Як виводяться неперетравлені залишки їжі з організму плоских хробаків
§ 10. ПРОЦЕСИ ТРАВЛЕННЯ У КИШЕЧНИКУ. ВИВЕДЕННЯ З ОРГАНІЗМУ НЕПЕРЕТРАВЛЕНИХ РЕШТОК ЇЖІ
Кишечник - наступний за шлунком відділ травного каналу. Він складається з двох відділів - тонкого і товстого кишечнику.
Яка будова і які функції тонкого кишечнику? Частково перетравлена в шлунку їжа, яку називають хітусот, завдяки скороченню його м’язів через сфінктер надходить порціями до наступного відділу травного каналу - тонкого кишечнику. Саме в ньому поживні речовини їжі розщеплюються остаточно і всмоктуються в кров і лімфу. У дорослої людини довжина тонкого кишечнику становить 5-6 м. Його поділяють на три послідовних відділи: дванадцятипалу, порожню та клубову кишки (мал. 48).
Дванадцятипалу кишку названо так тому, що її довжина приблизно дорівнює товщині 12 складених разом пальців (25-30 см). До неї відкриваються протока підшлункової залози та загальна жовчна протока (мал. 49). І хоча харчові маси затримуються в цій кишці недовго, саме тут на них діє найбільше травних ферментів. їхня кількість залежить від складу їжі.
Підшлункова залоза завдовжки 12-15 см розміщена під шлунком. Вона виробляє травний сік, який через вивідну протоку потрапляє в дванадцятипалу кишку. Травний сік підшлункової залози має лужну реакцію, виділяється тільки під час травлення. До його складу входять ферменти, які сприяють розщепленню всіх поживних речовин: трипсин та хімотрипсин впливають на розщеплення білків до їхніх складових - амінокислот, ліпаза - жирів до гліцеролу та жирних кислот, амілаза розщеплює крохмаль до глюкози.
Печінка - це найбільша залоза в організмі людини (її маса - 1,5-2 кг), розташована переважно в правому підребер’ї, під діафрагмою.
Біля печінки є порожнистий орган - жовчний міхур, який загальною жовчною протокою сполучений з дванадцятипалою кишкою (мал. 49).
Печінка виконує такі головні функції: секреторну, захисну, обмінну, синтетичну, детоксикаційну.
Мал. 48. Будова тонкого кишечнику: 1 - дванадцятипала кишка; 2 - порожня кишка; 3 - клубова кишка; 4 - підшлункова залоза. Завдання. Користуючись малюнком, назвіть особливості будови відділів тонкого кишечнику
Мал. 49. Зв’язок травних залоз із дванадцятипалою кишкою. Завдання. Користуючись малюнком, назвіть залози, які зв’язані з дванадцятипалою кишкою; протоки, які входять у дванадцятипалу кишку
Секреторна функція печінки полягає в утворенні жовчі. Жовч — це зеленкувато-жовта, гіркувата на смак в’язка рідина, що містить особливі жовчні кислоти та пігменти, ліпіди, мінеральні солі тощо. Під дією жовчі жири розпадаються на мікроскопічні краплинки (емульгація жирів). У такому вигляді вони краще розщеплюються ферментами. Крім того, жовч активує дію деяких ферментів підшлункової залози (наприклад, трипсину), а також посилює рухову активність кишок. Завдяки своїм бактерицидним властивостям жовч гальмує гнильні процеси в кишечнику. За відсутності травлення жовч збирається в жовчному міхурі, а під час вживання їжі по жовчній протоці з міхура надходить до дванадцятипалої кишки. За добу в людини виділяється 500-700 мл жовчі.
Печінка відіграє важливу захисну (бар’єрну) функцію. Кров, що відтікає від кишечнику і шлунка по кровоносних судинах, надходить до печінки через ворітну вену. У печінці із цієї крові відбираються речовини, потрібні організмові. У ній знезаражуються деякі шкідливі речовини (детоксикація), які разом із жовчю через кишечник виводяться назовні.
