Ферментна недостатність підшлункової залози: як допомогти «лабораторії травлення»

Існує ряд захворювань, пов'язаних як із надмірним виробленням панкреатичного соку, так і з дефіцитом його ферментів. Чому виникає останній, як це встановити та лікувати, — розповідає завідувачка кафедри терапії та сімейної медицини Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, віце-президент Українського Клубу панкреатологів, член Європейського Клубу панкреатологів, професор, доктор медичних наук Лілія БАБИНЕЦЬ.

Підшлункова залоза працює «за двох»

Підшлункова залоза (ПЗ) виконує дві надзвичайно важливі функції у людському організмі:

• екзокринна – вироблення травних ферментів та бікарбонатів, тобто ПЗ є ферментною лабораторією, що забезпечує травні процеси.
• ендокринна - виробляє інсулін та інші гормони (глюкагон і т.д.), що забезпечують обмін глюкози.

Першу функцію виконує ряд ферментів, що містяться у складі підшлункового соку:

• протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, карбоксипептидаза), які розщеплюють білки
• ліполітичні (ліпаза) – розщеплюють жири
• Амілолітичні (амілаза, лактаза і т.п.) – відповідальні за розщеплення вуглеводів.

Апетит зростає – всмоктування погіршується

Коли існує баланс цих ферментів – із травленням все гаразд. Однак відхилення в той чи інший бік спричиняє проблеми. Так, надмірне виділення панкреатичного соку може призвести до розвитку гострого панкреатиту або загострення хронічного панкреатиту (ХП). Недостатня кількість ферментів може викликати гіпоферментні процеси.Іноді на цьому фоні виникає парадоксальне, на перший погляд, явище: у пацієнта надмірний апетит і, як наслідок, переїдання, незважаючи на це, він не набирає ваги, адже поживні речовини не засвоюються повністю.

Гіпоферментні стани характерні для пізніх стадій ХП та корелюють зі ступенем деструкції тканини ПЗ.

Читайте також

Еластаза – основний маркер діагностики

Важливим протеолітичним ферментом є еластаза, яка здатна розщеплювати білок еластин, який трипсином, ні хімотрипсином не гідролізується. Наявність та стадію екскреторної недостатності підшлункової залози (ЕНПЗ) визначають саме за вмістом цього ферменту у калі. Цей метод вважається «золотим стандартом» діагностики, відповідає міжнародним стандартам і має низку переваг:

• це неінвазивний метод
• еластаза не розпадається при пасажі через ШКТ
• замісна терапія не впливає на результат аналізу
• не вимагає дотримання певної дієти
• володіє високим рівнем специфічності та чутливості.

Альтернативними методами діагностики ЕНПЗ є:

• Дихальний тест із використанням С13-змішаних тригліцеридів (С13 – ТДТ), який використовується для діагностики всіх ступенів тяжкості ЕНПЗ та оцінки ефективності замісної ферментної терапії.
• Коефіцієнт абсорбції жиру (КАЖ) вважається «золотим стандартом» діагностики стеатореї, що супроводжує тяжку ЕНПЗ. Однак, враховуючи необхідні для цього дієтичні обмеження, складність підготовки та виконання аналізу, він проводиться лише в окремих дослідницьких центрах.
• Секретиновий тест – найточніший метод діагностики ЕНПЗ, який виявляє її ще на ранніх стадіях ХП до виникнення стеатореї, проте він складний у виконанні та інвазивний, тому в клінічній практиці майже не використовується.

При підозрі на порушення екзокринної функції ПЗ необхідно пройти такі лабораторно-діагностичні обстеження:

1. Біохімічний аналіз крові з визначенням:
2. рівня амілази, ліпази;
3. печінкові проби для встановлення можливої ​​патології жовчовивідних шляхів;
4. протеїнограма (виявлення наслідків мальдігестії та мальабсорбції).
5. Фекальна еластаза-1
6. При необхідності – УЗД органів черевної порожнини та нирок; ЕГДС із оглядом ретробульбарного відділу 12-палої кишки.

Чому не вистачає панкреатичної амілази

Причинами зниження активності панкреатичної амілази можуть бути

• зниження функції ПЗ
• муковісцидоз (кістозний фіброз) ПЗ
• видалення органу
• підвищений рівень холестерину.

