Що насправді сталося зі зниклим малайзійським "Боїнгом"

Експерти Консультативно-аналітичного агентства "Безпека польотів" продовжують аналізувати ситуацію із таємничим зникненням літака Боїнг-777 авіакомпанії Malaysia Airlines. Район пошуку зараз значно розширено. Американські фахівці, які беруть участь у розслідуванні зникнення рейсу МХ-370, повідомили, що вони мають вказівки на те, що літак слід шукати в Індійському океані. І ось остання інформація: нібито зафіксовані якісь слабкі сигнали, які можуть подаватися аварійними маячками з борту зниклого лайнера.

Водночас експерти звертають увагу на кілька дуже важливих факторів, пояснення яких немає досі. Або воно є, але до громадськості з якихось причин не доводиться. Про це кореспондент "РГ" розмовляє з генеральним директором КАА "Безпека польотів", членом Світового фонду безпеки польотів Сергієм Мельниченком.

– Насамперед, це невідповідності в часі, – каже Сергій Мельниченко. - Так, спочатку було оголошено, що літак вилетів з Куала-Лумпура о 00:41 ночі за місцевим часом, а "зник" приблизно о 02.40, тобто за дві години. Прості арифметичні підрахунки говорять про те, що через дві години після вильоту літак був би приблизно в 1400 км від точки вильоту, а не в 160 км від узбережжя Малайзії. Нам відомо, що мітка від повітряного судна зникла з екранів радіолокаторів цивільних авіадиспетчерів центру Судонг о 01:22 за місцевим часом. І лише о 02:40 диспетчерська служба повідомила авіакомпанію Malaysia Airlines, що її літак зник.

Історія з вкраденими паспортами громадян Австрії та Італії, за якими на борт потрапили двоє людей неєвропейської зовнішності, теж якась дивна.

Сергій Мельниченко: Керівник Інтерполу заявив, що імміграційні служби Малайзії не зверталися до бази даних Інтерполу, що містить інформацію про 40 мільйонів втрачених документів, серед яких були дані щодо двох використаних паспортів. Але це не все. Авіакомпанія спочатку повідомила, що п'ятеро людей зареєструвалися на рейс, але не з'явилися на посадку, і їхній багаж було знято з літака. Пізніше надійшло повідомлення, що з тих, що купили квитки, чотири людини не з'явилися на реєстрацію, а значить, і не здавали багаж.

Все-таки чому так довго не можуть знайти місце падіння лайнера? І що за дивна інформація про те, що автореєстратори передавали інформацію про двигуни, що працюють, ще близько 4-5 годин після пропадання мітки від літака?

Сергій Мельниченко: Як ви знаєте, через дві доби після зникнення літака високопосадовець Малайзії заявив, що військові локатори країни вели мітку від літака, яка зникла з цивільних локаторів, за якою було встановлено, що літак змінив курс у зворотному напрямку і, пролетівши над Малайзією, зник у середині Малаккської протоки. Тобто не між Малайзією та В'єтнамом, а між Малайзією та Індонезією. Район пошуків було розширено. Через добу цей військовий повідомив, що його слова неправильно інтерпретували. Ще через день Малайзія звернулася за допомогою до Індії та Таїланду у проведенні пошуків, тобто, незважаючи на денонсацію заяви військових, було ухвалено рішення проводити пошуки та у напрямку Індійського океану.У той же день з'явилася інформація про те, що ще 9 березня (!) з китайського супутника було сфотографовано кілька великих уламків у Південно-Китайському морі.

І фотографії були?

Сергій Мельниченко: Фотографії додавались. І хоча за характером зображення можна було скептично поставитися до такого повідомлення, проте і воно було перевірено - як і слід було очікувати, нічого, що стосується літака, виявлено не було. Потім прийшло повідомлення, що приймач-відповідач літака припинив передачу над береговою межею В'єтнаму, в межах передбачуваного маршруту. Одночасно повідомлялося, що автоматичні реєстратори параметрів роботи двигунів передавали інформацію про те, що двигуни працювали ще близько 4-5 годин після зникнення мітки від літака. Однак на сьомий день пошуків і цю інформацію спростували. Але інформація про те, що повітряне судно розвернулося у зворотному напрямку та пройшло у бік Індії за встановленими для цивільної авіації маршрутами, вже розглядається досить серйозно.

Інформація настільки суперечлива, що питань стає лише більше?

