Хто володів Царициним

§ 23. Українські землі у складі Польського та Угорського королівств, Молдавського та Московського князівств

Згадайте, коли Ольгерд переміг монголів у битві на Синіх Водах.

Як ви розумієте значення понять «інкорпорація», «унія»?

Чи пам’ятаєте ви, що литовці зазнали надзвичайно сильного культурного і релігійного впливу з боку східнослов’янських народів.

1. Українські території у Польському королівстві.

Після розпаду Галицько-Волинської держави частина українських земель відійшла до Польського королівства. Насамперед це Галичина і Західна Волинь. В 1430-х роках до Польщі було приєднане Західне Поділля.

На ці території поширили територіально-адміністративний устрій Польського королівства. В 1434 році Галицька, Львівська, Перемишльська, Сяноцька, Холмська землі були об’єднані в Руське воєводство з центром у Львові. На Західній Волині утворили Белзьке воєводство з воєводською столицею в місті Белз, а на Західному Поділлі — Подільське воєводство з центром у місті Кам’янець (тепер Кам’янець-Подільський).

Герб Подільського воєводства

Герб Руського воєводства

Герб Белзького воєводства

Політика Польського королівства щодо українських земель значно відрізнялася від литовської. Влада навіть не намагалася порозумітися з місцевою елітою. Утвердили польську систему управління, передаючи її винятково в руки поляків. Окрім того, польські землевласники отримували тут маєтки, а в міста запрошували німецьких, єврейських, вірменських переселенців, котрі мали пільги і привілеї. Частка українського населення зменшувалася.

• 1. Які українські території потрапили до складу Польського королівства?
• 2. Назвіть воєводства, створені на українських землях у складі Польського королівства.
• 3. Охарактеризуйте політику Польського королівства щодо українських земель.

Детальніше про аміністративно-територіальний устрій воєводств

У XV столітті Руське, Подільське, Белзьке воєводства поділилися на окремі повіти. Українське населення потерпало від соціальних, етнічних, релігійних утисків. Католицька шляхта витісняла православних українців зі сфери адміністративного управління, виробництва, культури. Це сприяло полонізації населення.

• 1. Визначте наслідки інкорпорації українських земель до складу Польського королівства.

2. Становище українських земель в Угорському королівстві та Молдовському князівстві.

Як ви вже знаєте, ще Київська держава вела боротьбу з Угорським королівством за порубіжні території. Галицький князь Ярослав Осмомисл навіть побудував у Карпатах укріплення для захисту від нападів угорців. Проте наприкінці ХІІІ століття Угорське королівство підпорядкувало Закарпаття. Його територію поділили на адміністративні одиниці — комітати. Їх очолили призначені королем намісники — жупани. Землі роздавали угорській знаті, католицьким храмам і руському населенню, котре переймало угорську мову, культуру, католицьку віру. Угорські землевласники переселяли в новопридбані маєтки угорських селян. Натомість місцеве населення витісняли в гірські малообжиті райони із суворим кліматом і неродючими ґрунтами. Водночас у міста запрошували переселенців — італійців, німців, словаків.

Помітний слід в історії краю залишив подільський князь Федір Коріятович, котрий у 1394 році переселився в Закарпаття. Він заснував православний монастир Святого Миколая на Чернечій горі біля міста Мукачеве. А його дружина Ольга заклала жіночий монастир на неподалік села Підгоряни. Православна віра сприяла збереженню русами рідної мови, культури. В 1526 році турецьке військо розгромило угорців у битві під містом Мохач й Угорське королівство припинило існування. Відтак західна частина Закарпаття ввійшла до Австрії, а східна — до Трансільванського князівства.

