Коли кукурудза зявилася в Європі

Круте піке кукурудзи 2023: ставки на олійні та обсяги виробництва

Сівба кукурудзи в Україні розпочалася вже в першій декаді квітня, першою стартувала Сумщина. Водночас, продовжилися жнива культури, що додало аграріям сумнівів у доцільності включення зернової в цьогорічну сівозміну.

І це на додачу до наявних проблем з експортом, великими перехідними залишками і низькими цінами на зерно, через які вирощування кукурудзи в сезоні-2022 для більшості агровиробників стало збитковим.

Незрозумілі перспективи експорту відображаються на діапазоні оцінок потенційних площ кукурудзи, які стартують з 3 млн га — вдвічі менше до довоєнного показника. За даними Мінагрополітики, очікувана площа під кукурудзою сягне 3,61 млн га, що на 451 тис. га менше, ніж минулого року (4 млн га).

Перевага залишається за олійними. Такі прогнози озвучують як самі аграрії, так і трейдери. Яка культура забере титул цариці полів цього року та як змінюється відношення до вирощування кукурудзи під час війни, ми розпитали в учасників ринку.

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас

Перезимівля кукурудзи в полі не додає оптимізму для збільшення площ

Вже травень почався, а на полях комбайни молотять кукурудзу. Разом з тим, у колах аналітиків зріють дискусії про те, коли Україна зможе стати на рейки довоєнного виробництва культури. Однозначно не в найближчі роки, доки у коморах залишається близько 5 млн т кукурудзи, яку потрібно вивезти, зазначила аналітикиня «УкрАгроКонсалт» Марина Маринич на міжнародній конференції EURO GRAIN HUB Exchange & Forum . Ситуація із перезимівлею кукурудзи в полях оптимізму не додала.

Читайте також: Показник EBITDA кукурудзи у сезоні 2022 року найнижчий за останні 5 років

Станом на 9 лютого 2022 року, 6% кукурудзи залишалося у полях. Найбільший клин — на Полтавщині, де, станом на 7 березня, зимувало 20 тис. га кукурудзи. Відтермінували збирання культури затяжні дощі восени, ускладнений процес прийому й відвантаження зерна на елеваторах, відключення електроенергії і повільна робота портів.

«Як і усі, ми значно пізніше, ніж завжди приступили до збирання кукурудзи. Головним чином через погодні умови, які склалися на початку осені. Потім темпи збирання також не були високими, оскільки урожай мав підвищену вологість та через брак потужностей для зберігання. Проте нам вдалося зібрати весь урожай», — розповів Олександр Хмелюк, керівник Агродепартаменту LNZ Group.

Не зазнати збитків на кукурудзі у минулому році LNZ Group допомогла спроможність забезпечити повний цикл виробництва, а саме власна логістика та трейдингова компанія. В іншому разі…

Зернові не рахуються: вартість тонни низька, логістики — висока

Цьогорічна ціна кукурудзи не покриває витрат, а логістика «з’їдає» прибуток , кажуть аграрії. Висока вартість логістики стала ще однією перепоною для вирощування кукурудзи. На додачу до цього ціна на сушіння зерна у 2022 році зросла на 50% . Якщо ще влітку ціна на природний газ була близько 25-30 тис. грн за кубічний метр, то восени піднялася до 50 тис. грн. З цих причин площі під культурою почали зменшувати навіть в холдингах.

«Кукурудзу неможливо продати за вигідну ціну. Багато витрачається на доведення зерна до кондиції і логістику. З кукурудзою вигравав в сезоні лиш той, хто має власну сушарку», — прокоментував Олександр Аракелян, керівник агрономічного відділу A.G.R. Group.

У HarvEast повідомляли про намір втричі зменшити площі під кукурудзою — до 5 тис. га. Натомість більше сіяти гірчиці і льону. Зменшує посівні площі і НІБУЛОН , що пов’язано з ціновими очікуваннями на товарні партії зерна в цьому році. Розраховують на валовий збір кукурудзи 35,5 тис. т. У «Контінентал Фармерз Груп» планували зменшити площі під кукурудзою з 15% до 10% через побоювання виникнення дефіциту елеваторних потужностей. Минулого року збільшували площі під цукровим буряком і гречкою.

