Вікові особливості емоційного розвитку дитини
матеріал з психології

Емоційний розвиток дитини походить з народження. Спочатку дитина навчається відчувати і висловлювати свої емоції, а потім контролювати їх і керувати емоційним станом. Розвиток цих можливостей відбувається паралельно з фізичним, інтелектуальним та мовним розвитком. Проте, на емоційний розвиток часто спрямовано менше уваги, ніж інші сфери.

Основи соціальної компетентності, які дитина отримує протягом перших п'яти років, пов'язані з її емоційним благополуччям і впливають на здатність дитини адаптуватися в школі та формувати успішні відносини протягом життя. Пізніше ці ж соціально-емоційні навички необхідні для формування міцних дружніх та сімейних відносин, здатності працювати в колективі.

Емоційний розвиток дитини на 2 роки

Дворічки починають цікавитися суспільством інших дітей. Їм подобається грати поруч, але у спільну гру вони не вступають, оскільки ще недостатньо зріли для колективних ігор. Коли виникають конфлікти, дорослі повинні втрутитися, щоб запобігти агресії та навчити малюка відповідній поведінці. Управляти емоціями малюкові, як і раніше, важко. Улюблені іграшки можуть допомогти дворічкам впоратися з новими ситуаціями чи сильними емоціями.

Розширюються довірчі відносини з іншими дорослими та дітьми, з якими малюк часто грає. Збільшується розуміння мови почуттів. Дитині простіше впоратися з емоціями, коли їх названо, і дорослий визнає емоційну реакцію дитини. Сильне розчарування також може спровокувати істерику.

Емоційний розвиток дитини на 3 роки

У три роки починає розвиватися почуття індивідуальності та особистих уподобань. Маля починає говорити: «Дивіться, це мої іграшки!». Вміє визначати почуття інших людей на підставі тону голосу та виразу обличчя. Розуміє, що почуття має причину, і може розмірковувати приблизно так: «Дівчинка засмутилася, бо втратила улюблену іграшку». Триліткам все також потрібні дорослі, щоб почуватися безпекою, коли вони грають або досліджують світ навколо.

З цього віку діти починають будувати дружні стосунки між собою. Їм цікаві спільні та рольові ігри. Коли виникають конфлікти, малюки продовжують шукати допомоги дорослих, щоб вирішити ситуацію. Продовжують навчатися простим альтернативним, не агресивним способам вирішення конфліктів, здатні погодитись на компроміс у спірній ситуації. У трирічному віці діти вже здатні співпереживати іншим та виявляють участь. Так, дитина може обіймати і гладити іншого малюка, шкодувати, якщо той чимось засмучений, і пропонувати йому свого улюбленого ведмедя для якнайшвидшого заспокоєння.

У три роки дитина все краще справляється зі своїми емоціями, але розраховувати, що вона реагуватиме, як дорослий, не варто. Настає криза трьох років, і малюк, хоч і налаштований подобатися батькам, починає виявляти агресію, свавілля, впертість, негативізм. Це період становлення особистості та відокремлення себе від дорослих. Пройшовши його, дитина стане самостійнішою, у неї сформується самооцінка, і малюк буде готовий до нових етапів розвитку.

Вікові особливості емоційного розвитку дитини

Емоційний розвиток дитини походить з народження.Спочатку дитина навчається відчувати і висловлювати свої емоції, а потім контролювати їх і керувати емоційним станом. Розвиток цих можливостей відбувається паралельно з фізичним, інтелектуальним та мовним розвитком. Проте, на емоційний розвиток часто спрямовано менше уваги, ніж інші сфери.

Основи соціальної компетентності, які дитина отримує протягом перших п'яти років, пов'язані з її емоційним благополуччям і впливають на здатність дитини адаптуватися в школі та формувати успішні відносини протягом життя. Пізніше ці ж соціально-емоційні навички необхідні для формування міцних дружніх та сімейних відносин, здатності працювати в колективі.

