Які міжнародні організації діють нині

Міжнародні організації. Геополітика та геостратегія

Сучасний світ постійно ускладнюється і стає все більш суперечливим. Кількість держав постійно зростала в минулому і зростатиме й у майбутньому. Нині у списку ООН 15 країн (територій), які підлягають Декларації про деколонізацію. На черзі надання незалежності Палестині, Західній Сахарі тощо. Отже, нині на політичній карті світу діє понад 200 країн, які здійснюють різновекторну політику. В них діють десятки тисяч (!) політичних партій, є велика кількість конфесій, парламентарів, глав урядів, президентів тощо. Всі ці політичні й релігійні, аж до таємних, організації мають власну думку на облаштування своєї країни, нації і всього світового співтовариства. При цьому неминуче виникають міждержавні проблеми. Для їх вирішення, а також досягнення певної спільної мети, відстоювання національних інтересів тощо все більше країн, партій і просто людей створюють міжнародні організації. Нині у світі їх налічується уже понад чотири тисячі. Ми будемо розглядати ті, які утворюють дві або кілька держав. До них належать глобальні (загальносвітові), регіональні (Африка, Північна Америка, країни Середнього і Близького Сходу тощо), міждержавні, які об'єднують держави не за географічною ознакою, а за визначеними цілями чи ознаками.

Найбільшою, найважливішою, глобальною та універсальною організацією нині, безперечно, є Організація Об'єднаних Націй (ООН). Її було створено після Другої світової війни, у 1945 p., з метою відвернення чергової світової війни і локальних конфліктів, посилення міжнародної безпеки та розвитку міжнародного співробітництва. ООН діє на підставі Статуту. Його положення є обов'язковими для країн — членів цієї організації.

Головними органами ООН є Генеральна Асамблея і Рада Безпеки. До інших провідних органів цієї міжнародної організації належать Секретаріат, Міжнародний суд, Рада опіки, Економічна і соціальна рада.

Штаб-квартира ООН розміщена у Нью-Йорку (США). У 1945 р. Україна, перебуваючи у складі СРСР, стала однією з країн — засновниць ООН. Тепер наша держава — член кількох спеціалізованих міжнародних організацій ООН.

На засіданнях Генеральної Асамблеї, де присутні делегації від усіх країн — членів ООН, постійно обговорюються найактуальніші проблеми світової політики, відпрацьовуються й ухвалюються рекомендації щодо їх вирішення. Кожна країна, незалежно від її площі, кількості населення, економічної та військової могутності, має один голос.

Рада Безпеки несе відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Її рішення повинні виконувати всі члени ООН. Рада Безпеки складається з 15 країн-членів, третина з яких (США, Велика Британія, Франція, Китай і Росія) мають статус постійних членів. Інші десять країн-членів обираються на певний термін у визначеній послідовності.

Очолює ООН Генеральний секретар. Головні регіональні відділення цієї організації, очолювані заступниками Генсека ООН, знаходяться в Женеві, Відні і Найробі (Кенія). Так, у Женеві є центр для проведення дипломатичних конференцій. Тут також обговорюються проблеми роззброєння і прав людини. Відень має функції міжнародного контролю за зловживанням наркотиками, попередження злочинності, кримінального правосуддя, міжнародного торгового права. В цьому регіональному відділенні також слідкують за використанням космосу в мирних цілях. У Найробі керують діяльністю ООН у сфері охорони довкілля. Там само функціонує центр з населених пунктів.

До провідних органів ООН належить Міжнародний суд, значення якого постійно зростає. Це головний судовий орган ООН, який вирішує юридичні суперечки між державами. Приватні особи не мають права звертатися до нього. Міжнародний суд знаходиться в Гаазі (Нідерланди).

У різних країнах працюють 16 спеціалізованих установ ООН. Серед найвідоміших — ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ФАО та ін.

ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), членом якої є й Україна, має штаб-квартиру в Парижі (Франція). Керівні органи Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) знаходяться у Відні (Австрія). Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (ФАО) розміщена в Римі. До загальновідомих організацій ООН також належать Міжнародна організація праці (МОП), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) — обидві у Женеві.

