Як вилікувати шкіру від акне

Акне (вугровий висип)

Акне, вугрова хвороба, асne vulgaris – хронічне запальне захворювання шкіри, котре супроводжується появою на ній вузликів, папул, гнійничків (пустул) та кіст на місці волосяних фолікулів.

Хвороба поширена серед підлітків та молоді, на вік 12–24 роки (період максимальної активності сальних залоз) припадає до 85 % випадків, тому вугровий висип завдає молодим людям серйозного психологічного дискомфорту. Існують і пізні форми патології: у віці 25–34 років виникає до 8 % епізодів, а на період 35–44 роки припадає близько 3 % випадків захворювання. Зрідка зустрічається вугрова хвороба й у дітей раннього віку, у немовлят.

Причинами акне стають різноманітні чинники, і якщо їх ігнорувати, то спроби лікування не дають очікуваного тривалого ефекту. Дерматолог Universum clinic проводить комплексну терапію асne vulgaris за індивідуальним принципом. Це дає нам змогу досягати успіху в лікуванні вугрів у пацієнтів будь-якого віку та захищати людей від неестетичних косметичних наслідків тривалого перебігу хвороби.

Спираючись на характерні прояви: папули, пустули, вузлики на окремих ділянках шкіри, замість терміну акне часто використовується інша назва: вугровий висип.

Причини виникнення

У дерматологічному розумінні, акне, це – дерматоз, котрий провокується підвищенням рівня чоловічих статевих гормонів та особливостями секреції шкірного сала.

Більш конкретні причини хвороби:

• запальний процес у поверхневих шарах шкіри;
• розмноження бактерій Cutibacterium acnes (C. acnes) у порах та волосяних фолікулах;
• надмірне збільшення синтезу та виділення шкірного жиру;
• порушення злущування поверхневого шару епідермісу (фолікулярний кератоз), через що лусочки, що відшаровуються, не відпадають зі шкіри, а заліплюють собою вивідні протоки сальних залоз.

Чоловічий статевий гормон тестостерон посилює синтез шкірного сала, котре, своєю чергою, є живильним середовищем для бактерій. Розмноження мікроорганізмів призводить до запалення та набряку, через що вивідні протоки сальних залоз закупорюються.

Саме з впливом тестостерону пов’язано те, що в періоді статевого дозрівання так часто зустрічається акне на обличчі: статеві гормони активують «сплячі» сальні залози обличчя, чола. Як наслідок, на цих ділянках шкіри виникають умови для розвитку вугрового висипу.

Чинники ризику

Вище ми перерахували головні причини, котрі призводять до появи висипів, проте є й інші чинники, які провокують появу вугрів:

• захворювання травного тракту;
• порушення біома кишківника, дисбактеріоз;
• гіповітамінози;
• хвороби обміну речовин (метаболічний синдром та ін.);
• хвороби ЛОР-органів;
• розлади імунітету;
• застосування гормональних засобів вагітною жінкою може стати причиною вугрів у новонародженого.

Якщо цим моментам не приділяти уваги, то не варто розраховувати на те, щоб назавжди позбутися проблеми. Якщо потрібно, в Universum clinic нашим пацієнтам організовуються огляди суміжними фахівцями, наприклад, консультація гастроентеролога.

Класифікація

За характером клінічної картини, виділяють такі варіанти асne vulgaris:

1. Комедональне акне на шкірі у вигляді чорних (відкриті комедони) або білих крапок (закриті комедони).
2. Папуло-пустульозні вугри легкого та середнього ступеня важкості. Тут елементами висипу стають пухирці та гнійнички.
3. Папуло-пустульозні важкого ступеня відрізняються великими пухирцями та глибокими гнійниками, котрі здатні зливатися в суцільне вогнище запалення.
4. Вузлуваті, розташовуються на ділянках із жирною шкірою та конглобатні (кулясті акне), поєднуються із численними великими вузлами.

Характерного чорного кольору, відкриті комедони набувають через корок із жиру, котрий закриває вихідну протоку залози. Шкірне сало окислюється, забруднюється пилом і чорніє.

Також використовується поділ вугрової висипки за ступенями тяжкості.