Печінка бере участь в обміні вуглеводів, білків, жирів і вітамінів, кровотворенні. У печінці утворюється білок гемоглобін (транспортує кисень) і речовини, які беруть участь у зсіданні крові, і такі, що запобігають її зсіданню, а також деяка кількість вітаміну К.
Глюкоза, що всмоктується з кишечнику в кров, перетворюється в печінці на глікоген. За потреби глікоген може розщеплюватись до глюкози, яка надходить у кров і транспортується до тканин і органів. (Поясніть, чому фізіологи називають печінку «хімічною лабораторією», «продуктовим складом» і «диспетчером організму».)
Як відбуваються процеси травлення у тонкому кишечнику? Травлення у тонкому кишечнику здійснюється внаслідок дії соків кишечнику і підшлункової залози, а також жовчі. Як ви пам’ятаєте, у шлунку середовище має кислу реакцію, а в тонкому кишечнику - лужну.
Мал. 50. Уголєв Олександр Михайлович (1926—1991) — учений-фізіолог (народився в Дніпропетровську)
Тому в дванадцятипалій кишці нейтралізується кисле середовище харчової маси, яка надійшла зі шлунка, та стають активними травні ферменти шлункового соку.
Стінки тонких кишок складаються з таких самих шарів, що й шлунка (пригадайте їх). У слизовій оболонці є численні секреторні клітини, які виділяють на добу близько 2 л кишкового соку. Це в’язка рідина зі слабколужною реакцією, у якій містяться ферменти (понад 20). Вони беруть участь у процесі перетравлення білкових молекул та їхніх часток, жирів і вуглеводів. Крім того, деякі секреторні клітини продукують слиз, який зменшує тертя харчових мас по стінках кишечнику та захищає самі стінки від дії травних ферментів та механічних подразнень.
Утворені в процесі травлення в тонкому кишечнику речовини всмоктуються в кров і лімфу. Всмоктувальна поверхня клубової та порожньої кишок дуже велика завдяки наявності ворсинок. Таким чином, у кишечнику здійснюється пристінкове (мембранне) травлення.
У чому полягає пристінкове (мембранне) травлення? Пристінкове (мембранне) травлення відкрив 1958 р. фізіолог українського походження О.М. Уголєв (мал. 50). У пристінковому травленні беруть участь ферменти, що містяться на внутрішній поверхні кишечнику, слизова оболонка якого утворює безліч ворсинок (мал. 51). До їхнього складу входять кровоносні та лімфатичні судини, які розгалужуються на капіляри, а також м’язові та нервові волокна. Клітини кожної ворсинки мають вирости мембрани - мікроворсинки, у яких є ферменти, що сприяють остаточному розщепленню ліпідів, вуглеводів і білків. Пристінкове травлення забезпечує найретельніше розщеплення поживних речовин і всмоктування простих органічних речовин.
Мал. 51. 1. Будова ворсинок кишечнику. 2. Схема всмоктування поживних речовин ворсинками. Завдання. Користуючись малюнком і текстом, поясніть особливості будови ворсинок кишечнику та процес всмоктування ними поживних речовин
Отже, основна функція ворсинок - всмоктування поживних речовин. Велика кількість ворсинок (приблизно 30 млн) майже в 1000 разів збільшує всмоктувальну поверхню тонкого кишечнику.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Всмоктування - це складний фізіологічний процес проникнення води і розчинених у ній органічних речовин і мінеральних солей у кров і лімфу через клітини епітелію кишечнику. У процесі всмоктування важливе значення мають активна діяльність клітинних мембран кишечнику, явища дифузії, фільтрації. При цьому витрачається енергія.
