Скільки років Володимиру пізно ру

§ 6. Князювання Володимира Великого

Князь Володимир (?-1015) увійшов в історію як видатний політик, адміністратор і реформатор. Найголовнішою заслугою князя Володимира вважається запровадження на Русі християнства. За це й отримав прізвисько Великий.

Він став єдиновладним правителем Русі у 980 р. після запеклої боротьби зі своїми братами. Володимир розпочав своє князювання з того, що відправив варягів, які допомогли йому здобути владу, до Константинополя служити візантійському імператору, а своїх дружинників посадив намісниками в багатьох містах Русі.

Він продовжував політику розширення своїх володінь. У 981 р. Володимир підкорив Червенські міста (Волинь, Червень, Белз і Перемишль). До Русі було приєднано землі в басейні Західного Бугу. Незабаром тут збудували фортецю Берестя, а на Волині заснували нове місто Володимир. Це спричинило суперництво з Польщею. Упродовж 981-982 рр. князь двічі приборкував в’ятичів, а пізніше — радимичів та хорватів.

Русь-Україна за часів князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого

Внутрішня будова «Змієвих валів» та укріплень міст (реконструкція)

Богатирі. Худ. В. Васнецов

Язичницьке капище у Києві (сучасний вигляд)

Щоб остаточно підкорити ці землі, близько 988 р. Володимир здійснив адміністративну реформу. Князь позбавив влади місцеву знать і посадив у княжіннях намісниками своїх десятьох синів.

Князь провів також судову реформу, запровадивши «Устав земляний» — нове зведення норм усного звичаєвого права, що базувалося на давніх звичаях і традиціях східних слов’ян.

Майже безперервна боротьба Володимира з печенігами, які чинили напади на Русь, обумовила необхідність здійснення воєнної реформи. Замість найманців-варягів князю стали служити «мужі кращі» зі східнослов’янських союзів племен, а південні кордони було зміцнено величезною за розмірами системою укріплень, відомою як «Змієві вали». (Деякі історики уважають, що вони були зведені значно раніше, а князь їх лише зміцнив).

Багато уваги Володимир приділяв розбудові Києва, звівши нову міську фортецю «міста Володимира» площею близько 10 га. Центральну частину міста, або Гору, оточили високі земляні вали з дерев’яними вежами. До нього прилягали укріплені передмістя, найбільшим із яких був Поділ — торгово-реміснича частина міста.

На початку свого правління Володимир здійснив першу релігійну реформу. Він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни. Проте оновлене язичництво не відповідало новим взаєминам у суспільстві. До того ж у тогочасному християнському світі східних слов’ян часто називали принизливим прізвиськом «варвари». Ймовірно, усе це спонукало князя Володимира охрестити Русь-Україну.

Які реформи здійснив князь Володимир?

2. Запровадження князем Володимиром християнства на Русі

Вирішивши охрестити населення держави, Володимир зупинив свій вибір на християнстві візантійського зразка. Здійсненню задумів посприяв збіг обставин. Візантійський імператор Василій II звернувся до Володимира з проханням про військову допомогу для придушення бунту. Київський князь погодився — за умови, що сестра імператора Анна стане його дружиною. Василій II прийняв таку пропозицію, хоча потім відмовився віддати свою сестру за Володимира. Щоб примусити імператора виконати обіцянку, князь Володимир у 988 р. захопив місто Херсонес (Корсунь) — оплот візантійського панування на Кримському півострові. Василій II був змушений виконати умови угоди, але зобов’язав Володимира перед шлюбом з Анною охреститися, оскільки християнка не може стати дружиною язичника. Князь пристав на це.

Після охрещення візантійськими священниками в Херсонесі, Володимир узяв шлюб з Анною. Повернувшись до Києва, Володимир організував хрещення населення своєї столиці.

988 р. вважається роком хрещення Русі. Згодом почали здійснювати хрещення населення інших земель Київської держави. Іноді доводилося застосовувати силу. Так, воєвода Путята хрестив Новгород «вогнем і мечем».

