Найвідоміші "літаки-невидимки": технологія Stealth повністю змінила методику ведення бою

Малопомітний стратегічний бомбардувальник B-2 Spirit поки вважають іконою у сфері літакобудування. Нові технології Stealth роблять його практично невидимим для ворожих радарів, що дозволяє B-2 пробиратися в найзахищеніші точки на території суперника.

B-2 називають стелс-бомбардувальником, але він свого роду такий не один. Є винищувачі, розвідники і всі вони малопомітні для радарів. Використання таких "сталевих птахів" під час бою значно підвищує шанси на перемогу. Але є один нюанс - створення стелс-літака нереально дороге, адже поєднує в собі комплекс різних прийомів. Операція "Пандора": як Кремль хотів зруйнувати США через расову війну B-2 Spirit вважається еталоном стелс-технологій, оскільки об'єднав у собі багато різних прийомів, які людство розробляло протягом десятків років. Такий самий зразок був у німців ще у 1940-х роках – турбореактивний стелс-бомбардувальник Horten 229. Проте німцям не вдалося використати його у бою. Тестування закінчилося незадовго до перемоги над нацизмом.

Перші спроби розробки малопомітних літаків

Історія створення таких малопомітних літаків бере свій початок ще з Першої світової війни. Камуфляж та маскування були основами того, що сьогодні називають технології Stealth. Першими маскувати свої повітряні судна додумалися німці. Свої перші літаки вони намагалися обтягувати прозорою тканиною, щоб зробити літак непомітним днем. Однак, не врахували, що сонячне світло створювало відблиски, а це тільки більше викривало літак. Для нічних вилазок літаки фарбували у чорний колір.Тактика була вдалою, але унеможливлювала польоти літаків у світлий час доби. У 1930-х роках активно почала розвиватися галузь будівництва радарів. Технологія дозволяла відслідковувати ворожу техніку, показувала на якій відстані і скільки її наближається.
U-2 – перша спроба запобігання збиванню літаків ворожим вогнем / Фото U.S. Air Force Фарба вже стала неактуальною, адже прикривала лише візуально. Обдурити ж радар було набагато важче. Тоді з'явилися нові методи прикриття своїх транспортних засобів. Наприклад, на літаках почали використовувати прийом, який отримав назву "Стіна". Конструювання U-2 – це була перша спроба запобігання збиванню літаків ворожим вогнем. Тоді проти наземних ракет пріоритетом оборони була висота польоту,
– розповів пілот Дін Нілі.

План США через радянську загрозу

Перші спроби США взятися за розробку малопомітних літаків були ще 1956 року. Тоді таку пропозицію висунули до ЦРУ. Ідея виникла не так – епоха холодної війни, у Москви з'явилися потужні ракети, які загрожували країнам. Територію СРСР треба було патрулювати. Очевидно, що зі старими літаками та новими кремлівськими ракетами це було нереально. Тому ЦРУ запустило в роботу план створення такого літака, який міг би пролітати радари непомітно, а в разі чого - уникнути ракетних ударів. За розробку такого повітряного судна взялася компанія Lockheed, яка спроектувала U-2, розвідувальний літак, який міг би літати досить високо, щоб його не помітили.Не пропустіть "Путін назвав мене зрадником": екс-генерал КДБ Калугін міг переїхати через скандал із Кремлем З формою та типом літака визначилися. Тоді взялися до пошуку ідеальних матеріалів для створення радіопоглинаючого покриття – виникли проблеми. Адже самого матеріалу недостатньо, а неправильні розробки могли призвести до погіршення аеродинамічних можливостей "сталевого птаха". Однак перші кроки у напрямку технології Stealth зроблено. Завдання нібито виконали та навіть провели кілька розвідувальних польотів. U-2 був непомітним для радянських радіолокаційних систем. І як виявилося, не тому, що розвідник має ідеальне поєднання матеріалів і форм, а тому, що літав досить високо. Міг підніматися на 20 кілометрів над землею. Матеріали, які могли поглинати хвилі радіолокації спочатку виглядали як лінолеум. Їх виготовляли пластинками, потім вирізали потрібну форму, щоб повністю покрити поверхню літака. Це займало багато часу,
– зазначив інженер Шерман Муллін.

