Молитви та їх значення у православному житті

Молитва у православ'ї сприймається не просто як обряд чи формальність, а як живе спілкування душі людини із Богом. Вона є невід'ємною частиною духовного життя кожного православного християнина, інструментом, за допомогою якого можна наблизитись до Бога, висловити свою любов і подяку Йому, просити про допомогу та захист.

Молитва у православ'ї – це насамперед діалог з Богом. Як у будь-якому діалозі, тут важливо не лише говорити, а й слухати. Людина в молитві звертається до Бога зі своїми радощами та прикрощами, вдячністю та проханнями, а також прагне прислухатися до Його голосу, відчути Його присутність.

Також молитва є важливим духовною вправою. Як тіло вимагає регулярних фізичних навантажень для підтримки здоров'я, так і душа потребує регулярною молитві для духовного розвитку та здоров'я. Молитва зміцнює нашу віру, допомагає нам виховувати духовні чесноти та поглиблює наше розуміння Божественних істин.

При цьому важливо відзначити, що молитва не є механічним повторенням слів. У православ'ї особлива увага приділяється щирості та сердечності молитви. Адже молитва – це не просто слова, а стан душі, коли людина з любов'ю та повагою звертається до Небесного Батька.

Види молитов у православ'ї

Молитви церкви: богослужбові тексти, молитви святих, тропарі, кондаки

Молитовне багатство Православної Церкви є величезним. Воно включає не лише молитви, які вимовляють віруючі у повсякденному житті, але й ціла низка богослужбових текстів, які виконуються в храмі під час Святих Таїнств, служб і молебнів.

Одним із основних богослужбових текстів є Літургія, Що складається з безлічі молитов, включаючи молитви священика, диякона та парафіян. Під час Літургії вимовляються молитви подяки, прохальні молитви за Церкву, за мир, за хворих і страждаючих, молитви про прощення гріхів.

Також важливими є молитви святих, які складали великі отці Церкви. Вони відрізняються глибоким богослов'ям та високим поетичним рівнем. Багато з цих молитов включені до молитвослів і використовуються в особистій молитовній практиці.

Тропар та кондак – це короткі поетичні тексти, які прославляють святих та важливі події церковної історії. Вони читаються під час богослужінь і допомагають віруючим краще зрозуміти історію та вчення Церкви, а також поглибити свою любов до Бога та святих.

Усі ці молитви відіграють важливу роль у житті Православної Церкви. Вони допомагають віруючим відчути єдність із Церквою, поглибити свою віру та духовне життя, зміцнити зв'язок із Богом.

Молитви особисті: ранкові та вечірні, молитви перед і після трапези, молитви за особливих обставин

Молитва є важливою складовою як громадського, а й особистого богослужіння. Кожен православний християнин закликає приділяти час особистій молитві, адже вона допомагає зміцнити особистий зв'язок із Богом, поглибити свою віру та духовне життя.

Ранкові та вечірні молитви – це основа духовне життя кожного християнина. Вони допомагають розпочати і закінчити день з Богом, встановити духовний настрій, подякувати Богові за все, що сталося за день, і просити Його про допомогу та захист наступного дня.

Молитви перед та після трапези – це спосіб висловити подяку Богу за Його щедрість і просити Його благословення на їжу, яку ми збираємось прийняти.Ці молитви допомагають нам згадати про те, що все, що ми маємо, є даром від Бога, і навчитися ставитися до цього з належною пошаною та вдячністю.

Крім того, Церква пропонує безліч молитов для особливих обставин: під час хвороби, подорожей, у небезпеці, горі тощо. буд. Ці молитви допомагають нам подолати труднощі, здобути мир і втіху, зміцнити свою віру та надію.

Молитва є важливим інструментом у руках християнина, яким він може звернутися до Бога у будь-який час та за будь-яких обставин.

Нескінченна молитва чи молитва серця

Нескінченна молитва, або молитва серця, є особливим видом молитовної практики, який особливо цінується в Православній Церкві. Цей метод молитви заснований на безперервному повторенні короткої молитовної формули, що найчастіше використовується формулою «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного».

