Стрічковий фундамент: технологія заливання

Стрічковий фундамент – різновид універсальної опори для будівництва та зведення будівель різного призначення, яка є суцільною бетонною або залізобетонною «смугою», укладеною під несучі конструкції для надання споруді надійності та стійкості. Відповідно до технологічних стандартів, на всьому своєму протязі фундамент повинен мати однакову форму та переріз – найчастіше прямокутний. Якщо споруду зводять на грунті, що легко деформується і потрібно знизити тиск, то використовують опору з трапецієподібним перетином або у формі літери «Т».

Фундамент стрічкового типу відрізняється функціональною здатністю перерозподіляти навантаження на споруду. Таким чином, завдяки монолітній конструкції, його можна використовувати для укладання опори на складних ґрунтах, великій глибині промерзання та для зведення будівель будь-якої маси та конфігурації.

Стрічковий фундамент вважається незамінним у таких випадках:

• при будівництві споруд із важких будматеріалів;
• під час зведення будівель з підвальним приміщенням/цокольним поверхом/підземним гаражем;
• на заболочених ділянках або з високим рівнем ґрунтових вод;
• на ділянці із значним ухилом.

Термін служби та тривалість експлуатації фундаменту залежить від різновиду матеріалу, який використовують для укладання:

• збірний бетонний – до 80 років;
• монолітний бетонний – до 150-200 років;
• цегляний – до 50 років;

Якщо Ви плануєте будівництво, слід з усією відповідальністю підійти до питання вибору фундаменту як одного з найбільш значущих елементів майбутньої споруди - від якості опори залежить стійкість і тривалість експлуатації будівлі. Помилка в процесі проектування та закладення фундаменту може призвести до внутрішніх пошкоджень внаслідок впливу навколишнього середовища - деформації, перекосу, утворення тріщин у несучих елементах конструкції.

Види стрічкового фундаменту

Залежно від особливостей конструкції, стрічковий фундамент ділиться на монолітний, збірний та комбінований (змішаний).

Монолітний або заливний стрічковий фундамент - цілісна армована смуга, яку формують та укладають на будівельному об'єкті. Для такого виду основи потрібне встановлення опалубки, яка, власне, і допомагає створити правильну форму конструкції.

Особливості монолітного стрічкового фундаменту:

• матеріал – бетон;
• сувора відповідність технологічним нормам у процесі укладання;
• обов'язкове зведення опалубки;
• довговічність, стійкість.

Збірний стрічковий фундамент - залізобетонна блокова конструкція (на попередньо підготовлений грунт укладають блоки із залізобетону прямокутної/трапецієподібної форми, на які встановлюють плити з бетону; конструкцію скріплюють бетонними сумішами або арматурною стяжкою).

Особливості збірного стрічкового фундаменту:

• найбільш підходящий варіант для зведення будівель з підвалом/цоколем;
• для стійкості блоки мають максимально відповідати один одному;
• відсутність температурного режиму, такий вид опори укладають у будь-яку пору року;
• потребує залучення будівельної спецтехніки, зокрема крана;

Комбінований стрічковий фундамент включає властивості і функціональні особливості різних видів фундаменту. Розрізняють такі види:

• буронабивний пальовий;
• стовпчасто-стрічковий;
• збірний із монолітною подушкою/верхнім поясом.

Комбінований (змішаний) стрічковий фундамент застосовують на складному ґрунті, коли є небезпека руйнування звичайного стрічкового фундаменту.

Особливості стрічкового фундаменту:

• складність укладання, а отже, і значна вартість;
• збільшує енергоємність будівлі;
• дозволяє зводити споруди на ділянках із нестандартним рельєфом;
• зберігає свої властивості навіть на ґрунтах з глибоким рівнем промерзання;

• в залежності від матеріалу, ділиться на бутовий, бутобетонний, цегляний та бетонний.

Бутовий фундамент - суміш великого бутового каменю, наприклад, доломіту або вапняку з бетонним розчином. Особливість даного виду опори полягає в тому, що для збільшення міцності та стійкості конструкції, камені повинні відповідати один одному за формою та розміром. Незважаючи на те, що такий фундамент вважають «проблематичним», це також найбільш міцний, довговічний та зносостійкий вид основи для споруд.

