Чи можна підвести воду на ділянку без дому

Право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

• 1 Нормативна база
• 2 Загальні визначення
• 3 Порядок встановлення земельного сервітуту із зазначенням виду «Право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку»
• 4 Сервітут за терміном дії
• 5 Плата за користування сервітутом
• 6 Припинення сервітуту
• 7 Встановлення земельного сервітуту в судовому порядку

Нормативна база

Загальні визначення

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку – це один із видів земельного сервітуту, встановлення якого можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи.

Порядок встановлення земельного сервітуту із зазначенням виду «Право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку»

Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України - існує чотири можливих підстави для встановлення сервітуту на право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку:

• договір,
• закон,
• заповіт,
• рішення суду.

Земельний сервітут може бути встановлений шляхом укладання договору між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Типова форма договору земельного сервітуту у чинній нормативно-правовій базі не визначена, тому він може укладатися у довільній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. Щодо змісту договору про встановлення земельного сервітуту, то, виходячи з його цільової спрямованості, слід чітко викласти усі права, що надаватимуться сервітуарію (особі, в інтересах якої встановлений сервітут).

Договору про встановлення земельного сервітуту має передувати письмова заява до іншого власника земельної ділянки в якій зазначається: площа, кадастровий номер, цільове призначення, місце розташування, вказується адреса та відносно кого встановлюється земельний сервітут, вид сервітуту в даному випадку на підставі статті 99 Земельного кодексу України, сервітут щодо відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку.

За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.

Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Важливо ! Відповідно до ч. 2 статті 100 Земельного кодексу України даний вид сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Даний вид сервітуту поширюватиметься не на всю сусідню земельну ділянку, а лише на її частину. Саме тому, для реєстрації сервітуту слід звернутися до землевпорядної організації та замовити на договірних засадах технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку буде поширюватиметься право сервітуту.

Відповідно статті 55-1 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, включає:

• пояснювальну записку;
• технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
• кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту;
• матеріали польових геодезичних робіт;
• копії документів, що є підставою для виникнення прав сервітуту.

Землевпорядна організація за дорученням має зареєструвати частину земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, у Державному земельному кадастрі через державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянки. Територіальний орган Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру зобов’язаний здійснити державну реєстрацію частини земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання необхідних документів. На підтвердження державної реєстрації буде видано Витяг із Державного земельного кадастру.

Розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, та реєстрація цієї частини ділянки у Державному земельному кадастрі є платними послугами. Для підготовки технічної документації із землеустрою потрібне звернення до землевпорядної організації. Із переліком таких організацій, які працюють у регіонах, можна ознайомитись на офіційному сайті Держгеокадастру України (http://www.dazru.gov.ua) у розділі «Відкриті дані».

Відповідно статті 1246 Цивільного кодексу України. Одним з розпоряджень заповідача може бути встановлення у заповіті сервітуту, тобто надання третій особі, зазначеній або не зазначеній у заповіті, права користування майном, яке перейшло до спадкоємців.

Сервітут за терміном дії

Сервітут на право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку може бути постійним і строковим. Якщо сервітут встановлюється без визнання строку його дії, то є постійним. В протилежному випадку - строковим.

Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи (ст. 101 Земельного кодексу України).

Плата за користування сервітутом

Власник земельної ділянки відповідно до статті 101 Земельного кодексу України, має право вимагати від особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення. При встановленні земельного сервітуту розмір плати за землю, індексація, форми платежу, строки, порядок внесення, перегляд розміру плати, відповідальність за її несплату встановлюються у договорі про встановлення земельного сервітуту між власником та землекористувачем. Також Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Припинення сервітуту

Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках (ст. 102 Земельного кодексу України):

• поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;
• відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;
• рішення суду про скасування земельного сервітуту;
• закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;
• невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;
• порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

Також дія сервітуту може бути припинена в судовому порядку на вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, у випадках:

• припинення підстав його встановлення;
• коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Встановлення земельного сервітуту в судовому порядку

Відповідно до частин 2, 3 ст. 402 ЦК У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Встановити земельний сервітут на сусідній земельній ділянці може тільки власник або користувач іншої сусідньої земельної ділянки. Позовні вимоги інших осіб, зацікавлених у встановленні сервітуту на земельну ділянку, в судовому порядку задоволенню не підлягають. Не підлягають також задоволенню у судовому порядку вимоги щодо усунення перешкод в користуванні майном (земельною ділянкою) у випадку, коли власник сусідньої ділянки не вчиняє протиправних дій.