Процес безперервного повторення цієї молитви спрямовано досягнення стану постійної молитовної усвідомленості. Воно допомагає зміцнити зв'язок із Богом, навчитися постійно Його пам'ятати та жити у Його присутності. Нескінченна молитва може бути особливо корисною під час періодів духовної сухості або труднощів, коли важко зосередитися на довгих молитвах.

Однак важливо відзначити, що нескінченна молитва вимагає належного підходу та розуміння. Це не просто механічне повторення слів, але щире звернення до Бога, яке відбувається не лише розумом, а й серцем. У цьому сенсі нескінченна молитва – це мистецтво, яке потребує часу та практики для його освоєння.

Нескінченна молитва може бути особливо корисною для сучасної людини, яка часто стикається з безліччю різних відволікаючих факторів.Цей вид молитви допомагає набути духовної стійкості, навчитися концентруватися на важливих речах та знайти внутрішній світ за будь-яких обставин.

Значення різних видів молитов

Сенс та мета богослужбових молитов

Богослужбові молитви є важливою частиною духовного життя Православної Церкви. Вони служать засобом спілкування віруючого з Богом, висловлювання своїх почуттів, думок, подяки, прохань та покаяння. Крім того, богослужбові молитви допомагають віруючому вступити в більш глибоку і свідомішу участь у обрядах Церкви.

Богослужбові молитви мають глибокий зміст та багаторівневу структуру. Вони включають не тільки прямі звернення до Бога, а й біблійні цитати, посилання на святих та їх життя, теологічні твердження та духовні інструкції. Завдяки цьому вони збагачують духовне життя віруючого, допомагають йому поглибити своє розуміння Бога та церковних вчень.

Ціль богослужбових молитов – це не просто виконання ритуалу чи традиції. Вони покликані допомогти людині налагодити та підтримувати особисті стосунки з Богом, звернутися до Нього з усім, що займає його серце та розум.

Богослужбові молитви допомагають віруючому відчути присутність Бога, прийняти Його любов і милість, а також навчитися довіряти Йому за всіх життєвих обставин.

Крім того, богослужбові молитви мають на меті однаковості та єдності. Вони об'єднують усіх православних християн у всьому світі, пропонуючи спільну мову та форму спілкування з Богом. Разом вони створюють потужну духовну атмосферу, яка наповнює церкву під час служб та підтримує духовне життя віруючих поза її стінами.

Сенс і мета богослужбових молитов зводяться до любові: любові до Бога, який першим полюбив нас, і любові до ближнього, яку ми виявляємо, молячись один за одного і за весь світ.

Значення та мета особистих молитов

Особиста молитва відіграє важливу роль у духовному житті кожного віруючого. Вона є щирий та відкритий розмова душі з Богом, час, коли ми можемо відкритися Йому, висловити свою подяку, просити допомоги або просто бути з Ним у тиші.

Значення особистих молитов не зводиться до релігійного обряду чи ритуалу. Це насамперед час, коли ми можемо спілкуватися з Богом «віч-на-віч», як з люблячим Батьком. Воно допомагає нам поглибити наше розуміння Його, розкрити свої справжні почуття та думки, усвідомити свої гріхи та просити прощення. Молитва допомагає нам також усвідомити нашу залежність від Бога і наше внутрішнє бажання бути ближчими до Нього.

Ціль особистих молитов – це не просто отримати щось від Бога або виконати релігійний обряд. Вони спрямовані на поглиблення наших стосунків із Богом, духовне зростання та перетворення. Молитви допомагають нам стати більш схожими на Христа, навчають нас любити, прощати, бути терплячими та милосердними.

Крім того, особисті молитви допомагають нам долати труднощі та спокуси. Вони дають нам силу і мудрість, щоб упоратися з життєвими проблемами, зміцнюють нашу віру та довіру до Бога.

Важливо пам'ятати, що молитва не завжди має бути словесною. Вона може бути і мовчазною, коли ми просто перебуватимемо в присутності Бога, слухаючи Його і відкриваючись Йому в тиші нашого серця.

