Яка війна була у 16 столітті
§ 18. ФРАНЦІЯ В XI—XV СТОЛІТТЯХ. СТОЛІТНЯ ВІЙНА
Як ви вважаєте, чим можна пояснити постійне суперництво Англії та Франції в історії Європи? Подумайте, чим визнається характер історичних подій і явищ. Пригадайте визначення понять: «престол», «визвольна війна».
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ФРАНЦІЇ, ПРИЧИНИ СТОЛІТНЬОЇ ВІЙНИ. Французький король прагнув відвоювати в Англії Аквітанію. Без цього не могло завершитися об’єднання Франції. Аквітанія була цінним джерелом доходів, і англійський король не хотів втрачати її без боротьби. Крім цього, він жадав повернути втрачені раніше володіння Франції.
Столітня війна — війна між Англією та Францією, що тривала з перервами понад 100 років (1337—1453 рр.)
Феодали багатьох країн під час війни прагнули до збагачення за рахунок військової здобичі. До цієї ворожнечі додалося протистояння між Францією та Англією через Фландрію з її багатими містами. Городян Фландрії в боротьбі проти французьких королів підтримувала Англія, з якою у них здавна були тісні торговельні зв’язки.
Англійський король був родичем французького короля. Скориставшись тим, що у Франції після смерті синів Філіппа IV не лишилося прямих спадкоємців, він заявив про свої права на французький престол, і вирішив реалізувати їх силою зброї.
Англійські лучники використовували великі, до 2 м валлійські луки. Стріли з них летіли до 300 м, а на відстані 50 м вони пробивали залізні рицарські обладунки. Їхньою перевагою була також швидкострільність — вправний лучник міг прицільно випустити 8—12 стріл за хвилину
Французькі рицарі билися кінними. Використовували списи, мечі, бойові сокири. Захищали їх металеві обладунки, шоломи із забралами. Їхня бойова тактика, що полягала у здійсненні раптових атак, виявилася малоефективною
Французьке військо становили кінні рицарські загони, очолювані сеньйорами. Рицарі не визнавали дисципліни: у бою кожен з них діяв самостійно. Піхотинцями були здебільшого чужоземні найманці.
В англійському війську, крім рицарської кінноти, була чисельна дисциплінована піхота. Основу її становили англійські селяни.
ПОЧАТОК СТОЛІТНЬОЇ ВІЙНИ. Англійці на кораблях переправилися через протоку Ла-Манш і розпочали військові дії на території Франції. З самого початку війни французи зазнавали поразки. У морському бою англійці розгромили французький флот і незабаром захопили Нормандію.
У 1346 р. французьке військо зазнало поразки в битві під Кресі на північному сході Франції. Французи втратили 1,5 тис. рицарів і 10 тис. піхотинців.
Незабаром англійська армія розпочала облогу порту Кале на північному узбережжі Франції. Облога тривала майже рік. Змучені голодом і боями, захисники Кале змушені були здатися. Вторгнення у Францію принесло англійцям багату здобич: гроші, зброю, коштовності, а також щедрі викупи за заможних полонених.
Статуя (фрагмент) пам’яті торговців Кале, які запропонували себе як заручників під час облоги цього міста (Вестмінстер, історичний район Лондона, Англія)
Згодом англійці розпочали наступ на Аквітанію. Французьке військо на чолі з королем мало подвійну кількісну перевагу над супротивником. У 1356 р. відбулася битва під м. Пуатьє. Не дочекавшись підходу основних сил, французькі рицарі передового загону атакували англійців.
Битва під Кресі розпочалася із зіткнення генуезців, які служили у французів, з англійськими лучниками
Рибальда — гармата, яка стріляє стрілами. На думку істориків, вона допомогла невеликій армії англійців (8—12 тис. осіб) перемогти французьке військо (30—40 тис. осіб)
Проте, вириваючись уперед, вони порушували стрій і заважали один одному битися. Під хмарами стріл англійських лучників лави французької кінноти змішалися. Основні сили французької армії, що підійшли до місця бою, також було розбито. У полон до англійців потрапили найзнатніші феодали на чолі з королем.
