Знайомства в селах та селах

“Ми були в селах та містечках, де місцеві жителі вперше побачили білу людину”

Вже кілька місяців троє дівчат з Києва Оксана, Вікторія та Тетяна кинули роботу і подорожують Африкою. Минулого року вони заснували комьюніті любителів незвичних подорожей COME WITH ME. До цього дівчата активно подорожували Європою та планували поїхати на зимівлю в Азію, але карантин змінив плани й напрямок. Формат подорожі – автостоп, каучсерфінг та не популярні туристичні маршрути. Дівчата почали свою подорож з Уганди, побували в Кенії, а на момент інтерв’ю прямують до Танзанії. Ми розпитали дівчат про подорож та їх авторський проєкт COME WITH ME.

Про планування подорожі та звільнення з роботи

Подорож планували заздалегідь. Ми вже десь пів року думали про те, що хочемо поїхати в довготривалу подорож, адже плануємо зв’язати своє життя з нашим тревел-проєктом. І розуміли, що все це несумісно з офісною роботою.

Спочатку ми почали відкладати гроші на поїздку та готуватися. Морально було складно кинути роботу, вийти з зони комфорту. Дуже довго переживали з цього приводу, довго збиралися з думками, як повідомити про рішення на роботі. Нам легше, тому що ми втрьох, ми одна одну підтримували. Дуже класно було почути відгук з роботи. Всі позитивно відреагували, сказали: “Боже, які ви молодці! Ми теж так хочемо!”. Це дуже надихнуло нас.

Ми планували віддалено працювати, взяли з собою ноутбуки, але вже два мicяцi возимо їх з собою та не розуміємо, що з ними робити. Оскільки ми весь час пересуваємося, часто навіть не знаємо де будемо ночувати сьогодні та і з інтернетом тут дуже великі проблеми. Наприклад, за 3 тижні в Уганді ми зустрічали Wi-Fi лише один раз. Місцеві жителі використовують лише мобільний Інтернет, звичних для нас закладів, де можна посидіти з кавою та Wi-Fi немає. Навіть в готелях з вказаним доступом до Wi-Fi на питання про Інтернет адміністратор ввічливо пропонує hot-spot зі свого особистого телефону. Тому плануємо передати ноутбуки назад в Україну. Але зате, ми не багато витрачаємо грошей. Нам дуже допомагає Patreon, зараз це наше єдине джерело прибутку. Ми публікуємо на Patreon ексклюзивний контент, люди підписуються і скидають 5 або 15 доларів.

Підготовка до подорожі: страхування, щеплення, візи

Раніше ми ніколи не робили страхування в подорож, але коли збиралися в Африку, точно знали, що маємо це зробити обов’язково. Одного разу нам вже довелося скористалися нею – це дійсно корисна річ.

Друге – це щеплення. При подорожі до ряду африканських країн, наприклад Уганди, обов’язкове щеплення від жовтої лихоманки. Також довідку про щеплення перевіряли при перетині кордону до Кенії, тому що ми прямували туди з Уганди. Та в деяких країнах вона не обов’язкова. Але коли ми готувалися до подорожі та шукали такі щеплення в Україні, виявилося, що їх тимчасово не було. Певно, через карантин їх не завозили. Нам довелося поїхати через Стамбул, щоб зробити щеплення там. Також, до поїздки в Африку рекомендується зробити ряд щеплень. Окрім вищезгаданої, ми зробили від тифу та правця.

Інша небезпечна хвороба в Африці – це малярія, від якої щеплень немає. Щоб убезпечити себе від малярії потрібно регулярно приймати спеціальні пігулки або, як нам порекомендували у клініці, хоча б в період дощів та на час перебування в джунглях та біля водойм. Але ми знайшли інформацію, що ці ліки дуже токсичні та шкідливі для організму. І на свій ризик вирішили їх не приймати. Спочатку ми планували користуватися спреями від комарів, але це виявилась дуже непрактична штука в умовах постійної спеки. Ми ризикуємо, але пам’ятаємо, що у такій місцевості, з такими кліматичними умовами не можна жартувати зі своїм здоров’ям. Всі повинні знати, що при найменших ознаках нездужання необхідно одразу звернутися до лікарні. Тому що тут дуже багато невідомих для нашого організму інфекцій.

