Чому піп ММА

Що таке міома матки: симптоми, лікування і причини розвитку захворювання

Міома матки (фіброміома, лейміома) - доброякісне гормонозалежне утворення, яке розвивається з м'язових та сполучних клітин матки. Процес розвитку досить повільний: м'язові клітини починають ділитися, в результаті чого з'являються пухлинні клітини, з яких в матці зростає вузол – це і є міома. Розміри можуть бути різні: від невеликого вузлика, який практично не відчувається жінкою, до величезних розмірів, при яких створюється відчуття, що жінка вагітна. Міома зустрічається у 20% жінок у світі, найчастіше в фертильному віці.

Якщо міома не турбує жінку, протікає безсимптомно, то виявляють її тільки під час УЗД в процесі планового огляду.

Якщо вузли розташовуються ближче до внутрішнього шару матки та деформують її порожнину, то такий вид міоми називають субмукозна.

Чому виникає міома матки

Причин виникнення досить багато, але ключову роль у розвитку міоми грають естроген та прогестерон (жіночі статеві гормони). Чим старша жінка, тим менше у неї виробляється власного прогестерону. На перший план виходить естроген, він і провокує зростання міоми матки та інші проблеми в роботі жіночих статевих органів. Крім того, розвитку міоми сприяють:

• Хронічні запальні захворювання сечостатевої системи жінки, в тому числі, інфекції, що передаються статевим шляхом.
• Збій менструального циклу (відсутність місячних протягом декількох циклів, невластива для жінки рясність менструації).
• Спадковість: міоми в анамнезі у мами або бабусі.
• Невиношуваність вагітності, переривання на ранніх термінах, безпліддя.
• Постійні інфекційні захворювання жіночої сечостатевої системи.
• Порушення здорового способу життя, хронічні захворювання: зайва вага, високий тиск, цукровий діабет, проблеми з роботою щитоподібної залози.
• Часті стреси, депресії, порушення сну негативно позначаються на роботі багатьох органів (яєчників, наднирників, щитоподібної залози).

Симптоми міоми матки

Міоми у жінок можуть мати різні симптоми, це пов'язано з віком, перенесеними раніше захворюваннями, загальним станом здоров'я, місця, де саме розташована пухлина. На міому можуть вказувати такі ознаки:

• Надзвичайно рясні та тривалі менструації – це найголовніший симптом.
• Анемія на тлі рясних менструацій, яка супроводжується слабкістю, блідістю шкірних покривів, зниженим тиском.
• Постійний дискомфорт внизу живота, біль, який локалізується і в паху, і в попереку одночасно. Це пов'язано з тиском міоми на саму матку та навколишні органи. З ростом міоми посилюється ще й інтенсивність болю. Під час менструації біль може зростати.
• Проблеми з відвідинами туалету: запори, болі при сечовипусканні, часті позиви навіть вночі.
• Проблеми з виношуванням вагітності або її настанням також можуть вказувати на міому матки.

Стадії міоми матки

0 стадія: вузли ще не проростають в ендометрій, вони знаходяться в черевній порожнині, представляючи собою міому матки на ніжці.

І стадія: відбувається проростання вузлів в міометрій менше ніж наполовину.

ІІ стадія: міоматозного вузли проростають в міометрій більше, ніж наполовину.

ІІІ стадія: вузол повністю зростається зі слизової, між ними вже зовсім немає міометрія.

Методи діагностики захворювання

Для постановки діагнозу необхідне проведення повного обстеження жінки, що охоплює:

• Огляд гінекологом на кріслі, завдяки чому лікар визначає збільшення розмірів матки, якщо вузли дуже великі та знаходяться ближче до внутрішньої поверхні, їх можна навіть намацати при огляді.
• Наступний важливий етап – це проведення ультразвукового дослідження з повним сечовим міхуром. Це допомагає визначити місце знаходження міоми, її розміри, а також контролювати її зростання в динаміці.
• У деяких випадках, для більш точної постановки діагнозу, гінеколог може рекомендувати пацієнтці проходження КТ або МРТ.
• Для отримання повної картини захворювання рекомендовано також здати загальні аналізи: аналіз крові може вказати на анемію (низький гемоглобін), а аналіз сечі підтвердити або виключити запальні процеси сечовивідної системи.
• Доплерография судин матки.
• Гістероскопія – це ефективний метод визначення міоми матки. Завдяки гістероскопу, на кінці якого знаходиться невелика камера, лікар проводить огляд матки зсередини, а також контролює всі проведені лікувальні маніпуляції. Ця процедура дозволяє не тільки визначити розміри міоми, але і виконати біопсію (відрізання невеликого шматочка для дослідження) або вишкрібання.

