Що за посада префекта
Чи стануть префекти новими прокурорами та чому Львівщина проти
Місяць тому президент Володимир Зеленський зареєстрував законопроєкт про зміни до Конституції, що стосуються децентралізації. Початкова версія проєкту викликала шквал критики і президент відправив її на доопрацювання. А ще пізніше оновлений законопроєкт взагалі відкликав – відправив на ще одне доопрацювання. Посадовці і експерти найбільше розкритикували нову посаду – префекта. У ток-шоу «Реформи без ілюзій» на Tvoemisto.tv експерти і чиновники пояснювали, що не так з посадою префекта та що варто врахувати у оновленому законі.
Чому посада префекта викликає шквал обговорень і чи потрібна вона взагалі?
Тарас Баранецький, експерт із децентралізації, директор «Агенції регіонального розвитку»
Законопроєкт про зміни до Конституції зародився значно раніше, до Нормандської зустріч і він не був прямим наслідком зустрічі. Законопроєкт вносив президент Петро Порошенко у 2015 році. Щоб завершити реформу децентралізації у найкоротший термін Володимирові Зеленському потрібно було внести зміни до Конституції. До крайніх змін є певні зауваження і вони стосуються насамперед корпоративних інтересів. Багато асоціацій бояться нагляду з боку префекта. На мою думку, навколо теми децентралізації багато пліток, непорозумінь і різних політичних спекуляцій. В цьому році будуть чергові місцеві вибори і це хороша тема для піару.
Із 2015 року, коли розпочалася децентралізація, створили перші об’єднані громади і передали значні фінанси на базовий рівень. Ще тоді всі мали зрозуміти, що нагляд за повноваженнями і ресурсами необхідний. Із 2010 року нагляду взагалі нема, бо зі зміною Кримінального кодексу усунули такі повноваження прокуратури. Наразі немає структури, обов’язок якої наглядати за законністю діяльності і актів органів місцевого самоврядування. Це сприяє беззаконності. Тому логічно, що такі повноваження матиме префект.
Префектами мали би ставати люди, які приїжджають працювати три роки у певний регіон, де вони не народились і не жили. Обов’язково особи з хорошою освітою і досвідом як у судді адміністративного суду.
Зміни до Конституції містять зміну адміністративно-територіального устрою. Префект мав би бути не в кожному теперішньому районі, а в суттєво укрупнених районах – округах. Також такий посадовець не зможе напряму звільнити міського голову. Є три порушення голови, через які префект може звернутися до президента і Конституційного суду. У законі мають прописати процедуру подання префектом в суд, яка займатиме сім днів.
Державна модель з префектами найкраще працює в Франції. Я не бачу великих загроз в посаді префекта, у тих змінах до Конституції, запропонованих президентом.
Румунія проходила схожий шлях і у них посада префекта політизована. Зараз румунський адміністративний устрій критикують за надмірну централізацію, сліпе копіювання французького досвіду у минулому та невдалі спроби його реформування. Чи загрожують нам такі наслідки?
Якщо говорити про фінансову децентралізацію, то ця посада не може ніяк на неї вплинути. Може бути вплив на політичну і правову. Теоретично, ця посада може забезпечити централізацію. Але зараз ми маємо місцеві держадміністрації, які контролюють певні аспекти органів місцевого самоврядування і в той же час мають функцію виконавчого органу районних і обласних держадміністрацій. Це створює конфлікт інтересів.
У Асоціації міст кажуть, що за запропонованими змінами держава не фінансуватиме освіту, культуру і спорт. Що Ви про це думаєте?
Я такої норми не бачив. Проте важливий аспект, який був у законі – держава компенсує всі збитки органам місцевого самоврядування, понесені через прийняття державою неефективних рішень.
Що має залишитись у доопрацьованому законі?
Має бути нова одиниця округ – ланки у адмінтерусторії, де зосереджуватиметься державна влада і нагляд в особі префектів. Спеціальний статус має бути лише в Києва як у столиці.
І досі дискусійний аспект у обов’язках, повноваженнях і взагалі доцільності створення окружної ради. Адже всі повноваження мають органи місцевого самоврядування і громади. За інформацією від тих, хто займався внесенням змін у цей законопроєкт: під окружну раду буде створений окремий закон за яким її створюватимуть на тих територіях, де органи місцевого самоврядування базового рівня не можуть вирішити свої проблеми. Я вважаю, що окружні ради можуть гальмувати розвиток. Якщо є аргументи, чому вони потрібні – ці думки мають донести до людей.
