Що подивитись у Пятигорську за один день

Что посмотреть в Пятигорске за 1 день

Пятигорск – это один из самых крупных курортных городов в Северо-Кавказском федеральном округе. Его называют природным музеем минеральных вод, на территории более 40 источников с разнообразным составом. Он был первым бальнеологическим курортом в России. Пятигорск известен тем, что расположен на холмах – в пределах города 18 горных массивов, 5 из них довольно крупные и дали название городу.

Отправляя форму, я соглашаюсь с Условиями использования сайта и даю согласие на обработку своих персональных данных в соответствии с Политикой обработки персональных данных

Это популярный курорт, но здесь можно не только отдыхать или лечиться. Кроме природных красот Пятигорск славится интересными историческими, архитектурными и культурными достопримечательностями. Город часто посещали известные писатели, художники, поэты. Особенно любил его Михаил Юрьевич Лермонтов, здесь он долго жил и погиб. В городе множество памятных мест, связанных с поэтом.

Пятигорск – это большой город, но основные достопримечательности расположены в центре, и их легко осмотреть за 1 день. Если вы здесь проездом, приехали ненадолго или отдыхаете на соседнем курорте, можете воспользоваться нашими советами по знакомству с городом.

Мы предлагаем интересный маршрут, он тянется на 10,5 километров и рассчитан на 1 день. Но не все его могут осилить: ведь Пятигорск расположен на холмах, на всём протяжении придется подниматься и спускаться по лестницам и пологим склонам. Но вы не пожалеете, так как увидите много интересного.

Интересные экскурсии:

Что посмотреть

Начинать знакомство с Пятигорском лучше всего с Краеведческого музея. Он находится в центре города на Проспекте Кирова. Это главная и самая старая улица города, она тянется от Академической галереи до Железнодорожного вокзала. Также рядом с проспектом Кирова Центральный автовокзал Пятигорска и автостанция. На каком бы транспорте вы ни приехали в город, попасть в Краеведческий музей просто. А от него можно дойти пешком до всех самых известных достопримечательностей.

Пятигорский краеведческий музей

Это самый старый и крупный музей города, открылся в 1903 году. Он очень информативный, позволяет многое узнать об истории, географии, природе региона, героях и великих людях Пятигорска. Стоит потратить на осмотр его 4 экспозиций 30-40 минут, легче будет воспринимать остальные достопримечательности.

До музея можно дойти пешком по проспекту Кирова: от Железнодорожного вокзала это займёт полчаса, от любой из автостанций – 15-20 минут. Можно доехать из любого района города на автобусе или трамвае до остановки «Цветник». Узнать музей легко: он находится в трехэтажном здании, памятнике архитектуре XIX века.

В фондах музея более 135 тысяч экспонатов. В экспозиции 4 постоянных выставки и Зал изобразительного искусства. Обязательно нужно посетить выставку «Природные особенности региона Кавказских Минеральных Вод», где вы узнаете о его рельефе, полезных ископаемых, природе, обитающих здесь животных. Любителям истории понравятся экспозиции «Страницы истории Пятигорья» и «Великая победа».

График работы: ежедневно с 10:00 до 18:00, пятница с 10:00 до 17:00.

Стоимость билета: взрослый 150 рублей, детский 70 рублей.

Адрес: Пятигорск, ул. Братьев Бернардацци, 2.

Как добраться: автобусом №1 или трамваем №1, 3, 4, 5, 8 до остановки «Цветник».

Парк Цветник

От музея за 3-5 минут вы дойдёте до парка Цветник, который находится на другой стороне улицы Братьев Бернардацци. Это старейший парк региона, заложенный в начале XIX века на месте осушенных болот. Назван так потому, что в нем множество клумб, вазонов и летом очень красиво. Но интересно погулять по парку в любое время года.

У входа установлена красивая деревянная арка в стиле модерн. За ней небольшой сувенирный магазинчик и памятник Кисе Воробьянинову. Считается, что именно на этом месте герой романа Ильфа и Петрова стоял и просил милостыню.

Если пройтись по парку мимо центрального фонтана вдоль проспекта Кирова, можно дойти до Центральной питьевой галереи. Это самая крупная галерея в городе, в ней предлагается 3 вида минеральных вод. Можно попробовать её бесплатно.