1. Акне 1 ступеня, легкий перебіг – висип у пацієнта, переважно, у вигляді комедонів, не більш ніж 10 папул.
2. Акне 2 ступені, середньої тяжкості – папули множинні, відмічається до 5 гнійних пустул.
3. Акне 3 ступені, важкий варіант – численні папули та пустули, 5 або менше вузлів. На цій стадії вже виникають залишкові зміни – рубці.
4. Вугрі 4 ступені, дуже тяжкий перебіг вугрової хвороби – у пацієнта множинні папули, пустули, вузли та кісти з вираженим запаленням. Вогнища глибокі, спричиняють біль. Можуть виникати численні конглобатні висипи.

У дерматології ще виділяють різні варіанти акне в жінок та в дітей, але така деталізація потрібна лікарям. Звичайній людині достатньо знати головні прояви хвороби, щоб звернутися до дерматолога своєчасно, на першій стадії захворювання.

Симптоми та особливості висипу

Клінічні прояви залежать від варіанта хвороби, віку пацієнта та ступеня тяжкості патології.

Симптоми акне в дітей

Клінічні прояви вугрової хвороби в дитячому віці:

• новонароджені – чорні та білі вугрі (комедони), переважно на чолі, підборідді, носику, минають самі собою за 1–2 тижні;
• ранній та середній дитячий вік – страждає обличчя, на шкірі виникають комедони, папули, пустули, зрідка – вузли;
• перед підлітковий період – те саме, але більше страждає Т-зона (чоло-ніс-підборіддя), починатися процес може із центру обличчя та вушних раковин.

Дитячі вугри зазвичай проходять без наслідків. Препубертатні можуть залишати по собі рубці.

Симптоми акне в дорослих

Прояви вугрової хвороби в підлітків та людей старшого віку:

• чорні та білі крапки з локалізацією на обличчі, руках, грудях, також для дорослих характерні акне на спині;
• папульозні вугри у вигляді запалених вузликів у формі конуса або півкулі до 4 мм діаметром;
• пустульозні елементи можуть з’являтися як самостійно, так і на місці папул, виглядають як пухирці, заповнені каламутною рідиною або гноєм;
• конглобатні великі вугри, які заповнені желеподібною масою, частіше розташовуються на спині, шиї, можуть зливатися у великі інфільтрати, під шкірою з’єднуються між собою ходами;
• округлі шрами у вигляді заглибин (атрофічні рубці) або дещо припідняті над поверхнею шкіри (гіпертрофічні), важкий варіант – щільні масивні келоїдні рубці.

Окремо виділяється міліум – один із варіантів висипань, котрі мають вигляд щільного білого вузлика під шкірою. Це дрібні, до 3 мм епідермальні кісти без ознак запалення, частіше розташовуються в ділянці очей, повік, носа, на статевих органах. На відміну від комедонів, міліуми містять щільний кератин.

На початку процесу або за легкого та середнього ступеня тяжкості патології, запальних явищ (почервоніння, набряк, біль) може не бути. Пустульозні та конглобатні вугрі, як правило, супроводжуються дерматологічним запаленням.

Також треба звертати увагу на стать пацієнта. У ранньому віці, проблема вугрів частіше стосується хлопчиків. У підлітків, вугровий висип зустрічається однаково як у дівчат, так і у юнаків. У дорослому віці, проблема більш властива жіночій статі.

Як діагностують акне

Традиційно, усе починається з опитування:

• коли й де з’явився висип;
• які елементи були спочатку;
• чи спричиняють висипання занепокоєння (свербіж, біль, печіння);
• чи є додаткові симптоми (аменорея, безплідність);
• чи намагалися лікуватися і чим.

Потім дерматолог Universum clinic проводить візуальний огляд уражених ділянок, виявляються характерні ознаки того чи іншого варіанта вугрової хвороби.

Зішкріб можна зробити для того, щоб відрізнити вугри від іншої дерматологічної патології, але це не обов’язково.

Якщо вугри рецидивують, то можуть знадобитися аналізи на рівень статевих гормонів, рівень глюкози крові, УЗД внутрішніх органів для виявлення СПКЯ, аномалій надниркових залоз.

За підсумками обстеження складається план лікування.

Лікування вугрової висипки

Успішне лікування акне може бути тільки комплексним. Дерматолог Universum clinic призначає медикаментозну та немедикаментозну терапію, підбирає оптимальну дієту.

