Чорниця як цвіте

Чорниця звичайна

Vaccinium myrtillus —
низенький (15-40, рідше 60 см заввишки) розгалужений, з гостро ребристими голими гілками кущик родини брусничних. Листки спірально розташовані, майже сидячі, суцільні, яйцеподібні, еліптичні або яйцеподібно-еліптичні, по краю дрібні зубчасті пилкоподібні, на верхівці загострені, зверху світло-зелені, зісподу блідіше, голі або по жилках розсіяно коротко-опушені, тоненькі, на зиму опадають. Квітки правильні, на коротких квітконіжках, поодинокі, в пазухах листків; віночок зеленувато-білий з рожевим відтінком, кулясто-глечикоподібний, зросло-пелюстковий, з 4-5 відвернутими частками відгину. Плід — куляста чорна ягода. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у липні.

Поширення

Чорниця росте у хвойних, мішаних і листяних лісах в Карпатах, Росточчі-Опіллі, на Поліссі, у Волинському Лісостепу, в західній частині Західного Лісостепу, зрідка у східній частині Лівобережного Лісостепу.

Заготівля і зберігання

Для лікарських потреб використовують плоди (Fructus Vaccinii myrtilli) та листя (Folia Vaccinii myrtiHi) чорниці. Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Для цього зрізані рослини в'яжуть у невеличкі пучки і розвішують для сушіння в провітрюваному приміщенні або в затінку на відкритому повітрі. Після висушування пучки обмолочують, а одержане у такий спосіб листя звільняють від домішок і зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Сухого листя виходить 7-8%. Плоди збирають повністю стиглими за допомогою спеціальних совків або вручну і використовують свіжими або сушать на відкритому повітрі, розстилаючи тонким шаром на папері або тканині. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій 50-60°С. Сушених плодів виходить 13%. Строк їх придатності — 2 роки. Сушені плоди чорниці є у продажу в аптеках.

Хімічний склад

Плоди чорниці містять вуглеводи (5,3-7,4%): глюкоза, фруктоза, сахароза, пектин; органічні кислоти (0,90-1,28%): лимонна, молочна, щавлева, яблучна, янтарна; вітаміни: аскорбінова кислота 5-6 мг %, тіамін 0,045 мг %, рибофлавін 0,08 мг %, нікотинова кислота 2,1 мг %, каротин 0,75-1,6 мг %; флавоноїди (460-600 мг %); гіперин, астрагалін, кверцитрин, ізокверцитрин, рутин; антоціани: дельфінідин, мальвідин, петунідин, ідаїн, миртилін; фенолокислоти: кавова, хінна, хлорогенова; феноли і їхні похідні: гідрохінон, монотропеозид, асперулозид; дубильні речовини (до 12% на абсолютно суху речовину), ефірну олію, циклічний шестиатомний спирт інозит, похідні антрацену, сполуки марганцю та заліза. У листі чорниці є дубильні речовини (до 20% на абсолютно суху речовину), флавоноїди: кемпферол, рутин, астрагалін, гіперин, кверцитрин, ізокверцитрин, авікулярин, мератин;. антоціани: ціанідин, дельфінідин, петунідин; тритерпеноїди: р-амірин, олеанолова і урсолова кислоти; фенолокислоти: кавова, хлорогенова, хінна; феноли і їхні похідні: гідрохінон, арбутин, метиларбутин, асперулозид, монотропеозид, ефірна олія, алкалоїд муртин, вітамін С, каротиноїди, лимонна кислота.

Фармакологічні властивості і використання

Поєднання в'яжучих і антисептичних властивостей плодів чорниці робить їх цінним проти проносним засобом при різних запальних станах шлунково-кишкового тракту, особливо в дитячій практиці. З цією метою вживають сушені плоди у вигляді настоїв або киселів.

Сушені плоди чорниці входять до складу шлункового чаю.

