Де зупинився ковчег

Патріархи і пророки

Для того, щоб знову заселити безлюдну Землю, не щодавно омиту водами потопу від моральної скверни, Бог зберіг єдину сім'ю — Ноя, котрому Він сказав: “Бо Я побачив тебе праведним переді Мною у роді цім” (Бут.7:1). Проте між трьома синами Ноя дуже швидко стала помітною велика розбіжність, яка була властива ще допотопному світові. Симові, Хамові та Яфетові, котрі мали стати засновниками людського роду, були притаманні риси характеру, які пізніше виявилися у їхніх нащадках. ПП 96.1

Ной під впливом божественного натхнення передрік майбутнє трьох великих народів, що походитимуть від цих родоначальників людства. Вказуючи на нащадків Хама, Ной, посилаючись на сина, а не на батька, проголосив: “Проклятий нехай буде Ханаан, — він буде рабом рабів у своїх братів”. Зухвалий злочин Хама свідчив про те, що в його душі вже давно зникла синівська пошана до батька; його поведінка відкривала зіпсутий нечестивий характер. Лихі риси назавжди збереглися в Ханаана та його нащадках, котрі своїми постійними гріхами стягнули на себе Божі суди. ПП 96.2

З іншого боку, пошана, виявлена Симом і Яфетом до батька, а отже, до божественних постанов, обіцяла краще майбутнє їхнім нащадкам. Про цих синів сказано: “Благословенний Господь, Бог Сима, — і нехай Ханаан буде йому рабом! Нехай Бог поширить Яфета, нехай він живе в наметах Сима, — і нехай Ханаан буде йому рабом!” З роду Сима мав вийти вибраний народ — народ Божого Заповіту та обітований Відкупителя Єгова вважався Богом Сима. Від нього походитимуть Авраам і народ ізраїльський з якого мав також вийти Христос. “Блаженний народ, що Господь — йому Бог!” (Псал.143:15). І Яфет “пробуває в наметах Симових”. Нащадки Яфета мали стати спільниками особливих євангельських благословень. ПП 96.3

Покоління Ханаана опустилося до найнижчих форм поганства. Хоча, за пророчим прокляттям, воно було приречене на рабство, виконання вироку відкладалося протягом довгих століть. Бог терпів нечестя та розбещеність хананіїв, доки вони не переступили межі божественного терпіння. В результаті втратили своє володіння і стали слугами нащадків Сима та Яфета. ПП 97.1

Пророцтво Ноя не було деспотичним виявом гніву чи ласки. Не воно визначало характер і долю його синів, а лише показувало, яким буде результат обраного ними життя та сформованого характеру. Пророцтво свідчило про Божий намір щодо них та їхніх нащадків, зумовлений їхнім власним характером і поведінкою. Як правило, діти успадковують нахили і вдачу батьків, наслідуючи їхній приклад: отже, гріхи батьків від покоління до покоління повторюються в їхніх дітях. Так, нечестя і нешанобливість Хама повторювалися в його нащадках, стягаючи прокляття впродовж багатьох поколінь. “Одна помилка погубить багато добра” (Екл.9:18). ПП 97.2

З іншого боку, як щедро була винагороджена повага Сима до свого батька і яка видатна плеяда праведників належить до цього роду! “Знає Господь дні невинних… і над потомством його благословення” (Псал.36:18, 26). “Знай же, що Господь, Бог твій, — справедливий Бог; Бог вірний, що дотримується заповіта і милості до тих, котрі люблять Його та дотримуються Його Заповідей на тисячу поколінь” (Втор.7:9). ПП 97.3

