Де можна придбати Метрогіл

Метрогіл ® гель (Metrogyl ® gel) (267528) - інструкція із застосування ATC-класифікація

допоміжні речовини: пропілпарагідроксибензоат (Е 216), пропіленгліколь, карбомер 940, динатрію едетат, натрію гідроксид, метилпарагідроксибензоат (Е 218), вода очищена.

Лікарська форма

Гель для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: однорідний гель від безбарвного до жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Хіміотерапевтичні засоби для місцевого застосування. Код АТX D06B X01.

Фармакологічні властивості

Метронідазол — похідне 5-нітроімідазолу, активний проти анаеробних найпростіших та анаеробних бактерій. Метронідазол ефективний відносно Trichomonas vaginalis, Giardia intestinalis, Gardnerella vaginalis, Entamoeba histolytica, Lamblia spp., а також облігатних анаеробів: Bacteroides spp. (B. fragilis, B. distasonis, B. thetaiotaomicron, B. vulgatus, B. ovatus), Fusobacterium spp. та деяких грампозитивних мікроорганізмів: Eubacterium spp., Clostridium spp., Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp.

Метронідазол для зовнішнього застосування має незначну антиоксидантну активність.

Установлено, що метронідазол значно зменшує продукування нейтрофілами активного кисню, гідроксильних радикалів та перекису водню, які є потенційними окислювачами і можуть нанести шкоду тканинам у місці запалення.

Механізм дії метронідазолу полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи метронідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів і найпростіших. Відновлена 5-нітрогрупа метронідазолу взаємодіє з ДНК мікроорганізмів, пригнічуючи її синтез, що призводить до загибелі мікроорганізмів.

При місцевому застосуванні препарат ефективний проти вугрів, однак механізм цієї дії повністю не вивчений.

При зовнішньому застосуванні абсорбція препарату є мінімальною і тільки незначну кількість лікарського засобу знаходять у плазмі крові. Абсорбований метронідазол проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри. Максимальна концентрація у крові досягає 66 мг/мл (якщо наносити 1 г гелю, що еквівалентно 7,5 мг метронідазолу).

Показання

Для місцевого застосування у лікуванні запальних папул, пустул та еритеми при розацеа.

Протипоказання

Підвищена чутливість до метронідазолу, а також до похідних нітроімідазолу та до будь-яких компонентів, що входять до складу препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При місцевому застосуванні у рекомендованих дозах системної взаємодії гелю Метрогіл ® з іншими лікарськими засобами не виявлено. Однак слід притримуватись обережності при призначенні гелю Метрогіл ® з деякими лікарськими препаратами.

Варфарин та інші кумаринові антикоагулянти. Метронідазол посилює антикоагулянтну дію, що призводить до подовження часу утворення протромбіну.

Фенобарбітал. При одночасному застосуванні з метронідазолом зменшується антимікробна активність останнього. Причина — пришвидшений метаболізм метронідазолу.

5-фторурацил. Зниження кліренсу 5-фторурацилу спричиняє підвищення токсичності 5-фторурацилу.

Дисульфірам. Одночасне застосування посилює токсичність препаратів, що може призвести до розвитку неврологічних симптомів, тому не слід призначати Метрогіл гель хворим, які приймали дисульфірам протягом останніх двох тижнів.

Циметидин. Пригнічує метаболізм метронідазолу, що може спричинити підвищення концентрації метронідазолу в сироватці крові та збільшення ризику розвитку побічних явищ.

Недеполяризуючі міорелаксанти (векуроній). Комбінація з метронідазолом не рекомендована.

Циклоспорин. Існує ризик підвищення рівнів циклоспорину у сиворотці крові. Якщо препарати необхідно приймати одночасно, слід ретельно контролювати рівні циклоспорину і креатиніну.

Бусульфан. Метронідазол може підвищувати рівні бусульфану у плазмі крові, що може призвести до значного токсичного впливу бусульфану.

При системній терапії метранідазолом необхідно утримуватися від прийому алкоголю, оскільки можлива дисульфірамоподібна реакція.

