Хто видавець першого журналу для дітей

Журнал «Молода Україна» Олени Пчілки в історії розвитку дитячої літератури

У статті подано відомості про структуру і зміст першого україномовного часопису для дітей на Центральних та Східних теренах України. Журнал «Молода Україна» виходив щомісяця з 1908 – 1914 рік, редагувала і видавала власним коштом Олена Пчілка.

Ключові слова: художні твори, часопис, «Молода Україна», Олена Пчілка.

АННОТАЦИЯ

В статье представлены сведения о структуре и содержании первого украиноязычного периодического издания для детей в Центральных и Восточных регионах Украины. Журнал «Молодая Украина» выходил каждый месяц с 1908 по 1914 год, редактировала и издавала за собственные средства Олена Пчилка.

Ключевые слова: художественные произведения, периодическое издание, «Молодая Украина», Олена Пчилка.

SUMMARY

In the article the data concerning the structure and content of the first periodical for children in the Ukrainian language in the Central and Eastern regions of Ukraine are presented. The periodical “Young Ukraine” was being published from 1908 to 1914. It was edited and published by Olena Pchilka at her own expense.

Keywords: literary reads, periodical, “Young Ukraine”, Olena Pchilka.

Розвиток літератури на Східних теренах України пов’язаний із появою у середині ХІХ ст. букварів для недільних шкіл. Зокрема це букварі П. Куліша “Граматка” (1857); М. Гатцука “Українська абетка” (1860); Т. Шевченка “Букварь южнорусскій” (1861). У цей час починає писати для дітей Марко Вовчок, Леонід Глібов, Яків Щоголів, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Борис Грінченко.

У нашій розвідці спинимося на постаті Олени Пчілки, яка була не лише письменницею, перекладачкою, етнографом, а й редактором, видавцем і упорядником україномовного дитячого часопису «Молода Україна». Стисло охарактеризуємо журнал «Молода Україна», який мені випало досліджувати ще у 90-х роках минулого століття.

Зауважимо, що дитяча преса – один із дієвих засобів розвитку формальних здібностей інтелекту, спостережливості, пам’яті, творчої уяви і логічного мислення, а звідси – і формування гармонійної особистості. Потрібно, щоб читання було активною працею, яка викликає в душі дитини чимало самостійних думок, спостережень і порівнянь. Адже читання книжок відкриває кожній людині світ незвіданого.

Під дитячою пресою розуміють друковані періодичні видання для дітей. Кожне періодичне видання містить зазвичай твори різних жанрів. В одному виданні діти знайомляться з різними творами: фольклорними й авторськими (причому не лише художніми, але й науково-пізнавальними, історичними тощо), оригінальними та перекладними. У дитини розширюється світогляд, вона збагачується духовно, їй прищеплюються позитивні моральні якості, тим самим досягається різнобічне виховання.

Історія української дитячої преси досить тривала, причому вона охоплює різні регіони України. Її початок датується появою у Львові тижневого додатку до журналу “Учитель” М. Клемертовича “Ластівка” (1869 рік), що у 1875 році стає самостійним двотижневиком і виходить до 1881 року. У 1878-1881 рр. у Коломиї з’являється двотижневик “Приятель дітей” І. Трембіцького. Важливе значення для розвитку дитячої преси мав найкращий тогочасний часопис “Дзвінок”, що виходив у 1890-1914 роках у Львові. Отже, на Західних теренах були різні періодичні видання для дітей.

Тим часом першим і єдиним україномовним часописом для дітей у Центральній та Східній Україні був журнал “Молода Україна”, який редагувала і видавала власним коштом Олена Пчілка. Друкувався і виходив він у Києві з 1908 до 1914 року. Отже, його значущість складно перебільшити. Це був місячний додаток до журналу «Рідний край» (який видавала також Олена Пчілка). Редакторка зауважувала, що сталих передплатників не було – боялися гонінь за передплату українського журналу. «Боляче було і матеріально, і морально, але не хватало сили справу кинути й видання припинити, – писала Олена Пчілка. – Пробувала я була заінтересувати передплатників низькою передплатною ціною, даремними додатками й т.ін., та це не помагало» [3, с. 42].