За підтримки США після Другої світової війни в системі ООН (Вашингтон) створено Групу Світового банку: це взаємопов'язані фінансові організації, задекларованою метою яких є сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються. Серед них можна виділити Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР) тощо. До них примикає і Міжнародний валютний фонд (МВФ).

У складі ООН функціонують і безліч інших загальносвітових організацій, діяльність яких є особливо важливою в певних сферах буття сучасного людського суспільства. Так, переписи населення, різні міжнародні зіставлення і розрахунки здійснює Статистична комісія Економічної і соціальної ради ООН (ЕКОСОР). Вона заснована в 1946 р. у Нью-Йорку. Інші сфери глобальної діяльності людства контролюють Всесвітній поштовий союз (ВПС), розміщений у Берні (Швейцарія), Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) та Міжнародний союз електрозв'язку (обидві у швейцарській Женеві). У Лондоні знаходиться Міжнародна морська організація (ІМО), в Монреалі (Канада) — Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), у Відні — ООН з промислового розвитку (ЮНІДО).

У системі ООН з'являється все більше установ, які займаються не лише глобальними, а й регіональними актуальними проблемами. Серед них найвідомішими є Близькосхідне агентство ООН для допомоги палестинським біженцям і організації робіт, яке знаходиться в Аммані, столиці Йорданії, та в Секторі Газа (Палестина). Але більшість регіональних установ ООН переймаються економічними і соціальними проблемами цілих материків і частин світу. Наприклад, Економічна комісія для Африки (ЕКА) (Аддис-Абеба), Економічна і соціальна комісія ООН для Азії й Тихого океану (ECKATO) (Бангкок) тощо. Завданням цих організацій є сприяння соціально-економічному розвитку країн, що розвиваються, зокрема найбіднішим державам, яких за списком ООН у світі 48.

Загострення екологічної ситуації у світі значно підвищує роль Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) (Найробі), що доволі гостро і наполегливо виступає за захист і збереження природного середовища на всій планеті. Існують й інші міжнародні організації в системі ООН.

Поряд з організаціями ООН у світі чимало інших глобальних утворень з різних сфер діяльності суспільства. Так, з 1950 р. у Гельсинкі діє Всесвітня Рада Миру (ВРМ). Вона координує роботу рухів прихильників миру більш як у 150 країнах. Профспілкову діяльність курує Всесвітня федерація профспілок (Прага, Чехія). Паралельно діє Всесвітня конфедерація праці (ВКП) зі штаб-квартирою у Брюсселі. Науковці світу об'єднуються у Всесвітню федерацію наукових працівників (ВФНП) (Лондон) та належать до Міжнародної ради наукових союзників (МРНС) (Париж). Існує й декілька незалежних від ООН міжнародних екологічних організацій. Серед них досить диверсифікований Всесвітній союз охорони природи (ВСОП). Штаб-квартира цього союзу знаходиться в Глані (Швейцарії). ВСОП видає всесвітньо відому Червону книгу.

Після Другої світової війни зросла активність міжнародних спортивних, релігійних, студентських та інших організацій, які не є структурами ООН. Серед них виділяється Міжнародний олімпійський комітет (МОК) (Лозанна, Швейцарія), Всесвітня рада церков (ВРЦ) (Женева), Міжнародний союз студентів (Прага), Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) з штаб-квартирою в Парижі. Збільшується кількість країн, які входять до Світової організації торгівлі (СОТ). Авторитет її постійно зростає.

У світі існує також безліч міжнародних організацій, офіційний статус яких регіональний чи субрегіональний, але реальний їх вплив фактично поширюється на всю Землю. Мабуть найбільшою активністю серед них виділяються Організація Північноатлантичного договору (НАТО) і Європейський Союз (ЄС). Штаб-квартири обох цих організацій знаходяться в Брюсселі.

