Що робити, якщо собака не привчена до чистоти (писає та какає вдома)

Всупереч поширеним побоюванням, дворняги, підібрані з вулиці дорослими і непривчені жити в квартирі, зазвичай починають дотримуватися чистоти з перших днів у будинку. Собака може накачати один-два рази посеред кімнати, кілька разів описати свій лежак або килим, і цим все обмежується. Для собак природно справляти потребу поза своїм місцем відпочинку, і як тільки квартира починає сприйматися собакою як власна територія, ваш новий вихованець намагатиметься і сам дотримуватиметься в ній чистоти. Проте, є безліч ситуацій, внаслідок яких собака не може стримуватись — і тоді господарі звертаються за консультацією до фахівця.

1) Цуценята. Цуценя — це завжди щеня, не має значення, звідки воно родом, з розплідника чи з вулиці. Він потребує правильного вирощування та виховання. Нормальна, природна для собак схильність до чистоти формується в ранньому віці, в 1,5-2 місяці. Якщо щеня в цей період свого дитинства жило на вулиці, у нього була можливість відходити від «лігва» і вибирати місце для туалету. Якщо ж він жив у притулку, у невеликому вольєрі, то при всьому бажанні він не міг уникнути постійного запаху випорожнень і звик у ньому. Навіть якщо цуценят випускають на прогулянки двічі на день і навіть якщо добре миють підлогу у вольєрі, це не рятує. У ранньому віці цуценята писають і какают кожні 1–3 години, а запах мітки, важливий для вибору місця туалету, не знищується миючими засобами. Деякі господарі забирають цуценя з притулку у відповідному віці 1–1,5 місяця, але потім створюють проблему власними руками (і за підтримки недалекоглядного ветлікаря…), залишаючи цуценя будинку на карантині до трьох місяців.Проте, втрачений у ранньому віці необхідний досвід певною мірою можна компенсувати, привчаючи щеняти до чистоти та навчаючи його випорожнюватися на вулиці. Зауважте також, що таких цуценят легше навчити «туалету» на вулиці, ніж пояснити їм, що писати вдома можна, але тільки на пелюшку. Для щеняти пелюшка не особливо відрізняється від килима або покривала на вашому ліжку.

2) Породисті собаки. За статистикою, породисті собаки страждають проблемами неохайності вчетверо частіше, ніж метиси та дворняги. Причини різні, в деяких порід гормональні особливості, в інших - відхилення в будові сечостатевої системи, у третіх - погані умови утримання цуценят на «собачих фермах» у ранньому віці. Сумну популярність собак, нездатних витримувати нормальні перерви між вигулами або тих, хто пише після будь-якого невеликого переживання, наприклад, збудження через прихід гостей, придбали дрібні тер'єри, тій-собаки, боксери, ірландські сеттери, бульмастифи, добермани, веймарайнери. Якщо проблема спадкова, можна простежити лінії в породі, в яких неохайність проявляється частіше. Однак, коли йдеться про породистих собак-відмовників, серед неназваних попереднім господарем причин відмови цілком може виявитися саме ця проблема.

3) Хворі собаки. Переважна більшість собак із проблемою неохайності — хворі. Ми, спеціалісти, так звикли до цього, що взяли за правило завжди розпочинати корекцію поведінки з аналізів, а вже потім займатися привчанням та навчанням (поведінковою роботою). Якщо ваш собака постійно писає і, тим більше, какао вдома, перше, що ви повинні зробити - це загальний аналіз сечі.Сеча має бути свіжа, а лабораторія - професійна (аналіз сечі дуже часто буває помилково-негативним, коли запальний процес є, але аналіз цього не показує, тому що просто погано зроблено). Типова поведінка собаки при циститі (запалення сечового міхура) така: вона починає вставати після сну і відразу мимоволі писається (не крутиться перед цим, принюхуючи і вибираючи місце). Або грає і ... раптово починає писати, знову - не відходячи вбік і не вибираючи місце. І невелике доповнення. Якщо собака п'є свою сечу, практично, напевно, ви виявите у неї цистит, який вже розвинувся або розвивається і проявиться явно (кров у сечі, крики від болю при сечовипусканні) через кілька днів. Ветеринари можуть називати інші причини, чому вона може пити свою сечу (наприклад, спрага), господарі починають підозрювати собаку, думати, що вона намагається «заховати сліди злочину», але насправді це просто одна з ознак циститу, що призвів до нестачі солей і мікроелементів, які тварина не може заповнити більш приємним та зручним для себе чином. А жити хочеться.