Одразу після того, як зробили щеплення, ми змогли податися на візу, адже довідка необхідна при заповненні аплікаційної форми. Виявилося, що для подорожі в Африку можна робити візу одразу на декілька країн. Наприклад East Africa Viza, яку ми зробили, охоплює три країни: Уганда, Руанда та Кенія. Це економія часу на кордонах та економія грошей. В даному випадку, вийшло дешевше на 30 доларів. Її видають на 3 місяці, і з нею можна вільно переміщатися між цими трьома країнами. Але варто пам’ятати, що в умовах карантину при перетині кордонів майже завжди потрібен ковід-тест, і він часто коштує так само, як віза, близько 50 доларів.

Перші враження від Африки: антисанітарія та сміття

Перше, хоча й очікуване враження – це шок від антисанітарії, в Уганді це відчувалось найбільше. Одна справа знати про це, інша – відчути на собі. Спочатку, коли ми заходили в місцеві заклади, ми просто протирали антисептиком стіл, виделки, ложки. І ми не могли їсти вуличну їжу, шукали заклади більш пристойні, але й недорогі.

Тепер ми вже звикли до місцевих кафе, де африканка просто на узбіччі в казані готує рис та квасолю. І вже майже не гидуємо. Одного разу Оксана знайшла в супі риб’яче око, просто викинула та продовжила їсти далі. До Африки таку ситуацію уявити було неможливо. Ми були впевнені, що не вистачить і пачки Сорбексу на поїздку, але користувалися ним лише після важких вечірок (сміються). Ми зрозуміли, що їжа тут цілком безпечна. І навіть проточну воду можна використовувати для приготування їжі, робимо так з першого дня. Лише питну купуємо у магазинах.

Інше сильне враження – сміття та пластик. Населення просто викидає сміття через вікно: як ішов, поїв, так і викинув. Місцеві не знають, як жити по-іншому, бо навіть у столиці майже нереально було знайти смітник. Немає значення, де ти знаходишся – на природі чи у місті. Скрізь на узбіччях доріг та, навіть, в межах міста гори пластику та сміття, в якому граються діти, а поряд з ними домашні тварини та стерв’ятники шукають собі їжу.

Про складнощі автостопу в Африці

В Уганді було автостопити найскладніше, вона найменш туристична та бідна. Місцеві навіть не знають таких слів, як “автостоп” чи “хічхайкінг”. Ми пояснювали, що це, говорили, що ми студенти. Іншим способом просто не вдається пояснити, чому в нас немає грошей. Біла людина та “ноу мані” для угандійців поняття несумісні, тому водії часто просто сміялися на наші прохання і їхали не бажаючи нас слухати далі. А іноді і обурювалися, бо для них це було, як знущання та відверта брехня. Більшість перемовин з водіями виглядали приблизно так: – “We don’t have money” – “Ok, how much do you have?” – “We don’t have money!” – “Okay, how much you can pay?”. І так могло тривати декілька хвилин, вилупившись один на одного. Країна бідна, і тому мало кому цікава хороша компанія в дорозі. Якщо водій має вільні місця, то без проблем знайде попутників за гроші, бажаючих на дорогах достатньо.

Перші тижні в Африці ми були трохи розгублені, і тому наші спроби автостопу закінчувалися переважно місцевими автобусами. Ціни за проїзд тут невисокі, до того ж ми добре торгувалися. Було стратегічно простіше заплатити 1-3 долари, ніж стояти на дорозі більше двох годин.

