Як отримують гібриди
Що означає маркування F1 на упаковці з насінням
На дворі ще сніжна зима, тріскотять морози й завивають хуртовини, а багато садоводів-городників уже замислюються про весняні роботи та планують: що посадити, де посадити, і яку культуру посіяти по сусідству.
Зупиняючись біля прилавків із насінням, ви напевно часто бачили на пакетиках із посівним матеріалом маркування F1, але чи знаєте ви, що це означає і чому насіння в цих упаковках таке дороге? І чи можна з плодів, вирощених із насіння F1, зібрати насіння для подальшого посіву? У нашій статті ви знайдете відповіді на всі ці запитання.
Що означає маркування F1 на насінні
F1 – це гібридне насіння першого покоління, отримане від батьків із домінантними ознаками. Що це означає? Буква F – від італійського filli, що перекладається як «діти». Цифра 1 означає «перші діти першого покоління». У генетиці домінантними ознаками називають ті, що переважають над рештою. Коли в схрещуванні беруть участь батьки з різними домінуючими характеристиками, може вийти потомство з іще більш вираженими ознаками, переважаючими домінантні батьківські характеристики. Це явище в генетиці називають гетерозисом, а гібриди, отримані в результаті такого схрещування, гетерозисними.
Як отримують гібриди F1
Наприклад, дослідники хочуть отримати стійкий до фітофторозу гібрид томатів зі щільними плодами. Вони вибирають для схрещування два сорти рослини: один – сорт томатів зі щільними плодами, другий – сорт, стійкий до фітофторозу. На квітці однієї рослини видаляють усі тичинки, а на квітку другої спеціальним приладом переносять пилок і чекають результату. Плоди від такого схрещування якраз і дадуть насіння покоління F1. Процес виведення гібридів F1 дуже тривалий і трудомісткий, але в результаті потомство набуває найсильніших, найбільш яскраво виражених і найкращих ознак своїх предків.
Рослини F1 вирізняються високою врожайністю, великими розмірами, стійкістю до захворювань і несприятливих погодних факторів.
Чи варто дивуватися, що насіння цих гібридів коштує набагато дорожче за посівний матеріал звичайних сортових рослин.
Недоліки гібридних сортів
При всіх своїх чудових перевагах гібридні рослини мають низку недоліків:
- їхнє насіння дорого коштує;
- гібридні рослини не дають насіння, а їхнє потомство втрачає характеристики батьків;
- біохімічний склад плодів цих гібридів відрізнятиметься від складу простих сортових рослин, оскільки останні ближчі до натуральних, природних сортів;
- гібридні сорти дуже вимогливі й до агротехніки, і якщо її не дотримуватися, то й гарних результатів можна не отримати;
- на превеликий жаль, гібридні сорти не завжди успадковують найкращі смакові якості своїх батьків.
Часто ми приходимо на ринок або в магазин і бачимо красиві, великі овочі, але їхній смак сильно відрізняється від смаку звичних для нас овочів. Це тому, що селекціонери виводять товарні сорти, що добре зносять транспортування, але цього домагаються зокрема за рахунок смакових якостей плодів: усередині вони немов дерев'яні, і їх не хочеться їсти.
Відмінності гібридного та сортового насіння
Чим відрізняються звичайні сортові рослини від гібридних? Звичайне сортове насіння отримують у процесі тривалої селекції, відбору найкращих рослин із тими чи іншими якостями, що передаються у спадок і посилюються з покоління в покоління. А гібридне насіння отримують штучним схрещуванням.
Сподіваємося, що ця інформація допоможе вам вибрати для свого городу насіння потрібної якості.
§ 33. Гібридологічний метод. Закономірності, відкриті Менделем
Як ви знаєте, перші наукові відомості про закономірності успадкування ознак було отримано Грегором Менделем. Пізніше було виявлено, що вони є справедливими аж ніяк не для всіх ознак (ми розглянемо це в наступних параграфах). Тим не менше, ці закономірності, відомі як закони Менделя, є дуже важливими - за ними успадковується велика кількість ознак, у тому числі й притаманних людині.