Якщо доступ до земельної ділянки ускладнено завдяки існуванню сусідньої земельної ділянки, особа має право вимагати саме встановлення сервітуту щодо такої сусідньої ділянки, а не вимагати усунути перешкоди в користуванні вашим майном (негаторний позов) відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України. Звернутись з вимогою щодо встановлення сервітуту можна тільки до власника або користувача сусідньої (суміжної) земельної ділянки. Вимоги до інших осіб також не будуть задоволені судом.

Зверненню до суду з позовом щодо встановлення сервітуту має передувати письмове звернення до власника сусідньої земельної ділянки з пропозицією щодо укладення договору сервітуту. Якщо подати позов без такого звернення, суд також відмовить у задоволені позову.

За результатами розгляду справи, суд може встановити земельний сервітут тільки у випадку неможливості позивача задовольнити потреби щодо своєї земельної ділянки іншим способом. Якщо суд встановить, що неможливість нормально використовувати ділянку зумовлена діями самого позивача, суд відмовить в задоволені позову.

Обґрунтування площі і меж, а також обов’язок виготовлення кадастрового плану земельної ділянки (обов’язковий додаток до договору сервітуту), на яку необхідно встановити сервітут, покладається на заінтересовану особу – позивача. Встановлений сервітут має враховувати витрати власника земельної ділянки по сплаті орендної плати, земельного податку згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. В рішенні суду має бути чітко вказано, який вид сервітуту встановлюється на суміжній земельній ділянці.

Договір сервітуту земельної ділянки може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо сервітуарій користується суміжною земельною ділянкою без технічної документації на землю та за відсутності встановлених меж ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, обов’язковими умовами звернення до відповідного суду з позовом щодо встановлення сервітуту мають бути:

1. підтвердження права власності або користування земельною ділянкою, яка потребує сервітуту на суміжній земельній ділянці;
2. підтвердження факту звернення до власника чи користувача сусідньої земельної ділянки з письмовою пропозицією укласти договір сервітуту;
3. підтвердження неможливості задовольнити свої потреби в інший спосіб, крім встановлення сервітуту.

Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Постановою Пленуму «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 р., роз’яснив, що вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється стосовно певного об’єкта і не залежить від власників цих об’єктів. Його дія зберігається в разі переходу права на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина 1 статті 401 Цивільного кодексу України, частина 1 статі 101 Земельного кодексу України), а в разі встановлення особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина 2 статті 401, пункту 6 частини 1 статті 406 Цивільного кодексу України).

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання. В сво. чергу, умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Набуття права на землю разом із будинком. Що потрібно знати

Наприкінці 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв’язку з переходом прав на об’єкт нерухомого майна, який на ній розміщено». В основному, на підставі цього закону відбулись зміни до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Хоча до нововведень вже діяв загальний принцип єдності земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості, але на практиці виникали численні запитання через існуючі прогалини при відповідному переході прав. Що змінилося та як зараз відбувається перехід права на землю в разі набуття права власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, розповідає головний юрист Київського бюро правової допомоги № 1 Лариса Вербіло. В ст. 377 Цивільного кодексу України закріплено, що до особи, яка набула право власності на об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об’єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об’єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. В ст. 120 Земельного кодексу України визначено, яким чином відбувається перехід права на земельну ділянку у разі набуття прав власності, господарського відання, оперативного управління на об’єкт нерухомого майна (крім багатоквартирного будинку), об’єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній. Наразі, законодавець врегулював порядок переходу права на земельні ділянки, які знаходяться у приватній, державній чи комунальній власності, а також, які знаходяться у користуванні власників нерухомого майна, яке відчужується.