Читайте також: Посівна-2023: забезпеченість ресурсами, виклики та нюанси

Головний агроном СФГ «Відродження» Василь Ткаченко повідомив, що цьогоріч сіяти кукурудзу взагалі не збиралися через брак коштів на добрива, хоча зазвичай мали площі під нею не менше 1000 га. Однак потім все ж посіяли 180 га після того, як отримали трохи добрив від Ерідон .

Після істотного, практично у два рази, зниження цін на азотні добрива рентабельність вирощування кукурудзи у 2023 році значно підвищується, відмітив Олександр Хмелюк. З його слів, саме завдяки цьому багато хто знову повернеться до традиційних площ посіву під культурою.

Проблеми пізнього збирання кукурудзи — пізній обробіток ґрунту

Цю проблему рідко згадують з-поміж інших, та менш важливою від цього вона не стає.

«Таке пізнє збирання не дало нам можливості у повному обсязі провести зяблевий обробіток ґрунту. Нам потрібно проявити гнучкість у підготовці площ під урожай 2023 року», — каже Олександр Хмелюк.

На додачу весна, як і осінь 2022-го радує рясними дощами, які не дають вийти в поле. В окремих кластерах A.G.R. Group через це затримується посівна.

«Посіви окремих культур будуть пізніми, хочемо ми цього чи ні. В деяких регіонах ми не встигли підготувати ґрунт восени, зробити глибокий обробіток. Зокрема, у Лохвицькому кластері ще залишається обробити до 10% землі, у Броварському — близько 800 га. Там, де не встигли зробити глибокий обробіток після кукурудзи, переграли і зробили весняне дискування в два сліди. Добре, що в нас сівалки Kinze, вони прощають недоліки обробітку», — розповів Олександр Аракелян.

Особливість посівних комплексів Kinze 3600 у їхній здатності сіяти по No-Till і по стерні. Тому там, де не встигли зробити правильний обробіток, задіюють ці машини. Наразі компанія донаймає ще кілька подібних сівалок. Питання з обробітком планують закрити протягом двох тижнів, паралельно вже сіють там, де дозволяє погода і безпекова ситуація. Зокрема, мова йде про північні кластери (Сумщина, Чернігівщина), де, крім погоди, заважають працювати рашистські обстріли.

Нова цариця полів таки соя чи соняшник?

Сіють в A.G.R. Group соняшник і сою, а ще гірчицю чорну й білу і коріандр. Під озимий ріпак відвели 700 га. Від кукурудзи цьогоріч відмовилися повністю. В першу чергу, на це рішення вплинуло обмежене використання морських портів, збільшення вартості логістики та послуг елеваторів.

«Наш агрохолдинг цього року повністю відмовився від кукурудзи. Залишили тільки близько 300 га на силос для власного тваринництва. Ми отримали менший, ніж очікуваний, результат від експорту кукурудзи, тому прийняли рішення відмовитись від цієї культури. Як і більшість сільхозвиробників, в цьому році ми надаємо перевагу культурам, на собівартість яких не так суттєво впливає непрогнозоване збільшення вартості логістики: соя, соняшник, гірчиця», — прокоментував Ігор Шестопалов, Голова Правліня A.G.R. Group.

Замінили кукурудзу соєю, доробка якої обходиться на порядок дешевше. До того ж, соя наразі цікавіша як експортна культура.

«Соя — це культура, яку збираєш базисно, відправляєш на елеватор і витрачаєш набагато менше грошей порівняно з кукурудзою, яка дає великий вал, на доробку якого потрібен час. Ми вирішили максимально сіяти те, що дає менший вал і швидко збирається», — додав Олександр Аракелян.

Варто відмітити, що у північних кластерах холдингу відмовилися від кукурудзи ще до повномасштабної війни. Цьогоріч там планували сіяти гречку, але потім вирішили змінити план на гірчицю, якою на сьогодні вже засіяли 1200 га. Всього гірчицею планують зайняти понад 2500 га. Цікаво, що з культурою в компанії працюють вперше. Посівмат чорної гірчиці отримали від компанії, яка потім купує врожай з поля. Білу гірчицю продаватимуть за кордон.