Методи лікування міоми матки

Лікування спрямоване на зменшення розмірів міоматозних вузлів, а також зменшення ознак міоми. Якщо захворювання протікає безсимптомно, розміри міоми невеликі, а жінка планує надалі вагітність, тоді рекомендується застосовувати консервативний метод лікування. Крім того, такий метод може бути використаний, як етап підготовки до оперативного лікування.

Для лікування міоми використовують:

• негормональні препарати, дія яких спрямована на боротьбу із запальними процесами органів малого тазу, а також зміцненню загального та місцевого імунітету;
• гормональні препарати – оральні контрацептиви, ліки, дієвою речовиною яких є прогестерон. Їх дія спрямована на зменшення розмірів мімоматозних вузлів.

Лікар приймає рішення про оперативне втручання після вивчення анамнезу пацієнтки, тяжкості протікає захворювання, збору всіх аналізів та обстежень. Крім того, враховується бажання жінки зберегти репродуктивну функцію.

Показання до проведення операції:

• великий розмір міоми;
• сильна маткова кровотеча;
• постійні больові відчуття;
• стрімке зростання міоми;
• складності з настанням або виношуванням вагітності;
• проблеми в роботі сечового міхура, прямої кишки;
• наявність супутніх патологій органів малого таза.

Проведення операції призначають в першій половині менструального циклу (до 14 дня).

Після операції відновний період займає до 2-3 місяців. У цей час важливо уникати сильних фізичних навантажень, дотримуватися статевого спокою. Крім того, необхідно проходити профілактичні огляди у гінеколога, УЗД, щоб виключити рецидив міоми матки.

Препарати для лікування міоми матки

Підбір препаратів для лікування міоми відбувається індивідуально, з урахуванням віку жінки, наявності супутніх захворювань, анамнезу хвороби.

Препарати, що використовуються для лікування, діють на яєчники, тимчасово пригнічуючи їх функцію.

Оскільки міома матки – це гормонозалежна пухлина, тому використовують гормональні препарати для тривалої медикаментозної терапії (3-4 місяці) або в період передопераційної підготовки. Це Бусерелін, Золадекс, Диферелін.

На тлі лікування припиняються менструації, одночасно відбувається зростання гемоглобіну, збільшується щільність судин, що дуже сприятливо для пацієнтів з кровотечами.

Також існують вид ліків, які створюють «псевдоменопаузу». Це Даназол, Гестріон, Неместран. Курс лікування становить від 3 до 6 місяців, у виняткових випадках – до 12 місяців. На тлі лікування відбувається зменшення розмірів міоматічних вузлів, поліпшення загального стану.

Існує думка, що при міомі матки дуже ефективною є фітотерапія. Але займаючись самолікуванням травами, можна втратити час, адже міома росте дуже швидко. Тому всі призначення повинен робити виключно лікар, він же контролює стан міоми, динаміку та ефективність лікування.

Профілактика міоми матки

Для того щоб уникнути появи міоми, варто дотримуватися наступних рекомендацій:

• Намагатися уникати стресових ситуацій;
• Вести здоровий спосіб життя з достатньою кількістю фізичних навантажень, заняття повинні бути регулярними;
• Дотримуватися дієти з великою кількістю клітковини в раціоні. Харчування має бути збалансованим, необхідно виключити солодке, борошняне, випічку. Зайва вага – це фактор ризику розвитку ускладнень.
• Відмовитися від куріння, алкоголю;
• Регулярно відвідувати гінеколога для профілактичних оглядів;
• Вести регулярне статеве життя з одним партнером;
• Для нормалізації гормонального фону бажано, щоб перша вагітність наступила у віці до 25 років, друга – до 30 років;
• Намагатися уникнути абортів;
• Тримати під контролем загальний стан здоров'я та своєчасно лікувати захворювання статевої сфери.