Свіжі плоди чорниці регулюють функціональну діяльність травного каналу (корисні як при проносі, так і при хронічному спастичному коліті), підвищують гостроту зору, допомагають при гіпохромній анемії, жовчнокам'яній і сечокам'яній хворобах, подагрі, ревматизмі, екземах, псоріазі, висипках на шкірі, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі й інших патологічних станах, пов'язаних зі зниженням міцності стінок кровоносних судин, та гіпохромній анемії.

При нирковокам'яній хворобі протягом тривалого часу корисно вживати суміш (порівну) чорниць і суниць лісових.

В литовській народній медицині плоди чорниці використовують як загально зміцнюючий засіб при симптоматичному лікуванні хворих на рак.

Лікувальні властивості мають також компоти, соки, варення, джем, чорничний морс.

Слід пам'ятати, що при в'ялій перистальтиці кишечнику, дискінезії жовчних шляхів за гіпокінетичним типом та дуоденостазах надмірне вживання чорниць може викликати погіршення самопочуття хворих.

Використовують плоди чорниці і як зовнішній засіб. Густий відвар або свіжий сік плодів застосовують для лікування мокнучих екзем, псоріазу, опіків, гнійних виразок тощо (роблять примочки або компреси, які міняють 3-5 разів на добу).

У вигляді полоскання свіжий сік або настій сушених плодів чорниці вживають при ангінах, стоматитах, катарі верхніх дихальних шляхів.

Настій із листя чорниці має гіпоглікемічні властивості і використовується при легких формах цукрового діабету (частіше в суміші з іншими лікарськими рослинами).

Крім того, настій листя призначають всередину при пієлітах, циститах і уретритах, атонії сечового міхура, сечокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, шлункових коліках (гастралгії) і хронічних ентероколітах.

При геморої із настою листя чорниці роблять клізми, а при білях — спринцювання.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — холодний настій (2-3 столові ложки сушених плодів заливають склянкою холодної кип'яченої води, настоюють 8 годин, проціджують) приймати по третині чи половині склянки 3-4 рази на день;

- гарячий настій (3-4 чайні ложки сушених плодів настоюють 2-3 години на 400 мл окропу, проціджують) приймати по чверті склянки 5-6 разів на день;

- кисіль (на 300 мл води беруть 1 столову ложку сушених плодів, додають 1 чайну ложку крохмалю і цукор-пісок на смак) приймати по півсклянки тричі на день;

- настій із листя (2 столові ложки сировини настоюють 2 години на 400 мл окропу, проціджують) приймати по півсклянки 4 рази на день до їди;

- чорничне вино (25 г сухих плодів кип'ятять протягом 20 хв. в невеликій кількості води, додають 250 мл червоного вина і суміш кип'ятять ще 10 хв.) приймати по 1 столовій ложці тричі на день при хронічному коліті.

ЗОВНІШНЬО — полоскання свіжим соком плодів або настоєм (1-2 чайні ложки сушених плодів настоюють 15 хв. на склянці окропу, проціджують);

- компреси і примочки із свіжого соку плодів або густого відвару (100 г свіжих плодів на 500 мл окропу, уварюють наполовину);

- спринцювання і клізми з відвару (60 г листя на 1 л окропу).

Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор

Чорниця: властивості і протипокази, посадка і догляд

Автор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Дрібні правки: 10 серпня 2023 Доповнено: 13 лютого 2019 Опубліковано: 13 серпня 2017 🕒 11 хвилин 👀 18282 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за чорницею
• Ягода чорниця – опис
• Посадка і догляд за чорницею
  • Посадка чорниці в саду
  • Як доглядати за чорницею
  • Збір чорниці вручну
  • Комбайни для збору чорниці
  • Зберігання чорниці
  • Чорниця волосиста (Vaccinium hirtum)
  • Чорниця кавказька (Vaccinium arctostaphylos)
  • Чорниця вузьколиста (Vaccinium angustifolium)
  • Чорниця овальнолиста (Vaccinium ovalifolium)
  • Чорниця мітлоподібна (Vaccinium scoparium)