Залежно від причини та тяжкості процесу, лікування може складатися з таких компонентів:

• індивідуальні рекомендації щодо догляду за шкірою із застосуванням дерматокосметичних засобів, протизапальних мазей, емолентів;
• препарати для зменшення синтезу шкірного сала (на основі ізотретиноїну);
• антибіотики, як усередину, так і зовнішньо;
• ліки, котрі зменшують вплив андрогенів.

Як правило, препарати для системного лікування призначаються в разі середнього та тяжкого перебігу хвороби.

Комедони та легкі варіанти, наш дерматолог ефективно лікує методами місцевої терапії:

• лікувальна косметика;
• косметичні процедури (екстракція, каутеризація комедонів);
• пілінг;
• опромінення уражених ділянок шкіри ультрафіолетом

Щоб не зіткнутися з рецидивом після лікування, упродовж кількох місяців необхідно проводити підтримувальну терапію. Дерматолог клініки дає щодо цього докладні рекомендації кожному пацієнту.

Роль харчування

Не збалансоване меню може нашкодити травленню та стати однією з причин розвитку вугрової хвороби. У той самий час, правильна дієта при акне прискорює одужання і захищає від рецидивів проблеми.

Найбільш ефективні рекомендації щодо харчування при висипанні вугрів:

• зменшити споживання цільного молока, хоча висновки клінічних досліджень свідчать, що повна відмова від молочних продуктів, ймовірно, не впливає на вугри;
• відмовитися від продуктів із високим глікемічним індексом (таких, як цукор, кукурудзяні пластівці, крекери, чипси та інші джерела швидких вуглеводів);
• збалансувати меню за білками, жирами та вуглеводами;
• тричі на тиждень, не рідше, урізноманітнювати меню свіжими овочами та фруктами;
• робити рибні дні;
• наситити раціон харчовими волокнами.

Можна зустріти висловлювання, ніби від акне буває від шоколаду. Це – міф, не існує доказів, що какао або якісний шоколад, у разі помірного споживання, якимось чином впливають на вугрову хворобу. А ось відмова від улюбленого продукту, може стати тим стресом, котрий негативно позначиться на стані шкіри.

Не рекомендується лікувати шкірні проблеми вдома. Якщо на обличчі з’явилися чорні або білі крапки, прищі, гнійнички – зверніться до Universum clinic.

Література

1. Thiboutot D.M. et al. Practical management of acne for clinicians: an international consensus from Global Alliance to improve outcomes in acne. J Am Acad Dermatol. 2018 Feb;78(2 Suppl 1):S1-S23.
2. Eichenfield L.F. et al. Evidence-Based Recommendations for the Diagnosis and Treatment of Pediatric Acne. Pediatrics, 2013;131:163–186.
3. Hafsi, Wissem, et al. “Acne Conglobata.” StatPearls, StatPearls Publishing, 22 November 2022.
4. Waugh J., Noble S., Scott L.J. et al. Adapalene: a review of its use in the treatment of acne vulgaris. Drugs 2004; 64 (13): 1465–1478.

Оцініть статтю:

Рейтинг: 4,45 /5
Кількість оцінок: 197

Акне: принципи, етапи та схеми медикаментозного лікування

Acne vulgaris — одне із найпоширеніших дерматологічних захворювань

Вугрова хвороба (аcne vulgaris) — хронічне запальне захворювання шкіри, яке виникає внаслідок запалення та закупорювання сальних залоз та характеризується розвитком вугрових висипань переважно на шкірі обличчя, спини і грудей.

Акне — актуальна проблема сучасної дерматології та медичної косметології: протягом життя захворювання вражає близько 80% людей (статистичні дані США). Характерні для акне вугрові висипання можуть суттєво знижувати якість життя, призводити до формування серйозних психологічних та соціальних проблем. Неадекватне лікування (у тому числі поліпрагмазія, застосування препаратів без доведеної ефективності тощо) або його відсутність взагалі часто призводять до формування постакне — стійких змін шкіри у вигляді рубців, телеангіектазій та дисхромій, які з труднощами піддаються естетичній корекції.

У цій публікації висвітлено сучасні аспекти поетапного лікування пацієнтів з акне, які відповідають поступалам доказової медицини. Матеріал написаний на основі публікації «Acne Vulgaris» у «Medscape» 26 березня 2019 р.

