Хто такий Саша Зарубін

Лауреатом премії Angelus став письменник боснійського походження, а "Доця" Горіха Зерня перемогла у голосуванні читачів

Назвали імʼя лауреата літературної нагороди Центральної Європи Angelus. У 2023 році ним став письменник боснійського походження Саша Станісич.

Про це повідомили на Facebook-сторінці нагороди.

"Проза Станісича — це історія про пам'ять, пошук ідентичності та мови для самовираження, історія, в якій людина одночасно є творцем, жертвою та свідком", — зазначив Міхал Ногаш, член журі Angelus.

Премію Станісич отримав за роман "Звідки" у перекладі Малгожати Гралінської. Книжка розповідає про письменника-біженця від війни на Балканах у 1990-х роках. Герой пригадує своє дитинство в Югославії, втечу від війни, приїзд до Німеччини, повсякденне життя підлітка-іммігранта та спроби знайти свій шлях у новій реальності.

"Нагороджений роман — це, як зазначило журі під час церемоній, «нова європейська проза», що торкається ядра наших часів", — додав Ногаш.

Водночас в опитуванні читачів переміг роман "Доця" української письменниці Тамари Горіха Зерня. У ньому йдеться про події весни-літа 2014 року в Донецьку. Це дебютний роман письменниці, за який їй у 2022 році було присуджено Шевченківську премію. Окрім того, він став найкращим твором 2019 року за версією BBC.

До короткого списку також потрапив письменник Станіслав Асєєв з книгою "Світлий шлях. Історія одного концтабору".

Хто такий Саша Станісич

Саша Станісич — німецький письменник боснійського походження.

У 1992 році — після початку війни — став біженцем. Нині живе у Німеччині.

У 2006 році Станісич презентував свій дебютний роман "Як солдат ремонтує грамофон". У напівавтобіографічному оповіданні він описував війну в Боснії і Герцеговині.

Літературна нагорода Центральної Європи Angelus

Це літературна відзнака, яку вручають щороку з 2006-го за найкращу прозову книгу, опубліковану польською мовою попереднього року. Організатором і фундатором є місто Вроцлав; лауреатом може стати письменник або письменниця, які походять із Центральної Європи.

Премію вручають авторам, які у своїх текстах звертаються до найважливіших, найбільш актуальних тем сучасного світу, дають поштовх до міркувань і глибокого пізнання інших культур.

Нагородою є чек на 150 тисяч злотих (майже 1,4 мільйона гривень) і статуетка авторства вроцлавської різьбярки Еви Россано.

З 2009 року нагороджують також і перекладача або перекладачку книги-лауреата. У випадку, якщо нагороду отримає польський письменник, журі обирає найкращого перекладача однієї з іноземних книг.

Українські письменники неодноразово ставали лауреатами Angelus. Так, у 2006 році премію отримав Юрій Андрухович за книжку "Дванадцять обручів" (пер. Катажина Котинська).

Оксана Забужко уже була лауреаткою Angelus у 2013 році — тоді відзначили її книжку "Музей покинутих секретів" (пер. Катажина Котинська).

У 2015 році статуетку забрав Сергій Жадан за книжку "Месопотамія" (пер. Міхаель Петрик і Адам Поморський).

А у 2021 році переможницею стала Катерина Бабкіна, журі відзначило її роман в оповіданнях "Мій дід танцював краще за всіх" (пер. Богдан Задура).

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

Мер Боярки Олександр Зарубін: Розраховуємо на утворення ОТГ, що дозволить нам нормально розвиватися

Так сталося, що наша бесіда з міським головою Боярки Олександром Зарубіним хронологічно співпала із завершенням роботи порталу "Моя Київщина" над третім випуском рейтингу найбільш впливових та авторитетних людей Київської області у 2019-му році - "ТОП-100", у який увійшли відомі політики, підприємці та громадські діячі, зокрема й очільник Боярки займає 84 позицію. Нагадаємо, що, за результатами аналогічного рейтингу 2018 року, він знаходився на 78 сходинці регіонального впливу.

