Що вважається за валюту

Тема 12. Що таке валюта

Усі ви, гуляючи містом, мабуть, натрапляли на вивіску «Обмін валют» і таблички з курсами різних валют до української гривні. Коливання курсу гривні до іноземних валют, зокрема долара США, часто обговорюють у новинах; вони можуть викликати занепокоєння в суспільстві. Що ж таке «валюта»?

Слово «валюта» походить від латинського valere («бути сильним, мати можливість, коштувати»). У сучасному значенні валюта - це грошова одиниця однієї країни або групи країн (наприклад країн Єврозони), що є законним платіжним засобом на їхній території.

У практичному сенсі законний платіжний засіб - це банкноти, монети та безготівкові кошти, що приймаються всіма продавцями товарів і послуг на території певної держави. Наприклад, в Україні ви не зможете розрахуватися в магазині або в перукарні доларами США чи євро. А коли ви поїдете на відпочинок за кордон, ви не зможете розрахуватися там гривнями.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Євро (Euro) - офіційна валюта більшості країн Європейського Союзу, відомих як Єврозона. Євро не є єдиною валютою Європейського Союзу, оскільки не всі країни ЄС перейшли на цю валюту. Водночас для всіх нових членів ЄС перехід на євро (раніше чи пізніше) є умовою вступу до Євросоюзу. Євро перебуває в готівковому обігу з 2002 року. До того часу країни Європейського Союзу використовували власні національні валюти - у Німеччині національною грошовою одиницею була німецька марка, у Франції - французький франк, в Італії - італійська ліра тощо.

Залежно від країни, у якій використовують певну валюту, її поділяють на національну й іноземну. Для України національною валютою є гривня. Відповідно, усі інші валюти на території України є іноземними валютами. Емітентом української гривні є Національний банк України - центральний банк нашої держави. Емітентами іноземних валют є центральні банки країн, для яких ці валюти національні. Із таблиці 12.1 ви можете дізнатися про «національність» деяких валют, їхні назви та міжнародні коди.

Міжнародні символи, назви й абревіатури валют

Для чого потрібно обмінювати гривню на іноземну валюту? Наведемо декілька прикладів.

По-перше, іноземна валюта може бути необхідна фізичним особам для платежів за кордоном і переказів коштів за кордон, якщо є плани відвідати іншу країну або здійснити покупку на іноземному веб-сайті.

По-друге, іноземна валюта потрібна імпортерам, тобто підприємствам, які завозять іноземні (імпортні) товари в Україну. Вони повинні обміняти гривню на іноземну валюту, аби закупити ці товари за кордоном.

По-третє, валюта може бути необхідною для погашення боргів в іноземній валюті перед іноземними кредиторами (нерезидентами) та для виплати доходів за іноземними інвестиціями. Наприклад, українське підприємство може запозичити кошти у кредитора-нерезидента для фінансування розвитку власного бізнесу. Відповідно, для повернення нерезиденту позики підприємство має купити іноземну валюту за гривню, отриману від продажу товарів (надання послуг) в Україні. Або ж підприємство може залучити кошти від нерезидента через продаж йому частки участі в капіталі (наприклад, шляхом продажу акцій). Відповідно, такий нерезидент отримує право брати участь у розподілі прибутку підприємства й одержувати його частку (дивіденди). Щоб виплатити такі дивіденди нерезиденту, підприємству й буде потрібна іноземна валюта.

Водночас, в Україні, як і в багатьох інших країнах, людям і підприємствам заборонено розраховуватися між собою в іноземній валюті. Якщо ви чуєте від продавця, наприклад, ціну квартири, що виражена в певній іноземній валюті, це не означає, що вам потрібно купувати іноземну валюту для здійснення такої покупки. Це означає, що продавець намагається зберегти власну економічну вигоду від продажу квартири, оскільки між часом оголошення про продаж і часом покупки курс гривні може змінитися. У момент продажу продавець прийме від вас суму в гривні, розраховану відповідно до актуального на той момент курсу обміну відповідної іноземної валюти до гривні.

Упродовж тривалого часу в Україні діяло заплутане та складне валютне законодавство. Для подолання інфляції та запобігання відтоку капіталу з країни було введено значну кількість валютних обмежень як для бізнесу, так і для населення. Наприклад, здійснення інвестицій за кордон вимагало проходження складного процесу отримання індивідуальної ліцензії в Національному банку України. У різні періоди часу діяли також обмеження щодо граничних обсягів купівлі валюти, виплати дивідендів за кордон тощо.