Інтерпретація результатів аналізу на панкреатичну амілазу проводиться з урахуванням оцінки загальної активності амілази у крові чи сечі. Якщо загальна активність амілази підвищена, а активність панкреатичної амілази знижена, то ураження ПЗ малоймовірне і слід виключити патологію яєчників, кишківника, бронхів чи інших органів. Також важливо пам'ятати, що в сечі допустимі вищі значення амілази через вищу концентрацію ферменту при його фільтрації нирками з крові.

Ліпаза – «свідок» роботи кількох органів

Ліпаза панкреатична – ключовий фермент перетравлення жирів, жирних кислот, жиророзчинних вітамінів A, D, E, K. Ліпопротеїнліпаза розщеплює тригліцериди у складі ліпопротеїнів крові, що забезпечує доставку жирних кислот у тканини організму.

І хоча ліпаза синтезується в ПЗ, дослідження цього ферменту також призначають для діагностики захворювань печінки, кишечника при порушенні обміну речовин. Для точності діагностики захворювання на ПЖ це дослідження важливо проводити в тандемі з амілазою.

Тяжка (декомпенсована) ЕНПЗ виникає при зниженні секреції панкреатичної ліпази нижче 10% від норми та клінічно виражається:

• стеатореєю із змінами форми, консистенції, частоти випорожнень. Стеаторея і втрата ваги - пізні прояви ХП, що виникають на тлі втрати 90% паренхіми ПЖ, що функціонує.
• мальабсорбція та мальдигестія з: втратою маси тіла, метеоризмом, флатуленцією, проявами гіповітамінозу (особливо жиророзчинних вітамінів A, D, E, K).

Читайте також

Меню для підшлункової залози – особливе

При порушенні функцій ПЗ необхідно передусім подбати про збалансоване харчування, і навіть повністю виключити вживання алкоголю, куріння. Харчування пацієнтів з ХП вимагає нормотрофної дієти з достатнім вмістом білків, обмеженням тваринних жирів (до 40-60 г), а також продуктів, що стимулюють секрецію (копчених, смажених, гострих, солоних страв, соусів, маринадів).

Протипоказані газовані напої, кава, міцний чай. Харчуватися слід 4-5 разів на день, одночасно.

Хворі на ЕНПЖ погано переносять свіжі овочі та фрукти, тому краще піддавати їх термічній обробці. Загалом їжу краще готувати на пару, тушкувати чи варити.

Окреме зауваження щодо додаткового прийому вітамінів, дефіцит яких виникає внаслідок їхнього недостатнього всмоктування при ферментній недостатності. Абсолютним показанням для їх призначення є лише встановлений лабораторно та клінічно факт недостатності певного вітаміну. До того ж, якщо потреба у вітамінотерапії виникає при інших супутніх патологіях у хворих з гіпоферментним ХП, їх можна приймати виключно за розпорядженням лікаря, під його наглядом, та в період поза загостренням ХП.Оскільки панкреатит та активні поразки шлунково-кишкового тракту можуть бути протипоказаннями до вживання деяких вітамінів, що містяться в тому числі і в загальнозміцнюючих вітамінних комплексах.

Коли потрібні ферменти з аптеки

Коригувати ЕНПЗ при хронічному панкреатиті та інших захворюваннях можна пероральною ензимотерапією. Вона показана пацієнтам з підтвердженою ЕНПЗ зі стеатореєю, мальабсорбцією, втратою маси тіла, вираженим метеоризмом та флатуленцією, болем у животі з диспепсією.

З основними прийомами їжі призначаються препарати панкреатичних ферментів (чистого панкреатину, що містить ліпазу, амілазу, протеазу) з дозуванням за вмістом ліпази. Ферментні препарати, що містять додаткові компоненти (жовчні кислоти, пепсин, соляну кислоту, лактозу, галактозу та ін), призначаються лише за спеціальними показаннями.

Відповідно до рекомендацій Об'єднаної Європейської гастроентерологічної асоціації 2023 року, ферментні препарати призначають у дозуванні 25000-40000 ОД за вмістом ліпази на один прийом (залежно від ступеня ЕНПЗ). Для «перекушування» достатньо половинної дози (10000-20000 Од).

