Актуальні проблеми професійної діяльності педагога у сучасних умовах.
стаття з психології

У статті розглянуто актуальні проблеми професійної діяльності педагога у сучасних умовах.

Завантажити:

Попередній перегляд:

к.п.н., завідувач, педагог – психолог

КПППН ГБУ ДО ЦДіК ППМСП "Здоров'я"

Актуальні проблеми професійної діяльності педагога у сучасних умовах.

Анотація: у статті розглянуто актуальні проблеми професійної діяльності педагога у сучасних умовах.

Ключові слова: проблеми професійної діяльності, педагог.

В даний час педагогіка в Росії відзначена інтенсивною модернізацією через вимоги сучасного суспільства і світу в цілому. Глобалізація відбувається у таких сферах діяльності сучасної людини, як: соціальна, освітня, культурна, інформаційна тощо. Це все викликає трансформацію свідомості у суспільства, і перед педагогічною наукою та практикою висуваються нові цілі та завдання, згідно з якими необхідно здійснювати підготовку педагогічних кадрів нового типу, здатних жити та працювати в умовах інтеграційного простору, успішно готувати та виховувати учнів незалежно від їх ідентичностей. Таким чином, професійна діяльність педагогів специфічна через культурне різноманіття освітнього середовища.

Проведений нами аналіз дослідження (О.І. Мезенцева, С.Д. Сажіна, Т.В. Єрофєєва та ін) показує, що в сучасному суспільстві існують основні проблеми, з якими стикається у своїй діяльності кожен педагог. Серед них:

1. Система підготовки педагогічних кадрів.

На даний момент підготовка майбутніх педагогів у вищих навчальних закладах найбільше орієнтована не на формування професійних та особистісних компетенцій майбутнього педагога, а на здобуття знань. Швидкий розвиток науки і практики змушує сучасного педагога перебувати в ситуації необхідності безперервної освіти та самоосвіти, а професійні компетенції та особистісні особливості так і залишаються такими, що не повністю сформувалися. Також, існують протиріччя між навчальною та професійно діяльністю. Виражено це у принципово різних позиціях учня та педагога-практика, зміна яких відбувається стрибкоподібно після закінчення ВНЗ [3].

2. Відсутність довірчих відносин між учасниками педагогічного процесу.

Важлива проблема, з якою зіткнувся сучасний педагог – втрата авторитету та довіри від учнів до вчителя, а також до підручника як джерела інформації. Насамперед це пов'язано з приходом комунікації та епохи інтернету, що докорінно змінило основну роль вчителя. Якщо раніше педагог був джерелом інформації, зараз же, він виступає як організатор активної пізнавальної діяльності учнів. Справді, в епоху цифрових технологій взаємодія між учителем і учнем значно знижується, тому сучасний учень вважає себе самостійним і розуміє, що впорається і без вчителя, адже вся потрібна інформація є в мережі.

3. Створення негативного образу педагога.

Ще одна складність для сучасного вчителя полягає у негативному представленні ЗМІ образу педагога.Учні більше не ставляться до вчителя як до авторитету, а найчастіше сприймають його з часткою гумору та іронії, тому зараз мало для кого вчитель є важливим наставником та помічником.

4.Надзвичайна зайнятість педагога адміністративними обов'язками.

Тут проблема полягає в тому, що вчитель не може приділяти більше часу своїм учням та займатися особистісним, професійним навчанням та вдосконаленням у кар'єрі через велику кількість «паперової роботи».

5. Вчитель і учні почали говорити різними мовами.

Серйозна перешкода, з якою стикається сучасний педагог - вчитель і учні почали говорити різними мовами. По-перше, це пов'язано з надзвичайною популярністю технологій, інтернету та комп'ютерних ігор. Сучасні технології вплинули на мислення в учнів. Стала слабшою рефлексивна складова мислення, а отже, і його раціональність. Тому більшості сучасних дітей стало важко сприймати інформацію на слух. У 1980 році американський вчений Е. Тоффлер описав феномен "кліпового мислення" як явища, що характеризує епоху інформаційного суспільства. Підліткам із «кліповим мисленням» складно розуміти мову традиційної освіти з її авторською промовою та довгими знаковими структурами. Цей конфлікт тягне у себе такі додаткові проблеми в учнів, як мотивація до обучения[2].