Як створили розвідувальний літак SR-71 Blackbird

Вже у 1960-х роках американці зрозуміли, що малопомітності неможливо досягти завдяки лише радіопоглинаючим матеріалам. Stealth – це не одна технологія, а комплекс заходів, які роблять щось чи когось менш помітним для ворожих радарів, а в ідеалі – невидимим. Хоча невидимості ще нікому не вдавалося досягти. У відповідному питанні враховують усе: починаючи від спеціальних матеріалів, з яких будується літак, до його сліду в небі, яким теж можна відстежити напрямок і траєкторію польоту. А найголовніше – форма самого літака. Чим він менший і плоскіший – тим краще він уникатиме радіохвиль.Чим менше на ньому антен, виступів – тим більше шансів пройти непоміченим. "Хвіст" - потрібно було знайти ідеальний баланс. І це було головною проблемою. того, як працюють радіохвилі, як вони передають сигнали і як відбиваються від літака - не можна було спроектувати таке судно, що теоретично могло б уникати або знешкоджувати ці хвилі. розвідувальними польотами. А США, у разі агресії СРСР, Куби чи взагалі країн Варшавського договору. потрібна була непомітна ударна сила. Переобладнати вже існуючі типи літаків на стелс-винищувачів було неможливо впливати на аеродинаміку. які могли б розгадати цей секрет. Після кількох років безрезультатних пошуків у 1970-х роках вони натрапили на книгу радянського вченого Петра Уфімцева "Метод крайових хвиль у фізичній теорії дифракції".
Розвідувальний літак SR-71 Blackbird / Фото U.S. У ЦРУ дізналися про формулу, яка допомогла спроектувати потрібну форму літака. Постало лише одне питання: "А чому ж тоді в Радянському Союзі, з такими знаннями, досі немає стелс-літака?"Щоб сформулювати такий літак, потрібно було комп'ютерне моделювання та потужні обчислювальні можливості комп'ютерів. У СРСР таких технологій не було. Тому, взявши за основу роботу Уфімцева, змоделювавши відображення хвиль на комп'ютері, американці представили новий твір - розвідувальний літак SR-71 Blackbird. Нові технології вирішили протестувати на розвіднику і, якщо все вдасться – перенести отримані знання вже на винищувачі.

Особливості SR-71

У березні 1990 SR-71 встановив рекорд швидкості. З Лос-Анджелеса до Вашингтона він долетів за 64 хвилини – це понад 4 тисячі кілометрів. Середня швидкість SR-71 була майже 3,5 тисячі кілометрів на годину. Зазвичай технологію Stealth використовують лише тоді, коли необхідно знищити найважливіші ворожі об'єкти. Тому використовують такі машини досить рідко. У разі невдачі - суперник легко дізнається про технології, які допомагають уникати радіохвиль. Однак, у випадку з Blackbird все вже відомо. Адже цей птах свій уже відлітав ще у 1990-х роках. SR-71 побудований з таких матеріалів, які не просто поглинають хвилі або відбивають їх у протилежному від радарів напрямі, а знешкоджують їх. Коли хвиля вдаряється об літак, то потрапляє в сам літак і б'ється про його конструкцію, поки не втратить енергію і не зникне.
SR-71 побудований з матеріалів, що відбивають хвилі / Фото U.S. Air Force Відповідно, сигнал на радар назад не повертається. Яким би сильним американці не описували Blackbird, він не ідеальний. Адже розбивається лише якась частина хвиль. Є ще й такі, що відлітають просто в інші сторони, їх так і не поглинув матеріал літака.І взагалі, методик запобігання радіолокаційних хвиль багато, і найдосконалішим на сьогодні вважається B-2 Spirit, який формою нагадує пластину. Хвилі просто обтікають його і проходять по ньому так і не відбиваючись. Взагалі історія зі Stealth дуже цікава. Вперше було таке, що малопомітність літака диктувала його форму. Адже, зазвичай, усе було навпаки. Усі підлаштовували під аеродинамічні можливості повітряного судна,
– зазначив дослідник Джон Волакіс.