Акне: сучасні принципи лікування

Лікування хворих з акне має бути спрямоване на корекцію факторів, які спричиняють розвиток вугрових висипань: підвищення проліферації фолікулярних кератиноцитів, гіперпродукцію шкірного сала, мікроорганізм Cutibacterium acnes (раніше відомий як Propionibacterium acnes) та запалення.

Згідно із сучасними міжнародними рекомендаціями, застосування комбінації топічних ретиноїдів та антимікробної терапії необхідно розглядати у всіх хворих з акне як терапію першої лінії. Саме комбінація препаратів, а не монотерапія, найефективніша завдяки реалізації взаємодоповнюючих механізмів дії препаратів, спрямованих на різні патогенні фактори.

Зокрема, ретиноїди зменшують аномальну десквамацію, володіють комедолітичними та протизапальними властивостями. Водночас бензоїл пероксид має антимікробну активність та деякою мірою — кератолітичний вплив, тоді як антибіотики — протизапальний та антимікробний ефект.

Місцеве лікування: топічні ретиноїди

Топічні ретоноїди — комедолітичні засоби із протизапальним ефектом, які нормалізують фолікулярну гіперпроліферацію та гіперкератинізацію. Ці препарати зменшують кількість мікрокомедонів та комедонів. Застосування топічних ретиноїдів слід розпочинати як терапію першої лінії та продовжувати як підтримувальне лікування з метою пригнічення подальшого комедоноутворення. У лікуванні при акне найчастіше застосовують такі місцеві ретиноїди, як адапален, тазаротен та третиноїн.

Топічні ретиноїди застосовують один раз на добу (перед сном), наносячи на чисту суху шкіру. Застосування місцевих ретиноїдів може супроводжуватися подразненням (лущенням, почервонінням) шкіри, проте ці явища зазвичай минають протягом кількох тижнів. З метою зменшення подразнення шкіри можна використовувати некомедогенні зволожувальні креми, а також збільшити інтервал між застосуванням місцевих ретиноїдів.

Застосування топічних ретиноїдів зумовлює зменшення товщини рогового шару шкіри, а тому асоціюється з розвитком фотосенсибілізації. Пацієнтів важливо проінформувати про необхідність фотопротекції, зокрема використання сонцезахисних кремів.

Місцеве лікування: антибактеріальні препарати

Застосування місцевих антибактеріальних препаратів при акне спрямоване на ерадикацію Cutibacterium acnes. Ці препарати також зумовлюють протизапальний ефект, проте не є комедолітичними. До будь-якого з антибактеріальних агентів може розвинутися бактеріальна резистентність. У лікуванні при акне найчастіше застосовують такі препарати, як кліндаміцин, еритроміцин та останнім часом — дапсон.

Кліндаміцин (1% гель, піна, лосьйон або розчин) та еритроміцин (2% розчин) застосовуються двічі на добу.

Дапсон для місцевого застосування — новий сульфоновий антибактеріальний препарат із протизапальними властивостями, який продемонстрував свою ефективність при легких та помірних вугрових висипаннях. Препарат добре переноситься, побічні явища зазвичай представлені місцевими поколюванням, почервонінням та сухістю шкіри. На відміну від кліндаміцину та еритроміцину, гель дапсону 7,5% необхідно наносити на шкіру один раз на добу, що сприяє формуванню вищого комплаєнсу. Також існує дапсон у формі 5% гелю, який необхідно застосовувати двічі на добу. У жодному дослідженні не порівнювали ефективності 5% та 7,5% гелів, проте обидві форми препарату продемонстрували ефективність та безпеку окремо у різних дослідженнях.

Формування антибіотикорезистетності Cutibacterium acnes — часте явище, що значно ускладнює терапію. Додавання до схеми місцевого лікування бензоїл пероксиду знижує ризик розвитку антибіотикорезистентності. Слід уникати одночасного застосування системних та місцевих антибіотиків, а також монотерапії антибіотиками. У разі рецидиву вугрових висипань необхідно застосовувати той антибактеріальний препарат, який був ефективним раніше. Також може бути корисним застосування бензоїл пероксиду протягом 5–7 днів між курсами антибактеріальної терапії.