Особливості застосування

Уникати потрапляння препарату в очі. Якщо гель потрапив в очі, необхідно терміново промити їх великою кількістю води.

Не слід наносити гель на ділянки, розташовані близько до очей. Уражену ділянку слід очистити перед нанесенням гелю Метрогіл ® . Після нанесення препарату можна використовувати косметичні засоби.

При звичайних вуграх застосування гелю Метрогіл ® слід комбінувати з внутрішнім прийомом антибіотиків.

При нанесенні на велику площу поверхні шкіри або в разі тривалого використання гелю Метрогіл ® існує вірогідність розвитку системних побічних ефектів.

Довготривале застосування препарату потребує контролю формули крові. При виникненні лейкопенії важливо ретельно зіставити очікувану користь від продовження терапії з можливим ризиком.

Необхідно пам'ятати про ризик погіршення неврологічного статусу у пацієнтів з тяжкими, хронічними або гострими неврологічними захворюваннями при лікуванні метронідазолом.

Пацієнтам із перманентними або прогресуючими нефропатіями Метрогіл ® гель потрібно призначати з обережністю.

При появі атаксії, запаморочення, галюцинацій та при погіршанні неврологічного статусу хворого лікування препаратом слід припинити.

Препарат слід обережно призначати хворим з порушенням функції системи кровотворення.

Метронідазол для зовнішнього застосування неефективний для лікування телеангіектазії, що спостерігається при червоних вуграх.

Пропілпарагідроксибензоат (Е 216) та метилпарагідроксибензоат (Е 218), що входять до складу препарату, можуть спричинити алергічну реакцію (можливо, відстрочену). Пропіленгліколь, що входить до складу препарату, також може спричинити шкірні реакції.

Під час лікування метронідазолом слід уникати вживання алкоголю (можливе виникнення тахікардії, нудоти, блювання, відчуття жару, спастичного болю в епігастрії, головного болю).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Незважаючи на те, що у разі місцевого застосування концентрація метронідазолу в крові невисока, Метрогіл ® гель протипоказаний у І триместрі вагітності, а в ІІ та ІІІ триместрах його можна застосовувати у разі крайньої потреби.

На період лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Застосування препарату у зазначеній дозі не впливає на керування транспортними засобами або роботу з потенційно небезпечними механізмами.

Спосіб застосування та дози

Тільки для зовнішнього застосування!

Гель наносити тонким шаром на уражену ділянку шкіри після її очищення. Застосовувати двічі на день (вранці і ввечері).

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально. Якщо необхідно, застосовувати окклюзійну пов'язку. Терапевтичний ефект спостерігається після 3 тижнів лікування.

Діти

Не застосовувати дітям.

Передозування

Випадки передозування гелю Метрогіл ® при місцевому застосуванні невідомі. При місцевому застосуванні метронідазол абсорбується у незначній кількості. Може спостерігатися лейкопенія, нейропатія, атаксія, блювання. Оскільки специфічний антидот метронідазолу невідомий, рекомендується здійснювати симптоматичну терапію.

Побічні реакції

Зазвичай небажані реакції, пов'язані з місцевим застосуванням метронідазолу, спостерігаються нечасто і у слабко вираженій формі. Побічні ефекти виникали не більше, ніж у 2% пацієнтів.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль, судоми, периферична сенсорна нейропатія; дуже рідко — енцефалопатія (наприклад, сплутаність свідомості) та підгострий мозочковий синдром (атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор), які можуть минати після припинення прийому препарату.

Психічні розлади, у тому числі сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку органів зору: сльозотеча (якщо гель наносити близько до ділянки очей), тимчасові порушення зору (диплопія, міопія).

З боку органів кровотворення: лейкопенія, лейкоцитоз, агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія.

Алергічні реакції: шкірний висип, легка сухість, кропив'янка, шкірний свербіж, гіперемія шкіри, пропасниця, ангіоневротичний набряк, рідко — анафілактичний шок. Поодинокі випадки пустульозного висипу.

Пропілпарагідроксибензоат (Е 216) та метилпарагідроксибензоат (Е 218), що входять до складу препарату, можуть спричинити алергічну реакцію (можливо, відстрочену). Пропіленгліколь, що входить до складу препарату, також може спричинити шкірні реакції.