Деякий час нащадки Ноя продовжували жити серед гір, де зупинився ковчег. Однак унаслідок збільшення їхньої чисельності виникло відступництво, яке швидко призвело до розділення. Ті, котрі вирішили забути свого Творця та звільнитися від вимог Його Закону, відчували постійне роздратування через повчання та приклад своїх богобоязливих сусідів; через деякий час вони вирішили відокремитись від тих, котрі поклонялися Богові, тому й вирушили до Шинеарської рівнини, що розкинулася на берегах Євфрату. Їх приваблювали краса цього місця і його родючий грунт; у цій долині вони вирішили оселитися. ПП 97.4

Тут вони задумали побудувати місто, а в ньому вежу — настільки велику, щоб стала чудом світу. Цим також ставилося за мету перешкодити людям утворювати поселення в різних місцях. Бог наказав розселитися по всій землі, заповнити її та обробляти, а будівничі Вавилонської вежі мали намір утримати весь народ в одному місці та заснувати монархію, яка поступово заволоділа б усією землею. Таким чином, їхнє місто стало б центром всесвітньої імперії, а його слава викликала б загальне захоплення і пошану світу та принесла б визнання його засновникам. Велична вежа, яка сягала б небес, мала стати пам'ятником могутності та мудрості її будівничих, увічнюючи їхню славу для всіх прийдешніх поколінь. ПП 98.1

Мешканці Шинеарської рівнини недовіряли Божому Заповітові, згідно з яким Він уже ніколи не приведе на землю вод потопу. Чимало з них взагалі заперечували існування Бога, пояснюючи трагедію потопу дією природних сил. Інші ж вірили в надприродну Істоту, Котра знищила допотопний світ, і їхні серця, подібно до Каїнового, повставали проти Неї. А ще спорудження вежі мало на меті забезпечити собі порятунок на випадок потопу. Зводячи будівлю, висота якої перевищувала б рівень води під час потопу, люди сподівалися захистити себе від будь-якої небезпеки. Піднявшись до хмар, вони також хотіли збагнути причини потопу. Уся ця справа була розрахована на те, аби ще більше зміцнити гордість будівничих, відвернути думки майбутніх поколінь від Бога та ввести їх в ідолопоклонство. ПП 98.2

Хоча будівництво вежі ще не було повністю завершене, проте частину її відвели під житло для будівельників. Інші приміщення були пишно обставлені, прикрашені і посвячені ідолам. Люди тішилися своїми успіхами, виславляли срібних і золотих богів, кидаючи виклик Правителю небес і землі. Раптом робота, яка так успішно просувалася, припинилася. З неба були послані ангели, щоб звести нанівець наміри будівничих. Вежа досягла вже чималої висоти, і робітники, які перебували вгорі, не могли безпосередньо спілкуватися з тими, хто був внизу; тому на різних рівнях висоти ставились люди, котрі отримували згори повідомлення про потрібні матеріали або якісь вказівки щодо роботи, і передавали ці відомості тим, хто стояв нижче. Одного разу, коли інформація надходила саме таким чином, сталося змішання мов; отож знизу робітники посилали матеріали, які були не потрібні зверху, виконували не ті розпорядження, які були дані. Внаслідок цього виникли плутанина і тривога. Уся робота зупинилась. Про подальше взаєморозуміння чи співпрацю не могло бути й мови. Розгнівані та розчаровані будівничі, не в змозі пояснити дивне непорозуміння, що виникло поміж ними, почали дорікати одне одному. Їхня співдружність переросла у розбрат і кровопролиття. Блискавки з неба, як знак Божого незадоволення, зруйнували верхню частину вежі, скинувши її на землю… Люди змушені були визнати, що є Бог, Котрий панує на небесах. ПП 98.3

Досі усі люди розмовляли однією мовою, а тепер кожний приєднувався до тієї групи, мову якої розумів; таким чином, одні пішли в одному напрямку, інші — у протилежному. “І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі” — так через розділення заселялась людьми земля; Господній намір виконався за допомогою саме тих засобів, якими люди бажали перешкодити йому. ПП 99.1

