План уроку

У сучасному освітньому процесі планування займає основне місце. Ефективний план уроку як допомагає вчителю організувати навчальний процес, а й сприяє підвищенню якості навчання. У цій статті ми розглянемо, як скласти продуктивний та гнучкий план уроку, який відповідатиме потребам та інтересам учнів, а також відповідатиме освітнім стандартам. Обговоримо ключові компоненти плану уроку, підходи до його розробки та стратегію адаптації у різних навчальних контекстах.

План уроку – це детально опрацьований документ, який є основою проведення навчального заняття. Він включає короткий опис майбутнього заняття, визначаючи його тематику, освітні та розвиваючі цілі. У плані уроку відображаються ключові моменти ходу заняття, включаючи методи та прийоми навчання, використовувані навчальні матеріали, а також форми та методи педагогічного контролю та оцінки результатів навчальної діяльності учнів. Цей документ допомагає вчителю систематизувати освітній процес, ефективно розподіляти навчальний час та гарантувати досягнення поставлених навчальних цілей.

Підготовка плану уроку

Підготовка плану уроку – це важливий етап у професійної діяльності педагога, який передбачає завчасне складання структурованого опису майбутнього заняття. Така підготовка забезпечує вчителя чітким розумінням цілей та методів навчання. Плани уроків можуть бути перевірені з боку адміністративного персоналу навчального закладу (наприклад, директора або заступника з навчальної роботи) як до, так і після проведення занять.Це дає можливість адміністрації виявляти та усувати потенційні слабкі місця в освітньому процесі.

У багатьох навчальних закладах існує практика складання планів занять на певний період, що сприяє кращому плануванню навчального процесу. Крім того, кожен навчальний заклад має робочу програму або календарний план, який деталізує розклад уроків з різних дисциплін.

Навчання складати план уроку починається з вищої освіти, коли студенти вивчають дисципліни, такі як «Загальна педагогіка» та «Методика викладання». Структура, цілі та методи контролю уроку можуть змінюватись в залежності від конкретної навчальної дисципліни. Студенти, які проходять практику, зобов'язані складати плани уроків, які можуть стати частиною їх курсових, випускних кваліфікаційних робіт і навіть дисертацій у галузі педагогіки та методик викладання.

Проте існує певна невизначеність серед педагогів щодо конкретних вимог до плану уроку. Багато вчителів запитують, яким саме має бути ідеальний план уроку, що він повинен включати в себе і яка його оптимальна структура, щоб відповідати очікуванням керівництва навчального закладу, таких як директор або заступник директора з навчальної роботи.

Ключові елементи плану уроку: детальний розбір

План уроку зазвичай включає кілька ключових елементів:

Формулювання теми уроку,
Визначення цілей уроку,
Перелік використовуваних освітніх ресурсів,
Детальний опис етапів уроку,
Опис завдань для домашньої роботи або інших методів контролю та закріплення досліджуваних навичок та умінь.

Давайте розглянемо кожен із цих пунктів докладніше, щоб краще зрозуміти їх значення і роль у складанні ефективного плану уроку.

Тема уроку

Тема уроку грає ключову роль освітньому процесі, оскільки визначає фокус і напрямок всього заняття. Вчитель, будучи автором уроку, повинен точно і ясно формулювати тему, щоб вона відображала суть матеріалу, що вивчається. Так, наприклад, тема «Ступені порівняння прикметників» недвозначно вказує на те, що урок буде присвячений вивченню граматичних особливостей прикметників у контексті їх ступенів порівняння.

Ця ясність у формулюванні теми не лише допомагає учням зрозуміти, що саме вони вивчатимуть, але також відповідає робочій програмі та забезпечує прозорість для адміністрації школи. Тема уроку зазвичай оголошується на початку заняття і може бути записана на дошці, що наголошує на її важливості і допомагає учням зосередитися на майбутньому матеріалі. Від вчителя потрібна здатність коротко і точно висловити основну ідею уроку, представивши її у зрозумілій та доступній формі.

Мета уроку

Класична методична наука дійсно виділяє три основні цілі уроку: освітню, розвиваючу та виховну.