Грандіозний проект F-117 Nighthawk

Протестувавши всі свої винаходи та технології у США вирішили зайнятися розробкою стелс-винищувача. Дійшли навіть до того, що максимально прискорили швидкість випуску ракети. Адже відкритий отвір для зброї може створити перешкоду для хвилі радіолокації, яка допоможе визначити, де саме в повітрі літак. Інформацію щодо створення повітряного судна максимально засекретили. Вчених, які працювали над цією програмою, розділили на підрозділи, де кожен мав виключно свою роботу. Крім військових (і найвищих чинів) і спецслужб, ніхто й не знав, що в країні готується грандіозний проект F-117 Nighthawk.
Інформацію про створення F-117 засекретили / Фото U.S. Department of Defense Через кілька років і понад 100 мільйонів доларів літак здійснив свій перший політ. Як для 1980-х років він був ідеальним. Одномісний дозвуковий тактичний малопомітний ударний літак, здатний пройти будь-які системи ППО суперника, що існували на той час. Stealth повністю змінив методику ведення бою. Тепер ти отримуєш можливість непомітно пробратися в будь-яку країну і зробити там практично будь-що.Ти можеш знищити будь-яку мету і водночас ніхто не дізнається, що ти взагалі там був,
– сказав історик Грег Хеннеман.

Втрата F-117 – американського стелс-літака

Тому виявлення, а потім і катастрофа були неминучими. Згодом почали з'являтися нові та потужніші машини, ніж F-117. Наприклад, багатоцільовий винищувач-бомбардувальник F-35. Він не просто має специфічну форму, але й за допомогою спеціальних систем глушить свої датчики та частоти, а також блокує чужі радари.

Досконалим, за мірками сучасності, (хоч і старшим за F-35) є B-2 Spirit. Він настільки дорогий і тактичний, що за весь час його конструювання виготовили лише 21 екземпляр. Кожен вартістю понад 2 мільярди доларів.

До речі, щоб уникнути невдач або виявлення ворожими ППО, коли стелс-літаки вилітають на завдання, поряд з ними в небі завжди кружляє AWACS, який веде радіоелектронну боротьбу. Поки що так і невідомо, з чого зроблено B-2 Spirit, які прийоми використовували американські інженери, щоб перетворити це крило на смертоносний літак на Планеті.

Такий плоский дизайн, який є сьогодні, – не планувався для використання під час конструювання справжнього літака. Це був концепт. Ніхто взагалі не знав, чи може така штука злетіти у небо,
– пояснив дослідник Карл Картер.

Технології Stealth пішли вперед

Малопомітними бувають не лише літаки. Під час Другої світової військові різних країн намагалися маскувати флот. Його фарбували не просто в сірий колір, а описували кривими линями, щоб максимально приховати контури корабля.

Так супернику було важче здогадатися, який саме клас судна наближається. Сьогодні технології пішли вперед:

• є вже стелс-субмарини;
• проектуються стелс-танки;
• стелс-кораблі.

У ракетного есмінця США Zumwalt квадратні форми та гострі кути існують не просто так. Вони потрібні, щоб відбивати хвилі ворожих радарів. Це ускладнює супернику визначення дистанції до корабля. З іншого боку, коли радіолокаційну розвідку проводить субмарина, то для неї Zumwalt виглядатиме на моніторі як рибальське судно.

Zumwalt на моніторі виглядатиме як рибальське судно / Фото U.S. Navy

Але в арсеналі ВМС США є не лише такий стелс-корабель. Є й такі, чий зовнішній вигляд взагалі не вкладається у голові. Технології ніколи не стоять дома. Особливо ті, що стосуються військової сфери. Перегони озброєнь змушують постійно рухатися вперед. Технологіями Stealth у 2021 році вже нікого не здивуєш. Такі винищувачі стали нормою. Але ще кілька десятків років тому ніхто й подумати не міг, що таке взагалі існуватиме.

Можливо, до стелс-літаків або кораблів придумають доставити нові гармати, або системи виявлення ворога. Це вже покаже час. Відомо лише одне: коли спецслужби ставлять собі за мету знайти або розробити щось, що дасть їм перевагу над суперником, то вони кинуть на це всі сили і рано чи пізно досягнуть результату.

Американський бойовий літак Lockheed F-117 Nighthawk

Історія авіації знає безліч прикладів дивовижних літальних апаратів, які у той чи інший час піднімалися у повітря. Як правило, це були експериментальні моделі, плоди творчих пошуків інженерів, які так і не змогли залишити стіни конструкторських бюро та не пішли у серію. Але є в цьому правилі й нечисленні винятки.

