Діагностика лямбліозу

Лямбліоз - паразитарне захворювання, що відноситься до групи кишкових інфекцій. Збудник, проникаючи в організм людини, викликає ураження органів травлення (кишківника, дванадцятипалої кишки, печінки). Хвороба поширена як серед дорослих, і у дитячих колективах.

За даними статистики, лямбліоз виявляють при обстеженні у 3–15% дорослого населення та у 30–40% організованих дітей, включаючи школярів. Показник вищий у слаборозвинених країнах. Своєчасна діагностика лямбліозу дозволяється вчасно провести протипаразитарне лікування та позбавити людей розвитку хронічної патології шлунково-кишкового тракту.

Які властивості збудника необхідно враховувати у способах діагностики?

Першим описав причину захворювання російський професор Д.Ф. Лямбль у 1859 р., з його ім'ям і пов'язана назва паразита та захворювання. У європейських країнах ця роль віддається французу А. Жіарду, тому можна зустріти ще найменування хвороби як «жиардіаз».

Лямблія є найпростішим одноклітинним джгутиковим мікроорганізмом. Паразитує в основному в початкових відділах тонкого кишечника людини (дванадцятипалої та худої кишці). Може існувати у двох формах: вегетативної (трофозоїт) та спорах (цисти). Під мікроскопом їх нескладно розпізнати за характерною грушоподібною формою, присосками та чотирма парами джгутиків.

Лямблії харчуються через оболонку шляхом всмоктування з кишечника необхідних речовин, забираючи в організму зараженого людини. Розмноження здійснюється швидко розподілом, подвоєння чисельності відбувається кожні 10-12 годин. Цисти лямблій мають двоконтурну капсулу, овальні за формою.

Знаходяться тільки в товстій кишці, виділяються з фекаліями хворого у зовнішнє середовище, де довго зберігають життєздатність. Ця особливість дозволяє порівняно легко організувати діагностику лямбліозу з дослідження випорожнень. Людина заражається через немити руки, овочі з грядки, воду, забруднені харчові продукти, у побуті фекально-оральним шляхом. Можливими переносниками цисту служать домашні тварини, мухи, таргани.

За якою симптоматикою можна запідозрити лямбліоз?

Щоб виявити лямбліоз, необхідно знати симптоми захворювання та враховувати можливі форми перебігу. Передбачуваний діагноз виникає у лікаря під час аналізу скарг пацієнта, огляді. Захворювання має гостру та хронічну форму. Важливою особливістю вважається практично безсимптомне носійство у ¼ пацієнтів, слабко виражені прояви – у половині випадків (субклінічний перебіг).

Тільки у 25% заражених виявляються типові симптоми лямбліозу (маніфестна течія). Залежно від превалювання ознак ураження органів та систем прийнято розрізняти 4 форми хвороби:

• кишкову - проявляється розладом функціонування тонкого та товстого кишечника за типом дуоденіту, ентериту та гастроентериту, викликає дуодено-гастральний рефлюкс;
• біліарно-панкреатичну – симптоми лямбліозу у дорослих та дітей схожі на клініку запалення та дискінезії жовчного міхура, вивідних шляхів, панкреатиту;
• позакишкову - відрізняється токсичними та алергічними ознаками, супроводжується неспецифічним астено-невротичним синдромом, вегетосудинною дистонією;
• змішану - за симптомами складно в діагнозі визначити варіант ураження, для підтвердження необхідний аналіз на лямбліоз.

Симптоми лямбліозу зазвичай з'являються через 1-3 тижні після зараження.Така тривалість інкубації цист до перетворення на вегетативну форму.

• на неінтенсивні болі навколо пупка, у підребер'ї праворуч;
• зниження апетиту;
• нудоту;
• тяжкість у зоні епігастрію;
• відрижку;
• посилене газоутворення у животі;
• схильність до діареї (стілець до 5 разів на добу, водянистий, пінистий, потім набуває жирного блиску), пронос може чергуватись із запором.

Якщо лямбліоз переходить у хронічну стадію, то пацієнти помітно худнуть, стають дратівливими, страждають від підвищеної втоми, слабкості, непостійних ознак гастродуоденіту, дискінезії кишечника, еюніту (запалення тонкої кишки).