Освітня мета: Цей аспект уроку спрямовано формування та зміцнення конкретних знань і умінь в учнів. Наприклад, якщо розглядати тему «Стражна запорука дієслова», освітня мета полягає в тому, щоб учні освоїли цю граматичну категорію і навчилися застосовувати її в мові.
Розвиваюча мета: Цей елемент уроку фокусується на стимулюванні інтелектуального зростання учнів, розвитку їхнього логічного мислення, здатності до аналізу, порівняння та формування власних висновків. Прикладом такої мети може бути завдання розрізнення дійсної та пасивної застави, а також уміння самостійно визначати, в яких контекстах доречно використовувати ці граматичні конструкції.
Виховна мета: Тут завдання уроку у тому, щоб через навчальний матеріал передати певні виховні ідеали. Наприклад, щодо ввічливих форм звернення метою може бути «розвиток культури мови та виховання поваги до оточуючих», що допомагає формувати учнів як ввічливих і культурних членів суспільства.

Хоча кожен урок має спільну мету, вона може модифікуватися і доповнюватися залежно від специфіки предмета, віку учнів, їх інтересів та інших чинників, які впливають освітній процес.

Хід уроку

Хід уроку є послідовністю дій вчителя, які організовують і спрямовують освітній процес. Ця послідовність може бути різноманітною та адаптованою до конкретних цілей заняття. Важливо пам'ятати, що урок обмежений тимчасовими рамками, які зазвичай становлять 45 хвилин, протягом яких вчитель повинен ефективно керувати часом та забезпечити реалізацію всіх запланованих активностей.

Прикладом стандартного ходу уроку, наприклад, з російської, може бути певна послідовність дидактичних і методичних етапів, кожен із яких сприяє досягненню освітніх, розвиваючих і виховних цілей уроку.

Привітання (1 хвилина): Початок уроку з короткого вітання, що створює позитивну атмосферу.
Мовленнєва розминка (5 хвилин): Легкі вправи для активації мислення та мовних навичок учнів.
Перевірка домашнього завдання (6 хвилин): Аналіз виконаних учнями завдань, що забезпечує зворотний зв'язок та закріплення знань.
Фронтальне опитування (4 хвилини): Швидке опитування класу з метою оцінки рівня освоєння попереднього матеріалу.
Пояснення нового матеріалу (10 хвилин): Подання та детальне пояснення нових тем чи концепцій.
Опитування за новим матеріалом (5 хвилин): Запитання учням, спрямовані на перевірку розуміння нового матеріалу.
Виконання вправ біля дошки (10 хвилин): Практичні завдання, які виконують учні на дошці, для закріплення нових знань.
Підбиття підсумків уроку (3 хвилини): Короткий огляд основних моментів та досягнутих результатів уроку.
Оголошення та пояснення домашнього завдання (1 хвилина): Інструкції щодо наступного домашнього завдання та його значущість для подальшого навчання.

Важливо розуміти, що зразковий план уроку не обмежується лише перерахуванням етапів роботи вчителя. У кожній його частині необхідно передбачити конкретні деталі та пояснення. Наприклад, вчитель повинен вказати, які саме питання були задані учням, описати зміст та мету кожної вправи, уточнити, яка тема була предметом пояснення на уроці. Так було в рамках мовної розминки то, можливо розглянуто формування наказового способу із запропонованих дієслів. Такий підхід забезпечує більш точне та цілеспрямоване планування уроку, що сприяє його ефективності та продуктивності.

Домашнє завдання

Домашнє завдання є важливим інструментом педагогічного контролю, що дозволяє оцінити ступінь засвоєння учнями навичок та умінь, отриманих під час уроку. Це тісно пов'язане з основним змістом заняття і служить для глибокого закріплення вивченого матеріалу. Наприклад, якщо на уроці обговорювалася тема пунктуації у перетворенні прямої мови на непряму, то відповідне домашнє завдання може включати вправи з цієї теми чи креативні завдання, розроблені вчителем. Так, учням може бути запропоновано перетворити пряму мову з твору, що вивчається під час уроків літератури, на непряму, що також сприяє міжпредметній інтеграції. Важливо, щоб обсяг домашнього завдання був адекватним і перевищував третини від обсягу матеріалу, вивченого під час уроку, щоб забезпечити розумне навантаження учнів.