Перетравлення їжі та всмоктування поживних речовин завершується переважно в тонкому кишечнику. Неперетравлені рештки харчової маси завдяки хвилеподібним (перистальтичним) скороченням тонкого кишечнику (мал. 52) надходять до товстого кишечнику.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Перистальтика (з грец. перистальтикос - той, що охоплює, стискає) - хвилеподібний рух стінок шлунка, кишечнику, сечоводів унаслідок скорочення їхніх м’язів, що забезпечує переміщення вмісту цих органів.
Яка будова та функції товстого кишечнику? Початкова ділянка товстого кишечнику - сліпа кишка (мал. 53). Від задньої її частини відходить тонкий червоподібний відросток - апендикс, який безпосередньої участі в процесах травлення не бере. Сліпа кишка переходить в ободову, яка з трьох боків охоплює черевну порожнину. Від неї бере початок сигмоподібна кишка. Вона продовжується прямою кишкою, що закінчується анальним отвором.
У порожнині товстої кишки є велика кількість мікроорганізмів (мікрофлора кишечнику). їхнє значення полягає в розщепленні частини клітковини, поліпшенні травлення та підсиленні засвоєння поживних речовин, утворенні деяких вітамінів (зокрема, К і групи В), запобіганні розвиткові хвороботворних мікроорганізмів.
Мал. 52. Перистальтичні рухи стінок кишечнику
Мал. 53. Будова товстого кишечнику: 1 - сліпа кишка; 2 - апендикс; 3 - ободова кишка; 4 - сигмоподібна кишка; 5 - пряма кишка
Здоров’я людини. Пам’ятайте! Мікрофлора кишечнику дуже чутлива до дії антибіотиків, тому вживати їх потрібно за призначенням лікаря.
Стінки товстого кишечнику не мають ворсинок. Клітини слизової оболонки виробляють сік, у якому мало ферментів, але багато слизу. Він полегшує просування і видалення неперетравлених решток їжі. У товстому кишечнику переважно всмоктуються вода та мінеральні речовини.
З неперетравлених решток їжі формуються калові маси, які містять шкідливі для організму речовини. Завдяки скороченням м’язів стінок товстого кишечнику вони просуваються до прямої кишки, де накопичуються. Калові маси періодично виводяться через анальний отвір назовні. Виведення їх з кишечнику регулює м’яз-стискач (сфінктер), розташований у кінцевому відділі прямої кишки. Його діяльність перебуває під контролем свідомості людини.
Процеси травлення в людини тривають залежно від складу їжі та функціональної активності органів кишково-шлункового тракту від однієї до трьох діб. При цьому найбільше часу витрачається на пересування решток їжі саме по товстому кишечнику (приблизно 12 годин).
Ключові терміни і поняття: дванадцятипала кишка, підшлункова залоза, печінка, жовч, пристінкове травлення, перистальтика, ворсинки, всмоктування.
УЗАГАЛЬНИМО ЗНАННЯ
• Кишечник складається з тонкого і товстого відділів. У тонкому кишечнику завершується розщеплення поживних речовин, які всмоктуються у кров і лімфу. Велику роль у процесах травлення відіграє жовч, яка сприяє розщепленню жирів, стимулює активність ферментів і рухову активність кишок. Поживні речовини всмоктуються завдяки активній діяльності клітинних мембран клітин епітелію кишечнику, явищам фільтрації та дифузії.
• У товстому кишечнику остаточно розщеплюються речовини і синтезуються вітаміни К і групи В. У цих процесах беруть участь різноманітні корисні для організму людини мікроорганізми.
ПЕРЕВІРТЕ ТА ЗАСТОСУЙТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ
Дайте відповідь на запитання
1. З яких частин складається тонкий кишечник? 2. Які функції здійснює тонкий кишечник? 3. Які сполуки перетравлюються у тонкому кишечнику? 4. Яка роль підшлункової залози у процесах травлення? 5. Які функції печінки? 6. Яка роль жовчі, підшлункового та кишкового соку у травленні? 7. Які речовини всмоктуються в тонкому кишечнику? 8. Яка будова та функції ворсинок кишечнику?