Можливе підвищення температури, запалення регіональних лімфовузлів, аденоїдів.

У дитячому віці при обстеженні неврологи виявляють нервові тики, нав'язливі рухи (гіперкінез), схильність до непритомності.

Запідозрити лямбліоз у пацієнта необхідно при завзятому блефариті та кон'юнктивіті (запаленні повік та оболонок ока). Алергічні прояви іноді доходять до астматичного бронхіту та бронхіальної астми.

Як виявляють лямбліоз лабораторними методами?

З наведених клінічних симптомів лямбліозу видно, що пацієнти з подібними проявами можуть тривалий час лікуватися у гастроентеролога, невролога, окуліста, дерматолога, алерголога-імунолога. УЗД, холецистографія лише підтвердять наявність ушкодження гепатобіліарної системи, але не допоможуть у виявленні причини.

Загальні лабораторні методи мало специфічні для лямбліозу, але показують рівень порушень:

• У загальному аналізі крові зазвичай насторожує моноцитоз та еозинофілія.
• Серед біохімічних тестів виявляється зниження білка крові (як альбумінів, і глобулінів), зростання ферменту лужної фосфатази.
• В аналізі калу виявляються копрологічні ознаки запалення та порушення перетравлення: багато жирових включень, неперетравлені волокна, слиз, лейкоцити, еритроцити.

Сучасний рівень діагностики потребує обов'язкового проведення паразитологічного аналізу на лямбліоз. Враховуючи етапність розвитку мікроорганізму, діагноз повинен підтверджуватись виявленням у каліцист лямблій, у вмісті дванадцятипалої кишки — вегетативних форм. Для цього проводять мікроскопію мазків узятого матеріалу.

Починаючи з підліткового віку мікроскопічним способом можна виявити лямблії в жовчі, її досліджують після дуоденального зондування. Ця процедура в дітей віком неможлива. Мікроорганізми виявляються на склі (інвітро) за характерними ознаками, для поліпшення лямбліозу використовується спеціальне забарвлення.

Інфекціоністи рекомендують для більш точної виявлення враховувати циклічність розмноження та виділення форм паразиту з випорожненнями. Для цього краще здати аналіз повторно за місяць від трьох до п'яти разів із перервами в 1–2 тижні.

Виявлення паразитів залежить від підготовки фахівців, правильності збору матеріалу та термінів доставки до лабораторії.

Метод простий у проведенні вимагає великих витрат. Забір калу виробляється у спеціальну стерильну ємність. Необхідно взяти підозрілі скупчення слизу, частинки зі зміненим кольором. Цисти виявляють під час доставки протягом доби. Виявити вегетативну форму лямблій значно складніше, оскільки вони гинуть через 60 хвилин після дефекації. Отже, матеріал повинен бути доставлений якнайшвидше або паркан слід проводити в лікувальному закладі.

Непряме значення має дослідження калу на кишкову флору. Підрахунок показує здатність лямблій знижувати частку біфідо- та лактобактерій, стимулювати зростання інших мікроорганізмів, активізувати появу патогенних стафілококів, стрептококів, грибків.

Більш чутливі методи діагностики

Складність диференціальної діагностики, пошук джерела зараження (у сім'ї, дитячому колективі) потребує виявлення мінімальних змін при безсимптомному перебігу лямбліозу.

Ентеротест з ниткою

Пацієнту дають проковтнути желатинову капсулу з ниткою з нейлону. У кишечнику капсула розчиняється, а наявні паразити прикріплюються до нитки. При виході з калових мас її піддають мікроскопії. Цим способом вдається підвищити можливість виділення паразитів.

Можливості імунологічної діагностики лямбліозу

Збудник лямбліозу має виражені антигенні властивості. Алергічна налаштованість найбільше виражена у дітей немовлятного віку з діатезами. За ступенем сенсибілізації організму проводиться діагностування зараження імунологічними методами.Достовірність отриманих результатів сягає 80%.

Теоретична основа методики полягає в обов'язковому утворенні через 2-4 тижні після інфікування специфічних антитіл у сироватці крові пацієнта у відповідь на впровадження чужорідного мікроорганізму (антигену). Перед взяттям крові з вени пацієнту рекомендується 8 годин не їсти, дозволяється лише пити воду.