НАТО є військово-політичним союзом (блоком), най- відомішим і найпотужнішим у світі. Цей блок постійно поповнюється за рахунок вступу до нього колишніх соціалістичних країн. Вишикувалася чимала черга країн, які б хотіли стати членами цієї організації. Хоча вона і має регіональну назву, називаючись Північноатлантичним, однак набуває все більш глобальних рис. Понад 1500 військових баз цього альянсу розміщені на територіях від Гренландії до островів Океанії.

Ще більше бажаючих вступити до іншої організації з регіональною назвою Європейський Союз. Таких країн, які б хотіли стати повноправними членами ЄС, у світі вже більше 80 (!) і вони знаходяться не лише в Європі, а й у Африці, Азії та інших частинах світу. ЄС у 1993 р. трансформувався з Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС). Нині до нього входять 25 країн. У 2007 р. до його складу буде прийнято ще декілька держав. Але вже у наш час ЄС виробляє понад третину світового валового продукту. На нього припадає понад 40% світового експорту.

В Європі важливу роль відіграють й інші, переважно політичні та фахові міжнародні організації. Найпомітнішою серед них є Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Парламентська асамблея ОБСЄ знаходиться в Копенгагені (Данія). Ще раніше за ОБСЄ була створена Рада Європи (РЄ). Її штаб-квартира розміщена в Страсбурзі (Франція). Нині до її складу входить 40 країн, зокрема і Україна. РЄ займається переважно правами людини, гуманітарним і правовим співробітництвом, культурними і екологічними проблемами тощо.

У Південно-Східній Азії і на Тихому океані існують військово-політичні блоки АНЗЮС і АНЗЮК. Перший створений у 1951 р. і названий так за початковим літерами англійських назв трьох учасників цього утворення — Австралії, Нової Зеландії і США. Абревіатура АНЗЮК виникла на основі перших літер англійських назв перших трьох учасників блоку — Австралії, Нової Зеландії і Великої Британії (UK). Цей союз утворився у 1971 р. і включає до свого складу ще й Малайзію та Сінгапур.

Серед арабських країн найвпливовішою міжнародною організацією є Ліга арабських держав (ЛАД), створена в 1945 p., зі штаб-квартирою в Каїрі. Мусульманські країни об'єдналися в Організацію "Ісламський конгрес". Інша її назва — Організація "Ісламська конференція" (Джадда, Саудівська Аравія).

Велике значення енергоносіїв у соціально-економічній ситуації нашої планети останніми десятиліттями підняло реальний статус Організації країн — експортерів нафти (ОПЕК). З 1960 р. її членами є нафтовидобувні країни Азії, Африки і Латинської Америки. На частку цих країн припадає до 60% світового експорту нафти.

Серед інших регіональних утворень найпомітнішими є АСЕАН, ОАЄ, НАФТА, МЕРКОСУР і СНД. Перша з них є Асоціацією держав Південно-Східної Азії, її штаб-квартира знаходиться в Джакарті (Індонезія).

Окрім Індонезії, як регіонального лідера, до неї належать Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Сінгапур, Бруней і В'єтнам.

Менш відомою є Асоціація регіонального співробітництва країн Південної Азії (СААРК). Її штаб-квартира розміщується в місті Дакка (Бангладеш).

У 1963 р. було створено одну з найбільших міжурядових регіональних політичних організацій світу — Організацію африканської єдності (ОАЄ) (Аддис-Абеба, Ефіопія). Офіційно до неї входять усі держави Африки. Цій організації поки що не вдалося владнати гострі конфлікти і припинити кровопролитні війни як в окремих африканських державах, так і між ними.

В Америці найбільше держав об'єднують такі регіональні утворення — ОЦАД, НАФТА і МЕРКОСУР. Перша з них розшифровується як Організація центральноамериканських держав і має керівні органи в Сан-Сальвадорі. Світовий масштаб має Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі. Вона більш відома як НАФТА. Це інтеграційне об'єднання включає США, Канаду і Мексику (штаб-квартира у Вашингтоні). За деякими економічними показниками НАФТА наближається до ЄС, а то й перевищує його. Багато в чому наслідує ЄС Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР). Базою його подальшого розширення стали чотири сусідніх держави — Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Головною метою цього інтеграційного об'єднання є створення латиноамериканського спільного ринку і значна співпраця в усіх сферах економічної діяльності.

