Як знімають біометричні дані

Як використання біометричних даних запобігає неврегульованій міграції в Україну

Щоб незаконно перетнути кордон зловмисники можуть вдаватись до різних хитрощів: змінити зовнішність чи ім'я, підробити документи. Проте сучасні біометричні системи у такий спосіб не проведеш.

Дізнайтеся, що таке біометричні дані та як з їхньою допомогою держоргани України протидіють неврегульованій міграції. Матеріал підготовлено в межах проєкту « Підтримка управління міграцією та притулком в Україні» ( IMMIS), що фінансується Європейським Союзом і реалізується Міжнародною організацією з міграції.

Що таке біометричні дані?

Біометричними даними ( параметрами) називають унікальні фізичні риси людини, які дозволяють ідентифікувати особу. До них відносять відбитки пальців рук, риси обличчя, райдужну оболонку і сітківку ока, голос тощо. Що важливо — біометричні дані не змінюються протягом життя і їх майже неможливо підробити чи передати іншим особам на відміну від ключів або паролів.

Хоча термін «біометрія» ( з грецької — вимірювання життя) з’явився близько 130 років тому, першим свідченням використання біометричних даних майже три тисячі років. Відомо, що за допомогою відбитків долонь і пальців засвідчували справжність документів і виявляли злочинців ще у Давньому Китаї та Вавилоні.

Європейські науковці почали вивчати відбитки пальців у кінці XVІI століття: у 1686 році італійський анатом Марчелло Мальпігі вперше роздивився папілярні візерунки в мікроскоп. Сто років потому німецький професор Йоганн Крістоф Андреас Майєр виявив, що вони унікальні для кожної людини. Згодом була розроблена система класифікації відбитків, яка дозволила використовувати їх у криміналістиці.

А як зараз використовуються біометричні дані?

Завдяки біометрії життя стало значно простішим і безпечнішим. Ноутбуки, смартфони та інші гаджети миттєво розпізнають своїх власників за відбитками пальців або рисами обличчя. Біометричні технології також контролюють доступ до важливих приміщень, ведуть облік робочого часу, дозволяють перерахувати гроші та сплачувати за покупки.

Але найголовніше — біометрична ідентифікація допомагає запобігати шахрайствам. Адже наявність у базах даних лише буквено-цифрової інформації ( прізвища, ім'я, по батькові, дати народження) та фотографії особи дозволяє шахраям використати чужі документи для відкриття банківських рахунків, оформлення кредитів тощо.

Практично у всіх розвинених країнах біометрія активно використовується для управління міграцією. Зокрема, на біометричних даних ґрунтуються такі інформаційні системи ЄС, як SIS ( Шенгенська інформаційна система), VIS ( візова інформаційна система), EURODAC ( система з обліку біженців). Наявність біометричних паспортів також є головною умовою безвізових режимів між різними країнами.

Щоб передати найкращі й перевірені часом практики, з кінця 2016 року Європейський Союз реалізує в Україні проєкт IMMIS із загальним бюджетом 27,2 млн євро. Проєкт істотно розширив технічну можливість державних органів, залучених до управління міграцією та кордонами, збирати і обробляти біометричні дані іноземців та осіб без громадянства.

Як збираються біометричні дані іноземців?

Держоргани, які залучені до управління міграційними процесами в Україні, переважно використовують відбитки нігтьових фаланг пальців та оцифроване зображення обличчя. Перші фіксують за допомогою спеціального біометричного сканера. Відскановане зображення перетворюється у шаблон ( фактично це цифровий код) і в такому вигляді зберігається в системі. Риси обличчя фотографують, а потім за допомогою програмного забезпечення на зображенні виділяють контури очей, брів, носа, губ і обчислюють відстані між ними. За цими даними будується образ, що також перетворюється в цифровий код для порівняння.

Починаючи з 2018 року, іноземці з країн міграційного ризику, до яких належать 70 країн світу, мають здавати відбитки пальців під час прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України. Решта іноземців здають їх лише за необхідності більш ретельного контролю ( так званий « контроль другої лінії»).