Антитіла є імуноглобулінами (Ig). У розшифровці аналізу найбільш значимі два види: IgM – вказують на гостру фазу запалення, спричиненого лямбліями, IgG – більше реагує на хронічну форму перебігу хвороби, високі концентрації обох імуноглобулінів – слід розглядати як загострення хронічного лямбліозу.

Імуноферментний аналіз втрачає свою специфічність у порівнянні результатів з іншими паразитарними інфекціями, тому його інформативність не вважається дуже точною

Спосіб полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР)

Найбільш інформативна методика в діагностиці лямбліозу, оскільки дозволяє зі 100% впевненістю визначити наявність зовсім малої кількості генного матеріалу лямблій в організмі людини. Метод є абсолютно специфічним, не дає хибнопозитивних результатів.

Матеріалом виявлення лямблиоза може бути кров, сеча, кал, дуоденальний вміст, слина, мокрота. Кров для аналізу потрібно здати натще. Результат видається не більше ніж через дві доби. Позитивний – підтверджує наявність у людини в організмі лямблій.

Дослідження матеріалу способом біопсії

Якщо пацієнту необхідно точніше встановити ступінь ураження, виключити пухлинне зростання, то проводиться дуоденогастроскопічне дослідження.Тонковолокниста оптика на кінці зонда дозволяє візуально оглянути слизову оболонку шлунка і дванадцятипалої кишки. Обов'язково проводиться забір матеріалу для біопсії з п'яти точок. Виготовлення мазка та мікроскопія дозволяють виявити присутність лямблій та цист у верхніх відділах кишечника.

Чи можна виявити зараження лямбліями народними засобами?

Народними засобами неможливо встановити правильний діагноз. Лямблії – це не глисти, вони не видно оком. Стверджувати про зараження на вигляд калових мас не рекомендують навіть досвідчені знахарі. Є пропозиції щодо використання рослинних засобів у лікуванні, але не для діагностики. Найоптимальніший варіант - здати запропоновані лікарем аналізи.

Хто потребує профілактичного обстеження?

Серед населення можна виявити групу підвищеного ризику, що наражається на небезпеку зараження. З появою симптомів ураження кишечника їм необхідно насамперед провести аналіз на лямбліоз. Особливої ​​уваги вимагають:

• люди, зайняті польовими роботами, дачею та городом, підсобним господарством;
• ветеринари та любителі кішок, собак, кроликів;
• діти та дорослі при недостатньому білковому харчуванні, які перенесли голодування, малокалорійні дієти;
• малюки при вродженому недорозвиненні жовчовивідних шляхів;
• хронічні хворі при наявній схильності до зниження кислотності шлункового соку та нестачі травних ферментів (з хронічними гастритами, виразковою хворобою, станом після видалення частини шлунка).

Виявити та лікувати лямбліоз необхідно невідкладно. Тривалий перебіг специфічного запалення сприяє розвитку хронічних захворювань алергічної природи, викликає тяжкі порушення органів травлення.Маленькі діти при лямбліозі погано розвиваються фізично та розумово. Тому не можна нехтувати обстеженням, якщо його рекомендує лікар.

Аналіз на лямблії: як складати дорослому тест на лямбліоз

Аналізи на лямблії за допомогою дослідження біологічного матеріалу людини (кров або фекалії), дозволяє оголити антитіла та антигени паразитів, які виділяють продукти своєї життєдіяльності.

Аналіз дозволяє виявити цільну картину і розглянути паразитичний цикл лямблій в динаміці. Дослідження проводиться упродовж восьми днів, оскільки враховується період відкладання личинок паразитами.

Щоб виявити лямблії, лікар може рекомендувати один із таких способів діагностичних заходів: аналіз крові, фекалій, дослідження дуоденального вмісту (в лабораторних умовах клінік перевіряється жовч), взяття біопсії з кишечника, а також метод ПЛР.

Отже, потрібно розглянути, як треба здавати аналізи на лямбліоз, що є методом ПЛР, і в яких випадках він рекомендується? І з'ясувати, які аналізи є максимально точними?

Аналіз крові

Аналіз лямбліозу за допомогою дослідження крові дозволяє виявити наявність лямблій через 21 день після інфікування паразитами.