6. Низька мотивація до навчання в дітей віком.

Формування навчальної мотивації учнів - одне з основних проблем сучасної педагогіки.Основні причини низької навчальної діяльності - несформованість умінь і навичок, прогалини у знаннях через часті перепустки уроків через хворобу, недостатня здатність до логічного міркування та узагальнення, низький рівень уяви та сприйняття. На думку А.К. Маркової, управління формуванням мотивів навчальної діяльності складніше, ніж формування процесів і операцій. Автор вважає, щоб сформувати навчальну мотивацію в учнів, педагогу необхідно її пізнати, встановити собі характер реальності, з якою доведеться мати справу, і вибрати шляхи її адекватного описи.

7. Проблеми у виховній роботі.

Ще одна проблема, з якою стикаються вчителі у школі – труднощі у виховній роботі з дітьми. Діти не хочуть чути освітян. Причини цього явища такі: по-перше, з приходом технологій - учні відмовляються сприймати і розуміти авторитарну мову традиційної освіти. Вони відчувають свою ідентичність і водночас приналежність до глобального простору. На даний момент необхідні альтернативні форми та варіанти взаємодії між педагогом та учнями. По-друге, докорінно змінилася система цінностей, які пропагуються в сучасному світі. На зміну високим духовним пріоритетам та цінностям прийшли «матеріалістичні» цінності, пов'язані з підвищенням свого статусу та успіху. Традиційні цінності знецінюються. Тому, на особливе значення заслуговують такі професійні якості педагога як: постійне самонавчання, підвищення кваліфікації та особистісний розвиток.Всі ці якості допоможуть педагогові йти в ногу з часом і бути не тільки цікавим своїм учням, а й стати для них шанованою та значущою особистістю у навчальному процесі.

8. Емоційне вигоряння педагогічних працівників.

Одна з найсерйозніших проблем у сучасній школі – емоційне вигоряння освітян. У дослідженнях, проведених Н.Є. Водоп'янової та В.В. Бойко виявлено, що найчастіше до цієї психологічної проблеми схильні люди старше 35–40 років. У вчителів виявлено знижену працездатність, зростання негативізму, втоми, роздратування [4,5].

У процесі педагогічної діяльності педагог впливає своїх вихованців. Цей факт загальновідомий. Але характер цього впливу залежить від внутрішніх властивостей і якостей особистості самого педагога, його професійної компетентності. Негативний вплив пов'язаний з нестачею або відсутністю любові та поваги до дітей, інтересу до них; нерозуміння дитячої психології, а також вікових та індивідуальних особливостей; підвищеною завантаженістю педагогічної роботи; психоемоційними навантаженнями та стресами у роботі. Як наслідок у вчителів з'являється емоційне вигоряння та агресія. Від того, як налаштований вчитель, як він вміє керувати собою, як він здатний вирішити внутрішньоособистісні проблеми залежить не тільки як пройде урок, а й шкільна пора у дитини [1].

Таким чином, перераховані вище проблеми в сучасній педагогіці ясно показують, що педагогічна спільнота переживає зміни в менталітеті. У зв'язку з цим особистість педагога вимагає пильної до неї уваги. Важлива необхідність розробки організаційно-технологічного забезпечення та духовно-морального здоров'я педагога.Апробація у системі вищої, загальної та середньої освіти, а також у системі додаткової професійної освіти.

Актуальність цієї теми обумовлена ​​зростаючими вимогами із боку суспільства до особистості педагога, т.к. професія вчителя має величезну соціальну важливість. Здатність до співпереживання (емпатії) визнається одним із найважливіших якостей вчителя, проте практична роль емоцій у професійній діяльності оцінюється суперечливо. Можна сказати, що педагога не готують до можливого емоційного навантаження, не формують у нього цілеспрямовано відповідні компетенції, необхідні подолання емоційних труднощів професії. Вчитель – професія, яка більшою мірою схильна до впливу «вигоряння». Пов'язано це про те, що професійний працю педагога відрізняє дуже висока емоційна завантаженість.