Це також є потужним способом спілкування з Богом, який допомагає нам відчути Його присутність у нашому житті.

Практика та мета нескінченної молитви

Як уже було сказано вище, нескінченна молитва, також відома як молитва серця або Ісусова молитва, являє собою особливий вид молитви у православній традиції. Вона ґрунтується на повторенні простої молитви: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного» або ж у її більш короткій формі: «Господи, помилуй».

Нескінченна молитва відрізняється від інших молитов своїм нескінченним повторенням. Це повторення не просто механічне, воно потребує щирості та повного занурення у процес молитви. Часто молитва супроводжується синхронізацією з диханням чи ритмом серцебиття, що допомагає зосередитися та поглибити сприйняття.

Ціль нескінченної молитви – призвести до більш глибокого та тісного спілкування з Богом. Вона прагне безперервного усвідомлення присутності Бога в житті того, хто молиться. Ця молитва допомагає усунути духовний поділ між Богом і людиною, допомагає подолати роздратування та страх, приносить мир та умиротворення.

Практика нескінченної молитви вимагає наполегливості та терпіння, тому що вона не завжди легка для початківців. Вона може викликати опір розуму, який звик до постійної зміни думок та вражень. Однак з часом молитва стає все більш природною і призводить до глибокого внутрішнього миру і радості.

Важливо пам'ятати, що практика нескінченної молитви – це не самоціль, а засіб для більш глибокого спілкування з Богом. Вона не замінює інших форм молитви або богослужінь, але є доповненням до них, допомагаючи зміцнити наше духовне життя.

Правила молитви у православ'ї

Підготовка до молитви та молитовна поведінка

Підготовка до молитви починається ще до того, як ми починаємо молитися. Це може включати в себе усамітнення, умиротворення та відключення від зовнішніх подразників. Важливо приділити час для переходу від суєти світу до світу Божого.

Підготовка також може включати в себе читання Писання чи духовної літератури, молитовне читання Псалмів або спеціальних молитов перед початком основного часу молитви. Це допомагає спрямувати думки до Бога і налаштуватися на правильний лад.

Молитовна поведінка – це зовнішні дії, які супроводжують молитву. Вони включають такі елементи, як місце для молитви, поза, жести та навіть одяг.

Місце для молитви має бути самотнім і спокійним. Це може бути особливий куточок у будинку, де встановлена ​​ікона та горить лампада. Поза у молитві також має значення: православні традиційно моляться стоячи, проте молитися можна і сидячи, особливо якщо це пов'язано з проблемами здоров'я.

Жести включають хресне знамення і поклони, які є важливою частиною православної молитви. Вони допомагають висловити наше шанування Богу і посилити нашу молитовну участь.

Загалом, підготовка до молитви та молитовна поведінка – це не просто формальності, а способи, які допомагають нам краще зосередитися на молитві і зробити її пліднішою.

Коли і як часто слід молитися

Розуміння коли і як часто молитися, відіграє важливу роль у формуванні молитовного життя православного християнина.

У Православній Церкві прийнято молитися. вранці та ввечері. Ранкова молитва допомагає почати день, присвятивши його Богові, а вечірня молитва дає можливість підбити підсумки дня, принести Богові подяку та покаяння.

Крім цього, протягом дня є певні моменти, коли можна звернутися до Бога з короткими молитвами чи молитовними вигуками. Це може бути перед їжею, під час переходу від однієї справи до іншої, під час випробувань чи радісних подій.

Що стосується частоти молитви, то тут немає суворих правил. Важливо, щоб молитва стала рутиною, а була щирим спілкуванням з Богом. За словами апостола Павла, ми повинні молитися невпинно (1 Фес. 5:17). Це не означає, що ми повинні завжди вимовляти молитовні слова, але швидше свідчить про те, що наше життя має бути пронизане молитовним ставленням до Бога.