Однак такий спосіб вважається не надто ефективним, тому що певні антитіла в біологічній рідині можуть бути виявлені після повного одужання дорослих людей.

Проте дослідження крові дозволяє знайти цисти паразитів в організмі на ранньому етапі паразитування гельмінтів. Кров досліджується під мікроскопом, але такий спосіб діагностики не дозволяє встановити певний вид гельмінту.

Здати аналіз на лямблії необхідно вранці, кров беруть із вени. Щоб унеможливити похибку отриманих результатів, існують певні рекомендації, яких пацієнт повинен дотримуватися перед процедурою.

Перш ніж здавати кров, слід ознайомитися з наступними порадами:

1. Перед складанням аналізів не можна вживати алкогольні напої.
2. Забороняється курити за кілька годин до аналізу.
3. Обмежити фізичну активність.
4. Якщо пацієнт приймає лікарські засоби, треба про це повідомити лікаря, або по можливості від них відмовитися за 7 днів до аналізу.
5. Тест здійснюється на голодний шлунок, тому не рекомендується їсти за десять годин до нього.
6. За пару днів до здачі аналізів треба відмовитися від жирної, гострої та пряної їжі.
7. Перед аналізом можна пити звичайну воду, але не можна вживати інших напоїв (наприклад, газованої води).

Варто зазначити, що якщо пацієнт порушив вимоги, тест на паразитів може показати невірні результати, внаслідок чого медикаментозне лікування не матиме необхідного терапевтичного ефекту.

Розшифровка аналізу крові:

• Якщо у хворого підвищені антитіла IgM, це може говорити про недавнє інфікування, приблизно два тижні.
• Коли у пацієнта гостра форма паразитарного захворювання, результати аналізу показують наявність IgG.
• Якщо у хворого діагностується хронічна форма лямбліозу, аналізи показують суттєву концентрацію антитіл.
• У випадках, коли гельмінтоз виявляється на стадії його переходу в хронічну форму, у крові підвищуються антитіла IgG.
• Протягом 60 днів кількість антитіл у крові людини поступово знижується при загибелі гельмінтів.

Ціна на такий аналіз приблизно 400-700 рублів, залежно від клінік, де він проводитиметься. У Чебоксарах вартість варіюється від 600 до 1000 рублів, і вона залежить від вибору клінік та їхнього обладнання.

Аналіз калу

Аналіз калу полягає у взятті біологічного матеріалу дорослих протягом трьох діб. Він дозволяє виявити цисти паразитів у випорожненнях людини. Тест калу дозволяє знайти паразитів у нижніх відділах кишківника.

Коли в людини в організмі оселилися лямблії, аналіз показує цисти у великій кількості. Якщо тест показує негативний результат, то обов'язково здійснюється повторний аналіз через десять діб.

Головні показання до аналізу калу на паразитів – це підозра на лямбліоз, а також, якщо у хворого порушення функціональності шлунково-кишкового тракту, рідке випорожнення протягом тривалого періоду часу.

Основні рекомендації щодо підготовчих заходів до аналізу на паразитів полягають у наступному:

1. Не можна приймати протипаразитарні ліки до 7 діб.
2. Якщо у пацієнта калові маси занадто щільні, то лікар рекомендує приймати проносні ліки.
3. Коли у пацієнта гостра форма гельмінтозу, то здійснювати тест необхідно пізніше 20 хвилин після здачі біологічного матеріалу.

Як правило, радять брати випорожнення із зміненими ділянками біологічного матеріалу, і здають кал виключно з останньої порції. Чим «свіжіший» біологічний матеріал, тим більша ймовірність того, що тест покаже цисти лямблій. Максимальний час зберігання калу не перевищує 5-6 годин.

Проте, щоб діагностувати лямбліоз, найчастіше лікар рекомендує провести кілька паралельних аналізів, що дозволяє виявити антитіла та цисти лямблій, щоб виключити ймовірність помилкового діагнозу.

Ціна на аналіз калу становить приблизно 300-400 рублів у Росії, у Чебоксарах вартість у цьому ж діапазоні.