Деякі обмеження в Україні запроваджувалися у відповідь на кризові явища в економіці. Наприклад, після світової фінансової кризи 2008 року в Україні було заборонено надавати (отримувати) споживчі кредити (кредити фізичним особам для задоволення їхніх особистих чи побутових потреб, не пов’язаних із підприємництвом) в іноземній валюті. Відсутність такої заборони в минулому призвела до скрутного фінансового становища багатьох позичальників, які отримували кредити в іноземній валюті. Коли курс гривні значно впав унаслідок фінансової кризи, позичальники вимушені були повертати кредити в набагато більшому розмірі в гривневому еквіваленті, ніж ними було фактично отримано. Оскільки надходження позичальників у гривні (наприклад, заробітна плата) залишилися без змін, повернення таких кредитів викликало в них значні фінансові труднощі.

На сьогодні Україна взяла курс на поступове зняття валютних обмежень (валютну лібералізацію). Закон України «Про валюту і валютні операції», що вступив у дію у 2019 році, надав Національному банку України широкі повноваження щодо скасування валютних обмежень. На виконання Закону Національний банк розробив нову ліберальну систему валютного регулювання, яка запрацювала з 7 лютого 2019 року. Було зроблено багато валютних послаблень для бізнесу та населення. Наприклад, було дозволено онлайн-купівлю валюти населенням. Тотальний валютний контроль банків за кожною операцією їхніх клієнтів було замінено ризик-орієнтованим наглядом, побудованим за принципом «менше ризиків - менше уваги, більше ризиків - більше уваги».

Кінцевою метою валютної лібералізації є забезпечення режиму вільного руху капіталу. Національний банк анонсував скасування всіх валютних обмежень залежно від темпів покращення макроекономічної ситуації в Україні, а також забезпечення сплати податків бізнесом.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Що розуміють під терміном «валюта»?

У яких ситуаціях може бути необхідно обміняти гривню на іноземну валюту?

§ 12.2 Конвертованість валют і золотовалютні резерви

Конвертованість - здатність валют обмінюватися між собою. Залежно від рівня конвертованості, валюти поділяють на два види (мал. 12.1).

Мал. 12.1 Види валют залежно від рівня конвертованості

Українська гривня - частково конвертована валюта. Вільно конвертованих валют досить багато, але основними з них є долари США, євро, британські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни, австралійські долари тощо.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Чому українська гривня є частково конвертованою валютою?

Різновидом вільно конвертованих валют є резервні валюти. Резервна валюта - це загальновизнана у світі валюта, яка накопичується національними центральними банками в золотовалютних резервах. Резервна валюта виконує функцію інвестиційного активу держави, слугує способом визначення вартості інших валют, використовується для проведення міжнародних розрахунків. В Україні як резервні валюти використовують переважно долари США та євро.

Золотовалютні резерви (міжнародні валютні резерви) - запаси іноземних валют, золота й інших надійних активів, які належать державі й можуть бути використані як резерв на випадок фінансових криз та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.

Золотий запас (золоті резерви) країни та золотовалютні резерви - це не одне й те саме. Золотий запас - це лише частина золотовалютних резервів держави, що зберігається в золоті.

Наприклад, золотовалютні резерви України складаються з таких активів, як:

• золото;
• резервні валюти (долари США, євро тощо) в готівковій формі та на рахунках у центральних банках інших країн;
• боргові цінні папери в іноземній валюті з найвищим рейтингом надійності. Наприклад, такими цінними паперами можуть бути казначейські зобов’язання США (англ. Treasury Bills’), які є державними борговими цінними паперами, що приносять дохід їхнім власникам і водночас є практично безризиковими, оскільки гарантуються найбільшою економікою світу - США;
• спеціальні права запозичення (СПЗ).

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Спеціальні права запозичення (СПЗ) - це штучний резервний і платіжний засіб, який має тільки безготівкову форму записів на банківських рахунках, який випускає Міжнародний валютний фонд для розрахунків між його членами. Міжнародний валютний фонд (МВФ) (англ. International Monetary Fund, IMF) - це спеціальне агентство Організації Об’єднаних Націй (ООН), засноване з метою допомоги країнам-членам через надання їм кредитів для забезпечення стабільності валют, підтримки валютної системи тощо. Вартість СПЗ розраховується на основі вартості кошика з п’яти провідних валют. Коли ви чуєте в новинах, що Україна отримала черговий транш від МВФ у розмірі 1 мільярду доларів США, це фактично означає, що МВФ надав Україні кредит у СПЗ. Україна може в подальшому обміняти СПЗ на долари США чи євро або залишити СПЗ у власних золотовалютних резервах.