Картина невідомого художника XVIII століття «Князь Федір Коріятович»

Хотинська фортеця Світлина

Землі, розташовані між річкою Дністер і Карпатським хребтом, із численними буковими лісами називали Буковиною. У першій половині XIV століття краєм володіли Золота Орда та Угорщина. Із середини XIV століття Буковина відійшла до Молдовського князівства. Її там називали Шипинською землею, а з XVI століття — Буковиною. Територію поділили на громади, які очолювали старости. Члени громад спільно користувалися орними землями, сіножатями, лісами. Займалися хліборобством і тваринництвом. Найбільшим містом був Хотин. Наприкінці XIV століття на ці землі почали нападати турки. В 1485 році правитель Молдавського князівства — господар — став васалом турецького султана.

• 1. З якого століття Угорське королівство підпорядкувало Закарпаття?
• 2. Що для розвитку Закарпаття зробив Федір Коріятович?
• 3. До складу якої держави потрапила Буковина в XVI столітті?

3. Приєднання українських земель Московським князівством.

Із середини XIV століття зміцнилося Московське князівство. Наприкінці XV століття його правителі почали втілювати ідею про поширення влади московського князя на всі території, що входили раніше до Київської держави. Під владою Івана ІІІ, котрий почав йменувати себе царем, були об’єднані північноруські землі. Московське царство стало могутньою державою, яка прагнула до нових завоювань. На московсько-литовському порубіжжі наприкінці XV століття не вщухали конфлікти.

Впродовж 1500-1503 років Московське царство вело війну з Великим князівством Литовським, Руським і Жемайтійським, яке зазнавши поразки, визнало приєднання до Московського царства Чернігівського та Новгород-Сіверського князівств. Однак населення вчинило спротив московським військам, за що воєводи «людей багатьох вогню і мечу піддали, а інших повели до полону». Чернігово-Сіверщину було поділено на повіти, очолювані воєводами, які зайняли місце тамтешніх князів.

Фрагмент картини Юрія Нікітіна «Перемога князя Костянтина Острозького у битві під Оршею»

Під час кампанії 1514 року 80-тисячне московське військо захопило білоруський Смоленськ і рушило до міста Орша — важливого пункту на перетині торговельних шляхів між Києвом, Мінськом, Вільно і Москвою. Назустріч йому вирушило 30-тисячне українсько-білорусько-литовське військо, очолюване князем Костянтином Острозьким. 8 вересня 1514 року воно перемогло в цій битві московську армію. Одначе перемога не припинила протистояння Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського та Московського царства за українські землі.

• 1. Яке князівство в ХІV столітті претендувало на всі території Київської держави?
• 2. Назвіть українські землі, що відійшли до Московського царства на початку XVI століття?
• 3. Яка подія відбулася в 1514 році?

Князь Костянтин

ЖИТТЄТЕКА

Роки життя: близько 1460-1530.

Внутрішня політика: володів 91 містом, містечком і селом, такими як: Дорогобуж, Городок, Здолбунів, Луцьк, Острог, Дубно, Рівне, Світязь, Турів. Організував будівництво оборонної лінії на південних кордонах Литви. З 1497 року став великим литовським гетьманом — головнокомандувачем військами. Був світським покровителем православної церкви. За його кошти збудовано й реставровано чимало православних храмів та монастирів у Вільно, Жидичині, Києві, Дубно, Острозі, Турові, Дермані.

Зовнішня політика: організовував захист краю від набігів татар. Війська, які очолював князь, здобули перемогу над татарами в битвах під Вишнівцем (1512 рік), під Сокалем (1519 рік), біля річки

Ольшаниця на Київщині (1527 рік). Керував польсько-литовськими військами в московсько-литовських війнах у 1500 - 1503 роках.

Вшанування пам’яті: на замовлення його сина, Василя-Костянтина Острозького в Успенському соборі Києво-Печерської лаври над похованням у 1579 році був встановлений надгробний мармуровий пам’ятник.

Папський легат Пізоні про князя: «Князь Костянтин може бути названий кращим воєначальником нашого часу, він 33 рази ставав переможцем на полі битви, [. ] в бою не поступається хоробрістю Ромулу».

• 1. Оберіть із рубрики факт, який, на вашу думку, найкраще характеризує діяльність князя Костянтина Острозького. Поясніть свій вибір.