Сергій Мельниченко: Виникають припущення, що є якась інформація, яку хочуть приховати від міжнародного загалу. Ми хочемо повторити питання, які потребують відповіді, і поставити нові:

- Чому не спрацювали жодні бортові технічні засоби, які б могли передати в цифровому вигляді інформацію про проблеми на повітряному судні? Вони не спрацювали з технічної причини, чи їх хтось навмисно відключив? Чи вони спрацювали, але інформація з якихось причин приховується від громадськості?

- Чому, якщо військові Малайзії знали про те, що літак зник у іншому місці, пошуки проводились не там? На чому ґрунтувалося ухвалення такого рішення?

- Чому не спрацював аварійний передавач розташування? Чому на сучасних повітряних суднах не передбачені більш надійні засоби виявлення, які мали б достатній запас автономної роботи і які неможливо було відключити помилково чи злому наміру?

- Чому в літак у Куала-Лумпурі були допущені особи, які видавали себе за інших людей? Чи здійснюється перевірка паспортів пасажирів відповідно до бази даних Інтерполу в 191 Договірній Державі ІКАО?

- Чому інформація про те, що мітка від повітряного судна, інформація про роботу прийомовідповідача, автоматичні доповіді про стан роботи двигунів стали відомі лише через кілька діб після зникнення літака? Чому в такому разі пошук переважно проводиться на морі, а не на землі?

- Чому інформація, що публікується, носить неперевірений характер?

- Зрештою, найголовніше питання: де літак і що з ним сталося?

Аналіз достовірно підтвердженої інформації про рейс МХ-370 дозволяє припустити, що найбільш імовірною причиною зникнення лайнера стали навмисні дії однієї або кількох осіб, які мають досвід польотів, в результаті яких було відключено засоби зв'язку та виявлення, а повітряне судно виведено із запланованого маршруту. Навряд чи варто серйозно розглядати помилку у пілотуванні чи відмову техніки.

В історії авіації відомо достатньо фактів, коли зниклий літак (йдеться про досить великі повітряні судна) шукали кілька років. Деякі з них виявили через десятки років після припинення пошуків.Доля десятків літаків залишається таємницею досі.

Поки що залишається сподіватися, що місцезнаходження літака буде встановлено, і тоді розслідувачам доведеться шукати відповіді на запитання, що це було: акт незаконного втручання; акт саботажу з боку пілота (або пілотів) чи ще щось?

Десять років тому у польоті зник малайзійський Boeing 777. Розслідування триватиме?

8 березня 2014 року зник Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines. Він зник з екранів радарів через сорок хвилин після вильоту з Куала-Лумпура до Пекіна. На борту літака перебували 227 пасажирів та 12 членів екіпажу.

Пошуки зниклого лайнера розтягнулися на роки, але жодних результатів не дали. Проте розслідувачі встановили: Boeing 777 не просто припинив радіозв'язок, а відключив всю апаратуру розпізнавання. І після цього він ще близько 7 години перебував у повітрі! Кілька разів змінював курс і висоту, після чого попрямував до району Індійського океану.

Версій вистачало. Від правдоподібних до "притягнутих за вуха" та відверто фантастичних.

Як розповідав "РГ" генеральний директор Міжнародного консультативно-аналітичного агентства "Безпека польотів" Сергій Мельниченко, зокрема, цілком серйозно звучало припущення, що літак зазнав кібератаки. А у певних колах обговорювалася можливість зіткнення Boeing 777 зі згустком енергії.

Знайшлися ті, хто пов'язав серійний номер літака - 404 з кодом помилки в інтернеті за відсутності файлу Error 404 (Помилка 404: файл не знайдений). Звучали навіть заяви про те, що літак був викрадений, щоб стати живою ракетою та вразити військову базу США на острові в центрі Індійського океану на острові…

У різні часи було знайдено якісь фрагменти літака.Але й вони не змогли внести хоча б хоч трохи ясність у цьому повітряному детективі.

– У 2016 році на Маврикії виявили фрагмент задньої кромки крила, – каже Сергій Мельниченко. - У 2015-му уламки літака бачили біля островів Пемба, Родрігес та Реюньйон, а також біля узбережжя Південної Африки. Це за 4-6 тисяч кілометрів від району, де шукали Boeing 777. Вивчення "троянди вітрів" та течій в Індійському океані ні на йоту не наблизили до розгадки.