Чому асоціація категорично проти посади префекта?
Володимир Хрущак, комунікаційний менеджер «Асоціації міст України»
«Асоціація міст України» не виступає категорично проти нагляду за органами місцевого самоврядування. Ми вважаємо, що в Україні достатньо контролюючих органів, які відстежують ситуацію і можуть зупиняти судовими рішеннями будь-які рішення органів місцевої самоврядування.
Посада префекта не потрібна нам взагалі. Префект є головою виконавчої влади і водночас так званим прокурором. Всі посадові повноваження не були виписані у Конституції, як і відповідні законодавчі акти. Щоб прийняти закон про префекта, не потрібно 300 голосів депутатів ВР, а набагато менше. Відповідно, його можна наділити дуже «драконівськими» повноваженнями. Проти цієї посади теж виступають європейські донори, які підтримують реформу децентралізації.
Також, у попередніх варіантах проєкту держава знімала з себе фінансування освіти, охорони здоров’я, культури і спорту. Ми проти цього. А хто має фінансувати? За кошти на місцях це неможливо робити.
Щоб новий етап децентралізації був успішним, влада має сісти за стіл перемовин із експертним середовищем і організаціями, які проводили реформу всі п’ять років. Бо чиновники навіть не намагалися зробити це. Натомість казали, що законопроєкт розробляли найкращі правники України. А він викликав обурення і у нас, і за межами України.
Для Львівщини важливо, щоб майбутні зміни збалансували центральну і місцеву владу так, аби ніхто не перетягував ковдру на себе і не мав надмірних повноважень.
Чому облрада проти деяких пунктів у попередньому законопроєкті? Це політичне рішення?
Юрій Гудима, заступник голови Львівської обласної ради
Є багато незрозумілих моментів.
Обласна рада боїться втратити фінансовий ресурс і владу?
Облрада не боїться втратити фінансовий ресурс. Ми не проти, ми хочемо розуміти, що відбувається. Зараз за законодавчими актами облрада має право висловити недовіру представникам виконавчої влади, голові райадміністрації чи обладміністрації. А з появою префекта – з’являється зворотній механізм. Він може зробити подання про призупинення повноважень міського голови. Людина президента має бути в регіоні, але не з надмірними повноваженнями.
За попереднім законопроєктом, префектів планували обирати на три роки. Але коли змінюється керівник, тоді йде і вся команда. А за цей час люди тільки напрацюють стратегію і вивчать регіон.
Процес децентралізації мають завершити до 2021 року. Але нема дорожньої карти, чіткого плану на 5, 10, 20 років. Останню версію законопроєкту приймати не можна. Нам мають чітко пояснити, чим будуть займатися окружні ради і префекти. Також ми вважаємо, що для гірських територій, які є на Львівщині, потрібний окремий округ.
А як у інших країнах?
Децентралізація у Словаччині
Конституція передбачає самоврядування на рівні громад та «вищих територіальних одиниць», якими є самоврядні краї. Адміністративний устрій визначається законами. Конституція не передбачає існування органів, які наглядали б за місцевим самоврядуванням. Самоврядні краї мають власні виборні представницькі органи на чолі кожного краю стоїть голова (політична посада). Він має повноваження представляти край у відносинах з урядом чи іншими самоврядними краями. Депутатів та голову краю обирають кожні чотири роки. Голову краю обирають на прямих виборах. Повноваження громад та самоврядних країв визначаються не конституцією, а законами.
На рівні округів самоврядування відсутнє – на цьому рівні існують окружні уряди як місцеві органи державної адміністрації, підпорядковані міністерству внутрішніх справ. Сфери повноважень окружних урядів: цивільний захист населення, мобілізація на час війни та природних катастроф, оборона, ведення кадастру, захист довкілля, сільське господарство, лісництва. Також вони надають послуги для громадян пов’язані з веденням кадастру, реєстрацією підприємців, автомобілів, видачею паспортів, водійських прав.
У процесі реформування органи місцевого самоврядування стали цілком незалежними від органів держадміністрації. Лише прокуратура має повноваження вимагати скасувати рішення рад громад чи регіонів у суді. І тільки державні аудитори мають право перевірити діяльність місцевого самоврядування. Співпраця між громадами та окружними урядами є виключно добровільною.