Але пізніше ми адаптувалися, стали більш терплячими та наполегливими. І вже в Кенії почали пересуватися принципово тільки автостопом. Хоча там також були свої складнощі. Наприклад, була ситуація, коли під час хайкінгу до нас під’їхала поліція і сказали, що у нас нічого не вийде, адже “місцеві тут надто сильно люблять гроші”. Ми з ними не погодились і продовжували наші спроби. А вони залишились спостерігати за нами, сміялись та насолоджувались видовищем. Три білі дівчини на дорозі в Африці – це для них, як перформанс. Та попри насмішки, інколи підказували нам, в які машини краще не сідати.

Про каучсерфінг та житло

На каучсерфінгу люди більш прогресивні, якщо вони вже там зареєструвалися й знають, як це працює. Ми оселяємось у людей, які мають багато хороших відгуків. Поки в нас не було з цим проблем. Інша проблема каучсерфінгу, що не в усіх місцях його можна знайти, особливо в селах, якими ми їздили.

Житло можна знайти не тільки в мережі Couchsurfing, а просто через нові знайомства та контакти. У місцевих є друзі та родичі по всій країні. Якщо вже потоваришував з людьми, вони дуже доброзичливі, дають максимально багато інформації. Діляться порадами, обдзвонюють друзів. Вони дуже комунікабельні! Таким чином ми дізнавались всі дані і новини з приводу нацпарків, перетину кордонів, ситуацію в сусідніх країнах.

Місцеві жителі ніколи не були байдужими до нас, і ми були впевнені, що всі будуть тільки раді нам допомогти. Тут дуже престижно спілкуватися з білою людиною. Місцеві завжди просять контакти та хочуть далі зідзвонюватися, переписуватися. Мати білого друга дуже статусно, тому вони ще й просять з нами сфотографуватися, щоб потім показувати знімки друзям.

Безпека в подорожі Африкою

Ми дуже обережні, не розсіяні туристи, які забувають про свої речі. На щастя, поки що в нас нічого не крали. Лише одного разу була спроба пограбувати, але витягнули пустий гаманець і повернули його.

Завдяки тому, що нас троє, ми слідкуємо одна за одною. Вцілому, ми відчуваємо себе безпечно, хоча нас залякували тим, що тут із ножами підходять на вулицях та просять віддати все. Ми в такі ситуації не потрапляли. Так, тут намагаються обманути, але щоб напали й вимагали грошей – такого не було.

Але одна небезпечна ситуація таки була. Ми поверталися додому в Момбасі, й зашли в нетрі (трущоби) в межах міста. На вулицях не було ліхтарів, тому, не розрахувавши час, ми швидко опинилися в темряві. Зазвичай ми дуже раді зустріти дітей, які нас оточують, бігають довкола та сміються. Це просто шалене щастя з ними поспілкуватися.

А тут сталася абсолютно протилежна ситуація. Діти чомусь стали агресивними. Їм було десь по 10-15 років, але їх 30-40 осіб. В якийсь момент у дітей почалася масова істерія, це було щось дуже дике: вони кричали, верещали, бігали навколо нас. Ми захотіли швидше покинути це місце. Але вони почали йти за нами великою зграєю. А потім почали жбурляти в нас каміння. Спочатку камінці прилітали десь поруч, тому ми не відчували небезпеки й просто пришвидшили ходу. Але потім здоровенний камінь з кулак прилетів у спину. Ми були в шоці, діти переслідували нас десь із пів години, поки ми не опинилися в людному місці та не зайшли до супермаркету. Ми розуміли, що це гра, але якась дуже жорстока.

Як ми відвідали нацпарк за 70 доларів замість 400

Коли ми їхали сюди, вивчали різні статті, дивилися YouTube-блогерів, ми розуміли, що в національні парки не потрапляємо. Це не для бюджетного туриста – вартість відвідування близько 400-500 доларів за день з людини. Але вже на місці, спілкуючись з місцевими, ми дізналися багато корисної інформації. Наприклад, зараз в Уганді вхід в нацпарки у два рази дешевший через карантин, вхід коштує 20 доларів. Ми вирішили скористатися такою можливістю.