ПЛР-діагностика

Паразитарні захворювання – це суттєва шкода для організму дорослих та дітей. Щоб здійснити генетичне дослідження паразитів, лікар рекомендує провести ПЛР-тест, з якого можна виявити лямблій у верхніх відділах тонкого кишечника.

ПЛР-тест розшифровується як полімеразна ланцюгова реакція, і вона досліджує відносно невелику область паразиту, і дозволяє виділити послідовність геному лямблій. Щоб провести таке дослідження, пацієнту рекомендують здати кров та фекалії.

У процесі дослідження біологічних матеріалів можна дійти невтішного висновку динаміку паразитарного захворювання. Крім того, такий аналіз, що проводиться в багатьох клініках, дозволяє оцінити ефективність протипаразитарного лікування, і вчасно провести його корекцію, якщо цього вимагає ситуація.

ПЛР-аналіз рекомендується досить часто, тому що він має масу переваг у порівнянні з іншими діагностичними заходами:

• Він дозволяє з більшою часткою ймовірності визначити збудників гельмінтозу.
• Аналіз знаходить певну ділянку ДНК паразитів за допомогою високочутливого обладнання клінік, що дозволяє діагностувати гельмінтоз.
• Він здійснюється протягом малого тимчасового проміжку.

Після того, як біологічний матеріал було досліджено у лабораторіях клінік, вказується результат аналізу у вигляді ДНК лямблії. Якщо аналізи є негативними, просто вказується відсутність наявності збудників.

При підозрі на лямбліоз тільки лікар вирішує, які аналізи необхідно здати. Як правило, їх можна здавати у тому ж медичному закладі. Однак якщо там немає лабораторії, то можна звернутися до будь-якої з клінік, яка надає платні послуги.

У відео в цій статті доктор Комаровський розповість про декілька правил здачі аналізу на лямблії.

Аналіз крові на лямблії

Крім так званих «великих паразитарних захворювань», спричинених найпростішими, до яких належать токсоплазмоз, амебна дизентерія чи малярія, існують і «малі захворювання». Їхні симптоми є невираженими, ніхто від цих хвороб не вмирає, і вони практично не заважають людині жити, але все-таки самопочуття може бути не зовсім добрим. Симптоми, які з'являються, можуть бути стертими і незначними.

До таких паразитарних інвазій, викликаних найпростішими, належить лямбліоз, або як його називали раніше, жиардіаз. Лямблії здатні викликати стерту клінічну картину у дорослих, але у дітей лямбліоз може протікати значно важче з ознаками інтоксикації та значних розладів органів травлення. В даний час існує досить велика кількість аналізів для виявлення цього паразита в організмі, і досить часто лікарі вдаються до розшифрування аналізу крові на лямблії разом із дослідженням калу.Але перш, ніж розповісти про серологічний метод діагностики, потрібно трохи пояснити, хто є збудником лямбліозу і як відбувається це захворювання.

Лямблії: що це?

За статистикою, щорічно у світі лямбліоз заражається більше людей, ніж проживає в Російській Федерації: близько 200 млн. людина. Скарги на лямблії зареєстровані у півмільярда хворих, а тих, хто не звернувся до лікаря, значно більше. Збудником цієї інфекції є найпростіша, одноклітинна істота - кишкова лямблія, або інтестіналіс лямблія. Вона паразитує у тонкому кишечнику. Цей організм може існувати, як і багато найпростіших, як у вигляді вегетативної форми, що росте, так і у формі цист.

У тонкому кишечнику лямблія розмножується, харчується і росте, а коли вона потрапляє в товсту кишку, то умови стають не такими хорошими, через відсутність необхідної кількості їжі, і вона перетворюється на цисту. Ці цисти з фекаліями виходять назовні. У довкіллі вони відрізняються досить тривалим терміном життя і можуть переносити несприятливі умови.

Після того, як цисти заносяться в рот, вони знову перетворюються на вегетативні форми, які живуть, прикріпившись до поверхні слизової оболонки кишечника, і всмоктують поживні речовини, що надійшли з харчової кашки. Лямблії живуть не довше 40 днів, але симптоми цього захворювання можуть проявлятися місяцями і навіть роками, оскільки відбувається феномен самозараження. Лямблії зовсім не смокчуть кров із кишкової стінки, як думають деякі: їм цілком вистачає тієї харчової кашки, яка знаходиться у просвіті кишки.Але за наявності великої кількості паразитів вони виділяють у кишечник багато шкідливих речовин, які, всмоктуючи кров, обумовлюють прояви синдрому інтоксикації. Лямблії як причина зниження якості життя це цілком серйозне твердження.

