Як перевірити жовчний міхур. Основи клінічної діагностики

Дорогі читачі, сьогодні ми з вами поговоримо про те, в яких випадках треба перевіряти жовчний міхур, до якого лікаря звернутися, як його перевірити, дізнаємося про методи його діагностики, які необхідні обстеження.

Жовчний міхур є частиною гепатобіліарної системи, розташований під правою часткою печінки. Основна його функція - зберігання та викид жовчі в дванадцятипалу кишку через холедох під час їди для перетравлення жирів.

При захворюванні жовчного міхура відбувається порушення відтоку жовчі, зміна складу та обсягу секрету. Своєчасна діагностика дозволяє вчасно розпізнати патологію органу навіть на стадії безсимптомного перебігу.

Коли потрібно перевіряти жовчний міхур

Симптоматичний комплекс у разі порушення функції жовчного міхура типовий, відрізняється поступовим наростанням гострої форми. Лікарі виділяють такі загальні показання до проведення діагностичних заходів:

• нудота після прийому їжі, що нерідко закінчується гірким блюванням;
• метеоризм, здуття, підвищене газоутворення;
• збліднення або жовтяничність шкірних покривів;
• освітлення калових мас поряд із потемнінням сечі.

Частими ознаками захворювань жовчного міхура та проток є гірка відрижка, незначні дрібноточкові висипання, зміна калу та сечі. Жовтяничні прояви притаманні дітей раннього віку. У дорослих жовтяниця свідчить про порушення печінкової функції, запущеної хвороби жовчного міхура.

Зверніть увагу! Діагностика показана при болях у правому підребер'ї різної інтенсивності.Так, гострі ріжучі болі, коли хворий приймає вимушений стан тіла для полегшення стану, свідчить про розвиток жовчних кольк. Патологічний синдром виникає при жовчнокам'яній хворобі, що характеризує вихід конкрементів за протоками.

До якого лікаря звернутися

Патології жовчного міхура та проток - область дослідження гастроентерології, тому при підозрі на хвороби органу рекомендується звертатися до лікаря-гастроентеролога. Якщо запис до вузьких фахівців обмежений, то спочатку звертаються до дільничного терапевта. При ускладненому клінічному анамнезі, наприклад, у поєднані із патологіями печінки потрібна консультація інфекціоніста, гепатолога.

Якщо в жовчному міхурі діагностовано новоутворення та поліпи може знадобитися консультація онкологів. При гострих ситуаціях показано хірургічне втручання.

Методи діагностики жовчного міхура

Метою діагностики є виявлення основної причини неприємних симптомів. При неясній клінічній ситуації показано диференціальну діагностику - спектр досліджень, спрямованих на уточнення захворювань зі схожою симптоматикою.

Які здати аналізи

Дані лабораторних досліджень дозволяють значно звузити коло можливих захворювань жовчного міхура. Лікарі призначають такі види аналізів:

• кров на еритроцити, лейкоцити для виключення запалення холедоха – протока жовчного міхура;
• біохімічний аналіз крові для оцінки функціональності органів гепатобіліарної системи (білірубін, АсАТ, АлАТ, креатинін, фосфатаза);
• загальний аналіз сечі (при необхідності показано дослідження урини іншими методами - Нечипоренко, проба Реберга, оцінка кліренсу креатиніну);
• копрограма вивчення фізичних і хімічних властивостей калових мас.

Результати оцінюють у сукупності. Методи лабораторної діагностики доступні практично в кожній поліклініці за полісом ЗМС. Однак для уточнення остаточного діагнозу слід провести ряд інших обстежень.

Пальпація жовчного міхура

Пальпація органів черевної порожнини – обмацування для з'ясування симптоматичних реакцій хворого. Існує кілька критеріїв оцінки:

• болючість при промацуванні жовчного міхура на глибокому вдиху - синдром Кера;
• позитивна хвороблива реакція на тиск у проекції між основою грудинного та ключично-соскоподібного м'яза - синдром Мюссі;
• позитивна реакція биття по нижній реберній дузі праворуч - синдром Ортнера-Грекова.