Про випадки виникнення резистентності Cutibacterium acnes до бензоїл пероксиду досі не повідомлялося. Препарат існує у різних формах, зокрема як мило, лосьйон, крем та гель. Засоби, які містять бензоїл пероксид, застосовують 1–2 рази на добу. У деяких випадках використанння бензоїл пероксиду може призводити до розвитку контактного дерматиту, особливо якщо препарат застосовують поєднано з третиноїном.

Акне: системна антибіотикотерапія

Системні антибактеріальні препарати — основа лікування пацієнтів з помірними і тяжкими формами акне. Найчастіше у лікуванні при вугрових висипаннях застосовують антибіотики групи тетрациклінів. Препарати з вищим ступенем ліпофільності (доксициклін 50–100 мг/добу, міноциклін у дозі 1 мг/кг маси тіла на добу) — ефективніші, ніж тетрациклін.

Сарециклін — новий антибіотик групи тетрациклінів, який можна застосовувати у дорослих та дітей віком >9 років у лікуванні при невузлових акне (non-nodular acne) із середньотяжким і тяжким перебігом. Порівняно з іншими антибіотиками групи тетрациклінів сарециклін виявляє вузький спектр антибактеріальної активності, в тому числі щодо грамнегативних бактерій кишечнику. Препарат також має протизапальний ефект. У клінічних випробовуваннях сарециклін продемонстрував ефективність уже протягом перших 3 тиж застосування.

Дослідження, спрямоване на оцінку застосування доксицикліну в дозі 40 мг (субантимікробна доза) та 100 мг порівняно з плацебо, продемонструвало ефективність у обох випадках.

Пероральне застосування антибіотиків може призвести до розвитку вагінального кандидозу. Застосування доксицикліну асоціюється з розвитком фотосенсибілізації, тоді як міноцикліну — пігментацією шкіри, слизової оболонки та зубів.

Ризик виникнення антибіотикорезистентності мікрофлори шкіри на фоні системної антибіотикотерапії пацієнтів з акне на сьогодні вивчається та є спірним питанням. Дослідження Miller та співавторів продемонструвало посилення контамінації шкіри коагулазонегативними стафілококами не лише у пацієнтів з акне, які тривало застосовували антибіотики, але і у людей з їх близького оточення. Водночас у дослідженні Fanelli та співавторів встановлено, що золотистий стафілокок залишається чутливим до тетрацикліну навіть після його тривалого застосування у лікуванні при акне. Вивчення питання ризику розвитку антибіотикорезистентності має важливе значення, оскільки антибіотики групи тетрациклінів на сьогодні є препаратами, які застосовуються проти MRSA (Methicillin-resistant Staphylococcus aureus).

У лікування пацієнтів з акне також можуть бути ефективними такі препарати, як триметоприм (в монотерапії чи в поєднанні із сульфаметоксазолом) та азитроміцин.

Тривалість лікування

Застосування місцевих антибактеріальних препаратів має бути зменшене або припинене відразу після покращення стану шкіри. Якщо протягом 6–8 тиж клінічного покращення не спостерігається, застосування місцевих антибіотиків у подальшому недоцільне. Місцеві ретиноїди слід використовувати до повного очищення шкіри від вугрових висипань. Тривалість системної антибіотикотерапії зазвичай становить 3–4 міс.

Гормональна терапія

Застосування естрогену приводить до зменшення вироблення шкірного сала. Крім того, пригнічуючи продукцію гонадотропіну, естроген зменшує вироблення андрогенів у яєчниках. Застосування комбінованих оральних контрацептивів (КОК) також призводить до збільшення синтезу в печінці SHBG (Sex hormone-binding globulin), який знижує рівень циркулюючого вільного тестостерону.

У лікуванні при акне також можна застосовувати спіронолактон у дозі 25–200 мг один раз на добу протягом 3–6 міс, який володіє антиандрогенними властивостями. Побічні ефекти, пов’язані із застосуванням спіронолактону, включають запаморочення, чутливість молочних залоз та дисменорею. Розвитку дисменореї можна запобігти при поєднаному застосуванні спіронолактону з оральними контрацептивами. У двох дослідженнях, проведених у 2017 р., застосування спіронолактону асоціювалося зі зменшенням вираженості акне та супроводжувалося мінімальними побічними ефектами. У проведеному у 2015 р. в Массачусетсі, США, великому ретроспективному дослідженні за участю здорових жінок віком 18–45 років виявили, що під час прийому спіронолактону немає необхідності у моніторингу рівня калію в сироватці крові у цій групі. Застосування спіронолактону необхідно уникати в період вагітності, оскільки існує ризик фемінізації плода чоловічої статі. Спіронолактон не рекомендується застосовувати чоловікам у зв’язку з ризиком розвитку гінекомастії. Перспективним є проведення великих рандомізованих досліджень, спрямованих на визначення ефективності монотерапії спіронолактоном у лікуванні при акне.