Золотовалютні резерви України можуть бути поповнені через купівлю НБУ іноземної валюти. Крім того, до золотовалютних резервів надходить іноземна валюта, отримана від продажу державних боргових цінних паперів, випущених Україною, а також кошти, отримані Україною як позика від деяких міжнародних фінансових організацій (наприклад МВФ).

Зменшення золотовалютних резервів відбувається, наприклад, коли настає час розраховуватися за державним боргом в іноземній валюті, і держава погашає цей борг за рахунок золотовалютних резервів.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Чи є гривня вільно конвертованою валютою?

Що таке золотовалютні резерви?

§ 12.3 Валютний курс і валютний ринок

Кожна валюта має свій курс, тобто співвідношення, за яким вона обмінюється на іншу. Валютний курс забезпечує зв’язок національної валюти з іншими валютами й дає змогу здійснювати порівняння економічних показників однієї країни з такими самими показниками в інших.

Отже, валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни. Варто мати на увазі, що на практиці для різних цілей існують різні курси валют. Це можуть бути курси, за якими банки торгують валютою між собою (міжбанківський курс), офіційний курс центрального банку, а також курси, за якими продають і купують валюту пункти обміну валют чи банки.

Валютні курси можуть постійно змінюватися під впливом різноманітних чинників. Залежно від способу їх зміни, розрізняють два основні види валютних курсів: фіксований і плаваючий.

Фіксований валютний курс - це курс, що встановлюється як незмінний, незалежно від поточних змін у попиті та пропозиції валюти. Зазвичай центральний банк країни встановлює такий курс щодо певної резервної валюти (як-от, до долару США чи євро). В Україні до лютого 2014 року застосовувався фіксований валютний курс. Проте політика «штучного стримування» курсу національної валюти часто виявляється «бомбою уповільненої дії», яка в певний момент може призвести до різкого знецінення (девальвації) національної валюти. Економісти схиляються до того, що для забезпечення фінансової стабільності в державі краще використовувати плаваючий (гнучкий) валютний курс.

Плаваючий валютний курс - це курс, який установлюється на основі попиту та пропозиції на валютному ринку. Розгляньмо це визначення детальніше.

Валютний ринок (міжбанківський валютний ринок) - це організований ринок, на якому здійснюється купівля-продаж іноземної валюти за національну валюту або за іншу іноземну валюту.

Здійснювати операції на валютному ринку можуть тільки фінансові посередники - банки та небанківські фінансові установи. Наприклад, коли підприємство-клієнт банку хоче продати іноземну валюту, воно звертається до банку, де в нього відкриті рахунки, із відповідною заявкою на продаж валюти. Банк збирає всі заявки на продаж валюти, які він отримав за день, та наступного дня розміщує ці пропозиції на валютному ринку.

Пропозиція на валютному ринку - це валюта, запропонована до продажу за певним обмінним курсом. Так, зростання обсягів продажів товарів з України (наприклад, експорту пшениці) призводить до збільшення пропозиції іноземної валюти і, відповідно, зростання попиту на українську гривню. Унаслідок цього іноземна валюта дешевшає, а українська гривня, відповідно, дорожчає (зміцнюється).

Попит на валютному ринку - це запит на придбання валюти. Наприклад, значне споживання іноземних (імпортних) товарів, замість вітчизняних, супроводжується зростанням попиту на іноземну валюту. Це призводить до подорожчання іноземної валюти та відповідного знецінення (послаблення) національної валюти.

Сформований у такий спосіб курс валют, за яким банки торгують іноземною валютою між собою, ще називають міжбанківським курсом.

Плаваючий валютний курс більше, ніж фіксований, відповідає суті ринкових відносин. Водночас вільно-плаваючий валютний курс в умовах нестабільної економічної ситуації може негативно впливати на стан економіки держави. Наприклад, непередбачувані політичні події можуть створити паніку на валютному ринку та призвести до «втечі» грошей за кордон або купівлі іноземної валюти в очікуванні того, що курс національної валюти буде знижуватися.