Співдружність Незалежних Держав (СНД) було створено після розпаду СРСР наприкінці 1991 р. Україна входить до СНД на правах асоційованого члена. Росія намагається використовувати цю організацію з метою відновлення власної імперії в межах колишнього СРСР, тому у світі не існує жодної країни, яка б хотіла стати членом СНД (порівняймо з великою чергою бажаючих стати членом ЄС і НАТО).

Великий вплив на формування сучасної політичної карти світу мають геополітичні чинники, тобто чинники, пов'язані з дією географічного довкілля. Геополітика — це наука, яка вивчає вплив географічних чинників переважно на зовнішню, а також на внутрішню політику держав. Найбільший внесок у її розвиток зробили німецькі географи. Деякі з учених розглядали держави як живі організми, які борються між собою за місце під сонцем.

Природа й природні ресурси, а до них належить і площа території, є важливою умовою розвитку будь-якої держави. Кожна країна повинна мати достатній простір для задоволення своїх внутрішніх потреб. З іншого боку, вплив території — це вплив її природних, соціально-економічних умов і географічного середовища в цілому. Клімат, їжа і навіть географічний краєвид, впливають на природу й психіку людини. Формується певний менталітет (характер, образ мислення) народу. Він обов'язково позначається на внутрішній і зовнішній політиці тієї країни, в якій цей народ переважає.

Велике значення має географічне положення країни, тобто розміщення її відносно інших об'єктів і територій на поверхні Землі. Зовсім об'єктивно різні результати розвитку нації і країни дає їх розташування в зоні тундри і в субтропічній зоні, у гірській місцевості й на морському узбережжі.

Якщо країна межує з нестабільними, кризовими державами, це негативно позначається на її соціально-економічному розвитку, внутрішній і зовнішній політиці. На територію цієї країни проникають біженці, злочинці, озброєні формування тощо. Порушуються стабільність і розміреність внутрішнього життя.

Життя будь-якої людини, усвідомлює вона це чи ні, має певну мету. Деякі люди покладають на себе певну місію. Так само і з країнами. Мета держави на міжнародній арені є її геостратегію. Поняття геостратегії тісно пов'язане з поняттям "геополітика". Воно визначається цілком об'єктивною потребою будь-якої держави у виживанні, збереженні і розвитку (експансії) в умовах потенційно ворожого оточення з боку інших держав, які теж всіляко намагаються відстояти своє "місце під сонцем".

Запитання та завдання

• 1. Скільки міжнародних організацій налічується нині у світі?
• 2. Назвіть найбільші глобальні міжнародні утворення.
• 3. Розкажіть про найвідоміші регіональні міжнародні організації.
• 4. Яка міжнародна організація і чому є найвідомішою і найавторитетнішою у світі?
• 5. Що вам відомо про функції, які виконують Генеральна Асамблея і Рада Безпеки ООН?
• 6. Назвіть спеціалізовані організації ООН.
• 7. Чому так багато країн світу хотіли б стати членами ЄС і НАТО, але немає бажаючих вступити до СНД?
• 8. Що таке геополітика і геостратегия?
• 9. Як впливають географічні чинники на долю країн і народів?
• 10. Що, на вашу думку, означає вислів Наполеона: "Географія — це доля"?
• 11. Як ви поясните вислів Бісмарка: "Народ, який не хоче годувати власну армію, годуватиме чужу"?

Міжнародні організації - Генеральна Асамблея ООН

Понад чотири місяці весь світ спостерігає, як Україна чинить опір російській агресії. Впливові міжнародні організації всіляко підтримують нашу країну, причому не тільки з початку повномасштабного вторгнення, а й ще з 2014 року, коли росія незаконно анексувала Крим та розв'язала збройний конфлікт на Донбасі. Проти країни-агресора вводяться санкції, тоді як Україна отримує від світу гуманітарну та фінансову допомогу.