Але скільки це коштувало тим, хто повстав проти Бога! За Його намірами люди мали розійтися по землі, засновуючи нації (країни) в різних її куточках та несучи зі собою пізнання Божої волі, аби світло Правди яскраво сяяло наступним поколінням. Ной, вірний проповідник праведності, жив після потопу 350 років, Сим — 500; отож, їхні нащадки мали змогу ознайомитися з Божими вимогами, дізнатися про те, як Бог повівся з їхніми батьками. Та вони не хотіли слухати ці неприємні для себе істини, не мали жодного бажання зберегти в душі пізнання Бога; тому пізніше, через змішання мов, вони певною мірою були позбавлені спілкування з тими, котрі могли дати їм світло. ПП 99.2

Будівничі Вавилонської вежі плекали в собі дух незадоволення, ображаючись на Бога. Замість того, щоб із вдячністю згадувати про Його милість до Адама та милостивий Заповіт із Ноєм, вони нарікали на Його суворість, що виявилась у вигнанні першої пари з Едему та знищенні світу потопом. Однак, нарікаючи на Бога як на суворого деспота; вони підпорядковували себе найжорстокішому тиранові. Сатана всіма силами намагався викликати в людей зневагу до жертвоприношень, які були прообразом смерті Христа, а оскільки їхній розум був затьмарений ідолопоклонством, Божий противник навчив їх фальшивої жертви — приносити на жертівник їхнім богам власних дітей. Люди відвернулися від Бога, а тому на зміну божественним якостям — справедливості, чистоті й любові — прийшли пригноблення, насильство, жорстокість і свавілля. ПП 100.1

Мешканці Вавилону вирішили встановити незалежне від Бога правління. Хоча серед них були люди, які мали страх перед Господом, однак і вони були введені в оману хитрощами нечестивих, втягнуті в їхні підступні плани. Заради своїх вірних дітей Господь зволікав зі Своїми судами, даючи людям час виявити свій справжній характер. І коли це трапилося, сини Божі намагалися переконати їх відмовитися від власного задуму, але люди об'єдналися в своїх зухвалих діях, спрямованих проти Неба. Якщо б їм було дозволено діяти без перешкод, вони деморалізували б світ, котрий переживав ще своє дитинство. Їхня співдружність народилась у бунті проти Бога, а царство було встановлене з метою самозвеличення; Бог у ньому був позбавлений і керівництва, і честі. Якщо б цій співдружності було дозволено існувати, внаслідок її могутнього впливу із землі остаточно зникла б праведність, а разом з нею — мир, щастя і безпека. Божественні постанови — “святі і праведні, і добрі” (Римл.7:12) — люди намагалися б підмінити законами, які задовольняли б вимоги їхнього егоїстичного та жорстокого серця. ПП 100.2

Люди, що мали страх перед Господом, благали Його втрутитися. “І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували”. Через милість до світу Він зруйнував задум будівничих, пам'ятник їхньої зухвалості. З любові до них Він змішав їхню мову, не давши їм таким чином змоги здійснити свої бунтівні наміри. Бог довго терпить гріховність людей, даючи їм достатньо можливостей покаятись, але Він помічає усі їхні лихі задуми, спрямовані на те, щоб протидіяти авторитету Його справедливого і святого Закону. Час від часу невидима рука, що тримає скіпетр правління, змушена приборкувати нечестя. Це незаперечний доказ того, що Творець Всесвіту, Який володіє безмежною мудрістю, любов'ю та істиною, є Верховним Правителем неба і землі; ніхто не може безкарно зневажати Його владу. ПП 101.1

Лихі задуми будівничих Вавилонської вежі закінчилися ганьбою і поразкою. Пам'ятник їхньої гордині став пам'ятником безумству. Однак люди продовжують йти тим самим шляхом, — покладаючись на себе і відкидаючи Божий Закон. Цей принцип намагався втілити в життя сатана серед небожителів; ним керувався і Каїн, коли приносив свою жертву. ПП 101.2