Запитань не ставало менше. Так, знайдений на Реюньоні флаперон встиг вкритися черепашками, а ось інший уламок, який ніби дрейфував набагато довше, виявився абсолютно чистим. Не виключено, що він довгий час "терся" об пісок. Однак ні підтвердження, ні спростування так і немає.

До речі, рятувальники зіштовхнулися із несподіваною проблемою – недостатньою вивченістю реальних глибин океану. Там, де на картах значилися глибини 4 км, дно насправді знаходилося на 2 км нижче.

Два роки тому на острові Мадагаскар рибалка знайшов новий фрагмент літака, що зник, - частина стулки шасі. На думку експертів, цей доказ доводить, що нашпигований електронікою Boeing 777 був навмисне спрямований в Індійський океан, а в пілотській кабіні на момент аварії знаходився, як мінімум, один з пілотів.

Зокрема, при вивченні знайденого уламка стало зрозуміло, що пошкодження, що є в ньому, спрямовані зсередини назовні. Тобто стулки були відчинені. Якби вони перебували у закритому положенні, то отримані пошкодження мали б напрям зовні всередину. Пілот рейсу MH370 випустив шасі літака в останній момент польоту, і це дозволяє припустити, що він міг мати злочинний намір, йшлося в новому звіті.

Шанс зрозуміти, що трапилося на борту будь-якого літака, що потерпів авіакатастрофу, завжди є, якщо знаходяться "чорні ящики". Так, можна було б дізнатися, на яких висотах Boeing 777 летів усю свою "таємну" частину шляху, з якою швидкістю знижувався після того, як скінчилося паливо, під яким кутом увійшов у воду - спланував чи впав каменем.

Але швидше за все, у цьому випадку "чорні ящики" мало чим могли б допомогти розслідувачам. Чому? Самописець зберігає аудіозапис всіх розмов та звуків у кабіні екіпажу лише за попередні дві години. Потім новий запис стирає попередній. А літак летів без зв'язку кілька годин.

Тому, швидше за все, зникнення малайзійського боїнгу так і залишиться однією з нерозкритих загадок нашого століття.

В історії авіації відомі приблизно два десятки випадків, коли після авіакатастрофи не знаходили ні уламків, ні тіл.

У 1937 році при спробі облетіти земну кулю зник літак "піонерки" авіації Амелії Ерхарт. Її шукали сотні людей. Обстежили океан та острови. Результат – нуль. 1991-го на одному з атолів було виявлено шматок алюмінію. Вважають, що він від літака Ерхарт. Однак без серійного номера точно затверджувати не можна.

21 липня 1951 року на Алясці зник DC-4. На борту було 38 осіб. Жодних слідів.

25 серпня 1989 року над Гімалаями зник Fokker F27. А разом із ним – 54 людей.

25 травня 2003 року з міжнародного аеропорту в Луанді було викрадено Боїнг 727-223. На щастя, пасажирів на борту не було. Літак без зв'язку та диспетчерського дозволу вирулив на злітно-посадкову смугу, злетів і пішов у південно-західному напрямку. Більше його ніхто не бачив.

Що насправді трапилося зі зниклим малайзійським Боїнгом (частина 1/3)

Тихої місячної ночі 8 березня 2014 Боїнг 777-200ER, що експлуатується Malaysia Airlines, вилетів з Куала-Лумпура о 0:42 і повернув у бік Пекіна, піднявшись на призначений йому ешелон 350, тобто на висоту 10 650 метрів. Позначення авіакомпанії Malaysia Airlines - MH. Номер рейсу – 370. Літаком керував Фарік Хамід, другий пілот, йому було 27 років. Це був його останній тренувальний рейс, після якого на нього чекало завершення сертифікації. Діями Фарика керував командир повітряного судна, людина на ім'я Захарі Ахмад Шах, який у 53 роки був одним із найстарших капітанів у Malaysia Airlines. За малайзійськими звичаями, його звали просто Захарі. Він був одружений та мав трьох дорослих дітей. Жив у закритому котеджному селищі. Мав два будинки. У першому будинку у нього було встановлено авіасимулятор, Microsoft Flight Simulator. Він регулярно літав на ньому і часто писав на онлайн-форумах про своє хобі. Фарик ставився до Захарі з повагою, але той не зловживав своєю владою.