Досвід Румунії
За Конституцією право на самоврядування мають комуни, міста та муніципії. Там обирають місцеві ради та прімарів (мерів). Їхніх повноважень та спосіб обрання визначається не Конституцією, а законами. Уряд призначає у кожен повіт та муніципій Бухарест префекта, як свого представника на місцевому рівні. Його обов’язок організувати через префектури надання громадянам послуг міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (видачу паспортів, водійських прав, реєстрацію автомобілів тощо). Крім того, префекти можуть оскаржувати в адміністративних судах незаконні, на їхню думку, акти, прийняті повітовою радою, прімаром або радою комуни чи міста. На час розгляду їхня дія призупиняється. Однак, Конституція підкреслює, що префект не підпорядковується прімарам чи повітовим радам.
Зараз самоврядування встановлено лише на нижчому рівні громад – комун, міст і муніципіїв. Румунії потрібна бюджетна децентралізація, щоб збільшити власні доходи громад та повітів.
У сусідній Польщі
2478 гмін (громад), 66 міст зі статусом повіту (зручніше вважати просто гмінами), 314 повітів та 16 воєводств.
Самоврядування на всіх трьох рівнях адміністративного устрою. До 1999 року самоврядування (тобто можливість обрання виконавчих органів виборцями) було лише на рівні гміни.
У громадах (гмінах) представницьким органом є рада (рада гміни, рада міста), а виконавчим одноосібно війт (у випадку сільської гміни), бурмистр або президент (у містах). Уряд гміни та міський уряд – структурні одиниці, що допомагають війту, бурмистру чи президенту виконувати їхні завдання. Гміни можуть об’єднувати кілька містечок чи сіл. Війта, бурмистра обирають на прямих виборах.
Воєвода – представник уряду у воєводстві, призначається урядом. За конституцією воєвода та прем’єр-міністр мають функцію нагляду за діяльністю місцевого самоврядування у Польщі. Сейм за пропозицією прем’єра може розпустити представницький орган гміни, повіту чи воєводства у разі порушення ним Конституції чи законів. Допоміжною структурою воєводи є воєводський уряд. Він надає послуги громадянам та іноземцям: видає паспорти, дозволи на проживання, дозволи у сфері будівництва.
Самоврядування встановлено на всіх трьох рівнях адміністративно-територіального устрою громад, повітів, воєводств. Водночас, воєводи мають функцію адміністративного нагляду, якою активно користуються: скасовують дію актів органів місцевого самоврядування, якщо вони суперечать Конституції чи законам. Посада воєводи політизована. Важлива роль воєводи зрівноважена фінансовими можливостями воєводського самоврядування. Можливі конфлікти між самоврядуванням і воєводами вирішуються в адміністративних судах.
Наталія Лазарович
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Проєкт «Реформи без ілюзій» реалізується за підтримки проєкту USAID «Медійна програма в Україні», яка виконується міжнародною організацією Internews.
Не керувати, а наглядати: як префекти замінять рай– і облдержадміністрації
На розгляді Верховної Ради перебуває законопроект № 2217а "Про внесення змін до Конституції (щодо децентралізації)", який містить дві статті, що визначають правовий статус та повноваження майбутніх префектів.
У разі прийняття цих змін парламентом їх детально буде прописано в окремому законі. Проте вже зараз зрозуміло, яку роль префектам хочуть відвести українські законодавці та чим ця роль відрізнятиметься від того, що роблять подібні посадові особи у сусідній Польщі та у Франції, де цей інститут з’явився вперше у світі.
Префекти vs РДА та ОДА
За нинішнім законодавством ОДА та РДА працюють як органи подвійного підпорядкування: як представники державної влади на місцях та як виконавчі органи обласних та районних рад.
ОДА і РДА мають величезні штати працівників, значну кількість повноважень, які в ідеалі мають перейти до муніципальних органів, і загалом потребують немалих видатків. У Держбюджеті на 2015 рік видатки на утримання ОДА всіх областей сягнули майже 3 мільярдів гривень.
Однак запровадження інституту префекта цікаве не лише з точки зору простого заміщення адміністрацій та скорочення роздутих апаратів ОДА та РДА – на малі, але ефективні офіси.
Воно вкрай важливе через функцію державного нагляду за діяльністю самоврядування, який ляже на плечі майбутніх префектів та їх апаратів. Можливо, їх також назвуть на французький манер – префектурами.