Насамкінець, складання плану уроку – це мистецтво, що потребує глибокого розуміння навчального процесу та індивідуального підходу до кожного учня. Від ретельно продуманої структури уроку залежить його ефективність і успіх освітніх і виховних цілей. План уроку, що включає чітко сформульовану тему, певні освітні, розвиваючі та виховні цілі, продуманий хід уроку та відповідне домашнє завдання, є ключовим інструментом у руках вчителя. Він допомагає як досягти поставлених навчальних завдань, а й розвиває навички критичного мислення, творчого підходу і самостійності в учнів. Важливо пам'ятати, що кожен урок – це можливість не лише передати знання, а й надихнути, мотивувати та підтримати учнів у їхньому прагненні до навчання та розвитку.

Проектування навчального процесу у формі поурочного плану та конспект уроку

План навчального заняття (поурочний план) є особистим документом викладача, і жорстких приписів щодо його форми та змісту немає. Мова може йти тільки про рекомендації, які б забезпечили велику доцільність розробки та зручність користування цим планом у практичній діяльності.

План необхідний викладачеві в роботі, оскільки він допомагає у її організації, полегшує процес проведення навчального заняття, наголошує на головному. Поурочні плани разом (по всьому курсу) характеризують стиль роботи викладача, які зміна і збагачення рік у рік демонструють розвиток професійної майстерності.

План навчального заняття обов'язково включає такі елементи; як мету, хід заняття, оснащення навчального процесу, домашнє завдання. До компонентів плану можуть входити методи навчання, актуалізація знань з інших предметів, витрати часу на кожну частину заняття.

План заняття має бути зручним для користування та послідовно розкривати всі його частини та хід загалом. Розроблювані у деяких технікумах звані навчально-технологічні карти часто незручні для користування, оскільки у яких даються без взаємозв'язку і виявляються розірваними просторово окремі характеристики навчального заняття. Наприклад, на першій сторінці вказуються тема, мета всього заняття та витрати часу на кожну його частину, на другій – хід та зміст без дозування часу, на третій – засоби навчання, але без зв'язку з ходом заняття та змістом навчального матеріалу.На думку найбільш зручна така форма плану, де розгортається хід заняття і відразу кожної частини дається повна характеристика. Такий план можна оформити як таблиця (табл. 1). Це зручно оскільки з кожної частини заняття викладач одразу отримує інформацію і про зміст, і про методи, і про засоби, і про витрати часу, на які він повинен орієнтуватися, і про завдання виховання та розвитку саме на даному відрізку заняття.

Зупинимося окремих елементів плану. Плани доцільно нумерувати: номер конкретного заняття має співпадати з номером у календарно-тематичному плані. Дату або не вказують або вказують відрізок довжиною на тиждень, оскільки навчальні заняття у групах можуть не збігатися щодня.

У заголовку плану називають тему досліджуваного навчального матеріалу а дидактичні завдання (мета навчання) розкривають всього навчального заняття, тобто. включають і завдання, які вирішуються під час перевірки знань, і щодо нового навчального матеріалу, і під час практичної роботи.

Структура поурочного плану викладача

План навчального заняття №1 Тема:______________________________

Дидактичні завдання ___________________________________

(мета навчального заняття) ________________________________

Хід навчального заняття

Зміст навчального іатеріалу

Методи навчання

Засоби навчання

Орієнтовне дозування часу

Завдання виховання та розвитку

У графі 1 вказують складові заняття у тому порядку, в якому планується їх проведення. Вони залежить від форми організації навчального процесу, типу уроку, структури змісту навчального матеріалу, від вибору методів навчання.

Звичайно, для кожної форми організації навчального процесу та для кожного типу уроку є свої характерні структури, проте творчий підхід викладача до навчального процесу часто вносить свої зміни. Зазначимо найпоширеніші структури занять.

Комбінований урок

1. Перевірка знань та умінь студентів.

2. Вивчення нового навчального матеріалу.

3. Закріплення матеріалу (може бути заплановано практичну, самостійну роботу).

4. Домашнє завдання.

Практичне заняття

1. Перевірка знань (необхідних у практичній діяльності).

2. Інструктаж для виконання практичного завдання.

3. Виконання практичної роботи.

4. Підбиття підсумків самостійної роботи (обговорення окремих робіт, або аналіз та оцінка викладачем робіт, або теоретичні висновки за результатами практичної роботи тощо).