  Чорниця звичайна (лат. Vaccinium myrtillus), або чорниця миртолиста – низькоросла рослина з їстівними ягодами, вид роду вакциніум родини Вересові (в недавньому минулому цей рід виділяли в родину Брусничні). Латинська назва роду походить від слова «корова», оскільки листя деяких видів використовувалося як корм худобі. Видову назву чорниця отримала за свою схожість із миртом. Українську назву рослині дано за колір ягід і соку, від яких руки і рот довго залишаються чорними. В Україні чорницю інакше називають боровицею, борівкою, чорними ягодами, афинами чи яфинами. Чорниця – родичка таких ягідних рослин, як брусниця, журавлина та лохина.

  Зростає ягода чорниця в тайгових районах Азії та Північної Європи, в субарктичному поясі, а також у Північній Америці. У культурі цю ягоду вирощують у лікарських цілях, а також як декоративну рослину.

  Посадка й догляд за чорницею

  • Цвітіння: у травні-червні.
  • Посадка: у серпні-вересні або пізньою весною.
  • Освітлення: яскраве світло або притінок.
  • Ґрунт: добре дренований і кислий (pH 4,9-5,0).
  • Полив: 2 рази на місяць, але в посуху потрібен частіший полив: ґрунт під кущами має бути весь час вологим. Через раз на поливну воду додають оцтову, щавлеву або лимонну кислоту.
  • Підживлення: і мінеральні, й органічні добрива вносять під кущі малими дозами. Кожні 2-3 роки ґрунт перекопують із торфом, змішаним із піском. Із органіки застосовують компост, перепрілий гній, а з мінеральних добрив – розчини суперфосфату, калімагнезії й сульфату амонію. Літнім вечором кущі обробляють по листю розчином мікроелементів. Чорниця не зносить добрив, що містять хлор!
  • Обрізування: із 3-4 років починають формування куща обрізуванням. У 15 років проводять омолоджувальне обрізування. Санітарне прочищення роблять щороку. Процедуру проводять напровесні, до початку сокоруху.
  • Розмноження: насінням і поділом куща.
  • Шкідники: попелиця, щитівки.
  • Хвороби: іржа, міскосфереліоз, сіра цвіль, рясна кільцева плямистість, некротична плямистість, карликовість, нитчастість гілок і мозаїка.
  • Властивості: є одним із найцінніших харчових продуктів, який містить безліч важливих і корисних для людини елементів.

  Ягода чорниця – опис

  Чорниця є листопадним чагарником заввишки 10-50 см, гостроребристі зелені гілки якого відходять від стовбура під гострим кутом. Чергове, округле, пильчато-зубчасте по краю листя чорниці, світло-зелене навесні й улітку та червоніюче восени, розташоване на коротких черешках. Наземне стебло переходить у кореневище, від якого відходять гіллясті дрібні корінці, проникаючи вглиб на 5-6 см. Поодинокі, пониклі зеленувато-рожеві квітки чорниці розташовані на коротких квітконіжках біля основи молодих гілок. Плід – куляста або яйцеподібна ягода діаметром від 6 до 10 мм дуже темного синього кольору з сизим нальотом. Цвітіння чорниці відбувається в травні або червні, а плодоносить вона в липні-вересні.

  Посадка і догляд за чорницею

  Посадка чорниці в саду

  Найкраще почувається чорниця в притінку, під покровом дерев, на кислих ґрунтах, у яких ґрунтові води залягають близько до поверхні. При вирощуванні чорниці на сонячній ділянці будьте готові влітку кілька разів на день обприскувати її кущі водою. Що стосується часу посадки, то в районах із м'якою і короткою зимою краще займатися цим у серпні або вересні. У середній смузі й у місцевості з іще суворішим кліматом садити чорницю рекомендується пізньою весною, коли минуть поворотні заморозки.