Таким чином, молитва може бути як встановленою, так і вільною, як регулярною, так і випадковою, Залежно від обставин. Головне – це щирість та відкритість серця перед Богом.

Місце молитви у житті християнина

У житті кожного православного християнина молитва посідає особливе місце. Вона не тільки пов'язує людину з Богом, а й стає головним фактором у його духовному житті.

Молитва, перш за все, є спілкуванням людину з Богом. Це час, коли людина може висловити свою подяку, просити допомоги, шукати втіхи чи просто «розмовляти» з Богом. У молитві людина відкриває своє серце перед Богом, висловлює свої почуття, думки, надії та страхи.

Молитва також є важливим засобом духовного зростання. Через молитву людина може наближатися до Бога, поглиблювати своє розуміння Його та зростати у своєму духовному житті. Молитва допомагає людині усвідомлювати свою залежність від Бога і навчатися покладатися на Його волю.

Молитва також є виявом любові та віри людини. Через молитву людина виражає свою любов до Бога і свою віру в Нього. Він визнає Бога своїм Господом і Спасителем і віддає Йому своє життя.

Таким чином, молитва посідає центральне місце у житті християнина.Вона є життєво важливою частиною його духовного шляху і є важливим інструментом для духовного зростання та спілкування з Богом.

Молитва як ключ до духовного життя

Молитва – це не просто ритуал чи традиція, вона є серцем духовного життя та ключем до розуміння Божественного. Вона служить мостом, що з'єднує людське та божественне, матеріальне та духовне.

Молитва – це не просто слова, сказані навмання. Це складна духовна практика, яка потребує старанності, терпіння та відданості. Це діяльність, яка потребує щирості та відкритості серця. Це практика, в якій людина звертається до Бога, висловлюючи свою любов, віру та надію.

Через молитву людина може досягти духовної гармонії.

Молитва допомагає врівноважити душевний стан, подолати стрес та тривогу та досягти внутрішнього світу. Вона допомагає людині залишатися в гармонії з Богом, із самим собою та з навколишнім світом.

Молитва у православній традиції не є просто формальністю чи ритуалом. Це духовна практика, яка відіграє центральну роль життя кожного християнина. Вона служить засобом спілкування з Богом, висловлювання подяки, покаяння, прохання та славослів'я. Молитва – це ключ до духовного життя, і шлях до духовного розвитку.

Ми розглянули різні види молитов, їхні цілі та значення, а також роль, яку вони відіграють у житті віруючого. Від загальноцерковних молитов до індивідуальних, від богослужбових до молитов серця, – кожна з них має своє особливе місце у православній духовній традиції.

Але незалежно від типу молитви, вона завжди є виразом віри та любові до Бога, духовним зусиллям та прагненням до духовної досконалості. Вона стає живим джерелом благодаті, що наповнює душу віруючого і веде до Бога.

Нехай ця стаття буде нагадуванням про те, наскільки важлива молитва в нашому житті. Дай Бог нам усім старанності та віри, щоб щиро та постійно звертатися до Нього в наших молитвах.

Основні молитви, які має знати кожен віруючий

Молитва є важливою складовою життя православного християнина, адже вона має на увазі спілкування людини з Господом.

Про молитву

Молитися необхідно після пробудження, перед їжею, перед виходом із дому, перед початком будь-якої справи, перед сном. Але це має відбуватися не для галочки, а щиро та осмислено. І хоча багато священиків рекомендують молитися не лише завченими молитвами, а іноді своїми словами (наприклад, під час покаяння), готові молитви також потрібно знати. Наприклад, «Отче наш» – універсальна молитва, яка містить у собі основні прохання та хвалення, необхідні християнинові. Тому ця стаття містить у собі основні молитви, завчити та осмислити які було б гарним рішенням для кожної віруючої людини.

«Отче наш»

«Отче наш» – основна та найвідоміша молитва християн. У Євангелії від Луки один із учнів Ісуса звернувся до Вчителя зі словами: «Господи! Навчи нас молитися». У відповідь Ісус навів молитву, яка нині відома нам як «Отче Наш» (Лк. 11:1-4; сама молитва – 11:2-4). Тому що ця молитва була проголошена самим Спасителем, її називають Молитвою Господньою.