До поразки французів додалися проблеми всередині країни. Війна значно погіршила становище селян. Різко збільшилися податки, тривала епідемія чуми. У травні 1358 р. спалахнуло селянське повстання, відоме в історії під назвою «Жакерія». Ватажком найчисельнішого загону повстанців був селянин Гільйом Каль. Повстання охопило велику територію з десятками міст. Французьким дворянам прийшли на допомогу англійці — вони були ворогами на війні, але боялися антидворянського виступу селян. Ватажка повсталих підступно заманили до табору французьких дворян і взяли в полон. Потім атакували і розгромили необізнаних у військовій справі селян. Незважаючи на розгром «Жакерії», феодали вже не наважувалися збільшувати податки.
«Жакерія». Розправа над повсталими (середньовічна мініатюра)
Успіхи англійців у війні не привели до повної перемоги через затятий опір народу Франції. У 1360 р. між Францією й Англією було укладено мир. За його умовами до Англії відійшли великі території на південному заході Франції і порт Кале на півночі.
ПРОДОВЖЕННЯ ВІЙН. Після перепочинку король Франції збільшив загони найманців і розгорнув будівництво військового флоту. Було створено сильну артилерію. Важкі гармати почали використовувати для руйнування фортець і для їхньої оборони.
Армію французів очолив талановитий і обережний полководець Бертран Дюгеклен. Він уникав великих битв, несподівано нападав на окремі загони ворога, завдаючи йому відчутних втрат. В Аквітанії армія поступово звільняла місто за містом. Французький флот виграв кілька морських битв.
Пам’ятник Бертрану Дюгеклену в м. Динан, Франція
Наприкінці XIV ст. у самій Франції розгорнулася боротьба між двома угрупованнями феодалів за владу і вплив на психічно хворого короля Карла VI (1380—1422 рр.). Очолили угруповання дядьки короля — герцог Бургундський і герцог Орлеанський. Англія підтримувала герцога Бургундського.
У 1415 р. велике військо англійського короля Генріха V висадилося біля гирла річки Сени і вирушило до порту Кале. Йому назустріч виступив король із більш чисельною армією. Противники зустрілися біля села Азенкур за 60 км від Кале. У ході битви французьку армію було вщент розгромлено. Загинуло багато рицарів, півтори тисячі їх було взято в полон.
Через кілька років бургундці захопили Париж. До їхніх рук потрапив король Франції, і від його імені герцог почав правити країною.
За умовами договору англійський король одружився з донькою французького короля. Після смерті короля Франції посісти престол повинен був його онук, що народився від цього шлюбу. Але раптово помер Генріх V, а за ним — король Франції. Новим королем Англії і Франції було оголошено немовля. Законного спадкоємця французького престолу позбавили влади. Не погодившись з цим, він залишив Париж і проголосив себе королем Карлом VII (1422—1461 рр.).
Карл VII — король Франції
ЖАННА Д’АРК. Англійські війська просувалися на південь. Вони взяли в облогу місто Орлеан. Падіння Орлеана відкрило б загарбникам шлях на південь. Під Орлеаном вирішувалася доля Франції.
Французьке військо втратило віру в перемогу. Наступники престолу розгубилися і діяли нерішуче. У цей складний час на боротьбу піднявся народ. У країні розгорнулася партизанська війна. Двісті днів героїчно оборонявся Орлеан. У піднесенні народної боротьби проти загарбників велику роль відіграв подвиг Жанни д’Арк.
Жанна д’Арк під час облоги Орлеана. Картина художника Єжена Лене
8 травня 1429 р. англійці зняли облогу Орлеана та відступили на північ. 1429 р. — рік визволення Орлеана — був переломним у ході війни.
Згодом Карл був коронований, а Жанну охрестили Орлеанською дівою. Але успіх і слава селянської дівчини викликали заздрість короля та знатних феодалів. Карл зрадив свою рятівницю. Він фактично відмовився від підтримки її війська, тому воно зазнало поразки.
Жанну д’Арк взяли в полон бургундці та передали її найзапеклішим ворогам — англійцям. Король, зобов’язаний Орлеанській діві короною, навіть не вдався до спроби визволити героїню з полону: викупити або обміняти на когось із знатних феодалів.