Але чи всі з нас правильно розуміють, як влаштовані ці організації, які функції виконують та на яку саме підтримку українці можуть розраховувати?

ІзбірКом підготував цикл матеріалів, у яких розповість, які країни входять в ті чи інші міжнародні організації та яку роль відіграють у світі насьогодні.

Почнемо, можливо, з найзначнішої з них – Організації Об'єднаних Націй.

Загальна характеристика ООН

ООН побачила світ у 1945 році, замінивши Лігу Націй – об’єднання держав світу, яке виявилося неспроможним протистояти кризовим явищам напередодні Другої світової війни. Першими членами ООН стали 50 держав та територій, які підписали Статут ООН 26 червня на конференції в Сан-Франциско. Через чотири місяці до них приєдналася Польща, яка на момент проведення конференції не мала загальновизнаного уряду.

Серед тих, хто у 1945 році підписав Статут ООН, були Українська та Білоруська РСР (входили до складу СРСР), Нова Зеландія (домініон Великобританії), Британська Індія (колонія Великобританії) та Співдружність Філіппін (протекторат США), тобто це були території, які на той час не мали статусу незалежних країн. Останньою державою, що приєдналася до складу ООН, у 2011 році став Південний Судан.

Ілюстрація: Країни-члени ООН станом на 1945 рік (блакитним)/Wikipedia

Наразі до складу ООН входить 193 держави. Серед країн-членів ООН можна знайти всі суверенні країни, окрім Ватикану. Таке поважне представництво потенційно дозволяє розглядати та вирішувати будь-які питання глобального або регіонального рівня. Зокрема, ООН спроможна гасити збройні конфлікти, як це було неодноразово продемонстровано у ХХ столітті (Ірак, колишня Югославія, Сомалі).

Штаб-квартира організації знаходиться у Нью-Йорку. Також ООН має додаткові офіси у Відні, Женеві, Найробі та Гаазі. Організація користується шістьма офіційними мовами: англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою.

Країни-члени ООН з 1945 року до 2012 року/EarthDirect

До структури ООН входить шість основних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Секретаріат, Міжнародний Суд юстиції та Рада з Опіки. Щоправда, останній орган формально призупинив свою діяльність з 1994 року. Головною посадовою особою ООН є Генеральний секретар. З 1 січня 2017 року цю посаду обіймає португальський політик і дипломат Антоніу Гутерріш.

Генеральна Асамблея ООН та її функції

Генеральна Асамблея (далі – ГА) – основний орган Організації Об’єднаних Націй. Сутність ГА полягає в тому, що всі країни світу можуть одночасно разом обговорювати величезний спектр міжнародних питань. Засідання ГА проходять у Нью-Йорку, однак «Правила процедури Генеральної Асамблеї» дозволяють за певних умов змінити місце засідання.

Зал Генеральної Асамблеї ООН/UN General Assembly

ГА уповноважена виносити державам рекомендації з міжнародних питань. Також вона може ініціювати заходи політичного, економічного, гуманітарного, соціального та правового характеру.

Серед низки функцій ГА варто виділити наступні:

1) за рекомендацією Ради Безпеки призначає Генерального секретаря ООН;
2) обирає непостійних членів Ради Безпеки і членів інших рад та органів ООН;
3) розглядає та затверджує бюджет ООН та встановлює розмір фінансових внесків членів організації.

Інфографіка: Основні питання та функціонування організації/AMBASSADE DE FRANCE EN ESTONIE

Проведення сесій та обрання голови Генеральної Асамблеї

Кожна сесія ГА відбувається упродовж року. У вересні-грудні розглядаються основні питання, винесені на сесію. Для вирішення поточних питань ГА збирається за необхідності упродовж січня-вересня. Зокрема, правилами передбачено проведення спеціальних та надзвичайних спеціальних сесій. Відмінність між ними полягає у терміновості проведення. Так, спеціальну сесію можна провести через 15 днів з моменту отримання Генеральним секретарем вимоги про скликання сесії. Що стосується надзвичайної спеціальної сесії, її проведення з моменту отримання вимоги відбувається упродовж 24 годин. За час свого існування ГА провела 32 спеціальні сесії. Остання з них була проведена у червні 2021 року і стосувалася шляхів боротьби з корупцією у міжнародному масштабі. Надзвичайних спеціальних сесій за всю історію ГА було проведено лише 11.