І в наш час люди продовжують зводити високі вежі. Безбожники засновують свої теорії на наукових припущеннях, відкидаючи відкриття Слова Божого. Вони дозволяють собі критикувати Боже правління, зневажають Його Закон і вихваляються необмеженими можливостями людського розуму. А через те, “що за вчинок лихий скоро не чиниться присуд, то серце людських синів повне бажання чинити зло” (Екл.8:11). ПП 101.3

Чимало людей з так званого християнського світу відвертаються від простих біблійних наук, будують своє віровчення на людських вигадках і приємних для слуху байках, вказуючи на споруджену ними вежу як на засіб, за допомогою якого можна досягти Небес. Люди із захопленням прислухаються до красномовних слів, які навчають, що грішник не помре, а спасіння можна осягти і без послуху Божому Закону. Якби так звані послідовники Христа керувалися Божим мірилом, вони прийшли б до єдності, але доки людська мудрість буде підноситися над Його Святим Словом, доти існуватимуть розділення, суперечки та розбрат. Замішання, що існує і в наш час поміж ворогуючими віровченнями та сектами, отримало влучну назву “Вавилон”, яку біблійне пророцтво (Відкр.14:8; 18:2) застосовує до церков останнього часу, що полюбили світ. ПП 101.4

Чимало є й таких, котрі сподіваються влаштувати для себе рай завдяки багатству та владі. Вони “сміються й злісно говорять про утиск, говорять бундючно” (Псал.72:8), топчуть людські права і зневажають божественний авторитет. Ці гордії можуть деякий час мати велику владу та успіх у всіх своїх починаннях, але кінець їхній буде жалюгідним та гірким. ПП 102.1

Час Божих судів надходить. Всевишній зійде, аби подивитися, що збудували людські сини. Він виявить Свою верховну владу; витвори людської гордості будуть зруйновані. “Господь споглядає з небес і бачить усіх синів людських, приглядається з місця оселі Своєї до всіх мешканців землі” (Псал.32:13—14). “Господь обертає раду народів у ніщо; Він нівечить задуми людські. Задум Господній навіки стоятиме, думки Його серця — на вічні віки!” (Псал.32:10—11). ПП 102.2

Чи дійсно ковчег Ноя знаходиться на горі Арарат?

Незважаючи на численні експедиції протягом багатьох століть, ковчег Ноя досі не знайдений. Геолог пропонує одну причину.

З усіх відомих «втрачених» артефактів, які ще належить знайти, ковчег Ноя є «№1 в списку» багатьох людей.

Від Гонконгу до Голландії світ проявляє інтерес до Ноя та ковчега. Й це не дивно, тому що в багатьох культурах присутні стародавні історії про Потоп. Хоча деталі цих історій здебільшого відрізняються, багато з них, схоже, відображають справжню розповідь в Буття 6-9. Цей самий інтерес також приваблює безліч людей з усього світу до копії ковчега в натуральну величину в музеї Ark Encounter в Північному Кентуккі.

У той же час кілька команд продовжують пошуки справжнього ковчега. Більшість з них зосередилися на горі Арарат на північному сході Туреччини, де свідчення очевидців про дерев'яне спорудження підігрівали інтерес протягом століть. З таким великим розміром й таким інтересом, чому його досі не знайшли?

Можливо, нам потрібно ще раз заглянути в Боже Слово. У ньому сказано, що ковчег зупинився на «Араратських горах» на 150-й день Потопу (Буття 8:4). Це був регіон, а не одна гора.

Окрім того, дослідники в своїх тривалих пошуках випустили з уваги геологічний склад цього регіону. Як формувалися й змінювалися породи й пласти в цьому регіоні під час Потопу та в наступні роки?