9. З яких частин складається товстий кишечник? 10. Які функції товстого кишечнику? 11. Які речовини всмоктуються в товстому кишечнику? 12. Яка роль мікроорганізмів у процесах травлення?
Виберіть одну правильну відповідь
1. Укажіть орган, у який впадає протока підшлункової залози: а) шлунок; б) жовчний міхур; в) дванадцятипала кишка; г) печінка.
2. Укажіть правильну послідовність відділів, з яких складається товстий кишечник: а) сліпа, ободова, сигмоподібна і пряма кишки; б) ободова, пряма, сигмоподібна і сліпа кишки; в) ободова, сигмоподібна пряма і сліпа кишки; г) пряма, сигмоподібна, сліпа та ободова кишки.
Робота з графіком. На трьох графіках зображено виділення підшлункового соку в разі вживання: А - м’яса, Б - хліба, В - молока.
1) Назвіть травну залозу, яка виробляє підшлунковий сік і ферменти, що входять до його складу. 2) Назвіть відділ травної системи, у який надходить підшлунковий сік. 3) Розгляньте графіки і встановіть залежність між кількістю виділеного підшлункового соку (мл) і тривалістю його виділення та видом їжі.
ОБГОВОРІТЬ У ГРУПАХ. І група. Порівняйте будову та функції тонкого й товстого кишечнику. II група. Порівняйте будову та функції печінки й підшлункової залози.
ПОМІРКУЙТЕ. 1. Чому більша частина води всмоктується в товстому кишечнику, а не виводиться назовні разом із калом? 2. Які засоби можуть сприяти відновленню нормальної мікрофлори кишечнику в разі порушення її складу?
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ. Підготуйте короткі повідомлення та оформіть їх у вигляді комп’ютерної презентації: «Печінка як важливий орган в організмі людини», «Підшлункова залоза та її значення у процесах травлення».
§ 29. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТРАВНИХ СИСТЕМ
Процеси розкладання сполук їжі на їхні складові називають травленням. Воно забезпечує організм необхідною енергією та будівельним матеріалом, Будь-який вид їжі, яким живляться тварини (рослини, тварини, гриби чи органічні рештки), - молекули дуже складних органічних сполук. Для перебігу реакції розпаду складних органічних речовин потрібні біологічно активні речовини білкової природи - ферменти. Їх виробляють залозисті клітини кишечнику тварин, а також спеціалізовані травні залози.
Мал. 173. Будова травної системи гідри: А. Ротовий отвір (1); кишкова порожнина (2). Б. Внутрішньоклітинне живлення у травних вакуолях (3)
Загалом система травлення тварин складається з кишечнику - трубки з вхідним і здебільшого вихідним отворами і низки спеціалізованих клітин усередині неї: одні виділяють травні ферменти, інші вбирають перетравлені речовини. Через вхідний отвір - рот - їжа надходить до травної системи. Важлива частина травного тракту - його розширення - шлунок, який здійснює частину процесу травлення. Його продовження — кишечник, де травлення завершується і де всмоктуються продукти травлення - прості речовини, які доправляються до різних клітин за допомогою крові. Кишечник часто закінчується анальним отвором, через нього викидаються неперетравлені рештки їжі.
ЯКІ ТИПИ БУДОВИ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ ПРИТАМАННІ БЕЗХРЕБЕТНИМ ТВАРИНАМ?
• Кишковопорожнинні, зокрема гідра, за допомогою щупалець уловлюють дрібну здобич: інфузорій, дрібних рачків, іноді личинок і мальків риб. У кишковій порожнині на їжу діють травні ферменти. Їх виділяють залозисті клітини. Під впливом травних ферментів здобич розпадається на шматочки, що захоплюються травними клітинами. Ці клітини мають джгутики: завдяки їхній роботі в кишковій порожнині створюються потоки води, з якими шматочки їжі надходять до поверхні цих клітин. Далі вони захоплюються за допомогою псевдоподій і перетравлюються у травних вакуолях. Неперетравлені рештки їжі виводяться через ротовий отвір (мал. 173).