У салоні літака знаходилися 10 бортпровідників, усі малайзійці. Їм потрібно було подбати про 227 пасажирів, включаючи п'ятьох дітей. Більшість пасажирів були китайцями; серед інших 38 були малайзійцями, а інші (у порядку спадання) були громадянами Індонезії, Австралії, Індії, Франції, США, Ірану, України, Канади, Нової Зеландії, Нідерландів, Росії та Тайваню.

Тієї ночі капітан Захарі працював з радіо, поки другий пілот Фарік керував літаком. Все йшло як завжди, але передачі Захарі були трохи дивними. О 1:01 він повідомив радіо, що вони вирівнялися на висоті 35 000 футів — зайве повідомлення в зоні з радіолокаційним спостереженням, де прийнято повідомляти про звільнення, а не про її досягнення.О 1:08 рейс перетнув берегову лінію Малайзії та попрямував через Південно-Китайське море у напрямку В'єтнаму. Захарі ще раз повідомив про висоту літака на 35 000 футів.

Одинадцять хвилин по тому, коли літак наблизився до контрольної точки поруч із зоною відповідальності в'єтнамської авіадиспетчерської служби, диспетчер у Куала-Лумпур Центрі передав повідомлення: «Малайзієць три-сім-нуль, зв'яжіться з Хо Ші Міном один-два-нуль-точка-дев'ять. Доброї ночі». Захарі відповів: «Доброї ночі. Малайзієць три-сім-нуль». Він не повторив частоту, як слід, але в іншому повідомлення звучало зазвичай. Це було останнє, що світ почув від MH370. Пілоти не зв'язалися з Хо Ши Міном і не відповіли на жодну з подальших спроб викликати їх.

Простий радар, відомий як «первинний радіолокатор», виявляє об'єкти, посилаючи радіосигнали та приймаючи їх відображення, наче луна. Системи управління повітряним рухом, або УВС використовують так званий «вторинний радіолокатор». Він покладається на встановлений на кожному літаку активний відповідач, або транспондер, який надсилає більш детальну інформацію, наприклад, бортовий номер та висоту літака. Через п'ять секунд після того, як MH370 перейшов у повітряний простір В'єтнаму, значок його транспондера зник з екранів диспетчерської служби малайзійської служби, а через 37 секунд літак став невидимий для вторинного радару. Час був 1:21, минуло 39 хвилин після зльоту. Диспетчер у Куала-Лумпурі був зайнятий іншими бортами, розташованими в іншій частині екрану, і просто не помітив зникнення. Коли він через якийсь час виявив зникнення, то припустив, що літак покинув межі досяжності, і його ведуть диспетчери Хо Ші Міна.

Тим часом в'єтнамські диспетчери побачили, як MH370 зайшов до їхнього повітряного простору і потім зник з радара. Очевидно, вони неправильно зрозуміли офіційну угоду, згідно з якою Хо Ші Мін повинен був негайно повідомити Куала-Лумпур, якщо літак, що надійшов, не виходить на зв'язок більше п'яти хвилин. Вони спробували повторно зв'язатися із літаком, але безрезультатно. На той час, коли вони підняли трубку, щоб повідомити про ситуацію Куала-Лумпуру, пройшло 18 хвилин з моменту зникнення MH370 з екранів радарів. За цим був видатний прояв розгубленості та некомпетентності — за правилами, Координаційний центр авіаційної рятувальної служби Куала-Лумпура слід повідомити протягом години після зникнення, але до 2:30 це все ще не було зроблено. Пройшло ще чотири години, перш ніж о 6:32 було вжито перших заходів реагування на надзвичайну ситуацію.

Загадка, що оточує MH370, стала предметом розслідування, що триває, і джерелом гарячкових спекуляцій.

На той час літак мав приземлитися в Пекіні. Зусилля щодо його пошуку були спочатку зосереджені у Південно-Китайському морі, між Малайзією та В'єтнамом. Це були міжнародні дії 34 кораблів та 28 літаків із семи різних країн, але MH370 там не було. Протягом кількох днів первинні радіолокаційні записи, витягнуті з комп'ютерів управління повітряним рухом та частково підтверджені секретними даними малайзійських військово-повітряних сил, показали, що як тільки MH370 зник з вторинного радара, він різко повернув на південний захід, полетів назад через Малайський півострів і почав кренитися біля острова Пенанг.Звідти він полетів на північний захід, вгору Малакцькою протокою і далі через Андаманське море, де він зник за межами радіолокаційного діапазону. Ця частина шляху зайняла більше години, і вона дозволила припустити, що літак не був захоплений. Також це означало, що справа не в нещасному випадку і не самогубство пілота, з якими доводилося стикатися раніше. З самого початку MH370 вів дослідників у невідомому напрямку.