Лікарі клініки, які лікують захворювання

У клініці Universum Clinic працюють гінекологи, які мають достатній досвід в діагностиці та лікуванні різноманітних гінекологічних хвороб, в тому числі, і міоми матки. Необхідно регулярно проходити профілактичні огляди, адже вчасно виявлене захворювання піддається лікуванню швидше та ефективніше. Лікарі адекватно оцінюють індивідуальну ситуацію кожної пацієнтки, при необхідності, залучають і інших фахівців для обстеження та постановки діагнозу. Крім того, на базі клініки можна зробити УЗД, здати всі необхідні аналізи в будь-який зручний для Вас час.

Записатися на консультацію

Записатися на консультацію або отримати відповідь на своє питання, можна 24/7 в нашому колл-центрі за телефонами:

Піп Іван Чорногірський (2 028 м), Чорногора

Вершина Піп Іван Чорногірський висотою 2028 м приваблює мандрівників з усіх куточків України та не лише, своєю несхожістю на інші карпатські вершини. Чому це так? Верхівка гори увінчана «тіарою» - кам'яною будівлею колишньої обсерваторії. Піп Іван Чорногірський – це доволі знаний природний об'єкт, який щороку підкорює велика кількість мандрівників та місце, де влаштовують екзотичні церемонії та фотосесії.

Отже, найбільш відомими маршрутами до вершини є шляхи, які ведуть через озеро Марічейка, відтак через плай Гропа, а потім вже схилами Вухатого Каменю. Саме з цієї вершини розпочинається масштабний гірський масив – Чорногірський хребет, на якому мов солдати вишикувалися всі українські двотисячники, а саме – Говерла (2061 м), Бребенескул (2038 м), Ребра (2001 м), Петрос (2020 м), Піп Іван (2028 м) та Гутин Томнатик (2016 м).

Обсерваторія «Білий Слон» на вершині гори Піп Іван

Дослідники схильні вважати, що у давнину саме на цьому місці відбувалися купальські гуляння та розводилося величезне багаття, яке у народі здобуло назву – Живий Вогонь.

Що варто знати про історію обсерваторії на вершині Піп Іван? Наріжний камінь був закладений Міністерством військово-повітряної оборони Польщі у 1936 році (варто знати цю сторінку вітчизняної історії, а саме те, що ця територія належала сусідній країні аж до 1939 року).

Будівництво – це завжди клопітка нелегка праця, а у нашому випадку потрібно ще додати такий вагомий фактор, як висота над рівнем моря, де й, власне, велося зведення будівлі. Це феєрично, адже висота – 2028 м. Отож, можемо собі уявити значні фізичні затрати. Працювали на будівництві люди з навколишніх поселень, котрі привозили сюди дерево та камінь. Працівники – гуцули (так йменують себе тутешні жителі) зводили цю будівлю, як кажуть, потом і кров'ю.

Дороге устаткування вишукували по цілому світі й доставляли сюди.Проект вражав своєю масштабністю, однак умови праці тут були неналежними. Наприклад, для зведення обсерваторії необхідно було витратити 800 тонн будматеріалів, котрі залізницею доставляли до смт Ворохта, а відтак працівники деяку частину шляху на вершину долали возами, а іноді переносили будматеріали на власних спинах. Це також стосувалося й пійому надважких каменів на верхівку гори. Дорогу, котра вела до високогір'я, будували теж із нул я.

Вражає також те, що проект був досить-таки продуманний. Наприклад, до будівлі було підведено водогін, тут була своя власна опалюванна система. У технічних приміщеннях спеціально для цього створили котельню. Це надзвичайно важливо, адже взимку товщина снігу в цих місцях перевищує декілька метрів, а температура має здатність падати до позначки -40 градусів за Цельсієм.

Інженери, котрі були задіяні у проекті, зробили все можливе для того, щоб обслуговуючий персонал та учені могли цілий рік знаходитися на горі у безпечних та комфортних умовах. Була також продумана й система рятувальної служби. Наприклад, якщо працівник обсерваторії раптом потрапляв під снігову лавину, то на його пошуки відправляли добре підготовлених військовослужбовців.