В Лохвицькому кластері A.G.R. Group донедавна була кукурудза. Нині там вирощують 400 га коріандру, решту площ засівають соняшником і соєю. Посіяли також небагато гороху, щоб збагатити сівозміну. У майбутньому до кукурудзи планують повернутися.

Читайте також: Соняшник 2023: оптимальна технологія в умовах скороченої сівозміни

Аграрії кажуть, важко передбачити, на що буде ціна взагалі. Також незрозуміло, як буде з логістикою і ціною доробки.

Цікаво, великі європейські виробники також скорочують посіви під кукурудзою, включаючи Німеччину, Францію, Італію, Болгарію, Польщу та Румунію. Серед причин ціни на добрива і тиск української пропозиції. Тим не менш, Європейська комісія оцінює цьогорічні площі під кукурудзою на рівні 8,52 млн га.

В тренді гібриди ранньої групи з високою вологовіддачею

Площі під кукурудзою зменшуються, але не всі повністю відмовляються від культури. Втім, за високою врожайністю аграрії не женуться. Все частіше придивляються до гібридів ранньої групи з ФАО від 180 до 300. Такі гібриди зазвичай характеризуються високою вологовіддачею, що актуально у зв’язку з цінами на сушіння.

Читайте також: Чому кукурудза проростає в качанах: пояснення

Втім, на вологовіддачу варто зважати як на окремий показник від ФАО, радить головний агроном Агрофірми Корнацьких Ярослав Каспрук .

«В нашій зоні, на Миколаївщині, ми орієнтуємося на ті гібриди, які можна зібрати сухими. Добираємо такі, що мають ФАО від 230 до 310. При цьому вологовіддача в кожного гібрида різна. Може бути ФАО 310, а вологість при збиранні на одному гібриді 14%, а на іншому 28%», — пояснив він.

Зважений підхід до вибору гібридів якраз-таки і врятував господарство від збитків. Зі слів Ярослава Каспрука, на Миколаївщині традиційно сіють гібриди з ФАО 340-360, та минулого року ставка на них не зіграла. У багатьох сусідів кукурудза залишилася зимувати, тоді як в Агрофірмі Корнацьких урожай зібрали вчасно і сухий.

«З 1200 га, які ми мали під кукурудзою минулого року, в нас лише 20 т було з вологістю 16%, решта — 14 і 14,3%. Йшли дощі, ми ловили момент і контролювали ситуацію. У нас мали збирати кукурудзу чотири комбайни, то ми збільшили кількість до семи і забрали кукурудзу сухою і вчасно. Якщо б ми ще її сушили, то $50 прибутку з’їла би сушка і логістика до елеватора», — додав головний агроном.

Крім вибору гібридів, отримати прибуток господарству дозволили мінімальні витрати на вирощування. Технологія не передбачала глибокого обробітку, тільки дискування на глибину 4 см, 100 кг/га азоту (NPK не давали), із захисту — тільки гербіциди. Ярослав Каспрук пояснив, що в господарстві орієнтувалися на врожайність, яка за мінімальних витрат забезпечує певний прибуток. Розуміючи, що з таким обробітком досягти 7-8 т/га неможливо, а залишитися в мінусах — цілком, орієнтувалися на врожайність 5 т/га, яку і отримали. Брали до уваги і те, що Миколаївщина — ризикований регіон для вирощування кукурудзи, при цьому багато аграріїв в області вже зіткнулися з діабротикою .

Під урожай-2023 площі під кукурудзою в господарстві збільшили з 1200 га до 2700 га, якою на сьогодні вже засіяли 1500 га. Велику площу також виділили під соняшник — 3500 га Під озимі виділили клин 9050 га (ріпак — 3650 га і пшениця — 5400 га).

Чому українське зерно стало проблемою для Європи і України. Пояснюємо причини і наслідки

Під час обстрілів російські війська знищили його підприємство майже повністю.

Вони обстрілювали і підприємство, і село, і землі.

"І ми на цій землі тепер не можемо працювати, бо це небезпечно. Я навіть не знаю, коли це все відновиться", - каже представник компанії, що є одним із лідерів українського аграрного ринку. І можна лише уявляти, що відбувається із менш потужними господарствами.

Другий рік війни може виявитися для українських сільгоспвиробників навіть важчим за перший. Тоді у багатьох ще залишалася "подушка безпеки" з мирних часів і рекордних врожаїв.