1. Запишіть у зошит дати та події, пов’язані з ними, трьома кольорами:

- 1434 р.— створення Руського воєводства;

- XIII ст. — Закарпаття відійшло до Угорського королівства;

- XIV ст. — Буковина відійшла до Молдовського князівства;

- 1514 р .— битва під Оршею.

2. Яке поняття зашифроване в ребусі? Складіть із ним речення.

3. Федір Коріятович, племінник великого князя литовського Ольгерда, в 1393 році змушений був покинути Поділля й зі своїми людьми переселився до Закарпаття. Він добудував Мукачівський замок, на Чернечій горі, заснував монастир, був князем Карпатської Русі. Помер у 1414 році. Пройшло 112 років по його смерті, й Закарпаття було поділено між Австрією та Трансільванським князівством? В якому році відбувся поділ Закарпаття?

4. Об’єднайтеся в групи і підготуйте театралізовану сценку «Інтерв’ю з князем Костянтином Острозьким». Використайте в сценці такі слова: великий гетьман литовський, покровитель православної церкви, захисник краю, битва під Вишнівцем, битва під Оршею.

5. Перевірте себе, зайшовши за посиланням.

§ 6. Князювання Володимира Великого

Князь Володимир (? — 1015) увійшов в історію як видатний політик, адміністратор і реформатор. Найголовнішою заслугою князя Володимира вважається запровадження на Русі християнства.

Він став єдиновладним правителем Русі у 980 р. після запеклої боротьби зі своїми братами. Володимир розпочав своє князювання з того, що відправив варягів, які допомогли йому здобути владу, до Константинополя служити візантійському імператору, а своїх дружинників посадив намісниками в багатьох містах Русі.

Він продовжував політику попередників щодо підпорядкування Києву східнослов’янських земель, які не ввійшли до складу Русі або відпали в попередні роки. У 981 р. Володимир відвоював у поляків територію Червенських міст (Волинь, Червень, Белз і Перемишль). До Русі було приєднано землі в басейні Західного Бугу. Незабаром тут було збудовано фортецю Берестя, а на Волині засновано нове місто Володимир. Упродовж 981—982 рр. князь двічі приборкував в’ятичів, а пізніше — радимичів та білих хорватів.

Щоб остаточно підкорити ці землі, близько 988 р. Володимир здійснив адміністративну реформу. Князь позбавив влади місцеву племінну знать і посадив у княжіннях намісниками своїх десятьох синів. Відтоді в життєво важливих осередках Русі перебували провідники волі Великого князя Київського.

«Змієві вали» під Переяславом (сучасний вигляд)

Внутрішня будова «Змієвих валів». (реконструкція)

«Змієвими валами» називали оборонні лінії, які захищали Київ із півдня, сходу й заходу, простягаючись майже на тисячу кілометрів уздовж проток Дніпра. Назва походила від легенди про богатирів, які боролися з велетенським змієм, що нападав на слов’янські землі. Вони, начебто, запрягали змія в плуг та орали ним, полишаючи за собою гігантські борозни, доки той не сконав.

Археологи, дослідивши залишки «Змієвих валів», установили, що переважну більшість із них збудовано за князювання Володимира. Висота валів сягала 10 м, їх доповнювали дерев’яні фортеці з вежами та стінами, але ті не збереглися.

У фортецях постійно перебували загони дружинників. Роз’їзди дозорців чи богатирів, як їх називали в билинах, несли в степу «заставу богатирську» і попереджали гарнізони фортець про появу ворога. Для того щоб дійти до Києва, печенігам необхідно було здолати чотири бар’єри, розташовані на річках Сула, Трубіж, Остер, Десна та Стугна. Між Києвом та останньою оборонною лінією на Стугні було збудовано місто-табір Білгород, де зосереджувалися резервні сили. Фортеці на оборонних лініях стояли на відстані 15-20 км одна від одної. Про наближення ворога сусідів повідомляли за допомоги диму або вогню із сигнальних веж.