За наказом князя Володимира у Києві впродовж 989-996 рр. було збудовано церкву Богородиці. Це був перший на Русі кам’яний храм, споруджений руськими та візантійськими майстрами. На утримання церкви князь віддавав десяту частину власних прибутків, тому її назвали Десятинною. Десятина стала першим постійним податком на Русі.

Фрагмент діорами «Взяття Корсуня князем Володимиром». Художники І. Петров, В. Сердюк

Володимир ставить ідолів. Мініатюра з літопису

Хрещення князя Володимира. Худ. М. Врубель

Скинення Перуна. Худ. М. Макаров

Хрещення киян. Худ. С. Іванов

Заснування Десятинної церкви. Худ. В. Верещагін

Розгляньте картини і складіть розповідь про процес християнізації Русі за Володимира Великого.

Одначе населення неохоче відмовлялося від віри батьків і дідів, тому християнізація Русі-України розтяглася на кілька століть.

Християнство сприяло руйнації залишків родових відносин у східних слов’ян, зміцненню князівської влади, визнанню її права на панування.

Прийняття християнства долучило Русь-Україну до кола цивілізованих держав свого часу.

Християнство стало підґрунтям формування якісно нових підвалин у культурі, на яких розвивалися писемність, освіта, література, мистецтво тощо.

Робота з історичними джерелами

Розповідь Нестора-літописця в «Повісті минулих літ» про хрещення киян

Аби світ дізнався, що Русь-Україна стала новою християнською державою, Володимир розпочав карбування власних золотих і срібних монет. На цих «златниках» і «срібниках» було зображено князя Володимира з атрибутами влади (у короні, сидячи на троні) та з хрестом у руці. На зворотному боці монет карбували «тризуб» — герб князя.

«Златник» і «срібник» князя Володимира (лицьовий бік)

Якими були наслідки прийняття християнства?

3. Зовнішня політика князя Володимира

У відносинах із сусідніми державами Володимир використовував як військову силу, так і дипломатію.

Князь відвоював у Польщі загарбані нею Червенські міста.

Київ за князювання Володимира підтримував зв’язки із Заходом. Двічі відвідували київського князя (у 988 та 991 рр.) посли Папи Римського. А 994 р. і 1000 р. споряджалися посольства Володимира до Рима. Підтримувалися відносини зі Священною Римською імперією.

Знак князя Володимира (тризуб) на цеглині Десятинної церкви

Для протидії воєнним походам печенігів князь уклав мир із болгарами.

У своїх відносинах із Візантією Володимир прагнув налагодити добросусідські взаємини і ставлення до русичів як до рівних.

Володимир добре розумів важливість традиційної для того часу практики «шлюбної» дипломатії та активно її застосовував для підтримання стабільних відносин з іншими країнами. Син Святополк був одружений із донькою польського короля Болеслава Хороброго, Ярослав став зятем шведського короля Олафа. Одна дочка Премислава вийшла заміж за угорського короля Владислава Лисого, а друга — за чеського короля Болеслава Рудого.

З якими державами Володимир підтримував зв’язки?

ВИСНОВКИ

Князь Володимир увійшов в історію як енергійний реформатор, діяльність якого сприяла розбудові та зміцненню країни. Свідченням визнання його заслуг на Русі стало звеличення князя народом у билинах як «Володимира Красне Сонечко» і прилучення його Православною церквою до лику святих.

Територія Київської держави на кінець князювання Володимира в цілому відповідала межам розселення східних слов’ян і за площею була найбільшою в Європі.

Запровадження Володимиром християнства як державної релігії Русі визначило її подальший розвиток. Це дало змогу ввійти до кола християнських держав і налагодити відносини з ними.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

• 1. Які внутрішньополітичні перетворення здійснив князь Володимир? Чи сприяли вони зміцненню Русі-Українн?
• 2. Розкрийте передумови та історичне значення запровадження християнства як державної релігії Русі-Українн.
• 3. Обговоріть у групах. Чому хрещення було прийнято саме з Візантії?
• 4. Частина істориків називає Русь-Україну імперією. Наведіть аргументи «за» і «проти».
• 5. Що таке «шлюбна» дипломатія?
• 6. Висловіть припущення, чому князь Володимир отримав прізвисько Великий.