Щоб розправитися з сильною суперницею, Жанну д’Арк звинуватили в чаклунстві. Проти неї висловилися не тільки судді, а й церква, правителі якої боялися унікального дару дівчини. Засуджена до смерті, перенісши жорстокі тортури, Жанна д’Арк була прилюдно спалена в 19-річному віці. Це сталося 30 травня 1431 р. в місті Руан, на площі біля ринку.
У 1455 р. новий суд визнав попередній вирок помилковим, і Жанна була виправдана посмертно. Вже в XX ст. папа римський оголосив Жанну д’Арк святою.
Жанна д’Арк на зустрічі з Карлом VII. Картина художника Домініка Енгра
ЖИВА ІСТОРІЯ:
документи, особистості, цікаві подробиці
За свідченням сучасників, Жанна була висока на зріст, міцної статури, але струнка і з тонкою талією. Її обличчя було дуже красивим. Вона любила фізичні й військові вправи, охоче носила чоловічий одяг. У неї була чудова пам'ять і гострий розум, що давало змогу швидко орієнтуватись у складних обставинах.
Коли Жанні виповнилося 17 років, вона зуміла домовитися про зустріч із королем Карлом VII та справила на нього сильне враження. Жанна говорила про себе, що вона воліла б залишатися вдома з матір'ю та прясти вовну, ніж очолювати армію, але пояснила, що здійснює таку місію лише для виконання волі Бога.
Глибока віра Жанни в перемогу та розумний аналіз ситуації переконали короля та його оточення надати під командування дівчини загін рицарів, який спільно із французьким військом вирушив на допомогу Орлеану.
Жанна відхилила стратегію французького командування попередніх кампаній. За п’ять місяців облоги оборонці Орлеана спромоглися лише на одну спробу контрнаступу. Місто мало ось-ось упасти перед обличчям непримиренного ворога.
Жанна організувала активні дії. Вона з військом атакувала й звільняла одне за одним фортеці та міста. Її особиста хоробрість, завзятість і винахідливість у бою надихали французьких воїнів.
ЗАКІНЧЕННЯ СТОЛІТНЬОЇ ВІЙНИ. Після загибелі Жанни д’Арк народно-визвольна війна французів спалахнула з новою силою. У Нормандії проти англійців діяли тисячі селян. Партизани завдавали ворогові несподіваних ударів. Англійці здійснили новий масштабний наступ на півночі і півдні Франції, але не досягли бажаних результатів.
Король Франції зумів примиритися з герцогом Бургундським, який перейшов на його бік. Повстання проти англійських загарбників спалахнуло в самому Парижі, і згодом столицю Франції було визволено.
Король Карл VII сформував постійну найману армію, збільшив артилерію. У війську зміцнювалася дисципліна. За підтримки селян і городян французька армія звільнила Нормандію, а згодом Аквітанію. У 1451 р. було звільнено від англійців місто Бордо і війна пішла на спад. Завершенням Столітньої війни стало повне розгромлення французами англійської армії в битві під Кастильйоні у 1453 р. Під владою англійців ще на століття залишився лише французький порт Кале.
Битва під Кастильйоні. Картина художника Шарля-Філіппа Ларив’єра
РЕЗУЛЬТАТИ Й НАСЛІДКИ СТОЛІТНЬОЇ ВІЙНИ. Столітня війна спричинила страшну розруху у Франції. Багато міст було розорено. Торгівля надовго занепала. Населення королівства зменшилося на третину. Багато оброблюваних земель перетворилися на пустирі, які заросли згодом лісами. Сотні сіл зникли, немов їх ніколи не було.
Водночас війна принесла Франції й позитивні результати. Насамперед — це пробудження в населення національної самосвідомості. Пришвидшився процес об'єднання Франції. Території, що до війни належали англійцям, були об’єднані з королівством. Обговорювалося питання про приєднання герцогства Бургундського, що було союзником англійських феодалів, поразка яких значно послабила позиції герцогства.