Пальпація є методом первинного обстеження пацієнта. Одночасно вивчаються зразкові параметри печінки, органів черевної порожнини, визначається хвороблива реакція та інших анатомічних зонах.

УЗД

Ультразвукове дослідження дозволяє оцінити анатомічну структуру жовчного міхура, проток. При необхідності проводять УЗД з контрастною речовиною з метою оцінки м'язових скорочень органу. Дослідження здійснюється за допомогою зовнішнього датчика через очеревину. Традиційне становище тіла – лежачи на спині. Якщо дно порожнини прикрите петлями кишечника та візуалізація утруднена, то пацієнта просять зробити глибокий вдих та перевернутися на бік. Для визначення конкрементів потрібно виконати кілька нахилів уперед.

УЗД допомагає визначити пухлиноподібні новоутворення, дискінезію жовчних проток, осередки прободіння, холелітіаз, суспензії та інші патологічні ситуації.Ультразвук допомагає визначити вроджені аномалії розвитку, анатомічні вади в дітей віком: агнезію (відсутність ЖП), подвоєння органу, аномалію розміру, розташування, дивертикули — область випинання стінок.

Зверніть увагу! Підготовка до дослідження не складає складності, достатньо виключити їжу за кілька годин до процедури. Плюсом цього виду обстеження вважається доступність та інформативність. Ультразвук не розпізнає найдрібніші конкременти, проте про їх наявність може говорити про збільшення діаметра протоки.

МРТ

Магнітно-резонансна томографія полягає у впливі магнітного поля і радіохвильового випромінювання з отриманням сигналу у відповідь. Допускається проведення дослідження з контрастною речовиною. Отримані сигнали переносять зображення на комп'ютер, після чого фахівець розшифровує отримане зображення. Основні переваги - відсутність протипоказань, крім вбудованого кардіостимулятора, та необхідність специфічної підготовки.

Підготовленого пацієнта укладають на кушетку томографа та поміщають у тубу для проведення серії знімків. Перевагою вважається можливість зробити до сотні знімків за секунду у різних проекціях.

Остаточні результати дослідження можна отримати вже через 1-2 години після проведення. Лікар видає висновок та диск зі знімками обстежуваного органу.

Комп'ютерна томографія

Принцип комп'ютерної томографії заснований на вплив рентген-променів, проте на відміну від звичайного рентгена полягає у вбудованому комп'ютерному обладнанні. Знімки виходять чіткими, влучними, інформативними. Особливої ​​підготовки до цього виду обстеження не требуется.Особливістю дослідження є вивчення тканин у поперечному зрізі.

Метод інформативний визначення локалізації закупорки жовчних проток конкрементозними частинками, щільності каменів. Серед недоліків виділяють високу вартість, як у разі проведення МРТ. Комп'ютерна томографія не проводиться пацієнтам із надмірною вагою.

Дуоденальне зондування

Дуоденальне зондування – ендоскопічний метод дослідження, який допомагає вивчити вміст дванадцятипалої кишки. Зондування дозволяє виявити паразитів, оцінити функціональність органів.

Сама процедура дуоденального зондування полягає у введенні спеціальних препаратів, які стимулюють скорочення жовчного міхура, його розслаблення та викид секрету у простір дванадцятипалої кишки. Отриманий жовчний секрет аспірують через зонд та вивчають у лабораторних умовах.

Підготовка вимагає дотримання всіх клінічних рекомендацій:

• виключити їжу за 12 годин до процедури, тому зондування проводять вранці;
• дотримуватися дієти, що щадить, протягом 3-5 діб до передбачуваного обстеження;
• напередодні дослідження показано рясне питво.

Існує два методи: класичний та фракційний. У першому випадку вміст кишечника досліджується у 3 етапи. У другому - у п'ять фаз, коли забір жовчного секрету виробляють через деякі проміжки часу.

Важливо! Останнім часом виконують фракційне зондування, яке ширше дозволяє зрозуміти функціональність органу, його проток, секрецію та скорочувальну активність у динаміці.

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (або ЕРХПГ) – ефективний ендоскопічний метод дослідження. Ендоскоп оснащений оптичним приладом для покращення візуалізації, ходами для введення хірургічного інструментарію.