Письменниця і редактор Олена Пчілка намагалася якнайповніше використати думки та ідеї Бориса Грінченка щодо взірця журналу для дітей. Наводимо деякі з них, аби досконаліше вивчити взаємозв’язок творчих особистостей та спонукати до реалізації рекомендацій, що не втратили актуальності й дотепер у вихованні юного покоління. Отже, Борис Грінченко вважав, що журнал повинен мати чітко визначену мету, «до дрібниць розраховані засоби і методи впливу. Інакше дитячий журнал не буде журналом, а лише збіркою творів, що періодично з’являється в друці і адресується дітям»[1, с. 28]; дитячі твори у журналі мають сприяти розширенню світогляду, розвитку дитячого інтелекту; журнал повинен адресуватися дітям певного віку, причому приблизно однакового рівня розумового розвитку і подібних інтересів; кожен твір для дітей повинен бути перейнятий якимось моральним ідеалом. Дуже важливо, щоб цей ідеал дійсно був ідеалом добра, правди, краси, гуманності, щоб «замість ідеалу не запропонувати маленькому читачеві псевдоідеалу, адже без ідеалу, без ідеї не може бути ні одного твору для дітей, як і не може бути безідейного твору для дорослих» [1, с. 30]; твори, на думку Грінченка, мають бути художньо вартісними; часописи повинні містити твори географічного та етнографічного змісту, оскільки географія та етнографія допоможе знайомитися із землею взагалі, зі своїм народом та іншими народами. А також будуть доречними тут описи реальних або й вигаданих подорожей. Отже, необхідно залучати твори природознавчого змісту. Та найголовніше – твори повинні бути написані гарною, зрозумілою мовою для дітей.

Олена Пчілка, мати шістьох дітей, відчувала потребу у дитячій літературі якої так не вистачало. Тому вона й починає видавати журнал «Молода Україна». У першому письменниця зверталася до маленьких читачів: «Як до вас говорити? Як до вас промовляти… адже є між вами великі, єсть і маленькі, всякого віку. Той хоче казочку, той хоче пісеньки, той хоче думкою далеко витати; а той хоче те пізнавати, що ось тут, біля його, той хоче розваги, той хоче науки і все це містить цей часопис. Кого послухати. Треба так робити. Щоб хоч потрошку всім догодити! Єсть в нас в кошику багато й казочок. І пісеньок, і загадок, і оповідань про життя людське, і оповідань про життя світове. Роздивимось коло себе близенько, а схочемо, то й у далекі краї подамося. Побуваємо і на долах, і у горах, по всіх світах широких; поглянемо на зіроньки у високому небі, а схочемо, то й на дно моря заглянемо! Хіба не придумали люди, як і туди зазирнути? Багато дива є на світі! Коли б тільки людина могла все збагнути. Будемо все подавати по своїй черзі, а ви собі, вибирайте, що кому до вподоби. Знайдеться й малюночків чимало, все піде по своїй потребі» [2, с. 3]. Ці слова свідчать, про те, що Олена Пчілка розуміє: виховне завдання полягає у формуванні світогляду, а не лише у формуванні фахових знань. Тому так важливо розвивати творчі здібності кожної дитини.

Часопис «Молода Україна» адресувався дітям від середнього дошкільного до молодшого шкільного віку. Орієнтуючи твори на певний вік, Олена Пчілка по суті використала ідеї Бориса Грінченка. Ось що з цього приводу він писав у вже згадуваній статті: «Засоби і весь літературний матеріал, з яким ми будемо звертатися до п’ятирічної дитини, будуть зовсім не ті, з якими ми звернемося до хлопчика чи дівчинки 14-15 років. Таким чином, журнал, який видавався б зразу і для менших, і для старших дітей, мав би, по суті, не одну мету, а цілих дві… Це не бажано тому, що мати дві мети – значить бігати за двома зайцями. Ні однієї, ні іншої мети, як належить, не досягнеш або й зовсім не досягнеш. При такій подвійній меті часопису неможлива ніяка система, а систему ми вважаємо особливо важливою, необхідною тут умовою. Найкраще журнал поділити так, щоб меншому не потрапляло до рук те, що йому ще рано читати і щоб обоє – і менший, і старший – не м’яли і не рвали без потреби непотрібних для них частин журналу» [1, с. 31].