Адже за нинішній законодавством органи місцевого самоврядування залишаються практично безконтрольними: загальний прокурорський нагляд скасовано законом "Про прокуратуру" редакції 2014 року, а нового механізму не передбачено.
В умовах передачі органам самоврядування нових повноважень та перерозподілу бюджетних коштів та податків на користь муніципалітетів, виникає реальна загроза незаконних дій зі сторони народних обранців місцевого рівня. Функція нагляду переходить під повну відповідальність жителів територіальних громад.
Тобто майбутні префекти уособлюватимуть чи не єдину наглядову інстанцію, за винятком жителів громад, яка контролюватиме, аби обрані нами місцеві депутати та голови рад разом з виконавчими органами рад не виходили за межі закону та, зрештою, не порушували наші з Вами конституційні права.
План Порошенка
Проект закону про внесення змін до Конституції України № 2217а, поданий президентом, містить низку статей, які передбачають процедуру призначення та механізм діяльності майбутніх префектів районів та областей.
Йдеться про те, що префекти здійснюватимуть виконавчу владу в районах і областях, а також у Києві та Севастополі. Призначатимуться вони президентом за поданням Кабінету міністрів.
Базовий перелік повноважень префектів у законопроекті виглядає наступним чином:
– здійснення нагляду за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування;
– координація діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади та здійснення нагляду за додержанням ними Конституції і законів України;
– забезпечення виконання державних програм;
– спрямовування і організація діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади та забезпечення їх взаємодії з органами місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації;
– здійснення інших повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Окремо в законопроекті прописується наглядова функція префекта: "Префект зупиняє дію актів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду".
Франко-польський досвід децентралізації: повільно, але дієво
У Франції традиція достатньо сильної централізованої влади протрималась до 1982 року, коли власне і почались трансформації.
Правова основа діяльності муніципальних влад закріплена в Конституції Франції від 23 липня 1958 року. В ній говориться, що адміністративно-територіальні утворення покликані приймати рішення з сукупності повноважень, які можуть бути реалізовані найкращим чином на їх рівні.
Однак деталізували цю конституційну норму лише у 1982 році, законом №82-213: "Комуни, департаменти та регіони є вільно керовані обраними радами. Закони визначають розподіл компетенцій між комунами, департаментами, регіонами та державою, а також розподіл народних коштів; організацію регіонів, статутні гарантії, які надаються персоналу територіальних громад, спосіб обрання і статут обранців, а також форми співпраці між комунами, департаментами та регіонами і розвиток участі громадян у місцевому житті".
Наступний етап реформи почався з нових законів від 7 січня 1983 року і 22 червня 1983 року, якими визначався новий перерозподіл компетенції між державою і територіальними колективами на користь останніх.
Усі ці закони сьогодні об’єднані в Адміністративний кодекс Франції, який є фактично "конституцією" місцевого самоврядування.
У Польщі одразу після відновлення незалежності та демократії новостворений уряд Тадеуша Мазовецького також взявся за проведення масштабної реформи системи публічного управління, яка стосувалась не лише центральних органів виконавчої влади, але і організації влади на місцях.
Реформа публічної адміністрації відбувалась у два етапи.
Перший крок на шляху реформування цієї системи – це прийняття в 1990 році закону "Про ґмінне самоврядування", яким величезний обсяг публічних функцій передавався на рівень базової одиниці територіального самоврядування – ґміни.
Другий етап пов'язаний з прийняттям в 1998-му законів "Про повітове самоврядування" та "Про самоврядування воєводств", а також з проведення відповідної адміністративно-територіальної реформи – власне утворення нових повітів і воєводств.
Основні положення, що стосуються діяльності органів місцевого самоврядування, закріплені в Конституції Польщі, яка передбачає, що "держава забезпечує децентралізацію публічної влади".
В продовження цієї норми, держава гарантує участь місцевого самоврядування в здійсненні публічної влади, де суттєву частину публічних завдань, що належать йому, самоврядування виконує від власного імені та під власну відповідальність.
Таким чином, абсолютну більшість повноважень у публічній сфері передано на рівень територіальних громад ґмін.
Для забезпечення функціонування самоврядування в рамках законодавчих норм обов’язковим є встановлення системи наглядових органів і визначення їх повноважень.
Органами нагляду за діяльністю органів самоврядування у Польщі є Голова Ради Міністрів та воєводи, а з фінансових питань – регіональні рахункові палати.