Під час маніпуляції може використовуватися контрастна речовина. Під час проведення традиційного ЕРХПГ застосовуються ендоскопи з бічним кріпленням оптики. Обстеження має на увазі наступну схему:

• оцінка порожнини дванадцятипалої кишки, структури дуоденального соска;
• введення контрастної речовини за допомогою катетеризації дуоденального сосочка;
• виконання серії знімків.

Перевагою методу є не тільки діагностика, а й можливість виконання ряду простих хірургічних маніпуляцій: дроблення каменів, видалення надлишкового об'єму жовчі, встановлення стенту в жовчні протоки, ушивання виразок, ділянку прободіння.

Зверніть увагу! Підготовка до ЕРХПГ полягає у дотриманні дієти за кілька діб до передбачуваного дня, повному виключенні їжі напередодні дослідження. Протипоказання визначаються лікарем.

Сцинтиграфія жовчного міхура

Сцинтиграфія ЖП — комплексне обстеження печінки, міхура та жовчних проток, що дозволяє оцінити функціональність, секреторну активність органів гепатобіліарної системи загалом. Метод застосовується для діагностики зворотного закидання жовчі із дванадцятипалої кишки у шлунок. Показаннями для проведення маніпуляції є:

• запальні захворювання;
• обмінні порушення;
• дискінезія;
• аномалії та патології розвитку органів жовчовивідних шляхів;
• неінфекційні хвороби жовчного міхура

Підготовка полягає у виключенні їжі за 6 годин до проведення сцинтиграфії.Сніданок напередодні дослідження має бути жовчогінним. З собою рекомендується взяти трохи вершків жирністю 10%. Протипоказанням для проведення процедури є вагітність, лактація.

За кілька хвилин вводять ізотопний препарат та розпочинають дослідження. Загальна тривалість маніпуляції – 60 хвилин, а очікування результату – 20-30 хвилин.

Під час маніпуляції лікар оцінює рівень розподілу контрастної речовини, рух ізотопів. Знімки проводять кожні 10 хвилин протягом години. При необхідності пацієнту вводять препарат на основі морфію для уточнення результатів.

У нормі радіоізотоп переміщається в кишечнику разом із жовчю з гарною швидкістю. При уповільненому розподілі діагностують закупорку просвіту жовчних проток.

Основна перевага процедури - висока інформативність, низька токсична дія на організм, абсолютна безболісність за винятком введення контрастного препарату. Є й мінуси – низька чіткість знімків, тому при неясному описі чи сумнівах остаточного діагнозі потрібна магнітно-резонансна томографія, КТ-дослідження.

Важливо! Очищення організму від радіоактивних ізотопів відбувається природним шляхом, проте іноді потрібний прийом сечогінних препаратів. Після кожного туалету важливо ретельно мити руки.

"Золотим стандартом" діагностики захворювань жовчного міхура вважаються магнітно-резонансна томографія та ендоскопічні методи дослідження. МРТ нерідко призначають відразу після проведення ультразвуку через сумнівність отриманих результатів.

Діагностика захворювань жовчного міхура та проток має ключове значення у разі нетипової симптоматики.Своєчасність діагностики та адекватне лікування у багатьох випадках запобігає розвитку серйозних ускладнень, передчасного хірургічного втручання, незворотних функціональних розладів органів гепатобіліарної та травної системи в цілому.

Пропонуємо подивитися відео «6 ознак, що ваш ЖОВЧНИЙ міхур у біді!». Повірте, чи все гаразд із вашим жовчним міхуром.

Вам можуть бути корисні статті: УЗД жовчного міхура та печінки МРТ жовчного міхура та проток. Показання та особливості процедури Як проводять пальпацію жовчного міхура Зондування жовчного міхура

Які обстеження потрібно пройти, щоб оцінити роботу жовчного міхура

Жовчний міхур відіграє важливу роль у системі травлення людини. Він відповідає за накопичення та виділення жовчі, яка необхідна для розщеплення жирів. Однак іноді виникають проблеми з його функціонуванням, і в таких випадках потрібно проведення спеціальних аналізів.