Від фіксації біометричних даних звільняються глави держав і урядів зарубіжних країн, члени парламентських та урядових делегацій, особи до 18 років, круїзні туристи, члени екіпажів транспортних засобів, дипломатичний персонал, посадові особи міжнародних організацій.

Крім того, біометричні дані фіксуються Державною міграційною службою при оформленні іноземцями та особами без громадянства посвідки на тимчасове або постійне проживання. Наразі іноземці, які отримують офіційний дозвіл на перебування або проживання в Україні, отримують захищені посвідки у формі пластикових карток з електронним чіпом, на якому зберігаються оцифровані фотографія, відбитки пальців та підпис власника.

Коли набуде чинності ухвалений у березні 2021 року закон, іноземці та особи без громадянства також будуть здавати біометричні дані ( відбитки пальців) при оформленні віз для в'їзду в Україну. На практиці такий посилений контроль унеможливить маніпуляції з документами: якщо заявнику відмовили у візі до України з певних причин, то він/вона вже не зможе спробувати вдачу ще раз, подавши документи, що оформлені на інше ім'я.

Де зберігаються і як використовуються біометричні дані іноземців?

У 2018 році запрацювала Національна система біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Функціонування системи забезпечує Державна міграційна служба України. Державна прикордонна служба збирає біометричні дані в пунктах пропуску і накопичує їх у власній системі.

У межах проєкту IMMIS ЄС профінансував вдосконалення згаданої Національної системи біометричної верифікації, щоб уповноважені держоргани у випадку необхідності та в рамках своїх службових повноважень могли порівнювати цифрові коди ( шаблони) відбитків пальців і зображення обличчя, що вже зберігаються в системі, з відбитками пальців і зображенням обличчя особи. Модернізована система відповідає міжнародним стандартам і запрацює, щойно в Україні ухвалять належне законодавство.

Перехресна перевірка біометричних даних на всіх етапах міграційного процесу забезпечує точну ідентифікацію особи та, зокрема, запобігає перетинанню кордону України особами, які перебувають в українському або міжнародному розшуках, навіть на підставі підроблених документів.

Наприклад, співробітники консульських установ України фіксуватимуть відбитки пальців іноземця в консульстві при обробленні заяви на візу, потім біометричні дані цієї особи перевірятимуться, коли вона перетинає кордон, і ще раз, якщо/коли вона подає заяву на отримання дозволу на проживання в Україні. Таким чином на кожному наступному етапі співробітники українських державних органів можуть переконатися, що вони мають справу з однією й тією ж людиною.

Чи надійно зберігаються біометричні дані?

Не варто боятись незаконного використання біометричних даних. Набір цифр не можна роздрукувати і якось використати.

Усі впроваджені за підтримки ЄС і МОМ IT-рішення побудовані за принципом надійного захисту персональних даних. Доступ до інформації мають тільки визначені посадові особи. Перелік даних, які можуть надаватись, чітко визначений технічними регламентами. За допомогою електронного цифрового підпису в системах ведеться облік усіх запитів, що унеможливлює шахрайство і безкарне перевищення повноважень.

Зникнути дані також не можуть. ЄС інвестував значні кошти в резервування всіх електронних даних українців та іноземців, отриманих ДМС і ДПСУ.

Дізнайтеся, скільки іноземців щороку відвідує Україну, а також як інновації покращили роботу держорганів, що з ними взаємодіють, за посиланням.

Авторка − Марія Дацюк

Біометричні дані: збір і захист у Європі, США та Україні

Чи є реальною атака «аватарів» на наше життя? Про це та багато іншого піде мова у цій статті.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Коротка історія

Питання є достатньо актуальним для сьогодення, хоча перша відома каталогізація біометричних даних відбулась 128 років тому (рання каталогізація відбитків пальців Хуаном Вучетичем, Аргентина), а термін «біометрія» вперше був вжитий майже 130 років тому Френсісом Гальтоном.