Препаратами вибору є ті, які містять мікросфери або мінімікросфери в кишковорозчинній оболонці (менше 2 мм) та мікро-мінітаблетки (2,2-2,5 мм).

Важливо не подрібнювати таблетки та не відкривати капсули, щоб уникнути руйнування оболонки та втрати ефективності препарату. Якщо пацієнту необхідно прийняти більше однієї капсули або таблетки, рекомендується прийняти частину дози на початку їди, решту розподілити на весь прийом їжі.

Про ефективність замісної ферментної терапії свідчить зменшення симптоматики, пов'язаної з мальдігестією (стеатореї, метеоризму) та нормалізація нутритивного стану (підвищення маси тіла).

Якщо такої клінічної відповіді немає, пацієнту слід рекомендувати функціональні тести (С13 – ТДТ) на фоні прийому препаратів з подальшою корекцією доз. Також за відсутності належного ефекту від замісної ферментної терапії зменшують кількість споживання жиру до 75 г на добу. Якщо ж і надалі ефекту не досягнуто, необхідно виключити супутні ураження тонкої та товстої кишки, глистяні інвазії тощо. Тривалість прийому препаратів панкреатину залежить від причин його призначення та індивідуальних потреб пацієнта. Адже панкреатин застосовується для лікування порушень травлення, які пов'язані не тільки з недостатнім виділенням травних ферментів власне підшлунковою залозою - первинні ЕНПЖ (панкреатити - гострий, хронічний, аутоімунний; панкреатектомія, муковісцидоз та ін.), але і при порушенні засвоєння ферментів та 12-палої кишки, хронічний гепатит, жовчнокам'яна хвороба, функціональні захворювання шлунка та жовчних шляхів, цукровий діабет 1 та 2 типу, захворювання кишечника тощо). Панкреатин також може використовуватися для зменшення таких симптомів, як нудота, блювання, печія, діарея та біль у животі, пов'язані з порушеннями травлення.

Кому панкреатин – табу

1. Алергічна реакція. Якщо у вас є алергія на панкреатин або будь-який з його компонентів, не приймайте ці препарати. Проявами їхньої побічної дії можуть бути нудота, блювання або діарея. Якщо ви помітили їх – негайно зверніться за медичною допомогою.
2. Гострий панкреатит. При такому діагнозі застосування панкреатину може збільшити стан пацієнта.
3. Підозр на пухлину підшлункової залози. За такої підозри приймати панкреатин не рекомендується без попередньої консультації з лікарем.
4. Прийом інших ліків. Деякі ЛЗ можуть взаємодіяти з панкреатином, що може спричинити небажані ефекти. Тому перед застосуванням панкреатину необхідно проконсультуватися з лікарем, якщо ви приймаєте інші ліки.

Ферментативна недостатність - причини патології та способи її лікування

Ферментативна недостатність - стан, при якому кількість ферментів (ензимів), що продукуються шлунково-кишковим трактом, не відповідає реальним потребам організму. Дефіцит біологічно активних речовин призводить до розладу травлення — надмірного газоутворення, нудоти та блювання. Недолік ферментів — це самостійне захворювання, а ключове прояв серйозної супутньої патології. Відсутність медикаментозного чи хірургічного лікування спричинить важкі ускладнення. Перші ознаки порушення роботи органів травлення мають стати сигналом відвідування лікарняного закладу.

Основні причини патології

До рідко діагностованих захворювань відноситься ферментативна недостатність, що характеризується повною відсутністю ензимів. Але найчастіше підшлункова залоза знижує вироблення одного або кількох ферментів. Гастроентерологи виділяють такі причини патологічного процесу:

• вживання великої кількості їжі, на розщеплення якого просто не вистачає ензимів, що виробляються;
• гострий та хронічний панкреатит (запалення підшлункової залози);
• глистні інвазії;
• жовчнокам'яна хвороба, що супроводжується порушенням відтоку соку підшлункової залози;
• доброякісні та злоякісні новоутворення;
• ентерит, гастроентерит, гастрит - запальні процеси в тонкому відділі кишечника та (або) шлунку;
• захворювання печінки, жовчного міхура, жовчних проток, при яких не відбувається активація жовчю ферментів підшлункової залози;
• гіпоацидний гастрит, що характеризується недостатнім продукуванням соляної кислоти та травних ферментів;
• хвороба Крона, амілоїдоз, системні аутоімунні захворювання, при яких гинуть клітини слизової оболонки кишківника;
• наслідки оперативних втручань - висічення частини шлунково-кишкового тракту;
• похибки харчування чи голодування, що призводять до дефіциту вітамінів та мікроелементів.