Метрогіл ® (Metrogyl ® ) (267530) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Метронідазол є одним з препаратів для лікування анаеробних бактеріальних, протозойних і мікроаерофільних бактеріальних інфекцій.
Метронідазол схвалений FDA для лікування протозойних інфекцій, таких як Trichomoniasis vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia , бластоцисти і Balantidium coli . Він також схвалений FDA для лікування анаеробних бактеріальних інфекцій, викликаних видами Bacteroides, Fusobacterium, Clostridium, Gardnerella vaginalis, Helicobacter pylori, Prevotella, Porphyromonas і Biophilia wadsworthia . Тому метронідазол прийнятий і схвалений FDA для лікування широкого спектру інфекцій: кишкових амебіаз, амебіазу печінки, бактеріальної септицемії, інфекцій кісток і суглобів, інфекцій центральної нервової системи (менінгіт і головний мозок), ендокардиту, гінекологічних інфекцій (ендометрит, абсцес тубо-яєчниковий, бактеріальний вагіноз), внутрішньочеревних інфекцій, інфекцій нижніх дихальних шляхів, бактеріальних інфекцій шкіри.
Механізм дії метронідазолу
Механізм дії метронідазолу відбувається наступним чином. Перший етап — проникнення шляхом дифузії через клітинні мембрани анаеробних та аеробних патогенів.
Другий етап — відновна активація внутрішньоклітинними транспортними білками шляхом зміни хімічної структури піруват-фередоксин-оксидоредуктаз. Зменшення метронідазолу створює градієнт концентрації в клітині, який стимулює поглинання більшої кількості лікарського засобу і сприяє утворенню вільних радикалів, які є цитотоксичними.
Третій етап — взаємодія з внутрішньоклітинними мішенями, досягається цитотоксичними частинками, що взаємодіють з ДНК клітини-господаря, що призводить до розриву ланцюга ДНК і фатальної дестабілізації спіралі ДНК.
Четвертий етап — розщеплення цитотоксичних продуктів (Connor B. Weir et al., 2019).
Оскільки метронідазол призначається для лікування бактеріальних інфекцій, викликаних різними мікроорганізмами, розглянемо позитивні результати його застосування в складі комплексної терапії при інфекції, яка може виникнути у хворих із синдромом діабетичної стопи.
Синдром діабетичної стопи — серйозне ускладнення цукрового діабету, яке може стати причиною інвалідності. Зазвичай лікування є дорогим і може бути небезпечним для життя, призводячи до ампутації нижніх кінцівок, а може викликати розвиток системної інфекції і сепсису.
Даний синдром розвивається в результаті ураження периферичної нервової системи при цукровому діабеті, що призводить до рухової, сенсорної і вегетативної нейропатії, яка обумовлює деформацію стопи, викликає атеросклероз периферичних судин. Це призводить до утворення виразок на стопі через незначну травму. Правильна і своєчасна терапія діабетичних виразок стопи відіграє вирішальну роль у запобіганні розвитку інфекції, однак можуть виникати рецидивуючі виразки й інфекції. Кінцевий результат терапії залежить від догляду за раною (заміна пов’язки, контроль загоєння), хірургічного втручання та медикаментозного лікування.
До призначення комплексної терапії необхідно вивчити історію хвороби пацієнта і загальний стан здоров’я на момент терапії, оцінити мікроциркуляцію нижніх кінцівок, глибину рани і виявити бактерії, які вплинули на розвиток інфекції. У разі ураження стопи легкого ступеня: перевірка глибини рани, дренаж абсцесу, оцінка мікроциркуляції нижніх кінцівок і визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів є важливими складовими при виборі правильного лікування антибіотиками і запобігання інфекції сусідніх тканин. Середній і тяжкий ступінь ураження стопи потребують більш агресивної хірургічної обробки ран і дренування абсцесів з незначними або великими ампутаціями в деяких випадках, дані маніпуляції є доповненням до тривалого режиму антибактеріальної терапії.
Щоб знищити всі мікроорганізми, залучені в запальний процес, необхідно коректно вибрати антибіотик. Антибіотики повинні бути ефективними щодо S. aureus і видів стрептококів, які часто ізолюються. Існують різні рекомендації щодо вибору антибіотиків. Однак кожен протокол лікування залежить від тяжкості інфекції, виду виділеного мікроорганізму (бакпосів вмісту рани на патогенну мікрофлору) та історії хвороби, попередньої терапії антибіотиками.