Що відтоді змінилося? Нічого. І все! Так само продовжується збір даних, але не тільки й не стільки на папері, адже ми живемо в еру цифрових технологій (відбувається діджиталізація). До того ж зараз у більшості випадків ми навіть не підозрюємо про збір наших даних. Вже значно розширилися можливості обробки та поширення біометричних даних.

Що таке біометричні дані, біометричні параметри, біометрія?

Біометричні дані — це сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та суттєво відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри — відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук) (ст. 3 Закону ЄДДР).

Біометричні параметри — це вимірювальні фізичні характеристики або особистісні поведінкові риси, які використовуються для ідентифікації (впізнання) особи або верифікації наданої ідентифікаційної інформації про особу (ст. 3 Закону ЄДДР).

Біометрія — це сукупність автоматизованих методів і засобів ідентифікації людини, заснованих на її фізіологічній або поведінковій характеристиці (інтернет-портал «Вікіпедія»).

Біометрика сьогодні охоплює найрізноманітніші технології, в яких для ідентифікації та автентифікації використовуються унікальні атрибути людей.

Що належить до біометричних даних?

У вузькому розумінні — відбиток пальця людини, райдужної оболонки ока або сітківки, особливості кінцівок, обличчя, вухо, відбиток язика, голос, розташування вен, ДНК, ЕКГ, підпис.

У широкому розумінні — поведінка людини (в частині особливостей, які можна виокремити): фізичні рухи (спосіб ходи); сила/швидкість натискання на екран, клавіатуру; спосіб, яким індивідуум вводить дані (пальцем (яким саме), стилусом), як утримує пристрій (наприклад, кут нахилу телефона) тощо.

Для чого використовуються біометричні дані?

Біометричні дані використовуються для перевірки особи (автентифікації) з метою надання права доступу до пристроїв, приміщень, транспорту та інформації, для здійснення платежів, перетину державних кордонів та отримання послуг.

Отже, збір, використання та обробка біометричних даних вже давно увійшли до нашого життя. Водночас актуальність безпеки даних постійно зростає. Допоки дехто з нас обирає бути «відлюдником» чи «потрапити до каталогу», держави та корпорації вже все за нас вирішили. Вони вже навіть встигли злякалися і видати правила збору, використання та обробки біометричних даних.

Як відбувається процедура збору і використання біометричних даних у Європі?

Найвідомішими в Європі правилами є Директива 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» від 24.10.1995 р. (далі — Директива), яка застосовувалася до GDPR, а також GDPR (The General Data Protection Regulation, 2016/Загальний регламент захисту даних для європейських держав-членів), який застосовується з 25.05.2018 р. Організації, які не є членами ЄС, підпадають під дію GDPR, коли вони обробляють персональні дані суб'єктів даних ЄС. Фактично це робить GDPR глобальним законом.

GDPR (§1 ст. 9) спеціально виділяє біометричні дані як «чутливу» категорію особистої інформації, гарантуючи надійний захист. GDPR визначає біометричні дані достатньо широко, в багатьох випадках вимагає оцінки впливу на конфіденційність для їх обробки та надає державам-членам можливість здійснювати різні варіанти захисту біометричних даних.

На відміну від Директиви, GDPR спеціально визнає біометричні дані як підмножину чутливих персональних даних, які вважаються «чутливою категорією персональних даних». Зокрема, GDPR визначає біометричні дані як «персональні дані, отримані в результаті специфічної технічної обробки, що стосується фізичних, фізіологічних чи поведінкових характеристик фізичної особи, які дозволяють або підтверджують унікальну ідентифікацію цієї фізичної особи, наприклад, зображення обличчя або дактилоскопічні дані (відбитки пальців)».