Біблійне посилання на «Араратські гори» як місце зупинки ковчега передбачає, що ці гори сформувалися задовго до закінчення Потопу. Останній був глобальною катастрофою. Ця подія повністю змінила геологію Землі, й з тих пір поверхня нашої планети продовжує змінюватися. Можливо, геологія сучасного Араратського регіону проллє світло на те, чи варто взагалі шукати ковчег Ноя там.

Пошуки ковчега Ноя

З 1800-х років кілька десятків експедицій піднялися на гору Арарат в надії знайти докази існування ковчега, а також багато інших експедицій плануються в найближчі роки. Супутникові дані й аерофотознімки викликали інтерес до декількох об'єктів. Більшість експедицій були зосереджені на декількох місцях, виходячи зі спостережень, про які повідомлялося раніше.

Карта з місцями, в яких, як повідомлялось, знаходяться рештки ковчега Ноя

Араратська аномалія

Розвідувальний літак ВПС США зробив чорно-білі знімки північно-західного боку гори. На горі Арарат в 1949 році виявлено великий об'єкт, що нагадує частину корабля. Знімки були оприлюднені в 1995 році й викликали підвищений інтерес.

Ущелина Ахора

На кілометр нижче вершини Арарату знаходиться ущелина Ахора. Це місце стало відомим, коли Джордж Агопян, вірменин, заявив, що в дитинстві його дядько брав його з собою на верхню частину ковчега (близько 1908 року). Протягом усього свого життя він розповідав про це, але не міг точно визначити місце свого відкриття.

Невизначене місце NAMI

Турецький гід Ахмет Ертугрул, ймовірно, знайшов відсіки внутрішньої частини ковчега на південній стороні гори Арарат. Він зробив фотографії в 2008 році й повідомив про них NAMI (Noah's Ark Ministries International), християнській організації в Гонконгу.

Дурупінар

Зливи оголили великий «ковчегоподібний» утвір в 1948 році приблизно в 24 км від вершини гори Арарат. Експедиція 1960 року знайшла тільки каміння, але дослідник Рон Уайатт повернувся сюди в 1970-их та 1980-их роках, стверджуючи, що знайшов контури металевих частин за допомогою «високочастотного генератора».

Джабаль аль-Джуді

Деякі стародавні письменники говорили, що люди все ще могли бачити ковчег за часів Нового Завіту на горі Джуді. Експедиція знайшла деревину в 1953 році, що надихнуло на подальші пошуки.

Сулайман-Тоо

Ветеран на ім'я Ед Девіс стверджував, що бачив рештки ковчега Ноя, коли перебував в Ірані під час Другої світової війни. Пізніші експедиції стверджували, що знайшли подібні балкам скелі на горі Сулейман.

Гора Арарат: вулкан та його геологія

Гора Арарат технічно відома як стратовулкан. Це — конусоподібний вулкан, який поступово утворювався з центрального жерла, яке вивергалося багато разів й відкладало послідовні шари лави й вулканічного попелу з боків.

Сучасна гора Арарат фактично складається з двох стратовулканів — Великого Арарату й Малого Арарату, які підносяться над високою рівниною, що сама перебуває на висоті понад 1 500 м над рівнем моря. Вершина Великого Арарату знаходиться на висоті 5 137 м над рівнем моря, в той час як Малий Арарат, лише в 13 км на схід від Великого, має висоту 3 896 м.

Разом вони займають величезну площу в 1 090 км² й за оцінками складаються з колосальних 1 170 км³ лави й вулканічного попелу. Коли з'явився цей велетень?

Сьогодні це сплячий вулкан, але він був активним до недавнього часу. 2 липня 1840 на верхньому північному схилі Великого Арарату стався паровий вибух, і відбувся витік вулканічного попелу. Виверження супроводжувалось землетрусом магнітудою в 7,4 бали. Хмара пари й попелу та велетенський зсув повністю зруйнували монастир й села на своєму шляху.