Системні ретиноїди: ізотретиноїн

Ізотретиноїн — системний ретиноїд, який виявляє ефективність у лікуванні пацієнтів із тяжкими формами акне. Ізотретиноїн сприяє нормалізації епідермальної диференціації, на 70% пригнічує продукцію шкірного сала, має протизапальний ефект. Лікування розпочинають із дози 0,5 мг/кг/добу протягом 4 тиж, у подальшому поступово підвищуючи її у міру переносимості до досягнення кумулятивної дози 120–150 мг/кг. Застосування препарату в нижчих дозах (0,25–0,4 мг/кг/добу) може характеризуватися такою ж ефективністю, проте ремісія в таких випадках коротша. Деяким пацієнтам з акне достатньо одного курсу лікування ізотретиноїном для досягнення повної ремісії. Необхідність у повторному курсі терапії частіше виникає серед пацієнтів молодшого віку та жінок.

Ізотретиноїн — тератогенний препарат, тому перед початком лікування необхідно переконатися у відсутності у пацієнтки вагітності (два негативні результати тесту на вагітність) та проконсультувати її щодо подальшої контрацепції.

Базове лабораторне обстеження перед початком лікування ізотретиноїном включає загальний та біохімічний (визначення рівня холестерину, тригліцеридів, печінкових трансаміназ) аналізи крові. Тести на вагітність, а також моніторинг ліпідограм і рівня печінкових ферментів необхідно повторювати щомісяця під час лікування, поки доза препарату титрується. Після досягнення кумулятивної дози ізотретиноїну при нормальних рівнях печінкових ферментів, показників ліпідограми та загального аналізу крові лабораторний моніторинг можна припинити.

Інші побічні явища, асоційовані із застосуваннім ізотретиноїну, включають сухість шкіри, губ та очей, міалгію та сильний головний біль. Якщо лікування супроводжується вираженим головним болем, зниженням нічного зору та психічними розладами, застосування ізотретиноїну слід негайно припинити.

Під час прийому ізотретиноїну наявний високий ризик аномального загоєння та гіперпродукції грануляційної тканини після косметологічних процедур (наприклад дермабразії, лазерного шліфування шкіри тощо). Косметологічні процедури, які супроводжуються травмуванням шкіри, необхідно відстрочити на 1 рік після завершення лікування ізотретиноїном.

Косметологічні процедури при акне

На сьогодні естетична медицина пропонує широкий спектр послуг, спрямованих на зменшення вираженості акне. Видалення комедонів при акне не впливає на перебіг захворювання, проте може покращувати зовнішній вигляд пацієнта. Корисними можуть бути поверхневі пілінги із застосуванням саліцилової та гліколевої кислот.

Серед можливостей лазерної косметології найефективніша щодо доказової медицини фотодинамічна терапія (ФДТ). В основі ФДТ — взаємодія фотосенсибілізатора, нанесеного на шкіру, та лазерного випромінювання, що призводить до утворення вільних радикалів, які знищують C. acnes.

Дієта

Науковці Fulton та співавтори вивчали, як щоденне вживання шоколадного батончика впливає на акне у підлітків, та не виявили кореляції. Це дослідження, проведене у Філадельфії ще у 1969 р., допомогло зменшити акцент на дієтотерапії у лікуванні при акне.

Однак дослідження, проведені у 2012 р. в Італії та у 2016 р. в Пенсільванії, продемонстрували, що вживання «шкідливої» їжі (картопляних чіпсів, солодких безалкогольних напоїв тощо) негативно впливає на стан шкіри і є тригером загострення акне. Водночас вживання знежиреного молока порівняно з молоком нормальної жирності сприяє зменшенню кількості вугрових висипань (особливо серед підлітків та людей молодого віку). Імовірно, це пов’язано зі вмістом у молоці нормальної жирності сироваткового протеїну, який є тригером загострення акне.