Богатирі. (художник В. Васнецов)

Язичницьке капище у Києві (сучасний вигляд)

Князь провів також судову реформу, запровадивши «Устав земляний» — нове зведення норм усного звичаєвого права, що базувалося на давніх звичаях і традиціях східних слов’ян.

Майже безперервна боротьба Володимира з печенігами, які чинили напади на Русь, обумовила необхідність здійснення воєнної реформи. Замість найманців-варягів князю стали служити «мужі кращі» зі східнослов’янських союзів племен, а південні кордони було зміцнено величезною за розмірами системою укріплень, відомою як «Змієві вали».

Багато уваги Володимир приділяв розбудові свого стольного міста Києва. На початку його князювання розпочалося будівництво нової міської фортеці «міста Володимира» площею близько 10 га. Центральну частину міста, або Гору, оточили високі земляні вали з дерев’яними вежами. До нього прилягали укріплені передмістя, найбільшим із яких був Поділ.

Київ наприкінці X ст. Макет.

На початку свого правління Володимир здійснив першу релігійну реформу. Він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни. Проте стара віра не відповідала новим відносинам у суспільстві.

До того ж у тогочасному християнському світі східних слов’ян часто називали принизливим прізвиськом «варвари». Ймовірно, усе це спонукало князя Володимира охрестити Київську Русь.

Які реформи здійснив князь Володимир?

3. Запровадження князем Володимиром християнства на Русі

Вирішивши охрестити населення держави, Володимир зупинив свій вибір на християнстві візантійського зразка. Здійсненню задумів посприяв збіг обставин. Візантійський імператор Василій II звернувся до Володимира з проханням про військову допомогу для придушення бунту. Київський князь погодився за умови, якщо сестра імператора Анна стане його дружиною. Василій II прийняв таку пропозицію, хоча за традицією візантійські принцеси виходили заміж лише за рівних собі осіб. Одначе після того, як військо київського князя допомогло імператору придушити заколот, Василій II відмовився віддати свою сестру за Володимира. Щоб примусити імператора виконати обіцянку, князь Володимир у 988 р. захопив місто Херсонес (Корсунь) — оплот візантійського панування на Кримському півострові. Василій II був змушений виконати умови угоди, але зобов’язав Володимира перед шлюбом з Анною охреститися, оскільки християнка не може стати дружиною язичника. Князь пристав на це.

Взяття князем Володимиром міста Корсунь (Херсонес)

Володимир ставить ідолів (мініатюра з літопису)

Після охрещення Володимира візантійськими священиками в Херсонесі він узяв шлюб з Анною. Ця подія започаткувала процес хрещення Київської Русі. Повернувшись до Києва, Володимир організував хрещення населення своєї столиці.

Згодом почали здійснювати хрещення населення інших земель Київської Русі. Іноді доводилося застосовувати силу. Так, воєвода Володимир Путята хрестив Новгород «вогнем і мечем».

За наказом князя Володимира у Києві протягом 989—996 рр. було збудовано церкву Богородиці. Це був перший на Русі кам’яний храм, збудований руськими та візантійськими майстрами. На утримання церкви князь віддавав десяту частину власних прибутків, тому її назвали Десятинною. Десятина стала першим постійним податком на Русі. Ікони, хрести і церковний посуд для храму Володимир привіз із Херсонеса. У Десятинній церкві, за рішенням князя Володимира, у кам’яному шиферному саркофазі було перепоховано останки княгині Ольги. Згодом тут також було поховано самого Володимира і його дружину — візантійську принцесу Анну. Десятинну церкву було зруйновано під час монголо-татарської навали.

Розгляньте картини і складіть розповідь про процес християнізації Русі за Володимира Великого

Розповідь Нестора-літописця в «Повісті минулих літ» про хрещення киян

«І коли Володимир прибув, повелів він поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на ручай, і дванадцятьох мужів поставив бити його палицями.

І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення.

Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, — то мені той противником буде». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж не відходили од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили у воді, а попи стоячи молитви творили».

1. Як, за повідомленням літописця, відбулося хрещення киян? 2. Як, на вашу думку, хотів вплинути на киян і схилити їх до хрещення князь Володимир тим, що наказав бити палицями статую Перуна? 3. Яким є ставлення Нестора до подій, про які він розповів? Чому ви так уважаєте?

«Златник» і «срібник» князя Володимира (лицьовий бік).

Одначе русичі неохоче відмовлялися від віри батьків і дідів, тому християнізація Київської Русі розтяглася на кілька століть. Прийняття християнства мало важливе історичне значення для подальшого розвитку Київської Русі.

Християнство сприяло руйнації залишків родових відносин у східних слов’ян, зміцненню князівської влади, визнанню її права на панування. Водночас воно стверджувало рівність усіх перед Богом.

Прийняття християнства долучило Київську Русь до кола цивілізованих держав свого часу. Зміцнило міжнародний авторитет, відкрило перед князями можливості для встановлення рівноправних зв’язків із європейськими країнами.

Християнство спричинило поступові докорінні зміни у світорозумінні східних слов’ян, стало підґрунтям формування якісно нових підвалин у культурі, на яких розвивалися писемність, освіта, література, мистецтво тощо.

Саме для того, аби світ дізнався, що Київська Русь стала новою християнською державою, уперше розпочалося карбування власних золотих і срібних монет. На цих «златниках» і «срібниках» було зображено князя Володимира з атрибутами влади (у короні, сидячи на троні) та з хрестом у руці. На зворотному боці монет карбували «тризуб» — герб князя.

Якими були наслідки прийняття християнства?

4. Зовнішня політика князя Володимира

Князь Володимир був сильним і войовничим правителем, який провадив активну зовнішню політику. У відносинах із сусідніми державами він використовував як військову силу, так і дипломатичні контакти.

Князь відвоював у Польщі загарбані нею Червенські міста. Він також завоював землі ятвягів — дикого, але мужнього литовського племені, яке жило в лісах між Польщею та Литвою. За свідченням ісландського літописця, Володимиру сплачували данину всі племена, що населяли території від Німану до Фінської затоки.

Київ за князювання Володимира підтримував зв’язки із Заходом. Двічі відвідували київського князя (у 988 та 991 рр.) посли Папи Римського. А 994 р. і 1000 р. споряджалися посольства Володимира до Рима. Підтримувалися відносини зі Священною Римською імперією.

Для протидії воєнним походам печенігів князь уклав мир з болгарами.

У своїх відносинах із Візантією князь Володимир прагнув налагодити добросусідські взаємини і ставлення до русичів як до рівних.

Володимир добре розумів важливість традиційної для того часу практики «шлюбної» дипломатії та активно її застосовував для підтримання стабільних відносин з іншими країнами. Кожен шлюб із представниками правлячих династій європейських країн був своєрідною печаткою, яка закріплювала укладений київським князем політичний союз. Старший син Святополк був одружений із донькою польського короля Болеслава Хороброго, Ярослав став зятем шведського короля Олафа. Одна дочка Премислава вийшла заміж за угорського короля Владислава Лисого, а друга — за чеського короля Болеслава Рудого.

З якими державами Володимир підтримував зв’язки?

ВИСНОВКИ

В історію Київської Русі князь Володимир увійшов як енергійний реформатор, діяльність якого сприяла зміцненню країни. Свідченням визнання його заслуг на Русі стало звеличення князя народом у билинах як «Володимира Красне Сонечко» і прилучення його православною церквою до лику святих. На Заході Володимира з повагою називали «повелителем русів, могутнім завдяки своєму королівству та багатству».

Територія Київської Русі станом на кінець князювання Володимира досягла 800 тис. км 2 і в цілому відповідала межам розселення східнослов’янської спільноти. Фактично це була імперія, подібна до імперії Карла Великого.