Якщо відчужуваний об’єкт нерухомості розміщений на землі приватної власності

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадку придбання у власність об’єктів нерухомого майна, що розташовані не земельних ділянках. Отже, якщо фізична або юридична особа приватного права набуває у власність об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності попереднього власника, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить до набувача об’єкта нерухомого майна без зміни її цільового призначення. При цьому, якщо попередньому власнику належала частка на земельну ділянку у праві спільної власності, до нового власника нерухомого майна переходить право власності на таку частку земельної ділянки. Аналогічно відповідна частка земельної ділянку переходить у право власності набувачу об’єкта нерухомого майна, в разі набуття ним частки у справі спільної власності такого майна.

Якщо відчужуваний об’єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці на праві користуванні чужою земельною ділянкою

Відповідно до ст.ст. 93, 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою виникає на підставі договору оренди землі, емфітетевзиса, суперфіція. У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, що розміщений на таких земельних ділянках, до нового власника нерухомості переходить право користування земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта. При цьому, закон не вимагає вносити зміни до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки та отримувати будь-які згоди за виключенням, якщо відчужується частка у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна. В такому випадку набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки, а до внесення змін до відповідного договору зобов’язаний відшкодовувати орендарю (користувачу) частину орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об’єкт. Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення зазначених змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію, договір про внесення таких змін визнається укладеним за рішенням суду за позовом набувача. Порядок користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою (земельною ділянкою, що перебуває у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію) у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду. Як в першому, так і в другому випадку, документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об’єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт. Предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об’єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотними умовами договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, пов’язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з набуттям права власності на такий об’єкт, а також умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку. При цьому, укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, пов’язаного з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера. Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація переходу права власності на об’єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об’єкт, що розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності) проводиться одночасно із державною реєстрацією переходу права власності (користування) на земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об’єкта до його набувача.

Якщо відчужуваний об’єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці комунальної або державної власності, яка була передана у постійне користування або взагалі не перебуває у користуванні

У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, який розташований на таких земельних ділянках, набувач нерухомості зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 Земельного кодексу України . Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України , зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку. При цьому, пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об’єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт.

Особи, до яких не переходить право власності на землю

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачені наслідки набуття нерухомості, що розміщена на земельній ділянці (крім земель державної та комунальної власності), у власність особою, яка не може мати у власності земельну ділянку під нею. Така особа має право вимагати передачі їй земельної ділянки на правах оренди або суперфіцію. Умови користування визначаються набувачем нерухомості в односторонньому порядку. У такому разі орендар або суперфіціарій зобов’язаний відшкодовувати власнику земельної ділянки плату за землю, яку відповідно до закону зобов’язаний сплачувати її власник. Також врегульовані питання щодо переходу земельних ділянок комунальної та державної власності в разі набуття державою чи територіальної громадою об’єкта нерухомого державного чи комунального майна, в тому числі щодо переходу права оперативного управління, господарського відання на об’єкт нерухомого майна державної чи комунальної власності.

Як провести воду до приватного будинку

Три способи провести воду до приватного будинку. Порядок і особливості підключення до централізованої мережі водопостачання, до колодязя або до свердловини.

Усі рубрики

• Усі статті про нерухомість
• Купівля та продаж
• Кредитування. Іпотека
• Оренда нерухомості
• Технологія будівництва
• Ремонт і дизайн інтер'єру
• Вибір квартири у новобудові
• Усі новини нерухомості
• Новини забудовників
• Прогнози. Аналітика. Тенденції
• Конференції та події
• Тести

Провести воду до будинку можна від централізованої мережі водогону, колодязя або свердловини. Вибір залежить від відстані до інженерних мереж «Водоканалу», глибини підземних вод, особливостей місцевості, ґрунту, бажаної якості води. Кожен зі способів – це різні витрати праці, часу, коштів. Від цього також залежить порядок підведення води до приватного будинку.