ЖИВА ІСТОРІЯ:
документи, особистості, цікаві подробиці
Історик Олександр Давлєтов пише: «Карла VII, який зрадив Жанну д’Арк, не прийнято любити й поважати. Проте він досяг набагато більшого, ніж «Орлеанська діва», — здійснив революцію у збройних силах Франції. Протягом багатьох десятиліть у боях брали гору англійські стрільці з луків, які тричі (при Кресі, Пуатьє та Азенкурі) нищили закутих в обладунки французьких рицарів. Карл одним із перших у Європі усвідомив значення вогнепальної зброї і першим упровадив спеціальний податок для виробництва гармат і утримання артилерії. Артилерія стала основою його армії. У липні 1453 р. англійська армія атакувала французів під Кастильйоні. У центрі французьких позицій стояли 300 королівських гармат, що поливали вогнем англійців. У битві загинуло до половини англійських воїнів — кілька тисяч осіб, натомість французи втратили близько ста солдатів і рицарів. Перемога Франції у Столітній війні більше не викликала сумнівів. У підсумку, інтриган і НЕ найхоробріший полководець Карл VII увійшов в історію як переможець, а хоробру та чесну Жанну д’Арк пам’ятають, як мученицю. ».
Які, на вашу думку, здобутки Карла VIІ є визначальними в історії Франції та Європи?
ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:
запитання і завдання
Знаю і систематизую нову інформацію:
1. Назвіть причини Столітньої війни.
2. Чому на початку війни французькі війська зазнали поразки?
3. Поясніть поняття: «Столітня війна», «Жакерія».
4. Які причини поразки повстання «Жакерія»?
5. Заповніть у зошиті таблицю «Хід воєнних дій у період Столітньої війни».
Мислю творчо і самостійно:
6. Яким було ставлення церкви до Жанни д’Арк у XV ст.? Як і чому воно змінилося через багато віків?
Умію працювати з картою:
7. Покажіть на карті, вміщеній на с. 128 або у вашому атласі, хід воєнних дій під час Столітньої війни.
Обговоріть у групі:
8. У чому полягає подвиг Жанни д’Арк?
9. Чому французьким військам вдалося перемогти у Столітній війні?
ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:
1337—1453 рр. • Столітня війна
1431 р. • страта Жанни д’Арк
§ 15. Міжнародні відносини в XVI — першій половині XVII ст. Тридцятилітня війна
1. Характер міжнародних відносин у XVI ст. У міжнародних відносинах Європи доби Раннього Нового часу, як і раніше, важливе значення мали династичні принципи. Проте новим чинником відносин між державами став розкол Європи за релігійною ознакою внаслідок Реформації. Чимало держав ставали учасниками міжнародних конфліктів, приєднуючись до своїх одновірців або прагнучи перешкодити поширенню віросповідання, яке вони не підтримували.
Вирішальну роль у міжнародних відносинах Європи цього періоду відігравали іспанські та австрійські Габсбурги, Англія і Франція. Сильні суперечки виникали між Францією та Габсбургами, володіння яких межували з її кордонами. Найбільшим проявом цих суперечностей були Італійські війни (1494—1559 рр.). Гострої форми набуло протистояння між протестантською Англією та католицькою Іспанією.
Проте жодна з провідних європейських країн — учасників конфліктів не мала достатньо сил, щоб завдати поразки противнику. Таку систему міжнародних відносин називали системою рівноваги.
Наприкінці XVI ст. важливу роль у Європі почала відігравати Швеція. Підпорядкувавши Норвегію та Фінляндію, вона намагалася поширити вплив на данські, німецькі, польські землі та узбережжя Східної Балтії.
Вагомим чинником міжнародних відносин XVI ст. була боротьба з просуванням у Європу Османської імперії. Турецька загроза примушувала європейських правителів спільно виступати проти агресора. Проте це не заважало деяким державам укладати тимчасові союзи з турецьким султаном задля власної користі.
1. Які держави відігравали вирішальну роль у міжнародних відносинах Європи XVI ст.? 2. Які чинники були головними для міжнародних відносин XVI ст.
2. Загострення суперечностей між європейськими державами на початку XVII ст. Причини Тридцятилітньої війни. Міжнародне становище в Європі наприкінці XVI ст. було напруженим і складним. Іспанська та австрійська гілки династії Габсбургів після періоду суперництва вирішили об’єднати зусилля в боротьбі за встановлення свого панування в Європі. Франція прагнула не допустити цього й надавала підтримку протестантам у Німеччині. До того ж Франція бажала утвердити свою владу в Італії та була невдоволена посиленням тут впливу іспанських Габсбургів.