После этого пройдитесь вдоль Лермонтовской галереи – красивого одноэтажного здания с огромными окнами и башенками. Она была открыта к 60-летию со дня смерти поэта. Сейчас здесь располагается филиал Северо-Кавказской Филармонии и выставочный зал.

С торца галереи находится живописный фонтан и еще одна достопримечательность города – Солнечные часы. Это современный арт-объект, установленный в 2019 году. Интересно, что гномон выполнен в виде круторогого барана.

Адрес: Проспект Кирова.

Грот Дианы

Направляясь к следующей точке маршрута, загляните в Грот Дианы. Он находится напротив здания Лермонтовских ванн. Грот был построен по проекту братьев Бернардацци в честь восхождения на Эльбрус. У входа установлены памятные доски об этом событии. Раньше в гроте устраивали встречи и камерные балы, здесь часто бывал Михаил Лермонтов.

Центральный вход грота выполнен в виде арки на колоннах, есть два боковых входа. Стены из туфа, пол выложен плиткой. В жару здесь прохладно, можно посидеть на скамеечке и отдохнуть.

Адрес: улица Братьев Бернардацци, 1.

Гора Горячая

От грота Дианы поднимитесь на гору Горячую. Это самая старая достопримечательность города, с неё началось использование минеральных вод для лечения, тут были первые купальни. Высота горы 570 метров, подняться на неё можно за 5 минут.

Сейчас на горе несколько известных достопримечательностей. Скульптура орла с раскинутыми крыльями символизирует силу исцеления местной воды. По легенде орла ужалила ядовитая змея, но он пил воду и спасся.

Рядом есть Китайская беседка с остроконечной крышей в восточном стиле и ажурными стенами. Со смотровой площадки открываются живописные виды на город, с неё видны горы Машук и Бештау.

Адрес: между горой Машук и долиной реки Подкумок.

Музей каменных древностей

От скульптуры орла и смотровой площадки вы за 2-3 минуты дойдете до ещё одной уникальной достопримечательности – Музея каменных древностей. Это первый подобный музей в Европе, открылся он в 1850 году. Сейчас он относится к Пятигорскому Краеведческому музею.

Не небольшой площадке под открытым небом собраны древние памятники, куски гробниц, надгробия, жернова, средневековые памятники и кресты. Особенно интересна трёхметровая статуя Дука-Бека, есть настоящий дольмен, голова древнетюркского каменного идола.

Адрес: гора Горячая, проспект Кирова, 17.

Режим работы: с 9:30 до 18:30.

Стоимость: входной билет 50 рублей, сопровождение гида 40 рублей с человека.

Академическая галерея

После посещения музея пройдитесь по парку до Академической галереи. Прогулка займёт не больше 10 минут. Галерея была построена после обнаружения первого горячего источника в середине XIX века. Это место тоже связано с Лермонтовым – он описывал галерею в романе «Герой нашего времени».

Галерея представляет собой красивое длинное здание с арочными проемами. К нему ведёт широкая лестница, у подножия которой в тёплое время года делают цветочные часы. Рядом смотровая площадка, с которой открываются великолепные виды на горы Машук и Горячую. Сейчас галерея не действует, в одном её крыле работает Музей насекомых.

Адрес: проспект Кирова, 1а.

Бульвар Гагарина

По бульвару Гагарина вы дойдете до следующего пункта нашего маршрута – озера Провал. Но сам бульвар тоже является достопримечательностью города, на нём много интересного. Пройдите под аркой Академической галереи по улице Красноармейской, через 300 метров вы выйдете на бульвар Гагарина.

Пройтись по нему нужно будет чуть больше километра, это займёт 15-20 минут. Но рекомендуется останавливаться около интересных достопримечательностей. Лучше идти по правой стороне, слева только санатории и клиники, из-за этого бульвар иногда называют аллеей Курортного парка.

Сначала вам встретится памятник Сергею Михалкову, он сидит на скамейке и смотрит с высоты на город. Рядом смотровая площадка и живописный фонтан. Дальше вы пройдёте мимо Пироговских ванн. Живописное здание с куполом построено в начале XX века в стиле неоклассицизма. Украшено майоликовой плиткой со сценами купания в римских термах, рядом со входом установлен бюст Николая Пирогова.