Схеми схрещування. Для визначення особливостей успадкування ознак можуть проводитися експериментальні схрещування (рис. 139). Організми, які мають певний варіант досліджуваної ознаки і чиї потомки виявляють цю ж ознаку з покоління в покоління, називають чистою лінією. Схрещуючи особини, що належать до різних ліній, дослідники та дослідниці отримують гібриди. Під час подальшого схрещування гібридів між собою отримують гібриди другого покоління. Ви пам’ятаєте, що диплоїдні організми мають по два алелі кожного гена (окрім тих, локуси яких розташовані в статевих хромосомах - їх ми розглянемо окремо). Якщо обидва алелі є однаковими, організм називається гомозиготним (від грец. όμόζ - однаковий), коли ж вони різні - гетерозиготним (від грец. έτερος - різний). Залежно від того, які саме алелі є в гомозиготних організмів, вони можуть бути домінантно або рецесивно гомозиготними, виявляючи відповідні ознаки. Гетерозиготи виявляють домінантні ознаки. Під час запису генотипів різні гени зазвичай позначають різними латинськими літерами: домінантні алелі великими, рецесивні - малими (рис. 139). Інколи використовують перші літери алфавіту (ABCD. ), інколи - літери слів, пов’язаних з ознаками.
Рис. 139. Генетичний запис схеми схрещування
Визначте, які з наведених організмів є гомозиготними, а які гетерозиготними. Які ознаки (домінантну чи рецесивну) виявляють організми батьківського покоління та гібриди?
Наприклад, організм, гетерозиготний за двома генами, матиме генотип АаВb. Він матиме домінантні ознаки, зумовлені генами А і В. Учених в галузі генетики може цікавити один ген або кілька різних. У першому випадку схрещування називають моногібридним. Якщо вивчають два гени водночас, то таке схрещування називатимуть дигібридним, кілька - полігібридним.
Перший закон Менделя. Одним з видів, що слугував досліднику об’єктом для експериментів, був Горох посівний. Ця рослина має багато зручних для аналізу зовнішніх ознак (рис. 140). Однією з вибраних ученим ознак був колір насіння. Горох має дві форми - із жовтим і зеленим насінням. Для експериментального схрещування було вибрано відповідні чисті лінії - жовту та зелену. Виявилося, що всі нащадки від такого схрещування завжди мали жовте насіння. Іншими словами, варіант ознаки одного з батьків завжди пригнічував варіант іншого. Як ви вже знаєте, таку ознаку називають домінантною. Описана закономірність відома як перший закон Менделя, або закон одноманітності гібридів першого покоління: у першому поколінні гібридів від схрещування гомозигот з домінантною та рецесивною ознаками виявляється лише домінантна ознака.
Ви вже знаєте те, чого не знав Мендель, а саме - як формування ознак пов’язане з генами й хромосомами. Чисті лінії є генетично одноманітними щодо аналізованої ознаки, оскільки з покоління в покоління стійко виявляють лише один її варіант. Рослини чистої лінії з жовтим насінням мають два домінантні алелі, їхній генотип - АА, вони є домінантно гомозиготними (рис. 141, Р). Рослини чистої лінії із зеленим насінням мають два рецесивні алелі, їхній генотип - аа, вони є рецесивно гомозиготними (рис. 141, Р). Унаслідок мейозу гомозиготні організми утворюють гамети, що містять лише властивий їм алель (рис. 141, G).
Рис. 140. Деякі ознаки гороху, що успадковуються за законами Менделя
Рис. 141. Перший закон Менделя
Назвіть генотипи і фенотипи кожного організму.
Отже, домінантно гомозиготні організми утворюватимуть винятково гамети з генотипом А, натомість рецесивно гомозиготні організми - гамети з генотипом а. Об’єднання їх у результаті запліднення призведе до формування гетерозиготного організму з одним домінантним й одним рецесивним алелями (рис. 141, F1). За таких умов організм виявлятиме лише домінантну ознаку. Це і є поясненням першого закону Менделя.