Та є нюанс. Заплативши за вхід, ти не можеш вільно гуляти парком, потрібно бути постійно в машині, не покидати транспортний засіб. Тут є кілька варіантів: або ти орендуєш власне авто, або винаймаєш гіда-водія з машиною, або приєднуєшся до іншої туристичної групи. В останньому випадку багато не побачиш, адже в автобусі маєш огляд лише з одного боку. Найкращий варіант – машина без вікон та з відкритим дахом. Через дівчину, в якої ми зупинялися по каучсьорфінгу, ми знайшли чоловіка, що начебто має велику відкриту машину. Він погодився нас покатати парком за 70 доларів за всіх – це дуже дешево, ми раділи такій можливості. Але вранці за нами приїхав звичайний седан – це було зовсім не те, на що ми розраховували, це низька машина, з якої видно хіба що кущі. До самого нацпарку ми ще вагалися, чи хочемо платити за таку пригоду. На в’їзді працівники парку побачили, що ми про щось сперечаємось з водієм, підійшли дізнатися, в чому справа. Вони сказали, що мають потрібну високу машину й готові відвезти нас на сафарі за 70 доларів. Тобто така ж ціна, як і за седан, але за кращу машину, на якій тільки проїхатися одне задоволення. Ми побачили слонів, буйволів, багато різних видів антилоп, бегемотів, гепарда, диких кабанів.

Туристичні об’єкти в Африці та за чим сюди варто їхати

До цього ми подорожували тільки в Європі і звикли до великої концентрації архітектурних та культурних пам’яток. Але в Африці все інакше, тут немає звичних для нас туристичних об’єктів. Коли ти приїжджаєш до Риму, то знаєш, що тобі потрібно оглянути Колізей та якісь конкретні музеї і галереї. В плані архітектури тут важко знайти якісь знакові споруди. Найцікавіше в Африці – це природа, місцеві люди та їх культура.

Нам тут цікаво все, як вони живуть, що їдять. Не втрачаємо жодної можливості зазирнути в чиюсь оселю, роздивитися одяг та прикраси. Нам подобається вивчати місцевий побут, постійно знімаємо все на відео і кожен день публікуємо в історіях в Інстаграмі.

В Найробі ми відвідали нетрі (трущоби) Кібера – найвідоміші в Африці, що знаходяться за 5 кілометрів від центру міста. Тут ти бачиш на фоні скляних висоток якісь халупки, житло з фанер на вузьких вулицях, каналізація тече просто посередині вулиці у канаві. І ось це було дуже цікаво.

Нас попереджали, мовляв, не ходіть туди, там дуже небезпечно, вас там пограбують. Натомість, ми зустріли велику кількість дуже веселих та доброзичливих людей. Зайшли в місцеву школу, де діти почали просто вибігати нам на зустріч, оточувати нас. Це було дуже мило.

Нас навіть запросили в гості. Ми просто проходили повз чийсь двір, а люди покликали в гості: заходьте, покажемо, як ми живемо. Їхнє житло – це просто кімната 2 на 2 метри, де є лише диван, телевізор, стіл, стілець, а кухня – це просто газовий балон.

Ми не будемо казати: йдіть всі в Кіберу, там круто. Ми просто прийшли вдень, фотографували все і блукали вузькими проходами, всі були дуже дружніми.

В якийсь момент ми не могли перейти велику калюжу, і нам одразу прийшли на допомогу місцеві джентельмени. Хлопці накидали картонок з найближчої гори сміття і подавали нам руки, щоб ми змогли пройти по багнюці, такого ми не те що не очікували, а навіть уявити собі не могли в такому місці. Взагалі важко було не думати щоразу, коли йдеш через усі ці канави та калюжі, що послизнешся й впадеш. Але в плані вайбу це було круто. Для нас Кібера – одне з найяскравіших вражень в Африці.

Африканський вайб

До поїздки в Африку ми очікували побачити там нещасних людей, проблеми з голодом та водою. Але в результаті, в країнах Східної Африки, де ми побували, все виявилось не так трагічно. Тут дійсно багато безробітних і мало можливостей, але при цьому люди безтурботні та щасливі. Це вражає.