Аналогічна будова зазвичай має і лабораторна робота, що виконується за інструкцією. Але якщо лабораторна робота має пошуковий, дослідницький характер, її структура може бути іншою, наприклад:

Лабораторна робота

1. Постановка проблеми та пошук шляхів її вирішення (під час обговорення та самостійної роботи з книгою).

2. Підготовка та відбір необхідного обладнання та матеріалів.

3. Виконання лабораторного експерименту.

4. Обговорення результатів експерименту.

Семінар

1. Встановлення на участь у семінарі (вступне слово викладача).

2. Обговорення проблеми.

3. Підбиття підсумків обговорення.

Урок вивчення нового навчального матеріалу

1. Вивчення нового навчального матеріалу (за допомогою різних методів).

2. Закріплення знань (може включати і практичну, і пошукову лабораторні роботи).

Не завжди викладач виділяє самостійною частиною закріплення знань: воно здійснюється або у процесі виконання практичних робіт, або одразу після викладу навчального матеріалу з питання (програмований машинний контроль, вирішення ситуаційних завдань, аналіз конкретних ситуацій тощо).

Контрольно-обліковий урок найчастіше має один елемент – перевірку знань та умінь учнів, обліково-узагальнюючий урок – перевірку знань та умінь, узагальнення та систематизацію знань.

Як бачимо, структурні елементи – частини заняття – характеризуються провідними дидактичними цілями відповідно до сутності процесу навчання: вивчення нового навчального матеріалу, удосконалення знань (закріплення, систематизація, узагальнення), формування умінь та навичок (практична, самостійна робота), перевірка знань та умінь .

У графі 2 розкривають зміст навчального матеріалу: під час перевірки знань – це постановка питань; під час перевірки умінь – зміст завдань, вправ, завдань (у плані дають їх назви чи номери із зазначенням джерела – збірника, посібники, чи роблять посилання картки з індивідуальними завданнями); щодо нового навчального матеріалу – питання вивчення; при закріпленні – питання чи завдання, створені задля вдосконалення знань; при практичних, лабораторних роботах – найменування робіт, завдань тощо.

У деяких випадках (проблемний виклад, навчальна дискусія) викладач намічає вузлові моменти, за якими піде обговорення проблеми («ланцюжок питань»), в інших (підбиття підсумків на семінарі, узагальнення матеріалу на обліково-узагальнюючому уроці) – основні положення, які будуть висунуті викладачем під час узагальнення матеріалу. Ступінь розгорнутості змісту матеріалу у плані залежить від потреби у ній викладача.

Як правило, розробляючи курс, викладач складає конспекти викладу навчального матеріалу чи основні тези. Зручніше оформляти їх не в зошитах, а на картках, щільних аркушах паперу з великими полями для необхідних доповнень, де можуть намічатись моменти актуалізації знань, активізації пізнавальної діяльності студентів шляхом постановки питань, використання навчально-наглядових посібників тощо. Під час заняття зручніше користуватися карткою, ніж зошитом: можна замінити, оновити в міру збагачення досвіду та знань конспекти окремих тем або окремих питань теми.

У поурочному плані (план навчального заняття) немає необхідності записувати розгорнутий зміст навчального матеріалу.

У графі 3 зазначають методи навчання. У ході кожного елемента (етапу) навчального заняття можна використовувати кілька методів. Так, під час перевірки знань і умінь на окремому уроці з одного з питань можна запланувати письмове опитування, інакше – індивідуальне усне опитування біля дошки, по третьому – фронтальне опитування, по четвертому – вирішення ситуаційного завдання. При вивченні нового навчального матеріалу на уроці можуть бути застосовані як методи з одного питання – пояснення викладача, по іншому – демонстрація навчального кінофільму, по третьому – евристична розмова, по четвертому – самостійна робота з книгою або навчальною програмою. У ході практичної роботи можуть бути виконані вправи за зразком, аналіз виробничих ситуацій, вирішення ситуаційних завдань, робота на тренажері.

Різноманітність методів збагачує заняття, робить його цікавішим і забезпечує краще досягнення результатів, якщо методи намічені відповідно до поставлених цілей.

Планування засобів навчання у графі 4 дає можливість викладачеві не прогавити їх використання на кожному відрізку навчального заняття. У сукупності графа 4 обумовлює добір та підготовку всіх необхідних засобів навчання до цього заняття.