Причинами недостатності підшлункової залози можуть стати вроджені аномалії. Симптоми дефіциту ензимів та розлади травлення відзначаються у дітей практично відразу після народження. Така патологія не піддається лікуванню, але скоригувати стан цілком можливо. Дитині та дорослому з вродженою недостатністю ферментів показана довічна замісна терапія та строга дієта.

Монастирський збір отця Георгія - це чудовий засіб, який допомагає від багатьох хвороб

Він не тільки виліковує безліч недуг та захворювань від безсоння до цирозу, але ще й просто зміцнює імунітет, сприяючи профілактиці проблем зі здоров'ям.

Монастирський збір допомагає при таких захворюваннях, як:

• Захворювання печінки (гемангіома, цироз, холицистит)
• Цукровий діабет
• Атеросклероз
• Гіпертонія, нестабільний артеріальний тиск
• Кашель та інші застудні захворювання
• Головний біль
• Слабкість, занепад сил, фізичне виснаження, стреси, депресії, фобії
• Розлади роботи сечостатевих органів, простатит
• Захворювання жовчовивідних шляхів та ШКТ (гастрити, виразки)
• Порушення обміну речовин
• Відправлення, інтоксикації
• Захворювання опорно-рухового апарату (артрит, остеохондроз тощо)
• Порушення сну, безсоння, втрата інтересу до життя
• Онкологічні захворювання
• та багато іншого

Якщо патологічний процес спровокувало якесь захворювання, то прогноз на повне одужання сприятливий. Необхідно дотримання лікарських рекомендацій та перегляд раціону харчування. Але іноді ушкодження бувають незворотними, наприклад, при ураженнях стінок кишківника. У цих випадках пацієнту також доведеться стежити за своїм харчуванням та приймати препарати з ферментами.

Види захворювання

На етапі діагностування встановлюється вид ферментативної недостатності та стадія її перебігу. Для кожної форми патології характерна своя особлива симптоматика та причини виникнення. Від виду захворювання залежатиме і подальше лікування.

Попередження: «Якщо ферментативна недостатність перебуває на початковій стадії, терапія не займає багато часу. Іноді пацієнту достатньо скоригувати свій раціон харчування, щоб функціональна активність травного органу повністю відновилася».

Зовнішньосекреторна

Зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози розвивається внаслідок зниження маси екзокринної паренхіми або відтоку травного секрету в порожнину дванадцятипалої кишки. Досвідчені діагности можуть встановити цей вид патології лише за її специфічною симптоматикою:

• розлад травлення після вживання жирних чи насичених спеціями продуктів;
• відчуття здуття та тяжкості в животі;
• рідкий випорожнення зі значним вмістом не засвоєного організмом жиру;
• болючі спазми внизу живота, що віддають у боки.

Несправності в роботі шлунково-кишкового тракту призводять до хронічної інтоксикації організму.Через недостатню абсорбцію вітамінів і мікроелементів шкіра у людини стає сухою і сірою, з'являється задишка, частішає серцебиття.

Екзокринна

Екзокринна недостатність підшлункової залози виникає після незворотних порушень у її тканинах. Причинами патологічного процесу стає відсутність лікування дванадцятипалої кишки, жовчного міхура, захворювання шлунково-кишкового тракту. Екзокринна недостатність виявляється у людей, чиє харчування не збалансоване і одноманітне. Зловживання міцними алкогольними напоями також провокує зниження функціональної активності залози та розвиток запального процесу. Які ознаки характерні для цього виду:

• недостатнє засвоєння білків, жирів та вуглеводів;
• нудота, напади блювання;
• підвищене газоутворення;
• нерегулярне спорожнення кишечника;
• рідкий стілець.