Одним із основних аналізів, які допомагають діагностувати стан жовчного міхура, є загальний аналіз крові. Отримані дані дозволяють оцінити рівень різних показників, таких як загальний білірубін, амінотрансферази, лейкоцити та інші, які можуть вказувати на наявність запалення чи інших проблем із жовчним міхуром.

Додатково для більш точного вивчення жовчного міхура може знадобитися ультразвукове дослідження. Цей метод дозволяє лікарю отримати детальне уявлення про стан та розміри жовчного міхура, а також виявити наявність каменів, пухлин або інших патологій.Ультразвукове дослідження також може бути використане для проведення холецистографії, при якій внутрішньо пацієнта вводиться контрастна речовина для отримання більш докладного зображення жовчного міхура.

Якщо на основі результатів аналізів та ультразвукового дослідження лікар, як і раніше, не може встановити точний діагноз, може бути призначений спеціальний аналіз жовчі. Цей аналіз передбачає отримання зразків жовчі безпосередньо з жовчного міхура для детального аналізу його складу та можливої ​​наявності інфекції або каміння. Для цього може знадобитися холецистектомія, тобто видалення жовчного міхура або використання інших методів, таких як холецистостомія.

Які аналізи здати для перевірки стану жовчного міхура?

Як правило, у патологіях жовчного міхура у клінічному аналізі крові спостерігаються підвищені рівні лейкоцитів, що вказує на наявність запалення. Також може бути виявлено збільшення С-реактивного білка, який є показником запальних процесів в організмі.

Додатково для оцінки стану жовчного міхура та його функцій може бути призначений аналіз фекалій на приховану кров. Цей аналіз показує наявність або відсутність крові у калі, що може бути пов'язане з різними патологіями, включаючи захворювання жовчного міхура. Використання цього аналізу дозволяє виявити кровоточивість чи кровотечу в організмі.

Однак основним методом діагностики стану жовчного міхура залишається ультразвукове дослідження. УЗД дозволяє отримати детальну інформацію про структуру та функціональний стан жовчного міхура.За допомогою ультразвукового дослідження визначаються розміри та форма міхура, його контур, наявність каменів, а також швидкість виходу жовчі та стан стінок міхура.

Після проведення всіх зазначених аналізів та досліджень лікар зможе дати точний діагноз і призначити необхідне лікування. Слід зазначити, що для повноцінної оцінки стану жовчного міхура та його функцій може знадобитися декілька видів аналізів, які будуть призначені лікарем в індивідуальному порядку.

Клінічний аналіз крові

У разі проблем із жовчним міхуром, клінічний аналіз крові може показати деякі характерні зміни. Наприклад, підвищена кількість лейкоцитів може вказувати на наявність запального процесу, а рівень гемоглобіну може бути знижений за наявності кровотечі чи анемії.

Проте варто зазначити, що клінічний аналіз крові не є специфічним методом виявлення патологій і не може поставити точний діагноз. Для більш точної оцінки стану жовчного міхура потрібне проведення інших додаткових досліджень.

Загалом клінічний аналіз крові є першим етапом у діагностиці захворювань жовчного міхура. Значимість цього аналізу полягає в його основному характері та здатності виявляти деякі загальні зміни, пов'язані із запальними процесами або кровотечами.

Важливо, що клінічний аналіз крові має проводитися разом з іншими методами діагностики для отримання повнішої картини стану жовчного міхура.

Аналіз фекалій на приховану кров

У процесі проведення аналізу фекалій на приховану кров пацієнту надається спеціальний контейнер для збору стільця. Важливо дотримуватись гігієнічних заходів та своєчасно доставити біоматеріал у лабораторію для дослідження.

Лабораторний аналіз фекалій на приховану кров дозволяє виявити наявність гемоглобіну та/або його розкладених продуктів у калі, які можуть вказувати на проблеми із жовчним міхуром. Часто цей аналіз призначається при підозрі на поліпи, пухлини чи запальні процеси у жовчному міхурі.

Основною перевагою аналізу фекалій на приховану кров є його простота та доступність. Однак, варто зазначити, що даний аналіз не завжди дає точні результати і може давати хибнопозитивні або хибнонегативні результати. Тому для підтвердження діагнозу можуть бути потрібні додаткові дослідження, такі як ультразвукове дослідження жовчного міхура.