Наступний аналіз - аналіз калу на лямбліоз і на травлення корму. Лямбліоз і коліт рідше провокують «калюжі / купи вдома», ніж цистит, проте якщо проблема неохайності «зникає» на кілька тижнів, а потім раптом знову проявляється і знову зникає – у більшості випадків ви виявите одне із цих захворювань. Аналізи сечі та калу відносно недорогі, їх можна зробити швидко та повторити кілька разів для більшої впевненості у правильності результату. І, коли ви будете готові (але не затягуйте з цим), зробіть ультразвукове обстеження сечостатевої системи (нирки, сечовий міхур).Якщо у вас є можливість зробити УЗД відразу, тоді аналіз сечі зазвичай вже можна не робити.

Хворих собак треба лікувати, і, одночасно з лікуванням, спокійно, без дурних образ на вихованця та без зайвих нервів, займатися поведінковою корекцією.

4) Ускладнення після стерилізації/кастрації. Суки страждають проблемою неохайності втричі частіше, ніж собаки. Причини цього також можуть бути різні, але одна з найпоширеніших - погано проведена операція зі стерилізації безхазяйного собаки. Це тема, про яку нормальна людина вважає за краще не знати… Ми вже згадували про це у розділі, присвяченому кастрації. Операції в притулках нерідко проводять погано, жорстоко та непрофесійно, з порушенням усіх можливих норм при самій операції та післяопераційному догляді. У нашій практиці ми зустрічали безліч собак з притулку, яким проводили операцію не повністю, видаляючи лише яєчники чи лише матку, чи лише один із яєчників… Чому? Незрозуміло… Швидше за все, враховуючи, хто і як проводив ці операції, другий яєчник просто забували видалити. Зрештою, навіть якщо собаку підібрали зоозахисники і створені собаці умови під час операції були «терпимі», нерідко на «простій операції» економили, так що проводив її студент або просто «конував», який вчився «незрозуміло де» і застряг у технологіях «минулого століття ».

Якщо у вас є можливість вплинути на ситуацію, якщо собака, яку ви обрали, ще не кастрована/не стерилізована, не заощаджуйте на цій операції час та гроші. Так, стерилізація - досить проста операція, але в недосвідчених руках вона може бути проведена так, що ви потім десять з лишком років підтиратимете калюжі і позбавлятися запаху сечі у своїй квартирі.І, повірте, собака, яка відчуває запахи сильніше, ніж ви, страждати від своєї проблеми буде не менше за вас.

Нетримання — це теж не вирок. Вам потрібно звернутися до ветлікаря та знаючого поведінника. За медикаментозної підтримки, а також налагодивши чіткий відповідний режим дня (з більш частим вигулом) та проводячи невеликі вправи (такі ж, як проводять жінкам, у яких нетримання розвинулося після важких пологів), можна значно зменшити проблему та покращити життя собі та собаці.

6) Зайва вага та вік. Собаки із зайвою вагою схильніші до неохайності, тому що їм важче витримувати перерви між прогулянками. У багатьох притулках та на перетримках вони відчувають нестачу фізичної активності. Навіть якщо ви випустите дорослих вихованців у вольєр, вони не гратимуть там і бігати, з ними потрібно займатися людям. При цьому собаки одержують великі порції сухого корму, а на те, щоб проконтролювати в загальному вольєрі, скільки дісталося корму одному собаці, а скільки — іншому, працівникам притулку не завжди вистачає часу та бажання. Скидати вагу собакам також нелегко, як і людям, але нормальна здорова вага дуже важлива для вирішення проблеми неохайності. Пес не повинен бути худим (не повинні бути видно або відчуватися ребра, коли ви просто кладете долоню на бік вихованцю), але не повинен бути жирним, так що ребра зовсім неможливо промацати. Бажано, з'ясувати оптимальну вагу для вашого собаки та підібрати ідеальний раціон для неї (неважливо – на основі натуральної їжі або сухого корму) зі спеціалістом – ветеринарним дієтологом.