Часопис складався із кількох розділів. На початку Олена Пчілка подавала вірш, розповідь, оповідання чи казку, або перекладений твір, спрямований на виховання певних моральних якостей: порядності, чесності, благородства, співчутливості, доброзичливості, чемності, працелюбства, гідності, самоповаги. Далі часопис містить розділ «Світознання». Це був надзвичайно цікавий розділ. Він сприяв формуванню у дитини широкого світогляду. Редактор добирала розповіді:

a) на історичні теми, наприклад: оповідання «Славні побратими» (про життя козаків на Січі, про Богдана Хмельницького) А. Кащенка, «Мандрівка на пороги» (подорож дітей козацькими порогами) А. Кащенка, «Подорож до Криму» Юрка Сірого, «Козацький пам’ятник» Олени Пчілки (про козацьку Січ, пороги, звідки пішла назва «Запорозькі козаки», їхній побут і звідки пішли «Кубанські козаки»), «Про Миколу Лисенка» Олени Пчілки та багато розповідей вона присвячувала Т. Г. Шевченку. Зокрема в оповіданні “Козацький пам’ятник” (який можна рекомендувати для учнів 4 кл.) авторка знайомить дітей з козаччиною, розширює, уточнює знання про Запорізьку Січ, про лицарів минулого – козаків: “Чи чули ви, що були колись запорозькі козаки? “Запорозькими” вони звались через те, що жили “за порогами” Дніпровими. На Січі були курені (великі хати) й церкви; на майдані біля церкви, збиралася Рада козацька. ” Як бачимо, оповідь ведеться у невимушеному тоні. До речі, цей твір невідомий нашим сучасникам. Зазначу, що я його подала вперше у книзі «Дитяча література. Хрестоматія. Маловідомі твори українських письменників ІІ половини ХІХ – І половини ХХ ст.», 2006 р.

б) на природничі теми, наприклад: «Огнисті гори» Олени Пчілки (про вулкани, їх утворення), «Під гарячим сонцем» Олени Пчілки (про тропічні краї, про рослинність цих країв, як-от: папороть, бамбук, банан, ліани, тваринний світ, птахи, комахи), «Про лева», «Слони» Олени Пчілки, «У морі» (про рослинний і тваринний світ моря) Олени Пчілки, «В Льодовім краю» (про Льодовий океан, дослідження природи Льодового океану Нансеном і Йогансеном) Ф. Петрусенка;

в) на науково-технічні теми, наприклад, «Літання в повітрі» Олени Пчілки (про перші літальні апарати – повітряну кулю та корабель, хто їх створив, за яким принципом працювали), «Сніжинки» Олени Пчілки (знання про будову сніжинок і їх утворення), «Повітря» Олени Пчілки (про склад повітря, чим ми дихаємо), «Про Архімеда» (наукові знання про відкриття, яке зробив Архімед і навіть подані розрахунки) А. Ш. «Мухи» (будова, за допомогою чого вони рухаються, споживають їжу).

Ці захоплюючі, цікаві, доступні для дитячого сприймання розповіді могли б стати й сьогодні у пригоді батькам, учителям, вихователям.

Після «Світознання» подавався розділ, що містив твори навчального змісту. Це баєчка, приповістка або віршик невеличких розмірів, щоб діти могли вивчити напам’ять.

Одне із завдань морального виховання – плекання позитивних моральних якостей, а власне: чесності, доброти, почуття дружби, чуйності, доброзичливості, Олена Пчілка розуміла досить добре і приділяла цьому належну увагу у журналі. Формування моральних якостей здійснювала ненав’язливо, за допомогою таких творів, як “Три метелики” (рекомендуємо використати для 1 кл.), “Малий музика Моцарт” (рекомендуємо для 2 кл.), “Кухлик” (рекомендуємо для 4 кл.), “Снігур та Щиглик” (рекомендуємо для 3 кл.). Для прикладу розглянемо оповідання Олени Пчілки “Кухлик”. Пещена панська дівчинка Маня подружилася з простою доброю селянською дівчинкою. Її лагідність та доброзичливість вплинули на Маню. І вона стала подільчивою, чутливою до чужого горя. Морально-етична цінність цього твору полягає у вихованні чуйності, доброти, співчутливості, вмінні ввійти в чуже становище, розуміти іншого незалежно від соціального статусу.