Запровадження Володимиром християнства як державної релігії Київської Русі мало значення епохального перевороту, що визначив її подальший розвиток. Завдяки введенню християнства Київська Русь змогла ввійти до кола християнських держав світу і підтримувати рівноправні відносини з Візантією, Німеччиною та іншими державами.

Наприкінці X — на початку XI ст. Київська Русь досягла небаченої могутності, зміцнилося її внутрішнє становище та зріс міжнародний авторитет.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

• 1. Які внутрішньополітичні перетворення здійснив князь Володимир? Чи сприяли вони зміцненню Київської Русі?
• 2. Розкрийте передумови та історичне значення запровадження християнства як державної релігії Київської Русі. Чому хрещення було прийнято саме з Візантії?
• 3. Частина істориків називає Київську Русь імперією. Наведіть аргументи «за» і «проти».
• 4. Що таке «шлюбна» дипломатія?

Волинське князівство

Як зазначала відома історик Н. Полонська-Василенко, "Волинь мала окремий характер і її державність старша, ніж Київська, – з неї почалося об'єднання племен". Наші літописні джерела, однак, подають про Волинь до останньої чверті XII ст. мало інформації. Територія нинішньої Волині, як зазначалось вище, була заселена племенами дулібів, бужан і волинян (М. Грушевський вважав, що це один союз племен, який у VII–VIII ст. звався дуліби, а у VIII– IX – бужани і волиняни).

Першим історично зафіксованим повідомленням про державно-політичну організаціїо цих земель – по річках західному Бугу, верхньому Стирі, Вислоку і Вепрі, є інформація Массуді про державу Велінана у VIII–IX ст., центром якої був дулібський Волинь на Бузі. їх верховному цареві, як писав Массуді, підлягали всі інші слов'янські племена і царі. З кінця X чи початку XI ст. місце

Волиня заступила новозбудована столиця краю – м. Володимир. Крім того, в X – на початку XI ст. існував ще регіон Червенських городів, які, очевидно, знаходились на заході волинського краю, на Забужжі. У першій половині X ст. виникло м. Луцьк, яке незабаром стало економічно-політичним центром південно-західної Волині. Тоді територія Червенських міст, як і Прикарпатської Русі, яка знаходилась на пограниччі між Руссю-Україною та Польщею, часто зазнавала нападів польських князів, переходила з рук у руки.

До Київської держави волинські і прикарпатські землі приєднав князь Володимир під час походів 981–993 pp. У Володимирі він "посадив на стіл" свого сина Бориса, тобто зробив його волинським удільним князем. Потім ним став інший син Володимира – Всеволод. Волинь була великою, багатою землею, розташованою на перехресті торговельних шляхів з Європою, тому усі київські князі пильнували, щоб утримати Волинь під своїм контролем, не допустити до неї суперників з інших княжих династій. Одночасно зі змінами князів на київському престолі змінювали один одного удільні князі на Волині: кожен Великий князь "садив" тут своїх родичів чи близьких. Усі вони були повністю залежні від Києва, а непокірні – втрачали князівство. Так було і при Ярославі Мудрому, який дав волинський "стіл" синові Ігореві (а Галичину, нагадаємо, Ростиславові Володимировичу).

Згодом, після смерті Ярослава, Волинню володів Ізяслав київський, потім його син Ярополк (який воював за Галичину з Ростиславовичами), далі – Давид Ігорович (але без волостей Погорини і Берестейської, які київський князь Всеволод приєднав до свого домену).