“Отче наш” можна також знайти в Євангелії від Матвія, 6:9-13. Тут вона більш докладна – на відміну від вказаної в Євангелії від Луки містить додаток «Бо Твоє Царство і сила і слава навіки. Амін». Існує й така відмінність: в Євангелії від Матвія написано «і пробач нам борги наші», тоді як Євангеліє від Луки говорить «вибач нам гріхи наші».Матвій має також закінчення, яке не увійшло в молитву:

«Бо якщо ви прощатимете людям провини їх, то простить і вам Отець ваш Небесний, а якщо не прощатимете людям провини їх, то й Отець ваш не простить вам провин ваших».

Різниця може бути зумовлена ​​неточним перекладом або тим, що євангелісти запам'ятали слова Ісуса по-різному. Можливо, Матвій вирішив доповнити молитву Ісуса на основі його проповідей.

Ісусова молитва

Ісусова молитва звучить так: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного». Її рання згадка зустрічається в першій половині IV століття в повчаннях преподобного Макарія Великого про молитву. Преподобний вважав, що під час читання цієї молитви слід концентруватися на Ім'ї Христовому, тому що Ім'я Його, за словами старця, «Найсолодша їжа».

Прообразом Ісусової молитви вважаються 3 євангельські епізоди.

Перший описаний в Євангелії від Марка: коли Ісус повертався з Єрихона зі Своїми учнями, про це почув прохав милостиню сліпий на ім'я Вартимей. Він почав молитися словами «Ісусе, Сину Давидов! Помилуй мене». І незважаючи на те, що його намагалися змусити замовкнути, він кричав ще більше, внаслідок чого Ісус сказав йому: «Іди, віра твоя врятувала тебе» і зробив сліпого зрячим (Мк. 10:46-52).

Другий епізод можна знайти у Євангелії від Матвія. Згідно з ним, жінка Хананеянка, побачивши Ісуса, що прямував до країн Тирських та Сидонських, закричала Йому: «Помилуй мене, Господи, Сину Давидів». Господь продовжив відчувати віру жінки і відповів, що посланий тільки для ізраїльтян, але жінка завдяки своїй вірі вимолила в Ісуса зцілення своєї дочки від бісів (Мт. 15:21-28).

Третій епізод зустрічається в Євангелії від Луки, коли Ісус розповідає Притчу про митаря та фарисея. Митар, молившись словами «Боже! Будь милостивий до мене, грішнику!», пішов більш виправданим, ніж фарисей, який більше хвалив себе і дякував Господу за те, що він не такий, як інші грішники. Молитва митаря також є прообразом Ісусової молитви (Лк. 18:10-14).

Слово «грішного» було пізніше додано святим преподобним Григорієм Сінаїтом (XIII-XIV ст.), який, як вважається, започаткував відродження читання цієї молитви для чернечих.

Існують короткі форми Ісусової молитви:

• «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене»
• «Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй мене»
• «Господи Ісусе Христе, помилуй мене»
• «Господи, Сину Божий, помилуй мене»
• «Ісусе Христе, помилуй мене»
• «Господи, помилуй».

Славослів'я

Славослів'я вважається молитвою, яку слід знати кожному християнинові. Найчастіше славослів'я знають у малій формі: «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Але існує також Велике славослів'я, що входить до складу богослужіння утрені та вечері. Воно починається зі слів «Слава у вишних Богові, і на землі мир, у людях благовоління», а закінчується словами «Святий Боже, Святий Міцний, Святий Безсмертний, помилуй нас!».

У буденні та великопісні святкові утрені замінюється повсякденним славослів'ям, яке за обсягом менше. Велике славослів'я склали приблизно IV-V ст.

«Царю Небесний…»

«Царю Небесний…» іноді називають молитвою Святого Духа, оскільки Він є однією з трьох іпостасей Господа і шанується нарівні з Богом Отцем і Богом Сином.