Американський бойовий літак Lockheed F-117 Nighthawk має настільки незвичайну форму та зовнішній вигляд, що легко б переміг у конкурсі на найдивовижніший літальний апарат, якщо такий колись проводився. «Нічний яструб» дуже нагадує експонат, викрадений із музею кубізму.

Ця машина багато в чому примітна, F-117 Nighthawk – перший серійний літак, створений з використанням «стелс-технологій». Іншими словами, «Нічний яструб» має настільки низьку помітність для радарів противника, що його часто називають «літаком-невидимкою». Але ця назва більша для преси. Американські пілоти (особливо ті, хто літав на ньому) дали Lockheed F-117 Nighthawk зовсім іншу назву: Wobblin Goblin, що дослівно можна перекласти, як «кульгавий гоблін». Це невтішне прізвисько недвозначно показує ставлення пілотів до льотних характеристик F-117 Nighthawk.

Lockheed F-117 Nighthawk – це одномісний ударний літак, призначений для проникнення в тил противника та нанесення ракетно-бомбових ударів у будь-який час доби та за будь-якої погоди. За задумом розробників, технологія «стелс» мала обдурити ворожу систему ППО. «Нічний яструб» призначався для ударів по важливих об'єктах противника: штабів, аеродромів, вузлів зв'язку та об'єктів ППО.

F-117 Nighthawk встиг повоювати, він брав участь у кількох конфліктах. Усього встигли випустити 64 літаки, вартість однієї одиниці становить понад 100 млн доларів.

Можна сказати, що цим літаком пройшла обкатка технології «стелс», особливо це стосується відпрацювання цієї технології при серійному виробництві. Можливо, саме з цієї причини машина вийшла настільки неоднозначною.

Історія створення

Перш ніж описувати історію створення F-117 Nighthawk, слід сказати кілька слів про позначення цього літака. В американській військовій авіації літера "F" застосовується для позначення винищувачів або їх прототипів. Як вона потрапила до абревіатури «Нічного яструба», який за своїми аеродинамічними характеристиками зовсім не годиться в винищувачі – невідомо.

F-117 – це ударний літак, який розроблявся до виконання функцій тактичного бомбардувальника чи штурмовика. Ті автори, які пишуть про «стелс-винищувач» F-117, дуже далекі від теми або погано знають цю машину.

Інтерес до зниження помітності літальних апаратів для радарів противника (технологія «стелс») виникла у військових США після того, як американські пілоти побували у в'єтнамських «ракетних джунглях». Зниження помітності літаків для РЛС вважалося одним із перспективних напрямів збільшення їхньої живучості, роботи за програмою «Стелс» почалися в 1965 році. Хоча інтерес до зниження помітності літальних апаратів виник у військових ще за часів появи перших радіолокаційних станцій.

F-117 можна назвати "літаком-невидимкою" другого покоління, до першого варто віднести SR-71 - знаменитий стратегічний розвідник Холодної війни. Ця машина експлуатувалася на високих швидкостях, які розжарювали корпус на кілька сотень градусів, так що досягти високого рівня непомітності не вийшло, але результати конструктори отримали досить непогані.

У 1977 році в американському військовому відомстві було створено комітет Xcom, завданням якого було практичне застосування технологій невидимості.Було санкціоновано початок трьох програм у цьому напрямку: Senior Prom (розробка крилатої ракети-невидимки), ATB (у майбутньому вона призведе до створення стратегічного бомбардувальника В-2) та Senior Trend, завдяки якій і з'явиться F-117.

Розробку нового літака було доручено компанії Lockheed Martin. Тризначний номер зазвичай присвоювали надсекретним літакам, тому всі роботи велися в глибокій таємниці. Контракт із виробником було підписано 16 листопада 1978 року. Пентагон поставив перед інженерами компанії завдання зменшити всі характеристики літака, які демаскують його. Замовника цікавила не тільки помітність для РЛС, а й зменшення теплового випромінювання літака, зниження рівня його шумності, усунення власних випромінювань машини та інверсійних слідів.