Отже, у кишковопорожнинних ми спостерігаємо два варіанти перетравлення їжі. Порожнинне травлення відбувається в кишковій порожнині під дією ферментів, які виділяють залозисті клітини, внутрішньоклітинне - у травних вакуолях травних клітин.
• Вивчаючи паразитичних червів - гельмінтів, ви ознайомилися з представниками плоских червів - печінковим і котячим сисуном, бичачим ціп’яком. Так-от, у плоских червів кишечник замкнений. Як і в гідри неперетравлені рештки їжі виводяться через ротовий отвір. У ціп’яків травна система в процесі історичного розвитку зовсім зникла. Поживні речовини вони вбирають через покриви тіла. У кільчастих червів наскрізний кишечник закінчується анальним отвором (мал. 174). У цих тварин з’являються й примітивні слинні залози. У дощового черв’яка передній відділ кишечнику диференціюється на ротову порожнину, глотку та стравохід. Розширюючись, стравохід утворює воло, у якому на певний час може затримуватись їжа. У цей час на неї діють травні ферменти слини. Передня частина середнього відділу кишечнику утворює розширення - шлунок.
Мал.174. Будова травної системи дощового черв'яка: ротова порожнина (1) - глотка (2) - стравохід (3) - воло (4) - шлунок (5) - кишечник (6) - анальний отвір (7)
Мал. 175. Будова травної системи членистоногих (на прикладі рака річкового): 1 - ротовий отвір; 2 - стравохід; 3 - шлунок; 4 - кишечник; 5 - анальний отвір; 6 - печінка
• У членистоногих будова травної системи загалом подібна. У них на голові є кінцівки, які формують ротовий апарат - щелепи. За його допомогою тварини захоплюють їжу, можуть її подрібнювати та підносити до ротового отвору. У річкового рака, наприклад, ротовий отвір оточують шість пар кінцівок: пара верхніх, дві пари нижніх щелеп та три пари ногощелеп (мал. 175). Ротовий отвір веде в короткий стравохід, який переходить в об’ємний шлунок. Він складається з двох відділів: у передньому їжа подрібнюється; у задньому - тверді часточки відціджуються від рідини. За ним починається коротенька середня кишка, яка переходить у довгу задню. Вона відкривається назовні анальним отвором на задньому кінці тіла. У річкового рака є й спеціалізована травна залоза - печінка.
Павук-хрестовик може живитись лише рідкою їжею. За допомогою хеліцер він уводить у тіло здобичі отруту та травні ферменти. Тип травлення, який починається поза тілом тварини, називають позакишковим. Через певний час павук висмоктує вміст напівперетравленої здобичі. Передній відділ кишечнику цих тварин складається з глотки, стравоходу та смоктального шлунка. При цьому глотка та смоктальний шлунок діють як насоси, що закачують у кишечник рідку їжу. Як і в річкового рака, у павука є печінка та невеликі слинні залози.
• Молюски, як і кільчасті черви та членистоногі, мають наскрізну травну систему (мал. 176). У ротовій порожнині черевоногого молюска виноградного слимака є пластинка з органічної речовини - щелепа, а в глотці - мускульний язик з терткою. За їхньою допомогою тварина зішкрібає їжу з поверхонь. Через ротовий отвір їжа надходить у глотку, а звідти - до стравоходу, що утворює розширення (воло). У цей час на їжу діють травні ферменти, які виробляють слинні залози. У шлунок відкриваються протоки печінки. Задній відділ кишечнику відкривається назовні анальним отвором.