Тривале порушення травлення призводить до зниження рухової активності, неврологічним порушенням, млявості, апатії, сонливості.

Ферментна

Цей вид недостатності найчастіше розвивається під впливом зовнішніх чинників. Причиною патології стає курсове лікування фармакологічними препаратами, що ушкоджують клітини підшлункової залози. Поразка тканин може виникнути після проникнення до органу травлення патогенних інфекційних збудників. Симптоми ферментної недостатності підшлункової залози:

• вирування та бурчання в животі;
• діарея;
• зниження апетиту та втрата ваги;
• швидка стомлюваність, сонливість;
• біль у ділянці пупка.

Основний симптом патології - часті спорожнення кишечника, при яких виділяється рідкий випорожнення зі специфічним смердючим запахом.

Ендокринна

Захворювання розвивається і натомість ушкодження острівців Лангерганса. Ці ділянки підшлункової залози відповідають за продукування інсуліну, глюкагону, ліпокаїну. При недостатньому виробленні біологічно активних речовин виникають не тільки розлади травлення, але й ендокринні патології, наприклад цукровий діабет. Які симптоми викликає брак ферментів:

• хронічна діарея;
• напади блювання;
• відсутність апетиту; низька маса тіла;
• здуття живота, відрижка;
• сонливість, емоційна нестабільність.

Цей вид ферментативної недостатності небезпечний розвитком зневоднення через втрату рідини при блюванні та діареї.

Лікування

Терапія ферментативної недостатності полягає у тривалому чи довічному прийомі препаратів, що допомагають розщепленню та засвоєнню їжі. До них відносяться:

• панкреатину;
• Фестал;
• Ензистал;
• панзинорм форте;
• Мезім форте.

Важливою частиною терапії стає збалансована дієта, що щадить. Зі щоденного раціону харчування повністю виключаються продукти з великим вмістом жиру. Пацієнт повинен відмовитися від вживання цільного молока, картоплі, білокачанної капусти, квасолі та гороху.

Ферментативна недостатність вносить обмеження у звичний спосіб життя. Він не зможе пити алкоголь, курити, є чіпси та копченості. Все це, безперечно, піде на користь не тільки підшлунковій залозі, а й усім системам життєдіяльності.

Причини, симптоми та лікування ферментної недостатності підшлункової залози

Недостатнє вироблення ферментів підшлункової залози або порушення їх роботи у просвіті дванадцятипалої кишки називається зовнішньосекреторною недостатністю підшлункової залози та буває первинною та вторинною.

Первинна ферментна недостатність пов'язана із загибеллю тканин підшлункової залози внаслідок її захворювань або порушенням відтоку соку підшлункової залози через її протокову систему та сфінктер Одді, що може бути викликано як захворюваннями самої залози, так і іншими хворобами ШКТ, наприклад жовчнокам'яною хворобою.

Вторинна ферментна недостатність може бути викликана порушенням активації ферментів підшлункової залози в дванадцятипалій кишці через захворювання самої кишки, а також хвороб печінки та жовчовивідної системи або синдрому надлишкового бактеріального росту (СІБР). "Як працюють ферменти підшлункової залози?".

Симптоми ферментної недостатності підшлункової залози

Ферментативна недостатність або зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози проявляється розладом травлення, званим на медичній мові «панкреатогенною диспепсією». жирної смаженої їжі та алкоголю. Часто присутні при цьому підвищене газоутворення, метеоризм, нудота, блювання, що рецидивує, знижується апетит, з'являється огида до жирної їжі.

Розрізняють 3 ступеня тяжкості зовнішньосекреторної недостатності:

1. Мінімальна – жирний кал, періодичний метеоризм, послаблення випорожнень після алкоголю або вживання жирної їжі.
2. Помірна – постійний метеоризм, періодичні проноси, виражена стеаторея.
3. Виражена – постійні проноси та метеоризм, розвиток схуднення та синдрому порушеного всмоктування поживних речовин (мальабсорбції), внаслідок недостатнього розщеплення їжі.