Lockheed Martin впоралася з поставленим завданням у стислі терміни: вже через вісім місяців почалося будівництво першої машини, яка була передана на випробування в 1981 році.

Природно, що прагнення зменшити помітність літака для радарів призвело до серйозної зміни форми F-117, що, своєю чергою, суттєво знизило льотні характеристики машини.

Існує легенда, що коли провідному фахівцеві Lockheed Martin з аеродинаміки Діку Кентрелу показали бажану форму майбутнього літака, його вихопив удар. Трохи відійшовши від потрясіння, конструктор зрозумів, що його відділ не гратиме головну скрипку під час створення нової машини. Тому дав своїм співробітникам єдине завдання: зробити так, щоб «кульгавий гоблін» хоча б якось піднявся в повітря.

Перші випробування показали крайню нестійкість F-117 одразу у багатьох режимах польоту.Були й інші неприємні несподіванки, які зробив літак своїм творцям. Їм довелося серйозно допрацьовувати повітрозабірники, змінювати конструкцію паливних баків та доводити систему керування машиною.

Використання технологій «стелс» найсильніше вдарили по маневреності машини. F-117 мав досить непогану тяжовооруженность, але його маневреність і швидкість залишала бажати кращого. У систему управління літаком було внесено обмеження, які просто блокували виконання деяких маневрів. Крім того, у «Нічного яструба» дуже обмежена дальність польоту та нікудишні злітно-посадкові характеристики. Загалом він мав мало спільного з тим «стелс-винищувачем», який легко перемагає супротивників у голлівудських блокбастерах.

Експлуатувати F-117 почали з 1983 року, спочатку цей літак був надсекретним, вперше американські військові визнали сам факт його існування лише 1988 року. Перший публічний показ відбувся у 1990 році, а через рік F-117 показали на авіаційній виставці у Парижі.

Для пілотування нового літака відбиралися лише досвідчені пілоти, які мали наліт не менше ніж 1 тис. годин, але це не врятувало від катастроф. Інформації про них небагато, оскільки програма була засекречена. Є інформація, що перший "Нічний сокіл" розбився в 1982 році, до прийому машини в експлуатацію. Потім було ще кілька аварій.

Відразу після появи F-117 був справді грізною зброєю. Його не могли виявити РЛС СРСР та Китаю. Не бачили «стелс» та винищувачі. Проте ситуація дуже швидко змінилася: радіолокаційні засоби виявлення удосконалювалися дуже швидко, також з'явилися інші технології виявлення літаків.Так що дуже скоро F-117 вже став тільки відносно невидимим літаком, а конструкційні недоліки, закладені в ньому, звичайно, нікуди не поділися.

Опис конструкції

Ударний літак F-117 побудований за схемою «крило, що літає». Він має V-подібне хвостове оперення. Конструкція машини виконана з використанням технологій «стелс», це стосується форми літака, і матеріалів, використаних у його конструкції.

Крило має велику стрілоподібність (67,5°), фюзеляж виконаний у вигляді гладких плоских панелей, кут яких обчислений так, щоб відображати сигнал РЛС в різні сторони. Така форма фюзеляжу називається фасетковою, і саме вона знижує помітність літака на 90%. За таким самим принципом зроблено і ліхтар кабіни пілота. Він покритий спеціальним матеріалом, що містить золото. Подібне покриття усуває небезпеку опромінення внутрішньокабінного обладнання та екіпірування пілота (його шолом може фонувати на екрані радара сильніше, ніж весь літак).

Шасі – триопорне. Передня стійка має одне кероване колесо, також одноколісними є основні стійки. Літак оснащений посадковим гаком та гальмівним парашутом.

Над крилами з обох боків фюзеляжу знаходяться повітрозабірники. Всі контури щілин та з'єднань мають пилкоподібні кромки, що також розсіює електромагнітні хвилі. Зовнішньої підвіски немає, вся зброя розміщена у внутрішніх відсіках. Плоскі сопла екрановані особливими плитами, що теплопоглинають, які значно знижують помітність літака в ІЧ-діапазоні.

Всі антени та інші передавальні пристрої, розташовані на поверхні літака, можуть забиратися всередину корпусу. У конструкції F-117 були активно застосовані композитні радіопоглинаючі матеріали та покриття.Весь корпус покритий кількома видами подібних матеріалів, що наклеювалися на нього, як шпалери на стіну. Літак пофарбований чорною феромагнітною фарбою, яка не тільки поглинає радіохвилі, а й добре розсіює тепло.