Для укладання бутобетонного фундаменту потрібен середній або невеликий за розміром щебінь/жвір. На відміну від бутового, бутобетонний фундамент укладають шарами та проливають в'яжучим матеріалом (цементним розчином).

Цегляний фундамент - стандартна цегляна кладка, скріплена розчином з цементу (такий фундамент має міцність і стійкість, якщо в якості основного матеріалу для його укладання використовують вологостійку обпалену або кислотостійку цеглу).Для підвищення експлуатаційних властивостей цеглини рекомендується приділити особливу увагу гідроізоляції в процесі укладання фундаменту.

Для бетонного фундаменту застосовують бетонну суміш. Залежно від якості бетонного розчину, Ви отримаєте надійний та міцний фундамент.

Зверніть увагу! Якщо плануються високі проектні навантаження на опору будівлі, то марка бетону, що використовується, не повинна бути нижче М250.

Стрічковий фундамент можна розділити також на суцільний (формує замкнутий контур по периметру споруди) та переривчастий (підходить для укладання збірного типу фундаменту).

Залежно від того, наскільки глибоко закладено опору, розрізняють такі види стрічкового фундаменту:

• незаглиблений (використовують для укладання основи на ділянках скального типу);
• дрібнозаглиблений;
• заглиблений.

Що стосується дрібнозаглибленого типу фундаменту, то його використовують для невеликих споруд, будинків з дерева, одноповерхових та господарських будівель. Такий тип фундаменту кладуть на слабопучинистих ґрунтах, де не потрібні додаткові заходи для збільшення міцності та стійкості споруди.

За технологією глибина закладки дрібнозаглибленого фундаменту не перевищує 70 см. Для укладання такого типу фундаменту використовують бетонні суміші та металеві стрічки або армуючі прути. Один із варіантів спорудження дрібнозаглибленого фундаменту – блоки з бетону з випущеною арматурою, яка дозволяє з'єднати окремі частини та збільшити стійкість споруди.

Технологія та етапи монтажу стрічкового фундаменту

На відміну від пальових або плитних основ, технологія монтажу стрічкового фундаменту набагато простіше, проте процес його закладки значно трудомісткіший і вимагає дотримання певних етапів дій:

1. Підготовчі роботи (розчищення ділянки, завезення будматеріалів, розмітка будинку). Відповідно до технології зведення стрічкового фундаменту вимагає зняття щонайменше одного родючого шару (навіть для незаглибленого). Щоб масштабувати проект і перенести його на ділянку, використовують спеціальну розмітку з використанням струн/шнурів, які натягують по обносках. Для кожної несучої стіни, включаючи елементи зі складною конструкцією, наприклад сходи, еркер або балкон, потрібні дві обноски.

2. Земельні роботи (формування котловану, траншеї). Підготовку землі виконують за допомогою спеціальної будівельної техніки або вручну – все залежить від обсягу та складності робіт. Якщо стрічковий фундамент укладають без опалубки – бетон заливають у котлован, ширина траншеї має відповідати розміру самого фундаменту. Перед засипанням основи дно готової траншеї очищають і вирівнюють. Після підготовки траншеї її засипають гравієм або піском на рівні 1-2 см і закочують. На сформовану подушку заливають цементний розчин або укладають спеціальні гідроізоляційні матеріали – це дозволяє запобігти всмоктуванню ґрунтом води з бетонної суміші.

3. Формування опалубки (підготовка та встановлення опалубки в траншеї). Матеріалом для опалубки є дерев'яні дошки або металева розбірна конструкція. Для того щоб зафіксувати стінки опалубки, використовують розпірки відповідного розміру.Важливо надійно закріпити опалубку, щоб уникнути деформації стін фундаменту та негативного впливу зовнішніх факторів на конструкцію. Найчастіше опалубку встановлюють на рівні до 40 см над землею, що дозволяє сформувати цокольний поверх будівлі. Залежно від особливостей споруди на опалубку можна покласти шар гідроізоляційного матеріалу. Перед тим, як заливати бетонну суміш, слід передбачити комунікаційні отвори (вхід/вихід). Щоб дерево не вбирало рідину, що виділяється бетоном, перед заливкою слід змочити дошки водою.