Также по пути будет несколько кафе, сувенирных магазинчиков. После кофейни Гор рекомендуется перейти на левую часть бульвара, и через несколько минут вы дойдёте до Провала.

Провал

Провал – это горное озеро на склоне горы Машук глубиной 11 метров с сернистой водой. Она ярко-голубого цвета, летом нагревается до +47˚. Сейчас к озеру ведёт 58-метровый тоннель, перед входом стоит статуя Остапа Бендера и два бронзовых лежащих льва.

В XIX веке в озере купались, к нему спускались на верёвке, в 1858 году прорубили тоннель. Общая глубина провала 41 метр, диаметр 15 метров. К нему ходили отдыхающие посмотреть на необычную воду. Многие называли это место «адской бездной».

Сейчас купаться запрещено, озеро закрыто решёткой. Но это место является одной из самых популярных достопримечательностей Пятигорска. Погулять около него и сфотографироваться можно бесплатно.

Адрес: подножие горы Машук.

График работы: с 9:00 до 20:00, выходной понедельник.

Эммануэлевский парк

Чтобы попасть в Эммануэлевский парк, вернитесь назад по бульвару Гагарина до пересечения с улицей Красноармейской и продолжайте идти по нему до улицы Лермонтова. От Провала до входа в парк примерно 1300 метров, это займёт около 20 минут. Можно часть пути проехать на автобусе до остановки «Пироговские ванны».

Парк расположен на невысокой горе Михайловская. Он небольшой, стоит выделить немного времени, чтобы осмотреть все его достопримечательности. Это две смотровые площадки, группа скульптур из романа «Герой нашего времени», Чёртов мост и другие.

Самая интересная достопримечательность – Эолова арфа, она находится на вершине высотой 600 метров рядом со смотровой площадкой. Эта беседка с куполом на толстых колоннах построена в начале XIX века по проекту Джузеппе Бернардацци. Внутри был установлен уникальный инструмент, который звучал под действием ветра. В 2008 году его заменили на электронный аналог, теперь беседка поёт независимо от наличия ветра.

Со смотровой площадки рядом с Эоловой арфой можно полюбоваться городом. Также отсюда видна гора Эльбрус. Назад можно не возвращаться, а пройтись 500 метров мимо скульптур княжны Мэри и Максима Максимыча до Чёртова моста. Это старинный каменный мост, построенный через Чёртов овраг. Он немного изогнутый и сейчас ведет в никуда, но туристы любят пройтись по плитам и почувствовать атмосферу Средневековья.

Выходить из парка лучше всего на улицу Лермонтова около Ротонды, отсюда легче добраться до канатной дороги. Для этого пройдите по аллее от Чёртового моста еще 300 метров. Вы будете проходить мимо сохранённого участка первых трамвайных путей в городе. Это 16 метров восстановленной дореволюционной узкоколейки.

Адрес: гора Михайловская.

Гора Машук и канатная дорога

Следующий пункт нашего маршрута – гора Машук. Ее высота 994 метра, но подниматься пешком не придётся – там работает канатная дорога. От Ротонды дойдите до бульвара Гагарина. Идите мимо Радоновой лечебницы по бульвару, до станции канатной дороги дойдете за 5-7 минут.

Длина канатной дороги 1 километр, подъем занимает 3 минуты. Но ходит всего 2 вагончика, поэтому могут быть очереди. На вершине горы стоит провести не меньше 20-30 минут, чтобы всё осмотреть. Со смотровой площадки открываются виды на Эльбрус и другие горы Кавказского хребта.

Рядом два интересных памятника: Ворота любви и Перекрёсток дорог. Ворота любви – это каменная арка неправильной формы, она пользуется популярностью у молодожёнов. Интересно найти свой город на столбе Перекрёстка дорог и узнать расстояние до него от Пятигорска. Там же на вершине стоит самая высокая в Европе телебашня.

Спуститься с горы Машук можно пешком, длина пешеходной дороги около полутора километров. Это займёт минут 15-20. Маршрут проходит мимо смотровой площадки Ленинские скалы и огромного, нарисованного на скале портрета Ленина.

Стоимость билета на канатную дорогу: 360 рублей в обе стороны, 210 рублей в одну сторону, для детей 5-8 лет 100 и 50 рублей.

График работы канатной дороги: ежедневно с 9:00 до 21:00.

Адрес станции Нижняя: бульвар Гагарина, 2.