«Наша Парафія»

Блаженна княгиня Ольга не змогла навернути до християнства свого сина князя Святослава. Зміцнюючи державу, він багато років провів у походах. Весною 971 р. в Болгарії князь отримав поразку від візантійського імператора Іоанна Цімісхія. Тому він хотів знищити в Київській Русі одновірців свого противника. Князь послав гінця в Київ з указом спалити всі християнські храми, пообіцявши «згубити» християн.

Шукати захисту не було в кого, свята княгиня Ольга померла. Лише випадкова смерть Святослава в битві з печенігами на шляху до Києва врятувала киян від розправи. Це було 972 р.

Напередодні хрещення Київської Русі й створення єдиної Київської держави слов’янське язичництво досягло найбільшого розвитку. Протягом ІХ-Х ст. при Ігорі, Святославі та Володимирі культ Перуна став державною релігією Київської Русі.

Після смерті Святослава Ярополк княжив у Києві, Олег — у древлян, а Володимир — у Новгороді.

У перші роки князювання Володимир був запеклим поганином. У 978 р. він виступив проти свого брата Ярополка, убив його і заволодів Києвом. Ставши князем у Києві, Володимир виконував усі поганські приписи, виступав на різних усенародних святах, наказував відновляти старі й ставити нові статуї поганським богам, карав тих, хто не хотів поклонятися поганським ідолам. За шість років князювання Володимир здійснив чотири великих походи, у яких вивчав релігію християнських держав, переконуючись, що «його боги» не мають значного психологічного впливу на мораль воїнів, оскільки за давнім звичаєм у кожного з них є свої, окремі боги.

Володимир став великим князем, а його держава була однією з найбільших у Європі. Давні літописці зазначали, що він мав багато наложниць, а з п’яти офіційних жінок чотири були християнками (грекиня, болгарка, дві чешки), які впливали на Володимира. Господь готував йому велику світлу дорогу. «Де збільшився гріх, там, — за словами апостола, — зарясніла благодать» (Рим. 5, 20). І «поглянуло на нього всемилостиве око благого Бога, і зійшла на нього благодать Всевишнього, і зародилася думка в серці його, коли він зрозумів усю суєту ідольської спокуси, і почав шукати єдиного Бога, сотворивши все видиме і невидиме» (із служби святого рівноапостольного Володимира Великого). І Володимир вирішив прийняти нову віру, щоб не тільки впровадити вишу культуру того часу, якою була християнська релігія, у свою країну, а за її допомогою згуртувати різні племена біля Києва й об’єднати їх в одну націю — руську.

Щоб справа набрала всенародного розголосу, Володимир покликав на нараду впливових бояр і послав посланців до різних держав, щоб переконатися, котра віра найкраща. Посланцям найбільше сподобалося грецьке богослужіння у святому Софіївському соборі в Царгороді. Тому вирішили прийняти віру з Греції.

Де й коли охрестився князь Володимир? Якщо взяти за найпевнішу вірогідність літопис, то князь охрестився в 988 р. в завойованому ним грецькому місті-фортеці Корсуні (древній Херсонес). Він послав посланців до царів Василя і Константина, які не виконали угоду про воєнну допомогу проти Варди Фоки, і наказав передати: «Я взяв ваше славне місто, але коли ви не віддасте за мене сестру Анну, то з вашим містом Царгородом я зроблю те саме, що з Херсонесом». Почувши це, царі обіцяли умовити Анну, а Володимиру переказали: «Охрестися, тоді пошлемо свою сестру до тебе». Володимир відповів: «Хай охрестять мене ті (священики), хто прибуде разом із сестрою вашою». Царі погодилися і послали до Володимира сестру Анну, а на руську кафедру митрополита Михаїла з почтом, клиром, багатьма святими мощами й іншими святощами.

«З Божою волею Володимир захворів і нічого не бачив. Він не знав, що йому робити і дуже переживав. Цариця йому сказала: «Коли хочеш видужати, швидше охрестися; коли ж не охрестишся, то не відстане від тебе хвороба». На це Володимир відповів: «Коли це правда, то великий Бог християнський!»