Більш ранні араратські виверження відомі з усної історії та археологічних розкопок. Вони відбулися в 1783 р., 1450 р., близько 550 р. до н.е., а також ще раніше.

Льодовики й лавини зруйнували каньйони на схилах вулкана, оголивши його внутрішні шари. Це дозволило геологам провести детальне дослідження, щоб встановити, коли та як сформувалася гора.

Вулкан утворився протягом чотирьох основних етапів: ранній конус, ріст конуса, кліматична фаза й фаза виверження. В основі знаходиться послідовність шарів вулканічного попелу товщиною 700 м, відкладених сильними виверженнями під час преконусної фази.

Потім виверження з двох центральних жерл — вийшло близько 550 м лави й вулканічного попелу — утворили два конуси. В кульмінаційній фазі лава потужно витікала, що додало ще 820 м до конусу. Нарешті, лава й вулканічний попіл вирвалися з тріщин у схилах.

Геологія під горою Арарат

Але які породи знаходяться під араратськими вулканами? Знову ж, ретельна польова робота показала, що багато шарів більш ранніх вулканічних порід поширилися по всьому плато Ерзурум-Карс в східній Туреччині (див. карту нижче). Багато сильних вивержень мали місце, перш ніж гора Арарат стала найвищою точною плато.

Під вулканом

Гора Арарат — молодий вулкан, розташований в дуже нестабільному регіоні. Під ним та навколо нього знаходиться величезне плато, яке утворилося при зіткненні тектонічних плит, що викликало масивні потоки лави на площі більше 50 000 км². Арарат становить лише одну п'ятидесяту цієї площі, невелика крапка в порівнянні з тим, що виникло пізніше. Невже ковчег Ноя дійсно тут?

Глибоко під горою Арарат знаходяться тисячі метрів паводкових відкладень, заповнених в основному морськими скам'янілостями. Вони схожі на потопні шари, які ми знаходимо по всій Землі.

Над паводковими шарами знаходяться потужні лавові потоки. Вони покрили цю поверхню після того, як води Потопу стекли з землі. Вони застигали протягом декількох років, й між ними зустрічаються тонкі включення локалізованих озерних відкладень зі скам'янілостями прісноводних риб.

Гора Арарат — стратовулкан, що виник через деякий час після того, як лава покрила регіон. Він ріс у міру того, як лава витікала з двох жерел, поступово створюючи верстви лави й попелу на схилах поверх шарів лави на плато.

Під цими вулканічними шарами знаходиться значна послідовність гірських порід, які утворилися, коли океанські води затопили цю ділянку й відклали осадові товщі наповнені мільярдами океанських істот, таких як брахіоподи (плечоногі), корали, молюски та амоніти.

Морські викопні безхребетні з'являються в тому ж порядку, який ми знаходимо в інших місцях по всьому світу. Нижня частина даної послідовності осадових товщ містить скам'янілості подібні іншим девонсько-пермським (палеозойським) верствам, які, на думку креаціоністів, були відкладені в глобальному масштабі на початку Потопу.

Над ними знаходяться тріасово-крейдові (мезозойські) шари, які були відкладені пізніше, одночасно зі скам'янілостями динозаврів. Потім у верхній частині цієї послідовності, шари еоцену-нижнього міоцену (або кайнозою) утворилися до того, як океанські води повністю відійшли.

Лави Ерзурум-Карського плато відклалися поверх осадових шарів та є більш пізніми.¹ Підтвердженням того, що це плато утворилося після Потопу, є незначні локалізовані шари відкладень, що містять континентальні (наземні) скам'янілості, відкладені місцевими прісноводними річками й озерами. Ці шари осадових порід були відкладені між багатьма потоками лави, які сформували плато. Осадження майже закінчилося, перш ніж гора Арарат почала виростати над плато.