Якщо Ви збираєтесь укладати бутовий або цегляний стрічковий фундамент, опалубку можна не використовувати, а на підготовлений та залитий цементом котлован слід одразу укладати будівельний матеріал.

4. Монтаж арматурних лозин (установка армуючого елемента в опалубці). Розмір лозин і кількість залежить від проекту будівництва. За допомогою арматури збирається каркас – прути з'єднують за допомогою зварювання або дроту та встановлюють усередині опалубки. В результаті виходить залізобетонна конструкція, яка після заливання бетонної суміші перетворюється на монолітний стрічковий фундамент.

5. Заливання бетону. Після того, як усі роботи з підготовки опалубки та армуючої конструкції завершені, у форму, що утворилася, заливають бетонну суміш. Для заливання стрічкового фундаменту підходять такі марки бетонних сумішей:

• М200 – для зведення будинків із зрубу, будівель із керамзитобетону, газосилікатної цегли та піноблоків;
• М250 – для облаштування фундаментів для приватних будинків із цегли (із залізобетонними перекриттями);
• М300 - підходить для спорудження невисоких (до 3 поверхів) промислових об'єктів;
• М400 – для укладання вологостійкого та морозостійкого фундаменту у приватних будинках та котеджах;
• М500 – найбільш популярна та затребувана марка бетону, яка підходить для заливання фундаменту багатоповерхових житлових будівель, адміністративних будівель, цехів, промислових об'єктів, що відрізняється стійкістю до середовищ з підвищеною вологістю.

Відповідно до технологічних особливостей облаштування стрічкового фундаменту, для його заливання не використовують бетонні суміші марок нижче М200 вище М500.

Технологія заливання бетону полягає в пошаровому укладанні бетону в опалубку з арматурою - суміш заливають шарами, товщиною до 15 см, потім утрамбовують і вирівнюють. Процедура утрамбування необхідна для того, щоб уникнути утворення повітряних прошарків у бетонних шарах. Якщо Ви не хочете, щоб бетон рівномірно схопився, суміш слід заливати повністю, а не частинами.

Важливо! Слідкуйте за тим, щоб бетонна маса була однорідною та густою. Незважаючи на те, що рідкий бетон трохи простіше в експлуатації, і він легко заповнює всі можливі порожнечі, є шанс, що наповнювач, який Ви використовуєте, осяде на дні котловану, а міцність фундаменту буде недостатньою.

Технологія заливки бутобетонного стрічкового фундаменту передбачає, що процес укладання бетонної суміші чергуватиметься із закладанням бутового каменю.

6. Облаштування гідроізоляції фундаменту. Після того, як підготовлена ​​і залита бетонною сумішшю опора відстоиться 7-10 днів (протягом цього часу бетон набирає приблизно 70-80% своєї заявленої міцності), опалубку знімають і починають монтаж гідроізоляційних матеріалів (найбільш затребувані та ефективні бітумна мастика або руберойд) .У процесі укладання гідроізоляції дуже важливо стежити за якістю матеріалів та щільністю їх прилягання до стін фундаменту.

7. Зворотне засипання (заповнення порожнин, які могли виникнути в результаті формування опори та заливання фундаменту). Для зворотного засипання використовують глину, пісок або залишки ґрунту (не рекомендується брати для цього перші два родючі шари). Майте на увазі, що проводити заповнення порожнин слід таким чином, щоб не пошкодити гідроізоляційний шар.

Важливо! Щоб уникнути обвалення землі або попадання опадів на ґрунт, стрічковий фундамент слід облаштовувати у мінімальні терміни після копання траншеї. Використання ізолюючих будівельних матеріалів, наприклад плівки, дозволить виключити пошкодження фундаменту до того, як він схопився, і відвести воду.

Стрічковий фундамент підходить для всіх видів будівель і відрізняється міцністю, значною довговічністю та надійністю, проте його використання досить трудомістке і супроводжується значним обсягом земельних робіт.

Стрічковий фундамент

Стрічковий фундамент можна назвати найнадійнішим для будинків та інших будівель. Він виглядає як замкнута по контуру бетонна або ж/б стрічка, яка розподіляє навантаження, що надходять від будівлі на грунт. Призначена майже всім типів грунтів. Надає можливість облаштувати підвали, цоколі.