Графа 5 є дуже важливою для розрахунку балансу часу навчального заняття. Викладач сам планує час, необхідний кожен елемент (етап) навчального заняття. Якщо занятті застосовуються різноманітні методи, розрахунок часу – досить складний процес, оскільки витрати часу кожен метод, застосовуваний у конкретній ситуації, визначаються лише основі особистого досвіду викладача. Розраховуючи час, він передбачає різні відхилення від запланованого варіанта, наприклад, пов'язані з темпом відповідей студентів, часом виконання ними самостійних робіт, ефектом розуміння чи нерозуміння нововивченого матеріалу. Якщо зважати на сукупність різних обставин, то не можна жорстко регламентувати час кожної частини, проте викладач зобов'язаний орієнтуватися на намічений план. Саме тому графа називається «Орієнтовне дозування часу».

Накопичений професійний досвід, систематичне застосування різноманітних методів навчання дають можливість викладачеві більш точно розраховувати витрати часу на кожну частину уроку. Саме тому урок вважається найбільш гнучкою формою організації навчального процесу. На уроці викладач вільно оперує часом, залежно від якості засвоєння знань студентами, ступеня розуміння ними матеріалу, оволодіння практичними вміннями.

«Завдання виховання та розвитку» – так називається графа 6. У ній відзначається зв'язок із конкретним змістом навчального матеріалу, методами та засобами навчання.Ці завдання можна вирішити тільки в тому випадку, якщо у студентів буде викликаний емоційний відгук при включенні їх в активну самостійну пізнавальну діяльність.

У план можна запровадити також графу «Примітки», що включає різні позначки викладача, які уточнюють ту чи іншу частину навчального заняття: наприклад, використання окремих прийомів, актуалізація знань з інших навчальних предметів, зв'язок із практикою та ін.

План за запропонованою формою як зручний у використанні, а й у певній формі організує викладача, змушуючи його щоразу продумувати методи і засоби навчання, завдання виховання та розвитку, розраховувати навчальний час. Сукупність планів по всьому курсу може бути хорошим матеріалом для педагогічного самоаналізу, бо тільки читання граф 3, 4, 6 дає можливість зробити висновок про різноманітність використовуваних методів та засобів у навчальному процесі, вирішення завдань виховання та розвитку. Розроблені за такою формою плани можуть бути підставою для уточнення календарно-тематичних планів, а також систематизованим матеріалом для узагальнення досвіду роботи викладачів.

2. Оформлення конспекту уроку.

Форма та вид подання змісту уроку не регламентується. Це елементом педагогічної творчості кожного конкретного викладача. Буває, що навчальний заклад створює спеціальні шаблони конспекту уроку. Однак це не можна визнати доцільним, оскільки будь-яка загальноприйнята форма призведе до шаблонності та витіснять творчі елементи педагогічної діяльності, а схожі один на одного заняття-штампи знизять мотивацію учнів. Можна виділити дві основні форми подання змісту занять:

Оформлення конспекту уроку. Існують різноманітні форми підготовки конспектів уроків.Найбільш традиційний – у загальному зошиті. Його перевага – всі конспекти уроків зібрані разом, недолік – відсутність можливості змінювати чи доповнювати окремі уроки чи розділи під час повторного їх проведення інших класах. У цьому випадку рекомендується залишати чистою лівою сторінку зошита, щоб потім використовувати її для нотаток та змін.

Більш мобільним та зручним є виконання конспекту уроку на окремих аркушах паперу формату А4. Перевага окремих листів полягає в тому, що при необхідності їх легко можна замінити на нові, не вириваючи з зошита і не переписуючи вдалі плани наново. Як і зошитах, на аркушах обов'язково відводяться широкі, приблизно третину ширини сторінки, поля для нотаток.

Сучасною формою конспекту є її електронна версія, підготовлена на комп'ютері. У поєднанні з проекційною технікою такий конспект може використовуватися для демонстрації учням необхідних фотографій, графіків, ключових тез заняття, презентацій з теми, що вивчається. Слід визнати, що в сучасному світі електронні конспекти слід визнати найбільш зручною та мобільною формою конспекту, оскільки дозволяє швидко вносити зміни до змісту заняття, оновлювати інформацію для пояснення нового матеріалу.