Однак суто формальний відступ на шість кроків назад свідчить не стільки про якісь промахи Зарубіна, скільки про кардинальну зміну політичних еліт у країні в цілому та на Київщині зокрема внаслідок президентських та парламентських виборів. Представники правлячої партії "Слуга народу" вибили з активної політичної гри багатьох відомих у регіоні фігур. І хоч Зарубін не належить до "слуг", фундаментальні кадрові перестановки в системі виконавчої влади регіону можуть сприяти йому в реалізації давніх планів, оскільки зникла надмірна опіка над містом із боку райдержадміністрації. Але перед тим, як поговорити про це з міським головою Боярки, пропонуємо Вам персональну словарну статтю про нього з вищезгаданого видання "ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини"

Олександр Зарубін – чинний мер Боярки, міста-супутника столиці. Місцеві жителі звинувачують очільника в невирішенні цілої низки проблем як-от: відсутність тротуарів та інфраструктури тощо. Але найбільше боярчан непокоять дуже високі тарифи (їх вартість у травні 2019 року було збільшено вдвічі), що зовсім не відповідають якості наданих послуг.

Варто зазначити, що останнім часом у місті таки помітні позитивні зрушення, що безпосередньо пов’язані зі звільненням голови Києво-Святошинської РДА Мирослави Смірнової. Остання через конфлікт із Зарубіним фактично заблокувала грошові надходження до Боярки, що є містом районного підпорядкування. Відтак, цього року частково почали займатися питанням утилізації сміття, що потребувало нагального вирішення.

У грудні в Боярці було відкрито Центр надання адміністративних послуг, де містяни можуть оформити закордонні біометричні паспорти та паспорти громадян України нового зразка (ID-картки), що значно спростить життя боярчанам.

Оскільки в Боярці є генплан, тут неможливо, як в Ірпені чи Вишневому, займатися хаотичною забудовою. Це дає змогу місту розвиватися не надто швидко, але досить гармонійно. Варто додати, що Боярка у рейтингу прозорості міст України за 2019 рік займає 39 місце, тоді серед інших міст області її випередила лише Біла Церква (29 сходинка).

Зарубін перебуває на посаді міського голови з 2015 року, коли був обраний від партії "Нові обличчя" Володимира Карплюка. Попри всі негаразди та конфлікти з районною владою Зарубіну вдається зберігати авторитет у місті. Він знову планує балотуватися від політсили ексмера Ірпеня на наступних місцевих виборах до громади.

- Що вашій команді вдалося зробити за минулий рік?

- Дещо вдалося, але, погодьтеся, що для такого міста, як Боярка, затверджений на 2019-й рік бюджет розвитку розміром 15 млн грн був занадто малим для здійснення якогось суттєвого прориву… І це при тому, що понад 250 млн грн податку від фізичних осіб, які б могли залишитися в місті, пішли до районного бюджету. На жаль, наше місто районного підпорядкування, тож, за таким статусом, ми не завжди можемо навіть передбачити, якою саме буде субвенція.

- Я був на одній із Ваших зустрічей із місцевими жителями, де Ви казали людям, щоб є два шляхи відновлення справедливості в бюджетному перерозподілі громади: отримати статус міста обласного підпорядкування або утворити об’єднану територіальну громаду.

- Наскільки мені відомо, у контексті запропонованих владою змін до адміністративно-територіального устрою країни зникає саме поняття "місто обласного підпорядкування", тож розраховуємо на збільшення своєї фінансової спроможності завдяки перспективі утворення ОТГ.

- Уся область була свідком Вашої боротьби з Києво-Святошинською райдержадміністацією щодо формату утворення ОТГ. Районні чиновники прагнули, аби схема утворення подібного об’єднання відбувалася за форматом "один район - одна громада". Ви ж наполягали на об’єднанні із Забір’ям. Чим закінчилося це протистояння?

- Ще весною ми перемогли в суді, проте опоненти подали на апеляцію. Касаційний суд повернув нашу справу до першої інстанції, тобто знову на розгляд у Києво-Святошинському районному суді.

- Відтак, документи про призначення виборів Ви подали до ЦВК?