Емоційний розвиток дитини на 3 роки

У три роки починає розвиватися почуття індивідуальності та особистих уподобань. Маля починає говорити: «Дивіться, це мої іграшки!». Вміє визначати почуття інших людей на підставі тону голосу та виразу обличчя. Розуміє, що почуття має причину, і може розмірковувати приблизно так: «Дівчинка засмутилася, бо втратила улюблену іграшку». Триліткам все також потрібні дорослі, щоб почуватися безпекою, коли вони грають або досліджують світ навколо.

З цього віку діти починають будувати дружні стосунки між собою. Їм цікаві спільні та рольові ігри. Коли виникають конфлікти, малюки продовжують шукати допомоги дорослих, щоб вирішити ситуацію. Продовжують навчатися простим альтернативним, не агресивним способам вирішення конфліктів, здатні погодитись на компроміс у спірній ситуації. У трирічному віці діти вже здатні співпереживати іншим та виявляють участь.Так, дитина може обіймати і гладити іншого малюка, шкодувати, якщо той чимось засмучений, і пропонувати йому свого улюбленого ведмедя для якнайшвидшого заспокоєння.

У три роки дитина все краще справляється зі своїми емоціями, але розраховувати, що вона реагуватиме, як дорослий, не варто. Настає криза трьох років, і малюк, хоч і налаштований подобатися батькам, починає виявляти агресію, свавілля, впертість, негативізм. Це період становлення особистості та відокремлення себе від дорослих. Пройшовши його, дитина стане самостійнішою, у неї сформується самооцінка, і малюк буде готовий до нових етапів розвитку.

Емоційний розвиток дитини на 4 роки

У чотири роки дитина може спокійно переносити тривалу відсутність дорослого. Малюк все краще самостійно справляється зі стресом за допомогою творчості чи промовляння проблеми. Все частіше висловлює власну точку зору та свої переваги щодо якоїсь ситуації. Дитина починає порівнювати себе з іншими.

У чотири роки дитина продовжує розбиратися в причинах почуттів і починає розуміти, що різні люди можуть відчувати різні емоції в одній ситуації. Гра залишається головним інструментом, за допомогою якого малюк моделює різні ситуації та пробує різні варіанти вирішення проблеми. Це допомагає йому накопичувати досвід позитивного вирішення конфліктних ситуацій і краще розуміти і контролювати свої емоції.

Чотирирічки дедалі більше цікавляться розвитком дружніх відносин із однолітками, намагаються їм догодити. Дитина успішно входить до групи інших дітей, активно ініціює та бере участь у колективних іграх.У спірних ситуаціях пропонує варіанти вирішення проблеми, при цьому все ще чекає на допомогу дорослих.

Вікові особливості емоційного розвитку дитини

Емоційний розвиток дитини походить з народження. Спочатку дитина навчається відчувати і висловлювати свої емоції, а потім контролювати їх і керувати емоційним станом. Розвиток цих можливостей відбувається паралельно з фізичним, інтелектуальним та мовним розвитком. Проте, на емоційний розвиток часто спрямовано менше уваги, ніж інші сфери.

Основи соціальної компетентності, які дитина отримує протягом перших п'яти років, пов'язані з її емоційним благополуччям і впливають на здатність дитини адаптуватися в школі та формувати успішні відносини протягом життя. Пізніше ці ж соціально-емоційні навички необхідні для формування міцних дружніх та сімейних відносин, здатності працювати в колективі.

Емоційний розвиток дитини на 4 роки

У чотири роки дитина може спокійно переносити тривалу відсутність дорослого. Малюк все краще самостійно справляється зі стресом за допомогою творчості чи промовляння проблеми. Все частіше висловлює власну точку зору та свої переваги щодо якоїсь ситуації. Дитина починає порівнювати себе з іншими.

У чотири роки дитина продовжує розбиратися в причинах почуттів і починає розуміти, що різні люди можуть відчувати різні емоції в одній ситуації. Гра залишається головним інструментом, за допомогою якого малюк моделює різні ситуації та пробує різні варіанти вирішення проблеми.Це допомагає йому накопичувати досвід позитивного вирішення конфліктних ситуацій і краще розуміти і контролювати свої емоції.