Такий поділ західних земель Русі-України був затверджений на Любечському з'їзді князів (1097 р.). Відокремлення волинського князівства (волості) від галицького проіснувало до кінця XII ст. Але давньоруські князі у своїй переважній більшості не правили спокійно й мирно, а увесь час воювали один з одним. Так само і волинський князь Давид, заманивши галицького князя Василька на свій двір і осліпивши його, вирішив воювати з галицькими Ростиславичами. Однак не розрахував своїх сил і, розбитий, втік у Польщу. Київський князь Святополк зайняв усю Волинь і "посадив" у ній свого сина Ярослава. Внук Володимира Мономаха князь Ізяслав (середина XII ст.) довершив виділення Волині в окреме, майже незалежне від Києва князівство, а коли київський князь Юрій Мономах у 1149 р. спробував захопити Волинь, то Ізяслав відбив його похід. У 1153 р. він над Серетом розбив і галицьке військо. Ізяслав спирався на тісні зв'язки з Угорщиною і Польщею, а молодий угорський король Гейза називав його батьком та давав йому кілька разів значну військову допомогу. Підтримували його й надавали поміч й польський князь Болеслав Криворотий та чеський – Владислав. З ними усіма батько Ізяслава – Мстислав – був пов'язаний родинними зв'язками. Ізяслав вів завзяту боротьбу і за київський престол, тричі, хоч і на короткий час, стаючи Великим київським князем (у період 1146– 1154 pp.). Перед смертю (1154 р.) Ізяслав поділив Волинь на два князівства, надавши їх своїм синам: Володимирське – Мстиславу, Луцьке – Ярославу. Перший – Мстислав згодом на деякий час добився київського престолу (1167–1170 pp.), зумівши забезпечити Володимирське князівство за своїми спадкоємцями, а Луцьке– за братом і його родиною. З цього часу волинська земля розвивається як незалежна держава, а волинські князі здобувають назад втрачені раніше землі – Погорину і Берестейську волость.

Однак по всій Київській Русі існував тоді звичай, що князь- батько на випадок смерті, а часто ще й при житті мусив наділити своїх синів, братів тощо землями – волостями або князівствами. Отож і Мстислав поділив своє князівство на чотири частини – між 4 синами (Роман отримав м. Володимир, Всеволод – Белз, Святослав – Червен, Володимир – Берестя).

Луцьке князівство теж було поділено на 4 частини. Дроблення князівств продовжувалося й надалі – між дітьми синів Мстислава і Ярослава Ізяславичів.

Отож, чи могли такі дрібні князівства бути міцними? Ні, оскільки волинські князі і княжата теж часто ворогували між собою. До того ж невдовзі Червенські міста і Дорогичинська волость (північна частина Берестейщини) відійшли до Галичини. Щоправда, в останній чверті XII ст. Волинь остаточно не подрібнилася, як можна було б очікувати, а навпаки, злучилася знову. Головними причинами цього, безумовно позитивного явища, було вигасання кількох дрібних князівських династій та централізаторська діяльність володимирських князів.

На жаль, джерела не зберегли нам майже ніяких відомостей про соціально-економічне життя волинської землі. З окремих фрагментів знаємо, що це була економічно добре розвинена земля, густонаселена, з розвиненими ремеслами, торгівлею, сільським господарством. Волинь рідко потерпала від набігів половців, які безкінечно нападали на Київські, Переяславські, південні Галицькі землі. Зате точилась боротьба з литовцями.

Жваві відносини були встановлені з Польщею. В основному – мирні. Волинські князі та бояри були часто посвоячені з польською знаттю. Волинська земля мала багато міст, серед яких домінувала столиця – м. Володимир. Він був добре захищений оборонними спорудами, у місті була єпископська кафедра, кілька багатих і пишних храмів, серед яких виділявся Успенський собор; місто було забудоване кам'яними й дерев'яними будинками, громадськими будівлями. Великим містом був Луцьк, далі – Белз, Бужськ, Любомиль, Калень, Червен і ін.

На Волині, подібно як і в Галичині, досягла великого розвитку і значення дружинно-боярська верхівка. Бояри мали і тут великі земельні володіння, замки, військо. Проте волинське боярство в цілому не мало такої сили, як галицьке. До того ж волинські бояри були більше віддані своїм князям, тоді як галицькі постійно виступали проти своїх князів. Крім бояр, на Волині була ще досить численною група так званих служилих князів. Вони служили воєводами, посадниками тощо.