Нині колектив психолого – педагогічного центру «Здоров'я» організовує профілактичну роботу з учителями шкіл із проблеми емоційного вигоряння. Психологи Центру працюють не лише з вчителями, а й з адміністраціями шкіл, розробляють програми, активно проводять індивідуальні та групові консультації з цієї теми, тобто виявляють потреби педагогів та організують роботу з профілактики емоційного вигоряння.

Список використаних джерел:

1. Матанова, Є. А. Педагогіка сьогодні: проблеми та рішення / Є. А. Матанова. - Текст: безпосередній // Педагогіка сьогодні: проблеми та рішення: матеріали V Міжнар. наук. конф. (м. Санкт-Петербург, липень 2019 р.). - Санкт-Петербург: Своє видавництво, 2019. - С. 9-12.

2.Тітова Є.А. Проблема сучасного вчителя. - Подільськ, 2016. - С.4-15.

3.Севумян Г.М. Педагогічні компетенції сучасного вчителя Доповідь// Г.М. Севум'ян [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://урок.рф/library/doklad_pedagogicheskie_kompetentcii_sovremennogo_uch_122822.html

4. Водоп'янова Н. Є., Старченкова О. С. Синдром вигоряння: діагностика та профілактика. - СПб.: Пітер, 2008. - 358 с.

5. Бойко В. В. Синдром емоційного «вигоряння» у професійному спілкуванні. - СПб.: Пітер, 2003. - 474 с.

XI Міжнародна студентська наукова конференція Студентський науковий форум – 2019

Професія «педагог» належить до найдавніших професій. У всі часи людство потребувало передачі досвіду наступним поколінням, тому незважаючи на зміни у всіх сферах життя людини, професія «педагог» залишалася і залишається однією з найнеобхідніших.

Головною метою діяльності вчителя є підготовка гармонійно розвиненої особистості, яка буде готова до всіх змін у житті суспільства. Нині у зв'язку з перетвореннями, що відбуваються у суспільстві, а й у системі освіти вимоги до педагогів значно зросли. Натомість вчителі стикаються з великою кількістю проблем у своїй професійній діяльності. У ході проведеного дослідження було виявлено найбільш актуальні проблеми педагогічної діяльності очима вчителів.

Найголовнішою та найгострішою проблемою протягом останніх десятиліть вчителі назвали низьку матеріальну оцінку педагогічної діяльності, а якщо бути точніше, то розбіжність обсягу інтенсивного навантаження та заробітної плати. З цього випливає друга проблема – велика кількість роботи та ненормований робочий графік.Вчителі нарікають на те, що крім занять, що проходять з 8 ранку до 8 вечора, з невеликою перервою, є ще велика кількість документації та зошитів, які доводиться брати додому, і, перебуваючи вдома продовжувати працювати та витрачати свій робочий час на перевірку зошитів та наповнення звітностей. До цього додається шестиденний графік роботи. Виходить, що вчителі працюють 6 днів на тиждень, практично з 8 ранку до 8 вечора плюс деяку роботу виконують вдома.

Наступна проблема полягає у наповнюваності класів та регулюванні дисципліни учнів Як усім відомо, оптимальна наповнюваність класу становить 25 осіб. Але, на жаль, далеко не у всіх школах нашої країни кількість учнів у класі відповідає цьому значенню. Іноді навчальні класи складаються із 30-33 осіб. Очевидно, що педагогові складно працювати в такому класі, складно знайти індивідуальний підхід до кожного учня, так само спричиняє труднощі перевірка рівня знань у дітей. У зв'язку з цим стає набагато складніше встановити дисципліну у класі.

Ще однією проблемою була названа проблема взаємодії педагогів і батьків. Найчастіше батьки бачать у своїй дитині старанного, розумного, розвиненого учня, проте оцінки говорять про інше. І виникає конфлікт між батьками та педагогами, який іноді може вийти за межі школи. У будь-якій провині дитини деякі батьки звинувачують вчителя, який щось не додав, десь не простежив, все це додає ще більшої відповідальності до нелегкої справи педагога.