У самій будівлі знаходилося також й декілька парників, за допомогою котрих стало можливим вирощування овочів та фруктів. Правда був один суттєвий мінус – комунікація. Хоча це стосується більше специфіки того часу. Однак, працівники обсерваторії мали змогу отримувати та переселати листи за допомогою спеціально навченого собаки місцевого пана Зембіча.

Стіни самої будівлі мають товщину близько 1 м, утеплялися вони завдяки наступному методу. В Африці замовляли корк, а відтак перекладали стіни його просмоленими шарами. 1938 рік – це рік урочистого відкриття будівлі. Тоді це був цілий комплекс, котрий складався з готелю, господарських приміщень та найважливішої частини – астрономічної вежі. Готель складався з декількох рівнів із західної та східної сторін він мав 5 рівнів та, відповідно, 2.

На самій вежі було встановлено дорогий телескоп, а дістатися сюди можна було гвинтовими сходами, котрі вели з першого поверху. Вежа була вкрита литим мідним куполом, діаметр котрого, потрібно сказати, був просто велетенським – 10 м. У будівлі налічувалося 43 кімнати та 57 вікон.

Велетенська споруда була насправді достойною прикрасою однієї з найвищих карпатських гір. До сьогодні автономне опалення обсерваторії, елетропостачання та водозабезпечення – факти, котрі викликають повагу в учених, котрі сходяться на одному, що обсерваторія – надтехнологічний об'єкт. До речі, працівники самі виготвляли хлібні вироби, а запаси їжі поновляли всього-на-всього два рази у рік.

Проект, а відтак і реалізація такого масштабного задуму у доволі короткий час викликала у тутешніх жителів чимало здогадок, версій та чуток. Люди говорили, що наврядчи стала б влада витрачати такий суттєвий ресур на зведення станції для досліджень з метеорології та астрономії. Які версії побутували у народі? Найпоширенішою була та, яка стверджувала, що дослідництво – це лише прикриття, а насправді там організували висувну злітну смугу. А також, що у самій будівлі працюють потужні машини, котрі змушують сніг на вершинах танути та парувати.

Час розтавив все по своїх місцях й довів, що ці міфи були далекі від правди. Будівлі такого типу мають властивість з швидкістю вітру обростати таємничими історіями та легендами.

Найбільшою окрасою високогірної обсерваторії був астрограф з 33 сантиметровим об'єктивом родом з Единбургу, Шотландія. Це надало можливість вченим-дослідникам займатися дослідженням малих та великих планет, фотогафувати зорі та спостерігати за рухом комет.

Телескоп не потребував постійного запуску, адже завдяки регульованим двигунам, котрі, у свою чергу, були обладнані надточним хронометром, працював автоматично. Тут були наявні також власні електродвигуни, а сам діаметр вежі становив 6 м. До речі, ця обсерваторія у горах мала неабияке значення, оскільки на той час займала 2 місце у Європі та 6 на світовому рівні. Ці факти безумовно підверджують те, що масштабний задум, а відтак і саме втілення повністю оправдали себе.

Легенди про Піп Іван

Шукаючи якусь певну інфрмацію про Чорногору, більшість туристів натрапляють на історії про дві вершини… чи дві назви однієї і тієї ж гори? Нумо розбиратися. Вершину почали називати «Піп Іваном» приблизно в середині ХХ століття. Тривалий час сюди сходилися миряни з усіх навколишніх поселень для того, щоб прочитати молитви в ніч на Івана Купала. Тому перша версія говорить про те, що таку назву вершина здобула через те, що неподалік проживав такий собі священник (або – «піп») Іван, котрий вказував людям шлях на саму вершину. Вдячні люди й вирішили назвати у його честь вершину.

Проте не всі погоджуються з такою версією, адже, пояснюють аргументуючи, все насправді набагато прозаїчніше… чи навпаки – мелодійніше. Вершина, у вітряний день, співає. Так, саме звук співу чується тоді, коли дме вітер заграючи із скелями. Через те, що вершина «попіває» (наголос на другий склад) назва повинна звучати – Попіван.