Ця молитва з'явилася у VIII-IX ст.Співається вона на вірші на великій вечірні П'ятидесятниці, але від Великодня до Вознесіння ця молитва замінюється тропарем Великодня «Христос воскрес...», від Вознесіння до Дня Святої Трійці молитву не читають.

Вимовляють молитву зазвичай тоді, коли нам потрібна допомога в будь-якій справі, перед важливою подією, або у випадках, коли ми перебуваємо під владою гріха і хочемо позбутися його, або коли відчуваємо кризу віри. Цією молитвою закликається Святий Дух, щоб очистити нашу душу від згубного впливу

«Пресвята Трійця…»

Як уже зрозуміло з назви, у цій молитві ми одразу звертаємося до одного Господа у трьох Особах (Трійці): до Бога Отця («Господи»), Бога Сина («Владика») і Святого Духа («Святий»). Звернення відбувається спочатку до всіх трьох осіб, а далі – до кожної особи окремо з різними проханнями: у Бога Отця просимо очистити гріхи наші, у Бога Сина – пробачити беззаконня наші, у Святого Духа – відвідати та зцілити немочі наші.

Читають і співають молитву у складі звичайного початку та Трисвятого (молитви «Святий Боже, Святий Міцний, Святий Безсмертний, помилуй нас»). Походження цієї молитви невідоме.

«Богородице, Діво, радуйся…»

Молитва заснована на словах архангела Гавриїла, звернених до Діви Марії, коли той приніс їй звістку про швидке народження Спасителя (Лк.1:28-31; Мф.1:18-25). Слова «Радій, Господи з Тобою, благословенна Ти в дружинах» взяті з привітання архангела Гавриїла. Слова ж «благословенний Плід утроби Твого» взяті з привітання праведної Єлисавети, коли Діва Марія відвідала її після Благовіщення (Лк. 1:42).

Розберемо докладніше. «Благословенна Ти в дружинах» означає, що Діва Марія прославлена ​​більше за інших дружин, оскільки стала Матерсю Божою. «Благодатна» – та, що сповнена благодаті.

Молитва є славослівною. Тобто в ній ми прославляємо Діву Марію як Ту, що була удостоєна великої честі стати Богородицею. До речі, відома пісня Пресвятої Богородиці "Ave, Maria" (Аве Марія) – це молитва «Богородице, Діво, радуйся…» латиною.

Молитва Єфрема Сиріна

Молитва Єфрема Сиріна вважається глибокою покаяною молитвою, складеною преподобним Єфремом Сиріним у IV столітті. Її починають читати з Сирного тижня (у середу та п'ятницю), продовжують протягом Великого посту по буднях і закінчують у Велике середовище Страсного тижня. Також молитва включена до молитовного правила.

Молитву читають по-особливому, із земними поклонами на кожну пропозицію молитви і повторюють «Боже, очисти мене, грішного» 12 разів з поясними уклінами. Після цього молитву читають ще раз і під кінець здійснюють земний уклін.

Псалом 50

50-й псалом є одним із найвідоміших псалмів, оскільки входить до складу Наслідування до Святого Причастя та ранкової молитви; читається на богослужіннях 3 рази протягом доби (на вечері, утрені та 3-й годині), а також на молебнях, панахидах та при Таїнстві Єлеосвячення.

Більше того, 50-й псалом вважається одним із семи покаяних псалмів християнства. Деякі богослови визнають цей псалом одним з найглибших покаяння, оскільки події, пов'язані з його написанням, дуже трагічні для його автора – царя і пророка Давида.

У Святому Письмі спів псалма передує поясненням: псалом складений на честь тієї події, коли «Приходив до нього (Давида) пророк Натан після того, як Давид увійшов до Вірсавії». (Пс. 50:1-2).Докладніше про цей епізод написано у 2-й книзі Царств 11 глави, коли Давид вступив у близькість з Вірсавією, дружиною свого воєначальника Урії, після чого наказав, щоб Урій потрапив у найзапеклішу битву і військо б відступило, так щоб воїн точно загинув.Зрештою так і сталося. Давид скоїв подвійний гріх: перелюбства та вбивства. У цьому його викривав пророк Натан, після чого Давид, розтрощений серцем, написав цей покаяний псалом, який вважається нерідко еталонним прикладом покаяння.