Музей Лермонтова

От нижней станции канатной дороги до Музея Лермонтова идти 10-15 минут. Сначала спуститесь к питьевому источнику №7, мимо него дойдите до улицы Академика Павлова. Перейдите через дорогу и по Машукской улице идите 150 метров до улицы Лермонтова. Сверните направо и через 5 минут вы дойдёте до улицы Карла Маркса. По ней через небольшой скверик с красивыми фонтанами останется пройти еще 200 метров, и вы попадёте в музей-заповедник.

Музей-заповедник был открыт в 1912 году. Это комплекс зданий, которые занимают целый квартал, все они чем-то связаны с поэтом. Центр музея – Домик Лермонтова, в нём он провёл последние месяцы жизни. Это обычная хата-мазанка с соломенной крышей. Интерьер дома, мебель и вещи такие же, как были при поэте, есть много его личных вещей.

В доме генерала Верзилина, друга поэта, размещена литературная экспозиция музея. Можно познакомиться со старыми журналами, прижизненными изданиями его произведений, письмами. В доме Уманова – выставка «Лермонтов в изобразительном искусстве». Это в основном иллюстрации к его произведениям, портреты поэта и его друзей. А в доме Алябьева два выставочных зала и концертный зал. Также в экспозицию входит еще несколько флигелей, конюшня и хозяйственные постройки.

Адрес: улица Лермонтова, 4.

Режим работы: с 10:00 до 17:00, выходной понедельник и вторник.

Стоимость билета: 100-250 рублей в зависимости от количества посещаемых объектов.

Парк культуры и отдыха имени Кирова

Завершает наш маршрут Центральный парк культуры и отдыха. От Музея Лермонтова пешком до него идти полчаса, но часть пути по проспекту Кирова можно доехать на трамвае. Дойдите по улице Соборная через сквер имени Толстого до остановки «Улица Дзержинского». Ехать можно на любом трамвае, на второй остановке выходите. По проспекту 40 лет Октября останется пройти 250 метров до парка.

Парк существует с середины XIX века, тогда он назывался Курортным парком Карла Либкнехта. Здесь можно просто погулять по аллеям, покататься на аттракционах или посидеть в кафе. В парке будет интересно и взрослым, и детям: есть Комната смеха, 2 Колеса обозрения, Автодром, Тир, детские аттракционы. Можно покататься на лодке по пруду или покормить птиц. Также вам может понравиться Планетарий или зоопарк Берендеево царство.

Адрес: улица Дунаевского, 8.

График работы: ежедневно с 10:00 до 23:00.

Маршрут на 1 день на карте

Когда лучше всего приезжать в Пятигорск

В Пятигорске умеренно-континентальный климат, летом здесь не бывает сильной жары, а зимой не очень холодно. Туристы приезжают сюда круглый год, в основном для лечения минеральными водами. Но для отдыха на природе и для прогулок по городу лучше всего подходит период с мая по октябрь. В это время тепло, солнечно, мало дождей. Пышная зелень и обилие цветов делают многие достопримечательности особенно красивыми.

Путешественник со стажем. Любит получать новые впечатления и рассказывать о них.

Що подивитися у Відні за 1 день самостійно – маршрут, фото, опис, карта

Якщо у вас є більше 24 годин на знайомство з унікальними пам'ятками столиці Австрії, ми готові поділитися насиченим маршрутом. Ви побачите найцікавіші місця та гарантовано отримаєте масу позитивних емоцій. Не забудьте про зручне взуття та одяг, зарядіть телефон, адже попереду стільки кілометрів колії та барвистих фотографій. Отже, що можна побачити у Відні за один день самостійно.

Палац Шенбрунн

Архітектор Б. фон Ерлах розробив проект заміського мисливського замку за вказівкою імператора Леопольда I. Наприкінці 17 ст. почалося спорудження центрального корпусу з двома симетричними крилами. Навпроти центрального входу було розбито парк (дизайн Ж.Трехета). За Марії Терезії палац перетворився на літню резиденцію імператорського прізвища. У 18 ст. у дворі збудовано окрему будівлю для театру. Під керівництвом Ж. Жадота, на прилеглій території облаштований зоосад.

Паркова зона поділена на:

Відвідувачі мають можливість оглянути відомі пам'ятки: Печеру Сівіл, Римські руїни, групу наяд, будинок голубів, фонтан Нептуна.