1. Де застосовують стрічковий фундамент

Такі підстави найчастіше проектують та зводять під приватні котеджі та будинки, у яких, як правило, стіни з цегли або каменю, а також важкі перекриття, цокольний поверх чи підвал.Вони бувають монолітними чи збірними, дрібнозаглибленими чи закладеними на велику глибину – це залежить від властивостей, стану ґрунту на ділянці, ваги та геометрії будинку.

Стрічковий фундамент підходить для наступних випадків:

1. Будівництво будівель на скельних, вапняних, піщаних, інших сприятливих грунтах, що мають високу здатність, що несе, стійкість до морозного пучення.
2. Будівництво будинків на пучинистих, сипких, торф'яних та інших проблемних ґрунтах, при яких потрібне поглиблення фундаменту до щільніших шарів або застосування додаткових елементів, таких як палі, ростверки.
3. Будівництво важких будинків з цегли, каменю, інших матеріалів, які створюють велике навантаження, потребують міцної та жорсткої підстави.
4. Будівництво легких будинків із дерева, каркасу, сендвіч-панелей, інших матеріалів, які не створюють великого навантаження.

Його також зводять для будинків із цокольним або підвальним поверхом із захистом від вологи, гідростатичного тиску. Він підходить під різні типи ґрунту, а також під різні будинки.

2. Переваги та недоліки

Серед плюсів стрічкового фундаменту можна виділити високу міцність та довговічність при правильному розрахунку та влаштуванні. Фундамент витримує великі навантаження, а також чинить опір впливу вологи, перепадам температури, сейсмічним впливам. Інші плюси:

1. Можливість будувати будинки різної форми, конфігурації. Стрічковий фундамент може бути прямокутним, круглим, багатокутним, залежно від архітектурного рішення.
2. Можливість облаштувати підвальне чи цокольне приміщення.Фундамент створює захищений від вологи простір під будинком, який можна використовувати для розміщення технічних комунікацій, складських приміщень, гаражів, саун, більярдних.
3. Можливість використання різних матеріалів для гідроізоляції, теплоізоляції, декоративного оформлення. Стрічковий фундамент може бути захищений від вологи такою гідроізоляцією, як обмазувальна, обклеювальна, мембранна.

Можна покращити теплоізоляційні властивості фундаменту пінопластом, мінеральною ватою чи іншими матеріалами. Для декоративного оформлення можна використати цеглу, камінь, плити.

До недоліків належить таке:

1. Велика матеріаломісткість та трудомісткість. Потрібно багато бетону, арматури, а також спецтехніки для заливки, укладання. Необхідно дотримуватися строгої технології приготування і нанесення бетонного складу, контролювати його температуру, вологість при висиханні.
2. Великий обсяг земляних робіт при облаштуванні заглибленого фундаменту. Потрібна копка котловану на глибину від 0,5 до 3 метрів залежно від ґрунту та рівня ґрунтових вод. Це може бути складно, якщо є скельні породи, підземні комунікації.
3. Вплив морозного здирання на малозаглиблений фундамент. Він може піддатися деформації через морозне пучення грунту, яке викликає його підйом, опускання в залежності від температури. Щоб запобігти цьому, необхідно вибирати стабільні ґрунти, утеплювати фундамент, забезпечувати його дренаж.
4. Суворе дотримання зведення фундаменту збірного типу. Він складається з окремих елементів, які з'єднуються між собою болтами, зварюванням або клеєм.Для міцності, герметичності такого фундаменту необхідно точно вивіряти розміри, положення елементів, а також якісно виконувати з'єднання.

Стрічковий фундамент має універсальне застосування. Однак для його успішного пристрою необхідно провести ретельний розрахунок та проектування, а також дотримуватись технологічних норм і правил при роботі. Потрібно враховувати особливості ґрунту, клімату, експлуатації будівлі.

3. Які бувають стрічкові фундаменти

Є кілька різновидів фундаментів у вигляді стрічок, що відрізняються особливостями конструкції. Одні типи рекомендують зводити на сприятливих сухих ґрунтах, інші на суглинці, глині ​​та інших ненадійних ґрунтах. Виділяють два фундаменти по глибині закладення та два за способом пристрою.