Також дуже важливою проблемою є проблема конкурентоспроможності педагогічної професії на ринку праці, вона втрачає свій престиж і посідає лише 126 місце за результатами опитування абітурієнтів 2018 року. Молодь не має особливого бажання вступати до педагогічних ВНЗ, і тим більше надалі працювати у школі. А сучасна школа потребує кваліфікованих кадрів.

І останньою проблемою, яку назвали мої співрозмовники, стала проблема інформатизації шкіл та впровадження нових досягнень науки та техніки. Як мені вдалося з'ясувати, вчителі ставляться до цього процесу позитивно та схвалюють застосування інформаційних технологій в освітньому процесі. Але не всі школи достатньо забезпечені необхідним обладнанням, що ускладнює організацію освітньої діяльності, а саме її індивідуалізацію.

Таким чином, нині існує чимало проблем у такій важливій для суспільства професійній діяльності, які потребують державного рішення.

Педагогічні труднощі сучасного вчителя та стратегії їх подолання Текст наукової статті зі спеціальності «Науки про освіту»

Анотація наукової статті з наук про освіту, автор наукової роботи - Малишко Світлана Володимирівна

У статті розглядаються педагогічні труднощі сучасного вчителя, що вимагають обліку у процесі професійної підготовки педагогів та у педагогічній практиці. Автор класифікує поширені педагогічні труднощі та стратегії їх подолання.

Схожі теми наукових праць з наук про освіту, автор наукової роботи — Малишко Світлана Володимирівна

Психологічні ресурси подолання труднощів у професійній діяльності педагога: підходи та прогнози

Своє поведінка у професійно важких ситуаціях у педагогів на різних етапах професіоналізації

Текст наукової роботи на тему «Педагогічні труднощі сучасного вчителя та стратегії їх подолання»

ПЕДАГОГІЧНІ ПРАЦІ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ І СТРАТЕГІЇ ЇХ

PEDAGOGICAL DIFFICULTIES OF CONTEMPORARY TEACHER AND STRATEGIES OF THEIR OVERCOMING

Матеріали розглядають pedagogical difficulties of contemporary teacher, which are to be taking into account in the process of teachers' professional training and in pedagogical practice. Власними класифікаціями є єдині pedagogical difficulties і стратегії їхнього overcoming.

У статті розглядаються педагогічні труднощі сучасного вчителя, що вимагають обліку у процесі професійної підготовки педагогів та у педагогічній практиці. Автор класифікує поширені педагогічні труднощі та стратегії їх подолання.

Ключові слова: педагогічні труднощі вчителя, конструктивна та деструктивна стратегія подолання педагогічних труднощів.

Особистість педагога завжди розглядалася в освіті як один із провідних факторів, що забезпечують його якість. Процеси, характерні для сучасного стану вітчизняної освіти, ще більше актуалізували звернення психолого-педагогічних наук до особистості та діяльності педагога, його професійної компетентності.Пов'язано це, перш за все, з пред'явленням нових вимог до якості освіти, зміною освітніх парадигм та підходів, запровадженням освітніх стандартів нового покоління, що визначають компетентнісні орієнтації змісту та результатів навчання. Облік таких вимог у професійній сфері на тлі глибоких перетворень не тільки в системі російської освіти, а й загалом у російському суспільстві, соціально-економічного життя країни, з одного боку, створили умови для активної творчої діяльності педагога, формування та реалізації інноваційного мислення інший - зумовили «обтяження» старих, традиційних та появу нових проблем та труднощів у повсякденній педагогічній практиці.

Залишаються актуальними проблеми, пов'язані з труднощами вчителя у педагогічній діяльності, визначенням природи труднощів, розробкою ефективних моделей, алгоритмів, технологій їх подолання. Як наслідок недостатності у вивченні психолого-педагогічних механізмів виникнення труднощів, їх

Дозвіл у педагогічній діяльності спостерігаються: зниження ефективності педагогічної праці, зростання незадоволеності роботою педагога, надмірна психічна напруженість, накопичення професійних деформацій. Практика показує, що у процесі професійного розвитку, зокрема у період навчання у вузах, на курсах перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогів не орієнтують на оволодіння прийомами професійної самодіагностики, методиками своєчасного виявлення та конструктивного подолання професійних педагогічних труднощів.