Як під'єднати приватний будинок до водогону

Під'єднання будинку до водопроводу актуально, якщо мережі «Водоканалу» проходять ділянкою, вулицею, недалеко від об'єкта. Підводити воду від труби, розташованої за сотні метрів, проблематично й невигідно.

Плюси під'єднання до централізованого водопроводу:

• економія коштів на встановленні обладнання й пошуці водоносного шару;
• обслуговування та ремонт інженерної мережі покладено на «Водоканал»;
• вода відповідає санітарним нормам, і це контролюється;
• безперебійна подача води з достатнім тиском;
• проста й нетрудомістка процедура під'єднання.

Мінуси під'єднання до централізованого водопроводу:

• необхідність наявності водогону поблизу будинку;
• щомісячна плата за водопостачання;
• залежність від справності та працездатності централізованої мережі.

Під'єднання до централізованого водопроводу

Порядок підведення води до будинку від централізованого водопроводу:

Виклик представників

Щоб підвести воду від мережі водопроводу, зверніться з цим питанням в компанію, що її обслуговує. Інженер організації виїде до вас на об'єкт, проаналізує можливість підведення води та визначить місце врізки.

Розробка проєктної документації

Далі замовте технічні умови та проєкт на під'єднання будинку до водопроводу. Дешевше всього це зробити безпосередньо у «Водоканалі» – розробка документації обійдеться у межах 3 000-5 000 грн і буде виготовлятися від тижня до місяця. Швидше всього, але дорожче зробить проєкт спеціалізована приватна компанія.

Узгодження з інстанціями

Під'єднання до водопроводу передбачає земляні роботи. На них потрібно отримати дозвіл – видається безкоштовно. За цим документом зверніться в Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП).

Вам видадуть бланк погодження робіт з компаніями, інженерні мережі яких прокладені або можуть проходити в місці проведення земляних робіт. З цим документом та проєктом узгодьте земляні роботи, звернувшись до інженерів організацій, зазначених у бланку. Останньою інстанцією буде ДАБІ, яка зареєструє дати початку та закінчення земляних робіт. Далі віддайте підписане погодження в Управління ЖКГ. Вже за день дозвіл на земляні роботи можна буде забрати в ЦНАП.

Виконання робіт

Виконайте роботи з під'єднання до водопроводу згідно з проєктом. У місцях проведення інженерії інших компаній краще зробити прокол ґрунту на заданій в проєкті глибині – так ви не пошкодите чужі мережі.

Після прокладання труб та їх підведення до місця встановлення лічильника, викличте представників «Водоканалу». Вони перевірять правильність виконання робіт. Закопайте канави, відновіть пошкоджене тротуарне, дорожнє покриття та інші об'єкти інфраструктури, благоустрою. Повідомте про завершення робіт в ДАБІ. Якщо не встигли в строк, доведеться продовжити дозвіл.

Під'єднання та врізка

Залишається викликати представників «Водоканалу» для під'єднання до мережі. Врізка обійдеться від 2 000 до 3 000 грн в залежності від типу труб. Далі вони встановлять лічильник – коштує близько 400 грн, й укладуть з вами договір на надання послуг з водопостачання.

Як провести воду до будинку з колодязя

У разі відсутності поблизу централізованого водопроводу й за бажання оптимізувати витрати на будівництво можна провести воду в приватний будинок з колодязя. Для встановлення колодязя на ділянці мають бути водоносні шари на глибині 5-20 метрів. В радіусі 40 метрів не допускається наявність джерел забруднення, а мінімальна відстань від будинку – 5 метрів. Якщо ці умови дотримуються, воду можна проводити від колодязя.

Плюси водопостачання будинку від колодязя:

• порівняно невисока вартість робіт;
• простота системи й можливість виконання без залучення фахівців;
• відсутність необхідності отримувати дозволи;
• відсутність щомісячних платежів за воду.

Мінуси водопостачання будинку від колодязя:

• додаткові витрати на обладнання;
• самостійне обслуговування, чистка та ремонт системи;
• потреба у високоякісному очищенні води;
• забруднення в разі непостійної експлуатації;
• ризик потрапляння поверхневих вод;
• можна облаштувати лише в разі розташування ґрунтових вод на невеликій глибині.