Мал. 176. Будова травної системи молюсків: А. Черевоногого: 1 - рот; 2 - язик з терткою; 3 - стравохід; 4 - шлунок; 5 - кишечник; 6 - анальний отвір; 7 - печінка. Б. Двостулкового: 1 - стравохід; 2 - печінка; 3 - шлунок; 4 - середня кишка; 5 - анальний отвір; 6 - сифони (верхній вивідний, нижній - ввідний)
У двостулкового молюска жабуриці (беззубки) коротенький стравохід відкривається в об’ємний шлунок. Його оточує травна залоза - печінка. Середня кишка переходить у задню, яка відкривається анальним отвором. На задньому кінці тіла двостулкових молюсків розташовані два отвори у мантії - сифони. Через верхній - вивідний - виводяться рештки їжі та кінцеві продукти обміну речовин. А через нижній - ввідний - надходить з водою їжа.
ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ ХРЕБЕТНИХ ТВАРИН? Хребетним тваринам притаманні різні способи живлення, однак у них спільний план будови травної системи. Наскрізний кишечник відкривається назовні анальним отвором або в клоаку (хрящові риби, земноводні, плазуни, птахи, першозвірі). Важливий етап в еволюції цих тварин - поява щелеп. Вони слугують для вловлення, утримання, а часто - і подрібнення їжі. З появою щелеп процес живлення став ефективнішим. У більшості хребетних тварин є спеціалізовані травні залози - печінка, підшлункова залоза, а в наземних - ще й слинні. Печінка бере участь у процесах травлення: у ній утворюється жовч, яка сприяє перетравленню жирів, та деякі травні ферменти. У клітинах печінки запасається глікоген, який за потреби здатний розщеплюватись до глюкози. Хребетні тварини використовують цю сполуку як енергетичну. У клітинах печінки також знешкоджуються деякі отруйні речовини. Підшлункова залоза виробляє травні ферменти, у ній утворюються біологічно активні речовини - гормони, які регулюють процеси обміну вуглеводів.
• Травна система риб починається ротовим отвором, обмеженим щелепами. Він веде до ротоглоткової порожнини (мал. 177). На її дні розташований м’язовий виріст - язик. Він бере участь у процесі ковтання. У більшості видів риб на щелепах та інших кістках черепа розташовані зуби, які допомагають схоплювати й утримувати здобич. Задня частина ротоглоткової порожнини пронизана зябровими щілинами. З ротоглоткової порожнини їжа надходить у стравохід, який відкривається в шлунок. За шлунком знаходиться тонкий кишечник, у який відкриваються протоки спеціалізованих травних залоз - печінки та підшлункової залози. У шлунку починаються процеси перетравлення поживних речовин, у тонкому кишечнику - завершуються. Неперетравлені залишки їжі потрапляють у товстий кишечник, а з нього через пряму кишку та анальний отвір - назовні (у кісткових риб). У хрящових риб кишечник відкривається в клоаку.
• Травна система амфібій (мал. 178. А), як і риб, починається ротоглотковою порожниною, що переходить у стравохід. Сюди відкриваються протоки слинних залоз (у риб вони відсутні). Слина в амфібій не містить ферментів, а слугує лише для зволоження їжі, що полегшує її ковтання. На дні ротоглотки є язик. У жаб і ропух він укритий клейкою речовиною та прикріплений до дна ротоглотки переднім кінцем, тоді як задня його частина вільна. Жаба під час полювання, помітивши здобич (здебільшого це комахи), викидає язик з ротової порожнини вперед, до якого і приклеюється здобич (мал. 178. Б).
Мал. 177. Будова травної системи кісткової риби: 1 - ротовий отвір; 2 - стравохід; 3 - шлунок; 4 - тонкий кишечник; 5 - товстий кишечник; 6 - пряма кишка; 7 - анальний отвір
Мал. 178. А. Будова травної системи амфібій: 1 - рото глоткова порожнина; 2 - стравохід; 3 - шлунок; 4 - кишечник (тонкий і товстий); 5 - клоака. Б. За допомогою довгого язика жаба вловлює здобич
Кишечник в амфібій, як і в хрящових риб, відкривається у клоаку.