Уганда, наприклад, по вайбу була найбільш дикою та незвичною. Ця країна не сильно цивілізована і дуже бідна. Такий колорит відрізняється від усього, що ми бачили до цього раніше, це зовсім інший світ. В усіх місцях до нас було надзвичайно багато уваги, місцеві постійно кричали: “Мзунгу!” (біла людина), підбігали до нас й хапали за руки. Білі люди в них викликають захват. Ми були в селах та містечках, де, певно, місцеві жителі вперше побачили білу людину. Саме тому вони торкалися волосся, шкіри, намагалися нас розглядати.

В Кенії такої уваги до нас не було. Це одна з країн Африки, що швидко розвивається. Коли ми тільки приїхали в Найробі, то на нас ніхто не звертав уваги, тому що всі місцеві просто йшли на роботу або були заклопотані своїми справами.

А коли ми відвідували вечірки, нам здавалося, що всі навколо копіюють поведінку світської молоді з американських фільмів: манерні поцілунки в щічки та компліментарні діалоги, типу “О, Барбара, ти так гарно виглядаєш! Де ти придбала цю прекрасну сукню?”.

Про проєкт COME WITH ME та плани після повернення

Ми багато подорожуємо, і це невід’ємна частина нашого життя. Півтора року назад ми зібрали компанію людей в похід в гори – ми просто опублікували “сторіз” в Інстаграм для бажаючих. Деяких людей в компанії ми побачили вперше в поїзді, а вони між собою взагалі були не знайомі. Подорож добре розкриває людей, а тим паче в умовах походу, коли всім необхідно стати злагодженою командою та турбуватися один про одного. А наша задача – зібрати людей, які як мінімум будуть почуватися один з одним комфортно. Робимо ми це, в основному, інтуїтивно, по суті, виконуємо роль фейс-контрольщика. І поки що нас наша інтуїція не підводила: багато хто стали друзями або просто залишились у теплих стосунках. На наших заходах можна знайти друга, партнера, робочі зв’язки або втратити цноту. За декілька поїздок на природу у нас зібралося ціле ком’юніті авантюрних і легких на підйом людей

Минулого літа в рамках ком’юніті ми заснували бренд диких вечірок на природі INTO THE WILD, і вже організували дві вечірки. А в червні цього року плануємо провести третю.

Ми планували повернутися, коли в нас закінчаться гроші. Але розуміємо, що протягнемо тут ще довго (сміються). Бо ми вміємо добре економити, гнучкі до умов і нас підтримують друзі на Patreon. У планах повернутися ближче до літа. Ми хотіли перезимувати в теплі – це була просто мрія. Звідси важко їхати, адже дуже цікаво та хочеться максимально багато побачити.

Садиби зеленого туризму

Ваша валіза вже зібрана, а Ви подумки розпочали свій відпочинок у Карпатах? І єдине питання, яке Вас ще непокоїть, яким буде відпочинок в сільських приватних садибах? Багато хто може розгубитися, почувши, що проживатиме під час мандрівки у садибах зеленого туризму. Давайте ближче ознайомимося з зеленим туризмом у селі.
Сільський зелений туризм зародився на теренах Європи. За своїм рівнем розвитку, першість утримують взагалі США. На сьогодні, зелений туризм в Україні, стрімко набирає обертів, але все одно знаходиться лише на стадії розвитку. Виняток становить лише зелений туризм у Карпатах, де він є однією із найбільш важливих рушійних сил розвитку цього регіону.