- Так. Очікували, що на засіданні ЦВК від 11 жовтня (коли призначили вибори у 86 громадах на 22 грудня) позитивно вирішать і наше питання, але буквально того ж дня колишній голова ОДА Київщини Михайло Бно-Айріян написав листа до ЦВК, де зазначив, що не вважає за доцільне проведення виборів у Боярці та у Забір’ї щодо утворення Боярської ОТГ, оскільки, мовляв, суди ще тривають. Таким чином, екскерівник регіону фактично одноосібно унеможливив появу рішення про призначення виборів.

Упевнений, що перемога буде на нашому боці. Не з нашої провини ми дещо упустили оптимальний час, аби провести вибори раніше, якщо не в 2016-2018 роках, то хоча б у 2019. Як би не відбувалася процедура утворення ОТГ, очевидно, що це буде саме Боярська, а не вдвічі більша Києво-Святошинська ОТГ, тим паче перспективний план щодо адміністративного примусового об’єднання, повсюдна процедура якого розпочинається у 2020 році, за головними параметрами збігається з нашими намірами.

- Але в країні процес утворення ОТГ розпочався давно…

- Так, перші ОТГ мали певні дотаційні переваги у фінансуванні. Держава таким чином стимулювала громади до об’єднання. Але у стратегічному сенсі головним і тоді і зараз залишаються повноваження та ключовий податок на доходи фізичних осіб.

- Яким був Ваш початковий план утворення ОТГ?

- Представники громад, що розташовані навколо нашого міста, намагалися утворити об’єднану громаду з міста Боярка, селища Тарасівка, сіл Милютинка та Віта Поштова. Сільрада останньої в листопаді прийняла рішення про входження до Гатненської ОТГ, до складу якої входять села Юрівка та Гатне (адміністративний центр).

- Наскільки мені відомо, нещодавно у Вас проходили громадські слухання щодо генерального плану розвитку міста. Наскільки важливий цей документ, враховуючи той факт, що в багатьох містах регіону його просто немає, що дозволяє владі в союзі з бізнесом здійснювати хаотичну забудову?

- Дійсно, генплан ми затвердили та подали його до Київської облдержадміністрації. Це фактично просторове бачення розвитку міста на два десятиріччя наперед.

- Мабуть, при розробці генплану Ви враховували чинні міністерські нормативи щодо розташування різних зон міста - промислової, адміністративної, житлової, рекреаційної?

- Безумовно, але міськрада була лише замовником цього плану, а розробником – профільний державний інститут, що, власне, й спеціалізується на розробці подібних генеральних планів розвитку територій країни.

- На відміну від ваших сусідів з того ж Ірпеня та Вишневого (де громадськість часто б’є на сполох через надмірну щільність забудови) складається враження, що у вас впали в іншу крайність - законсервували розвиток міста…

- Дійсно, місту слід щось робити у сфері житлового будівництва, бо через його відсутність багато платоспроможної молоді вже переїхало до сусідніх населених пунктів через те, що не хоче для своєї родини купувати квартиру на вторинному ринку житла - у старому будинку.

Власне, тому й маємо такий демографічний перекіс: 60% боярчан – пенсіонери. У селах подібна картина в регіоні спостерігається скрізь, а серед міст – ми, на жаль, лідери процесу старіння… І тут виявляється замкнуте коло: менше молоді - менше зайнятих людей, менше податків, складніше реалізовувати ті ж соціальні програми.

-А чи є у Вашому генплані місце для перспективної забудови?

- Так. Це територія поля біля четвертої школи (як їхати до Вишневого, біля залізниці). Усе інше - поодинокі будівлі, як на вулиці Білогородській, чи реконструкція старого жилого фонду - в основному двоповерхівки 50-60 років.

- Кожен боярчанин нарікає на якість дороги…

- Звичайно, у нас дороги місцевого підпорядкування, але ми добилися того, що на дорогах обласного підпорядкування – Магістральна та Тарасівська – було замінено дорожнє полотно. Звісно, я не задоволений нашими дорогами, оскільки вони багато років поспіль капітально не ремонтувалися… Спочатку ми мали проблеми зі статусом 4-ої Чорнобильської зони, коли багато років наші земляки не сплачували транспортний збір, завдяки якому такі ремонти здійснювалися. А головне - через мізерний бюджет міста ми у змозі робити хіба що ямковий поточний ремонт автошляхів. Але і тут через брак коштів ми спроможні його робити тільки на центральних вулицях.