7) Собака боїться виходити надвір. Звичайно, якщо собака дуже боїться вулиці, вона буде триматися там щосили, а, приходячи додому, розслаблятися і випорожнюватися.У цьому випадку перейдіть до розділу «Що робити, якщо собака боїться виходити на вулицю?». Те саме стосується і дичків (див. розділ «Реабілітація дичка»)

Отже, тепер, коли ви маєте уявлення про причини проблеми, перейдемо до питання, що робити, якщо ваш собака писає чи какає вдома. Вирішення проблеми потрібно в будь-якому випадку починати з візиту до ветлікаря, навіть якщо йдеться про цуценя. Потрібно здати хоча б основні аналізи та переконатися, що він цілком здоровий. Незалежно від результатів, ви можете починати і привчання цуценя до охайності (або корекцію поведінки, якщо собака доросла), але ваші дії не принесуть успіху або принесуть його лише тимчасово, якщо вихованець хворий.

Дайте собаці можливість виявити бажану поведінку

Для цього уважно перегляньте режим дня собаки (див. розділ «Лікнеп по догляду за собакою вдома»). Нагадаємо, що кількість прогулянок має відповідати віку щеняти, так само, як і частота годування. Прогулянок має бути стільки ж або більше, ніж годування. Вода має бути постійно у доступі у собаки. Багато господарів намагаються обмежити вихованця у споживанні води, сподіваючись, що він рідше писатиме, але це не працює. Навпаки, звикнувши відчувати спрагу, собака починає пити «про запас». Виняток - гормональні порушення, через які вона п'є безупинно. В цьому випадку вам потрібно терміново звернутися до ветлікаря.

Заберіть килими, почистивши їх та штори (якщо собака писала на них) від запаху (див. розділ «Що робити, якщо собака писає на ліжко» про прибирання надмірних запахів).

Створіть «дозволені» та «заборонені» зони в будинку

Застеліть весь будинок чи всю квартиру газетою чи пелюшками.Забруднені пелюшки або газети відразу міняйте на чисті, але запам'ятовуйте (або відзначайте на плані для себе), де була зроблена калюжа чи купа. Через тиждень проведіть ревізію і приберіть кілька газет або пелюшок з тих місць, де собака ніколи не бруднила, але все ще залиште великий простір, закритий чимось, що вбирає. Ще за тиждень проведіть ревізію знову. Так поступово у вас залишиться одна або дві зони, в яких собака забруднює регулярно. Якщо вас влаштовує їхнє розташування — залиште пелюшки чи газету там. Якщо це незручно, починайте потроху, по 10-20 см зрушувати їх у місце, яке влаштувало б вас більше.

Весь цей час продовжуйте гуляти на вулиці регулярно і досить довго. Щоразу, коли собака писає або какає на прогулянці, хвалите її і давайте ласощі. Через деякий час вона почне випорожнюватися вдома не щодня, а лише в деякі дні. Дочекайтеся моменту, коли кілька днів поспіль пелюшка чи газета залишатимуться чистими. Тільки тоді ви можете ще скоротити їхню кількість або прибрати зовсім.

У жодному разі не лайте собаку за промахи!

Це не вирішить проблему неохайності, а лише змусить вашого собаку випорожнюватися в тих місцях і в той час, коли ви не можете його контролювати - у вашу відсутність або тікати в іншу кімнату, ховатися за меблями, щоб "зробити справи". Якщо вона написала на тому місці, звідки ви вже прибрали пелюшку або газету, покладіть пелюшку туди знову на кілька днів.

Підгадуйте час

Зазвичай собака писає та какає з певною регулярністю, залежно від частоти її годування. Крім того, вона передбачувано захоче «зробити справи» раніше, якщо буде збудженою, багато бігатиме і мало лежатиме.Помічайте час, коли він випорожнюється, і наступного дня беріть собаку на повідець трохи заздалегідь. Ви можете вивести її на додаткову прогулянку, або деякий час ходити з собакою по квартирі на повідку - і виводити, як тільки вам здасться, що їй "пора".

Буває, що щеня починає дотримуватися чистоти будинку протягом дня, але все ще писає на пелюшку рано вранці, до того, як господарі прокидаються. Перед вами програма дій на 6 ночей, а для того, щоб викоренити звичку вихованця прокидатися раніше, вам знадобиться ще 14 ночей.

1-ша ніч. Собака скиглює, бродить по квартирі, будить вас — подивіться на годинник. Наприклад, час 4.30. А ви хочете, щоб вона прокидалася (і ви б виводили її на прогулянку) о 6-й ранку. Запам'ятаємо це.