Тепер на кордоні із Польщею утворилися черги із фур з українською агропродукцією, імпорт і транзит якої заборонили з 16 квітня. Вже 18 квітня після урядових переговорів транзит домовилися відновити.

Як заявив після переговорів у Варшаві міністр аграрної політики Микола Сольський, на черзі переговори й про відновлення імпорту – вже за безпосередньої участі Брюсселя.

Поки перспективи суходільних маршрутів українського аграрного експорту залишаються неясними, у Чорному морі утворюються черги із суден з українським зерном через затримки із перевірками російських інспекторів.

Тож під час другої воєнної посівної виробники почали ставити питання: а чи варто сіяти взагалі, якщо неможливо буде продати?

Автор фото, ТОВ СП "Нібулон"

Що з українським експортом у Східній Європі?

Рік тому, наприкінці весни 2022 року, Європейська комісія пішла на безпрецедентний крок: щоб підтримати Україну, скасувала торговельні обмеження та мита для товарів та продукції, що фактично відкрило ринок для українських виробників так, ніби Київ вже у ЄС.

Трохи раніше, щоб допомогти країні із експортом аграрної продукції, який зупинився через блокаду портів на Чорному морі, США та держави ЄС, передусім Польща, оголосили про відкриття "коридорів солідарності" - і щоб підтримати українських аграріїв, і щоб забезпечити світові ринки продовольством, ціни на які злетіли з початком війни.

Проте посеред весни 2023 український аграрний експорт став проблемою, яка поставила під питання співпрацю країни з одним з її найпотужніших союзників – Польщею.

В ніч проти великодньої неділі, 16 квітня, Польща заборонила імпорт й транзит з території України не лише зерна, але й практично усієї аграрної продукції – овочів, молочки, меду, олії, яєць та навіть вина. Як пояснили у митній службі, згідно із рішенням польського уряду, "зеленим коридором" дозволили пропускати лише банани, рис, оливки та квіти.

Черга із фур з українською продукцією перед пропускним пунктом Рава-Руська розтяглася на понад 10 км

Про рішення уряду Польщі в суботу, 15 квітня, повідомив на з’їзді правлячої партії "Право і справедливість" її лідер Ярослав Качинський. При цьому він запевнив, що політика "радикальної підтримки" Києва залишиться незмінною, і що насправді це рішення потрібне для того, щоб Польща не поринула в кризу і мала ресурси й надалі підтримувати Україну.

Лідер ПіС зазначив, що це рішення з урахуванням "асиметрії між польським та українським сільським господарством" - різниці у якості землі, вартості робочої сили та того, що в Україні на землі працюють переважно великі міжнародні компанії.

Цим заявам польського політичного лідера, зробленими за пів року до того, як в країні мають відбутися вибори, передували протеcти фермерів.

Багато тижнів вони блокували пункти пропуску на кордоні, навіть погрожували зірвати візит до Польщі українського президента, у день приїзду якого до Варшави у відставку пішов міністр сільського господарства Генрик Ковальчик.

Польські фермери скаржилися на падіння цін, до якого, мовляв, призвів вал імпорту з України, який заполонив сховища, вагони і порти.

Крім того, польська прокуратура відкрила провадження щодо кількох партій українського зерна, що буцімто продавалося за заниженими цінами як збіжжя іншої категорії, або було неякісним.

Автор фото, Getty Images

Польські фермери виходили на портести та блокували шляхи вже кілька місяців

Втім, у Польщі лунають й інші думки щодо кризи.

Як відзначили у польсько-українській господарчій палаті, рішення про заборону агарного імпорту створило проблеми і для польського бізнесу, що залежить від цих поставок. Наприклад, підприємці стурбовані забороною імпорту сої з України, враховуючи дефіцит цієї сировини для комбікормів на польському ринку, який компенсується імпортом з України та подальшою переробкою.

Оглядачі зазначають, що до проблем накопичення зерна додалася і недостатня розвиненість логістичної інфраструктури – зерносховищ, портів, які б дозволили швидко переправляти його покупцям у Західній Європі – наприклад, в Іспанії чи Нідерландах.