Дослідження

Метою даного дослідження була оцінка хірургічного втручання в рану й антибактеріального ефекту при лікуванні легкого та середнього ступеня тяжкості інфекції синдрому діабетичної стопи. Дослідження проводилося в період жовтень 2015 — листопад 2016 р.
У ньому брали участь 60 пацієнтів з синдромом діабетичної стопи й остеомієлітом або без нього. Пацієнти були розділені на групи в такий спосіб: група 1 — легкий ступінь тяжкості хвороби і група 2 — середній ступінь тяжкості. У терапії пацієнтів обох груп застосовували локальну обробку ран і системне введення антибіотиків. Пацієнти групи 1 (16 хворих) отримували 2 схеми перорального прийому антибіотиків: схема A (амоксицилін і клавуланова кислота + метронідазол) і схема B (кліндаміцин + метронідазол) протягом 10–14 днів. Пацієнти групи 2 (42 хворих) отримували перорально і внутрішньовенно антибіотики за 2 схемами: схема А (ампіцилін + клоксацилін + метронідазол) і схема В (лінкоміцин + метронідазол) протягом 6 тиж. За ранами хворих доглядали протягом 3 міс. Далі за результатами ефективності терапії були присвоєні такі категорії: повне одужання, значне поліпшення показників або відсутність позитивної динаміки.
Клінічні дані 60 хворих були відображені в спеціальних картках, вони містили наступну інформацію: загальна інформація про хворого, історія розвитку цукрового діабету, історія появи синдрому діабетичної стопи, дані про попередню ампутацію, поточна терапія антибіотиками.
До призначення комплексної терапії необхідно було обстежувати пацієнтів. Обстеження включало загальний огляд (основні показники життєдіяльності), обстеження обох стоп, включаючи оцінку наявності судинних захворювань, й інфікованої ділянки (ділянок) стопи. Пацієнти пройшли серологічну лабораторну діагностику, у тому числі здали кров на визначення наступних показників: випадковий аналіз глюкози в крові, PCV, WBC (абсолютна кількість лейкоцитів), C-реактивний білок і ШОЕ. Візуальний огляд включав рентгенографію інфікованої стопи в бічних проекціях, допплерівські дослідження обох нижніх кінцівок проводилися для оцінки кровообігу. Далі необхідна була консультація ендокринолога (для контролю рівня глюкози в крові) і судинного хірурга для оцінки периферичного кровообігу.
Критеріями виключення хворих із дослідження були тяжкі види інфекції, тяжка ішемія з гангренозними ураженнями і наявність діабетичних виразок стопи без ознак інфекції.