Чотирирічки дедалі більше цікавляться розвитком дружніх відносин із однолітками, намагаються їм догодити. Дитина успішно входить до групи інших дітей, активно ініціює та бере участь у колективних іграх. У спірних ситуаціях пропонує варіанти вирішення проблеми, при цьому все ще чекає на допомогу дорослих.

Емоційний розвиток дитини на 5 років

У п'ять років дитина може керувати почуттями та ситуацією з більшою незалежністю. Він використовує дедалі складніші мовні обороти, щоб назвати свої почуття та його причину. Наприклад, може розмірковувати: «Я начебто хочу покататися на цих гойдалках, але мені страшно, тому що вони високі». Також глибоко міркує, щоб продемонструвати поінформованість, розуміння та турботу щодо оточуючих. Наприклад, підходить до дитини, чия споруда впала і каже: «Не переймайся, Маша. Я тобі зараз допоможу побудувати новий будиночок, і ми зможемо пограти разом».

Дитина все більше усвідомлює свої вміння та піднімає самооцінку, хваляючись новими навичками. Малюк використовує свої фізичні, творчі та пізнавальні ресурси у кризовій ситуації. Здатний самостійно заспокоїтися та контролювати вираження своїх емоцій.

Любить спілкуватися з іншими дітьми та дорослими. У цьому віці дитина вже має ширший репертуар навичок для «входження до групи». Грає у складніші та триваліші колективні ігри, у тому числі розігрує спектаклі. Продовжує встановлювати та підтримувати дружні стосунки з однолітками, шукає підтвердження дружби, запитує: «Ми ж з тобою друзі?».П'ятирічки використовують різні варіанти ведення переговорів та встановлення компромісу для вирішення конфліктів. Тим не менш, періодично вони теж стикаються з труднощами і потребують допомоги дорослих.

Завданням батьків протягом усього дошкільного періоду є:

• навчити дитину ідентифікувати свої емоції,

• контролювати їх та виражати соціально прийнятними способами,

• показати не агресивні способи вирішення конфліктних ситуацій,

• допомогти дитині встановлювати та підтримувати дружні стосунки.

Всі ці навички не приходять миттєво і в повній мірі дитина ними опанує тільки в шкільному віці. Але цілеспрямований їх розвиток та допомогу з боку батьків допоможуть дитині розвинути свій емоційний інтелект та бути успішним у різних сферах життя.

Вікові особливості емоційного розвитку дитини

Емоційний розвиток дитини походить з народження. Спочатку дитина навчається відчувати і висловлювати свої емоції, а потім контролювати їх і керувати емоційним станом. Розвиток цих можливостей відбувається паралельно з фізичним, інтелектуальним та мовним розвитком. Проте, на емоційний розвиток часто спрямовано менше уваги, ніж інші сфери.

Основи соціальної компетентності, які дитина отримує протягом перших п'яти років, пов'язані з її емоційним благополуччям і впливають на здатність дитини адаптуватися в школі та формувати успішні відносини протягом життя. Пізніше ці ж соціально-емоційні навички необхідні для формування міцних дружніх та сімейних відносин, здатності працювати в колективі.

Емоційний розвиток дитини у 5-6 років

У п'ять років дитина може керувати почуттями та ситуацією з більшою незалежністю. Він використовує дедалі складніші мовні обороти, щоб назвати свої почуття та його причину. Наприклад, може міркувати: «Я начебто хочу покататися на цих гойдалках, але мені страшно, тому що вони високі». Також глибоко міркує, щоб продемонструвати поінформованість, розуміння та турботу щодо оточуючих. Наприклад, підходить до дитини, чия споруда впала і каже: «Не переймайся, Маша. Я тобі зараз допоможу побудувати новий будиночок, і ми зможемо пограти разом».

Дитина все більше усвідомлює свої вміння та піднімає самооцінку, хваляючись новими навичками. Малюк використовує свої фізичні, творчі та пізнавальні ресурси у кризовій ситуації. Здатний самостійно заспокоїтися та контролювати вираження своїх емоцій.