Також досить часто зустрічається назва «Чорногора», що викликає у мандрівника плутанину конкретної вершини з гірським масивом, до складу котрого вона входить. Чому саме така назва? Легенди говорять про те, що «карпастький Робін Гуд» лідер угрупувань опришків – Олекса Довбуш, начебто у давні часи вбив тут самого чорта, з яким пов'язана «чорна біда». Через конаюче зло, навколишні вершини відразу почорніли.

Також вершину часто йменують «Білим Слоном», що найперше пов'язано із самим спорудженням обсерваторії. Скептики схильні вважати, що ні дороге устаткування, ні людські ресурси та інші інвестиції – не виправдали себе, адже грандіозний проект на практиці виявився провальним та збитковим. «Білий Слон» − це символ великих грошей, котрі витрачені на неоправдану радість.

Сама назва «Білий Слон» викликає у мандрівників ряд візуальних фантазій, адже зовнішньо будівля й справді нагадує африканську тварину. Особливо це помітно узимку, коли будівля покривається шарами снігу та криги, а вітер ліпить на них замислуваті візерунки та вигини. Глянеш здалеку – й справді велетенський самотній слон!

Маршрути на гору Піп Іван Чорногірський

Розібралися з назвами вершини, а тепер ватро глянути на те, як сюди можна дістатися. Існує декілька варіантів сходження та найбільшою популярністю користуються три, котрі розглянемо далі. Перший з них розпочинається у поселенні Дземброня, відтак через вершину Вухатий Камінь або ж через Смотрич.

Наступний – маршрут через КПП Шибене та озеро Марічейка. Третій – з плаю Гропа (ця полонина прохідна між Мармаросами й Чорногорою). Рекомендують завершити мандрівку Чорногірським хребтом саме вершиною Піп Іван та обрати для повернення вищезгадані варіанти спуску.

Поради туристам, котрі планують похід на Піп Іван

• На вершині немає джерельця, тому про запаси води слід подбати заздалегіть (узимку можна розтопити сніг).
• Документи про посвідчення вашої особи знадобляться усім тим, хто планує подорож, адже Чорногора знаходиться близько лінії розмежування територій двох держав. Звичайно, що те, що ви зустрінете прикордонника, наприклад, долаючи Чорногірський хребет малоймовірно, але якщо оберете підкорення вершини з боку КПП Шибене, то там у вас запитають про наявність документу.
• Теплий зручний одяг, котрий вбереже від дощу – мастхев у будь-яку пору року. Високогір'ю притаманна примхливість галицької панянки. Без жартів, ранок тут може розпочатися з хмарами, в обідню пору нікуди буде сховатися від сонячних променів, а увечері може піти сильний дощ з вітром. Застали Піп Іван у безхмарну сонячну погоду? Пощастило. Не змокли й не замерзли? Вдвічі. ​

Розташування: г. Піп Іван, Чорногірський масив

Координати GPS: 48.046944, 24.627222

Матеріали взято з karpaty.love

Піп Іван ( Поп Іван) Чорногірський

Дивовижна гора, що є однією з 7 гордих вершин-двохтисячників Українських Карпат. Чорна гора (2020,5 м), так ще називають вершину, посідає третє місце в списку найвищих гір Українських Карпат: перше місце належить Говерлі (2061 м), друге − горі Бребенескул (2038 м). Чому гора Піп Іван щорічно відвідується сотнями туристів? По-перше, через мальовничі краєвиди Карпат, які можна звідси побачити за умов хорошої погоди. По-друге, через свою родзинку – польсько-українську обсерваторію «Білий слон» − найвище розташовану в Україні споруду, де живуть і працюють люди. По-третє, гора Піп Іван розташована на кількох популярних туристичних маршрутах, які неодмінно варто відвідати всім, хто хоче закохатися в гори.

Легенди про Піп Іван Чорногірський

Назва цієї гори має кілька варіантів пояснень. Зокрема, вершину стали називати Піп Іван відносно недавно – у XX ст. В ніч на Івана Купала багато вірян збирались тут для нічної молитви, але знайти вершину було не просто. На щастя мирян, поруч жив піп на ім’я Іван, який вказував людям шлях до місця молитов на вершині. Від його імені і прозвали так гору. Хтось каже навіть, що це була не людина, а скеля, що тільки формою нагадувала священика.