Завдяки перерахованим вище особливостям конструкції, F-117 має набагато меншу ефективну площу розсіювання (ЕПР), яка становить 0,1-0,01 м2. Це в кілька сотень разів менше, ніж ЕПР у звичайного літака подібного розміру. Таким чином, виявити літак за допомогою наземної РЛС чи радара винищувача дуже непросто.

Хоча, якщо ворожий винищувач таки виявить F-117, то шансів у останнього не буде ніяких.

«Нічний яструб» не має власної РЛС, для зменшення ризику виявлення всі системи навігації та прицілювання літака є пасивними. Також немає активних систем радіоелектронної боротьби (РЕБ). Для навігації використовується супутникова та інерційна система. Прицільні пристрої представлені інфрачервоними камерами та лазерним підсвічуванням мети, яка включається на вкрай нетривалий час.

Холодна війна: Lockheed F-117 Nighthawk

Lockheed F-117A Nighthawk був першим у світі діючим літаком-невидимкою. Створений для того, щоб ухилятися від ворожих радарів, F-117A був розроблений як штурмовик-невидимка знаменитим підрозділом Lockheed Skunk Works наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років. Хоча F-117A використовувався 1983 року, існування F-117A не визнавалося до 1988 року, і літак був повністю представлений публіці до 1990 року. Незважаючи на те, що F-117A використовувався в 1989 над Панамою, першим великим конфліктом F-117A була операція «Щит пустелі». / Буря 1990-1991 гг.Літак залишався в експлуатації до офіційного виведення з експлуатації у 2008 році.

Стелс

Під час війни у ​​В'єтнамі ракети класу «земля-повітря» з радіолокаційним наведенням стали завдавати все більшої шкоди американській авіації. Внаслідок цих втрат американські планувальники почали шукати спосіб зробити літак невидимим для радарів. Теорія, що лежить в основі їх зусиль, спочатку була розроблена російським математиком Петром Я. Уфимців у 1964 році. Теоретично припустивши, що радіолокаційне відображення даного об'єкта пов'язане не з його розміром, а скоріше з конфігурацією його краю, він вважав, що може розрахувати поперечний радіолокаційний переріз по поверхні крила і вздовж його краю.

Використовуючи ці знання, Уфимцев припустив, навіть великий літак можна зробити «невидимим». На жаль, будь-який літальний апарат, який використовує переваги його теорії, за своєю природою нестабільний. Оскільки технології на той час було неможливо виробляти бортові комп'ютери, необхідні компенсації цієї нестабільності, його концепції було відкладено на полицю. Через кілька років аналітик Lockheed натрапив на статтю про теорії Уфімцева, і, оскільки технології були досить розвинені, компанія розпочала розробку літака-невидимки на основі роботи росіянина.

Розробка

Розробка F-117 почалася як надсекретний "чорний проект" у знаменитому підрозділі Lockheed Advanced Development Projects, більш відомому як "Skunk Works". Вперше розробивши модель нового літака в 1975 році, що отримала назву «Безнадійний діамант» через його дивну форму, Lockheed побудувала два випробувальні літаки за контрактом Have Blue, щоб перевірити характеристики конструкції, що не піддаються радару.Літаки Have Blue менше, ніж F-117, робили нічні випробувальні польоти над пустелею Невада в період з 1977 по 1979 рік. Використовуючи одновісну електродистанційну систему F-16, літаки Have Blue вирішили проблеми нестабільності та були невидимі для радарів.

Задоволені результатами програми, ВПС США 1 листопада 1978 уклали з Lockheed контракт на розробку та виробництво повнорозмірного літака-невидимки. На чолі з керівником Skunk Works Беном Річем за сприяння Білла Шредера та Дениса Оверхолсера команда дизайнерів використала спеціально розроблене програмне забезпечення для створення літака, в якому використовувалися грані (плоські панелі) для розсіювання понад 99% радіолокаційних сигналів. Кінцевим результатом став дивний літак із чотириразовим дублюванням провідного управління польотом, удосконаленою інерційною системою наведення та складною GPS-навігацією.