Побіжно про адміністративний контроль згадується і в Конституції Франції, яка визначає компетенцію префекта, що є представником держави на місцях.
Французька Конституція закріплює положення про те, що в адміністративно-територіальних утвореннях республіки на представника держави, який представляє кожного з членів уряду, покладається забезпечення національних інтересів, адміністративного контролю та дотримання законів.
Отож, основними "наглядачами" від держави на місцях у Польщі та Франції є воєводи та префекти.
Що можуть воєводи та префекти?
Компетенція та засади функціонування воєвод визначені Законом Польщі "Про воєводу та урядову адміністрацію у воєводстві", де вказується, що воєвода є представником Ради міністрів у воєводстві та органом нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування з точки зору законності.
Оскільки воєвода є представником виконавчої гілки влади, його призначає та звільняє Голова Ради Міністрів за поданням міністра, до компетенції якого належать питання публічної адміністрації
Голова Ради Міністрів Польщі керує діяльністю воєводи, вимагаючи надати звіти про діяльність, а також здійснюючи періодичну оцінку його роботи.
Цікавим є той факт, що міністр, до компетенції якого належить питання публічної адміністрації, здійснює нагляд за діяльністю воєводи на основі критеріїв відповідності такої діяльності із загальним чинним законодавством, а також з точки зору сумлінності та господарності – тоді як Голова Ради Міністрів наглядає за відповідністю діяльності воєводи політиці Ради Міністрів.
Як представник Ради Міністрів, воєвода здійснює цілу низку завдань, зокрема:
– пристосовує до місцевих умов цілі політики Ради Міністрів,а також координує та контролює виконання завдань, які з цього випливають;
– забезпечує взаємодію усіх органів урядової та самоврядної адміністрації, котрі діють у воєводстві, а також керує їх діяльністю у сфері запобігання загрозам життю, здоров’ю або майну, а також загрозам навколишньому середовищу, безпеці держави та підтримці громадського порядку і т.д.;
– виконує та координує завдання зі сфери оборони і безпеки держави, також зі сфери кризового управління, що випливають із окремих законів.
Подібну компетенцію має і французький префект, який є представником держави в департаменті та призначається Указом Президента, ухваленим на засіданні Ради Міністрів. На засіданні уряду кандидати на посаду префекта представляються прем'єром та міністром внутрішніх справ.
Французький префект репрезентує кожного з міністрів та керує службами держави в департаменті, крім випадків, обмежено перерахованим розпорядженням Державної Ради. Він дбає про національні інтереси, додержання законів, громадський порядок і, за умов, визначених в законі, про відомчий контроль.
Оскільки французький префект, як і польський воєвода, є представником уряду, він зобов’язаний інформувати уряд про стан справ в департаменті, а також доводити політику уряду до місцевих виборних органів і сприяти їм у проведенні цієї політики.
Основними повноваженнями французького префекта є:
– нагляд за виконанням законів, указів і постанов Уряду та окремих міністрів;
– забезпечення підтримання громадського порядку;
– здійснення адміністративного контролю за діяльністю департаменту та його комун (тобто органів місцевого самоврядування) та передача на розгляд адміністративного суду незаконних, на його погляд, рішень територіальних колективів;
– представлення держави у питаннях виконання всіх юридичних актів на рівні департаменту, підпис угоди від імені держави, а також представлення держави у органах правосуддя;
– розпорядження всіма державними видатками в департаменті та відповідальність за управління нерухомістю та іншим державним майном;
– керування роботою всіх місцевих служб державних центральних органів виконавчої влади та посередництво у взаємовідносинах цих служб із центральними міністерствами.
Відповідно до повноважень префекта, він здійснює загальне керівництво діяльністю периферійних урядових служб у департаменті, а також виступає посередником у відносинах між периферійними службами та їх міністерствами.
Однак деякі служби префектом не контролюються. Так, за межами його контролю функціонують периферійні служби міністерства оборони, фінансів, освіти, юстиції, а також інспекція праці.
Як зазначає один із префектів в інтерв’ю французькому виданню The Connexion: "Ця робота включає в себе подвійне завдання: представляти уряд на місцевому рівні, а також представляти інтереси місцевого самоврядування перед урядом. До того ж, слід пам’ятати, що префект не є політичним активістом, він є перш за все службовцем місцевої влади. Він повинен бути компетентним, рівновіддаленим та об’єктивним, вміти слухати та залишатись нейтральним".