Актуальність цієї проблеми підтверджується також формуванням нового наукового напряму - педагогічної ак-меології, яка досліджує досягнення професіоналізму в праці педагога. культурою, соціологією та філософією. акмеології значущими є роботи, присвячені цілісному професійному розвитку особистості вчителя (А.Г. Асмолов, Л.І. Ан-циферова, А.А. Деркач, Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова, А.А. Реан та ін.) У рамках цього напряму активно досліджується проблематика загальних та спеціальних педагогічних здібностей (Т.А. Артем'єва, Є.І. Рогов, Г.К. педагога (Л.В. Кандибович, Л.М. Мітіна та ін.), спілкування в процесі педагогічної діяльності (А.А. Бодальов, І.А. Зимова, Б.Д. Па-ригін та ін.) Названі дослідження значною мірою полегшують теоретично розгляд і вирішення проблеми подолання педагогічних труднощів в сучасній системі освіти.

Метою запропонованої статті є обґрунтування сучасних педагогічних труднощів вчителя, а також адекватного вибору стратегій їх подолання у педагогічній практиці та у системі професійної підготовки педагога.При цьому ми не торкаємося у статті позицій, пов'язаних з недостатньою сформованістю в системі управлінської та методичної роботи в освітній установі умов творчої самореалізації педагогів, адекватною системою стимулювання (матеріального та морального) педагогів-новаторів, дослідників, а також традиційною педагогічною системою, що об'єктивно має Консервативну природу.

Проблема дослідження труднощів є комплексною і змістовно в ній можна виділити та розглядати професійні, фізіологічні, соціальні та медичні аспекти. У професійному плані проблема труднощів характеризується вивченням причинно-наслідкових зв'язків між ефективністю, надійністю, якістю діяльності, її безпекою та індивідуально-психологічними особливостями суб'єкта діяльності.

З цих позицій проблеми розглядаються як перешкода, бар'єри шляху реалізації особистістю своєї активності, детерміновані, з одного боку, об'єктивними умовами діяльності, з другого - психологічними особливостями самої особистості.

Щодо педагогічної діяльності цей підхід найбільш плідно розроблено на роботах А.К. Маркової, Л. С. Подимової, В. А. Сластеніна та ін.

Так, А.К. Маркова, розглядаючи професіоналізацію особистості педагога як цілісний, безперервний процес вирішення протиріччя «людина-професія», аналізує проблему скрути з позиції професійної некомпетентності вчителя.

Основними характеристиками некомпетентності є:

- Відсутність у вчителя адекватних засобів педагогічної діяльності або спілкування;

- Невикористання вчителем наявних у нього засобів діяльності;

- нерозвинені психологічні якості вчителя (педагогічна ерудиція, педагогічне цілепокладання, педагогічне мислення, педагогічна інтуїція, педагогічна рефлексія, спостережливість, прогнозування та

Значним чинником некомпетентності педагога є також неволодіння сучасними педагогічними технологіями та вміннями прогнозування ходу та результатів навчання (1).

Під труднощами у разі розуміється «суб'єктивно сприйнята людиною зупинка чи перерву діяльності, зіткнення з перешкодою чи перешкодою, неможливість початку наступному ланці діяльності» (2). Труднощі впливають, в першу чергу, на такі показники ефективності праці вчителя, як задоволеність, зацікавленість діяльністю, працездатність, ступінь напруженості психічних функцій та про-

цісів, які забезпечують досягнення цілей діяльності.

Труднощі можуть бути детерміновані, по-перше, об'єктивним характером будь-якої професійної діяльності та, по-друге, специфічними особливостями особистості педагога.

До першої групи належать проблеми входження у професію, недостатність методичного забезпечення праці вчителя, формалізм в оцінці діяльності педагога, відволікання на другорядні завдання.

Другу групу утворюють проблеми, мають внутрішні причини. До таких причин належать: відсутність засобів педагогічної діяльності, порушення внутрішніх механізмів саморегуляції, що унеможливлює зміну діяльності у разі зміни її умов, негативні психологічні стани (невпевненість, тривожність, страх, фрустрація, незадоволеність).