  Розташовують саджанці чорниці в ряду з інтервалом 1,5 м один від одного. Якщо посадка здійснюється в два ряди, то між ними залишають інтервал близько 2,5 м. Розмір ями під саджанець чорниці – 60х60 см при глибині 80 см. На дно кожного котловану потрібно помістити шар дренажного матеріалу з керамзиту або битої цегли.

  Оскільки зазвичай садова земля недостатньо кисла для чорниці, потрібно завчасно підготувати ґрунтову суміш, у якій рослина добре розвиватиметься: верхній шар вийнятого при викопуванні ямок під чорницю ґрунту змішують із торфом із розрахунку 2:1, до отриманої суміші додають для підкислення порошкоподібну сірку в кількості ¼ чайної ложки на кожну рослину. Занадто важкий ґрунт полегшують за рахунок унесення в нього річкового піску або перепрілого дубового листя. Приготовленою ґрунтовою сумішшю заповнюють ями й залишають на тиждень-два, щоби ґрунт у них усівся. Тобто починати готувати ями під чорницю потрібно приблизно за 3-4 тижні до посадки.

  Найкращим посадковим матеріалом є дво-трирічні саджанці чорниці, проте при купівлі будьте пильні, щоб вам не дісталися саджанці лохини, адже чорниця і лохина дуже схожі. Перед висадкою земляну грудку саджанців потрібно зволожити. Ґрунт у ямі перед посадкою поливають розчином 1 чайної ложки лимонної кислоти в відрі води, розпушують, роблять заглиблення і поміщають у нього кореневу систему саджанця, після чого обережно розправляють його корені, щоб розм'якшити земляну грудку, і заповнюють простір, що залишився, підкисленою ґрунтовою сумішшю. Після посадки поверхню ділянки ущільнюють, рясно поливають, а згодом мульчують торфом, опалим листям або тирсою.

  Якщо в якості саджанців використовуються рослини старші трьох років, їхні гілки після посадки обрізають на висоті 20 см – це полегшить адаптацію рослини на новому місці.

  Як доглядати за чорницею

  Догляд за кущами чорниці передусім полягає в регулярному поливі: проводять цю процедуру двічі на місяць, але якщо стоїть затяжна посуха, то поливають рослину частіше, тому що ґрунт під кущами чорниці має бути злегка вологим увесь час. У воду один раз на місяць додають лимонну, щавлеву або оцтову кислоту. Однак намагаючись підтримувати постійну вологість ґрунту, можна ненавмисно перестаратися й отримати сумні наслідки у вигляді грибкових захворювань. Тому краще не заливати рослину водою, а вжити заходів, що не дозволяють їй швидко випаровуватися. Збереже вологу в ґрунті шар мульчі з тирси, листя або хвої завтовшки не менше 4 см.

  Підживлюють культуру як органічними, так і мінеральними добривами. З органіки чорниці більше підходять перепрілий гній, торф'яна крихта і компост, які вносять один раз на три роки восени в кількості 3-4 кг на 1 м². Мінеральні добрива у вигляді розчинів суперфосфату, сульфату амонію і калімагнезії теж додають у ґрунт у невеликих кількостях щорічно. Не застосовуйте добрива, що містять хлор: чорниця їх не зносить.

  Добре відгукується чорниця на позакореневу обробку мікроелементами, яку здійснюють увечері, після того, як спаде спека.

  Обрізування чорниці починають напровесні, коли рослині виповниться 3-4 роки: до цього часу на кущах з'являються різні кістляві прирости, слабкі і хворі гілки, від яких потрібно позбуватися. Ідеальний кущ чорниці має складатися з 7-9 здорових розвинутих гілок, а щоб пагони на цих гілках росли міцні та сильні, потрібно вкорочувати гілки, які досягли віку 4 років, до 20 см. Також необхідно видаляти на чорниці множинні бічні пагони з бруньками, які дають занадто дрібні й пізні плоди. Після досягнення кущем чорниці п'ятнадцятирічного віку необхідно провести його змолоджуюче обрізування, під час якого всі гілки куща обрізають на висоті 20 см від землі. При своєчасному й правильному обрізуванні чорниці у вас ніколи не буде проблем з урожаєм.