Структура конспекту уроку

Можна рекомендувати орієнтуватись на наступну схему конспекту заняття:

Тема заняття.
Тип заняття, його тривалість.
Цілі заняття (освітні, виховні, розвиваючі).
Хронометраж заняття з окремих елементів.
Матеріально-технічне та дидактичне забезпечення заняття.
План заняття.
Зміст заняття з усіх розділах (якщо урок комбінований, то оргмомент (початок і закінчення заняття), опитування, пояснення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, домашнє завдання).
Список литературы.

План-конспект уроку

Замість детального конспекту уроку може складатися більш короткий план уроку або план-конспект уроку. Їхня відмінність від конспекту – у відсутності записів прямої мови типу «Здрастуйте, сідайте», передбачуваних відповідей учнів на запитання та інших подробиць, які супроводжують конспект уроку. У той же час план-конспект уроку включає всі основні елементи, властиві конспекту уроку: цілі, обладнання, розбивку щохвилини етапів уроку, основний зміст заняття, передбачувані освітні результати учнів, форми їх контролю та оцінки.

Типові труднощі при складанні конспекту уроку є формулювання його цілей. Часто цілі записуються як напрями діяльності, а не як конкретний передбачуваний результат уроку. Наприклад, якщо за мету вважати «формування логічного мислення». То незрозуміло, як можна буде визначити, досягнуто ця мета чи ні. У разі конкретно поставленої і перевіреної метою уроку з літератури може бути, наприклад, така: «Навчитися виділяти ключові ознаки художнього тексту щодо його наступного аналізу».

Інша проблема – постановка надто загальних чи глобальних цілей на урок, які не можуть бути досягнуті за відведений час. Наприклад, невизначену і досить загальну мету «Навчитися складати однозначні числа» краще замінити більш конкретну і реально перевіряється: «Освоєння учнями графічного способу складання однозначних чисел за допомогою числової прямої».

Звичайна помилка практикантів полягає у заміні цілей навчання його засобами, наприклад: «Поспостерігати з учнями явище невагомості».Правильніше було б визначити мету у формі передбачуваного освітнього продукту: "Сформувати в учнів основні ознаки поняття "невагомість" і навчити застосовувати їх при вирішенні якісних завдань".

При формулюванні цілей уроку важливо відносити їх до діяльності як вчителя, а й учнів. Наприклад, якщо цілі уроку формулюються лише стосовно вчителя («розповісти…», «показати…», «перевірити…»), то мотивація та діяльність учнів виявляться поза зоною уваги педагога. І тут неможливо буде перевірити результативність освітнього процесу для учнів, оскільки мети типу «розповісти і показати» вчитель може досягти навіть за відсутності учнів у класі. Найефективнішим є первинне формулювання гаданих цілей діяльності саме учнів, і лише потім – відповідних цілей вчителя чи його спільної з учнями діяльності.

Труднощі виникають також у розрізненні навчальних, що виховують та розвивають цілі уроку.

Навчальні цілі уроку передбачають формування в школярів методів навчальної та пізнавальної діяльності. Конкретних знань (понять, правил, законів, методів науки і т.д.), умінь пояснювати та застосовувати ці знання, діяти продуктивно у предметній галузі, що вивчається. З навчальними цілями пов'язане розширення досвіду творчої діяльності учнів стосовно освітніх стандартів.

Цілі, що виховують пов'язані з формуванням світогляду, ціннісних та культурологічних позицій, моральних та моральних переконань, позитивного ставлення до праці, етичних, естетичних, патріотичних та інших якостей особистості.Подібні цілі та завдання вирішуються на основі конкретного матеріалу з навчального предмета і можуть бути сформульовані не для одного, а для серії уроків як результат відповідних видів діяльності учня.

Розвиваючі цілі передбачають роботу з розвитку мислення. Пам'яті, уяви, емоцій. Мовлення, умінь проводити досліди, застосовувати знання у незнайомих ситуаціях, вести дискусію, здійснювати групову комунікацію тощо.

Часто зустрічається помилка – розуміння навчання лише як викладання. Захоплення викладом змісту уроку. Бажаючи якнайбільше дати матеріалу учням на уроці, студенти-практиканти забувають про організацію пізнавальної діяльності учнів. Однак донести зміст навчального матеріалу до учнів неможливо, якщо не буде продумана організація їхньої активної діяльності на уроці. Саме цьому приділяє основну увагу досвідчені вчителі та вчителі-новатори.

Що включає Поурочний план