Проведений нами аналіз теоретичних положень з цієї проблеми та практики педагогічної діяльності дозволив виділити характерні труднощі педагогічної діяльності та спілкування (див. таблицю).

Характерні труднощі педагогічної діяльності та спілкування

№ Вид педагогічної діяльності Характерні труднощі

1 Постановка та вирішення педагогічного завдання Порушення балансу між навчальними, розвиваючими та виховуючими завданнями. Відсутність зв'язку між педагогічними завданнями. Відсутність прогнозу відстроченого результату розв'язання педагогічних завдань.

2 Педагогічне взаємодія Фрагментарність до вивчення особистості учня. Статичність сприйняття (особистість учня розглядається поза процесом його становлення, розвитку та формування). Ототожнення знань та здібностей учня. Неволодіння методами портативного та тривалого психологічного вивчення інтелекту та особистості учня. Прагнення вчителя оцінювати учнів за зовнішніми ознаками (зовнішній вигляд, дисципліна тощо). Реагування вчителя на окремі вчинки учня без прагнення знайти їхню причину. Дія шляхом проб та помилок. Наголос на репродуктивну діяльність учнів.

3 Самоконтроль та самокорекція Недостатня повнота та системність психологічних знань. Недостатня рефлексія та низька критичність по відношенню до себе, своєї діяльності.

4 Навчання Діяльність вчителя спрямовано формування репродуктивних здібностей учнів. Під час навчання не враховуються мотиваційні механізми пізнавальної діяльності учнів. На уроці переважає домінуючий стиль, що займає комунікативний простір. Виборче ставлення до учнів. Пряме копіювання методичних розробок. Акцентування уваги на успішності.Оцінка особистості учня, виходячи з його успішності.

5 Виховання Акцентування уваги на зовнішній бік поведінки та дисципліни. Неврахування у своїй діяльності мотивів вчинків учнів. Прагнення нав'язати учням власні стереотипи поведінки, спілкування. Оцінка окремих вчинків учня поза контекстом його загальної поведінки.

6 Педагогічне спілкування Неврахування у діяльності комунікативних завдань. Невміння уявити спілкування як системи завдань. Незнання неформальної структури класу. Порушення розподілу уваги між своїм викладом та роботою класу. Використання негативно емоційно забарвлених дисциплінуючих впливів.

Труднощі - це відсутність чи недостатність у розвитку психологічних структур професіоналізму вчителя, що перешкоджають активності особистості та призводять до зупинки, розривів, помилок у педагогічній діяльності. Проблеми визначаються двома групами умов:

- 1-ша група умов детермінована об'єктивним характером діяльності, високим рівнем невизначеності нових професійних завдань педагогічної діяльності;

- 2-га група умов визначається такими новоутвореннями у психологічній структурі професіоналізму педагога, як адекватна «Я-концепція», стійка професійна самооцінка, мотиви самовдосконалення, самореалізації, професійного самоствердження, рефлексивні механізми зняття внутрішньої конфліктності.

Подолання вчителем труднощів може йти за напрямами професійного розвитку (конструктивна стратегія), психологічного захисту (захисна стратегія), професійної деформації

(Деструктивна стратегія).В основі конструктивної стратегії лежать механізми професійного розвитку, захисної стратегії – процеси психологічного захисту, деструктивної стратегії – механізми професійної деформації.

В основі конструктивного шляху зняття труднощів лежать рефлексивні засоби самопізнання, самовдосконалення, прийняття цінностей особистості, що самоактуалізується, прагнення до професійного самоствердження. Підсумком вирішення труднощів виступають новоутворення у структурі професіоналізму педагога, які забезпечують якісно новий рівень ставлення до діяльності.

Основу деструктивного шляху становлять неадекватні засоби діяльності, дефіцит у розвитку операційного, мотиваційного та смислового компонентів професіоналізму, порушення механізмів саморегуляції в діяльності. Результатом деструктивного шляху розвитку особистості є підвищена агресія, тривожність, відмова від продуктивної професійної діяльності, розвиток синдрому «емоційного згоряння», професійна деформація особи педагога.