Любить спілкуватися з іншими дітьми та дорослими. У цьому віці дитина вже має ширший репертуар навичок для «входження до групи». Грає у складніші та триваліші колективні ігри, у тому числі розігрує спектаклі. Продовжує встановлювати та підтримувати дружні стосунки з однолітками, шукає підтвердження дружби, запитує: «Ми ж з тобою друзі?». П'ятирічки використовують різні варіанти ведення переговорів та встановлення компромісу для вирішення конфліктів. Тим не менш, періодично вони теж стикаються з труднощами і потребують допомоги дорослих.

Завданням батьків протягом усього дошкільного періоду є:

• навчити дитину ідентифікувати свої емоції,

• контролювати їх та виражати соціально прийнятними способами,

• показати не агресивні способи вирішення конфліктних ситуацій,

• допомогти дитині встановлювати та підтримувати дружні стосунки.

Всі ці навички не приходять миттєво і в повній мірі дитина ними опанує тільки в шкільному віці. Але цілеспрямований їх розвиток та допомогу з боку батьків допоможуть дитині розвинути свій емоційний інтелект та бути успішним у різних сферах життя.

Вікові особливості емоційного розвитку дитини

Основи соціальної компетентності, які дитина отримує протягом перших п'яти років, пов'язані з її емоційним благополуччям і впливають на здатність дитини адаптуватися в школі та формувати успішні відносини протягом життя. Пізніше ці ж соціально-емоційні навички необхідні для формування міцних дружніх та сімейних відносин, здатності працювати в колективі.

Емоційний розвиток дитини у 6-7 років

Старший дошкільний вік – період пізнання світу людських відносин та підготовки до наступного, зовсім нового етапу у житті дитини – навчання у школі.

Цей віковий період вважається кризовим – криза 7 – ми років (народження соціального «Я» дитини). Однією з найважливіших особливостей цього віку є прояв довільності всіх психічних процесів. У цьому віці значно зростають концентрація, обсяг і стійкість уваги, збільшується обсяг пам'яті, розвивається зв'язкова мова, сприйняття та уяву, мислення переходить від наочно – дієвого до наочно – образного. Самооцінка стає більш адекватною. Дитина готова до розширення свого мікросвіту; вже хоче піти до школи, оскільки зміна соціальної ролі надає йому дорослості, якої він так прагне.

Емоційний світ дитини стає багатшим і різноманітнішим.Від базових емоцій (страху, радості) він переходить до складнішої гами почуттів: радіє і сердиться, захоплюється і дивується, ревнує та сумує. Змінюється і зовнішній прояв емоційних реакцій (погляди, посмішки, жести, пози, рухи). Крім того, дитина освоює вираження почуттів за допомогою інтонації, міміки, що допомагає зрозуміти переживання іншої людини.

Для дітей даного віку стає характерним адекватний прояв емоцій, відсутність сильних афективних спалахів і конфліктів з незначних приводів. Цей новий стабільний емоційний фон визначає зростаюча здатність дітей керувати своїми емоціями.

Від емоцій, які найчастіше відчуває і виявляє дитина, залежить успішність її взаємодії з оточуючими її людьми, а отже, і успішність її соціального розвитку.

Найбільш сильні емоційні переживання викликають у дитини її взаємини з іншими людьми – дорослими та дітьми. Емоції та почуття формуються в процесі спілкування з дорослими.

Поведінка дорослого постійно зумовлює активність поведінки та діяльності дитини. Дитина орієнтована зовнішню оцінку, він створює власний образ з тих оцінок, які чує на свою адресу. Встановлено, що якщо дорослий схильний до дитини, радіє разом з нею її успіху і співпереживає невдачу, то дитина зберігає гарне емоційне самопочуття, готовність діяти та долати перешкоди. Ласкаве ставлення до дитини, визнання її прав, прояв уваги є основою емоційного благополуччя, і викликає в неї почуття впевненості, захищеності, що сприяє нормальному розвитку дитині, виробленню доброзичливого ставлення до інших людей.Встановивши позитивні стосунки з дорослими, дитина довірливо ставиться до нього, легко входить у контакти з оточуючими. Комунікабельність і доброзичливість дорослого постає як умова розвитку позитивних соціальних якостей дитини. Неуважне ставлення дорослого до дитини значно знижує її соціальну активність: дитина замикається в собі, стає скутою, невпевненою.