І Володимир наказав себе охрестити. Тоді єпископи із священиками охрестили його, давши ім’я Василій. Як тільки єпископ поклав руку на князя, той відразу прозрів… Зрадівши такому несподіваному одужанню, Володимир прославив Бога й сказав: «Аж тепер я пізнав правдивого Бога!»

Усе це бачила й дружина Володимира, і багато з них охрестилися. Князь охрестився в церкві Св. Василія. Та церква стоїть посеред Корсуня, на корсунському торгу, а замок Володимира — край церкви і донині, а замок цариці — за олтарем». Закінчується це літописне оповідання про хрещення князя Володимира цікавим зауваженням: «Не знаючи про це, (деякі) неправдиво говорять, ніби Володимир охрестився в Києві, інші кажуть, що у Василеві (Василькові), а інші люди оповідають інше».

У древньому Херсонесі, де кожний камінь пам’ятав святого Андрія Первозванного, відбулося вінчання святого рівноапостольного Володимира та блаженної Анни, підтвердивши споконвічне єднання благовістя Христового на Русі й у Візантії.

Грецький історик Яхія, який жив у Єгипті й був кревним родичем патріарха Олександрійського Євтихія, теж залишив цікаві записи, з яких ми довідуємося про князя Володимира та його справи. Їх опублікував В. Р. Розен у книжці «Імператор Василій Болгаробойца» (Спб. 1883). На підставі цієї книжки, а також із твору ченця Якова, професор В. Завитневич так уявив Корсунь й одруження Володимира з Анною: «Вересня 14, 987 р. (у Греції) розпочався бунт Варди Фоки. Як тільки імператор Василій побачив, що власними силами не зламати опору бунтівників, він послав послів до Володимира за допомогою. Володимир погодився допомогти, але поставив умову — видати за нього заміж імператорську сестру і зобов’язався сам охреститися. Щоб прискорити вінчання, Володимир того ж 987 р. охрестився в присутності імператорських послів, які стали свідками виконання договору.

Навесні 988 р. Володимир поспішив виконати й другу умову договору, тобто послав імператорові на допомогу своє військо (6 тисяч воїнів)». Як бачимо, хрещення Володимира було не таким, як оповідають наші літописи. Князь допоміг грецькому імператорові, а за це мав поріднитися з могутньою на той час Візантією і як переможець отримати усе те, що було потрібно для охрещення своєї землі. Отже, Володимир виконав умови договору. Минули літо і зима. З допомогою руських воїнів бунт був ліквідований, а Варда Фока убитий. Але імператор своїх умов договору не виконав. Володимиру, який мав багато жінок, грецька царівна була потрібна тільки з політичних міркувань. Царівна Анна нічим особливим не відрізнялася. Отже, як зазначив історик І. Огієнко, — не Анна була причиною Володимирового походу в Крим. Він слушно припускає, що в Корсуні відразу після вінчання Володимира з Анною, чи, може, навіть перед тим, охрестилася частина бояр, а частина могла бути охрещена ще й перед тим або одночасно з Володимиром.

Усенародне хрещення було важкою справою. Потрібно було відповідно підготувати народ до цього важливого акту. Для цього треба було мати священиків, які знали мову й звичаї наших предків. Щойно після відповідного приготування (оглашення) можна було приступити до вселюдного охрещення мешканців міста Києва. Де відбувалося хрещення киян? Одні історики переконані, що у водах Дніпра. Інші небезпідставно твердять, що кияни хрестилися в річці Почайні, яка впадає в Дніпро. А в Синопсисі Інокентія Гізеля (XVII ст.) місцем охрещення є Хрещатик. І, мабуть, усі праві! Тому що хрещення проходило всюди й поетапно. Таїнство хрещення відправляли священики. Потрібних священиків прислали з Візантії та Болгари, мову яких розуміли наші предки. У болгар Володимир узяв і потрібну кількість богослужбових книг, які переклали брати Кирило і Мефодій. Можливо, і Закарпатська Русь дала допомогу в духовних отцях, бо в них християнство поширили два слов’янські брати, рівноапостольні Кирило і Мефодій сто років до того. А якщо вважати правдоподібним факт, який описав літописець, що нашим предкам направив священиків сам патріарх Фотій, який трудився в Греції сто років раніше (†6 лютого 891 р.), то все стане на свої місця.