Терапія

Рани обробляли під місцевою анестезією, абсцеси дренували, після чого робили мазок з рани для подальшого визначення збудника і його чутливості до антибактеріальних препаратів. Деякі рани потребували обмеженої хірургічної резекції частин пальця або пальців ніг з наступним промиванням 0,9% розчином натрію хлориду, далі закладали марлеву турунду, просочену 2% розчином йоду. Обробка ран і догляд за ними — важливі етапи початкової терапії (необхідно правильно і вчасно дренувати абсцес і видалити всі некротичні тканини). Залежно від ступеня тяжкості рани, пов’язки міняли 1–2 р/добу. За ранами хворих спостерігали кожні 5 днів, потім кожні 10–14 днів, протягом 3 міс після видимого початкового поліпшення.
Емпіричне лікування антибіотиками.
Група 1. Хворі з легким ступенем тяжкості захворювання. Терапевтична схема А: амоксицилін + клавуланова кислота перорально кожні 12 год і метронідазол кожні 8 год протягом 10–14 днів. Терапевтична схема B. У цю групу увійшли хворі, у яких була реакція гіперчутливості до пеніциліну в анамнезі або вони приймали пеніцилін (під час попередньої терапії) і реакції гіперчутливості не спостерігалося. Їм призначали кліндаміцин кожні 6 год і метронідазол кожні 8 год протягом 10–14 днів.
Група 2. Хворі із середнім ступенем тяжкості захворювання з остеомієлітом або без нього. Терапевтична схема А: в/в ампіцилін/клоксацилін і метронідазол перорально протягом 5 днів. Потім, якщо не спостерігалася позитивна динаміка від терапії, або повторювали цей же курс лікування, або переходили на режим перорального введення, який був аналогічний призначенню в групі 1, терапевтична схема А; період лікування — не менше 6 тиж. Терапевтична схема B, в цю групу увійшли хворі, у яких виявлена реакція гіперчутливості до пеніциліну в анамнезі, або які вже приймали пеніцилін під час попередньої терапії. Їм призначали в/в лінкоміцин і перорально метронідазол протягом 5 днів, а потім або повторювали цей же курс терапії (за відсутності позитивної відповіді на лікування), або переходили на пероральний режим, який був аналогічний призначенню в групі 1, терапевтична схема В; період терапії — не менше 6 тиж.

Оцінка результатів

За результатами лікування хворих розділили на групи. Критерій поділу — відповідна реакція хворого на призначену терапію. Оцінку результатів лікування проводили кожні 5 днів у гострій стадії (протягом перших 3 тиж), потім кожні 10–14 днів протягом наступних 3 міс.
Група 1 — повне одужання: всі ознаки і симптоми запалення, гною й остеомієліту зникли, рана почала гоїтися.
Група 2: неповне зменшення вираженості ознак і симптомів інфекції (відзначені значні поліпшення).
Група 3: відсутність будь-якої позитивної динаміки, поліпшень від призначеної терапії не спостерігалося.
Загалом 58 хворих брали участь у цьому дослідженні, 2 були виключені в зв’язку з розвитком побічних реакцій на препарати. Серед пацієнтів групи 1, яким призначали терапевтичну схему A, повністю одужали 8 (80%), а 2 (20%) не отримали позитивного результату внаслідок призначеної схеми лікування і перейшли на терапевтичну схему лікування B у своїй групі. Обидва були вилікувані після 14 днів терапії за схемою В. 6 (100%) хворих у групі 1, які отримували терапевтичну схему B, повністю одужали через 10–14 днів лікування.
До групи 2 увійшли 42 пацієнти, 26 з них було призначено терапевтичну схему А: 16 повністю одужали, у 3 спостерігалося значне поліпшення стану і у 7 — відсутність позитивної динаміки. 16 хворим була призначена терапевтична схема B; у результаті у 11 — повне одужання, у 2 — неповне зменшення вираженості ознак і симптомів інфекції, у 3 результат терапії негативний.
Були зафіксовані побічні реакції, що включали діарею і шкірний висип, які проявилися у 2 хворих з групи 1. Тому була необхідна термінова заміна схеми лікування. Більшість хворих добре перенесли антибіотикотерапію з незначними і зворотними порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту.
Результати бакпосіву і визначення чутливості патогенної мікрофлори до антибіотиків: у 21 хворого виявлено грампозитивні збудники (стафілококи і стрептококи). У більшості була змішана інфекція; у 3 пацієнтів — кишкова паличка, у 1 — псевдомонади.
Період спостереження хворих тривав 3 міс, включаючи місцевий догляд за раною кожні 10–14 днів (після завершення схем прийому антибіотиків). Як результат, у хворих, що повністю видужали, рецидиву не відзначено; 3 хворих з видимими поліпшеннями завдяки терапії повністю одужали в кінці періоду спостереження. 2 пацієнти повинні були повторити режим прийому антибіотиків; але всі спроби проведення додаткової терапії призвели до ампутації кінцівки.

