневій шийці у вигляді наростів та потовщень. Причиною хвороби може бути як механічне пошкодження, так і надмірне внесення гною, особливо свіжого. На початку захворювання ці нарости тверді, але по мірі розвитку бактерій починають загнивати, приводячи кущі до загибелі.

Бактеріальний опік, як ще називають стеблову форму раку, поширюється комахами, вітром і дощем. Але найчастіше інфекція заноситься зараженими інструментами, використовуваними при обрізанні троянд. При цій хворобі кора кущів буріє і відмирає, на ній утворюються глибокі поздовжні тріщини, а листя не опадає, але скручується і сохне.

Профілактика і боротьба з раком:

• слід обрізати всі заражені пагони, стебла та інші частини рослин;
• обробляти всі рани розчином марганцівки і замазувати садовим варом;
• ретельно дезінфікувати садові інструменти, що застосовуються для обрізки;
• обробити заражені кущі сірчанокислим цинком 3% розчином;
• обробити коріння після видалення наростів 1% розчином мідного купоросу;

Хвороби, не пов’язані з інфекціями

Не всі захворювання трояндових кущів обов’язково повинні бути пов’язані із зараженням грибками, бактеріями або вірусами. Несприятливі умови, виснажені ґрунти, і просто невдалі місця посадки, також можуть накладати свої відбитки на зовнішній вигляд і здоров’я рослин.

В’янення

Після підмерзання пагонів, захворювання чорною плямистістю або борошнистою росою, на заболочених ґрунтах може початися в’янення троянд. Ця хвороба зазвичай починається з верхівок пагонів, поступово опускаючись вниз. Частіше за інших страждають від неї помаранчеві і жовті сорти, особливо при нестачі фосфору, кальцію, калію та бору.

Профілактика та лікування:

• весняне підживлення комплексними добривами, що містять відсутні в ґрунті елементи;
• обрізка уражених пагонів до здорових ділянок.

Хвороба пересадки

Бувають випадки, коли тільки посаджені на ділянці троянди починають чахнути. І це незважаючи на те, що старі кущі, які ростуть поруч, відчувають себе зовсім непогано. Причина найчастіше в тому, що ґрунт вже достатньо виснажений. Троянди, постійно ростучі на цьому місці, просто пристосувалися до нестачі поживних елементів, і не показують особливих наслідків голодування.

Профілактика та лікування:

• поліпшити склад ґрунту за допомогою внесення достатньої кількості органічних добрив – компосту, перегною або перепрілого гною;
• змінити місце посадки для троянд на нове.