Другий закон Менделя. Що ж відбудеться, якщо схрестити отримані гібриди першого покоління? На відміну від гомозигот, гетерозиготні організми (Аа) утворюють гамети двох різних типів: з алелями А й а в співвідношенні 50 : 50 (рис. 142, G). Для того щоб визначити, яким буде покоління від схрещування таких організмів, будують таблицю, що називається решіткою Паннета (рис. 142, F2). У заголовках її стовпців і рядків записують генотипи гамет, що їх продукують батьківські організми аналізованого схрещування. У комірках таблиці записують генотипи, отримані об’єднанням цих гамет. Як бачимо, у разі схрещування гетерозиготних організмів 25 % гібридів другого покоління будуть домінантними гомозиготами, 50 % - гетерозиготами і ще 25 % - рецесивними гомозиготами. Оскільки всі організми, які мають хоча б один домінантний алель, виявляють домінантну ознаку, жовтий колір насіння матимуть 75 % гібридів другого покоління, а решта 25 % будуть зеленими. Так виявляється закономірність, яку називають другим законом Менделя або законом розщеплення: у поколінні, отриманому під час схрещування гібридів першого покоління, відбувається розщеплення за фенотипом та 3/4 покоління виявлятиме домінантну ознаку, а 1/4 - рецесивну.
Рис. 142. Другий закон Менделя
У котів домінантний алель L (long hair) зумовлює розвиток довгого волосся хутра, натомість рецесивний алель І зумовлює звичайне хутро.
Яка ймовірність народження довгошерстого кошеняти в пари гомозиготних за цим геном котів, якщо самець має довге волосся, а самиця - коротке?
Назвіть генотипи і фенотипи кожного організму.
Іншими словами, співвідношення між кількістю організмів, які мають різні варіанти ознаки, становитиме 3 : 1 на користь домінантної.
Як бачимо, рецесивні ознаки не зникають під дією домінантних, а лише «приховуються» і можуть виявитися в наступних поколіннях.
Третій закон Менделя. Уявно відтворивши експерименти Менделя, ми простежили за характером успадкування однієї з багатьох ознак гороху. Наступною ідеєю було встановлення особливостей успадкування двох ознак водночас. Мендель схрестив два організми, що різнилися не лише кольором насінин, а й формою. Один з батьківських організмів мав жовте гладеньке насіння, інший - зелене зморшкувате. Отримані в результаті схрещування гібриди першого покоління були одноманітними: їхнє насіння було жовтим і гладеньким, що є свідченням домінантності цих варіантів ознак. Позначивши ген, що відповідає за колір, літерою А, а ген, що відповідає за форму насіння, - літерою В, запишемо схему цього схрещування (рис. 143). Якими ж будуть фенотипи рослин, отриманих у результаті схрещування гібридів першого покоління? Схема цього схрещування має складнішу структуру. Ви пам’ятаєте, що, на відміну від гомозигот, гетерозиготні організми продукують гамети різного типу - із різними алелями. Парні алелі (наприклад А і а) містяться в різних хромосомах однієї пари. Під час формування статевих клітин кожна з них отримує лише одну хромосому з пари. Якщо локуси генів А і В містяться в різних парах хромосом, то різні комбінації алелів цих генів утворюються під час мейозу випадковим чином (рис. 144). Організм з генотипом АаВb продукуватиме гамети чотирьох різних типів у співвідношенні 1:1:1:1, тобто по 25 %. На основі цієї інформації можна заповнити решітку Паннета (рис. 145). У результаті такого схрещування утворюються організми з усіма можливими варіантами ознак.
Рис. 143. Дигібридне схрещування двох гомозигот
Гомозиготні організми формують один тип гамет
Рис. 144. Формування гамет у дигетерозиготного організму
Гетерозиготні організми формують гамети різного типу
Якою буде кількість гамет що їх формуватиме організм із генотипом АаВbСс? Запишіть їхні генотипи.
За таких умов найбільша частка припадає на носіїв обох домінантних ознак (9/16). Однаковою є кількість організмів, що є домінантними лише за кольором або лише за формою насіння (по 3/16). Найменшою ж є частка рослин, що мають обидві рецесивні ознаки (1/16). Таким чином, усього є чотири варіанти фенотипів, а співвідношення між ними становить 9:3:3:1 (рис. 145). Цю закономірність називають законом незалежного успадкування ознак: різні варіанти двох ознак розподіляються між потомками незалежно одна від одної. Важливо, що для його справедливості локуси аналізованих генів мають розташовуватися в різних хромосомах.