- На початку минулого року Ви закликали земляків відмовитися від централізованого теплопостачання та переходити на проєкти індивідуального опалення чи влаштування локальних котелень. Який мотив для тих, хто погоджується на технічне переобладнання? Економія коштів чи ефективність тепловіддачі у власній оселі?

- На Західній Україні багато райцентрів уже здійснили подібний перехід, бо на практиці людина заощаджує на комунальних витратах більше ніж у два з половиною рази порівняно з тими, хто одержує тепло централізовано. Це відбувається через те, що в остаточний тариф за тепло включається багато витрат: транспортування тепла, періодичний ремонт застарілих комунікацій, зарплата комунальників за утримання стаціонарних тепломереж. У випадку з індивідуальним опаленням людина сплачує лише за газ, а тариф на нього – скрізь однаковий.

- Нещодавно Уряд розпорядився про певне зменшення ціни на газ для населення…

- Так, тому відразу після Нового року в нас відбулася спільна робоча нарада з керівництвом КП "БГВУЖКГ", де було прийнято рішення про зменшення нарахувань за теплову енергію та послугу централізованого опалення для споживачів міста Боярка у грудні 2019 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 р. № 1082 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв’язку із зміною ціни природного газу".

- Але ж центральна котельня продовжує працювати?

- Так, оскільки половина мешканців багатоповерхівок не перейшла на індивідуальний обігрів своєї оселі. Більшість об’єктів соціальної інфраструктури в місті вже підключена до власних мікрокотелень. Сподіваюсь, що до наступного опалювального сезону і школи № 3 та 4 - також відключаться від централізованої мережі.

- Щодо серйозної для Боярки проблеми утилізації сміття. Як Ви її вирішуєте?

- Ми вивозимо сміття на полігон, який розташований за 30 кілометрів від міста. На жаль, багато наших земляків до сміттєвих контейнерів звозять не тільки побутові відходи, але й будівельне сміття, старий побутовий непотріб, який не приймають на полігоні. Ураховуючи досвід колег, ми за містом, на території очисних споруд, влаштували спеціалізовану сміттєсортувальну станцію.

- Які ще комунальні проблеми існують у місті?

- Одна з головних - водопостачання. Справа в тому, що водогін споруджували більше ніж півстоліття тому, тоді, коли в місті зводилося бюджетоутворююче підприємство "Іскра". Зрозуміло, що мережі водопостачання та водовідведення давно вичерпали свій технологічний ресурс. Тож маємо таку ситуацію, що ремонтувати вже немає що, легше заново прокласти нові комунікації.

До речі, постало питання про підвищення тарифів на водопостачання, але на грудневому засідання виконкому я запропонував зняти це питання з порядку денного, оскільки вважаю, що через складні соціальні проблеми наших земляків, поки що доцільно "втримати" тариф на водопостачання та водовідведення в Боярці на існуючому рівні. Члени виконкому цю пропозицію підтримали одноголосно. Тож тариф на централізоване водопостачання та водовідведення поки що залишиться без змін.

Тим паче, у міському бюджеті на 2020 заплановано компенсацію на відшкодування різниці в тарифах для КП "Боярка-Водоканал".

- До речі, про бюджети. Минулий грудень виявився унікальним: вчасно прийнято бюджет не тільки на загальнодержавному рівні, але й на обласному. Як із бюджетом міста?

- Так співпало, що депутати міської ради ухвалили міський бюджет у той же день, що й їхні колеги з облдради - на День Святого Миколая 19-го грудня. Із його параметрами кожен може ознайомитися на порталі міської влади. Але, як я вже казав, сподіваюся, що після утворення Боярської ОТГ наші фінансові можливості суттєво зростуть.