Але що ж було раніше? Місцеві кажуть, що у гарний сонячний день, коли вітер бігає поміж скелями, вершина ніби «попіває». Від цієї музичної звички гора і отримала свою назву, а місцева форма «Попіван» з часом трансформувалась у звичну тепер «Піп Іван».

Туристи також можуть бути збиті з пантелику іншою назвою Піп Івана − Чорногора (через схожість з іншою горою). Це пов’язано з легендою про славнозвісного опришка Олекса Довбуша, котрий мав тут схрон. Кажуть, що в ті часи на цих теренах поселився сам чорт або якесь лихо. Довбуш вбив нечисть і пролив її чорну кров, яка застигла і пофарбувала гору, а в нагороду отримав від вищих сил невразливість до куль і надзвичайну вдачу.

Скептики ж надають перевагу ще одній версії. Мовляв, гора Піп Іван щедро вкрита заростями альпійської сосни, і через це, якщо дивитись на гору здалеку, вона здається темною, майже чорною. Навряд хтось в змозі сказати, яка з цих версій правильно - залишаємо це на ваш розсуд.

Увага, не плутайте! Гора Піп Іван Чорногірський розташовується на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей і має «брата» − гору Піп Іван Мармароський, що стоїть на Україно-Румунському кордоні.

Обсерваторія «Білий Слон»

Свою відомість Піп Іван отримав завдяки кам’яній обсерваторії «Білий Слон», що була збудована ще в 30-х роках минулого століття. В 1936 році Міністерство військово-повітряної оборони Польщі почало зведення будівлі (до 1939 року ця локація належала сусідній державі). Тільки уявіть − всі будматеріали підвозили з смт. Ворохта на конях, несли в руках, ба навіть на спинах. Дорога, що вела до високогір’я, була збудована також з нуля. Масштабність та продуманість проекту вража в ті часи своїм розмахом. Тут була створена система опалювання та підведений водогін, щоб науковці змогли працювати в обсерваторії протягом цілого року. Це особливо важливо, беручи до уваги, що інколи температура на вершині може опускатись до -40 °C. Урочисте відкриття обсерваторії на горі Піп Іван відбулось 29 липня 1938 року, на той момент вона називалась не «Білий Слон», а «Астрономічно-метеорологічна обсерваторія імені маршала Юзефа Пілсудського Ліги протиповітряної оборони Польщі». В ній нараховувалось 43 кімнати, 57 вікон, серед яких був конференц-зал, акумуляторна, котельня, їдальня, кабінети, складські приміщення та жилі зони для персоналу.

Будівля була майже на самозабезпеченні – працівники самі виробляти тут хлібо-булочні вироби, а запаси їжі поновляли два рази на рік. Передача повідомлень в околиці зазвичай відбувалась завдяки спеціально навченим собакам. Піп Іван мав також свій загін рятувальників та КПП. Ця обсерваторія займала 2-ге місце у Європі та 6 на світовому рівні за своїм значенням. Ключовим обладнанням наукової бази був потужний астрограф з 33-сантиметровим об’єктивом родом з Единбургу, Шотландія.

Місцеве населення з підозрою косилось на обсерваторію. Не зважаючи на те, що багато тутешніх жителів самі піднімались на гору Піп Іван і залучались до будівництва, люди не вірили, що польська влада витрачає значні кошти (а це було зрозуміло всім) на зведення станції для споглядання за зірками. Найбільш топовою версією була думка про висувну злітну смугу, яка прихована за цим будівництвом.

Своєю назвою «Білий слон» завдячує людській уяві. Ми не знаємо, хто вперше підмітив, що кучугури снігу та льоду на стінах і даху обсерваторії надають їй схожості із слоном, але цей чоловік мав не тільки романтичну душу, але й уважне око. Якщо придивитись здалеку, то й справді – ніби могутній слон обіймає вершину гори Піп Іван.

З точки зору символіки, слон – це емблема справедливої та демократичної влади, а білий колір здавна означав добру путь і сильну волю. Тварини білого кольору у багатьох культурах світу вважають чарівними чи священними. Можливо, таке романтизоване порівняння не випадково прийшло в голову тогочасним полякам, які тільки недавно отримали незалежну державу.