Письменниця послідовно дбала про формування сакральних концептів у мовній картині світу маленьких читачів. Твори релігійної тематики у “Молодій Україні” адаптовані для сприймання дитиною, у тому числі, коли йдеться про персонажі Біблії, як-от Соломона у “Премудрій приповісті” (рекомендуємо для 4 кл.). Або вірш “Христос Воскрес!” (рекомендуємо для 1 кл.), де яскраво відображено настрій після воскресіння Ісуса, зраділи всі на землі: і пташки, і небеса – вся природа співала: “Христос Воскрес!”. Назвемо ще такі твори релігійної тематики, як “Найперші діаманти” (рекомендуємо для 2 кл.), “Задля спасіння душі” (рекомендуємо для 3 кл.) тощо. Прикметно, що Олена Пчілка залучала й перекладні твори, для формування в українських дітей концепту Бога, як-от: “Заслужена краса” С. Лагерлеф (рекомендуємо для 2 кл.), де йдеться про той час, коли Господь творив світ і розмальовував пташок у раю. Але одна маленька пташка зосталася сірою – їй не вистачило фарби. Вона все життя мріяла мати червоне пір’ячко на грудях. Пройшло чимало років. І в Єрусалимі, коли розіп’яли Ісуса, пташка побачила, як потекла кров по чолу Мученика від тернового вінка. Вона підлетіла і витягла дзьобом колючку, що вп’ялася в чоло. Краплинка крові впала їй на груди. Відтоді усі ці пташки мають червоне пір’ячко на грудях і звуться снігурами. Яка поетична і захоплива оповідь! Чи не так? На жаль, ці та подібні твори несправедливо замовчувалися.

На останніх сторінках журналу (всього їх було 30-32) друкувалися прислів’я, відповідно до пори року, сміховинки, спотиканки, загадки, загадки-жарти і числові загадки-задачі. Дітям пропонувалося розв’язати кросворди, ребуси, шаради. Наприкінці Олена Пчілка подавала нескладні узори для вишивання хустинки, комірця або рамки на світлину.

Часопис вміщував твори багатьох письменників. Зокрема, добре знаних – Тарас Шевченко, Михайло Старицький, Олександр Олесь, Леся Українка, Олелько Островський, Степан Руданський, Борис Грінченко, Максим Рильський. Крім того, письменниця на сторінках журналу друкувала багато власних творів: оповідання, розповіді, казки, вірші, баєчки та переклади. Підписувала їх різними псевдонімами, які потім розкрила в автобіографії: «Наприкінці подаю список моїх псевдонімів: Олена Пчілка (основний і найбільш відомий, цей псевдонім розкрила я, підписуючись як редакторка, «Рідний Край» поруч з цим псевдонімом моє справжнє прізвище), Бабуся, Анело, Гни-біда, Колодяжинська, Кочубеївна, Княжна Кочубеївна, Н. К-ч, Хтось».

Інші письменники, з творами яких ми знайомимося на сторінках «Молодої України», мало знані або й зовсім невідомі – це Спиридон Черкасенко, Христина Алчевська, Одарка Романова, Юрко Сірий, Михайло Жук, Олена Суботенкова, Грицько Григоренко, Грицько Чулай, Тетяна Бородай, Олексій Тарасенко, Сергій Мартос, Дмитро Макогон, Надія Кибальчич, Валеріан Тарноградський, Микола Фон-Рендель, Марія Ішуніна, Іван Ярошенко та багато інших. Всього в часописі друкувалися твори понад дев’яноста авторів.

До того ж у журналі друкувалися переклади: казки Андерсена «Свинка-Скринька», «Садочок», «Вельможні і прості», оповідання Л. Толстого «Киселик», оповідання Джонатана Світа «Гуліверові подорожі», байка Овідія Назона «Дедалі і Ікар», казки Р. Кіплінга «Той кіт, що ходив де хотів», «Слоненя», оповідання І.Тургенєва «Голуби», М. Гоголя «Заворожене місце», вірш Віктора Гюго «Діти», французьке оповідання «Шкода» та ще серія французьких казок. Усі переклади були зроблені Оленою Пчілкою. Лише окремі твори перекладені іншими письменниками, наприклад, англійську казку «Як слимак хлопчика навчив» переклала Тетяна Бородай.