- Окрім офіційного місцевого бюджету, у Боярці існує й так званий Бюджет участі, який складається із врахуванням голосування земляків на різноманітні громадські ініціативи.

- Дійсно, напередодні Нового року, а саме 23 грудня на заключному засіданні Експертної ради було офіційно визначено переможців програми "Бюджет участі в місті Боярка-2020". З’ясувалося, що за результатами голосування перше місце посів проєкт № 2 "Безкоштовна стерилізація хатніх тварин. Ч.2", набравши 102 голоси. Друге місце – проєкт № 7 "Чи вміщується людське життя в ціну бруківки?", за який проголосувало 88 боярчан. Третє місце – проєкт № 8 "Дитячий майданчик по вул. Білогородській між буд. 17 та 19-а", який набрав 73 голоси. Четверте місце – проєкт № 9 "Безпечні пішохідні переходи для дітей" з 33 голосами.

При цьому реалізація проектів "Бюджету участі 2020" має відбутися упродовж 2020 року.

- Проблема забезпечення житлом учасників АТО чи не найскладніша в регіоні. А оскільки в Боярці з новобудовами важко, як вдається її хоч частково вирішити?

- У грудні на засіданні виконкому міської ради був схвалений проєкт Програми виплати грошової компенсації на придбання житла учасникам АТО на 2020 рік. Зазначу, що ми неодноразово зверталися до району з проханням розробити спільну програму забезпечення житлом учасників АТО, навіть виділяли кошти на 2019 рік. Але вони пролежали без руху. Тому пропонується розробити міську програму. Передбачається профінансувати її у сумі 4 млн грн, куди ввійдуть невикористані цього року 2 млн грн. Ми розраховуємо, що учасники АТО, які стоять у черзі на поліпшення житлових умов, самі зберуться і визначать черговість осіб, які отримають допомогу на придбання житла. Передбачається, що 2020 року допомогу отримають 8 осіб.

- Дивлюсь, грудень у Вас був вельми насиченим. Ви навіть встигли відремонтувати будинок культури.

- Ремонт здійснювався завдяки спонсорській допомозі з боку місцевого бізнесмена, який, до речі, є членом партії "Нові обличчя" (як і Зарубін, - Ред).

- До речі, Ваш офіційний портал, на якому міститься інформація про прийняття обох бюджетів, один із найбільш відкритих та насичених у регіоні. Що ще робите, окрім публічності, для покращення спілкування із земляками?

- Минулого місяця, 12 грудня, у місті відбулося урочисте відкриття нового Центру надання адміністративних послуг міста Боярка, реалізація якого відбулася за підтримки ULEAD з Європою. Уже зараз у місті доступно 89 адмінстративних послуг, включно з оформленням закордонних біометричних паспортів та паспортів громадян України нового зразка (ID-картка).

- Щодо проблем місцевої політики. Нещодавно парламент прийняв новий виборчій кодекс, до якого вже наступного місяця будуть вносити поправки. Восени заплановані вибори, тож роль політичних структур у процесі висування та проведення виборів суттєво зросте. Які фракції представлені у вашій міській раді?

- Представники сімох політичних партій мають своїх партійців у нашій Раді. Це "Нові обличчя", "Солідарність", "Самопоміч", "Наш край", "Батьківщина", "Свобода" та "Опозиційний блок"…

- Це більше, ніж у парламенті. До речі, Ви член партії "Нові обличчя". Не збираєтеся залишити її заради якогось більш перспективного проєкту?

- Ні, мені подобаються програмні установи нашої політичної сили, імпонує наша команда, стиль і принципи роботи партійного керівництва. Зазначу, що за чотири роки роботи на посаді міського голови мені жодного разу не було поставлено якихось умов при реалізації своїх повноважень. Була лише одна вимога: ти міський голова, тож працюй так, щоб нам не було соромно за тебе.

- До речі, ваш партійний лідер Володимир Карплюк свого часу товаришував із міським головою Бучі Анатолієм Федоруком. Згодом вони стали опонентами. Як би Ви прокоментували подібну зміну відносин?

- Мені незручно коментувати стосунки третіх осіб.