Аналіз фекалій на приховану кров є важливим етапом діагностики та дозволяє своєчасно виявити проблеми з жовчним міхуром. Результати даного аналізу допомагають лікарю встановити правильний діагноз та призначити необхідне лікування для відновлення здоров'я пацієнта.

Ультразвукове дослідження жовчного міхура

УЗД дозволяє визначити розміри та форму жовчного міхура, наявність каменів або інших утворень усередині нього, а також визначити наявність запальних процесів чи інших патологій.Цей метод діагностики також дозволяє провести оцінку роботи сфінктера жовчного міхура та визначити ступінь його скорочувальної функції.

УЗД жовчного міхура проводять за допомогою ультразвукового апарату, спеціального гелю та датчика, що переміщається поверхнею живота. Під час дослідження пацієнтові можуть просити лежати на спині чи боці, котрий іноді змінювати становище тіла більш точного вивчення міхура. Під час дослідження можна побачити зображення жовчного міхура на екрані апарата.

Відео на тему:

Питання-відповідь:

Які аналізи потрібно здати, щоб перевірити роботу жовчного міхура?

Для перевірки роботи жовчного міхура зазвичай призначають такі аналізи, як крові на біохімію, аналіз калу на приховану кров та УЗД жовчного міхура.

Як здати аналізи, щоб дізнатися, чи є проблеми із жовчним міхуром?

Для початку необхідно здати кров на біохімію, в якій будуть проаналізовані такі показники, як рівень білірубіну, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та інші. Також варто здати аналіз калу на приховану кров та пройти УЗД жовчного міхура.

Які аналізи допоможуть встановити діагноз дискінезії жовчного міхура?

Для встановлення діагнозу дискінезії жовчного міхура необхідно здати кров на біохімію, щоб перевірити рівень амілази та лейкоцитів. Також необхідно пройти УЗД жовчного міхура та провести жовчозамінну пробу.

Які аналізи потрібно здати, щоб перевірити наявність жовчного каміння?

Для перевірки наявності жовчного каміння зазвичай призначають такі аналізи, як аналіз крові на біохімію та аналіз сечі на наявність білірубіну. Також необхідно пройти УЗД жовчного міхура, який дозволить побачити наявність каміння.

Діагностика захворювань жовчного міхура у дорослих

Основні методи діагностики захворювань жовчного міхура у дорослих. Разом із лікарями-гастроентерологами ми обговоримо, як перевірити жовчний міхур, які процедури та аналізи треба здати і де їх проводять

Якщо відчуваєте біль у правому підребер'ї, гіркота в роті вранці – бігом на обстеження. Фото: Shutterstock

Хвороби жовчного міхура та її проток – одні з найчастіших патологій травної системи 1 . За останні 10 років у розвинених країнах майже в 2 рази збільшилася кількість пацієнтів із жовчнокам'яною хворобою, дисфункцією жовчного міхура та хронічним холециститом 1 . Це пояснюється стилем життя сучасних людей, які мало рухаються і віддають перевагу їжі з високим вмістом вуглеводів 1 .

Без адекватної терапії розлади жовчовивідної системи часто трансформуються в органічні патології. Наприклад, дисфункція жовчного міхура з часом може спричинити хронічний калькульозний холецистит, який набагато складніше піддається лікуванню 1 . Своєчасна діагностика жовчного міхура дозволяє виявити проблему на ранній стадії, попередити ускладнення та зупинити розвиток захворювання.

Ми розпитали наших експертів про актуальні методи діагностики захворювань жовчного міхура. Фахівці розповіли, коли потрібно звертатися до лікаря і де перевірити жовчний міхур, які аналізи потрібно здати та як правильно підготуватися до обстеження.

Для чого і коли потрібно перевіряти жовчний міхур

Стан жовчного міхура перевіряють, щоб виявити функціональні порушення та органічні патології.Завдяки своєчасній діагностиці можна на ранній стадії виявити холецистит, холангіт, жовчнокам'яну хворобу, доброякісні та злоякісні новоутворення 3 . Здати аналізи та пройти обстеження можна у медичних лабораторіях, державних та приватних клініках.