Загадка, що оточує MH370, стала предметом розслідування, що триває, і джерелом гарячкових спекуляцій. Безліч сімей на чотирьох континентах зазнали спустошливого почуття втрати. Думка про те, що складна машина, обладнана сучасними технологіями та надмірними комунікаціями, може просто зникнути, здається абсурдною. Важко безслідно видалити повідомлення, а зникнути з мережі зовсім неможливо, навіть якщо спроба є навмисною. Такий літак, як Боїнг 777, має бути доступним для зв'язку в будь-який час, і його зникнення породило безліч теорій. Багато хто з них абсурдний, але всі вони виникли завдяки тому, що в наш вік цивільний літак не може просто взяти і пропасти.

Одному все ж таки вдалося, і через п'ять з лишком років його точне місцезнаходження залишається невідомим. Тим не менш, тепер багато в справі зникнення MH370 стало ясніше, і сьогодні можна відтворити частину подій, що сталися тієї ночі. Звукозаписи з кабіни пілота та дані бортових самописців, мабуть, ніколи не будуть відновлені, — втім, те, що нам потрібно знати, навряд чи вийде з чорних ящиків. Натомість відповіді доведеться шукати в Малайзії.

2. Прибережний бродяга

Того вечора, коли літак зник, американець середніх років на ім'я Блейн Гібсон сидів у будинку своєї покійної матері в Кармелі, штат Каліфорнія, розбираючись із її справами та готуючись до продажу майна. Він почув новини про рейс MH370 на CNN.

За освітою Гібсон, з яким я нещодавно познайомився у Куала-Лумпурі, юрист. Він прожив у Сіетлі понад 35 років, але зараз проводить там мало часу. Його батько, який помер десятиліття тому, був ветераном Першої світової війни, він пережив в окопах атаки гірчичним газом, був нагороджений Срібною Зіркою за доблесть і повернувся до служби головного судді Каліфорнії, провівши на цій посаді понад 24 роки. Його мати була випускницею юридичного факультету Стенфорда та затятою захисницею навколишнього середовища.

Блейн Гібсон був єдиною дитиною. Його мати любила подорожувати світом, і вона часто брала його з собою, - так він у віці семи років він вирішив, що метою його життя буде хоча б раз відвідати кожну країну світу. Зрештою це вперлося у визначення «відвідування» і «країни», але він залишився вірним ідеї, відмовившись від шансів на стабільну кар'єру і маючи дуже скромну спадщину. За його власними словами, на шляху він балувався деякими відомими загадками, такими як кінець цивілізації майя в джунглях Гватемали та Беліза, вибух Тунгуського метеорита у Східному Сибіру та місцезнаходження Ковчега Завіту в горах Ефіопії. Він надрукував собі візитки «Авантюрист. Дослідник. Спрямований до істини», і став носити фетровий капелюх, як Індіана Джонс. Коли стало відомо про зникнення MH370, пильну увагу Гібсона до події було зумовлено.

Незважаючи на рефлекторні спростування малайзійських чиновників та відверту плутанину у доповідях малайзійських військово-повітряних сил, правда про дивну траєкторію польоту літака швидко розкрилася. Виявилося, що MH370 продовжував періодично зв'язуватися з геостаціонарним супутником в Індійському океані, який експлуатує британська компанія супутникового зв'язку Inmarsat, протягом шести годин після зникнення літака з вторинного радару. Це означало, що літак не сталося раптової катастрофи. Імовірно, протягом шести годин він летів на крейсерській швидкості на великій висоті. Сеанси зв'язку з Inmarsat, деякі з яких були просто підтвердженнями підключення, являли собою короткі системні з'єднання, по суті не більше, ніж електронний шепіт. Система передачі основного контенту — розваги для пасажирів, повідомлення для пілотів, автоматичні звіти про технічний стан — була, очевидно, відключена. Загалом було сім з'єднань: два було автоматично ініційовано літаком, а п'ять інших — наземною станцією Inmarsat. Також було два супутникові дзвінки; вони залишилися без відповіді, але надали додаткові дані. З більшістю цих з'єднань були пов'язані два параметри, які Inmarsat нещодавно почав фіксувати та зберігати.