Але, як слушно зазначив церковний історик І. Огієнко, народ не просто відрікся від прабатьківської віри. Даремно літописець намагається нас переконати, що народ хрестився з радістю. У той же час не можна не взяти до уваги й інший факт, що князь повернувся з походу на Корсунь славним переможцем на чолі вірної дружини, з жінкою, грецькою царівною, свояком наймогутнішого тоді у світі грецького імператора. Авторитет Володимира значно зріс. Тому він насмілився знищити стару віру, порушити народну святиню.

«Як тільки повернувся (Володимир додому), наказав поскидати ідолів — одних посікти, а інших попалити. А Перуна наказав прив’язати коневі до хвоста й тягти з гори через Боричів потік до річки, а 12 мужам підпихати його киями… Дотягнувши, кинули Перуна в Дніпро… А по цьому Володимир послав посланців по всьому місту, наказуючи: «Хто не прийде завтра до річки, — чи багатий він, чи вбогий, старець чи невільник, — той стане противний мені»».

Частина киян послухалася князя і пішла хреститися. Під час хрещення вони говорили: «Аще бы се не добре было, не бы сего князь и бояре приняли». Проте деякі городяни не захотіли охреститися. Навіть не схильний до старої віри літописець, який робив записи більше як сто років пізніше, зазначав, що коли тягнули Перуна в Дніпро, «плакахуся его вірній людьє».

Ставши християнином, Володимир Великий цілком змінив своє життя: «По вся неділі, — писав літописець, — устави на дворі в гридниці пир творити й приходити болярам, и гридям, и соцьким, и десятьским, и нарочитым мужем при князи и без князя: бываше можнество от мяс, от скота и от звірини, бяше бо изобилью от всего». До хворих і бідних Володимир ставився милосердно.

Після охрещення Володимир прожив ще 28 років, ревно дбаючи про поширення християнства. Йому потрібно було багато освічених людей. Тому князь організував школу, де вчилися діти заможних батьків. Крім цього, він закладав і духовні школи, бо хотів мати власне духовенство.

Відразу після охрещення киян Володимир Великий почав будувати величну церкву на честь Успіння Божої Матері, яку назвали Десятинною, бо на її будівництво князь призначив десяту частину своїх доходів. Це був символ перемоги християнства над поганством. Її побудували на тому місці, де колись красувалася статуя Перуна. Будівництво церкви було закінчено в 996 р. Під час татарської навали 1240 р. Десятинну церкву зруйнували.

Володимир Великий помер 15 липня 1015 р., проживши 55 літ. Його поховано в Десятинній церкві біля гробу цариці Анни, яка померла раніше (1011). Мощі великого князя знаходилися тут до 1635 р. Київський митрополит Петро Могила знайшов їх і переніс до Софійського собору. Голову князя Володимира було перенесено до Успенської Печерської церкви.

Князя Володимира зараховано до лику святих завдяки хрещенню ним Русі. Перший раз Володимира Великого названо в літописах святим у 1254 р. Лише 1263 р. князя вперше було згадано як святого православної церкви грецького спрямування. Пам’ять ушановується церквою 28 липня (15 липня за ст. ст.).

Опубліковано: 06.07.2010; востаннє змінено: 02.08.2013.

Десять слідів князя Володимира у Києві

У Москві планують поставити величезний пам’ятник князю Володимиру, а російський президент Путін навіть обґрунтовував анексію Криму тим, що князь саме там прийняв християнство.

Політики та історики сперечаються, до якої країни, Росії чи України, князь Володимир має більше стосунку. Син київського князя Святослава деякий час правив Новгородом, а з 978-го до смерті у 1015-му - княжив у Києві.

Не підтримуючи ту чи іншу сторону, ВВС Україна зібрала десять слідів Володимира, які кожен може знайти у Києві.

Десятинна церква

Одним із найпопулярніших серед туристів місцем у столиці України є фундамент Десятинної церкви, яку князь Володимир побудував у 996 році.