• Травна система рептилій дещо складніша порівняно з амфібіями. Слина, яку виробляють слинні залози, містить травні ферменти. Кишечник рептилій відкривається, як і в земноводних, у клоаку. У них є невеличка сліпа кишка - передній відділ товстого кишечнику, де їжа перетравлюється за допомогою симбіотичних мікроорганізмів.
• Травна система птахів починається дзьобом, який захоплює і подрібнює їжу. Форма дзьоба залежить від того, чим живляться птахи (мал. 179). У хижих птахів (соколів, орлів, сов) дзьоб гострий і загнутий донизу. Такий дзьоб дає змогу шматувати здобич. Качки та гуси мають плаский дзьоб з особливим апаратом із зубчиків та рогових пластинок, що дозволяє відфільтровувати їжу з води. У птахів, які споживають плоди та насіння рослин, дзьоб зазвичай короткий і потужний (наприклад, різні види папуг), що дає змогу розбивати їжу. Гострий і тонкий дзьоб мають комахоїдні птахи (як-от, різні види синиць). Язик, який міститься в ротовій порожнині, може допомагати в здобуванні їжі. Далі їжа через глотку потрапляє до стравоходу і на певний час затримується в його розширенні - волі (мал. 180). Там під дією травних соків слини їжа частково перетравлюється.
Мал. 179. Залежність будови дзьоба птахів від характеру їжі (з допомогою вчителя визначте назви цих птахів та яким типом їжі вони живляться)
Мал. 180. Будова травної системи птахів: 1 - рот; 2 - стравохід; 3 - воло; 4 - залозистий відділ шлунка; 5 - м'язовий відділ шлунка; 6 - кишечник; 7 - клоака
Із стравоходу їжа надходить у шлунок, який складається з двох відділів. Передній відділ шлунка - залозистий. У ньому виділяється травний сік, під дією якого триває перетравлення їжі. У м’язовому відділі шлунка їжа перетирається до кашкоподібного стану. Він має потовщені м’язові стінки, а всередині вистелений щільною рогоподібною оболонкою. Деякі види птахів для кращого перетирання їжі ще додатково заковтують камінці. Мускульний відділ шлунка певною мірою компенсує птахам відсутність зубів.
Зі шлунка рідка кашкоподібна їжа надходить у тонкий кишечник. Туди само відкриваються протоки печінки та підшлункової залози. Кишечник у птахів укорочений, що запобігає затриманню їжі в тілі. Це одне з пристосувань птахів до польоту. Як і в плазунів, кишечник відкривається у клоаку.
Для забезпечення процесів життєдіяльності та постійної високої температури тіла (від + 38 °С до + 43 °С) птахи потребують великої кількості енергії. Тому їм потрібно багато їжі, яка у птахів перетравлюється дуже швидко.
• У ссавців (мал. 181. А) добре розвинені травні залози: слинні, печінка та підшлункова. Травна система починається передротовою порожниною, яка за допомогою щелеп відокремлена від ротової. Зовні її обмежують щоки та губи. Передротова порожнина та м’ясисті губи, за допомогою яких схоплюється їжа, притаманні лише ссавцям. У ротовій порожнині їжа подрібнюється за допомогою зубів, а також починається її перетравлення під дією травних соків, що їх виробляють слинні залози (пригадайте, які види зубів є у ссавців). Зуби ссавців складаються з коронки та кореня (мал. 181. Б). Коронка виступає над поверхнею щелеп, тоді як корені розміщуються в комірках щелеп. За допомогою коренів зуби ссавців прикріплюються до щелеп. Зовні коронки вкрито міцною емаллю, яка захищає їх від зношування.