Загалом, GDPR було встановлено дві категорії біометричних даних. По‑перше, інформація, що стосується тілесних характеристик (фізичні або фізіологічні особливості людини: обличчя, відбитки пальців, сканування райдужної оболонки ока тощо). По‑друге, інформація, що стосується поведінки людини (будь-які поведінкові характеристики людини, які є унікальними, завдяки чому є можливість ідентифікації людини). На жаль, конкретизація у правилах відсутня.

Важливим добутком GDPR є те, що суб'єкт даних має право відкликати свою згоду в будь-який час, тобто має право бути забутим. Стрімкий розвиток біометричних технологій, невідповідність, пов'язана з поводженням з біометричними даними GDPR, а також можлива розбіжність підходів держав-членів ЄС до біометричних даних вимагатиме більшої уваги та обережності контролерів даних.

Варто зазначити, що у квітні цього року Європарламент схвалив створення однієї з найбільших у світі біометричної бази даних. Нова база даних називатиметься Common Identity Repository (CIR) і буде призначена для об'єднання записів понад 350 млн осіб.

Що в США?

У Сполучених Штатах Америки не існує єдиного, всебічного федерального закону, який регулював би збір та використання біометричних даних. Однак, окрім директив Президента, існує достатньо велика кількість законів, які регулюють зазначені правовідносини в США:

• Закон «Про захист користувачів кабельних мереж» (The Cable Television Consumer Protectionand Competition Act, 1992);
• Закон «Про захист конфіденційності відеоматеріалів» (The Video Privacy Protection Act, 1980);
• Закон «Про конфіденційність» (The Privacy Act, 1974);
• Закон «Про надання кредитної інформації про покупця» (The Fair Credit Reporting Act, 1970);
• Закон «Про право на фінансову приватність» (The Rightto Financial Privacy Act, 1978);
• Закон «Про свободу інформації» (The Freedom of Information Act, 1996);
• BIPA (Biometric Information Privacy Act, passed by Illinoys (2008), Texas, Washington, Michigan, New Hampshire, Alaska, Montana) — найсуворіший у США закон, який вимагає, щоб люди та організації обробляли біометричні дані, як і всі персональні дані, із заходами безпеки, відповідними шкоді, яку може заподіяти втрата цих даних;
• CCPA (California Consumer Privacy Act, 2018/Каліфорнійський закон про конфіденційність споживачів) набуває чинності 01.01.2020 р.

Станом на червень 2019 р. у 47 штатах (окрім штатів з BIPA, де існує заборона з метою комерційного використання) законно використовувати програмне забезпечення для визначення особи, застосовуючи зображення, зроблені без згоди, поки вони знаходяться на публіці.

CCPA часто подається як потенційна модель закону про конфіденційність даних США. Фактично, за рівнем впливу CCPA може стати як другий GDPR. Проте цей закон підвищує права на конфіденційність та захист споживачів для жителів штату Каліфорнія. Можна сказати, що тлумачення біометричних даних CCPA більш розширене, якщо порівнювати з GDPR. Це «фізіологічні, біологічні та поведінкові особливості індивіда, включаючи ДНК індивіда, які можуть використовуватися окремо або у поєднанні один з одним чи з іншими ідентифікаційними даними для встановлення особи індивіда».

Якщо коротко, то права, надані CCPA споживачам штату Каліфорнія на захист їхньої особистої інформації та біометричних даних, стосуються можливості видалення отриманих даних (право бути забутим); доступу до даних (право на розголошення або доступ); отримання даних (можливість перенесення даних, тобто дані повинні бути отримані в поширеному загальновживаному форматі); вимоги до компанії не продавати свою особисту інформацію; відмови від участі («Погодження» є основним стандартом згоди, дозволеним європейським GDPR); застосування дії (застосування штрафних санкцій).

Варто звернути увагу на низку постанов у Сан-Франциско (штат Каліфорнія, травень 2019 р.), Сомервілі (штат Массачусетс, червень 2019 р.), Окленді (штат Каліфорнія, 2019 р.), відповідно до яких міста вирішили заборонити застосування технології розпізнавання облич, у тому числі поліцією.