3.1. За типом закладення

Дрібнозаглиблений фундамент влаштовується на невеликій глибині - менше глибини промерзання ґрунту в цій місцевості. Глибина промерзання - це максимальна глибина, на яку грунт промерзає взимку за найнижчих температур без урахування снігового покриву. Для влаштування такого фундаменту досить просто зняти верхній рослинний шар ґрунту.

Фундамент дрібного заглиблення підійде для легких будівель, конструкцій, які не створюють великого навантаження. В нього низька ціна. Він забезпечує хорошу теплоізоляцію, звукоізоляцію підлоги. Його легше залити, ніж заглиблений.

Такий фундамент має мінуси. Він може деформуватися взимку через морозне пучення грунту, яке викликає його підйом та опускання в залежності від температури. Для запобігання цьому необхідно утеплити фундамент, забезпечувати дренаж.Фундамент вимагає якісної гідроізоляції, так як знаходиться близько до поверхні землі і може бути схильний до впливу вологи.

Дрібнозаглиблений фундамент найкраще підходить для будівництва легких будинків з каркасу, дерева, пінобетону або газобетону, які не створюють великого навантаження, не потребують міцної підстави. Його вибирають при будівництві на стабільних, непучинистих грунтах, що мають високу здатність, що несе, стійкість до морозного пучення. Такий фундамент часто дешевший від інших типів і вимагатиме менше сил на будівництво.

Повнозаглиблений фундамент - це вид фундаменту, глибина залягання якого більша за рівень промерзання ґрунту. Для такого фундаменту необхідно викопати котлован на необхідну глибину та закладати бетонну чи залізобетонну стрічку по периметру будівлі. Повнозаглиблений фундамент довговічний, застосовується у будівництві важких та багатоповерхових будинків великою загальною площею, які створюють велике навантаження, потребують потужної та стійкої підстави.

Він підходить для будівництва на пучинистих, сипких, торф'яних, інших проблемних ґрунтах, які потребують поглиблення фундаменту. Повнозаглиблений фундамент дозволяє зробити підвальне або цокольне приміщення для зберігання чи експлуатації.

До недоліків фундаменту належать великий обсяг земляних робіт. Потрібно копати великий котлован на глибину, що перевищує позначку промерзання ґрунту. Також він вимагає багато будматеріалів: бетон, цемент, арматуру, гідроізоляцію, через що він коштує більше.

3.2. За способом виготовлення

Монолітний. Це цілісна залізобетонна стрічка, що складається з арматурного каркасу та бетону. При його виготовленні бетонний розчин заливають одразу на місці.Попередньо прикріплюють дошки до траншеї, в'яжуть металеві прутки поверх них. У результаті досягається цілісність, міцність основи.

Цей варіант фундаменту часто роблять під будинки з потужними стінками, важкими перекриттями, цокольними поверхами. Його розміщують лише на рівні землі чи заглиблюють. Це залежить від типу та стану ґрунту, ваги, геометрії будинку.

Приклади будинків, для яких підходить такий фундамент:

• дерев'яні будинки, щитові будинки, будинки з пінобетону чи газобетону;
• одно-двох-триповерхові будинки з цегли, каменю чи інших важких матеріалів;
• будинки з підвальним приміщенням або цокольним поверхом, які вимагають захисту від вологи та гідростатичного тиску.

Фундамент підходить для будівництва офісних будівель, складів, господарських будівель та інших споруд різної форми.

Збірний фундамент складається з окремих елементів, поєднаних між собою. Їх роблять із залізобетону, цегли, шлакоблоку або інших матеріалів. Така основа має ту саму функцію, що й монолітна – розподіляти навантаження від будинку. Для кращої стійкості роблять подушку з піску із встановленням залізобетонної підошви.

Фундамент, зібраний з залізничних блоків, підходить під будівлі, що мають різну форму, вагу, призначення. Може бути як малозаглибленим, так і заглибленим залежно від типу та стану ґрунту, рівня ґрунтових вод та кліматичних умов. Збірний також дозволяє збільшити житлоплощу за рахунок облаштування підвалу.