  Якщо ви вирощуєте чорницю як декоративну рослину, можете обрізуванням надати їй будь-яку форму і підігнати кущ під стиль вашого саду.

  Зимостійка чорниця не потребує укриття на зиму. Набагато більше вона боїться весняних поворотних заморозків, під час яких можуть загинути її квітки. Будьте готові захистити посадки чорниці від раптового похолодання.

  До хвороб і шкідників чорниця садова стійка, але іноді виникають проблеми й у цієї культури. Зі шкідників найчастіше чорниця потерпає від попелиці та щитівок – сисних комах, що харчуються соком її листя і пагонів. Знищують попелицю і щитівок інсектицидними препаратами – Актелліком, Актарою, Інта-Віром. У профілактичних цілях восени, після падолисту, з-під кущів прибирають і спалюють усі рослинні залишки, а напровесні проводять превентивну обробку чорниці препаратом Карате.

  Із грибкових захворювань побоюватися потрібно іржі, міскосфереліозу та сірої плісняви. Міскосфереліоз проявляється червонувато-чорними плямами на листках чорниці, які потім виглядають, як забруднені. Симптоми іржі – темно-бурі плями на листі, а сіра цвіль викликає муміфіцікацію плодів чорниці. Усі ці хвороби лікуються фунгіцидними препаратами – Топсином-М, Фундазолом і бордоською рідиною. Якщо ви виявили захворювання на самому початку, цілком можливо, що буде досить одного обприскування, але якщо хвороба вже розвинулася, налаштовуйтесь на тривалу боротьбу.

  Найнебезпечнішими захворюваннями чорниці є вірусні: червона кільцева плямистість, некротична плямистість, карликовість, нитчастість гілок і мозаїка. Від вірусних інфекцій препаратів поки не придумали, тому уражені рослини потрібно негайно викопувати й пускати за димом.

  Збір чорниці та зберігання

  Збір чорниці вручну

  Збирають ягоди чорниці в пік їхньої корисності – з середини липня. Чорниця в лісі ховається в низинах із болотистим ґрунтом, але найперші ягоди достигають на лісових галявинах і прогалинах.

  Знімати чорницю потрібно тільки з кущів не старше 15 років: плоди саме таких рослин містять максимальну кількість цілющих речовин, у яких і полягає користь чорниці. В диких посадках вік куща визначається за кількістю бічних пагонів на ньому. Як збирати чорницю? Збір здійснюють у суху погоду, вранці або ввечері. Знімають тільки стиглі, здорові й неушкоджені ягоди темно-синього, майже чорного кольору, які складають у плетені кошики або пластикову тару.

  Комбайни для збору чорниці

  Для прискорення збору ягід чорниці в 3-4 рази існує плодознімач, або комбайн, що з вигляду нагадує совок. Коштує він недорого, і тому користується великою популярністю в тих місцях, де збір чорниці став сезонним бізнесом. Цей комбайн є коробкою, на нижній стінці якої закріплений «гребінець» із довгими загнутими зубцями, розташованими на відстані 5-6 мм один від одного. Тому в народі цей пристрій називають «гребінка». Гілки, листя і пагони чорниці легко проходять між зубцями і не пошкоджуються, а ягоди опиняються в контейнері. Виготовляють комбайни для чорниці з металу, пластику і дерева, а для виготовлення зубців використовують дріт. Можна змайструвати такий пристрій і власноруч.

  Зберігання чорниці

  Після збору чорницю очищають від плодоніжок, листя, гілочок, зелених ягід та іншого сміття. Для цього ягоди заливають водою: стигла чорниця опускається на дно посудини, а сміття спливає. Однак такий спосіб очищення не ідеальний, і після нього потрібно все одно очищати чорницю вручну. Зберігають ягоду в сушеному або замороженому вигляді, а також у вигляді варення.