Завданням батьків протягом усього дошкільного періоду є:

• навчити дитину ідентифікувати свої емоції,

• контролювати їх та виражати соціально прийнятними способами,

• показати не агресивні способи вирішення конфліктних ситуацій,

• допомогти дитині встановлювати та підтримувати дружні стосунки.

Всі ці навички не приходять миттєво і в повній мірі дитина ними опанує тільки в шкільному віці. Але цілеспрямований їх розвиток та допомогу з боку батьків допоможуть дитині розвинути свій емоційний інтелект та бути успішним у різних сферах життя.

Розвиток емпатії: з якого віку діти починають розуміти чужі емоції

Розпізнавання емоцій - важливий етап у розвитку дитини. Уміння розуміти почуття інших людей допомагає вибудовувати гармонійні відносини, співпереживати та ефективно взаємодіяти у соціумі. Психологи МДППУ розповіли, з якого віку діти можуть розпізнавати емоції оточуючих.

Олександр Куманєв

Дослідники Московського державного психолого-педагогічного університету (МДППУ) провели серію експериментів, щоб з'ясувати, з якого віку діти починають розуміти чужі емоції, як допомогти їм ефективніше розвивати емпатію. Психологи наголосили, що існуючі методи оцінки емоційного розвитку не враховують важливих вікових особливостей.

Діти можуть знати, як виглядає сумне чи веселе обличчя, вміти назвати ці емоції, але не завжди використовувати це знання, щоб зрозуміти ситуацію, співпереживати чи допомогти іншій людині. У той самий час недостатньо просто навчити дитину розрізняти смуток радості, показуючи картинки. Важливо, щоб дитина могла використовувати цю інформацію в реальному житті, застосовуючи її у спілкуванні з однолітками та дорослими.

В експерименті взяли участь 99 дітей різного віку - від 3 до 7 років, щоб простежити динаміку розвитку емоційного інтелекту. Спочатку їм показували картинки з особами, які виражають різні емоції. Вже в 5 років більшість дітей могли групувати картинки за емоціями, а не лише за кольором чи статтю, що говорить про розвиток здатності розрізняти почуття.

Потім дітям показували картинки із нереалістичними, суперечливими ситуаціями: наприклад, дівчинка сміється на тлі пожежі. Діти 5-6 років не помічали невідповідність емоцій ситуації, сприймаючи картинку буквально. А ось діти 6-7 років уже могли пояснити, чому ситуація нереалістична: «Дівчинка має сумувати, адже пожежа — це страшно та небезпечно. Їй має бути сумно, що будинок горить».

Із цим завданням успішно впоралися 54% дітей кінця дошкільного віку. У старшому дошкільному віці правильно визначили невідповідність лише 18% учасників дослідження, але більшість із них пояснили свій вибір випадковими факторами та особливостями картинок.

Результати показали, що розуміти емоції не просто знати, як вони виглядають, і назвати їх.Важливо вміти використовувати цю інформацію в реальному житті, застосовуючи її для аналізу ситуації та прогнозування поведінки. Дітям потрібно не просто пояснювати, що таке радість чи сум, а давати можливість діяти, спираючись на ці знання, програвати різні ситуації, вчитися співпереживати.

Щоб глибше вивчити цей аспект, вчені провели ще один експеримент. В одній групі діти просто знайомилися з емоціями – читали книжки про почуття, розігрували сценки, обговорювали різні емоції. В іншій групі діти моделювали різні ситуації за допомогою іграшок, які означали різні емоції – радість, смуток, гнів, страх. Діти вчилися розуміти, як емоції впливають поведінка людей, як і реагувати різні ситуації, враховувати почуття іншу людину.

В результаті виявилося, що діти з другої групи, які навчалися через моделювання ситуацій, краще розуміли емоції інших, частіше виявляли турботу та допомогу в реальному житті, намагаючись підтримати та втішити однолітка. Дослідники також зробили цікаве спостереження.