Звернемо увагу на те, що серед перекладів є твори російських письменників. Отже, Олена Пчілка вважала за необхідне знайомити українських дітей із російськими письменниками нарівні з письменниками інших країн саме українською мовою. До речі, цю думку поділяли й інші українські педагоги. Так Софія Русова писала: «Можна брати і з західної літератури, не минаючи й російської (звичайно, в українських перекладах)» [4, с. 220].

Уміщення кращих взірців світової літератури сприяло прилученню молодого покоління до культурних надбань різних народів і тим розширювали інтелектуальні та духовні обрії української дитини.

Часопис «Молода Україна» та художні твори Олени Пчілки не втратили своєї вартості. Вони цікаві, зрозумілі, корисні, повчальні і для сучасної дитини. Пропонуємо вчителю використовувати названі твори на уроках читання (як позакласного, так і самостійного), для проведення інтегрованих уроків, виховних годин тощо, з подальшим відображенням у “Щоденнику читача”. Варто якомога ширше популяризувати твори Олени Пчілки, інтегруючи їх у цілісну концептосферу сучасної дитини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Грінченко Б. К вопросу о журнале для детского чтения // Земский сборник Черниговской губернии. – 1895. – Вып.2. – С. 27-50.
2. Олена Пчілка. До маленьких читачів // Молода Україна. – 1908. – №1. – С. 3.
3. Пчілка Олена (Косач О.). Оповідання з біографією / Олена Пчілка. – Х.: Рух, 1930. – 287 с.
4. Русова С. Вибрані педагогічні твори / Софія Русова. – К.: Освіта, 1996. – 304 с.

До 70-річчя журналу «Дошкільне виховання» (1951)

«Дошкільне виховання» — всеукраїнський щомісячний науково-методичний журнал для педагогів і батьків дошкільнят. Журнал виходить з 1951 року і дотепер. Цьогоріч видання святкує своє 70-річчя. Видається за підтримки Міністерства освіти і науки України та Національної академії педагогічних наук України. Журнал нагороджено почесною грамотою Президії Верховної Ради України.

До історії: Сучасне видавництво подає дату створення журналу 1911/1931 роками. Тобто у журналу офіційно три дати народження.

Дата №1 – 1911 рік. Журнал тоді виходив під назвою «Дошкольное воспитание» та видавався до 1917 року. Це був перший в Україні часопис з проблем дошкілля. Засновницею та головною редакторкою журналу стала педагогиня, голова Товариства народних дитячих садків міста Києва, лекторка Фребелівського педагогічного інституту Наталія Лубенець. Журнал містив підзаголовок «журнал для матерей и воспитательниц» і виходив 9 разів на рік накладом 1000–1200 примірників. Завдання журналу: пропаганда ідей дошкільного виховання й народних дитячих садків; висвітлення психології дитинства й експериментальної педагогіки, теорії й практики дитячого садка, питань гігієни дитячого віку й фізичного виховання дітей; подання зразків уроків, бесід, ігор, текстів пісень тощо; анонсування нових видань; висвітлення хроніки подій у світі педагогіки; огляд листів до редакції; розміщення оголошень. Журнал припинив своє існування у 1917 році.

Дата №2 — 1931 рік. Журнал виходив у видавництві «Радянська школа» під назвою «За комуністичне виховання дошкільника». Проіснував журнал до початку німецько-радянської війни — 1941 року. Тираж — 3 000-7 000 примірників у різні роки, склад редакційної колегії постійно змінювався. Зміст дошкільного виховання за радянських часів відрізнявся заполітизованістю та ідеологізованістю. У фондах Педагогічного музею України зберігається 74 примірники журналу «За комуністичне виховання дошкільника». Детальніше про журнал читайте на сайті музею за лінком: До 85-річчя журналу «За комуністичне виховання дошкільника» (1931 р.)

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №6, 1951 рік.

Дата №3 — 1951 рік. Журнал почав виходити під назвою «Дошкільне виховання» у видавництві «Радянська школа». У 1950-ті роки поновлення виходу журналу стало визначною подією у сфері дошкілля, оскільки через відсутність альтернатив часопис став фактично єдиною підтримкою галузі з боку періодичної преси, спрямованої на широке коло фахівців, студентів та батьків. Перший номер журналу вийшов у травні 1951 році та посів центральне місце у розвитку дошкільної системи освіти. Перший тираж журналу становив 15 тисяч примірників,а у 1970-1980-х роках зріз аж до 150 тисяч примірників. Журнал видається під цією назвою і дотепер.