Неможливо не згадати, що найбільша біометрична база даних у світі — в Індії (до найбільшої у світі біометричної бази даних входить понад 90% населення країни, а біометрія використовується всюди) — UIDAI (Unique Identification Authority of India). Унікальний персональний номер, що присвоюється системою, має назву AADHHAAR.

В Україні

В нашій країні ще донедавна продовжувалася боротьба з «міткою звіра», доки в цьому питанні не була поставлена крапка рішенням Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 26.03.2018 р. у справі №806/3265/17.

Загалом, питання збору, використання та обробки біометричних даних регулюється низкою нормативних актів:

• Цивільний кодекс України;
• Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі — Закон ЄДДР);
• Закон України «Про захист персональних даних» (далі — Закон ЗПД);
• Закон України «Про інформацію»;
• Закон України «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства»;
• Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або особливого захисту»;
• Положення про національну систему біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства, затверджене постановою КМУ від 27.12.2017 р. №1073 (далі — Положення);
• Інструкція про порядок фіксації біометричних даних (параметрів) іноземців та осіб без громадянства посадовими особами Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, затверджена наказом МВС України від 23.11.2018 р. №944 (зареєстрована в МЮ України 17.12.2018 р. за №1428/32880).

Українське законодавство значно вужче захищає права українських громадян, якщо порівнювати з GDPR, BIPA і CCPA, в результаті чого можливі зловживання.

Хоча біометричні технології спрощують автентифікацію та мали б посилювати захист, фактичний збір і зберігання даних створюють нові загрози для нашої безпеки та водночас є причиною виникнення нових проблем (конфіденційності щодо збору та зберігання біометричних даних). Все частіше в ЗМІ ми чуємо про випадки викрадення та/або втрати біометричних даних.

Наскільки надійною є біометрична автентифікація?

Біометричні дані — це буквально частина нас, тому немає ризику забути їх або втратити. Однак, оскільки вони унікальні, то їх неможливо замінити, як пароль. Отже, якщо ваші біометричні дані були порушені, то це набагато більша проблема, ніж втрачений чи викрадений пароль.

Таким чином, рівень безпеки біометричних даних є прямо пропорційним рівню безпеки їх захисту. У зв'язку із зазначеним, найбільш безпечною моделлю захисту персональних даних є їх зберігання шляхом розподілу в різних місцях, а також можливість багаторівневого способу автентифікації індивіда для надання прав доступу.

Найвідоміші витоки біометричних даних та їх наслідки

На сьогодні зафіксовано великі витоки даних у мережах супермаркетів Morrisons (штраф 10,5 тис. фунтів стерлінгів), British Airways (штраф 183 млн фунтів), витік даних 500 млн користувачів Marriott у листопаді 2018 р., Нова Пошта (навесні 2018 р. було повідомлено про витік скріншотів бази паспортних даних клієнтів, позапланова перевірка не знайшла доказів), Uber у грудні 2017 р. (компанія заплатила викуп 100 тис. доларів за нерозголошення даних), Facebook Inc. (існує вже багато справ, в одній з яких штраф становить 5 млрд доларів), Toyota і Lexus (хакери у березні 2019 р. викрали інформацію про власників автівок), Suprema Biostar (серпень 2019 р.), Mastercard (серпень 2019 р.), Habr.com (серпень 2019 р.), Yves Rocher (вересень 2019 р.), Даримакс (РФ, вересень 2019 р.), Novaestrat (витік даних про майже всіх жителів Еквадору, вересень 2019 р.) та багато інших.