-Добре. А у Вас є особисті вороги?

- Ворогів у сфері місцевого самоврядуванні немає, але були опоненти, які заважали працювати. До них би я відніс колишнього голову Києво-Святошинської ради Вадима Гедульянова, який протягом двох років не давав можливості для розвитку міста та гальмував усі наші ініціативи.

- Знову балотуватися на мера будете?

- Маю такий намір, але це рішення буде залежати не стільки від дати виборів, скільки від формату їх проведення. До того ж я – людина команди, тож остаточно рішення буду приймати після обговорення зі своїми політичними однодумцями.

Олександр Воронін, Моя Київщина"

Хто такий Олександр Харебін, від якого відхрестився Зеленський?

18 квітня у ток-шоу «Право на владу» на «1+1» кандидат у президенти Володимир Зеленський заявив, що екс-перший заступник гендиректора НТКУ Олександр Харебін, помилково потрапив у список його експертів. Цей список 9 квітня поширила ЗЕкоманда.

Що за список?

Інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна» на початку квітня повідомило, що команда Володимира Зеленського назвала своїх «нових експертів». У ньому, зокрема, був Олександр Харебін. Його сферу експертизи описали як «інформаційна та мовна політика, загальнополітичні питання».

Хто такий Олександр Харебін?

Олександр Харебін закінчив Київський інститут міжнародних відносин. Кар’єру в медіа почав з 1993 року журналістом. Надалі керував рекламним агентством, був власником видавництва «Новий Світ Медіа» та генеральним директором ТОК «Експерт Україна» (видавало однойменний журнал).

Згодом він стає президентом компанії «Медіа Інвест Груп» (власник — нардеп Сергій Тарута).

З 2013 року входить у наглядову раду медіахолдингу і стає операційним директором групи «ВЕТЕК Медіа», яка належить скандальному бізнесмену Сергію Курченку. Напередодні Курченко купив у Бориса Ложкіна медіахолдинг UMH, який, зокрема, видавав «Forbes Україна».

У лютому 2014 року, після Революції Гідності, Олександр Харебін припиняє працювати у холдингу Тарути і переходить у Національну телекомпанії України, яка у 2017 році трансформується у Суспільного мовника. У лютому 2015 року він став першим заступником гендиректора НТКУ Зураба Аласанії.

На початку 2016-го пролунали заяви пана Харебіна про виявлені під час реформування телекомпанії факти корупції. Він стверджував, що НТКУ вже судиться або готує позови до суду щодо виявлених під час реформування фактів корупції. Але таких судових позовів врешті-решт не з’явилося.

У листопаді 2016 року Олександр Харебін разом з групою інших заступників Зураба Аласанії написали заяви на звільнення.

Свої зв’язки з Курченком «Детектору медіа» Олександр Харебін раніше коментував так:

«З квітня 2007-го по 1 лютого 2014-го я працював і отримував заробітну плату в медіахолдингу Сергія Татути. Працював президентом медіахолдінгу, директором видавництва, радником. Від Сергія Тарути я пішов уже після Майдану, в лютому 2014 року, і з тих пір не беру участі в жодній діяльності колишнього губернатора Донецької області, до якого ставлюся з великою повагою. Чому пішов? У Тарути не залишилося медіаактивів, а управляти його металургійних підприємствами в нього було кому. Крім того, громадські процеси та очікування змін, а також бажання й можливості бути учасником цих змін домінували над необхідністю заробляти. Мені легко зараз спілкуватися й працювати з багатьма депутатами й чиновниками в уряді й АП, адже відносини з багатьма з них почалися саме восени 2013-го — взимку 2014-го.