4. Як робиться стрічкова основа

Монтаж фундаменту вимагає дотримання технологічної послідовності робіт та суворого контролю на всіх етапах. Можна збудувати його самостійно своїми руками, використовуючи покрокову інструкцію, але краще найняти експертів.Перед будівництвом обов'язково проводять геологічні дослідження. Проходить підготовка будівельного майданчика, очищення від сміття.

Розрахунок та проектування Розмітка ділянки та винесення осей будівлі Розкопка траншеї Влаштування дренажної системи Облаштування опалубки Армування фундаменту Заливка бетону в опалубку Зняття опалубки та перевірка якості

Перший етап – проектні роботи. Потрібно вибрати тип фундаменту. Після цього необхідно розрахувати його розміри: ширину, товщину, довжину, висоту, розрахункову глибину закладення. У цьому допоможуть нормативні документи щодо проектування фундаментів (СНіП 2.02.01-83, СНіП 3.03.01-87, СНіП 52-01-2003), а також спеціальні формули, таблиці та калькулятор для розрахунку навантажень на фундамент від власної ваги будинку, снігу , вітру, температури, інших факторів

Залежно від типу фундаменту необхідно вибрати матеріали для його влаштування: бетон, залізобетон, цегла, шлакоблок або інші. Для цього необхідно враховувати характеристики матеріалів, такі як міцність, водонепроникність, морозостійкість, теплоізоляція, вартість, доступність на ринку.

Після вибору будматеріалів для фундаменту необхідно розробити схему його монтажу, що включає: опалубку (форму для заливки розчину), армування (зміцнення розчину сталевими стрижнями), гідроізоляцію (захист від вологи), теплоізоляцію (захист від тепловтрат), дренаж (відведення зайвої води) від фундаменту).

Це другий етап влаштування фундаменту, на якому потрібно розмітити ділянку. Порядок виконання розмітки фундаментної ділянки, винесення осей будівлі на місцевість складається з:

1. Вибір опорних точок на ділянці, які будуть початком для розмітки осей.Опорні точки мають бути легко видимими, надійно закріпленими. Вони можуть бути кутами меж ділянки, реперами, стовпами, деревами.
2. Прив'язка опорних точок до топографічного плану ділянки за допомогою координат або кутів. Для цього необхідно визначити напрямок півночі на плані та на місцевості, а також масштаб плану.
3. Винос основних осей будівлі на місцевість за допомогою шнура або стрічки, закріпленої на кілочках або гачках. Для цього необхідно перенести відстані, кути між осями з проектної документації на місцевість за допомогою лінійки або рулетки, рівня або теодоліту. При цьому слід враховувати відступи від меж ділянки, сусідніх об'єктів, а також вимоги санітарних норм.
4. Перевірка правильності винесення осей на місцевість за допомогою контрольних вимірювань. Для цього необхідно перевірити відповідність довжин і кутів між осями на місцевості та проекті, а також горизонтальних, вертикальних ліній за допомогою рівня або теодоліту. При виявленні помилок потрібно виправити їх, повторити перевірку.

Винесення осей на місцевість - важливий етап у будівництві, тому що від нього залежить точність, якість майбутнього фундаменту.

Це процес розробки ґрунту для закладання фундаменту. Глибина, ширина траншеї залежить від типу фундаменту, геологічних умов, розмірів будівлі, способу кріплення опалубки.

Для стрічкового фундаменту траншея повинна бути зроблена ширше за розміри стрічки на 0,2-0,3 м з кожного боку, щоб забезпечити місце для опалубки та її кріплення. Глибина траншеї повинна відповідати закладенню фундаменту нижче за рівень промерзання.

По периметру викопують траншею глибше дна фундаменту на 20 см. У траншею укладають дренажну трубу, перфоровану і обгорнуту геотекстиль.Поверх труби відбувається засипка гравію або щебеню завтовшки 40-60 см. Після обгортають геотекстилем, покривають піском. Можна встановити колодязь для збирання, відведення дренажної води. При необхідності підключають насос для відкачування води.

Дренаж – необов'язковий етап виготовлення фундаменту, якщо в будинку не буде підвалу чи цокольного поверху.