Варто звернути увагу на постанову Верховного суду штату Іллінойс від 25.01.2019 р. у справі корпорації Rosenbach v. Six Flags Entertainment Corporation. У цій справі батьки неповнолітньої дитини подали до суду на парк розваг Six Flags Great America в Ґурнелл (штат Іллінойс), стверджуючи, що біометричні дані збиралися без згоди та порушували BIPA (мова йде про сканування квитка з подальшим біометричним скануванням на турнікеті з метою запобігання шахрайству та надання можливості доступу у разі втрати квитка). Верховний суд штату Іллінойс скасував рішення нижчих інстанцій і вирішив, що Six Flags Entertainment Corporation порушили BIPA. Важливим є висновок у справі: «Достатньо того, що збір був неправильним, незважаючи на наслідки (не потрібно доводити завдання шкоди)».

Отже, чи атакуватимуть успішно «аватари»?

Необхідно усвідомлювати, що систему можуть обійти. Існують пристрої розпізнавання обличчя та райдужки ока, які «обдурили» фотографіями. У 2016 р. дослідники компанії Vkansee розблокували iPhone з відбитками пальців, зібраними з Play-Doh. Варто зауважити, що технології також не стоять на місці. З метою протидії такому обходу сканери відбитків пальців тепер можуть виявити пульс, а також було створене програмне забезпечення для розпізнавання обличчя з вимірюванням глибини зображення тощо.

Наскільки це легко? Надскладно, надресурсоємно (в тому числі фінансово), а тому навряд чи буде застосовано до звичайних людей. Біометричні системи безпеки, з належним чином захищеними даними, роблять майже неможливими шахрайські автентифікації звичайних людей. Однак ми все ще знаходимося на початку шляху використання, обробки та безпеки біометричних даних. Навіть передові біометричні системи ще можуть бути вразливими до підробки. Кожен з нас повинен відповідально ставитися до своєї ідентичності та безпеки даних.

Біометричний паспорт

На початку 2015 в Україні почали оформляти закордонні паспорти з біометричними даними. Головна відмінність біометричного паспорта від звичайного - наявність вбудованого чіпа з додатковими медичними даними про власника такого документа з метою його ідентифікації.

Введення такого типу офіційних документів є однією з умов ЄС для лібералізації візового режиму з перспективою його скасування в найближчі роки. Євросоюз наполіг на цьому для підвищення захисту від нелегальної міграції, злочинності і тероризму: біометричний паспорт не дозволяє проїхати будь-якого роду порушнику під чужим ім'ям (наприклад, якщо він змінив ім'я і зовнішність). Являє собою такий паспорт, всупереч чуткам, що не пластикову картку, а дуже схожу на нинішній закордонний паспорт синю книжечку на 32 сторінки, на яких будуть ставити відмітки про перетин кордону і вклеювати візи.

Перше що кидається в очі відміну від звичайного закордонного паспорта - наявність міжнародної позначки біометричного документа на титульній сторінці. Як і нинішній, біометричний паспорт має магнітну смугу на сторінці з фото і даними власника. Вона потрібна і для зчитування інформації з чіпа, і для ідентифікації паспорта (на ній записані дані про нього). Сам вбудований в паспорт чіп настільки невеликий, що його навіть не можна промацати.

Також паспорт більш серйозно захищена від підробок. Адже одна з причин, по яких Євросоюз і США довгий час не збиралися спрощувати для українців візовий режим, у тому, що паспорти нинішнього зразка часто підробляли.

Крім інформації, яка міститься в нинішніх закордонних паспортах, - ПІБ, стать, громадянство, дата народження, номер документа та номер запису в реєстрі, код ОВІРу, дата видачі та закінчення терміну дії, фото - у паспорти нового зразка додадуть оцифрований підпис (потрібно розписатися стилусом на планшеті) і відбитки вказівних пальців рук (їх людина має право не здавати). І підпис, і відбитки будуть на чіпі. У разі пошкодження / відсутності вказівного пальця, беруться парні відбитки інших пальців рук або два будь відбитку пальців. Їх знімають спецпристроїв, до якого потрібно прикласти пальці, - змащувати їх і прикладати до паперу не потрібно. За бажанням, можна залишити про себе і будь допданние: відсканувати сітківку ока (за допомогою спецпристрої), форму мочок вуха, записати групу крові і так далі.