Висновки

У цьому дослідженні були застосовані недорогі антибіотики широкого спектру дії, що мають добре відомі прогнозовані побічні ефекти, вони призначаються протягом багатьох років, до того ж можуть застосовуватися амбулаторно.
Також у дослідження були залучені хворі з усіма поширеними збудниками інфекції синдрому діабетичної стопи. Результат застосування вищезазначених антибіотиків у комплексній терапії був аналогічний такому, отриманому в дослідженнях із застосуванням антибіотиків нового покоління, що потребують госпіталізації й аналогічних періодів лікування.
Частка повного одужання в групі 1 — 87,5%, що є прийнятним показником, оскільки у пацієнтів не виявлено остеомієліту й була відразу отримана позитивна відповідь на вибрані антибіотики. Ці результати кореспондуються з такими інших досліджень, які оцінювали ефективність кліндаміцину і цефалоспорину для лікування інфекції синдрому діабетичної стопи, викликаної Staphylococcus aureus і грамнегативними мікроорганізмами, з імовірністю успіху 87%.
Метронідазол вводили пацієнтам обох груп у 2 терапевтичних схемах, оскільки він добре переноситься і забезпечує антимікробну активність щодо більшості анаеробних мікроорганізмів.
Це пояснює низьку частоту розвитку побічних реакцій, які спостерігаються в період лікування; побічні реакції виникли тільки у 2 хворих у групі, яка отримувала перорально кліндаміцин.
У групі 2 частка повного одужання становила 64,28% при призначенні обох терапевтичних схем; у 20 пацієнтів відзначено остеомієліт, який, ймовірно, і вплинув на успіх терапії. Проте 35% пацієнтів з остеомієлітом були вилікувані, а у 20% спостерігалося поліпшення під час терапії антибіотиками, яка тривала 6 тиж, і в жодного з них не виявлено рецидивів протягом 3-місячного періоду спостереження. Необхідності в госпіталізації та додаткових витратах не було.
Аналіз невдалих випадків терапії виявив, що більшість з них були викликані неконтрольованим рівнем глюкози в крові, хоча проводилися консультації ендокринолога; проте цей показник був пов’язаний головним чином з низьким соціально-економічним статусом більшості хворих.
Висновок
Комплексна терапія хворих, які отримували хірургічне лікування й антибіотикотерапію, сприяла високим показникам повного одужання протягом періоду дослідження з більш низькими грошовими витратами і частотою госпіталізації. Правильний догляд і спостереження за раною збільшили частку повного одужання й скоротили тривалість лікування антибіотиками. Пероральний прийом кліндаміцину і метронідазолу обумовлював більш високі показники повного одужання хворих із захворюванням легкого ступеня тяжкості, а внутрішньовенне введення лінкоміцину і перорального метронідазолу демонстрували вищий показник повного одужання серед хворих із середнім ступенем тяжкості цієї патології з остеомієлітом або без (Aliakbar A.H. et al., 2019).

Метрогіл - інструкція, показання, склад, спосіб застосування

Активна речовина препарату Метрогіл – метронідазол. Це засіб протимікробної та антисептичної дії, що має застосування в гінекології та стоматології. Метрогіл можна придбати в аптечній мережі «Бажаємо здоров’я» в різних лікарських формах, кожна з яких має своє призначення, властивості, особливості застосування та склад. Існує Метрогіл вагінальний гель та лікарський засіб Метрогіл Дента для порожнини рота, а також розчин для ін'єкцій.

Всі ці препарати представлені в аптеках мережі «Бажаємо здоров'я», тому купити їх за прийнятними цінами можна в Києві та інших містах України.

Форми випуску

Препарат випускається у формі:

• м'якого білого або майже білого гелю для ясен;
• однорідного вагінального гелю від безбарвного до блідо-жовтого кольору;
• гелю для зовнішнього застосування, молочно-білого кольору;
• розчину для ін'єкцій.

Форму засобу призначає лікар залежно від захворювання та особливостей стану пацієнта.

Показання до застосування препарату Метрогіл

Метрогіл Дента має показання до місцевого застосування при інфекційно-запальних захворюваннях пародонта та слизової оболонки ротової порожнини (гінгівіті, пародонтиті, травмах через зубні протези, альвеоліті). Засіб також рекомендовано для проведення профілактики загострень хронічного гінгівіту та пародонтиту. Метрогіл Дента купити, а також придбати інші препарати для лікування слизових оболонок рота можна в наших аптеках.