У Києві цю місцину називають просто – "десятинка".

На будівництво великої кам’яної християнської церкви князь пустив десяту частину прибутків, звідки і пішла її назва.

Автор фото, UNIAN

Один із проектів відновлення Десятинної церкви в Києві

Церква була у так званому "місті Володимира", де зараз розташований Національний історичний музей, а напроти фундаменту зараз стоїть відома Андріївська церква.

Десятинна церква у первинному вигляді простояла понад два століття - до 1240 року, коли війська хана Батия взяли Київ й храм зруйнували.

Перші спроби відбудувати "десятинку" зробив митрополит Київський Петро Могила в 17 столітті, а нову церкву таки збудували у середині 19 століття. В 1928 році її знесли більшовики.

Софійський собор

Єдиним збереженим храмом Києва, який історики відносять до доби князя Володимира, є Софійський собор.

Згідно із останніми дослідженнями фресок собору, початок будівництва Софії відносять до 1011 року, ще за життя Володимира, а завершив будівництво вже Ярослав Мудрий.

Хоча раніше вважалось, що собор почали будувати вже після смерті Володимира у 1017 році. Саме цю дату заснування, а також 1037 рік можна знайти у старих літописах.

На 35-ї сесії генеральної конференції ЮНЕСКО вирішили, що в 2011 році варто святкувати тисячоліття заснування Софії Київської.

Автор фото, UNIAN

Софійський собор вважається єдиним збереженим храмом Києва часів Володимира

У червні 2010 святкування тисячоліття заснування собору указом закріпив президент Віктор Янукович.

Заповідник навколо Софії Київської - одне із найпопулярніших туристичних місць Києва, він не належить жодній українській православній церкві.

Зараз храм має зовнішні форми козацького бароко, яких йому надали після реставрації у 17 столітті на кошти гетьмана Івана Мазепи.

Пам’ятник святому Володимиру

Чи не найстарішим збереженим пам’ятником Києва є монумент князю Володимиру на однойменній гірці на дніпровських кручах.

Пам’ятник спорудили в 1853 році над місцем, де, як вважається, в 988 році у місці впадіння річки Почайна у Дніпро князь хрестив киян.

Висота пам’ятника разом з постаментом складає 20,4 метри. Постамент виготовили у Калузі, а саму фігуру князя вилили з бронзи у Петербурзі.

Автор фото, UKRINFORM

Пам'ятник Володимиру в Києві має 20 метрів заввишки

Встановленням пам’ятника опікувався цар Російської імперії Микола I.

Навколо пам’ятника на гірці розбитий парк, до нього можна піднятись на старому фунікулері або ж спуститись від Михайлівського монастиря.

Як і 152 роки тому, зараз від монумента князю Володимиру відкривається краєвид на Дніпро, а сам пам’ятник видно з Труханового острова та лівого берега Києва.

Володимирський собор

До 900-ї річниці хрещення Володимиром Київської Русі керівництво Російської православної церкви ініціювало будівництво у Києві великого собору.

Спорудження храму розпочалось в 1862 році і тривало кілька десятиліть з організаційними проблемами. Гроші на нього збирали по всій Російській імперії.

До будівництва у різні часи долучились відомі київські архітектори Олександр Беретті та Володимир Ніколаєв.

Автор фото, UKRINFORM

Володимирський собор невдовзі після відкриття у кінці 19 століття

У внутрішньому оздобленні брав участь відомий російський художник Віктор Васнецов.

Урочисте відкриття Володимирського собору відбулось в 1896 році у присутності імператора Миколи II.

Зараз Володимирський є патріаршим для УПЦ Київського патріархату.

Університет святого Володимира

Нинішній головний університет країни – імені Тараса Шевченка - до революції 1917 року носив ім’я святого князя Володимира.

Новий університет у Києві відкрили у 1834 році у липні на чергові роковини смерті князя Володимира.

Його створення тоді підтримав цар Микола I.

Частково матеріальною базою університету святого Володимира став закритий перед цим владою ліцей у Кременці на Волині. За 17 років до відкриття університету у Києві закрили Києво-Могилянську академію.