Найчастіше розвивається мальабсорбція жирів, що супроводжується такими симптомами як: схуднення, стеаторея, дефіцит жиророзчинних вітамінів А («куряча сліпота», сухість шкіри, фолікулярний гіперкератоз), Д (болі в кістках, остеопороз), Е (атаксія, периферична нейропатія, статеві розлади), К ( на шкірі).

Також нерідко виявляється мальабсорбція цинку (порушення в імунній системі, алопеція, тривале загоєння ран)магнію (слабкість, судоми, серцебиття та ін.), вітамін В12. При тяжкій зовнішньосекреторній недостатності розвивається мальабсорбція білків (схуднення, зниження імунітету, сухість та трофічні порушення шкіри), вуглеводів (Схуднення, гіпоглікемічні стани).

Як діагностується ферментна недостатність підшлункової залози?

Найбільш доступні методи виявлення ферментативної недостатності підшлункової залози:

1. Аналіз калу - копрограма, при якій виявляються нейтральний жир, мила, змінені м'язові волокна у стільці. Цей метод є орієнтовним, оскільки виявлені зміни можуть бути при інших захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
2. Аналіз калу на фекальну еластазу– один з найбільш доступних та методів діагностики ферментної недостатності підшлункової залози. Дане дослідження доцільно проводити після усунення діареї та СІБР для виключення некоректної оцінки результатів.

Залежно від рівня фекальної еластази розрізняють 3 ступені зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози:

• 1-а (легка) – фекальна еластаза більше 200 мкг;
• 2-а (помірна) – 100-200 мкг;
• 3-тя (виражена) – менше 100 мкг.

Для діагностики синдрому мальабсорбції проводиться клінічний та біохімічний аналізи крові (загальний білок, альбумін, вітаміни Д, А, сироваткове залізо, феритин, цинк, магній, вітамін В12, фолієва кислота).

Лікування ферментної недостатності підшлункової залози

Основна умова успішного лікування ферментативної недостатності підшлункової залози – встановлення причини цього стану та її усунення, у тому числі всіх можливих факторів, що призводять до вторинної зовнішньосекреторної недостатності.

Основні способи лікування – дотримання раціональної дієти та замісна терапія ферментними препаратами.

З особливостями дієти при хронічному панкреатиті (захворювання підшлункової залози), можна ознайомитись на нашому сайті. При тяжкій ферментативної недостатності загальна денна норма калорій, одержуваних з їжею, становить до 2500-2800 ккал/добу. із вмістом білка не менше 1-1,5г/кг/добу.

Згідно з сучасними уявленнями, слід уникати застосування низькожирової дієти, оскільки вона посилює дефіцит жиророзчинних вітамінів (Д, А, Е та К), а також знижує активність ферментів (ліпази) у тонкій кишці. Тому вміст тваринних жирів повинен становити не менше 30% калорійності їжі або можлива їх заміна на рослинні жири.

Які лікарські препарати застосовуються при ферментативної недостатності та в яких дозах?

Замісна ферментна терапія допомагає скоригувати стеаторею, порушення всмоктування в кишечнику (синдром мальабсорбції) та дефіцит жиророзчинних вітамінів.

Існує великий арсенал ферментних препаратів (панкреатин, креон, панцитрат, ерміталь, мікразим, панзинорм, мезим-нео та ін), які містять травний екстракт із секрету підшлункової залози свиней або великої рогатої худоби, що містить протеази, липазу. При виборі препарату важливо враховувати:

• форму, переважно у вигляді мікросфер (мікрогранул) або міні-таблеток діаметром не більше 2 мм, які краще перемішуються з їжею в просвіті дванадцятипалої кишки;
• наявність кишковорозчинної оболонки для того, щоб не ферменти руйнувалися у шлунку під дією соляної кислоти;
• дозування.

Ферменти приймаються під час всіх основних прийомів їжі та перекусів, що містять жири.

На ефективність замісної ферментної терапії насамперед впливає адекватність обраної дози, яка підбирається залежно від ступеня вираженості зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози і може змінюватись від 25 тис. до 150 тис. ОД ліпази на добу:

1. При мінімальному ступені зовнішньосекреторної недостатності – 50-75 000 Од/добу.
2. При помірній ВСН – 75-150 000 Од/добу.
3. При вираженій ВСН – 150-200 000 Од/добу.