Як можна заразитися?

Підхопити паразитоз найчастіше вдається під час пиття брудної чи погано очищеної сирої води. Можливий харчовий шлях, коли всередину поглинаються цисти лямблій, що знаходяться на фруктах і хлібі. Вони занесені туди на мушиних лапках. Муха переносить безліч цист із поверхні калових мас, тому боротьба з мухами є важливим способом профілактики лямбліозу. Значно рідше можливе проникнення цист лямблій в організм через дитячі іграшки, білизну, забруднену фекаліями або посуд. Ознаки захворювання є різними. У деяких випадках, особливо при сильному імунному захисті у здорової людини жодних симптомів немає, а в інших випадках лямбліоз проявляється алергією. Які ж симптоми лямбліозу?

Ознаки лямбліозу

Після зараження при лямбліозі зазвичай немає жодних симптомів у середньому 2-3 тижні (інкубаційний період). Потім при одномоментному проникненні в кишечник великої кількості цист виникає гостра форма захворювання. У пацієнта спочатку виникає рясний рідкий випорожнення, рідкий, і без будь-яких домішок слизу і крові. Виникають неспецифічні, несильні болі у животі, у тонкому кишечнику розвивається підвищене газоутворення, пацієнт починає відчувати відрижку.

Крім рідкого випорожнення, метеоризму та відрижки, виявляються ознаки інтоксикації, особливо у худорлявих і трохи важливих людей. Це нудота, зниження апетиту та навіть поява субфебрильної температури.Найчастіше ці симптоми проходять через місяць, але в деяких випадках лямбліоз хронізується і протікає протягом декількох місяців і навіть років. У таких пацієнтів із тривалою персистенцією паразитів в організмі виникають ознаки порушення всмоктування поживних речовин або мальабсорбції.

Діти інфекція протікає важче, інтоксикація виражена сильніше, виникають алергічні прояви паразитозу. Організм дитини може реагувати на інтоксикацію та антигени лямблій шляхом появи бронхіальної астми, астматичного кашлю, атопічного дерматиту. Досить часто такі діти погано запам'ятовують навчальний матеріал, працездатність та активність у них знижена, а вранці вони відчувають слабкість і нудоту.

Діагностика

Які існують нині достовірні аналізи на лямбліоз? Клінічно немає жодних патогномонічних симптомів, тому головним способом діагностики є лабораторне підтвердження діагнозу. Безпомилково і повністю можна поставити діагноз лямбліозу при дослідженні дуоденального вмісту, коли в ньому виявляються живі вегетативні форми, а також при знаходженні цист у фекаліях. Тому найпростіший і найдоступніший спосіб - це копрологічне дослідження, або дослідження калу.

Але, на жаль, цей спосіб потрібно проводити багаторазово, оскільки цисти можуть виділятися який завжди, а порціями. Крім того, необхідно дуже ретельно дотримуватися деяких умов, при невиконанні яких достовірність та ймовірність виявлення лямблій може бути набагато нижчою. Це неправильне збирання матеріалу, попередній прийом медикаментів, антибіотиків та інших препаратів, які можуть спотворити картину.

При гострому лямбліозі паразит виявляється тільки в 75% випадків при одноразовому дослідженні калу. Дуоденальне зондування теж не завжди можливе, і тому сучасна лабораторна діагностика використовує імунологічний метод.

Діагностика лямбліозу у дорослих за аналізом крові виконується імуноферментним методом, що дозволяє виявити специфічні антитіла, напрацьовані в крові до антигену лямблій. Цей аналіз дозволяє виставити діагноз так само не в будь-якому випадку, і чутливість його значно нижча, ніж багаторазове дослідження калу, та виявлення антигену лямблій у калі. Тому кров, здана на лямбліоз, зазвичай використовується як додатковий спосіб, і мета його — не виявити лямблії, а визначити, наскільки організм хворого здатний дати чітку імунну відповідь на впровадження цього паразита.