«Перше, що привертає увагу під час розгляду результатів, — це те, що майже половина дітей, які можуть враховувати, розуміти емоційні стани іншого, а слідом за цим і надавати йому допомогу, підтримку тощо, у ситуації присутності дорослого такі здібності не демонструють », - йдеться в опублікованому дослідженні.

Вчені вирішили розібратися в цьому питанні в майбутньому, але припустили, що у присутності дорослого діти старшого дошкільного віку починають відчувати невпевненість у виборі дій, особливо у ситуаціях із жорстким контролем.

Більше, ніж слова: як навчити дітей розпізнавати чужі почуття? . Фото: Зображення Midjourney

Яких висновків дійшли дитячі психологи

«Загалом наведені результати досліджень дозволяють говорити про те, що лише на сьомому році життя більше половини дітей не лише орієнтуються на емоційні стани іншої людини, а й використовують їх як засіб вирішення проблемної ситуації», — пояснила кандидат психологічних наук, професор кафедри дошкільної педагогіки. та психології факультету «Психологія освіти» МДППУ Олена Ягловська.

Щоб дитина навчилася розуміти емоції, їй потрібно не просто пояснювати, як вони виглядають, та вчити називати почуття. Важливо створювати умови, де він зможе застосовувати ці знання у реальних ситуаціях, моделювати різні сценарії взаємодії, розвиваючи емоційний інтелект. Це допоможе йому стати більш чуйною, уважною і чуйною людиною, здатною розуміти інших і будувати гармонійні стосунки.

Що кажуть інші дослідники?

Група американських психологів раніше встановила, що діти можуть розпізнавати такі складні емоції, як розчарування чи гордість у віці чотирьох років. Самі ж вони починають розуміти, що відчувають ці почуття з п'яти років. Результати дослідження опубліковані в The Journal of Experimental Child Psychology. Його учасниками стали 144 дитини віком від 3 до 6 років.

Швейцарські вчені вирішили перевірити, наскільки добре малеча розуміє емоції. І тому вони показували шестимісячним дітям різні обличчя: веселі, сердиті. Перед тим, як показати обличчя, малюкові давали послухати голос: радісний, сердитий чи нейтральний. Виявилося, що коли малюк чув радісний голос, то він довше дивився на сердите обличчя, наче дивувався, що воно не співпадає з почутим.

Цей експеримент показав, що вже у півроку малюки здатні не просто розрізняти емоції, а й розуміти їх незалежно від того, як вони представлені: голосом чи виразом обличчя. Виходить, що радість для малечі – вже щось більше, ніж просто веселе обличчя чи сміх. Це почуття, яке вони починають розуміти та впізнавати у різних проявах. Результати дослідження опубліковані у журналі PLOS One.

Психологи МДППУ дізналися, з якого віку дитина розуміє почуття інших людей

Дослідники з МДППУ, вивчаючи питання розуміння дошкільнятами емоційних станів іншої людини, дізналися, що більшість дітей починають орієнтуватися на них лише у віці п'яти років, але ще не використовують зовнішні прояви емоцій іншого, щоб зрозуміти зміст того, що відбувається. Тільки до кінця дошкільного віку деякі діти починають визначати сенс того, що відбувається на основі емоцій інших людей.

У дослідженні брали участь 99 дітей дошкільного віку: 14 дітей 3-4 років, 24 дитини 4-5 років, 32 дитини 5-6 років та 29 дітей 6-7 років. Щоб дізнатися, у якому віці діти починають самостійно звертати увагу на емоції інших людей, було використано методику «Класифікація з різних підстав». Дітям показали вісім картинок з обличчями хлопчиків та дівчаток, які були сумними чи веселими.

Деякі картинки були на блакитному тлі, інші — на зеленому. Дітям потрібно було розкласти картинки груп. Однак підстав для класифікації дорослий їм не давав. Діти самі їх визначали і могли розкласти картинки за групами: дівчатка-хлопчики, зелений-синій, сумний-веселий.Методика «суперечливі ситуації», також використовувана у дослідженні, спрямовано виявлення можливостей дітей як розуміти емоційний стан іншого за зовнішнім проявам, а й використовувати ці «знання» для орієнтування у що відбувається. Дітям пропонувалося дев'ять картинок.