Таким чином, гора Арарат не утворилась під водою. Виверження вулканів, завдяки яким розтеклася лава по плато Ерзурум-Карс, й завдяки яким виросла гора Арарат, почалися після того, як Потоп відклав усі осадові шари. Це означає, що океанські води вже відійшли від східної Туреччини (й ковчег Ноя зупинився) до того, як була утворена ця гора.

Гора Арарат в біблійній хронології

Всі ці деталі дуже важливі для того, щоб помістити формування гори Арарат в біблійну хронологію. Це також дає відповідь на запитання: «Чи дійсно ковчег Ноя знаходиться на горі Арарат?»

Боже Слово ясно говорить, що ковчег зупинився на «горах араратских» на 150-й день Потопу (Буття 8:4). На той час вода вже поширилася по всій Землі (Буття 7:19-24). Океанські води не відступали, поки ковчег не зупинився благополучно.

Однак вулкан, який зараз називають горою Арарат, не з’явився до тих пір, поки океанські (потопні) води не відступили. Окрім того, лава й шари попелу Арарату датуються часом післяпотопного Льодовикового періоду. Це узгоджується з думкою, що гора Арарат сформувалась після Потопу на вершині сухого плато. Таким чином, сучасний Арарат — післяпотопний вулкан, останнє виверження якого сталось менше 200 років тому.

Сучасна гора Арарат складається з двох стратовулканів: Малий Арарат та Великий Арарат. Обидва утворились внаслідок вулканічних вивержень після того, як ковчег зупинився.

Отже, як біблійний геолог я не очікую знайти ковчег Ноя на горі Арарат. Замість цього він, мабуть, зупинився на інший горі регіону, яка була високою в той час.

Похитнуло це мою віру в слово Боже як достовірну розповідь про історичний катаклізм Всесвітнього потопу? Ні, в жодному разі! В Біблії ясно сказано про «гори Араратські», а не про саму «гору Арарат». Так що я ще більше впевнений у надійності Біблії. Окрім того, нам не потрібні рештки ковчега Ноя, щоб виправдати або підтримати нашу віру.

Боже Слово абсолютно істинне у всіх деталях, тому що Бог — його Автор. «Все слово Твоє є істина» (Псалтир 118: 160). Навіть без решток ковчега існує багато геологічних доказів того, що Потоп був таким, як його описує Слово Боже. Галузь геології — це лише один з багатьох інструментів, які Бог нам дав, щоб досліджувати Його справи й показувати іншим, чому наша віра така розумна й захоплююча.

Ковчег Ноя знайдений

Чи ні? Коротко погляньте на популярні твердження про відкриття.

Ковчегоподібні гірські відслонення

На цьому супутниковому фото 2003 року зображений об'єкт у формі ковчега, який проявився на схилі Арарату. Дослідники сподівалися отримати краще зображення оригінальної зернистої фотографії, зробленої літаком в 1949 році. На фотографії було видно велике утворення, яке виступає з льоду й снігу, відоме як араратська аномалія. Важко визначити розмір об'єкта і сказати, чи були зроблені інші фото цього місця.

Деякі мисливці за ковчегом сподіваються, що це може бути їхній наступний великий прорив, але геологи кажуть, що об'єкт схожий на просте оголення скелі, що завжди з'являється, коли сніг та лід тануть в таких місцях. До теперішнього часу турецький уряд не дозволив експедиції дослідити це місце.

Скеля, яка за формою схожа на судно

Колода з ковчега

У 1993 році в програмі CBS «Неймовірне відкриття ковчега Ноя» показали француза, який повідомив, що знайшов дерев'яну колоду в ущелині на Арараті й побачив великий темний об'єкт під льодом в 1955 році. Син Фернана Наварри зняв чорно-білі кадри, на яких його батько спускається з гори.

В програмі сказали, що радіовуглецевий вік деревини становить 5 000 років, але тестування шістьох незалежних лабораторій показало, що деревині було менше 2 000 років. Окрім того, члени експедиції сказали, що Наварра купив шматок дерева в місті й приніс його на гору, перш ніж він «виявив» його.