Аналізуюче схрещування. Ви вже вмієте визначати фенотип організму за його генотипом. Але інколи перед експериментаторами постає протилежне завдання - визначити генотип організму з певним фенотипом. Якщо він має рецесивну ознаку, то відповідь однозначна: це рецесивна гомозигота (аа). А от генотип організму з домінантною ознакою є невизначеним: він може бути як домінантною гомозиготою (АА), так і гетерозиготою (Аа). Для того щоб відповісти на поставлене запитання, проводять схрещування з рецесивною гомозиготою (рис. 146). Наявність поміж гібридів розщеплення за фенотипом (1:1) є ознакою гетерозиготності організму, чий генотип потрібно проаналізувати.
Знання законів Менделя дає змогу простежити успадкування багатьох ознак у свійських рослин і тварин, а також у людини.
Рис. 145. Генотипи та фенотипи другого покоління дигібридного схрещування
Рис. 146. Принцип проведення аналізуючого схрещування
Проаналізуйте результати дигібридного схрещування.
1. Організми з якими ознаками є нащадками гібридів першого покоління?
2. Полічіть кількість гібридів другого покоління з однаковими фенотипами.
3. Яким є співвідношення між рослинами з домінантним і рецесивним варіантами кожної з двох ознак окремо?
Менделівські ознаки людини. Відповідно до законів Менделя успадковується значна кількість ознак, у тому числі й притаманних людині. Більша частина з них стосується розвитку різноманітних патологій або відхилень. Це цілком зрозуміло, адже ми пам’ятаємо, що більшість функцій в клітинах та організмах виконують певні білки, структура яких зумовлена генами. Зміни в нуклеотидній послідовності генів можуть призводити до змін в амінокислотній послідовності білків, а це, своєю чергою, може призвести до порушення їхньої структури та роботи, що буде виявлятися як хвороба. Генетичні захворювання людини ми проаналізуємо в § 43, а зараз назвемо кілька прикладів успадкування різних варіантів нормальних ознак. Однією з таких є резус-фактор крові людини. За цим параметром існують дві групи крові - резус-позитивна та резус-негативна. Еритроцити резус-позитивних людей містять особливий білковий антиген; у резус-негативних людей він відсутній. Цей білок кодується домінантним алелем гена RHD, локус якого міститься в першій хромосомі. Рецесивний алель не містить інформації про цей білок (точніше, він взагалі відсутній, але для спрощення ми можемо вважати, що він є, проте не працює). Гетерозиготні люди мають лише одну копію домінантного алеля, та цього достатньо для утворення резус-антигена (табл. 6). Саме тому успадкування цієї ознаки відбувається за домінантним типом. Іншим прикладом є наявність ластовиння - характерної рудої пігментації шкіри (рис. 147). Вона пов’язана з варіантами будови гена MC1R, локус якого розташований у 16-й хромосомі. Цей ген кодує білковий рецептор до певних гіпофізарних гормонів, які регулюють пігментацію шкіри. Ця ознака також успадковується за домінантним типом. У популярній літературі натрапляємо на помилкові відомості щодо простого менделівського успадкування багатьох зовнішніх ознак людини (форма брів, обличчя, вушної раковини, навіть досить кумедних, як здатність згортати язик трубочкою). Проте сучасні дослідження виявляють, що справжній характер їхнього успадкування є більш складним.
Таблиця 6.
Групи крові та резус-фактор
Генотип
Антиген на еритроцитах
Група крові
Від лабораторії до поля: як конструюють нові гібриди ріпаку 27.07.2021
Всеукраїнський науковий інститут селекції єдиний в Україні займається селекцією ріпаку та виведенням нових гібридів із залученням найкращих зразків з міжнародних селекційних центрів.
До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, вже занесено 5 гібридів ріпаку ВНІС, і щорічно компанія отримує нові експериментальні гібриди для випробування. З них, як правило, обирається не більше 10-ти — найбільш продуктивних та з потрібними ознаками.