Тепер про Курченка. Я не знайомий із ним і ніколи не вів із ним переговорів про своє працевлаштування. Але я справді проводив управлінський і фінансовий аудит стану справ Українського медіахолдингу як незалежний консультант, після того як KPMG провела оцінку цього активу. За підсумками цього короткострокового й дуже пізнавального в професійному плані досвіду, восени 2013 року мені було запропоновано місце в Наглядовій раді УМХ як незалежному члену ради директорів, від якого я відмовився. Для людей, які хоч трохи знаються на корпоративному управлінні, немає необхідності пояснювати місце й роль інституту незалежних директорів. Таку ж долю спіткала й пропозиція стати виконавчим директором. І ще. Через кілька місяців, уже після Майдану, коли я пішов від Тарути, мені було запропоновано стати керівником УМХ, від чого я також відмовився. Журналісти люблять факти, тому гляньте мій пост у Facebook від 26 березня 2014 року. Ось, мабуть, і вся коротка історія. Чи змінив би я щось у ній? Безумовно, так. Не помиляється той, хто нічого не робить. Хоча багато навколо кажуть, що бізнес (заробіток, професійні амбіції) і мораль (цінності) речі несумісні, я все ж вірю в протилежне.

Саме тому я прийшов працювати в Національну телекомпанії України, будувати Суспільне. Тому, що вірю в те, що невелика група вдумливих і самовідданих людей здатна змінити світ. Насправді тільки завдяки їм і відбуваються зміни. Пам’ятаєте слова одного з президентів США Джона Кеннеді: «Не питай, що твоя країна зробила для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї країни».

Як відмовився Зеленський?

18 квітня Володимир Зеленський був у студії «1+1» на ток-шоу «Право на владу», де він представив свою команду. Олександра Харебіна там не було. Журналістка видання «The Бабель» Марія Жартовська запитала у Володимира Олександровича: «9 квітня ваш штаб розіслав списки експертів для запитів. Деяких у цьому списку я бачу. Олександр Харебін, який відповідає за інформаційну та мовну політику. Як ця людина з’явилася у вашій команді? Він працював у Наглядовій раді Українського медіахолдингу та був його операційним директором, коли холдинг купив Сергій Курченко, олігарх-втікач з часів Віктора Януковича. І тоді звільнилися мої колеги з Forbes та “Кореспондента”, 13 журналістів, редакторів, у тому числі я. Коли люди у різнокольорових шкарпетках прийшли нам і сказали, що про це ми пишемо, а про це ми не пишемо. Мова йшла про Арбузова та Януковича. Як ця людина з’явилася у вашій команді?».

На це Зеленський відповів, що із паном Харебіним «ні хвилини не працював» і взагалі деякі експерти просто приходять до них у «відкритий офіс».

«Список, в якому є Харебін, мені незрозумілий. Це була якась помилка щодо Харебіна. Список затверджую я і в кінцевому списку його не могло бути. Можливо, це помилка нашого штабу. Корона з голови не впаде – треба вибачатися за помилки. але нашій команді “Кварталу 95″ спеціалісти з медіа не потрібні, вони в нас є. У нас є онлайн-штаб, приходять експерти з різних галузей, подають заявки, хочуть працювати з нами. Іноді ми не можемо їх одразу перевірити, а потім наша служба безпеки їх вивчає і з багатьма прощається, з різних причин – корупціонер, просто небезпечна людина тощо», — додав він.

А Харебін що?

У Facebook він написав, що такий вчинок «багато говорить про людину» — Володимира Зеленського. Пан Харебін також пообіцяв дати велике інтерв’ю щодо ситуації, яка склалася. «Детектор медіа» вже надіслав йому запитання і опублікує відповіді, як тільки отримає.

Варто додати, що кінцевим бенефіціаром «1+1» є олігарх Ігор Коломойський, якого пов'язують із кандидатом у президенти України Володимиром Зеленським. Так, за даними проекту «Схеми: корупція в деталях», юрист Зеленського Андрій Богдан є особистим адвокатом Коломойського.

«The Бабель» позиціонується як суспільно-політичне видання, що пише про політику, бізнес, освіту, культуру, технології й новини в Україні та світі. Шеф-редактором є Катерина Коберник, заступниця директора департаменту нових медіа холдингу «1+1 медіа». У сайту «The Бабель» є кілька акціонерів. По 25% — в Ігоря Коломойського, чиї інтереси в проекті представляє довірена особа Олександр Ткаченко; у самої пані Коберник та в головного редактора Гліба Гусєва, який може розподілити свою частку між членами редакції.