Фрагмент дерева, який нібито міг бути частиною ковчега Ноя

Формація ковчегоподібної форми

Землетруси й проливні дощі розкрили в 1948 році велику формацію ковчегоподібної форми. Місце, яке має назву Дурупінар, було відведено під національний парк Туреччини й туди легше дістатися, ніж в усі інші ймовірні місця розташування ковчегу. Рон Уайатт стверджував, що знайшов кілька артефактів в цьому районі, що підтвердило його твердження, що об'єкт дійсно є ковчегом.

Однак геологи й археологи вивчили це місце і зробили висновок, що це всього лише одне з багатьох подібних геологічних утворень в регіоні. Багато з цих вчених були християнами, які хотіли б знайти ковчег, але доказів не вистачало.

Внутрішні кімнати ковчега

Після того, як турецька гід заявив, що виявив внутрішні відсіки ковчега, гонконгська організація NAMI відправила команду на це місце. У 2010 році члени експедиції оголосили, що знайшли зразки дерева, які, на їхню думку, були частиною ковчега. Вони зняли відео й поділилися кількома фотографіями всередині споруди.

Доказів можливого шахрайства було більш ніж достатньо. Місцевий гід-курд, який очолював групу, не дозволив експертам відвідати місце, а дослідження та звіти мали численні невідповідності. Подальші повідомлення про відвідини цього місця, включаючи заяви про виявлення там археологічних артефактів, є розпливчастими. Радіовуглецеве датування дерева, яке, як стверджувалося, взято з цього місця, дало занадто малий вік, щоб бути частинами ковчегу. Деякі фрагменти навіть були датовані як сучасна деревина, а деякі мають мітки, які схожі на сліди від сучасних дерев'яних стругальних верстатів (видимі на фотографії).

Член експедиції «всередині» ковчега

Колодоподібні камені

У 2006 році Боб Корньюк очолив команду з 14 американців. Вони відвідали регіон в Ірані, де ветеран Другої світової війни стверджував, що бачив ковчег. Група стверджувала, що знайшла об'єкт на горі Сулейман на висоті 3 960 м над рівнем моря, який мав вигляд почорнілого скам'янілого дерева. Організація Корньюка, Bible Archeology Search and Exploration, заявила, що це саме те місце, яке бачив ветеран.

Незважаючи на усі заяви, геологи кажуть, що балка має всі ознаки геологічної формації з перевернутими та зруйнованими тонкими шарами. Але ніяких лабораторних досліджень BASE не проводила.

Камінь, який зовні схожий на дерев’яну колоду

Чи буде коли-небудь знайдений ковчег Ноя?

З огляду на те, що гора Арарат лежить на вулканічних шарах поверх відкладень, утворених Потопом, ми можемо бути впевнені, що ковчег ніколи не буде знайдений на ній. Але чи повинні ми очікувати, що знайдемо судно Ноя в іншому місці? Як не дивовижно було б знайти знаменитий ковчег, наступні деталі роблять цей сценарій вкрай малоймовірним.

Зміна призначення

Ковчег, можливо, був перероблений після Потопу. Деревина для будівництва та вогню, ймовірно, не була легко доступна протягом декількох років. Сім'я Ноя, очевидно, використала для цих потреб майже весь ковчег.

Руйнування з часом

Дерев'яні конструкції, як правило, не зберігаються століттями, навіть якщо їх обробити смолою. Зверніть увагу на комори, побудовані 100-200 років тому. Без регулярного обслуговування вони, в кінцевому підсумку, зруйнуються, а потім зникнуть через гниття деревини й погодні умови.

Рух льодовиків

Замороження має свої проблеми. Дехто припускає, що ковчег потрапив в льодову пастку, таким чином деревина збереглася від розпаду. Однак льодовики наступають й відступають. Такий рух розірвав би ковчег на шматки.