В Україні сьогодні діє режим плаваючого курсоутворення, тобто валютний курс формується під дією ринкових сил: залежить від попиту та пропозиції іноземної валюти на ринку. Це не означає, що центральний банк цілком усунувся від процесів на валютному ринку. Завдання Національного банку України - не утримувати обмінний курс на певному рівні, а згладжувати значні курсові коливання, які є шкідливими для економіки, адже вони підвищують негативні очікування населення та заважають плануванню бізнесу.

Надмірні курсові коливання згладжуються за допомогою валютних інтервенцій. Наприклад, за умови значних коливань курсу гривні в бік послаблення Національний банк виходить на міжбанківський валютний ринок з додатковою пропозицією іноземної валюти, задовольняючи таким чином попит на іноземну валюту. Водночас за умови сприятливої ситуації на валютному ринку Національний банк може поповнювати золотовалютні резерви України, викуповуючи надлишок іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку.

Ми вже визначили, як встановлюється міжбанківський курс на підставі попиту та пропозиції на міжбанківському валютному ринку. Як же визначають офіційний курс національної валюти й для чого він потрібен? Станом на січень 2019 року НБУ розраховує офіційний курс гривні до долара США як середньозважений міжбанківський курс, що склався на валютному ринку в день, що передує розрахунку офіційного курсу. На основі офіційного курсу гривні до долара США обраховуються офіційні курси гривні до інших іноземних валют. Для цього НБУ використовує курси цих валют до долара США, які оприлюднені центральними банками інших країн/їхніх груп (наприклад Європейським центральним банком) або які склалися на міжнародних міжбанківських валютних ринках. Офіційний курс гривні до інших валют завжди доступний на веб-сайті НБУ.

Офіційний курс гривні до іншої валюти можуть використовувати продавці товарів і послуг як орієнтир для визначення ціни в гривні в майбутньому, щоб убезпечити себе від ризиків знецінення національної валюти.

Також з огляду на офіційні курси валют банки та фінансові компанії, що мають ліцензію НБУ на обмін валют, визначають власний курс купівлі (курс, за яким фінансова установа купує у вас іноземну валюту) та курс продажу (курс, за яким фінансова установа продає вам іноземну валюту). Саме за такими курсами фізичні особи продають та купують валюту в цих фінансових установах: у касах, пунктах обміну валют, банкоматах або онлайн через інтернет-банкінг. За рахунок різниці між курсами купівлі та продажу фінансова установа отримує дохід (маржу) від валютно-обмінних операцій. Інформацію про курси купівлі та продажу валют, встановлені певною фінансовою установою на певний день, ви можете знайти в її відділеннях, на її веб-сайті, в інтернет-банкінгу тощо (табл. 12.2).

Приклад офіційного курсу НБУ та курсів купівлі/продажу долару США в різних фінансових установах

Курс купівлі

Курс продажу

Офіційний курс НБУ

Чи вважається валюта деривативами?

У світі фінансів деривативи відіграють важливу роль в управлінні ризиками та хеджуванні інвестицій. Одним з видів деривативів, який часто згадується в дискусіях, є іноземна валюта, або скорочено FX..

*Але чи вважається валюта деривативом? Коротка відповідь - так, валюта дійсно вважається деривативом. Однак, щоб зрозуміти, чому, потрібно більш детально розглянути природу деривативів і те, як вони функціонують.

*Похідні фінансові інструменти - це фінансові інструменти, вартість яких залежить від базового активу або набору активів. Їх використовують для спекуляцій на зміні цін, хеджування від потенційних збитків або для отримання доступу до різних ринків. Валюта, як фінансовий інструмент, відповідає цим критеріям.

Валютні деривативи передбачають купівлю або продаж валют за заздалегідь визначеним обмінним курсом на майбутню дату. Вони зазвичай використовуються бізнесом та інвесторами для зменшення ризиків, пов’язаних з коливаннями обмінних курсів валют. Ці деривативи дозволяють учасникам зафіксувати певний обмінний курс, забезпечуючи стабільність і визначеність у міжнародних операціях.

Важливо зазначити, що хоча валюта вважається деривативом, не всі деривативи є валютними. Деривативи охоплюють широкий спектр фінансових інструментів, включаючи опціони, ф’ючерси та свопи. Кожен тип деривативів має свої унікальні характеристики та способи використання.

Отже, іноземна валюта дійсно вважається деривативом через її природу як фінансового інструменту, похідного від базового активу (валюти). Розуміння ролі деривативів, таких як валютні деривативи, є важливим для управління ризиками та прийняття обґрунтованих інвестиційних рішень у динамічному світі фінансів.*

Що таке валютні деривативи?