«Селекційна програма щорічно містить близько 3-4 тис. різних генотипів, з яких ми вибираємо найкращі. Кожен наступний селекційний гібрид містить потрібну і актуальну на певний час особливість, зумовлену погодними умовами чи, наприклад, розвитком певних хвороб», —розповідає співзасновник та директор ВНІС Мирослав Парій.
Ріпакові тренди: затребувані гібриди на ринку
У Всеукраїнському науковому інституті селекції, працюючи над створенням нових гібридів, ретельно слідкують за потребами та запитами ринку. Мирослав Парій наголошує, що останні три роки для ріпаку в Європі характерний тренд — стійкість до вірусу жовтяниці турнепса.
«Ця хвороба не нова, але останнім часом активно поширюється у зв’язку з прийнятими у деяких країнах політичними рішенням про відмову від використання препаратів на основі неонікотиноїдів. Інші засоби захисту не настільки ефективні та не справляються з проблемою. Тож у 2020 р. в окремих регіонах Європи цим вірусом було вражено до 90% ріпаку. Тому стійкість гібридів до вірусу жовтяниці турнепса — це актуальний тренд», — зазначає Мирослав Парій.
За його словами, в Європі ТОП-5 гібридів ріпаку містять ознаку стійкості до цього вірусу. В Україні ця проблема відсутня, адже в нас дозволено використовувати препарати, які містять неонікотиноїди. Відповідно до досліджень ВНІС, проведених минулого року в різних частинах України, жоден із зібраних зразків не показав ураження хворобою чи наявності вірусу жовтяниці турнепса.
Біотехнологічні рослини ріпаку: коли майбутнє стає реальністю
Абсолютно новим напрямком, яким в Україні ніхто не займається, окрім ВНІС, є виведення біотехнологічних рослин, у тому числі й гібридів ріпаку зі стійкістю до гербіцидів. У цьому напрямку працюють із соняшником, кукурудзою, тютюном як модельним об’єктом. Також, на запит німецької компанії, в проєкті створення карликової пшениці спельти.
Технологія створення біотехнологічних рослин — з окремої трансгенної клітини виростити окремий цілісний організм, який дасть насіння
У науковому інституті вже мають 150 нових біотехнологічних рослин ріпаку. Поки вони вирощуються в теплиці у відповідності до українського законодавства та проходять тестування на комерційну придатність.
За словами молодого науковця Ірини Гнатюк, яка працює в команді ВНІС і займається виведенням біотехнологічних рослин, часові затрати на роботу з озимим і ярим ріпаком відрізняються.
«Щоб отримати біотехнологічні рослини озимого ріпаку зі зміненими ознаками, потрібно близько року. Це зумовлено тим, що озимий ріпак має проходити процес яровизації, який в умовах лабораторії відбувається в спеціальних камерах протягом 2-х місяців», — розповідає вона.
Ірина Гнатюк також додає, що біотехнологічні рослини для багатьох відомі як ГМО: не шкодять людям та іншим живим організмам. Ці технології націлені на виведення нових рослин для збільшення виробництва сільгосппродукції, покращення врожайності культур і властивостей рослин.
Термальна кімната, де в ідеальному середовищі за умови 100% вологості проходить початковий етап вирощування біотехнологічних рослин
Оскільки в Україні питання ГМО не врегульовані на законодавчому рівні, ВНІС бере активну участь у розробці та обговоренні внесення змін до законопроєкту, що стосується державної політики регулювання ГМО.
Технологія прискореної селекції: як отримати 6 поколінь ріпаку за рік
У жовтні минулого року у Всеукраїнському науковому інституті селекції започаткували новий проєкт із прискорення селекційної роботи та створили лабораторію прискореної селекції. В основу лягла розробка австралійського вченого, який опублікував два роки тому статтю про вплив світла на ріст рослин.
«Ріпак — це культура довгого світлового дня, тому якщо його вирощувати при постійному освітленні, він росте вдвічі швидше, ніж у польових умовах. Але такий інтенсивний ріст, звісно, потребує й підвищеного живлення рослин», — розповідає завідувач відділу селекції ріпаку ВНІС Андрій Сидоров.
Завдяки цій технології можна за рік отримати 6 поколінь по ярому ріпаку та 4 — по озимому. За рахунок швидкого росту рослин період від посіву насінини до збору насіння складає 55-60 днів.