Для кожної сесії ГА обирається новий голова. Він має представляти одну з країн-членів ООН, за винятком постійних представників Ради Безпеки. Для дотримання принципів плюралізму та рівності голову по черзі обирають з одного з п’яти географічних регіонів: Африки, Азії та Тихого океану, Східної Європи, Латинської Америки та Карибського басейну, Західної Європи та інших держав. Діючим головою ГА є представник Мальдівських островів Абдулла Шахід. З 12 вересня цього року посаду буде обіймати випускник Московського державного інституту міжнародних відносин угорський дипломат Чаба Кереші. Також на кожну нову сесію обирають двадцять одного заступника голови ГА.

Комітети Генеральної Асамблеї

Оскільки на кожну сесію виноситься безліч питань, для оптимізації роботи ГА було виділено шість основних комітетів. Переважна більшість питань, винесених на порядок денний, спочатку розподіляється між цими комітетами у залежності від напрямку їхньої діяльності. Комітети мають обговорити ці питання та за можливості узгодити різні позиції держав щодо їх вирішення. На основі подібних обговорень комітети пропонують проєкти резолюцій та рішень на розгляд на пленарних засіданнях ГА.

Комітети мають такі назви:

• Комітет з питань роззброєння та міжнародної безпеки (Перший комітет),
• Комітет з економічних та фінансових питань (Другий комітет),
• Комітет із соціальних та гуманітарних питань та питань культури (Третій комітет),
• Комітет зі спеціальних політичних питань та питань деколонізації (Четвертий комітет),
• Комітет з адміністративних та бюджетних питань (П’ятий комітет),
• Комітет з правових питань (Шостий комітет).

Для кожного з шести комітетів обирається голова.

Голова ГА, 21 заступник голови ГА та голови шести основних комітетів разом утворюють так званий «Генеральний комітет». В обов’язки цього комітету входить організація роботи ГА, зокрема, оптимізація порядку денного. До складу Генерального комітету не може входити більше одного члена будь-якої однієї делегації.

Інфографіка: Шість основних комітетів Генеральної Асамблеї ООН/AMBASSADE DE FRANCE EN ESTONIE

Правила роботи країн-учасників Генеральної Асамблеї

Делегація кожної держави складається не більше ніж з п’яти представників і п’яти заступників. Втім, кількість радників та експертів у делегації необмежена. При цьому кожна зі 193 держав-членів має лише один голос під час голосування. Якщо йдеться про надважливі питання, як-от рекомендації щодо миру та безпеки, вибори членів Ради Безпеки або прийом нових членів до складу ООН, для прийняття рішення необхідні дві третини голосів. Рішення щодо менш важливих питань приймаються простою більшістю голосів.

Цікаво, що останнім часом було запроваджено практику прийняття рішень не шляхом офіційного голосування, а за принципом консенсусу. Після проведення численних консультацій та досягнення спільної угоди щодо вирішення питання голова ГА може запропонувати прийняти ту чи іншу резолюцію без голосування. У такий спосіб формується відчуття глобальної єдності при прийнятті важливих рішень.

Інфографіка: Як приймаються рішення в ГА?/AMBASSADE DE FRANCE EN ESTONIE

Кожна країна-член ООН має робити внески в бюджет організації. При цьому країна може бути позбавлена права голосу під час роботи ГА, якщо сума її боргів дорівнює або перевищує суму внесків, які ця країна має сплатити за два повні попередні роки. Станом на 31 січня 2022 року чотири країни-члени мають заборгованість перед ООН: Коморські острови, Сан-Томе і Прінсіпі, Сомалі та Венесуела. При цьому ГА своїм рішенням дозволила першим трьом брати участь у голосуванні під час поточної сесії.