Валютні деривативи, також відомі як валютні деривативи, - це фінансові інструменти, вартість яких залежить від обмінного курсу між двома різними валютами. Вони є різновидом деривативів, що означає, що їхня вартість залежить від базового активу або курсу, до якого вони прив’язані.

Валютні деривативи дозволяють інвесторам і компаніям спекулювати на змінах валютних курсів або хеджувати від них. Вони широко використовуються в міжнародній торгівлі та інвестиціях для управління валютним ризиком або для отримання прибутку від коливань валютних курсів.

Найпоширенішими типами валютних деривативів є форварди, ф’ючерси, опціони та свопи. Кожен тип має різні характеристики та способи використання:

Валютні деривативи торгуються як на позабіржових ринках, так і на організованих біржах. Вони популярні серед фінансових установ, хедж-фондів, корпорацій та індивідуальних інвесторів, які прагнуть управляти валютним ризиком або спекулювати на коливаннях валютних курсів.

Важливо зазначити, що торгівля валютними деривативами пов’язана з певними ризиками, і особи повинні добре розуміти ринок та інструмент, перш ніж брати участь у таких операціях.

Розуміння основ валютних деривативів

Валютні деривативи - це фінансові інструменти, які є похідними від базового валютного ринку. Вони включають різноманітні інструменти, такі як ф’ючерси, опціони та свопи, які дозволяють інвесторам спекулювати на змінах валютних курсів або хеджувати від них.

На відміну від спотових валютних операцій, які передбачають негайний обмін валют за поточним ринковим курсом, валютні деривативи - це контракти, які визначають обмін валют на майбутню дату і за заздалегідь встановленим курсом. Це дозволяє учасникам ринку управляти валютним ризиком і потенційно отримувати прибуток від зміни валютних курсів.

Одним з найпоширеніших видів валютних деривативів є форвардний контракт. У форвардному контракті дві сторони погоджуються обміняти певну кількість валют у майбутньому за фіксованим обмінним курсом. Це дозволяє компаніям або приватним особам зафіксувати майбутній обмінний курс і захистити себе від несприятливих коливань цін на валюту.

Іншим видом валютних деривативів є валютний опціон. На відміну від форвардних контрактів, які зобов’язують сторони виконати угоду, валютні опціони дають покупцеві право, але не зобов’язання, обміняти валюту за заздалегідь визначеним курсом. Це дозволяє інвесторам захистити себе від несприятливих змін валютних курсів, зберігаючи при цьому гнучкість, щоб скористатися перевагами сприятливих коливань.

Валютні свопи - ще один поширений похідний інструмент на валютному ринку. Вони передбачають одночасну купівлю та продаж двох різних валют за двома різними обмінними курсами з домовленістю про зворотну операцію пізніше. Валютні свопи часто використовуються центральними банками та комерційними банками для управління своїми короткостроковими потребами у фінансуванні та підтримки ліквідності на ринку.

Отже, валютні деривативи є важливими інструментами для управління валютним ризиком і спекуляції на коливаннях валютних курсів. Розуміючи основи цих інструментів, учасники ринку можуть приймати обґрунтовані рішення та потенційно отримувати прибуток у динамічному та складному світі валютних операцій.

Чи вважаються валютні деривативи похідними фінансовими інструментами?

Так, валютні деривативи вважаються деривативами. Деривативи - це фінансові інструменти, вартість яких залежить від базового активу або є похідною від нього. У випадку з валютними деривативами базовим активом є обмінний курс іноземної валюти.

Валютні деривативи надають учасникам ринку можливість управляти валютними ризиками або хеджувати їх. Вони дозволяють фізичним та юридичним особам захистити себе від потенційних збитків через зміни валютних курсів.

До найпоширеніших видів валютних деривативів належать форвардні контракти, опціони та свопи. Форвардний контракт - це угода про купівлю або продаж валюти в майбутньому за заздалегідь визначеним курсом. Опціон дає власнику право, але не зобов’язання, купити або продати валюту за визначеною ціною протягом певного періоду часу. Своп - це угода між двома сторонами про обмін валютами в певний час за заздалегідь визначеним обмінним курсом.

Валютними деривативами можна торгувати як на біржах, так і на позабіржовому ринку. Біржі - це регульовані ринки, де покупці та продавці збираються разом для торгівлі стандартизованими контрактами. Позабіржові деривативи, з іншого боку, є приватними контрактами між двома сторонами. Позабіржові деривативи пропонують більшу гнучкість з точки зору кастомізації контрактів, але також можуть нести більший ризик контрагента.