Перший і точніший з параметрів відомий як усунення синхронізації пакета (burst-timing offset), назвемо його для простоти «параметр відстані». Це міра часу передачі до літака та від літака, тобто міра відстані від літака до супутника. Цей параметр визначає не одне конкретне місце, а всі рівновіддалені місця — майже коло з можливих точок.Враховуючи межі дальності польоту MH370, деякі частини цих кіл стають дугами. Найважливіша дуга — сьома та остання — визначається останнім з'єднанням із супутником, яке складним чином пов'язане із виснаженням запасів палива та виходом з ладу двигунів. Сьома дуга простягається від Центральної Азії на півночі до Антарктиди на півдні, і MH370 перетнув її о 8:19 за часом Куала-Лумпура. Розрахунки можливих траєкторій польоту визначають перетин літака з сьомою дугою і, отже, закінчення його шляху — у Казахстані, якщо літак повернув північ, чи у південній частині Індійського океану, якщо він повернув на південь.

Судячи з електронних даних, спроби посадки на воду не було. Літак мав миттєво розлетітися на мільйон шматочків.

Аналіз супутникових даних дозволяє впевнено стверджувати, що літак повернув на південь. Ми знаємо це з другого зареєстрованого параметра Inmarsat — зміщення частоти пакета (burst-frequency offset). Для простоти називатимемо його «доплерівським параметром», оскільки головне, що він включає, — міру радіочастотних доплерівських зрушень, пов'язану з високошвидкісним рухом щодо положення супутника, що є природною частиною супутникового зв'язку для літаків у польоті. Для успішного функціонування супутникового зв'язку доплерівські зрушення повинні передбачатися та компенсуватись бортовими системами. Ця компенсація не зовсім ідеальна, тому що супутники — особливо в міру їхнього старіння — не передають сигнали так, як це було запрограмовано в літаках. Їхні орбіти можуть трохи відхилятися, вони також залежать від температури, і ці недоліки залишають чіткі сліди.Хоча раніше значення доплерівського зсуву ніколи не використовувалися для визначення місцезнаходження літака, технічні фахівці Inmarsat у Лондоні змогли помітити суттєве спотворення, яке передбачає поворот на південь о 2:40. Точка повороту була трохи на північ і на захід від Суматри, самого північного острова Індонезії. При деякому припущенні можна вважати, що потім літак летів просто на незмінній висоті протягом дуже довгого часу у напрямку Антарктиди, що лежить поза його дальності.

Через шість годин доплерівський параметр вказує на різке зниження – у п'ять разів швидше, ніж нормальна швидкість спуску. Через хвилину чи дві після перетину сьомої дуги літак занурився в океан, можливо втративши компоненти перед ударом. Судячи з електронних даних, спроби посадки на воду не було. Літак мав миттєво розлетітися на мільйон шматочків. Однак ніхто не знав, де сталося падіння, і тим більше чому. Також ніхто не мав жодного фізичного доказу того, що інтерпретація супутникових даних була вірною.

Менш ніж через тиждень після зникнення в The Wall Street Journal був опублікований перший матеріал про супутникові з'єднання, в якому вказувалося, що літак, швидше за все, годинами залишався в повітрі після того, як замовк. Офіційні особи Малайзії, зрештою, визнали, що це правда. Малазійський режим вважається одним із найкорумпованіших у регіоні, і публікація даних про супутниковий зв'язок показала, що малайзійська влада у своєму розслідуванні зникнення виявилася потайливою, боягузливою і ненадійною. Дослідники події, відправлені з Європи, Австралії та США, були вражені безладом, з яким вони зіткнулися.Через те, що малайзійці приховували відомі їм подробиці, початкові морські пошуки були зосереджені в неправильному місці, в Південно-Китайському морі, і не виявили уламків. Якби малайзійці відразу сказали правду, таке сміття могло б бути знайдено і використано для визначення приблизного розташування літака; навіть чорні ящики могли бути виявлені. Зрештою, підводний пошук зосередився на вузькій смузі океану, що знаходиться за тисячі кілометрів. Але навіть вузька смуга океану дуже велике місце. Потрібно було два роки, щоб знайти чорні ящики Air France 447, який врізався в Атлантику під час польоту з Ріо-де-Жанейро до Парижа в 2009 році, хоча там досліджували точно знали, де їх шукати.