Старці рекомендують читати псалом щодня, особливо в моменти, коли душа хвора на гріхи, і коли людина усвідомлює свої гріхи. 50-й псалом допоможе перейнятися почуттям щирого покаяння і налаштує на потрібну хвилю віруючого християнина, який любить Господа.

Символ віри

Символ віри розуміється як короткий і точно виклад християнської віри. Нерідко символ віри відносять до молитов, однак у строгому значенні цього слова він не є молитвою, оскільки розмова з Господом відсутня. У ньому ми не дякуємо Господа, не звертаємось до Нього з проханням, але, читаючи символ віри, ми говоримо собі та всім, у що ми віримо і що сповідуємо.

Звичний нам православний символ віри несе назву Нікео-Цареградського, тому що він був затверджений на 1-му та 2-му Вселенських соборах, що відбулися в містах Нікея та Константинополь (друга назва – Царгород). Затверджений він з метою позбавлення єретичних вчень, які називають себе послідовниками християнства. Зокрема, у символі віри містяться положення, які суперечать аріанству – єретичному вченню, згідно з яким Ісус визнається не Син Божий, а Божий витвір, не подібний до Бога Отця.Православний символ віри відрізняється від католицького тим, що в останньому додається «філія» (це означає, що Святий Дух «і від Сина, що сходить»). «Філіокве» не підтримується Православною Церквою та загалом заперечується як догмат, який сповідається католиками.

Складається символ віри з 12 членів, що містять догмати православної віри: 1-й член присвячений Богу Отцю, 2-й по 7-й член – Богу Сину, 8-й – Святому Духу, 9-й – Церкві, 10-й – Хрещенню, 11-й та 12 -й – воскресіння мертвих та вічного життя.

Символ віри включений у ранкове правило, Божественну літургію, Полунощницю, до складу Образотворчих та Великого повечеря. При здійсненні Таїнства Хрещення людина зобов'язується прочитати символ віри на знак того, якою вірою вона приймає хрещення.

Заповіді блаженства

Заповіді блаженства вперше були виголошені Христом у Нагірної проповіді (Мф. 5: 1-11). Такий спосіб проповідування важливих слів був відомий ще у Старому Завіті, коли пророк Мойсей, піднявшись на гору Сінай, почув голос Бога, Який дав йому 10 заповідей для народу ізраїльського (Вих. 20:1-17).

Слово «заповідь» означає суворе розпорядження, яке потрібно виконувати. 9 заповідей блаженства відрізняються від 10 заповідей, наданих Мойсею Богом. Якщо останні містять імперативні постулати та заборони (не вбивай, не кради, я Бог твій і т. д.), то заповіді Христа – настанови про те, як бути людиною досконалою, блаженною (тобто такою, яка досягне щастя від пізнання та наближення до Бога). Заповіді блаженства також відрізняються від колишніх 10 ще й тим, що містять у собі результат, якого досягне людина, якщо їх виконуватиме.

Заповіді блаженства не скасовують колишніх заповідей, а доповнюють їх.Християнам слід особливо вивчити і запам'ятати заповіді, дані Христом, щоб слідувати їм, наближатися своєю душею до Нього і бути щасливими.

У цій статті ми розглянули кілька основних молитов, які ми рекомендуємо завчити. Існують і інші важливі молитви, які ми не озвучили у статті, але які рекомендуємо до вивчення: «Гідно є…», Недільна пісня з читання Євангелія, Пісня Пресвятої Богородиці («Величить душа Моя Господа»), Молитва праведного Симеона Богоприймця, Зойк до Богоматері перед сповіддю, молитва після сповідання гріхів. Рекомендуємо також ознайомитись з покаяним каноном та Наслідуванням до Святого Причастя.