Одна з версій створення університету імені святого Володимира, яку називають історики, - намагання послабити польські впливи у Києві, які були значними у першій половині 19 століття.

Володимирська вулиця

Біля головного корпусу університету в Києві проходить вулиця Володимирська - одна з центральних у столиці. Таку назву вона носить з початку ХХ століття.

На Володимирській розташовані університет, театр опери та балету, відбудовані Золоті ворота часів Київської Русі, головний офіс СБУ, Софійський собор, пам’ятник Богдану Хмельницькому та фундамент Десятинної церкви.

Володимирський узвіз

Автор фото, UNIAN

Університет імені Тараса Шевченка до 1917 року носив ім'я Святого Володимира

Ще одна вулиця, названа у Києві на честь князя Володимира, – Володимирський узвіз.

Володимирський узвіз до початку 19 століття був частиною єдиної Олександрівської вулиці, яка пролягала від Контрактової площі до Арсеналу.

Після Другої світової відтинок від нинішніх Поштової площі та Європейської площі отримав назву Володимирський узвіз, адже саме над ним і стоїть пам’ятник Володимиру.

В 1892 році на ділянці вулиці, яка зараз є Володимирським узвозом, почав їздити перший у Російській імперії електричний трамвай.

З узвозу можна парком піднятися до пам’ятника Володимиру, або ж сходами спуститись до набережної Дніпра.

Барельєф Володимира

Ще один пам’ятник князю Володимиру встановили в Києві на 1025-ліття хрещення Русі в 2013 році.

Тоді до Києва приїздив патріарх РПЦ Кирило. Під цю подію привели до ладу парк на Володимирській гірці та відреставрували сходи, які ведуть з Володимирського узвозу до Дніпра.

У 2013 році біля самого Дніпра в Києві поставили барельєф святого Володимира

Тоді ж на набережній розбили сквер, а біля самої річки, на виході з підземного проходу, поставили кількаметровий барельєф Володимиру хрестителю.

Саме тут, як вважається, до 19 століття у Дніпро впадала річка Почайна, в якій князь хрестив містян.

Цей барельєф завершує низку ландшафтно-монументальних об’єктів, пов’язаних з Володимиром: верхній пам’ятник, гірка-парк, узвіз, сходи до Дніпра і барельєф.

Мозаїка на Золотих воротах

Ще одне відоме зображення князя Володимира – мозаїка на станції метро Золоті Ворота.

Автор фото, TovTob.Livejournal.Com

Князі київські Святослав, Володимир та Ярослав, яких зобразили на станції метро Золоті Ворота

Цю станцію відкрили у 1989 році, за рік після святкування тисячоліття хрещення Київської Русі.

Через це, а також через розташування (виходить до Золотих воріт), станцію оформили за мотивами часів Київської Русі. На стінах та арках зображені найвідоміші київські князі та діячі церкви тих часів, зокрема й Володимир.

2012 року станція Золоті Ворота потрапила до 20 найгарніших станцій Європи за версією видання Daily Telegraph. А з 2011 року мозаїки станції мають статус об’єкта культурної спадщини.

Тризуб Володимира

Один із символів князя Володимира, який зараз легко можна знайти в Києві. Це герб України, який є видозміненим княжим символом - тризубцем.

Символ використовувався ще на монетах, які чеканились князем Володимиром.

Саме тризуб у 1917 році взяла за герб Українська народна республіка, а потім в 1991 році – й Україна.

Зображення на грошах

Зображення самого князя Володимира в Україні є на грошах - одногривневій купюрі та різноманітних ювілейних монетах.

Автор фото, nbu.gov.ua

До 2004 року на одногривневій купюрі Володимир мав вуса, а не бороду

Одногривнева купюра спочатку зображувала молодого князя з вусами, а зі зворотного боку був древній Херсонес.

На новіших купюрах замість Херсонесу розмістили "град Володимира" - дитинець Києва часів князювання Володимира.

Сам Володимир на нових купюрах став "соліднішим" – отримав бороду. Хоча експерти критикували таку новацію, адже доказів, що князь Володимир носив бороду, замало.