Нагляд за органами місцевого самоврядування
Польське законодавство передбачає детальну регламентацію процедур нагляду за органами місцевого самоврядування та дещо розрізняє їх залежно від природи повноважень муніципалітетів.
Якщо повноваження органу місцевого самоврядування власні, тобто їх не делегує жоден державний орган – нагляд здійснюється на підставі єдиного критерію – дотримання права (законності), та здійснюється при застосуванні форм, чітко визначених правом.
Тоді як нагляд за делегованими повноваженнями має на меті визначення фактичного стану у сфері діяльності муніципальних органів та здійснення оцінки виконуваної діяльності з точки зору кількох критеріїв: законності, господарності та сумлінності.
Відповідно до законів, очільники органів місцевого самоврядування протягом 7 днів зобов’язані подати воєводі рішення відповідної ради або сеймику – виборного органу самоврядування на рівні воєводства, а посадові осіби місцевого самоврядування – надати регіональній рахунковій палаті рішення, нагляд за якими входить в її компетенцію.
Якщо рішення суперечить законодавству, воно вважається недійсним в цілому або в частині, про що орган нагляду не пізніше, аніж через 30 днів з дня отримання, повідомляє відповідний орган місцевого самоврядування.
Орган місцевого самоврядування, ухвала якого визнана недійсною, може протягом 30 днів звернутися зі скаргою до адміністративного суду, який у свою чергу протягом місяця зобов’язаний її розглянути та винести рішення.
У випадку, якщо рішення органу місцевого самоврядування несуттєво порушує законодавство, орган нагляду не визнає недійсності рішення, а обмежується вказівкою, що рішення видано з порушенням права.
Окрім того, якщо протягом відведених 30 днів для проведення перевірки рішення муніципального органу воєвода чи рахункова палата не визнали рішення недійним, воно вважається відповідним чинному законодавству.
Подібні положення закріплені й у французькому законодавстві, де зазначається, що префект має право здійснювати контроль за рішеннями органів місцевого самоврядування лише на предмет їх законності.
У разі невідповідності закону того чи іншого рішення муніципального органу Франції, прерогатива його скасування належить лише адміністративному суду.
Якщо французький префект вважає рішення незаконним, протягом двох місяців від дня одержання він може звернутись до адмінсуду для визнання рішення незаконним або термінового призупинення виконання рішення до остаточного розгляду його судом.
Окремо варто звернути увагу на право префекта в разі необхідності призупиняти діяльність ради на термін не більше місяця. Діяльність ради призупиняється обґрунтованою постановою, про що повідомляється міністр внутрішніх справ.
Також польське та французьке законодавство містить певні "контролюючі" норми, що застосовуються у крайніх випадках.
Йдеться про можливість розпуску вибраних органів місцевого самоврядування, якщо вони грубо порушують законодавство або, як у французькому варіанті, – не можуть забезпечити управління комуною (найнижчим рівнем самоврядування).
Польський Основний закон говорить, що в разі грубого порушення Конституції чи законів, за пропозицією Голови Ради Міністрів Сейм може розпустити представницький орган місцевого самоврядування, що означає фактичний розпуск усіх органів самоврядування відповідного рівня.
До обрання нових органів місцевого самоврядування їх функції виконує воєвода.
Французьке ж законодавство передбачає можливість президента своїм указом, якщо це схвалено на засіданні Ради Міністрів, розпустити раду в разі її неспроможності забезпечити управління комуною.
В такому випадку протягом тижня після розпуску ради префект призначає спеціальну комісію у складі від 3-х осіб для комун до 35000 мешканців, до 7-ми осіб для комун з більшою кількістю населення. Не пізніше ніж за два місяці з моменту розпуску мають бути проведені нові вибори. Після сформування нової ради комісія припиняє своє існування.
Отже, після порівняння законодавчих норм Польщі та Франції, очевидно, що основні норми, закладені в проекті змін до Конституції України – у загальних рисах відповідають європейській практиці діяльності представників виконавчої влади на місцях.
Проте, добре відомо, що "диявол ховається в деталях".
Отож саме від майбутнього закону про префекта, який деталізуватиме та розвиватиме конституційні норми – звісно, у разі їх схвалення парламентом – залежатиме, чи отримає Україна своїх перфектних префектів.
Катерина Давиденко, Центр політико-правових реформ, спеціально для УП