Для знімної опалубки збивають дерев'яні щити з дощок, ширина яких повинна дорівнювати сумі глибини траншеї, цоколя фундаменту. Забивають вертикальні клини з кроком приблизно 1 м по периметру траншеї. Прикріплюють дерев'яні щити до клинь за допомогою шурупів або цвяхів.

Зміцнюють отриману конструкцію розпірками, поперечками. Перевіряють горизонтальність, вертикальність опалубки за допомогою рівня та рулетки. За потреби використовую металеві профілі або інші матеріали для посилення опалубки або створення складної геометрії фундаменту. У деяких випадках можуть використовуватися незнімна опалубка з пінополістиролу.

Для армування вибирають будівельну арматуру за класом, діаметром, кількістю залежно від типу фундаменту, навантаження на нього, геологічних умов. Монтують арматурний каркас із робочої та конструкційної арматури за допомогою в'язання дротом із сталі, хомутів або зварювання.

Робоча арматура розташовується у верхньому та нижньому поясах фундаменту, конструкційна арматура служить для зміцнення робочої та створення прямокутної сітки. Перетин поздовжніх прутків має становити 14-20 мм, а переріз поперечних стрижнів - 8-12 мм. Встановлюють арматурний каркас у траншею або котлован із урахуванням захисного шару бетону. Для цього використовуються підставки, дерев'яні бруски або цегла.

Армують кути та примикання фундаменту за допомогою вигину, нахльосту або зварювання робочої арматури. Для цього необхідно дотримуватися певних кутів, довжини та відстані. Ретельно перевіряють правильність та надійність цільного каркасу перед заливкою бетону. Для цього необхідно переконатися, що арматура не стикається з ґрунтом, опалубкою та іншими елементами, що вона добре закріплена та відповідає проекту.

Роблять бетонну суміш відповідно до необхідної марки та пропорцій. Для цього можна використовувати невелику бетонозмішувач або готовий бетон. Підготовлений бетон потрібно залити зверху в опалубку рівномірно в один прийом шарами завтовшки не більше 20-30 см. Для цього можна використовувати бетононасос або вручну переносити бетон у відрах і виливати в опалубку.

Потім бетон ущільнюють для видалення повітряних бульбашок та підвищення міцності. Для цього можна використовувати вібратор або вручну втрамбувати бетон лопатою або дерев'яним бруском.

Проводиться контроль рівня заливання бетону по натягнутому шнуру та вирівнювання поверхні бетону рейкою або лопатою. Свіжезалитий бетон захищають від пересихання, перегріву, замерзання та механічних пошкоджень. Для цього можна використовувати поліетиленову плівку, руберойд, солому, пісок чи інші матеріали.

Повне застигання бетону займає від 1 тижня до 2 місяців залежно від температури повітря, розмірів фундаменту, складу бетонної суміші. Після цього проводять огляд опалубки на предмет пошкоджень, тріщин, деформацій, прилипання бетону.

Відкручують або висмикують шурупи або цвяхи, якими кріпилася опалубка. Акуратно знімають щити опалубки за допомогою брухту, молотка, лебідки.При цьому необхідно уникати ударів по бетону, різких рухів, щоб не пошкодити фундамент та його краї. Очищають щити опалубки від залишків бетону, бруду за допомогою щітки, скребка, струменя води. При необхідності можна застосувати спеціальні розчинники або олії для видалення бетону.

Оглядають фундамент щодо тріщин, сколів, нерівностей, інших дефектів. У разі виявлення недоліків необхідно усунути їх за допомогою ремонтного розчину або герметика. Захищають фундамент від атмосферних опадів, перепадів температури, механічних пошкоджень за допомогою руберойду, інших матеріалів.

Можна побудувати його самому або звернутися до Артеля та С. Наші будівельники зведуть стрічковий, пальовий, інші фундаменти. Також будуємо паркани, лазні, одноповерхові, двоповерхові цегляні, блокові або каркасні будинки. Крім того, встановлюємо двері, розробляємо дизайн приміщень: кухні, спальні та інших кімнат, встановлюємо двері, ремонтуємо дачні будинки: покрівлю, стіни, фундамент.