На жаль, вибух Другої світової війни перекреслив плани поляків. Працівники обсерваторії були вимушені залишити базу і забрати все цінне – передусім лінзи телескопу. Очільнику станції також був відданий наказ спалити всю таємну канцелярію і знищити все обладнання, яке не встигли вивезти, аби воно не використовувалось ворогом. Після приходу угорських військ, обсерваторія до 1944 року виступала прикордонною фортецею.

За часів Радянського Союзу обсерваторія на горі Піп Іван не використовувалась за призначенням, хоч окремі дослідники і наголошували на її перспективності. Потроху з неї пощезало все, що ще залишили поляки і угорці. Особливо це помітно на даху. Подейкують, що мідна бляха, якою колись був оббитий дах, тепер відбиває сонячне проміння з усіх дзвіночків на шиях місцевих корів і чанів тутешніх мешканців. Однак експертизу ніхто не проводив, а корови не поспішають віддавати дзвіночки.

Нове дихання в обсерваторії відкрилось у XXI ст. В 2011 році її було передано в управління Прикарпатському Національному Університету ім. В. Стефаника в Івано-Франківську і отримано фінансування для відбудови від Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польщі.

Маршрути

Піп Іван − гора пірамідальної форми, підйом на неї нелегкий та потребує чимало зусиль. На висоті 1500 метрів вас зустрінуть вікові смерекові ліси, що мов захисники чатують спокій непорушної вершини. Сама верхівка усипана кам’янистими розсипами, що видніються на фоні альпійських луків. Піп Іван відіграє важливу роль, адже саме з нього починається Чорногірський масив. Його обирають першим на шляху до підкорення гір-двотисячників.

Популярних маршрутів тут доволі багато, однак найпопулярнішими є два з них:

1. Верхня Дземброня – пол. Смотрич – г. Вухатий Камінь – г. Піп Іван Чорногірський.

Доволі нетривалий – відстань біля 10 км, однак окремі ділянки можуть бути складними навіть для середньовікової групи. Маршрут бере початок в селі Дземброні - яке стало однит з центрів еко-туризму в Карпатах. Плюсом цього маршруту буде можливість побачити Дзембронські водоспади та гору Вухатий камінь.

2. КПП «Шибене» – пол. Веснарка – оз. Марічейка – г. Піп Іван.

Здебільшого маршрут складається з ґрунтової доріжки. оз. Марічейка – озеро льодовикового походження на південно-східному схилі г. Шурин, розташоване серед смерекового лісу на висоті 1510 м. Дуже мальовниче і затишне. Майте на увазі, що для проходження КПП «Шибене» вам потрібні документи, що посвідчують вашу особу.

І наостанок кілька порад щодо цієї місцевості:

• На вершині немає джерельця, тому запас питної води потрібно забезпечити самому.
• Наявність документів – не прохання, а сувора необхідність.
• По завершенню походу варто повідомити місцевих рятувальників, що все гаразд – особливо якщо погода не дуже привітна.

Відео маршруту до гори Піп Іван з Дземброні

Як дістатись

Громадським транспортом

До села Дземброня можна доїхати автобусом з Верховини (відправлення о 12.00, 15.30 та близько 17.30), а туди потрапити можна з автовокзалу Івано-Франківська, до Франківська прямують потяги з великих міст України.

До села Дземброня можна доїхати автобусом з Верховини (відправлення о 12.00, 15.30 та близько 17.30), а туди потрапити можна з автовокзалу Івано-Франківська, до Франківська прямують потяги з великих міст України.

З Верховини їдуть автобуси також і до с. Шибене, приблизно о 12.00 та 17.30.

Автомобілем

До с. Дземброня доїхати можна з Києва, проїжджаючи Житомир, Івано-Франківськ та прямуючи через населені пункти Отинія-Коломия-Косів-Криворівня-Верховина-Красний прямо до високогірного села Дземброня.

До с. Шибене можна дістатись прямуючи з Києва трасою до Івано-Франківська, а звідти вже через села Коломия-Косів-Буковець-Верховина-Красник-Явірник-Шибене.

Сподобалась локація? Поділіться посиланням з друзями та давайте разом відкривати красу України та Карпат!

Піп Іван ( Поп Іван) Чорногірський на карті

масив Чорногора, івано-франківська область

GPS: 48.0468731, 24.6278047 |