На трьох картинках набору було зображено реальні ситуації, а на шести — нереальні ситуації («безглуздя»). На трьох картинках-безглуздях були зображені предмети чи події, що суперечать один одному (наприклад, квіти, що ростуть узимку), а на інших трьох — діти, чиї емоційні переживання суперечили ситуації (наприклад, дівчинка сміється на пожежі). Дітям пропонувалося визначити, які ситуації, зображені на картинках, можуть траплятися у житті, а які ні. Результати дослідження опубліковано у журналі «Вісник практичної психології освіти».

Дослідження показало, що різні прийоми розвитку у дітей розуміння емоційних станів інших людей по-різному впливають на їхню взаємодію з однолітками. Експеримент проводився з двома групами дітей. У першій групі дітей знайомили з емоціями через виразне читання, відтворення ситуацій та обговорення емоцій персонажів. У другій групі діти моделювали ситуації з допомогою заступників емоцій, але дорослий вимагав від них словесного позначення чи розуміння емоцій.

У листопаді 2022 року іграшка Хаггі Ваггі була на піку популярності. У зв'язку з цим до Центру міждисциплінарних досліджень сучасного дитинства МДППУ надходили численні запити від федеральних.

До та після експерименту дослідники спостерігали за дітьми у трьох різних ситуаціях:
1) Коли дорослий вказував дітям, як правильно поводитися в конфліктах з однолітками.
2) Коли діти знали, що дорослий спостерігає їх, але не втручався у взаємодію.
3) Коли діти не знали, що за ними спостерігають.

У результаті спостережень було виявлено, скільки дітей у більшості випадків виявляли просоціальну поведінку (допомога, захист, розрада, поступливість тощо), що свідчить про те, що вони враховують емоційний стан інших людей.

«Перше, що привертає увагу при розгляді результатів – майже половина дітей, які можуть розуміти емоції інших людей та допомагати їм, не показують ці здібності, коли поряд є дорослий, – зазначає Валентина Сергіївна Масалова, старший викладач факультету «Психологія освіти» Московського державного психолога -педагогічного університету (МДППУ) – Це протилежно до того, що думали раніше – діти не завжди використовують свої знання про правильну поведінку в реальній ситуації, навіть якщо вони з радістю говорять про це з дорослим».

«Друге, що ми помічаємо при аналізі результатів, це те, що діти шостого року життя, які мали досвід роботи із заступниками емоцій (це друга експериментальна група), краще вміють враховувати емоційний стан інших, ніж діти, які мали лише досвід ознайомлення з емоціями. , – розповідає Олена Костянтинівна Ягловська, кандидат психологічних наук, професор кафедри дошкільної педагогіки та психології факультету «Психологія освіти» МДППУ. – Але це не означає, що традиційні засоби розвитку емоцій у дітей не потрібні. Просто виникає питання, наскільки вони підходять для різного віку дітей».

Виходячи з робіт радянського психолога Олександра Володимировича Запорожця, можна припустити, що традиційні способи розвитку емоцій у дітей будуть більш ефективними у молодшому віці, коли діти тільки починають дізнаватися про різні емоції. Проте, починаючи з 5-6 років, під час вирішення завдань, що з емоційним і соціальним розвитком, потрібно використовувати як способи ознайомлення з емоціями, а й моделювання ситуацій.

Дослідження показують, що лише до сьомого року життя більшість дітей починають використовувати розуміння емоційних станів іншого для вирішення проблем. Це підтверджує ідею О. В. Запорожця про те, що емоції інших людей допомагають дітям орієнтуватися у світі. Якщо не враховувати вікові особливості у сприйнятті емоцій, можна неправильно оцінити соціальний та емоційний розвиток дитини та її підтримка буде неефективною.

Якщо ми просто знайомимо дітей з емоціями, але не даємо їм можливість використовувати зовнішні прояви емоцій для орієнтування в ситуаціях взаємодії, це заважає їм навчитися самостійно регулювати свою поведінку на основі розуміння емоцій інших дітей.