У фондах Педагогічного музею України зберігаються окремі номери журналу «Дошкільне виховання» з 1951 по 1997 рік.

Еволюція журналу «Дошкільне виховання» (1951 рік):

1950-ті роки. 1-й номер журналу «Дошкільне виховання» вийшов у травні 1951 року і містив такі рубрики: «З досвіду роботи», «Консультації» та інші статті, не поєднані окремою рубрикою. Головною редакторкою журналу протягом 1951–1956 рр. була педагогиня Тамара Цвелих. Журнал у 1950-х роках не відрізнявся візуальною привабливістю: був повністю чорно-білим, мав непривабливу сіру обкладинку, де містився просто напис «Дошкільне виховання» та номер випуску і видавництво, візуалізований всередині кількома чорно-білими невеликими картинками. В кінці 50-х років додаються нові рубрики до змісту журналу.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №11, 1959 рік.

Зміст журналу «Дошкільне виховання» №11, 1959 рік.

1960-ті роки. З 1959 до 1965 року вдвічі виріс тираж часопису — до 30760 екземплярів. Станом на 1967 рік тираж збільшився втричі і становив вже понад 50 тис. примірників. Перед Міністерством освіти УРСР стояло завдання постійно підвищувати якість матеріалів, що публікують у журналі «Дошкільне виховання»: кожного кварталу організовували обговорення випущених номерів з практичними працівниками, влаштовувати аналіз окремих статей. Порушені на сторінках видання проблемні питання знаходили відгук на всіх рівнях: у науковців, вихователів, батьків, студентів. Головним редактором журналу у 1960-х роках був Г.І. Сушан.

У 1960-х роках журнал активно еволюціонує, над ним експериментують, з’являються нові рубрики, кілька разів оновлюються обкладинки:

• У 1961 році змінюється обкладинка журналу: окрім назви, номеру видання та року – в центрі обгортки з’являється прямокутна картинка із зображеннями важливих для дошкілля тем; картинка змінюється щовипуску. Протягом 1963-1964 років картинка значно збільшується та переміщується вгору обкладинки. У наповненні журналу з’являється все більше ілюстративного матеріалу, сценаріїв та забавок для дітей. Основні рубрики видання: загальні статті про керівну роль комуністичної партії, «Відмінники дошкільної справи», «З досвіду», «Бесіди та консультації», «Природа навколо нас», «Відповіді читачам», «Критика та бібліографія», «Педагогічне життя», інформація про нові книги, брошури, конференції у царині дошкільного виховання та навчання. У кожному журналі тих часів вміщувалися ноти для співу, додатки до інсценівок, загадки та забавки для дітей.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №7, 1963 рік.

Зміст журналу «Дошкільне виховання» №7, 1963 рік.

• У 1964 році у журнал «Дошкільне виховання» додається спеціальний розділ, що вміщував консультативні матеріали для батьків, оскільки в цей час значну увагу приділяли педагогічному просвітництву в сім’ї. В середині 1960-х років почали з’являтися «програми педагогічного мінімуму для батьків»; серед рекомендованої літератури до програми був внесений журнал «Дошкільне виховання».
• У 1965 році оновлюється обкладинка журналу, яка проіснувала рік. Обкладинка року – повністю зафарбована в яскравий колір, щомісяця колір змінювався, новим став і шрифт напису назви журналу. У кожному номері розміщували додатки.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №8, 1965 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №12, 1965 рік.

• У 1966 році журнал знову змінює обкладинку. Тепер це обриси п’ятьох дітей, які тримаються за руки. Малюнок розміщувався у нижній частині обкладинки. Кожного номеру силуети дітей та підґрунтя на якому вони стоять змінювало колір. Така обкладинка протрималася до 1974 року.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №9, 1969 рік.

Зміст журналу «Дошкільне виховання» №9, 1969 рік.

1970-1980-ті роки. На початку 1970-х років журнал продовжує традиції кінця 1960-х років: та ж сама обкладинка, ті ж самі рубрики, то й же редактор. У 1975 році журнал отримує нову обкладинку – кожен номер прикрашає велике кольорове фото, яке ілюструє дошкільне життя: діти, діти за роботою з батьками, педагогами, різні свята та ін. Такі обкладинки проіснували десять років, у 1978 році збільшився сам формат журналу. Наприкінці 1970-х років новим головним редактором журналу стає Таміла Журбицька.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №6, 1975 рік.