Мал. 181. А. Будова травної системи ссавців: 1 - передротова порожнина; 2 - ротова порожнина; 3 - глотка; 4 - стравохід; 5 - шлунок; 6 - печінка; 7 - підшлункова залоза; 8 - кишечник (тонкий і товстий); 9 - анальний отвір. Б. Будова зубів ссавців: 1 - коронка; 2 - корінь; 3 - щелепа
Мал. 182. Будова шлунка жуйної тварини: 1 - стравохід: 2 - рубець; 3 - сітка: 4 - книжка: 5 - сичуг; 6 - тонка кишка
У ротовій порожнині ссавців м’ясистий язик перемішує їжу й забезпечує її заковтування. До того ж язик - це орган смаку.
З ротової порожнини їжа через глотку та стравохід надходить до шлунка (мал. 181), де тривають процеси перетравлення їжі.
У ссавців, які споживають рослинну їжу, що погано перетравлюється, шлунок може мати складну будову. Наприклад, у жуйних (як ви пам’ятаєте, це група парнокопитних, до якої належать олені, лосі, жирафи, вівці, велика рогата худоба та ін.) шлунок складається із чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки та сичуга (мал. 182). У рубці мешкають мікроорганізми, які допомагають перетравлювати клітковину.
З рубця їжа надходить до сітки, звідки вона відригується знову до ротової порожнини. Тут частково перетравлена їжа перетирається зубами й зволожується слиною. З ротової порожнини їжа надходить до книжки (її стінки мають згортки, що нагадують аркуші книжки), а з неї - до сичуга. Там виділяється шлунковий сік.
Кишечник у ссавців, як і в інших хребетних тварин, поділяється на тонкий і товстий відділи. У тонкому кишечнику їжа остаточно перетравлюється і поживні речовини всмоктуються у кров. Неперетравлені рештки їжі виводяться через анальний отвір. Лише в першозвірів кишечник відкривається у клоаку.
Довжина кишечнику ссавців залежить від типу їжі, яку споживає тварина. У травоїдних він довший, у хижаків - коротший.
Біологічний словничок: ферменти, замкнений і наскрізний кишечник, печінка, підшлункова залоза, щелепи.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ
Функції перетравлення їжі та постачання організму поживних речовин виконує травна система. До її складу входить кишечник та травні залози, що виробляють травні ферменти. У кишковопорожнинних функцію кишечнику виконує кишкова порожнина.
У деяких безхребетних тварин (наприклад, павуків) спостерігають позакишкове травлення: травні соки вводяться в їжу за межами травної системи.
Хребетним тваринам притаманний наскрізний кишечник, який в одних представників відкривається назовні анальним отвором (кісткові риби, більшість ссавців), в інших - до клоаки (хрящові риби, амфібії, рептилії, птахи, першозвірі). У риб формуються спеціалізовані травні залози: печінка та підшлункова залоза, а в наземних хребетних тварин - ще й слинні залози.
ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ
1. Яке біологічне значення має перетравлення їжі тваринами? 2. Яка роль ферментів у процесах травлення? 3. Які травні залози є в безхребетних тварин? Яка їхня роль у процесах перетравлення їжі? 4. Що таке позакишкове травлення? Яким тваринам воно притаманне? 5. Яке значення появи щелеп в еволюції хребетних тварин? 6. Яка роль печінки та підшлункової залози у процесах перетравлення їжі? 7. З яких відділів складається кишечник хребетних тварин? 8. Яка будова зуба у ссавців? 9. Яка функція язика у процесах живлення хребетних тварин?
ОБГОВОРІТЬ У ГРУПАХ
Які риси ускладнення спостерігають у травній системі різних груп безхребетних (І група) та хребетних (II група) тварин.
ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ І КМІТЛИВИХ
Чим можна пояснити, що в хижих ссавців шлунок часто однокамерний, тоді як у тих, які живляться рослинною їжею, він може складатися з кількох різних за функціями відділів?
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ
Порівняйте особливості будови травної системи різних груп хордових тварин за ознаками: чим переважно живляться, який спосіб живлення, які є органи травлення. Відповідь оформіть у вигляді таблиці.