А те, що "коридори солідарності" існують вже майже рік, а протести фермерів почалися лише 2023-го пов’язують не лише із українським зерном, але й з ціновими змінами на світовому ринку загалом, бажанням фермерів отримати більшу компенсацію від ЄС, а також особливостями політичної ситуації в кожній країні.

Автор фото, Getty Images

Крім того, що фермери є виробниками та бізнесменами, вони також є виборцями

На відміну від Польщі, інші країни, які заявили, що обмежують або хочуть обмежити ввезення української агропродукції, не стали відмовлятися від транзиту. Так сталося з Угорщиною, яка одразу підтвердила збереження транзиту для аграрки. А також із Словаччиною, у якій наприкінці вересня цього року також мають відбутися вибори.

Тож станом на зараз, як пояснив міністр Сольський, імпорт продукції до цих країн заборонений, тоді як транзит – відкритий (у Польщі, згідно з домовленостями, він поновиться в ніч проти 21 квітня).

Голоси про доцільність заборонити аграрний імпорт з України лунали також і з Болгарії та Румунії – як від фермерів, так і з уряду.

19 квітня рішення про заборону імпорту ухвалила Болгарія, залишивши дозвіл на транзит. Голова тимчасового уряду країни Галаб Донєв висловив сподівання, що Брюссель зрозуміє позиції Болгарії, Польщі, Угорщини та Словаччини.

Фактор Брюсселя

Наприкінці березня у Єврокомісії погодили пакет допомоги на 56 млн євро для підтримки фермерів у країнах-членах, що межують з Україною.

Водночас там нагадали, що торгова політика належить до виключної компетенції ЄС і односторонні дії держав є неприйнятними.

За повідомленнями польських ЗМІ, які посилаються на джерела у комісії, там хочуть додатково виділити 100 млн євро на дотації сільгоспвиробникам у Східній Європі, які постраждали від напливу українського зерна.

Від Єврокомісії очікують і допомоги з логістикою, аби транзит з України в рамках "коридорів солідарності" досягав місця призначення, тобто кінцевих споживачів в самій Європі або ж в Африці, а не затримувався в сусідніх з Україною країнах.

Фермери із сусідніх з Україною країн просять Брюссель "не карати їх за солідарність" з Україною

19 квітня Єврокомісія має провести переговори із профільними міністрами із 5 країн зі спільним кордоном з Україною. Міністр агарної політики Сольський каже, що Київ уважно стежить за переговорами, - "робота проводиться, про результати можете почути вже до кінця тижня". А на запитання, чи причетна до такого розвитку подій політика, відповідає запитанням: "А ви як думаєте?"

"Хлопці посиділи, подумали і кажуть, що, може, і більше можна просити. І 100 млн може бути не останньою цифрою", - прогнозує Лариса Гук з інформаційно-аналітичного центру "Агроперспектива".

Вона каже, що можна багато говорити про суто бізнесове підґрунтя кризи, але, "за великим рахунком, політика так чи так присутня у всіх моментах".

Але, якщо казати про бізнес, то, звертає увагу Гук, питання з сусідами України виникло півтора-два місяці тому.

"До того все було нормально. Ми майже рік поставляли продукцію цими коридорами, все було начебто добре, - зазначає аналітик. - Якщо говорити суто про зерно, то учасники ринку говорять, що за останні півтора місяця ринок фактично зупинився. Ціни почали валитися".

"Коли минулого року європейські фермери продавали своє зерно чи до них заходило наше дешевше, всі мовчали, бо всім було вигідно", - каже Гук і нагадує, що для українських виробників ситуація рік тому була катастрофічною. Вивозили, хто як міг, хто грузовичком, хто вагончиком.

Коли ж цінова ситуація змінилася не на користь виробників, їх почало підпирати ще й українське зерно, "з’явилися запитання".

Ціна питання

У 2022 році Україна отримала від агарного експорту понад 20 млрд доларів. Це майже удвічі менше, ніж у довоєнному 2021 році, але цей експорт став головним джерелом надходження валюти в країну під час війни (якщо не рахувати міжнародну фінансову підтримку).

Для порівняння: експорт ІТ-послуг приніс Україні за 2022 рік 7,34 млрд доларів.

Частка зернових в аграрному експорті майже 40%, а частка ЄС у ньому перевищує половину.