Для подачі заявки потрібен лише внутрішній паспорт (для дітей до 16 років - свідоцтво про народження) та ідентифікаційний код.

Біометричний паспорт, як і звичайний закордонний паспорт, видають терміном на 10 років, після чого його потрібно замінити. Ясна річ, що якщо безвізовий режим не введуть, міняти його, можливо, доведеться і раніше - якщо закінчаться сторінки для віз та штампів про перетин кордону.

Для дітей, навіть немовлят, теж потрібно оформляти повноцінний біопаспорт. Причина - з 1 січня зникає такий тип документа, як дитячий проїзний через те, що він не передбачений Законом «Про демографічний реєстр» від 6 грудня 2012 року (багатьма європейськими країнами він не зізнавався й раніше). Дитячий паспорт (до 16 років) потрібно міняти раз на 4 роки (за цей термін зовнішність дитини сильно змінюється, а сторінок для вклеювання додаткових фото в бланку закордонного паспорта не передбачено).

У багатьох українців виникає побоювання, що паспорти нинішнього зразка, з введенням біометричних, перестануть діяти, тому їх в обов'язковому порядку потрібно міняти. Крім того, що це витрати за часом і грошам, так ще й у багатьох в закордонному паспорті відкриті шенгенські та / або американські візи, які досить складно отримати. Але боятися нічого - вже видані документи діють до закінчення терміну своєї дії (вказано на першій сторінці паспорта). Той, хто хоче і не втратити старий паспорт, і користуватися перевагами біометричного, може оформити його в якості другого (закон це дозволяє). Крім того, ніякої необхідності поспішати з оформленням біометричного паспорта немає. За найоптимістичнішими прогнозами, безвізовий режим для власників таких документів введуть через 1-1,5 року.

Біометричний паспорт підробити вкрай складно. Внутрішні сторінки захищені водяними знаками з гербом і зображеннями на історичну тематику (від трипільської культури, скіфської пекторалі до перших років незалежності). Також для захисту застосували жовто-блакитні волокна, а для ще більшої надійності водяними знаками продубльовані номери сторінок, а на другій сторінці червоним надрукований номер паспорта (раніше не було). Сторінка з даними власника включає зображення, які видно лише під певним кутом. Неможливо підробити і саме фото, так як воно виконано за допомогою лазерного гравіювання, а інформація на електронному носії зашифрована. Чіп сконструйований таким чином, що при спробі відкріплення він просто перестане працювати.

Як уже заявили в ряді консульств (зокрема, Данії), до українців - власникам біометричних паспортів будуть ліберальніше ставитися, а також не так ретельно оглядати на кордоні, де вже з'явилися компактні пристрої (розміром зі смартфон) для зняття відбитків пальців. Прикордонник для ідентифікації прикладає до нього паспорт, а також просить доторкнутися вказівним пальцем до спецпанелі.

Крім того, у багатьох міжнародних пунктах пропуску, розташованих в аеропортах, вже сьогодні є так звані електронні ворота. Це спеціальні термінали, в яких можна пройти паспортний контроль без черги до прикордоннику. Представляють вони собою турнікет, який прибирає загородження після того, як власник паспорта докладе його першу сторінку до зчитувального пристрою, а свою долоню - до сенсорної панелі.

Багато українців турбуються, що біометричні дані, які будуть знімати при видачі паспортів нового типу, потраплять не в ті руки (від злочинців до маркетологів). Так як раніше виготовленням паспортів займалася приватна структура, експерти не виключали такої можливості. Але зараз друк повністю передали держпідприємству. Крім того, Кабмін затвердив порядок роботи з відбитками пальців (постанова від 26 листопада 2014 N669): згідно з ним, біометричні дані отримує посадова особа підрозділу Держміграційної служби, після чого вони передаються по захищених каналах зв'язку в обчислювальний центр МВС, де і формуються набори даних для друкарського обладнання. Після цього інформація з відомчої інформаційної системи автоматично вилучається і знищується.