Перемир’я в Ніцці в 1538 р. між королем Франції Франсуа I та імператором Священної Римської імперії Карлом V за посередництва Папи Римського Павла III. Художник Таддео Зуккарі. XVI ст.
Чи можливо було уникнути воєнного розв’язання загальноєвропейського конфлікту?
Тридцятилітня війна — перша загальноєвропейська війна між двома великими угрупованнями: габсбурзьким союзом (іспанські та австрійські Габсбурги, католицькі князівства Німеччини, Річ Посполита) та антигабсбурзькою коаліцією (Франція, Швеція, Данія, протестантські князівства Німеччини та інші).
Рудольф II. Художник Йозеф Хейнц (Старший). 1594 р.
Англія не хотіла збільшення впливу католицьких Габсбургів у Нідерландах та Німеччині, але водночас посилення Франції не відповідало її торговельним інтересам. Данія, яка мала політичні та економічні зв’язки з Північною Німеччиною, також не бажала зміцнення в Німеччині Габсбургів. Королі Швеції та Данії намагалися посилити вплив своєї країни на північних морських шляхах. Експансія Іспанії заважала їхнім намірам.
Водночас на більшості території Європи спостерігалося падіння авторитету католицької церкви. В одних країнах перемогу здобули прихильники Реформації, в інших — Контрреформації. Обидві сторони не бажали домовлятися. Наслідком загострення цих суперечностей стала Тридцятилітня війна, що тривала в 1618—1648 рр.
Якими були причини війни? На початку XVII ст. обидві гілки династії Габсбургів вели боротьбу з протестантами, підтримували католиків і намагалися затвердити своє панування над країнами Європи. Активну боротьбу з протестантами розпочав обраний імператором Священної Римської імперії Рудольф II Габсбург (1576—1612 рр.). За його підтримки єзуїти поширили свою діяльність у Чехії та протестантських князівствах Німеччини.
У відповідь на переслідування протестантські князі Німеччини в 1608 р. об’єдналися в Євангелічну унію (лігу), яку очолив курфюрст Фрідріх V Пфальцський. У свою чергу, католицькі князі створили в 1609 р. союз під назвою Католицька ліга, очолюваний герцогом Максимільяном Баварським. Обидва об’єднання шукали прихильників у Європі. Євангелічну унію підтримали протестантські країни Нідерланди, Данія, Швеція та Англія, а також католицька Франція, яка не бажала посилення впливу Габсбургів у Європі. Католицьку лігу підтримували австрійські та іспанські Габсбурги.
3. Чеський період війни (1618—1623 рр.). Події, які стали приводом до початку війни, сталися в Чехії, що перебувала під владою австрійських Габсбургів. Більшість верств населення Чехії була невдоволена утисками, відсутністю політичних прав. У 1617 р. королем Чехії було обрано прихильника Габсбургів Фердінанда ІІ Штирійського (згодом він став імператором Священної Римської імперії німецької нації). Ця подія викликала в Чехії вибух невдоволення. У столиці Чехії Празі спалахнуло повстання. Натовп протестантів захопив замок Празький град і викинув із вікна трьох королівських радників, які керували країною за відсутності короля. Ця подія відома як «празька дефенестрація». На чеський престол запросили главу Євангелічної унії Фрідріха V Пфальцського.
«Празька дефенестрація». Художник Карел Свобода. 1844 р.
У битві біля Білої Гори 1620 р. на боці Католицької ліги брали участь українські козаки-найманці на чолі зі Станіславом Русиновським (приблизно 12—25% від 28-тисячного війська Габсбургів). Козацька кіннота забезпечила перемогу в битві, у вирішальний момент розгромивши угорську (трансільванську) кавалерію.
У відповідь на це Фердінанд ІІ, не бажаючи втратити корону, розпочав воєнні дії за підтримки Католицької ліги. Чехи мужньо воювали й здобули декілька перемог. Проте їхня армія була набагато меншою, ніж війська Католицької ліги, очолювані досвідченим полководцем Йоганном Тіллі. У битві біля Білої Гори 8 листопада 1620 р. він розгромив чеських протестантів. У Чехії розпочався католицький терор. Ще одним наслідком цієї поразки була втрата Чехією своєї державності майже на 300 років.