Місцеві жителі вже давно помітили, що відпочиваючі, приїхавши на чисте повітря з шумних мегаполісів віддають перевагу не здобуткам цивілізації, а відпочинку в звичайних сільських садибах з ранішнім співом птахів замість звуків автомобілів та душевній розмові з господарями, яка принесе більше позитиву, чим наші гаджети з останніми новинами. Саме в цьому й полягає родзинка зеленого туризму, де можна відпочити і насолодитися спокоєм та місцевим колоритом у приватних садибах. Нікого сьогодні вже не здивуєш на території садиби наявністю вай-фаю (wi-fi) або вітальнею з каміном. А при бажанні, гостинні господарі можуть організувати Вам, маючи таку можливість: сауну, чани, мангал з альтанкою. Попит створює пропозицію. Саме так дбайливі власники садиб і підприємці водночас, стараються враховувати всі побажання відпочиваючих та осучаснюють своє житло до непізнаваності!

Садиби, які ми вам пропонуємо відвідати – є завжди перевіреними та найкращими. З деякими ми працюємо вже понад 10 років! А це погодьтеся, досить вагомий аргумент. Ця тісна співпраця витікає з вагомих переваг садиб зеленого туризму, а саме:

1. Теплий прийом та гостинність господарів;
2. Проживання малими групами 4-6-10 людей, яких Ви знаєте;
3. Приготування автентичних страв регіону з місцевими смаколиками;
4. Відчуття «у себе дома», завдяки спілкуванню з господарями; Близьке знайомство з місцевими традиціями, родинними цінностями;
5. В більшості випадків фуршетний, а не порційний варіант харчування (щось на зразок швецького столу), де всі наїдаються і напиваються вдосталь;
6. Споживання свіжої і домашньої їжі, яка є суттєво кращою, ніж в готелі, бо варять її, як для себе, і в переважній більшості, з власних продуктів;
7. Споживання екологічних продуктів, які господарі вирощують для себе, а ще можуть запропонувати купити і вам;
8. Швидке вирішення різних питань, чи побажань гостей, які можуть у вас виникнути;

Тому враховуючи вищеперераховані переваги, зовсім несуттєвими будуть їх особливості:

1. У більшості випадків може бути один санвузол на 4-5 осіб;
2. Господарі проживатимуть в тому ж будинку, що й ви, або в сусідньому з гостями.

Зелений туризм у Карпатах та Карпатському регіоні представлений багатьма основними осередками, які розташовані в різних селах та навіть містечках. За час діяльності туроператор “Відвідай” успішно поселив біля сто тисяч туристів у селах Берегівщини, Міжгірщини та Верховинщини. Тому хочемо розказати про особливості проживання та харчування у цих чудових місцях.

Зелені садиби Берегівського району (Закарпатська область)

Якщо ми говоримо про зелений туризм Закарпаття, то першість у цьому утримує, саме Берегівський район. Саме він представлений наявністю потужної бази садиб, які розташовані в угорсько-українських селах. Місцеві мешканці, розуміючи перспективність цієї справи, навіть навчалися на курсах в Угорщині, Словаччині та Румунії. Але навчаючи «професійності приймання туристів», ніхто їх не навчає «гостинності», бо вона й так присутня в душі кожного господаря та господині садиби, де ви зупинитеся.
Поселення в садиби угорсько-українських сіл Закарпаття – це ціле шоу, яке чекатиме на Вас після насиченого позитивними емоціями дня! Всі господарі, у яких поселятимуться на нічліг гості, збираються разом, у одній із садиб, або Будинку культури, щоб зустрівши Вас, провести на вечерю та нічліг у своїй садибі. А ще на Вас чекатиме, при зустрічі, келих домашнього вина або чарчина міцного напою під назвою «палинка», яка стовідсотково «зніме втому» цілого дня! Після стандартного спільного знайомства, головна господиня, яка відповідає за поселення, оголошує та знайомить власників садиб з туристами, які у неї відпочиватимуть. Списки поселення вона отримує від менеджерів, які відповідальні за тур. Формуються списки, враховуючи Ваші побажання, які Ви висловлюєте, при замовленні туру. Потім кожен з господарів забирає Вас до своєї садиби. Дістатись до садиби можна по-різному: транспортом власника садиби, пішки, якщо садиба розташована недалеко або автобусом, яким ми мандруємо. При цьому потрібно врахувати його габарити та можливість руху сільськими вуличками. Аналогічним буде і Ваш ранковий збір всієї групи.