Дослідження, проведене в Австралії у 2007 р., продемонструвало, що дотримання дієти з низьким глікемічним навантаженням (low-glycemic load diet — low-GI diet) сприяє покращенню стану шкіри у пацієнтів з акне.

Загалом роль дієтотерапії у лікуванні при акне на сьогодні вивчена недостатньо. Спеціальної дієти чи суворих обмежень, яких необхідно дотримуватися пацієнтам з акне, не існує.

Резюмуючи: основні положення сучасних міжнародних рекомендацій

У 2016 р. American Academy of Dermatology (AAD) опублікувала оновлені рекомендації щодо лікування пацієнтів з акне. Рекомендовані методи терапії включають місцеву терапію, антибіотики, оральні контрацептиви та ізотретиноїн.

Основні положення

1. Бензоїл пероксид у монотерапії або в комбінації з еритроміцином чи кліндаміцином застосовують для лікування пацієнтів з легким акне; комбінацію бензоїл пероксиду і топічного ретиноїду або бензоїл пероксиду та системного антибіотика застосовують для лікування пацієнтів із середньотяжким перебігом акне.
2. Антибіотики для місцевого застосування (еритроміцин, кліндаміцин) не рекомендують застосовувати у монотерапії у зв’язку з ризиком розвитку антибіотикорезистентності.
3. Топічні ретиноїди у монотерапії застосовують при комедональному акне; комбінацію топічних ретиноїдів з місцевими або системними антибіотиками використовують при запальних акне.
4. Дапсон у формі 5% гелю має високу ефективність при акне у жінок.
5. Системну антибіотикотерапію рекомендують при терапії хворих із помірними і тяжкими формами акне, якщо місцеве лікування неефективне. Доксициклін та міноциклін ефективніші, ніж тетрациклін. Системні антибіотики слід застосовувати в комбінації з бензоїл пероксидом або місцевими ретиноїдами. Після завершення курсу системної антибіотикотерапії необхідно продовжувати місцеве лікування.
6. Не рекомендується застосовувати системну антибіотикотерапію у монолікуванні.
7. Еритроміцин та азитроміцин можна застосовувати лише за наявності протипоказань до інших антибіотиків, які рекомендовано застосовувати у лікуванні при акне, зокрема у період вагітності та дітям віком
8. Ізотретиноїн — препарат, який рекомендується застосовувати при середніх і тяжких акне. Під час лікування пацієнти повинні проходити лабораторний моніторинг, а також бути ознайомленими з можливими ризиками.
9. КОК, які містять естроген, ефективні у лікуванні жінок з акне.

У 2015 р. AAD також оприлюднила положення, згідно з яким рутинне застосування мікробіологічних досліджень у лікуванні пацієнтів з акне не має клінічного значення та не впливає на вибір схеми лікування, а отже, не є необхідним.

Також висвітлюємо основні положення щодо лікування при акне згідно з оновленими Канадськими рекомендаціями (Canadian clinical practice guidelines):

1. Лікування при комедональних акне: місцеві ретиноїди або бензоїл пероксид; фіксовані комбінації адапалену та бензоїл пероксиду або кліндаміцину та бензоїл пероксиду; комбінація 1,2% кліндаміцину та 0,025% третиноїну у формі гелю. У жінок необхідно розглянути можливість застосування КОК.
2. Лікування при папуло-пустульзних акне — монотерапія бензоїл пероксидом; монотерапія місцевими ретиноїдами; фіксована комбінація 1% кліндаміцину та 5% бензоїл пероксиду та фіксована комбінація 0,1% адапалену та 2,5% бензоїл пероксиду у формі гелю; комбінація 1,2% кліндаміцину та 0,025% гелю третиноїну. При обширних висипаннях необхідно додати системну антибіотикотерапію.
3. Лікування при тяжкій формі акне: ізотретиноїн для перорального застосування чи комбінування системної антибіотикотерапії з бензоїл пероксидом (з додаванням топічних ретиноїдів або без них).

Таким чином, на сьогодні існують чіткі й доступні терапевтичні схеми, які довели ефективність у лікуванні при акне.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

Анастасія Козловська