Як розповів міністр Сольський, через Польщу йшло близько 10% українського аграрного експорту. Із нього трохи більше половини транзитом, а решта – як імпорт, тобто це залишалося в країні. Ще 6% йшло через Угорщину. 1,5% - через Словаччину.

Польська заборона не лише імпорту, але й транзиту стала несподіванкою для сільгоспвиробників, каже заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.

"Були перемовини і президентів двох країн, і зустріч профільних міністрів, де казали, що так, частково для імпорту продуктів буде заборона, а транзит буде діяти, враховуючи, що українські продукти активно купують інші країни єврозони. Плюс продовольство транзитом іде до третіх країн", - каже представник ВАР.

Час також був невдалим. Для товаровиробників, які сподівалися на можливість реалізувати продукцію через "коридори", а виручені кошти задіяти у посівній, яка вже розпочалася в Україні.

Крім того, рішення сусідів та союзників завдало удару не лише по аграріях:

"Будь-які зупинки б’ють по економіці, по тому, що неможливо отримувати кошти, які направляються на бюджет, з яких сплачуються податки, фінансуються ЗСУ", - каже Денис Марчук.

Тепер, коли про відновлення транзиту через Польщу вдалося домовитися, варто очікувати допомоги від Єврокомісії щодо імпорту.

Але, зазначає Марчук, негаразди на західних кордонах України далеко не єдині проблеми для аграріїв цієї весни – серйознішою проблемою може стати блокування морського коридору.

Інший коридор

За даними міністерства агропромислової політики, у березні через порти вивезли майже 6 млн тонн сільгосппродукції, тоді як суходолом – трохи більше 1,5 млн тонн – понад 1 млн залізницею та менше 0,5 млн автотранспортом. Загалом від березня 2022 року через порти вивезли понад 43 млн тонн збіжжя, залізницею у чотири рази менше, а вантажівками – у 5 разів менше.

Автор фото, Міністерство аграрної політики України

Як нагадує Роман Сластьон, директор Українського клубу аграрного бізнесу, якщо брати дані лютого, березня цього року, то зерновий коридор забезпечував понад 50% всіх можливих шляхів експорту. Крім того, транспортування морем є дешевшим, ніж суходолом. У разі, як Україна втратить морський шлях, буде зростання вартості логістики, зерно знову стане збитковим.

"Це ще більше ускладнить ситуацію в АПК на наступний рік. Тобто ми увійдемо в такий цикл негативний на декілька років", - пояснює експерт.

Поки українська делегація у Варшаві вирішувала питання із поставками агропродукції суходолом, віцепрем’єр та міністр інфраструктури Олександр Кубраков вирушив до Туреччини, аби на запрошення міністра оборони Хулусі Акара обговорити Чорноморську зернову ініціативу.

Про результати міністр Кубраков повідомив стисло: "Дійшли згоди щодо поновлення реєстрації та інспектування суден, що прибувають під завантаження українським збіжжям".

Саме міністр оборони Туреччини разом із російським міністром оборони Шойгу підписував угоду про зерновий коридор у липні минулого року.

18 березня її вчергове продовжили – на 120 днів, як вважають в Україні, Туреччині та ООН. У Росії ж вважають, що угода діятиме 60 днів, тобто до середини травня.

На початку квітня - одночасно із протестами фермерів в країнах, що межують з Україною на західному кордоні - Росія почала активніше блокувати інспекцію суден з українським зерном.

А з 10 квітня в односторонньому порядку припинила реєстрацію суден, що виходять з українських портів в рамках зернової ініціативи.

"Росіяни не могли не скористатися тим, що відбувається на західному кордоні України", - каже міністр агропромислової політики.

Росіяни не лише стали затримувати перевірки суден із зерном але й намагаються визначати порядок в черзі, кажуть в українському уряді

Тепер, за спостереженнями української сторони, росіяни намагаються впливати не лише на обсяги, але й на напрямки відправки зерна.

Наприклад, з 14 квітня росіяни відмовляють в реєстрації трьох суден, два з яких призначені для Китаю, який РФ хоче зробити своїм союзником у війні.

"Обмеження на цьому напрямку (через порти і море - Ред.) будуть катастрофічними з точки зору товаровиробників, тому що вони практично цілий рік працювали в збиток, реалізовуючи свою продукцію нижче ринкової ціни", - пояснює Марчук.