Двомісна спальня у садибі Берегівського району

Кожна садиба зустріне Вас не лише привітністю, а й красивим столом, за яким Ви вечерятимете. На ньому буде присутня угорська кухня з неповторним бограчем-гуляшем, мадярськими голубцями, дісно-перкельт (тушене свиняче м’ясо), торгоня (домашні макарони особливого приготування) та солодощами на десерт. На сніданок Вас чекатиме: ковбаса, сир, масло та лангоші з джемом (схожі на оладки) на десерт з чаєм або кавою. Це далеко не весь перелік страв, які ви скуштуєте. А доповнені вони будуть знову вином та палинкою домашнього приговування, якими частуватимуть Вас господарі. Більше про закарпатську кухню можна дізнатися у нашій суперпопулярній статті “ТОП-12 рекомендованих закарпатських страв від колективу «Відвідай»”. При цьому, слухаючи різні цікаві історії, знайомлячись зі звичаями, культурою Закарпаття та вивчаючи угорську мову – Ви неодноразово підіймете келихи з вигуком: «Egészségére!»(Еген шегюн кре!), що в перекладі на українську мову звучить: «Будьмо!»

Вечеря у садибах зеленого туризму

Солодкий сон, який непомітно підкрадеться, заставить Вас відчути ніжність свіжої білизни у 2-х і 3-х місних кімнатах, згідно Ваших побажань.Цей затишок садиб і гостинність господарів Ви відчуєте у таких селах Берегівщини як Четфалва, Квасово, Оросієво, Варієво, Мужієво, Бене, Боржава, подорожуючи з нами в турах: (2 дні / 1 ніч)

• “Сиро-винний тур Закарпаттям” (2 дні/1 ніч)
• “Релакс-тур “Термальне Закарпаття” (2 дні/1 ніч)
• “Закарпатські пригоди + Party в Закарпатті” (2 дні/1 ніч)
• “ЗаКарпатські насолоди” (2 дні/1 ніч)
• “10 родзинок Закарпаття” (3 дні/2 ночі)
• “Карпатські новинки за 5 днів” (5 днів/4 ночі)
• Тур-відпустка “Довкола Карпат за 7 днів” (7 днів/6 ночей)

Зелені садиби Міжгірського району (Івано-Франківська область)

А на Міжгірщині вас зустріне мальовниче селище Пилипець, яке розташоване в одному з найгарніших місць українських Карпат під полониною Боржава. Саме тут знаходиться гора Гимба та один з найкрасивіших водоспадів України – Шипіт.

Перебування тут чудово допомагає відпочити від цивілізації та дає нові життєві сили, які допоможуть відновити і зелені садиби Пилипця, що відомі своєю гостинністю. Саме всі ці місця Ви відвідаєте в межах туру, а ввечері зможете зупинитися на нічліг, щоб сповна насолодитися гірською красою та домашнім затишком. Садиби даного регіону є досить різноманітними: поселятися у них можна по 4-6-10, і навіть 20 осіб! Там ви зможете зручно зупинитися як великими компаніями – для організації веселого вечора, так і сім’єю – для проведення родинного вечора. Не важливо, яким буде розмір садиби, адже комфорт і турбота господарів присутні будуть обов’язково! Поселення у садиби на нічліг відбувається безпосередньо біля садиби, до якої підвозить автобус, яким Ви мандруєте. Розселення відбувається за списками, які були попередньо сформовані згідно Ваших побажань у 2-місні та 3-місні 4-місні номери садиб. Поселившись, у кафе Вашої садиби на Вас чекатиме: смачнючий суп «закарпатський» (сметанний), гречаний плов (гречка тушкована із м‘ясом) і овочевою нарізкою. А після свіженького і ароматного сніданку, коли посмакуєте варениками з картоплею та сметаною, і солодким частунком зі справжнім карпатським чаєм, на Вас знову чекатиме автобус, щоб продовжити захоплюючу мандрівку!