Правила здавання аналізу

Жодних особливих умов для здавання крові немає, крім одного. Аналіз крові на лямблії потрібно здавати не раніше ніж через 10-15 днів після того, як з'явилися симптоми. В іншому випадку антитіла можуть просто не встигнути напрацюватись, і навіть у разі вираженої імунної відповіді серологічне дослідження не дасть достовірного результату. У лікаря може скластися думка, що або відбулася сероконверсія, або лямбліоз протікає серонегативно, тобто без вироблення антитіл. Ця ситуація дуже характерна для глибокого імунодефіциту, наприклад, при ВІЛ-інфекції.

Розшифровка аналізу

Розшифрування аналізів крові на лямблії якісне. У нормі значення має бути негативним. У разі, якщо позитивний результат виявив антитіла, це дозволяє поставити діагноз лямбліозу за наявності гострої симптоматики.Але, на жаль, наявність антитіл не може відповісти на запитання: чи є у людини гостра інфекція, чи вона перехворіла на лямбліоз у минулому? Адже антитіла в крові зберігаються тривалий час після повного одужання.

Досить рідко антитіла можуть виявлятися і при різних перехресних або помилкових реакціях. Це буває при різних аутоімунних захворюваннях, таких як ревматоїдний артрит, червоний вовчак, хвороба Бехтерева, коли в крові пацієнта циркулюють імунні комплекси. Вони можуть прореагувати "замість" антитіл.

У разі негативного результату можна говорити про два варіанти результату: або пацієнт здоровий, або він хворий, але у нього є серонегативний варіант, тобто антитіл занадто мало. Бувають і сумнівні результати, коли визначається кількість антитіл, але така незначна, що або це говорить про слабку імунну відповідь, або про лабораторні помилки.

Важливо розуміти, що результат аналізу залежатиме від багатьох факторів. Це концентрація паразитів, стан слизової оболонки кишечника. Навіть при негативному результаті цілком можлива активна фаза лямбліозу, тому на підставі одного лише дослідження крові не можна поставити правильний діагноз. Обов'язково має проводитися хоча б дослідження калу на найпростіші дворазовим способом, а також потрібно зробити аналіз калу на антигени лямблій. В ідеалі діагностика буде повною, якщо здійснено дуоденальне зондування.

Лікування

Насамкінець слід згадати основні принципи лікування лямбліозу. Дуже важливо, щоб пацієнт як самолікування не починав приймати якісь «таблетки від глистів».По-перше, лямблія не є глистом, оскільки вона одноклітинний паразит, а не хробак, і її лікують спеціальними протипротозойними препаратами.

Але найголовніше, що починати лікувати лямбліоз потрібно зовсім не з ліків, а з ліквідацією інтоксикації та покращення травлення. Протягом 2-3 тижнів пацієнту призначають дієту, яку лямблії переносять погано. Вони дуже «люблять» солодке, тому їжа, що складається з овочів, олії, сірих каш погіршує їхню життєдіяльність. Також лямблії не люблять жовчогінних препаратів, не переносять сорбенти, і все це настільки погіршує умови їх існування, що вони слабшають, і втрачають можливість чинити опір.

Після того, коли у пацієнта покращилося самопочуття та зменшилися такі симптоми, як здуття живота, болі та рідкий стілець, тоді призначається протипаразитарна терапія. Лямблії гинуть від впливу метронідазолу, тибералу, нітрофуранів. Показано такий препарат, як Макмірор. Лікування лямбліозу обов'язково має проходити під контролем аналізів калу, оскільки наявність антитіл у крові ніяк не змінюватиметься при загибелі паразитів.

Нарешті, на третьому етапі лікування призначають імунні препарати, вітаміни, для лікування дисбактеріозу, що розвинувся, призначають бактеріальні препарати, такі як Бактисубтил і Лінекс, з метою поліпшення травлення призначають ферменти, такі як Креон, Панкреатин, Фестал і Ензістал.

Але навіть після лікування необхідно ретельно дотримуватись правил особистої гігієни, а влітку невпинно вести боротьбу з мухами. Пам'ятайте, що навіть відмінний результат лікування може бути повністю зведений на ні єдиним ковтком недостатньо очищеної води.