Він твердить, що до кінця маркетингового року – тобто до липня, коли почнуть збирати новий врожай, в українських аграріїв є що експортувати - близько 10 млн тонн зернових та олійних.

"Зараз ідуть перемовини за участю Туреччини та ООН, щоб товаровиробники могли чітко розраховувати на те, що угода буде працювати", - каже представник ВАР.

Квітневі ускладнення призвели до того, що форвардні контракти на українське збіжжя на травень почали зупинятися.

"Складнощі з експортом вносять свої корективи. В контексті посівної багато хто починає задумуватися, чи варто взагалі сіяти цього року, якщо я не зможу продавати", - пояснює Марчук.

Мінне поле

Автор фото, Дмитро Власов/BBC

Сіяти цьогоріч важко не лише через примарність перспектив продажу.

За час російської агресії значна територія України перетворилася на мінне поле. На початку 2023 року прем'єр-міністр України заявив, що площа замінованих територій становить 250 тисяч квадратних кілометрів.

"Найбільше мінне поле у світі, що не тільки ускладнює пересування, а й спричиняє серйозні збої в сільському господарстві, яке є однією з основних галузей економіки", – заявив Денис Шмигаль південнокорейському агентству Yonhap. Це більше не лише за площу Корейського півострова, але й, наприклад, Великої Британії.

У квітні 2023 у ДСНС повідомляли про 174 тис. кв км забрудненої території.

Через тимчасову окупацію, забруднення і бойові дії в Україні не використовуватимуть близько 7 млн га землі, із них 5 млн – це зона бойових дій та заміновані ділянки, каже Денис Марчук з посиланням на оцінки міністерства агрополітики. До війни в Україні було 41,3 млн сільськогосподарської землі і 29 млн га були засіяні.

Найважче виробникам з деокупованих територій та поблизу фронту.

"В мене на Сумщині є хороше знайоме господарство, там кажуть: а нащо нам сіяти, як у нас і досі оно кукурудза у полі стоїть, бо заміновано", - розповідає Лариса Гук.

Після деокупації правобережної частини Херсонської області, частини Миколаївської області восени минулого року, Харківщині, є величезні території, які потребують обстеження та розмінування.

"Є поля різного ступеня забрудненості. Це складна і дороговартісна процедура. Частину полів, там, де легше розмінувати, ми сподіваємося провести до цьогорічного весняного посіву. Але великі частини території, на жаль, будуть розміновуватися декілька років, можливо навіть десятки років", - каже Сластьон.

Він нагадує, що крім проблеми розмінування, є розграбування, знищення техніки, елеваторів, бракує робочих рук та техніки.

За минулий рік більшість виробників вже використали фінансові "заначки" з попередніх мирних років.

"Була подушка безпеки з попередніх років, а тепер її немає, - пояснює Денис Марчук. - Протягом минулого року ці кошти були використані".

2022 рік був збитковим для виробників зернових, бо логістика з’їдала до двох третин ціни, яку могли отримувати сільгоспвиробники в європейських портах, каже Роман Сластьон.

"Рік пройшли на певному запасі міцності – фінансової, господарської – попередніх років. Така збитковість вимила кошти і фінансову спроможність у виробників, щоб на достатньому рівні проводити усі польові роботи", - пояснює він.

Нині, каже експерт, виробники економлять на добривах, на засобах захисту рослин, на насінні. А це вже означає падіння врожайності – нині оцінки різняться від 5% до 25%.

Автор фото, Getty Images

І все ж, попри всі ці проблеми, каже Сластьон, за левовою часткою базових культур та продуктів "ми все одно будемо самодостатніми". А відтак, Україна зможе й експортувати певну частку нового врожаю, але експорт буде меншим, ніж у минулі роки.

"Результати будуть різнитися в контексті отриманого врожаю, але ми сподіваємося, що в контексті фінансів не буде гірше", - каже Марчук.

Будуть більше сіяти олійних культур. Завдяки вищій ціні вдасться залучити більше коштів.

"Сподіваємося вийти на показники 2022 року, а у 2022 році загальний експорт аграрної продукції був 23 млрд доларів", - сподівається він.

Автор фото, Getty Images