Зміст журналу «Дошкільне виховання» №6, 1975 рік.

Окрім обкладинки та головного редактора, змінюється і дизайн журналу всередині. Ілюстрації, завдання, сторінка «зроби своїми руками» стають кольоровими, яскравими, насиченими, видозмінюється і сам зміст. У журналі з’являється ще більше критичних статей та порад для батьків і педагогів, ще більше завдань та цікавинок для дітей, тільки тепер уже в кольорі. Тираж журналу все зростає і досягає вже 144 тис. примірників.

Часопис був постійно в полі зору відділу дошкільних установ, на нього посилаються в доповідних записках та звітах про стан виконання поставлених завдань, часто згадується про об’єм роботи, який доручено виконувати редакції журналу. Довіра та повага з боку дописувачів виявлялась не лише в зростанні тиражу, а й постійної активності дописувачів. Станом на 1983 рік кількість кореспонденції наблизилась до 2 тисяч листів, не рахуючи статей методичних розробок, практичних рекомендацій. На сторінках журналу постійно публікуються звернення зі словами вдячності, проханням про допомогу, відгуками науковців, батьків, висловленням пропозицій. Журнал, окрім своїх функцій, займав важливу позицію у повсякденному житті педагогічної спільноти, зокрема редакція журналу та Республіканський методичний кабінет дошкільного виховання постійно співпрацювали над проектами з підвищення якості дошкільного виховання (конкурси на розробку нових навчально-наочних посібників для реалізації завдань програми виховання в дошкільному закладі, обговорення створених проектів та ін.).

1990-ті.З відновлення незалежності України журнал продовжує своє існування. Головним редактором стала Ніна Андрусич. У 1990-х роках тираж журналу значно зменшується: станом на квітень 1996 року вийшло 18 235 примірників, а на березень 1997 року – лише 11930 тисяч примірників. У журналі були такі рубрики: «Теорія та методика», «Здоров’я», «Актуальні проблеми», «Екологічні студії», «Валеологія для малят», «Вундеркінд», «Практика», «Компенсуюче виховання та навчання», «Свята і розваги», «Родинна світлиця», «Інформація». (фото обкладинки + зміст)

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №4, 1997 рік.

Зміст журналу «Дошкільне виховання» №4, 1997 рік.

Сьогодні журнал продовжує виходити у видавництві «Світич» за підтримки Міністерства освіти і науки України та Національної академії педагогічних наук України. Головна редакторка – Юлія Журлакова, видавець – Ніна Андрусич. Ознайомитися з сучасними номерами журналу «Дошкільне виховання» та оформити передплату можна за лінком: https://jmil.com.ua/dv.

Сучасний журнал. Обкладинка журналу «Дошкільне виховання” № 8, 2021 рік. З сайту: https://jmil.com.ua/dv

Сучасний журнал. Зміст журналу «Дошкільне виховання” № 8, 2021 рік. З сайту: https://jmil.com.ua/dv

Обкладинки журналу «Дошкільне виховання» різних років, які зберігаються у фондах Педагогічного музею України ( з 1951 по 1997 роки):

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №6, 1951 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №3, 1952 рік.

Обкладинка зшитих журналів «Дошкільне виховання» за 1953 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №8, 1954 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №11, 1957 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №11, 1958 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №1, 1960 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №6, 1961 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №1, 1962 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №7, 1963 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №9, 1964 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №12, 1965 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №5, 1966 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №11, 1967 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №6, 1968 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №10, 1970 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №8, 1971 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №10, 1973 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №6, 1975 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №8, 1978 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №6, 1979 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №6, 1985 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №12, 1985 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №5, 1987 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №5, 1988 рік.

Сторінка із журналу «Дошкільне виховання» №5, 1988 року.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №9, 1989 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №11, 1994 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №3-4, 1995 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №4, 1996 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №12, 1996 рік.

Обкладинка журналу «Дошкільне виховання» №4, 1997 рік.

Віртуальну виставку підготувала

наукова співробітниця

Педагогічного музею України

Валентина Єфімова