Практично весь селекційний цикл, який раніше складав 15 років, у ВНІС скоротили до 2-3 років. Для порівняння: в польових умовах можна отримати максимум 2 покоління рослин, в теплиці - 3-4 покоління
Тепер цілком реально створити гібрид за 5 років — починаючи від досліджень, включаючи реєстрацію та виведення на ринок. «Наші роботи і дослідження ми вже навчилися скорочувати, затримує лише процес реєстрації, яка займає 3 роки. Тут питання в тому, що все потрібно випробовувати в реальних польових умовах, і цей процес не можна прискорити», — пояснює Андрій Сидоров.
В адартаційній кімнаті знаходяться рослини, які переходять з ідеальних умов до реального життя. Тут регульована температура та освітлення. Після цвітіння тут отримують насіння біотехнологічних рослин - ТО
Майбутнє селекції в руках молоді
Селекційна команда ВНІС по ріпаку доволі молода і складається з 4 науковців. Над створенням нових сортів та гібридів працюють найкращі випускники НУБіП, Київського національного університету ім. Т. Шевченка та Києво-Могилянської академії.
Андрій Сидоров розповідає, що сьогодні знайти молодих спеціалістів дуже важко. Щоб залучити до своєї команди гарних спеціалістів, застосовують усі можливі методи: звертаються до викладачів аграрних ЗВО, щоб порекомендували когось із активних та зацікавлених студентів, запрошують на практику, залучають новими для України розробками та інноваційними можливостями.
«На сезонні роботи в літній період, коли в полі проходять найактивніші процеси: посів, схрещування, збирання врожаю, ми запрошуємо всіх охочих студентів та аспірантів з аграрних вишів на виробничу практику. Після цього етапу залишаються одиниці — ті, в кого горять очі, хто має натхнення і нестримне бажання чомусь навчитися. Далі ми задіюємо їх у всіх процесах. З кількадесят людей, як правило, залишається 1-2. Вони отримують свої частини проєктів і мають усі необхідні ресурси для розвитку, адже забезпечення нашої лабораторії відповідає сучасному світовому технологічному рівню», — зазначає Андрій Сидоров.
До речі, над створенням українських гібридів працює селекціонер із Гани, який отримав диплом за спеціальністю «Біотехнологія» в НУБіП і, потрапивши до ВНІС, вирішив залишитися в Україні і стати селекціонером.
Селекція без кордонів
Мирослав Парій упевнений, що обмежувати селекцію однією країною на сьогодні неактуально. Адже наразі всі генетичні ресурси відкриті та доступні.
«Ріпак — молода селекційна культура. Все, що ми маємо на ринку ріпаку, має дуже близьке походження, тому говорити, що сорт чи гібрид ріпаку окремої компанії суттєво відрізняються від інших, ми не можемо. Адже переважна більшість селекційних компаній працюють над одним і тим же вихідним матеріалом та використовують одні й ті ж лінії для створення гібридів», — відмічає Мирослав Парій.
Селекціонерів ВНІС зацікавив ріпак, оскільки він є свого роду конструктором, з яким можна працювати і створювати щось нове. Для ріпаку розроблені технології, які дозволяють моделювати його геном.
Хоча Мирослав Парій відразу зазначає, що ріпак не є базовою культурою для селекційного центру ВНІС, оскільки він не є основною культурою для аграріїв. Щороку площі посівів залежать від наявності вологи — якщо восени опадів не буде, посівів буде менше. Тому більше науковий інститут проводить роботи з такими культурами як соняшник та кукурудза.
У ВНІС створено близько 20 тис. гібридів кукурудзи, але за рік вони можуть дослідити лише 400-500 гібридів. Тому компанія співпрацює з фермерами, надаючи набір гібридів, а сільгоспвиробники випробовують і вибирають найкращі з них.
Міфи про вітчизняну селекцію
Основний міф — українське неякісне, переконаний Мирослав Парій.
«30 років українським сільгоспвиробникам розповідали, що сорти та гібриди української селекції недостатньо хороші, української науки немає. Тому наші фермери їдуть за насінням від світової компанії до Європи, купують його і розповідають своїм колегам, що там воно краще. Це — міф», — зазначає Мирослав Парій.