Палацовий комплекс Бельведер

Відомий меценат Євген Савойський доручив І.фону Хільденбрандту побудувати резиденцію для літнього відпочинку. План передбачав будівництво двох корпусів: верхнього для представницьких потреб і нижнього під приватні апартаменти. Навколишній простір займав розкішний парк. Його ландшафтним дизайном займався Д. Жірар. Комплекс було завершено 1725 р. Наприкінці 18 в. у будинках розмістили збори придворного мистецтва. У 20 ст. Бельведер став філією Австрійської галереї:

Прогулянка у парку протягом світлового дня безкоштовно.

Собор Св. Стефана

Стефансдом належить до найдавніших будівель австрійської столиці. Будівля датується серединою 12 в. Ім'я святого Стефана церква отримала в 1220 р. Матеріал для веж брали з стародавніх дохристиянських будівель, тому їх стали називати «Язичницькими». У 14 ст. у базиліки з'явилися Альбертинські хори у готичному стилі. У 15 ст. звели Південну (Стеффаль) та Північну (Адлертурм) вежі. Їхня наявність свідчила, що церква має статус єпископальної чи кафедральної. Роботи над окрасою інтер'єру здійснювалися під керівництвом О.Пільграма. Він створив постамент для розміщення органу та кафедру для проповідей.

Голосом Стефансдома протягом століть був Пімерін – дзвін, виплавлений із турецької гармати. Він сповіщає вінців про настання Нового року.

Відкритий для відвідувачів щоденно (крім неділі) з 6 до 22 год.

Палацовий комплекс Хофбург

Палац Хофбург протягом століть був резиденцією для монархів:

Існувала традиція, за якою новий володар було займати апартаменти свого попередника. Тому кожен монарх мав власні кімнати у палаці, а будинок піддавалося неодноразовому розширенню і реконструкції. Хофбург не має єдиного стилю. У палаці налічується: 18 крил, 54 сходи, 19 внутрішніх двориків, 2,6 тис. кімнат та залів.

Діють 2 різновиди вхідних абонементів:

Відвідувачі приймаються щоденно:

Будинок Хундертвассера

Знаменитий австрійський художник, член Академії Ф. Хундертвассер, прославився своїм запереченням лінійності та геометричності в архітектурі. Головні принципи сучасного дизайнерства він постарався висловити розробки проекту Віденського житлового будинку. Конструкція вийшла неординарною, яскравою, такою, що запам'ятовується. Лінії корпусу нерівні, звивисті. Поверхи відрізняються кольоровою гамою. Як матеріал для прикраси фасадної поверхні використані шматочки дзеркал.

Будинок було завершено в 1985 р. Співавтором проекту офіційно визнано Д.Кравіна. У будівлі близько 50 квартир, де проживає до 200 осіб. Також у будинку розміщуються офіси, кафе, дитячі ігрові кімнати. На даху облаштований сад із клумбами та деревами. Навпроти фасадної частини споруджено невеликий фонтан. Стороннім потрапити всередину будівлі та оглянути її практично неможливо, т.к. діє жорсткий закон про невтручання у приватне життя.

Віденська ратуша

Будівля розміщення органів управління було побудовано 70-80-х гг.19 століття. У конкурсі на найкращий проект переміг німецький архітектор Ф. фон Шмідт. Будинок вирішили зводити у внутрішній частині міста на площі Гласіс. Зовнішній вигляд споруди поєднує риси неоготики та еклетики. Численні внутрішні дворики притаманні стилю бароко.

Корпус відрізняється значними розмірами:

Ратуша має власну вежу, яка досягає заввишки 105 м. На її вершині знаходиться фігура прапороносця Ратхаусмана, зроблена з металу. Залізниця вважається символом міста. Головне парадне приміщення ратуші – зал. Він використовується для проведення різноманітних урочистих заходів. Інтер'єр прикрашають скульптурні зображення відомих уродженців Відня. Будівля відкрита для безкоштовних відвідувань щодня з 9 до 21 год. Спеціальні екскурсії проводять о 13 год. у понеділок, середу, п'ятницю.