2-я ніч. Наступної ночі ви ставите будильник на 4 години ранку. По дзвінку будильника ви встаєте (не лінуйтеся!), будіть вихованця. Гладите, граєте, годуєте або гуляєте - те, що ви зазвичай робите з ним вранці (на калюжу на пелюшці поки не звертайте уваги).

3-тя ніч. Ставіть будильник на 4 години 15 хвилин. Дзвінок будильника. Встаєте (не лінуйтеся!), і все те саме, що й учора.

4-та ніч. Ставіть будильник на 4.45. Все те саме і головне — не лінуйтесь!

5-та ніч. Ставите будильник на 5. 25. Все те саме.

6-та ніч. Ставіть будильник на 6 ранку. Дзвінить дзвінок і собака підходить до вас, радісно виляючи вам хвостом. Таким чином, ви навчили її, що займатиметеся з нею тільки після дзвінка будильника.

Наступні 14 ночей обов'язково

• ставте будильник
• вставайте в один і той же час (ніяких вихідних і пізнього прокидання!). Тепер, коли щеня звик прокидатися в певний час, постарайтеся виводити його на прогулянку відразу ж, ще до того, як він пописав на пелюшку.

Якщо собака збуджується при приході гостей - зустрічайте їх на вулиці, дочекайтеся, поки вона пописає, а потім уже повертайтеся додому. Якщо ви займалися дресируванням або довго грали з вихованцем - виведіть його на 5 хвилин пописати. Якщо пес дуже неспокійно залишається вдома і не спить за вашої відсутності, займіться вирішенням цієї проблеми — коли він залишатиметься вдома спокійно, проблема неохайності піде.

Не соромтеся використовувати під час корекції поведінки та лікування собаки памперси (див. розділ «Чи використовувати памперси при нетриманні і як?»). Це зменшить ваше занепокоєння через чергову калюжу і дозволить сконцентруватися на головному.

Вік охайності

Здатність до «туалету тільки на вулиці» залежить від походження, віку собаки та тривалості вигулу. Якщо ви живете за містом і можете вигулювати дворнягу часто і подовгу (4-5 разів у сумі по 4 години на день), ви можете очікувати, що вже в 6 місяців вона перестане писати та какати вдома. Більшість дворняг у місті привчаються випорожнюватись тільки на вулиці при 3–4 вигулах на день (у сумі 3 години прогулянок) до 7–8 місяців. Якщо йдеться про метиси або породисті відмовники, вік розвитку «охайності» при триразовому вигулі може варіювати від 4 до 13 місяців.

Якщо собака пишеться при зустрічі господаря

Це цілком звичайно для цуценят, але, якщо таке спостерігається у собаки старше 9-11 місяців, то говорить або про її надто емоційне, боязке ставлення до господаря, або про фізіологічне порушення (хвороби або ускладнення після кастрації). Цуценятко і боязкому собаці допоможе, якщо, повертаючись додому, ви не станете відразу гладити вихованця, нахилятися до нього, а дасте хоча б трохи заспокоїтися, почнете з ним спілкуватися, коли він «встане на всі чотири лапи».Постарайтеся по можливості постійно на крок-другий відступати від собаки, повертатися до неї боком, поки вона збуджено вас вітає.
І, звичайно, в жодному разі не карайте і не підвищуйте на неї голос — це лише посилить її страх.

І щеня, і собаку старшого віку, які страждають від цієї проблеми, бажано вигулювати частіше. Так ви не вирішите проблему, але хоч би послабте її.