Вагінальний гель Метрогіл призначений лікувати бактеріальні вагінози різної етіології. Гель для зовнішнього застосування використовують при лікуванні запальних папул, пустул і еритеми при розацеа.

Розчин для інфузій Метрогіл використовується при інфекціях, спричинених чутливими мікроорганізмами (внутрішньочеревних, гінекологічних та післяпологових, дихальних шляхів, центральної нервової системи тощо).

Режим дозування

Дозування та тривалість терапії препаратом визначає спеціаліст з огляду на стан пацієнта, ефективність лікування тощо. Детальну інформацію про спосіб застосування та стандартні дози містить Метрогіл інструкція, яку необхідно уважно прочитати перед початком процедур. Пам’ятайте, що самолікування може зашкодити вашому здоров’ю.

Протипоказання

До протипоказань застосування ліків належать:

• індивідуальна чутливість до компонентів засобу;
• дискразія крові;
• захворювання периферичної та центральної нервової системи.

При призначенні препарату лікар має врахувати всі наявні діагнози та хвороби в анамнезі. Метрогіл гель, Метрогіл вагінальний гель та Метрогіл Дента не рекомендовано застосовувати до 18 років, Метрогіл розчин – до 12 років.

Не слід застосовувати препарат у період вагітності.

Особливості препарату Метрогіл

Лікування засобом має проводитися під контролем медичного працівника, особливо за наявності супутніх захворювань.

При тривалому застосуванні препарату варто здійснювати контроль формули крові.

Побічні дії

Побічні дії при застосуванні Метрогілу пов'язані з використанням надто високих доз. При появі будь-яких небажаних ефектів варто припинити лікуванням препаратом та повідомити про це спеціаліста.

Взаємодія з іншими медикаментами та харчовими продуктами

При лікуванні Метрогілом варто уникати вживання алкоголю та прийому спиртовмісних засобів через можливість розвитку побічних реакцій при взаємодії (нудота, блювання).

Одночасне застосування лікарського засобу з барбітуратами, антибіотиками, оральними контрацептивами, антикоагулянтами потребує консультації з фахівцем. Слід з обережністю призначати Метрогіл разом з деякими препаратами, зокрема: дисульфірамом, циметидином, векуронієм, 5-фторурацилом, бусульфаном.

Передозування

При перевищенні дози можливе виникнення таких симптомів, як нудота, блювання, запаморочення, атаксія, парестезія, судоми тощо. Слід застосувати відповідне лікування та за необхідності вдатися до гемодіалізу для виведення метронідазолу.

Умови зберігання

Зберігати Метрогіл рекомендується в оригінальному пакуванні, при кімнатній температурі, далі від дітей.

Придбати Метрогіл та інші препарати, щоб лікувати урологічні, гінекологічні захворювання, налагодити роботу нирок та жовчного міхура, за прийнятними цінами можна в мережі аптек «Бажаємо здоров'я». Ми пропонуємо широкий вибір ліків відомих вітчизняних та зарубіжних виробників, які ви зможете замовити на сайті або купити в одній зі стаціонарних аптек нашої мережі.

За допомогою сайту можна легко дізнатись актуальну вартість препарату, перевірити його наявність та оформити замовлення. Доступна на Метрогіл ціна та якісний сервіс роблять покупки в нашій мережі вигідними та зручними.

Пропонуємо скористатися послугою бронювання ліків на сайті. Вона особливо зручна при необхідності швидко купити кілька найменувань препаратів. Покупцю необхідно оформити замовлення через кошик, обравши аптеку у своєму місті з наявністю потрібних засобів. Після того як фармацевт збере ліки, покупець отримає повідомлення та зможе в робочий час забрати замовлення.

Категорія відпуску

Без рецепта: Метрогіл Дента гель туба 20г.

• Метрогіл гель вагінальний туба 30 г;
• Метрогіл розчин для інфузій;
• Метрогіл гель для зовнішнього застосування 30 г.