Музей природознавства та Музей образотворчих мистецтв

Обидва музеї розташовані на площі, присвяченій імператриці Марії Терезії. Вони стоять на протилежних сторонах і зовні нагадують одне одного. Автори архітектурних проектів та ескізів внутрішнього простору: Готтфред Семпер та Хасенауер. В експозиції Кунстісторішес представлені предмети античних культур та цивілізацій (етруської, грецької, єгипетської, римської, ранньохристиянської). Картинна галерея пишається полотнами: Тіціана, Рафаеля, Караваджо, Веласкеса, Рембрандта, Босха. Відкритий 10-18 год. щодня (крім понеділка). Плата за вхід для дорослих 15€.

Основою музею Натурхісторікес стали особисті колекції австрійських монархів. На відвідувачів чекають зали:

Молодих дослідників природи порадує експозиція Кіндерсаала.

Вихідний у вівторок.

Віденська опера

Будівля оперного театру створювалося за проектом архітекторів: А. Сіккардсбурга, Е. Ван дер Нюла. Споруда виконано на кшталт епохи Відродження. Його відкриття відбулося 1862 р, а першу виставу поставили 1869 р. Для прем'єри було обрано оперу Моцарта «Дон Жуан». Під час бомбардування наприкінці війни корпус зазнав значних руйнувань. Відновлювальними роботами керували Е.Больтенстерн та З.Козак. У 1955 р. Віденська опера відзначила своє друге народження. На сцені прозвучало «Фіделіо» Бетховена.

На відкритій галереї вздовж фасаду будівлі розміщені статуї із бронзи (автор Е.Гахнель):

Сцену прикрашає залізна завіса із зображенням Орфея та Еврідіки. Екскурсійний огляд коштує 6€. Він проводиться щодня, крім неділі та триває 45 хв.

Ціни на квиток залежать від постановки та місця у залі.

Віденська філармонія

Філармонічний оркестр Австрійської республіки широко відомий у всьому світі. Його столичні виступи відбуваються у Золотому залі Віденської філармонії. Перший музичний заклад у столиці Австрії почав діяти у 19 ст. Концертний зал містив близько 700 любителів класичної музики. У 50 р. минулого століття звели новий філармонічний корпус. Він отримав назву Musikverein. Автором проекту став датський архітектор Т. Гансен. Споруда виконана у неокласичному стилі. Його фасад прикрашають численні пілястри, колони, скульптури.

Внутрішнє приміщення розраховане на 1744 глядацькі місця. Зображення Золотого залу філармонії можна побачити на золотій монеті, яку карбують в Австрії.

Графік роботи каси (понеділок – п'ятниця):

Körntnerstrasse

Головною пішохідною артерією столиці є вулиця, названа на честь австрійської провінції Карінтія – Кернтнерштрассе. Вона прокладена по центральній частині міста і входить до складу золотого півкільця, разом із вулицями Грабен та Кольмаркт. Каринтійський тракт поєднує площу Карла та Стефансдом. Шляхопровід з'явився ще у 13 столітті. Він вів від центру поселення до Каринтійської брами.

Надворі завжди багатолюдно. Відвідувачів приваблюють магазини, кафе та готелі. Найстаріша будівля Каринтійського проспекту – палац, що належав прізвищу Естерхазі. Його будівництво завершилося в 17 ст. Ще одна відома визначна пам'ятка – палац Тодеско. Кернтнерштрассе приваблює театралів та меломанів з усього світу. Тут розташований будинок знаменитого оперного театру Відня. Крім того, вулиця улюблене місце любителів шопінгу. Туристам рекомендується обов'язково відвідати найбільший сувенірний магазин у місті.

Нойер Маркт

Відкритий простір у центрі міста використовувався за старих часів для проведення ярмарків. Найчастіше на ньому торгували борошном та продовольством. Звідси виникла назва плацу – Борошня. В офіційних документах закріпилося інше прізвисько – Нойєр-Маркт (Нова площа). Незважаючи на назву, в історичних хроніках площа згадується ще у 13 столітті. У першій половині 20 століття на Нойєр-Маркт базувалося депо московського трамвая. Після 40-х років. колію прибрали.

Головними туристичними пам'ятками Нового плацу є:

Фонтан, за задумом архітектора Г. Доннера, прикрашають алегоричні постаті, що позначають повноводні річки країни:

У центрі композиції височить скульптура Провидіння.