Початкові пошуки у поверхневих водах завершилися у квітні 2014 року після майже двох місяців марних зусиль, і фокус змістився на глибині океану, де він залишається і сьогодні. Спочатку Блейн Гібсон стежив за цими зусиллями, що розчаровують здалеку. Він продав будинок своєї матері і переїхав до Золотого трикутника на півночі Лаосу, де разом із діловим партнером приступив до будівництва ресторану на річці Меконг. Паралельно він вступив у присвячену зникненні MH370 групу на Facebook, яка була наповнена як пустими спекуляціями, так і постами, що містили розумні міркування про долю літака і місцезнаходження основних уламків.

Хоча малайзійці формально відповідали за все розслідування, їм не вистачало коштів та досвіду для проведення підводних пошуково-відновлювальних робіт, і австралійці як добрі самаритяни взяли на себе ініціативу.Райони Індійського океану, на які вказували супутникові дані, — приблизно за 1900 кілометрів на південний захід від Перта, — були настільки глибокими та недослідженими, що в першу чергу треба було скласти досить точну підводну топографічну карту, щоб забезпечити безпечне буксирування спеціальних апаратів. гідролокаторів бічного огляду, на глибині багатьох кілометрів під водою. Дно океану в цих місцях покрито грядами, прихованими темрявою, куди ніколи не проникало світло.

Ретельний підводний пошук змусив Гібсона запитати, чи не будуть уламки літака колись просто викинуті на берег. Відвідуючи друзів на узбережжі Камбоджі, він спитав, чи не натикалися вони на щось подібне, — відповідь була негативною. Хоч уламки і не могли припливти до Камбоджі з південної частини Індійського океану, Гібсон хотів бути відкритим до будь-яких варіантів, поки виявлення уламків літака не доведе, що саме південь Індійського океану справді став його могилою.

У березні 2015 року в Куала-Лумпурі родичі пасажирів зустрілися у річницю зникнення MH370. Гібсон вирішив бути присутнім, не маючи запрошення і не будучи ні з ким близько знайомий. Оскільки він не мав особливих знань, його візит сприйняли скептично — люди не знали, як реагувати на випадкового дилетанта. Захід проходив на відкритому майданчику в торговому центрі, типовому місці для зустрічей у Куала-Лумпурі. Метою було вираження загальної скорботи, а також продовження тиску на уряд Малайзії для того, щоб отримати якісь пояснення. Були сотні людей, багато прибули з Китаю. Зі сцени лунала тиха музика, на задньому плані висів великий плакат із зображенням силуету Боїнга-777, а також словами «де», «хто», «чому», «коли», «кого», «як», а також «неможливо», «безпрецедентно», «безвісти» та «безпорадно». Основним оратором була молода малайзійська жінка під назвою Грейс Субатірай Натан, чия мати була на борту. Натан — адвокат у кримінальних справах, що спеціалізується на справах смертної кари, яких у Малайзії вистачає через драконівські закони. Вона стала найвдалішим представником найближчих родичів загиблих. Вийшовши на сцену у футболці не за розміром, на якій було надруковано малюнок MH370 із закликом «Шукайте», вона розповіла про свою матір, про глибоке кохання, яку вона відчувала до неї, і про труднощі, з якими вона зіткнулася після її зникнення. Іноді вона схлипувала, як і деякі з глядачів, включаючи Гібсона. Після її виступу він підійшов до неї і запитав, чи вона прийме обійми від незнайомця. Вона обнялася з ним, і згодом вони потоваришували.

Залишаючи жалобний захід, Гібсон вирішив допомогти, зайнятися тим пробілом, який він виявив, - відсутністю прибережних пошуків уламків, що плавають. Це буде його ніша. Він стане пляжним бродягою, який шукає уламки MH370 на узбережжях. Офіційні дослідники, переважно австралійці та малайзійці, активно інвестували у підводні пошуки. Вони б посміялися з амбіцій Гібсона, — так само, як вони посміялися б над перспективою того, що на пляжах за сотні кілометрів один від одного Гібсон справді знайде уламки літака.

Ліворуч: малайзійський адвокат та активістка Грейс Субатірай Натан, чия мати була на борту MH370. Справа: Блейн Гібсон, американець, який вирушив на пошуки уламків літака. Автор фото: Вільям Лангевіше (William Langewiesche)

Дякую NetBUG за завершення перекладу.

Прошу повідомляти про знайдені помилки та помилки в особисті повідомлення.