  Для сушки ягоду розсипають тонким шаром і поміщають у піч або духовку, де і тримають при температурі 40-50 ºC до повного всихання, час від часу перетрушуючи. Зберігають сушену ягоду в плетеній, картонній або дерев'яній тарі в темному сухому місці.

  Якщо у вас велика морозилка, розкладіть миту і висушену чорницю на таці в один шар і помістіть у морозилку. Якщо таця металева, не забудьте застелити її паперовим кухонним рушником, оскільки контакт чорниці з металом дуже небажаний. Заморожується чорниця впродовж 2-3 годин. Після закінчення цього часу дістаньте проморожену наскрізь ягоду з морозилки, зсипте її в пакет із зіпером, застебніть блискавку і помістіть пакет у морозильну камеру. У такому вигляді чорниця може зберігатися один рік.

  На більш тривале зберігання миту й висушену чорницю поміщають у скляні банки, які кілька годин гартувались у духовці. Банки закупорюють корками, які заливають воском. Зберігають таку чорницю в темних прохолодних місцях.

  Види і сорти чорниці

  У культурі вирощують видову чорницю, тому що сортів у цієї ягоди ще немає. Те, що видається за сорти чорниці, насправді є лохиною, а ці ягоди хоч і родички, але все-таки різні культури. Плутанина відбувається через те, що в англійській мові обидві ці ягоди називаються однаково: blueberry.

  На присадибних і дачних ділянках можна зустріти таких представників роду:

  Чорниця волосиста (Vaccinium hirtum)

  – рослина родом із Сахаліну і з Японії, де росте в змішаних і хвойних лісах, а також по окраїнах боліт. Це листопадний чагарник заввишки до 1 м із довгасто-яйцеподібним, загостреним до верхівки зеленим листям, яке восени набуває кармінового відтінку. Синьо-чорні кулясті ягоди чорниці волосистої сягають у діаметрі 5-7 мм;

  Чорниця кавказька (Vaccinium arctostaphylos)

  є реліктом третинного періоду, поширеним на Кавказі, на півночі Малої Азії, у деяких районах Болгарії та в північному Ірані. Це великий листопадний чагарник або деревце заввишки до двох-трьох метрів із великим листям і їстівними ягодами, які використовуються нарівні з плодами чорниці звичайної. Недоліком культури є її невисока зимостійкість;

  Чорниця вузьколиста (Vaccinium angustifolium)

  або чорниця пенсільванська походить зі сходу Північної Америки. Це низький чагарник заввишки всього до півметра з зеленим листям і високою зимостійкістю. У нашій місцевості це нечастий гість;

  Чорниця овальнолиста (Vaccinium ovalifolium)

  у природних умовах поширена на Сахаліні, Алеутських, Курильських і Командорських островах, у Північній Америці і Японії. У висоту ця чорниця сягає 3-4 м, росте вона повільно, не цвіте, високої зимостійкості не має;

  Чорниця мітлоподібна (Vaccinium scoparium)

  зустрічається в таких штатах Північної Америки, як Алабама, Каліфорнія, Колорадо і Кароліна. У висоту цей не особливо зимостійкий чагарник сягає всього 20 см. Плоди на ньому дозрівають не щороку.

  Властивості чорниці – шкода і користь

  Корисні властивості чорниці

  Головна чеснота чорниці – антиоксиданти, що входять до складу її ягід. Окрім чорниці, ці цінні речовини містяться в таких продуктах, як червоноголова капуста, ожина, редис, яблука, темний виноград, але всі ці продукти за кількістю антиоксидантів поступаються чорниці. Окрім того, до складу ягід і листя чорниці входять магній, фосфор, калій, селен, цинк, кальцій, сірка, хлор, натрій, залізо, мідь, органічні кислоти, вітаміни C, B1, B2, B4, B5, B6, PP, A, пектини, сапоніни, глікозиди та інші корисні речовини.

  Ягоди чорниці мають протимікробні, протигнильні й в'язкі властивості. Каротиноїди, що входять до їх складу, покращують нічний зір, тому під час Другої світової війни англійські пілоти активно їли свіжу ягоду і чорничне варення. Годують чорницею і космонавтів.