Перевірити жовчний міхур за допомогою аналізів та обстежень рекомендується людям, які помітили у себе такі симптоми 2 :

• гострий або ниючий біль у правому підребер'ї, який може віддавати у праве плече або під праву лопатку;
• гіркота в роті вранці або після вживання смаженої, жирної та гострої їжі;
• нудоту, часто у поєднанні з метеоризмом та зниженням апетиту, а іноді з нападами блювання;
• жовтизну шкіри та білків очей;
• підвищення температури;
• свербіж шкіри, який іноді супроводжується висипом.

Нудота і блювання у поєднанні з сильним болем зазвичай говорять про гострий стан, наприклад напад жовчної коліки або перитоніту на тлі холециститу. У цьому випадку людині потрібна негайна медична допомога аж до хірургічного втручання.

Методи діагностики жовчного міхура

Для діагностики захворювань жовчного міхура використовують лабораторні та інструментальні методи. Однак багато можна дізнатися вже на етапі візуального огляду. Лікар вислуховує скарги пацієнта, виконує пальпацію та перкусію жовчного міхура та ставить попередній діагноз 2 . Іноді під час огляду з'ясовується, що больовий синдром не пов'язаний із станом жовчовивідних шляхів, а спричинений патологіями хребта, вірусною інфекцією чи неврологічним захворюванням.

Після огляду лікар призначає аналізи та обстеження для комплексної діагностики жовчного міхура. Діагностичні методи підбирають із урахуванням симптоматики конкретного пацієнта.

УЗД жовчного міхура

Ультразвукове дослідження є найбільш інформативним методом діагностики захворювань жовчного міхура. УЗД призначають при болях у правому підребер'ї, гіркоти у роті, а також на фоні прийому сильнодіючих лікарських препаратів та при відхиленнях у лабораторних аналізах 3 . Сканування дозволяє вивчити анатомічні особливості жовчного міхура та проток, виявити пісок, каміння та новоутворення.

Ультразвукове дослідження є безпечним і не має абсолютних протипоказань. Метод не використовують лише в тому випадку, якщо у пацієнта на шкірі живота є рани та шрами, які завадять контакту з УЗД-датчиком.

МРТ жовчного міхура

Магнітно-резонансна томографія дозволяє виявити каміння, аномалії будови жовчного міхура, онкологічні та запальні процеси. Дослідження призначають при холангіті, холециститі, жовчнокам'яній хворобі, підозрі на наявність поліпів та злоякісних пухлин.

МРТ допомагає виявити перші ознаки патології, наприклад, новоутворення розміром кілька міліметрів. У методу мінімальна кількість протипоказань, серед яких вагітність, вага понад 120 кг та наявність у тілі металевих імплантатів.

КТ жовчного міхура

Комп'ютерну томографію використовують як додатковий метод діагностики захворювань жовчного міхура. Найчастіше призначають КТ при нетиповій клінічній картині і для того, щоб виключити альтернативні діагнози. Під час обстеження лікар може виявити запальний процес, щільне каміння, пухлини та абсцеси. Для кращої візуалізації пацієнту вводять рентгеноконтрастну речовину.

КТ передбачає променеве навантаження на організм, тому його не призначають вагітним жінкам, людям із гіперфункцією щитовидної залози, важкими патологіями печінки та нирок.

Дуоденальне зондування

За допомогою зондування оцінюють прохідність жовчних проток, швидкість скорочення жовчного міхура, наявність запального процесу та паразитарної інвазії.

В даний час дуоденальне зондування застосовують рідко через наявність великої кількості альтернативних методів.

МСКТ органів черевної порожнини

МСКТ або мультиспіральна томографія використовується як додатковий метод діагностики.

Ендоскопічний УЗД

Внутрішньопросвітне сканування жовчного міхура за допомогою ендоскопа. Метод дозволяє досліджувати малодоступні зони, наприклад, жовчні протоки.

Аналізи

Перевірити жовчний міхур допомагають аналізи Пацієнту призначають загальний аналіз крові та сечі, а також біохімічне дослідження крові.