Чому застосовують великі дози ферментних препаратів?

На сьогоднішній день встановлено, що при їді здорова підшлункова залоза виробляє від 300 до 600 тис. ОД ліпази протягом періоду травлення. Порушення перетравлення та всмоктування поживних речовин та жиророзчинних вітамінів розвивається при вступі до ДПК менше 5-10% від необхідної кількості ліпази, що становить від 10-15 до 30-40 тис. ОД ліпази на прийом їжі, залежно від виду їжі та ступеня тяжкості ферментативної недостатності.

Чи може застосування ферментних препаратів викликати порушення вироблення ферментів підшлунковою залозою?

В даний час існують докази неспроможності твердження про порушення функції та структури підшлункової залози під час використання великих доз панкреатину. Так, упродовж 4 тижнів здорові волонтери застосовували панкреатин у дозі 360 тис. ОД ліпази на добу. В результаті проведених досліджень у жодного добровольця не було встановлено будь-яких змін функції або структури підшлункової залози, також не було значних побічних реакцій.

Чи бувають побічні ефекти від прийому ферментних препаратів?

Серед побічних ефектів може зустрічатися алергічна реакція у вигляді шкірних висипань, кропив'янки та сверблячки шкіри при непереносимості свинячого білка. Також можливими нечастими побічними ефектами поліферментних препаратів може бути дискомфорт у животі, запори.

Вкрай рідко буває підвищення сечової кислоти в крові, хворобливе відчуття в порожнині рота, подразнення шкіри перинатальної області, зниження всмоктування фолієвої кислоти та заліза.

При яких захворюваннях застосовуються ферментні препарати та скільки часу?

Спектр дії ферментних препаратів: хронічні захворювання підшлункової залози, різні захворювання кишечника, що супроводжуються діареєю та здуттям, функціональні розлади шлунково-кишкового тракту, захворювання печінки та жовчовивідних шляхів, стани після хірургічних операцій на шлунку, тонкій кишці, жовчовидільній системі та підшлунковій системі.

Тривалість прийому залежить від причини ферментативної недостатності. При абсолютній ферментативної недостатності підшлункової залози призначаються ферменти довічно, при необхідності проводиться корекція дози.При вторинній ферментативної недостатності ферменти призначаються як курсового прийому від 2 тижнів до 3 місяців.

Як можна покращити роботу ферментів підшлункової залози у кишечнику?

При недостатній ефективності ферментів додатково застосовують різні підходи, спрямовані на усунення причин вторинної ферментативної недостатності:

1. Корекція підвищеної кислотності (раціональна дієта; антациди – гевіскон, пепсан, антарейт, маалокс; інгібітори протонної помпи – рабепразол, омепразол, пантопразол, езомепразол та ін.).
2. Поліпшення стану дванадцятипалої кишки за наявності запалення слизової оболонки дуоденіте, виразкової хвороби (ребаміпід, препарати вісмуту, інгібітори протонної помпи).
3. Поліпшення рухової функції (моторики) дванадцятипалої кишки та сфінктера Одді (селективні спазмолітики – мебеверин, тримебутин).
4. Поліпшення відтоку жовчі та її якісного складу (препарати урсодезоксихолевої кислоти – урсофальк, урсосан, урдокс).
5. Корекція СІБР (кишкові антибіотики, що не всмоктуються – рифаксимін; пробіотики; пребіотики).

Важливо, що необхідність та етапність застосування цих способів визначає лікар і лише після комплексного обстеження пацієнта.

Що робити при ферментативної недостатності підшлункової залози?

При виявленні ознак ферментативної недостатності найдоцільніше звернутися до лікаря-гастроентеролога або терапевта, який призначить індивідуальний план обстеження для пошуку причин цього стану та підбере необхідне лікування.

«Гастроентерологічний центр Експерт» має всі можливості, щоб допомогти впоратися з цією проблемою. Перевірити здоров'я підшлункової залози можна за допомогою комплексної програми «Check-up підшлункової залози», розроблений лікарями центру.

Уточнити час роботи можна на сторінці спеціаліста.