Україна на Генеральній Асамблеї

Українська РСР була однією з засновниць ООН у 1945 році. На конференції у Сан-Франциско голова делегації УРСР Дмитро Мануїльський очолював Перший комітет ГА, де були розроблені Преамбула та Розділ 1 «Цілі та принципи» Статуту ООН.

За часів незалежної України знаковою подією стало обрання у 1997 році на посаду голови ГА українського дипломата та міністра іноземних справ Геннадія Удовенка. У структурі ООН Удовенко почав працювати ще в 1965 році. Він брав участь у багатьох сесіях ГА, очолював делегацію України на ГА у 1994 – 1996 роках. У 1985 році Удовенко був Головою Ради Безпеки ООН. Працюючи у Спеціальному комітеті ООН проти апартеїду, зробив вагомий внесок у його викорінення.

Президенти держави активно співпрацювали з ООН та брали участь у засіданнях ГА. Зокрема, Президент України Леонід Кучма багаторазово зустрічався з Генеральним секретарем ООН і був головою делегації України на 19-й спеціальній сесії ГА ООН з питань екології та Саміті тисячоліття ООН.

За часів президентства Петра Порошенка основною темою виступів на ГА стала окупація росією територій України на півдні та сході держави. Діяльність у цьому напрямку продовжилася і за президентства Володимира Зеленського, який бере активну участь у діяльності ГА.

Знаковою подією для України стало скликання 28 лютого 2022 року 11-ї надзвичайної спеціальної сесії ГА ООН, присвяченої нападу росії на Україну. Наслідком сесії стало засудження нападу росії. 7 квітня ГА проголосувала за призупинення членства росії у Раді з прав людини ООН. Таке призупинення стало лише другим в історії після випадку з Лівією у 2011 році.

Карта, яка показує країни та їх голосування на 11 екстреній спеціальній сесії резолюції ES-11/3 Генеральної Асамблеї ООН (зелений - за, червоний - проти, жовтий - утримався, блакитний - відсутній, сірий - не є членом)/ United Nations Digital Library

Автор: Олег Пархітько

Cтруктури ООН в Україні

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН - це спеціалізоване агентство, що координує міжнародні діяльність з метою подолання голоду. Ціль - досягти продовольчої безпеки для людства і забезпечити регулярний доступ людей до якісної їжі у достатньому обсязі.

Міжнародне агентство з атомної енергії - це центральний міжурядовий форум у галузі науково-технічного співробітництва в ядерній галузі. МАГАТЕ працює для безпечного, безпечного та мирного використання ядерної науки та техніки, сприяючи міжнародному миру та безпеці.

Діяльність Міжнародної організації праці (МОП) присвячена просуванню соціальної справедливості та міжнародно визнаних прав людини та праці. Основоположна місія МОП - соціальна справедливість, що є важливою віхою для установлення довготривалого світового миру.

Міжнародна організація з міграції дотримується принципу, що гуманна та впорядкована міграція приносить користь як мігрантам, так і суспільству. Як провідна міжнародна організація з міграції, МОМ провадить свою діяльність у співпраці з міжнародними партнерами.

УКГП ООН входить до Секретаріату ООН, й виконує об'єднуючу роль для гуманітарних суб'єктів з метою забезпечення послідовного реагування на надзвичайні ситуації. Також забезпечує можливість усіх зацікавлених сторін зробити свій внесок у спільну роботу з гуманітарного реагування.

Місія Управління Верховного комісара ООН із прав людини - працювати над захистом усіх прав людини; допомогати розширюти можливості людей реалізувати свої права та допомогти особам у забезпеченні відстоювання таких прав.

Департамент політичних та миротворчих справ (DPPA) відіграє центральну роль у зусиллях ООН щодо запобігання та вирішення найгостріших конфліктів у всьому світі.

Програма ООН з довкілля (ЮНЕП) є провідною установою з питань захисту довкілля, що визначає глобальний порядок денний у цій сфері та сприяє послідовній реалізації екологічного виміру сталого розвитку в межах системи ООН.