Тим часом Й. Тіллі рушив далі на німецькі землі й захопив володіння Фрідріха V Пфальцського.
Успіхи католиків на першому етапі війни занепокоїли протестантських правителів країн Північної Європи.
4. Данський період війни (1624—1629 рр.). На боці Євангелічної унії у війну проти Габсбургів вступив король Данії Крістіан IV. Тепер угруповання мало значно більше сил, ніж Фердінанд ІІ, якому не вистачало коштів на утримання армії. Вихід із цієї ситуації Фердінанд ІІ знайшов, прийнявши пропозицію про створення нової армії від полководця Альбрехта Валленштейна.
А. Валленштейн зобов’язався своїм коштом зібрати 20-тисячне наймане військо, якщо Фердінанд ІІ дозволить утримувати цю армію за рахунок реквізицій (пограбування) місцевого населення. Імператор погодився та призначив А. Валленштейна головнокомандувачем. За домовленістю з імператором у нього залишалася вся воєнна здобич. За короткий час було створено 100-тисячну армію, завдяки якій католики розбили данське військо Крістіана IV. Проте успіхи головнокомандувача викликали заздрість у керівників Католицької ліги. За їхнім наполяганням імператор усунув А. Валленштейна від командування армією та наказав розформувати його війська.
Занепокоєний розвитком подій, перший міністр Франції кардинал Рішельє почав підбурювати шведського короля Густава II Адольфа (1611—1632 рр.) до війни проти Католицької ліги.
5. Шведський період війни (1630—1634 рр.). Улітку 1630 р. Густав II Адольф прибув до Північної Німеччини й розпочав воєнні дії. Шведська армія складалася з вільних селян-протестантів, які вважали, що захищають своїх одновірців від католиків.
Успіхам на цьому етапі війни протестанти були зобов’язані Швеції. Армія Густава II Адольфа розбила війська Й. Тіллі та вступила до Баварії — центру католицьких сил у Німеччині. Щоб урятувати ситуацію, імператор Фердінанд ІІ повернув А. Валленштейну командування й надав йому необмежені повноваження. Полководець швидко сформував нову армію й розпочав наступ проти шведських сил.
Фердінанд ІІ Штирійський. Художник Георг Пахманн. 1635 р.
Альбрехт Валленштейн. Художник Ентоні Ван Дейк. 1629 р.
Густав II Адольф. Художник Якоб Хефнагель. 1624 р.
Густава II Адольфа називали «північним левом». Завдяки успішним війнам проти Польщі та Московської держави він значно посилив позиції Швеції в Балтійському регіоні, перетворивши Балтійське море на «Шведське озеро» (усе його узбережжя, крім південної частини, перебувало у власності Швеції).
Війна набувала затяжного характеру. У листопаді 1632 р. біля Лейпцига, під містечком Лютцен, відбулася вирішальна битва. Обидві армії зазнали великих втрат і змушені були відступити. Густав II Адольф загинув у битві, і протестантський табір залишився без керівника. А. Валленштейн відступив до Чехії та розпочав переговори з протестантами про мир. За це його було звинувачено в державній зраді, усунуто від командування, а через деякий час убито.
У вересні 1634 р. імператорські війська завдали поразки ослабленій шведській армії в битві біля Нердлінгена в Південній Німеччині. Однак Габсбургам не довелося святкувати перемогу. Проти них виступила Франція, яка очолила антигабсбурзьку коаліцію.
6. Французький період війни (1635—1648 рр.). Воєнні дії розгорталися переважно на території Німеччини, Іспанії та іспанських Нідерландів. Кардинал Рішельє, скориставшись ослабленням обох сторін, прагнув отримати для Франції всі можливі політичні переваги. Габсбурзький союз спробував одним ударом змінити перебіг війни на свою користь.