Якщо собака мітить територію

Деякі собаки, приходячи в новий будинок, мітять штори, кути диванів, місця інших собак, ліжка та будь-які речі з незвичним для них запахом. Щоб цього не траплялося, вам потрібно добре вигуляти собаку, потім, ще не спускаючи з повідця, обійти весь будинок, а спустити хвилин через десять, коли він мінімально освоїться. Однак породисті дрібні собачки та їх метиси можуть бути вкрай схильні мітити вертикальні предмети в будинку, і цієї звички, буває, господарям не вдається позбутися роками. Проте, якщо виявити завзятість, це можливо. Потрібно багато гуляти з собакою, дозволяючи проявитися її природній поведінці мічення у відповідних для цього умовах. Вдома потрібно не упускати вихованця з поля зору. І тому використовують метод під назвою «пуповина». Собаку пристібають на повідець, а повідець — до поясного ременя. Цілий день господар ходить вдома із собакою на повідку. Якщо він сідає, наприклад, за комп'ютер, то облаштовує собаці зручне місце для сну. Якщо крутиться на кухні, то прив'язує вихованця так, щоб бачити, але не спотикатися про нього. Обов'язково треба виділити час для ігор із собакою, і, звичайно, довго вигулювати. Весь час потрібно хвалити собаку, щоб вона звикала до такого проведення часу вдома.Якщо вона почала принюхуватися до якоїсь вертикальної поверхні і тим більше намагається помітити, треба відразу вивести її на вулицю і дати їй помітити там. Кода господар не може ходити із собакою «на пуповині» (наприклад, втомився і починає дратуватися), на собаку надягають памперс, щоб у неї не було шансу на помилку. Але весь час, коли це можливо, продовжують займатися. Після двох тижнів таких занять, якщо тільки господареві вдається дотримуватися доброзичливого тону, проблема вирішується. Але, приготуйтеся до цього заздалегідь, не дратуватися багатьом господарям вкрай складно, оскільки мічення - проблема збудливих собак, схильних багато метушитися, гавкати і привертати увагу. Роздратування і зриви власника можуть сильно посилити проблему, а не допомогти її позбутися. Тоді краще використовувати вдома памперс і якомога більше гуляти на вулиці — це допоможе вирішити проблему трохи повільніше, але для багатьох господарів такий шлях буде простіше.

Історія з життя

Алісу ми не обирали, вона нас вибрала сама. Ми пішли з сестрою у парку з нашою старшою собакою. Кидали йому паличку в ставок, він дуже любить плавати. Аліса нас побачила, підійшла тихенько, підвелася позаду і якийсь час спостерігала. Коли ми її помітили, я запропонувала їй пограти з паличкою - вона завиляла хвостом. Але коли вона кинулася за цією паличкою у воду, виявилось, що вона не вміє плавати. Не знаю навіть, яким дивом вона вибралася зі ставка. Так вона за нами й уплуталася. Гуляла з нами у парку, а потім 40 хвилин йшла з нами додому. Взяти ми її не могли. У нас уже було двох собак. Вона залишилася сидіти під під'їздом, а ми пішли додому. Я думала, що вона піде. Але Аліса твердо вирішила залишитись. Протягом трьох днів вона ходила гуляти до лісу з нашими собаками, проводжала маму до магазину, чекала на неї біля входу і йшла з нею назад.Коли був третій день, ми пустили її в під'їзд, і вона спала у куточку на килимку. Якоїсь миті зверху спускався господарський собака без повідця і, побачивши Алісу, він на нього напав і почав кусати. Зчинився страшний шум, Аліса верещала, мама вибігла в коридор і крикнула: «Собачко, біжи до мене». Аліса забігла в квартиру, зітхнула з виглядом: "Хлопці, поки ви думали, мене там мало не з'їли", і лягла спати. Ми вирішили залишити її та шукати їй господарів. У процесі приладу з'ясувалося, що вона має деякі проблеми зі здоров'ям, пов'язані зі стерилізацією. Зараз це легко вирішується, але тоді ми нічого не знали про це. Думаю, що через це вона і опинилася на вулиці. Її викинули колишні господарі. За деякими її звичками я зрозуміла, що її дуже лаяли за помилку, пов'язану з туалетом, хоча вона зовсім не була в цьому винна. І звичайно ніхто не хотів брати дворнягу із проблемами. Поки що ми вирішували, що з цим робити вже звикли до неї і не захотіли віддавати.
Ваш собака унікальний, а проблеми з його поведінкою, швидше за все, немає. У більшості випадків вони легко вирішуються, в інших випадках вам знадобиться трохи більше часу. Дуже добре допомагають фахівці з поведінки тварин. Цим треба обов'язково користуватись, якщо у вас проблеми.
Юлія Куранова про Алісу (двірнягу, суку, близько 11 років, вага 28 кг, зріст 55 см у загривку, взяту до будинку у віці близько 1,5 років)

* Дивіться, наприклад, O'Neill, DG, Riddell, A., Church, DB, et al. (2017) Urinary incontinence in bitches under primary veterinary care in England; prevalence and risk factors. The Journal of Small Animal Practice 58, 685–693; Hall, JL, Owen, L., Riddell, A., Church, D. B., Brodbelt, D. C., O'Neill, D.G. (2018) Urinary incontinence в male dogs під primary veterinary care в England: prevalence and risk factors. Journal of Small Animal Practice 60 (2), 86–95.