За даними ВНІС, ще минулого року 30% площ ріпаку в Україні сіялися сортами не першої репродукції з Європи, але вже цього року 80% сільгоспвиробників переключились на гібриди першого покоління.
«Роками українські фермери сіють гібриди лише двох німецьких виробників, які є монополістами на ринку. При цьому аграрії нічого нового впроваджувати чи випробовувати не хочуть, виявляючи консервативність. Але фактично вони не мають даних для порівняння урожайності гібридів. Дуже мало аграріїв-експериментаторів, які закладають демополе з 5-7 гібридами ріпаку, щоб обрати потім кращий», — додає науковець.
Ділянки гібридизації компанії, які розташовані на землях великих агрохолдингів, за умов високотехнологічного вирощування показують гібридність на 95-98% і мають потенціал врожайності 7 т/га
Найпоширеніші помилки у вирощуванні ріпаку
Всеукраїнський науковий інститут селекції забезпечує своїх партнерів-сільгоспвиробників не лише насінням, але й технологією вирощування. Тут вважають, що потенціал урожайності ріпаку залежить не стільки від генетики як такої, а ключовим моментом є все ж таки технології вирощування, оскільки при вирощуванні ріпаку є багато ризиків.
«Якщо зробити все як треба і вчасно — буде результат, але якщо знехтувати — можна втратити врожай. Один пропущений процес, наприклад, невчасно зібраний попередник, непроведена оранка, неякісне дискування здатне призвести до втрат. Якщо прострочили обробку інсектицидом на 2-3 дні, це теж позначиться на урожайності. Багато ризиків. Але вони всі прогнозовані», — каже Андрій Сидоров.
За його словами, часто аграрії припускаються помилок із хімією, коли підбирають неправильне дозування. Ріпак дуже добре витримує її восени, а от у період цвітіння агресивна хімія йому шкодить.
Андрій Сидоров також не радить сільгоспвиробникам сіяти ріпак у сухий ґрунт, сподіваючись на опади в майбутньому.
«Важливо не перегодовувати ріпак, адже зайве піде в масу, а не в насіння. Розтріскування — це виробнича проблема, яку важливо контролювати технологічно, термінами збирання. Наприклад, збирати ріпак можна вночі при підвищеній вологості. Такі заходи можуть суттєво знизити втрати на гібридах, що схильні до обсипання», — зазначає Андрій Сидоров.
За його словами, цього року зима-весна забезпечила сприятливі умови для ріпаку: випала потрібна кількість опадів і була сприятлива температура — до 20°С. Єдине, що зараз у Центральному регіоні багато вологи, і рослини пішли в ріст, під масою навіть ламаються гілки.
Нові напрямки та експортні перспективи
У 2019-2020 рр. частка ВНІС складає 5% ринку України по ріпаку, стійкому до дії імідазолінонів. У класичному ріпаку частка компанії менша, близько 1%, оскільки Всеукраїнський науковий інститут селекції комерційно займається цією культурою лише два сезони.
Науковці розробляють власну високоолеїнову програму з ріпаку за допомогою регулювання геному. В компанії відзначають, що комерційно впроваджувати програму поки недоцільно, але в портфелі такі гібриди мати необхідно. Також мають запит від іноземної компанії на створення високоерукового ріпаку, але процес загальмувався у зв’язку з пандемією.
«Використовуючи класичний селекційний процес, ми можемо досягти максимум 66,6 у періоді вмісту ерукової кислоти в ріпаку, а використовуючи технології редагування геному і трансгенні технології, є можливість досягти майже 100% вмісту олії», — розповідає Мирослав Парій.
Вирощування високоерукового ріпаку — нішевий ринок, в усьому світі його вирощується всього 50 тис. га. І створення таких гібридів стало викликом для селекціонерів ВНІС.
Також у компанії відзначають, що COVID пригальмував процес реєстрації гібридів ріпаку ВНІС у ЄС. Проте гібриди соняшнику української компанії вже проходять реєстрацію в Європейському Союзі, а реєстрація кукурудзи запланована на 2022 рік.