  Те, що вживання в їжу ягід чорниці збільшує поля зору, посилює його гостроту і зменшує втому очей, відомо давно. Але останнім часом виявилося, що чорниця прискорює оновлення сітківки ока і покращує його кровопостачання. Для відновлення зору потрібно з'їдати натщесерце за 30 хвилин до сніданку 1 столову ложку свіжих або сушених ягід чорниці, залитих із вечора для набухання холодною водою.

  Прекрасні результати дає застосування чорниці при шкірних висипах, екземі і лускатому лишаї: свіжим соком плодів потрібно змащувати уражені місця. А при опіках, гнійних ранах, виразках і мокнучих екземах показані компреси зі свіжим чорничним соком, які змінюють 3-4 рази на добу. Коли немає свіжих ягід, для компресів використовують густий відвар сухих плодів (100 г ягід кип'ятять у 0,5 л води, поки об'єм не зменшиться наполовину).

  Чорниця – протипокази

  Не можна вживати чорницю людям із захворюваннями підшлункової залози, а так само тим, у кого порушена робота дванадцятипалої кишки. Шкідлива чорниця при оксалатурії й індивідуальній незносності продукту. Небажано вживати сушені ягоди чорниці при закрепах.

  Чорниця звичайна

  Чорниця звичайна— Vaccinium myrtillus L. (лат. baccinium — ягідний кущ + myrtus — мирт, миртовий кущ, за схожістю листків) — з родини вересових (Ericaceae); рос. назва: черника обыкновенная; нар. назви: чорниця, яфіра, боровиця. Широко розповсюджена в Євразії та Північній Америці у лісовій і тундровій зонах, а також на високогір’ї, утворює особливі типи лісу — чорничники. Напівчагарник завв. 15–40 см, рідше — 60 см, з повзучим кореневищем. Стебло дерев’янисте, прямостояче, галузисте, при основі майже циліндричне, буре; гілки більш-менш відхилені, гострогранні, зелені.

  Листки чергові, короткочерешкові, яйцеподібні, еліптичні або яйцеподібно-еліптичні, із загостреною верхівкою та дрібнопильчастим краєм, 1,5–3 см завд., 0,7–1,5 см завш., з обох боків світло-зелені, зісподу — з сітчастими жилками, на зиму опадають. Квітки двостатеві, правильні, дрібні на пониклих квітконіжках, розташовані на молодих пагонах поодиноко в пазухах нижніх листків. Чашечка з невеликим цілокраїм відгоном. Віночок кулястоглечикоподібний, з 5- або 4-зубчастим відгорнутим назовні краєм, зеленкувато-білий або зеленкувато-рожевий. Плід — соковита куляста ягода близько 10 мм у діаметрі, чорного кольору, з сизуватим нальотом, з плескатою верхівкою та невеликою кільцевою облямівкою залишка чашечки, у центрі із залишком стовпчика або невеликим заглибленням після його відпадання. Цвіте у травні–червні, плоди достигають у липні–серпні. В Україні росте у Карпатах, на Поліссі, на заході лісостепу, зрідка — у східній частині лівобережного лісостепу, переважно у хвойних та змішаних, рідше листяних лісах, у Карпатах, крім того, на полонинах. Утворює зарості, іноді з брусницею. Рослина офіцинальна, сировиною є плоди — Fructus Myrtilli та пагони — Cormus Myrtilli. Заготовляють достиглі плоди без плодоніжок; зриваючи їх руками або спеціальними совками, очищують від домішок, підв’ялюють, потім сушать при температурі 50–60 °С. Пагони заготовляють з початку цвітіння до закінчення плодоношення, зрізаючи облистяні нездерев’янілі частини з квітками і плодами до 15 см завд., що негативно впливає на врожай ягід. Сушать у сушарках при температурі 50–60 °С.