Щоб звести до мінімуму помітність радіолокації літака, конструктори були змушені виключити бортовий радар, а також мінімізувати вхідні та вихідні отвори двигунів і тягу. Результатом став дозвуковий штурмовик, здатний нести 5000 фунтів. боєприпасів у внутрішньому відсіку. Створений у рамках програми Senior Trend, новий F-117 вперше піднявся у повітря 18 червня 1981 року, лише через тридцять один місяць після початку повномасштабної розробки. Перший серійний літак, що отримав позначення F-117A Nighthawk, було поставлено наступного року, а експлуатаційну готовність було досягнуто у жовтні 1983 року. Всього до 1990 року було збудовано та поставлено 59 літаків.

F-117A Найтхок

• Довжина: 69 футів 9 дюймів.
• Розмах крила: 43 фути 4 дюйми
• Висота: 12 футів 9,5 дюйми.
• Площа крила: 780 кв. футів.
• Вага порожнього: 29500 фунтів.
• Вага у спорядженому стані: 52500 фунтів.
• Екіпаж: 1

Продуктивність

• Силова установка: 2 ТРДД General Electric F404-F1D2
• Дальність: 930 миль
• Максимальна швидкість: 0,92 Маха
• Стеля: 69 000 футів.

Озброєння

• 2 внутрішніх відсіки для зброї з однією точкою кріплення в кожному (всього дві зброї)

Операційна історія

Через крайню секретність програми F-117 літак спочатку базувався в ізольованому аеропорту випробувального полігону Тонопа в Неваді у складі 4450 тактичної групи. Щоб допомогти у захисті секрету, в офіційних звітах на той час було зазначено, що 4450-й базується на базі ВПС Нелліс і літає на A-7 Corsair II. Лише 1988 року ВПС визнали існування «винищувача-невидимки» та опублікували нечітку фотографію літака. Через два роки, у квітні 1990 року, стало відомо, коли два F-117A прибули в Нелліс у світлий час доби.

Війна у Перській затоці

Коли в серпні того ж року спалахнула криза в Кувейті, F-117A, тепер приписані до 37-го тактичного винищувального авіаполку, були перекинуті на Близький Схід. Операція «Щит пустелі/Буря» стала першим великомасштабним бойовим дебютом цього літака, хоча два з них таємно використовувалися під час вторгнення до Панами 1989 року. Будучи ключовим компонентом повітряної стратегії коаліції, F-117A здійснив 1300 літако-вильотів під час Перської затоки. війни і вразив 1600 цілей. Сорок два F-117A з 37-го TFW досягли успіху в 80% попадань і були одними з небагатьох літаків, допущених до завдання ударів по цілях у центрі Багдада.

Косово

Повернувшись із Перської затоки, флот F-117A був переведений на базу ВПС Холломан у Нью-Мексико в 1992 році і став частиною 49-го винищувального авіаполку.У 1999 році F-117A використовувалися в Косовській війні в рамках операції Allied Force. на незвичайно довгих хвилях. літака було захоплено, а деякі технології скомпрометовано.

Через роки після терактів 11 вересня F-117A виконували бойові завдання на підтримку операцій «Незламна свобода» та «Іракська свобода». Незважаючи на те, що F-117A був дуже успішним літаком, до 2005 року р зростання.

Відхід на пенсію

З появою F-22 Raptor та розробкою F-35 Lightning II у рішенні 720 за програмним бюджетом (випущеним 28 грудня 2005 р.) пропонувалося вивести з експлуатації флот F-117A до жовтня 2008 р. Хоча ВПС США мали намір зберегти літак знаходився на озброєнні 2011 року, було вирішено розпочати його виведення з експлуатації, щоб можна було закупити додаткові F-22. Через делікатний характер F-117A було вирішено відправити літак на його початкову базу в Тонопі, де він буде частково розібраний і поміщений на зберігання.

У той час, як перші F-117A залишили парк у березні 2007 р., останній літак залишив діючу службу 22 квітня 2008 р. У той же день були проведені офіційні церемонії виходу на пенсію. Чотири F-117A залишалися на короткий час у складі 410-. й льотно-випробувальної ескадрильї в Палмдейлі, Каліфорнія, і були доставлені до Тонопа у серпні 2008 року.