Чому мій собака так багато пише?

Проблеми з сечовипусканням можуть виникнути у собак різного віку. Ці проблеми зазвичай виявляються в занадто частому сечовипусканні або взагалі у скруті при сечовипусканні. Якщо ваш собака раптово став частіше проситися на вулицю або залишає калюжі на підлозі, хоча він привчений до домашнього господарства, це може бути викликано кількома причинами.

Інстинкти, занепокоєння та проблеми зі здоров'ям вашого собаки можуть бути причинами того, що вона частіше писає. Щоб допомогти вам з'ясувати найбільш ймовірну причину вашого пса, ось список причин, через які собаки можуть часто мочитися.

Причини, з яких собаки часто писають

1. Старіння

З віком у вашого собаки збільшується ймовірність розвитку нетримання через хворобу, ослаблення м'язів або той факт, що вона не усвідомлює, що їй потрібно в туалет.

Літні собаки також з більшою ймовірністю прийматимуть ліки від хвороб та інфекцій, до яких вони сприйнятливіші. Хоча нетримання може бути симптомом більшості інфекцій, ліки, що використовуються для їх лікування, також можуть впливати на частоту сечовипускання вашого собаки.

Ветеринар зможе допомогти вам визначити причину підвищеної потреби в сечовипусканні у вашого літнього собаки.

2. Занепокоєння

Собаки страждають від страху та занепокоєння так само, як і ми. Прискорене сечовипускання може бути ознакою того, що ваш собака чимось стурбований. Тривога розлуки або зміна розпорядку дня або довкілля вашого собаки можуть викликати у неї занепокоєння.

Деякі настільки турбуються про зміни, що у них частіше трапляються нещасні випадки, пов'язані із сечею чи фекаліями. У цих випадках вони також з більшою ймовірністю випорожнюються вдома, навіть якщо вони повністю привчені до будинку.

До частих причин занепокоєння належать:

• Тривога розлуки
• Зустрічі з новими людьми
• Гучні звуки

3. Інфекція сечового міхура

Хоча це різновид ІМВП, інфекція сечового міхура виявляється лише у сечовому міхурі. Це частіше зустрічається у сук і завдає нашим собакам таку неприємну неприємність, як і нам. Як і інші ІМП, інфекції сечового міхура викликають часте та недоречне сечовипускання.

Інфекції сечового міхура можуть бути викликані кількома причинами:

• Бактерії
• Кристали
• Діабет
• Хвороби
• Медикамент

Іноді вони можуть пройти власними силами, тоді як інші, більш серйозні інфекції вимагають лікування.

4. Діабет

Цукровий діабет впливає на те, як організм вашого собаки отримує енергію з їжі. Це відбувається коли організм або не виробляє достатньо інсуліну, або не використовує його належним чином.

Діабет неможливо вилікувати, але його можна контролювати за допомогою спеціального плану лікування. Це може спричинити надмірну спрагу та підвищене сечовипускання. Обидві ці дії є спроби видалити вміст цукру в організмі вашого собаки через сечу. Це може призвести до частих поїздок на вулицю або нещасних випадків у будинку.

5. Дієта

Приказка «Ми те, що ми їмо» можна застосувати і до наших собак. Якщо ви недавно перевели собаку з сухого корму на консерви, ви, ймовірно, помітите, що ваш собака писає частіше. Це з вмістом вологи в їжі.

У той час як сухий корм містить невелику кількість вологи, вологий корм має набагато більший вміст вологи. Це може допомогти зберегти здоров'я вашого собаки, але також може викликати частіше сечовипускання, поки її організм не пристосується до нового споживання води.

6. Гормональний дисбаланс

Навіть собаки можуть страждати від проблем, пов'язаних із гормонами. Нетримання сечі при стерилізації є однією з основних причин найчастішого сечовипускання. Це може бути пов'язане з відсутністю контролю над сечовим міхуром та зниженням вироблення естрогену. Хоча це частіше зустрічається у сук, воно може вражати і кастрованих кобелів. Великі породи, як правило, більш схильні до цієї проблеми.

Цей тип нетримання не завжди є негайним результатом операції і можуть пройти роки, перш ніж у вашого собаки з'являться ознаки нетримання після стерилізації.