Чумний стовп

Площа Грабен у центрі Відня здавна використовувалася для свят та релігійних церемоній. Відкритий простір оточують будівлі, виконані в бароковому, неокласичному та квітковому стилях. Головною пам'яткою Грабена є Дрейфальтігкейтсаул (Колонна Святої Трійці). Вона зведена за наказом імператора Леопольда I наприкінці 17 століття. Приводом для встановлення колони стало чудове порятунок жителів міста від страшної епідемії чуми в 1679 р. Тому пам'ятний знак отримав у народі назву – "Пестсаулі" ("Чумний стовп").

Спочатку знак було зроблено з дерева. Його збиралися замінити на мармуровий, але завадила турецька війна. Сучасна колона є п'єдесталом з фігурами трьох ангелів, виготовленими з позолоченої міді. Над проектом працювали Л. Бурначіні, І. фон Ерлах, І. Бендель, Й. Кільян та інші.

Колесо огляду

У 1766 р. імператор Йосип II зробив відкритим для публічного доступу парк Пратер. Колишній заповідний куточок, призначений для полювання монархів, швидко перетворився на улюблене місце відпочинку вінців. На його території були створені всілякі атракціони та заклади для приємного проведення часу. Кульмінацією розвитку Пратера стала споруда Оглядового колеса (Рейзенрад) наприкінці 19 століття.

Проект гігантського оглядового колеса розробив англійський інженер В. Бассет. Його технічні параметри:

У середині 40-х років. Рейзенрад було зруйновано. У 1947 р. атракціон відновили, і він досі тішить відвідувачів, що відкривається зверху панорамою міста.

Час роботи атракціону змінюється за сезонами року:

Музейний квартал

У районі Нойбау сконцентровано одразу кілька музейних закладів. Місце їх зосередження називають Музеумсквартир. Він охоплює площу 60 тис. кв. Осю кварталу служить будівля колишніх імператорських стайнь 18 в. Їх перестали використовувати за прямим призначенням на початку минулого століття та перепрофілювали приміщення для виставкових цілей. У 20-60-ті роки. корпус реконструювали та розширили. Він став називатися Виставковим павільйоном. У 1985 р. будівля приймала фестиваль. На території кварталу часто відбуваються різноманітні культурні заходи.

В даний час комплекс складається з музеїв:

Палац Ліхтенштейну

Ідея будівництва заміської резиденції належить князю Йоганну Адаму Андреасу I із роду Ліхтенштейнів. Він купив заміську ділянку з садом, тому замок іноді називають Садовим. Проект будівлі вибирався на спеціальному конкурсі. У ньому брали участь відомі архітектори, зокрема. фон Ерлах, Д. Россі та Д. Мартінеллі. Будівельні роботи здійснювалися наприкінці 17 ст. Княжий будинок виконаний у бароковому стилі. З початку 19 ст. він перетворився на приватний музей.

Корпус розділений на 2 поверхи:

Інтерес відвідувачів викликає зал, оздоблений розписом із зображенням подвигів давньогрецького героя Геракла. Його оформленням займався А. Поцці. Для публіки палац відкритий з 15 до 18.30 год. по п'ятницях, а парк з 7 до 20.30 год. Екскурсії здійснюються за попередньою домовленістю.

Церква Вотивкірхе

Імператору Францу Йосипу вдалося вижити після замаху в 1853 р. Щоб відзначити чудовий порятунок монарха, його брат Максимілліан дав обітницю побудувати базиліку. Церкву вирішили назвати «Наш Господь Спаситель» або «Вотівкірхе». Споруда собору тривала 13 років (1856-79 рр.). Автор проекту – архітектор Г. Ферстель. Прикладом для будівництва стали об'єкти в готичному стилі. Простір усередині будівлі розділений на три частини (нефа). З боків від центрального корпусу височіють 2 вежі (99 м у висоту).

Відвідувачі мають можливість оглянути основні визначні пам'ятки собору:

Кірха відкрита для відвідувачів:

О 11 год. в останню суботу кожного місяця (за винятком травня) проводиться безкоштовна екскурсія.

Як бачите, Відень зберігає багато таємниць і є по суті цитаделлю різних напрямів архітектурного мистецтва. Багата історія, яскраві історичні особи зробили австрійську столицю цікавою для будь-якого туриста, якому пощастило опинитись тут, нехай навіть і проїздом.