  Основними діючими речовинами плодів є дубильні речовини, переважно конденсовані — до 12% та антоціани: дельфінідин, мальвідин, петунідин, дельфінідин-3-О-самбубіозид, ціанідин-3-О-самбубіозид. У плодах містяться вуглеводи: глюкоза, фруктоза, сахароза, пектин; органічні кислоти: лимонна, яблучна, молочна, хінна, щавлева, бурштинова; вітаміни: аскорбінова кислота — 20–75 мг%, тіамін, нікотинова кислота, каротин; ефірна олія; тритерпеноїди: урсолова кислота; феноли та їхні похідні: гідрохінон, асперулозид, монотропеозид; катехіни: галокатехін, епікатехін, епігалокатехін, епігалокатехінгалат; гідроксикоричні кислоти: кавова, хлорогенова; флавоноїди: гіперин, астрагалін, кверцитрин, гіперозид, ізокверцитрин, рутин; стильбен ресвератрол; макро- і мікроелементи. У насінні знайдена жирна олія; вищі карбонові кислоти: лінолева, пальмітинова, стеаринова; білки — близько 18%; амінокислоти. У листі містяться дубильні речовини, переважно конденсовані — до 20% та антоціани: ціанідин, дельфінідин, мальвідин, петунідин, мальвідин-3-рамнозид-5-глюкозид, дельфінідин-3-рамнозид-5-глюкозид; феноли та їх похідні: гідрохінон, арбутин — 0,4–1%, метиларбутин, асперулозид, монотропеозид; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: кавова, хлорогенова; катехіни: (±) епікатехін, (+) галокатехін, (–) епігалокатехін; флавоноїди: кемпферол, гіперин, астрагалін, кверцетрин, гіперозид, ізокверцитрин, авікулярин, мератин, рутин; лимонна кислота; ефірна олія; тритерпеноїди: β-амірин, олеанолова, урсолова кислоти; алкалоїд муртин; вітаміни: аскорбінова кислота — 250 мг%, вітаміни групи В; воски — 0,19 — 0,32%; макро- і мікроелементи: K, Ca, S, P, Cl, Ba, Br, V, I, Co, Fe, Mn, Cu, Mo, Se.

  Плоди чорниці використовують у вигляді відвару який має в’яжучу, антисептичну, протизапальну (при діареї, ентероколіті) та загальнозміцнювальну, детоксикаційну, полівітамінну, антианемічну дію. Антоціани мають капілярозміцнювальну, антиоксидантну дію, покращують мікроциркуляцію, тому показані при атеросклерозі та інших захворюваннях серцево-судинної системи. Вважається безпечним використання відвару плодів у дітей віком старше 2 років при проносі. Екстракт плодів входить до складу препарату Вітрум форайз форте та БАД, зокрема Стрікс, Космовіт, Спектрофарм, які покращують гостроту зору та пам’ять. У нар. медицині відвар плодів застосовують при сечокам’яній і жовчнокам’яній хворобах, при виразковій хворобі шлунка, ревматизмі, подагрі, псоріазі, для полоскання ротової порожнини при стоматитах, фарингітах, ангіні, зовні — при екземі, дерматитах, опіках. Пагони мають гіпоглікемічні властивості й використовуються при легких формах цукрового діабету, входять до складу збору Арфазетин. У нар. медицині використовують відвар пагонів та відвар плодів при пієлітах, циститах, уретритах, а також при атонії сечового міхура, сечокам’яній і жовчнокам’яній хворобах, кишкових коліках та геморої, які мають в’яжучу, сечогінну, уросептичну дію. Плоди їстівні у свіжому, сухому і переробленому вигляді, їх використовують у харчовій та лікеро-горілчаній промисловості, для дублення шкір, як барвник. Медоносна і кормова рослина.

  БСЭ — М., 1978. — Т. 29; Макро- і мікроелементи брусниці, буяхів, чорниці та мучниці // Фармац. журн. — 2004. — № 3; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Часть 1 — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae; Часть 2 — Дополнения к 1–7 т. — СПб., 1996; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.