Отже, валютні деривативи - це тип деривативів, який дозволяє фізичним та юридичним особам управляти валютними ризиками. Незалежно від того, торгуються вони на біржах чи поза ними, валютні деривативи надають учасникам ринку інструмент для хеджування потенційних збитків, спричинених коливаннями валютних курсів.

ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ:

Чи вважається іноземна валюта деривативами?

Так, іноземна валюта вважається деривативами. Деривативи - це фінансові контракти, вартість яких залежить від базового активу, а у випадку з валютними деривативами базовим активом є валютна пара. Валютні деривативи зазвичай використовуються приватними особами, корпораціями та установами для хеджування, спекуляцій та арбітражу.

Які існують приклади валютних деривативів?

Деякі приклади валютних деривативів включають валютні форварди, валютні ф’ючерси, валютні опціони та валютні свопи. Валютні форварди передбачають угоду про обмін валют на майбутню дату за заздалегідь визначеним обмінним курсом. Валютні ф’ючерси - це стандартизовані контракти, що торгуються на біржі, тоді як валютні опціони дають власнику право, але не зобов’язання, купити або продати валюту за визначеною ціною. Валютні свопи передбачають обмін основної суми та відсотків в одній валюті на іншу валюту.

Чи є валютні деривативи ризикованими?

Як і будь-який фінансовий інструмент, валютні деривативи мають свій власний набір ризиків. Ризики, пов’язані з валютними деривативами, можуть включати ринковий ризик, ризик контрагента, ризик ліквідності та операційний ризик. Для приватних осіб та організацій важливо розуміти ці ризики, перш ніж брати участь в операціях з валютними деривативами, і застосовувати стратегії управління ризиками для їх зниження.

Які переваги дає використання валютних деривативів?

Використання валютних деривативів може забезпечити різні переваги. Їх можна використовувати з метою хеджування для управління валютним ризиком, що дозволяє приватним особам і компаніям захистити себе від несприятливих коливань валютних курсів. Валютні деривативи також надають можливості для спекуляцій і отримання прибутку від короткострокових ринкових рухів. Крім того, використання валютних деривативів може сприяти міжнародній торгівлі та інвестиціям шляхом управління валютними коливаннями та забезпечення більшої гнучкості у фінансових операціях.

Як регулюються валютні деривативи?

Валютні деривативи регулюються різними регуляторними органами залежно від юрисдикції. У Сполучених Штатах за ними наглядають Комісія з торгівлі товарними ф’ючерсами (CFTC) і Комісія з цінних паперів і бірж (SEC). У Європі вони регулюються Європейським управлінням з цінних паперів і ринків (ESMA) та національними регуляторними органами. Регулювання спрямоване на захист учасників ринку, забезпечення прозорості та сприяння розвитку справедливих і ефективних ринків.

Чи вважається іноземна валюта деривативами?

Так, іноземна валюта вважається деривативами. Валютні деривативи - це фінансові інструменти, вартість яких залежить від курсу обміну базової валюти. Ці деривативи включають форвардні контракти, ф’ючерсні контракти, опціонні контракти та свопи.

Які існують приклади валютних деривативів?

Деякі приклади валютних деривативів включають форвардні контракти, які дозволяють сторонам домовитися про обмін валюти в майбутньому за заздалегідь визначеним курсом; ф’ючерсні контракти, які схожі на форвардні контракти, але торгуються на біржі; опціонні контракти, які дають власнику право, але не зобов’язання, купити або продати валюту за заздалегідь визначеною ціною; і свопи, які передбачають обмін однієї валюти на іншу на заздалегідь визначену дату і за узгодженим курсом.

Дивись також:

• Що таке ОМС і ПМС? Вичерпний посібник
• Поточний обмінний курс: Іракський 1 динар за бангладешську таку
• Вибір найкращої бази даних для вашої торгової системи: Основні варіанти та фактори, які слід враховувати
• Розрахунок передбачуваної волатильності для хитромудрих опціонів: Вичерпний посібник
• Хто найбагатший прибиральник? Відкрийте для себе найбагатшого охоронця у світі
• Яка професія платить найбільше? | Топ найбільш високооплачуваних професій у 2021 році
• Вивчення різноманітних торгових стратегій на фондовому ринку