Спальня у зелених садибах Міжгірського району

Насолодитись природою та відпочинком у Пилипці можна разом з нами в турі:

Зелені садиби Верховинського району (Івано-Франківська область)

Не менш колоритним буде Ваше поселення в садибах Гуцульщини! Ще з давніх-давен садиби гуцулів – гражди, складалися з двох кімнат – хоромів. В лівій частині мешкав газда з родиною, а права пустувала, очікуючи на гостей. Гуцули проживали далеко один від одного, тому «гість у хаті» було досить рідкісним явищем, яке прирівнювалось до свята. Газда чи газдиня мали негайно припинити займатися своїми щоденними справами, з пошаною зустрівши та пригостивши гостя! Саме так показувалась повага до подорожнього. А Гуцульщина – це край, де найбільше збереглися на території України традиції, які передавалися з покоління в покоління від діда-прадіда. Переконатися в цьому Ви зможете, оселившись у затишних садибах Верховини, Криворівні, Ільців, Верхнього Ясенова, які ні в чому не поступаються садибам Закарпаття чи Міжгірщини! Ці села – є серцем Гуцульщини, і їхню гостинність Ви відчуватимете вже вийшовши з автобусу.

Поселення в гуцульські садиби відбувається наступним чином: списки на розселення всіх туристів формуються завчасу, згідно Ваших побажань, при замовленні туру у менеджера. У автобусі гід оголошує назви садиб, де Ви проживатимете і харчуватиметесь. Автобус підвозить Вас максимально близько до садиби, де на Вас вже чекатимуть газди, у яких Ви будете проживати. Вони допоможуть Вам донести Ваші речі, або довезуть їх автомобілем, поки Ви прогулюючись, дихатимете свіжим карпатським повітрям. А вранці, супроводять знову на місце зустрічі з автобусом. Після розміщення у 2-х, 3-х місних кімнатах садиб, на Вас чекатиме вечеря, яку уміло і надзвичайно смачно готують місцеві газдині. Ви посмакуєте, кулешею з грибами, гуцульськими книшами, будзом (гуцульський сир), овочевою нарізкою, чаєм з карпатських трав. А ще скуштуєте веселої карпатської водички! Більше про гуцульську кухню можна дізнатися у нашій супер популярній статті “ Смачна Г уцульщина: 12 апетитних гуцульських страв”

Двомісний номер з двома односпальними ліжками у Верховинському районі

Ароматний сніданок, який знову збере Вас до спільного столу – буде «англійським» на «гуцульський смак». Адже нікого не залишить байдужим омлет з канапками, налисники з афенами (чорницями) та чаєм або кавою. Це краще один раз відчути, чим сто разів про це почути.

Саме таким буде Ваш відпочинок у садибах зеленого туризму Гуцульщини , де води Чорного Черемошу ваблять своїми хвилями, а гостинні газди – привітністю, щирістю і турботою. Вони зроблять Ваш відпочинок неповторним, навчивши грати на дримбі, розповідаючи різні життєві історії про мольфарів і примірників, любасів і любасок, про обітницю вічного кохання гуцульських Ромео і Джульєти – Марічки з Іванком. І Ви неодмінно захочете повернутися у садиби, де у повітрі дзвенить мелодія гуцульського танго! Бо гість для гуцулів, то святе!І вони зроблять все, щоб Ви ще неодноразово до них повернулися. Як приповідають гуцули: «Гора з горою не сходиться, а людина з людиною зійдеться!»

Відчути цей колорит можна відвідавши наші тури:

Однак, не важливо, яка садиба Вам припаде до душі, і коли Ви відпочиватимете: взимку чи влітку – Карпати зачарують Вас своїми краєвидами, садиби – затишком, а господарі – гостинністю! І Ви з «завмиранням душі» згадуватимете ті приємні моменти відпочинку, і ще не один раз повернетеся в садиби, щоб пережити їх знову і знову!