7. Підвищене споживання води

Чим більше ваш собака п'є, тим більша ймовірність, що їй в якийсь момент знадобиться туалет. Ви завжди повинні тримати миску з чистою водою під рукою у вашого собаки, і в залежності від рівня її активності ви можете наповнювати її частіше або рідше.

Фізичні вправи — одна з причин, через які ваш собака може частіше пити. Тривалі прогулянки, тривалі ігри в апорти або навіть тренування можуть виявитися виснажливою роботою для вас та вашого собаки.

Тепла погода також може бути фактором. Хоча це може здатися дивною причиною того, що ваш собака частіше ходить у туалет, чим спекотніше, тим більше ваш собака питиме і неминуче писатиме.

8. Хвороба нирок

Хвороба нирок, найчастіше пов'язана зі старінням, часто вважається «зношуванням» тканин нирок вашого собаки.Однак це також може бути результатом іншого основного захворювання, тому рекомендується проконсультуватися з ветеринаром, щоб переконатися, що немає серйознішої причини.

Захворювання нирок змушує вашого собаку частіше мочитися, оскільки нирки виробляють більше сечі для видалення відходів з організму. Через необхідність частіше ходити в туалет ваш собака також більше питиме, щоб не зневоднюватися.

9. Незначне навчання

Якими б милими вони не були, щенята є основною причиною появи калюж у будинку. На це є кілька причин. Їх сечовий міхур не тільки менш розвинений, ніж у дорослих собак, а й менше за розміром.

Ваше нове щеня ще не знає, що йому не можна писати на ваш новий килим, і ви повинні навчити його зворотному. Хоча в міру зростання вони навчаться контролювати сечовий міхур і поступово писати рідше, вам все одно доведеться навчити їх писати туди, де їм належить.

10. Територія

Маркування території - одна з причин того, що інтактні собаки писають частіше, ніж кастровані або стерилізовані. Сеча – це те, як собаки та самці, і суки оголошують про свою присутність та заявляють права на свою територію. Зрештою, знаки та паркани не мають для них великого значення.

Собаки-самки також використовують феромони, що містяться в їх сечі, щоб повідомити неушкоджених самців, що у них тічка. Це їхній спосіб показати свою готовність до спарювання.

Крім того, якщо ваш собака відчує запах іншого собаки, що вторгається на його звичайний маршрут прогулянки або навіть просто проходить повз подвір'я, він помітить свою територію, щоб повідомити про свою присутність. Зазвичай таку поведінку можна виправити шляхом стерилізації чи кастрації собаки.

11.Інфекція сечовивідних шляхів (ІМП)

ІМП охоплюють всі сечовивідні шляхи вашого собаки. Вони мають багато з тих же симптомів, що і інфекції сечового міхура, але не обмежені у своєму розташуванні.

ІМП можуть бути хронічними або гострими і вражати сечовий міхур, нирки, простату та уретру. Незалежно від розташування ІМП у вашого собаки, всі вони можуть викликати підвищене сечовипускання або нещасні випадки, пов'язані з сечовипусканням.

Більшість гострих ІМП можна вилікувати за допомогою ліків, тоді як хронічні інфекції можуть повертатися частіше.

Як дізнатися, чи є у собаки проблеми зі здоров'ям?

Хоча деякі причини частого сечовипускання нешкідливі, наприклад, мітка території, є кілька основних причин сечовипускання, які вимагають серйознішого підходу. Для правильного лікування як ІМП, так і діабету можуть знадобитися ліки.

Основні проблеми зі здоров'ям можуть виявлятися кількома способами:

• Кривава сеча
• Підвищена спрага
• Напруга, щоб пописати
• Дивний запах

Висновок

Сечовипускання є природною частиною тілесних процесів будь-якої істоти, але трапляються випадки, коли надто часті виходи на вулицю в туалет можуть викликати занепокоєння. Ваш собака може часто писати до туалету з кількох причин.

Як непошкоджені собаки чоловічої та жіночої статі часто використовують сечу, щоб відзначити свою територію або оголосити про свою присутність. Це лише частина інстинктів собаки, і її можна приборкати шляхом стерилізації або кастрації. Більш серйозні причини частого чи недоречного сечовипускання пов'язані з такими захворюваннями, як діабет, та їх має діагностувати ветеринар.