У своєму розвитку професіоналізм педагога проходить кілька етапів (формування професійних намірів; професійне навчання; професійна адаптація; етап стабільного функціонування; етап новаторства, майстерності. Змістом цих етапів є нові професійні завдання, характерною рисою яких є невизначеність. Невизначеність створює об'єктивні перепони (труднощі) у досягненні учителем цілей педагогічної діяльності та проявляється у трьох аспектах: операційному, мотиваційному, смисловому.

Результати нашого дослідження дозволили виділити важкі ситуації у діяльності вчителя на різних етапах професійного розвитку.

Наприклад, для групи вчителів, що адаптуються, характерними важкими ситуаціями є: входження у професійне середовище, прийняття норм, цінностей, традицій педагогічного колективу, самої педагогічної діяльності. Дані проблеми носять об'єктивний характер, а невизначеність пов'язані з тим, що молодий вчитель відтворює у реальній діяльності отримані знання, навички, уміння, норми та цінності педагогічної діяльності під час навчання.

Для педагогів, що стабільно функціонують, важкі ситуації виступають як наслідок зняття невизначеності при реалізації сформованих педагогічних стереотипів. У разі неможливості перебудуватися виникають тенденції, які ініціюють повторний процес професійного самовизначення.

Для педагогів-майстрів ситуації складнощі пов'язані з подоланням інноваційного бар'єру. У педагогічній діяльності бар'єри виявляються як обмежень діяльності педагогів.

Вивчення теоретичної літератури з цієї проблеми та аналіз педагогічної практики дозволяють виділити такі стратегії, які реалізують вчителя у подоланні труднощів педагогічної діяльності залежно від цього, якому етапі діяльності перебуває педагог.

Для вчителів, що адаптуються за критерієм ефективності найбільш прийнятною виступає конструктивна стратегія з елементами захисту. Ця стратегія визначається ступенем розвитку рефлексивних механізмів особистості вчителя, механізмами зняття внутрішньої конфліктності. Стратегіями, що негативно впливають на ефективність діяльності, є деструктивна стратегія з елементами захисної стратегії та деструктивна стратегія.В основі даних стратегій лежать порушення у механізмах професійного розвитку особистості та вторинні новоутворення професійної деформації.

Для вчителів, що стабільно функціонують, найбільш ефективною виступає конструктивна стратегія з елементами захисту. Ця стратегія визначається ступенем гнучкості професійної «Я-концепції», розвиненими механізмами саморегуляції у педагогічній діяльності, стереотипами у знятті типових труднощів у діяльності. Стратегіями, що негативно впливають на ефективність діяльності, є деструктивна стратегія з елементами захисної стратегії та деструктивна стратегія. В основі цих стратегій лежать накопичення професійних деформацій, порушення механізмів саморегуляції в педагогічній діяльності, гострі реакції на ситуації, що несуть високий деструктивний потенціал.

Для педагогів-майстрів в основі конструктивної стратегії з елементами захисту лежать вміння вчителя при проектуванні та реалізації інновацій враховувати норми педагогічної діяльності, що склалися, цінності та традиції педагогічного колективу.

В основі неефективних стратегій лежить механізм формування фрустраційної напруженості, який може розвиватися як внутрішньоособистісний конфлікт або йти шляхом деформації смислової та мотиваційної сфер професіоналізму педагога.

Таким чином, формування оптимальної стратегії вчителя щодо подолання труднощів у педагогічній діяльності

доцільно проводити ще під час педагогічної практики, стажувань студентів-випускників.

1. Болотов В.А., Єфремова Н.Ф. Системи оцінки якості освіти. - М: Логос, 2007.

2. Маркова А.К. Психологія праці вчителя. -М.: Просвітництво, 1993.

Малишко Світлана Володимирівна, Ставропольський державний університет, здобувач кафедри теорії та практики управління освітою. Область наукових інтересів – професійна підготовка педагога, удосконалення змісту та організації професійної педагогічної освіти, подолання педагогічних труднощів у роботі вчителя. [email protected]