У травні 1643 р. 27-тисячна армія Габсбургів вторглася до Франції, але в битві біля Рокруа була фактично знищена. У наступні роки Габсбурги зазнали нових поразок. У 1646 р. об’єднана шведсько-французька армія захопила Баварію; виникла загроза поділу Священної Римської імперії німецької нації між Швецією та Францією й захоплення столиці Габсбургів Відня. Імператор Фердінанд III (1637—1657 рр.) мусив прийняти продиктовані Францією та її союзниками тяжкі умови мирного договору.
7. Вестфальський мир. Наслідки Тридцятилітньої війни для Європи. Переговори країн — учасників війни проходили у двох містах Вестфалії: із 1644 р. в Мюнстері — між послами імператора та французьким урядом, а з 1645 р. в Оснабрюку — між послами імператора та делегацією шведського уряду й німецьких протестантських князів. Переговори просувалися дуже повільно.
Лише 24 жовтня 1648 р. було оголошено про підписання Вестфальського миру. Переможці здобули значні території: Швеція отримала Східну та частину Західної Померанії; Франція — землі Ельзасу та остаточне підтвердження прав на Лотарингію. Було закріплено роздробленість Німеччини, визнано незалежність Швейцарії та Нідерландів.
Незважаючи на укладення миру, війна між Іспанією та Францією тривала до 1659 р., коли було підписано Піренейський мир, за яким остаточно встановлювався кордон між державами по Піренеях.
Фердінанд III. Художник Ян ван ден Хеске. 1643 р.
Тридцятилітня війна спричинила значні зміни в Європі. Держави-переможці Франція та Швеція посилили свій вплив у європейських справах. Для Німеччини війна мала найтяжчі наслідки. На 200 років було закріплено її політичну роздробленість, населення скоротилося із 17 млн до 10 млн осіб. У Чехії із 3 млн залишилося 700 тис. осіб. Більшу частину міст було зруйновано, землі перетворилися на пустища, торгівля й промисловість занепали. Австрійські Габсбурги обмежили свій вплив Австрією. Іспанська монархія Габсбургів втратила вплив на європейську політику.
Працюємо з хронологією
1618—1648 рр. — Тридцятилітня війна.
1648 р. — підписання Вестфальського миру.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що. Чому?
- У міжнародних відносинах Європи XVI ст. склалася система рівноваги й водночас утворилися угруповання держав, що ворогували за ознаками віросповідання.
- Тридцятилітня війна 1618—1648 рр. стала продовженням релігійного протистояння попереднього століття європейської історії.
- Унаслідок Тридцятилітньої війни вплив династії Габсбургів у Європі суттєво послабився.
Запитання і завдання
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Відгадайте героя/героїню».
Правила гри. Учитель/учителька записує на картці прізвище історичного діяча/діячки та кладе її до конверта. Учні та учениці мають за допомогою заздалегідь визначеної кількості запитань (наприклад, десяти) відгадати, про кого йдеться. Учитель/учителька може відповідати лише «так», «ні», «частково». Гру можна проводити в парах, малих групах або з усім класом.
2. Робота в парах. Обговоріть і з’ясуйте, у чому полягало загострення суперечностей між європейськими державами на початку XVII ст. 3. Визначте причини та привід до Тридцятилітньої війни. 4. Робота в малих групах. Обговоріть і назвіть основні періоди війни. Дайте характеристику воєнних дій кожного з них. 5. Які країни внаслідок перемоги в Тридцятилітній війні посилили свій вплив у Європі?
6. Простежте за картою атласу, які територіальні зміни відбулися в Європі за підсумками Тридцятилітньої війни. 7. За допомогою додаткових джерел підготуйте повідомлення з презентацією за темами «Полководці Тридцятилітньої війни», «Українські козаки в Тридцятилітній війні» (на вибір). Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку до підручника. 8. Складіть у зошиті таблицю «Тридцятилітня війна».
Країна — учасник війни
Якої мети намагалася досягти
Якими були для неї результати і наслідки війни
9. Вестфальський мир започаткував нову систему міжнародних відносин, яка проіснувала до XIX ст. Назвіть основні принципи цієї системи. 10. Колективне обговорення. Що найбільше впливало на перебіг бойових дій у Тридцятилітній війні?
Практичне заняття за розділом ІІІ
Узагальнення за розділом ІІІ
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом ІІІ