• аспартатамінотрансферази (АСТ) та аланінамінотрансферази (АЛТ);
• загального білірубіну;
• ЛФ або лужної фосфотази;
• КФК – креатинін фосфокінази;
• ЛДГ – лактатдегідрогенази.

За допомогою аналізів перевіряють стан жовчного міхура та інших органів, виявляють запальні процеси, порушення відтоку жовчі, пошкодження клітин печінки. Для виключення патології підшлункової залози оцінюють рівень альфа-амілази та ліпази. Іноді при ускладненнях з діагнозом потрібні також показники функції нирок – сечовина та креатинін.

Підготовка дорослого до діагностики жовчного міхура

Усі обстеження виконують натще – з моменту останнього прийому їжі має пройти не менше 6-ти годин. Перед ультразвуковим дослідженням виключають із раціону молоко, бобові, газовані напої та інші продукти, що спричиняють метеоризм. Іноді лікар може призначити абсорбенти.

За кілька днів до дуоденального зондування починають дотримуватись дієти і перестають приймати лікарські препарати: проносні, жовчогінні, судинорозширювальні. Перед процедурою зазвичай випивають мінеральну воду з ксилітом, щоб посилити виділення жовчі.

Популярні запитання та відповіді

Хвороби жовчного міхура трапляються все частіше, причому навіть у пацієнтів молодого віку (18–35 років). Тому багатьох цікавить, які аналізи потрібно здати для перевірки жовчного міхура.. На питання щодо діагностики захворювань жовчного міхура відповідають наші експерти: терапевт, гастроентеролог Абдул Гамідов та к. м. н., лікар гастроентеролог-гепатолог Ольга Аришева.

Де знаходиться жовчний міхур?

Жовчний міхур знаходиться праворуч у черевній порожнині, найчастіше під печінкою, по ходу правої реберної дуги, і частково стикається з передньою стінкою живота. Просторове розташування жовчного міхура в черевній порожнині залежить від віку та статури людини.

Як дізнатися, чи болить жовчний міхур чи якийсь інший орган?

При захворюваннях жовчного міхура пацієнти скаржаться на біль у правому підребер'ї. Проблема в тому, що аналогічні відчуття виникають при деяких хворобах шлунка та кишечника. Однак больовий синдром при патологіях жовчного міхура зазвичай пов'язаний із похибками у харчуванні.

Якщо у людини захворів правий бік після смаженої, жирної, гострої чи копченої їжі, то швидше за все проблема у жовчному міхурі. При дискінезії жовчовивідних шляхів напади болю часто виникають на тлі стресу та після прийому деяких ліків (естрогенів, соматостатину) 1,2.

Тим не менш, займатися самодіагностикою і тим більше призначати собі лікування не варто. Це малоефективно, а в деяких випадках і є небезпечним для життя. Біль та дискомфорт у правому підребер'ї – привід якнайшвидше звернутися до лікаря.

Який лікар перевіряє жовчний міхур?

При хронічних та легких формах захворювання лікуванням та спостереженням займається гастроентеролог. У важких випадках (великі камені або рух каменів жовчним міхуром) може підключитися хірург. У цьому випадку розглядатимуться варіанти хірургічного втручання — можливе екстрене чи планове видалення пошкодженого органу.

Джерела

1. Хвороби жовчовивідних шляхів. Навчальний посібник Іркутськ ІДМУ 2020 рік.
2. Клініка та діагностика захворювань жовчовивідних шляхів та підшлункової залози. Навчально-методичні поради. Проф. А. Ст. Ткачев. Ростовський державний медичний університет. http://rostgmu.ru/wp-content/uploads/2020/03/%D0%9C%D0%95%D0%A2%D0%9E%D0%94%
   D0%98%D0%A7%D0%9A%D0%90_%D0%97%D0%96%D0%9F_%D0%A5%D0%9F.pdf
3. Методи обстеження хворих із патологією жовчного міхура.
4. Клінічні поради. Лікування холециститу. http://www.gastro.ru/userfiles/R_%D0%9B%D0%B5%D1%87%D0%B5%
   D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D1%
   86%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B0.pdf